Будівництво пароплавів Чорноморського воєнно-морського флоту (20-50 рр. ХІХ ст.)

У статті проаналізовано особливості будівництва пароплавів Чорноморського воєнно-морського флоту та наведено їх конструктивні характеристики. Визначено роль керівного складу флоту, державних структур у формуванні виробничої бази верфей Півдня України. У відповідності до загального розвитку верфей о...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Вдовиченко, Є.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2013
Schriftenreihe:	Питання історії науки і техніки
Schlagworte:	Історія галузей та підприємств
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77669
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Будівництво пароплавів Чорноморського воєнно-морського флоту (20-50 рр. ХІХ ст.) / Є.В. Вдовиченко // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 2. — С. 31-36. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77669
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-776692025-02-10T00:38:31Z Будівництво пароплавів Чорноморського воєнно-морського флоту (20-50 рр. ХІХ ст.) Строительство пароходов для Черноморского военно-морского флота российской империи в 20-50 гг. XIX в. Shipbuilding for Black sea steamship navy Russian empire in the 20-50 years of the XIX century Вдовиченко, Є.В. Історія галузей та підприємств У статті проаналізовано особливості будівництва пароплавів Чорноморського воєнно-морського флоту та наведено їх конструктивні характеристики. Визначено роль керівного складу флоту, державних структур у формуванні виробничої бази верфей Півдня України. У відповідності до загального розвитку верфей обґрунтовано причини повільних темпів створення нових типів суден. В статье проанализированы особенности строительства пароходов Черноморского военно-морского флота и приведены их конструктивные характеристики. Определена роль руководящего состава флота и государственных структур в формировании производственной базы верфей Юга Украины. В соответствии с общим развитием верфей обоснованно причины медленных темпов создания новых типов судов. The article deals with the analysis of the main features of shipbuilding Black Sea naval fleet and gives their structural characteristics. It defines the role of managing the fleet and government agencies in shaping industrial base shipyards southern Ukraine. In accordance with the general development of shipyards reasonably cause the slow pace of development of new types of vessels. 2013 Article Будівництво пароплавів Чорноморського воєнно-морського флоту (20-50 рр. ХІХ ст.) / Є.В. Вдовиченко // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 2. — С. 31-36. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77669 94 (629.5) (477) uk Питання історії науки і техніки application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія галузей та підприємств Історія галузей та підприємств
spellingShingle	Історія галузей та підприємств Історія галузей та підприємств Вдовиченко, Є.В. Будівництво пароплавів Чорноморського воєнно-морського флоту (20-50 рр. ХІХ ст.) Питання історії науки і техніки
description	У статті проаналізовано особливості будівництва пароплавів Чорноморського воєнно-морського флоту та наведено їх конструктивні характеристики. Визначено роль керівного складу флоту, державних структур у формуванні виробничої бази верфей Півдня України. У відповідності до загального розвитку верфей обґрунтовано причини повільних темпів створення нових типів суден.
format	Article
author	Вдовиченко, Є.В.
author_facet	Вдовиченко, Є.В.
author_sort	Вдовиченко, Є.В.
title	Будівництво пароплавів Чорноморського воєнно-морського флоту (20-50 рр. ХІХ ст.)
title_short	Будівництво пароплавів Чорноморського воєнно-морського флоту (20-50 рр. ХІХ ст.)
title_full	Будівництво пароплавів Чорноморського воєнно-морського флоту (20-50 рр. ХІХ ст.)
title_fullStr	Будівництво пароплавів Чорноморського воєнно-морського флоту (20-50 рр. ХІХ ст.)
title_full_unstemmed	Будівництво пароплавів Чорноморського воєнно-морського флоту (20-50 рр. ХІХ ст.)
title_sort	будівництво пароплавів чорноморського воєнно-морського флоту (20-50 рр. хіх ст.)
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2013
topic_facet	Історія галузей та підприємств
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77669
citation_txt	Будівництво пароплавів Чорноморського воєнно-морського флоту (20-50 рр. ХІХ ст.) / Є.В. Вдовиченко // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 2. — С. 31-36. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT vdovičenkoêv budívnictvoparoplavívčornomorsʹkogovoênnomorsʹkogoflotu2050rrhíhst AT vdovičenkoêv stroitelʹstvoparohodovdlâčernomorskogovoennomorskogoflotarossiiskoiimperiiv2050ggxixv AT vdovičenkoêv shipbuildingforblackseasteamshipnavyrussianempireinthe2050yearsofthexixcentury
first_indexed	2025-12-02T06:10:13Z
last_indexed	2025-12-02T06:10:13Z
_version_	1850375734289235968
fulltext	ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 31 УДК 94 (629.5) (477) БУДІВНИЦТВО ПАРОПЛАВІВ ЧОРНОМОРСЬКОГО ВОЄННО- МОРСЬКОГО ФЛОТУ (20 - 50 рр. ХІХ ст.) Вдовиченко Є.В. (Херсонський державний аграрний університет) У статті проаналізовано особливості будівництва пароплавів Чорноморського воєнно-морського флоту та наведено їх конструктивні характеристики. Визначено роль керівного складу флоту, державних структур у формуванні виробничої бази ве- рфей Півдня України. У відповідності до загального розвитку верфей обґрунтовано причини повільних темпів створення нових типів суден. Ключові слова: верф, Чорноморський флот, пароплав, парова машина, вітриль- ник, корабельна артилерія. Державотворчі процеси на пост- радянському просторі наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. концептуально змі- нили підходи до вивчення історичного поступу України й історії суднобуду- вання у тому числі. Нові дефініції й методологічні принципи спонукають до перегляду сприйняття історії суднобудівної галу- зі на теренах України та наукового осмислення да- ної проблеми. Кожен етап історії су- днобудування на території України якісно відрізня- ється один від одного і че- рез те має власне коло за- цікавлених дослідників. Певні аспекти вітрильного суднобуду- вання на Півдні України узагальнено у працях А. А. Гребєнщикової, М. А. За- лесского , Ю. С. Крючкова, Н. О. Ри- жевої, А. А. Смірнова [1-5]. Проте, в українській історіографії період ста- новлення парового суднобудування Чорноморського воєнно-морського флоту не знайшов комплексного до- слідження, чим і пояснюється праг- нення зробити його об’єктом вивчен- ня. Провідні воєнно-морські держави світу у першій третині ХІХ ст. звер- тають особливу увагу на паровий флот. У 1831 році уряд Великобрита- нії прийняв програму посиленого суд- нобудування і затвердив постанову про включення до складу воєнно- морських сил окремої ескадри, що складалася виключно з парових крей- серів [6]. Інша велика мор- ська держава – Франція, стимульована планами бри- танців, у кінці 30-х років ХІХ ст. також визначилася із напрямом розвитку техніки. Одним із результатів стає програма побудови колісних пароплавів для флоту [7]. Певні завдання щодо створення принципово но- вих типів суден для Чорноморського флоту ставило й Морське міністерство Російської імперії. На Півдні України у 1820 – 1830 рр. пароплави будували- ся у Миколаївському адміральстві: „Везувий” (1820 р.), „Метеор” (1825 р.), „Молния” (1826 р.), „Громо- носец” (1830 р.) [8]. Конструктивно- технічні характеристики, етапи будів- ництва цих пароплавів відображають- ся у спеціальній історичній літературі [9]. Звернемо увагу на зростання по- тужності парових машин на суднах: із 32 к.с. на першому, і відповідно, на ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 32 наступних – 60 к.с. , 80 к.с., 100 к.с. (механічні установки виготовлялися в Петербурзі на заводі К. Берда та на Іжорському заводі) [10]. Зростанню потужності механічних установок сприяли інтелектуальні нова- ції майстрів щодо вдосконалення конс- трукцій суден та їх практичного впрова- дження. Так, корабельний майстер І. Разумов для полегшення корпусу па- роплава „Молния” у підводній частині зовнішньої обшивки використав не дуб, а сосну. При тому, між сосновою і мід- ною обшивкою вкладався прокладний матеріал зі спеціальної тонкої повсті ан- глійського виробництва (згідно з поста- новою чорноморської виконавчої екс- педиції від 23 січня 1825 р.) [11]. Ефективне використання перших парових суден для перевезень адміра- лтейських вантажів між Херсоном і Миколаєвом показали перевагу «ма- шинних установок» порівняно з віт- рилами. Нові судна могли ходити і в штиль, і проти вітру. Головний ко- мандир Чорноморського флоту і по- ртів О. С. Грейг (1775 – 1845 рр.) кон- статував результативність пароплавів: «Перший пароплав не тільки окупився протягом одного літа, але й залишив деякі суми в скарбниці» [12]. У розглянутий період визнача- ється тенденція розширення функціо- нального призначення пароплавів. Якщо перші пароплави головним чи- ном використовувалися як буксири, або як транспорти для перевозу дере- вини, то „Громоносец” за конструкти- вним рішенням і призначенням був 14-гарматним військовим пароплавом (зазначимо, що першим пароплавом з артилерійським озброєнням був „Ме- теор”, 1825 р.). Проте, кількість побу- дованих суден була невеликою. Осно- вні причини такого становища слід вбачати не тільки у науковому та тех- нічному відставанні країни, а й у на- явності технічних недоліків паропла- вів. У закритих батареях парових су- ден могли діяти лише чотири середні гармати з кожного борту, а в інших портах – на носі та кормі гармати вза- галі не ставилися. Крім того, парові судна не могли нести усі потрібні віт- рила, що за уявленнями кораблебудів- ників вважалося неприпустимим. (Тільки 1845 року почали будувати парові фрегати менших розмірів, але з більш зручною дією гармат, що роз- міщувалися на закритій палубі) [13]. Воєнно-морський історик М. Л. Кладо (1862 – 1919 рр.) у роботі «Ведення в курс історії воєнно- морського мистецтва» стверджував, що відсутність у складі Чорноморсь- кого флоту парових суден пов’язана із позицією адмірала М. П. Лазарєва, який у 30 – 40-х рр. був головним ко- мандиром Чорноморського флоту і портів. М. Л. Кладо писав: «Лазарєв не зумів наполягти на цьому, отже особистий склад не розумів значення здійсненого перевороту» [14]. На підставі наукового аналізу іс- торичних реалій того часу, слід за- уважити, що твердження М. Л. Кладо потрібно сприймати критично. Будів- ництво парових кораблів залежало від багатьох факторів, що пов’язувалися не тільки з особистими рішеннями го- ловного командира флоту, а й із неза- довільним фінансуванням Чорномор- ського флоту загалом. Інший морський історик початку ХХ століття Є. І. Аренс (1856 – 1931 рр.) у монографії «Морська сила та іс- торія» навпаки дав досить схвальну оцінку діяльності М. П. Лазарєва: «На зміну О. С. Грейгу, – пише історик, – прийшов Лазарєв, чудовий організа- тор і вихователь Чорноморського флоту не тільки на моральних, а й на національних засадах, що так вигідно відрізняло його від попередника- космополіта» [15]. Михайло Петро- вич, як прогресивно мислячий морсь- кий офіцер, жваво цікавився всіма но- винками в області кораблебудування ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 33 та швидко переймав усі досягнення і втілював їх на верфях України [16]. Об’єктивний аналіз діяльності адмірала М. П. Лазарєва доводить, що він був прибічником вітрильних лі- нійних кораблів та фрегатів, що буду- валися за зразками англійського кора- блебудування. Зазначимо, що англо- фільство адмірала у більшості випад- ків впливало на його рішення щодо суднобудування та флоту. Перш за все, М. П. Лазарєв керувався міркуван- нями щодо якості побудови парових су- ден і механізмів, а також щодо трудно- щів, пов’язаних з доставками парових машин із Петербурзьких заводів до Ми- колаєва і Севастополя. Разом з тим його хвилювала недостатня кількість квалі- фікованих механіків [17]. Невміння використовувати виро- бничі потужності Півдня України у процесі побудови пароплавів просте- жується на прикладі створення судна «Ясон». На початку 1830-х років для крейсерування біля берегів Абхазії Окремий Кавказький корпус потребу- вав воєнного пароплаву. Відповідно до плану Морського міністерства побудову корабля у Ми- колаєві планували за рахунок коштів сухопутного відомства. Передбачало- ся, що корпус судна буде створено з кримського та польського дубу. Але на заваді реалізації нового проекту постали непередбачені труднощі. У Чорноморському відомстві не знай- шлося спеціалістів з побудови котлів та паяння мідних труб. Управління Чорноморського флоту було змушене звертатися по допомогу до Іжорського заводу. Однак його керівництво у осо- бі генерал-лейтенанта О. Я. Вільсона відмовилося від такого замовлення і порадило повністю побудувати паро- плав за кордоном. Звернемо увагу, що і адмірал М. П. Лазарєв, враховуючи відсутність на чорноморських верфях досвіду пароплавобудування, запро- понував створити судно у Великобри- танії (за зразком пароплавів типу «Monarch») [18]. Отже, новий пароплав, що отри- мав ім’я «Ясон», побудувала компанія «Butterley Company» у Лондоні. Водо- тоннажність судна складала 415 т, рух забезпечували дві горизонтальні ма- шини з балансирами і два залізних па- рових котли. Слід зазначити, що на «Ясоні» вперше в російському флоті встановили 68-ми фунтові бомбічні гармати, що напередодні пройшли ви- пробування в англійському флоті. М. П. Лазарєв вважав бомбічну гарма- ту найбільш ефективною для дій про- ти горців. Крім того, адмірал сподіва- вся, що у випадку великої війни така гармата принесе користь усьому Чор- номорському флотові. У 1837 – 1839 рр. в Англії закуплено ще три паро- плави типу «Ясон». Вони увійшли до лав Чорноморського флоту у період Кримської війни («Могучий», «Моло- дец», «Колхида») [19]. Найважливішими етапами стано- влення чорноморського пароплавства і посилення боєздатності флоту вва- жаються 1842 – 1843 рр. та 1847 р. Обов’язковою умовою комплектуван- ня Чорноморського флоту пароплава- ми стає відповідність їх проектів спе- цифіці Північнопричорноморського регіону. Закуплені у 40-ві роки паро- плавофрегати «Одесса», «Крым», «Херсонес» та «Бессарабия» повністю відповідали умовам чорноморського ре- гіону півдня України. Конструктивно- технічною особливістю таких суден (водотоннажністю 1305 т.) стали незба- лансовані парові машини заводу Г. Моделея та Дж. Фільда загальною потужністю 260 к. с., та мідні парові ко- тли зі спеціальними свистками для по- казання раптового зниження рівня води. Генерал-інтендант Балтійського флоту М. М. Васильєв 17 лютого 1844 року запропонував Кораблебудівному та Обліковому комітетам перейняти нововведення з пароплавофрегатів, ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 34 закуплених для Чорноморського фло- ту, на кораблі Балтійського флоту. Се- ред переваг нових суден він звернув увагу на такі: «пари розводяться не- звичайно швидко, а саме при холодній воді не більш як за 50 хвилин, що до- водить відмінне обладнання котлів… На покрівлях циліндрів влаштовані клапани для викидання води, яка мог- ла накопичуватися зверху поршня від охолодження парів, вони відкрива- ються за умов того ж тиску, що і запо- біжні клапани котлів…» [20]. На початку 40-х рр. ХІХ ст. єди- ним воєнним пароплавофрегатом Чо- рноморського флоту була «Бессара- бия» (копія англійського «Cyclops»). У вересні 1845 року М. П. Лазарєв звернувся до імператора з проханням про будівництво ще одного пароплава потужністю 400 к. с. У 1848 році, та- кий пароплавофрегат було побудовано у Великобританії. На новому судні («Владимир») було вирішено одну з найважливіших проблем парового бо- йового флоту Російської імперії – арти- лерійське озброєння. Замість важкої 68- ми фунтової бомбової гармати масою 11,3 т. встановили полегшену (9,5 т.) та- кого ж калібру, із бортовою масою у 6,5 т. Побудований в Англії пароплавофре- гат «Владимир» відзначився під час Кримської війни перемогою у першому бою парових суден [21]. Із огляду на активний розвиток парового металевого суднобудування за кордоном, головне Чорноморське управління також здійснило спробу створення подібних суден. Згідно з рапортом М. Лазарєва начальнику Го- ловного морського штабу Російської імперії О. Меншикову (28 жовтня 1847 р.,) передбачалося „спорудження в Миколаївському порту пробного за- лізного пароплава на 90 к.с. і 2 бар- жі…” [22]. Першим заходом стає до- ручення М. Лазарєва капітану 1-го ра- нгу В. Корнілову звернутися «до ві- домих в Англії будівельників залізних суден і заводчиків для збору необхід- ної інформації, щоб спорудити в Ми- колаївському адміралтействі майстер- ню» для металевих суден [23]. Відпо- відно до вимог командування до верфі було доставлено необхідне обладнан- ня й інструменти. У 1849 р. у Микола- єві закладається вітрильне залізне су- дно «Буг» (спущено на воду в 1850 р.), а через два роки однотипне – «Березань». Будівництво зазначених суден започат- кувало залізне суднобудування на Пів- дні України [24]. Однак, створення не- обхідної виробничої бази для парового залізного суднобудування в Україні від- булося лише в 70-х рр. ХІХ ст. У середині ХІХ ст. більшість бо- йових пароплавів Чорноморського флоту становили дерев’яні судна. Тільки у 1848 р. Окремий Кавказький корпус отримав залізний пароплав «Эльбрус». У 1851 р. для вантажних перевезень придбано шхуну «Арго- навт». Названі пароплави будувалися в Англії. Нажаль, Миколаїв та Севасто- поль так і не стали базою створення за- лізних пароплавів. Така політика Мор- ського міністерства Російської імперії негативно вплинула на загальну боєзда- тність Чорноморського флоту. У звіті управляючого Морським міністерством великого князя Костян- тина Миколайовича (1827 – 1892 рр.) за 1853 рік фіксувалося: «Посилена діяльність у портах і взірцевий поря- док, у якому знаходилася портова час- тина ще з часів управління Чорномор- ським флотом покійного адмірала Ла- зарєва, дали можливість озброїти на Чорному морі сильний і відмінно об- ладнаний флот. Навіть найслабша час- тина Чорноморського флоту, паропла- вна, була достатньо сильною для про- тидії турецькому паровому флотові, чиї успіхи під керівництвом англійсь- ких офіцерів були значними і хвилю- вали Чорноморське Управління, яке через нестачу місцевих механічних закладів замовляло і будувало парові ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 35 воєнні судна у Англії» [25]. Цим зві- том великий князь незадовго до поча- тку Кримської війни констатував тех- нічну відсталість суднобудівної бази. Держава не виділяла кошти на тех- нічне переобладнання верфей. Наслідком такої політики стає припинення паропла- вобудування у Миколаєві в середині 40-х рр. ХІХ ст. Перевагу почали надавати купівлі пароплавів в Англії. На початок Кримської (Східної) війни 1853 – 1856 рр. Чорноморський флот майже повністю залежав від анг- лійської суднобудівної бази. Керівницт- во Морського міністерства не мало чіт- кого уявлення про шляхи комплекту- вання бойового флоту паровими судна- ми за рахунок верфей півдня України. У порівнянні з Чорноморським флотом Російської імперії у складі військово-морських сил провідних за- хідноєвропейських держав відбулися значні зміни. Наприклад, із дев’яноста воєнних пароплавів французьких вій- ськово-морських сил третину стано- вили залізні судна [26]. Головні при- чини незадовільної комплектації Чор- номорського флоту паровими заліз- ними суднами крилися у кризовому стані гірничої та металургійної про- мисловості, повільному розвитку ма- шинобудівної бази. Отже, відсутність необхідної мате- ріально-технічної бази, висококваліфі- кованих спеціалістів (судових механіків, машиністів) апріорі призводила до від- ставання у будівництві пароплавів. Як- що впровадження нових технологій у виробничу практику верфей України відбувалося синхронно з європейськими центрами суднобудування, то у пода- льшому будівництво воєнних парових суден йшло повільно. У 20 – 50 рр. ХІХ ст. управлінські структури Російсь- кої імперії відмовлялися йти на рефор- мування економіки, від якої безпосере- дньо залежали перспективні можливості суднобудування. ЛІТЕРАТУРА 1. Залесский Н. А. „Одесса” выхо- дит в море / Н. А. Залесский. – Ленинград: Судостроение, 1987. — 126 с. 2. Смирнов А. А. Первая програм- ма постройки Черноморских линейных кораблей / А. А. Смирнов // Судостроение. – 1991. – № 1. - С. 67 – 69. 3. Крючков Ю. С. История Нико- лаева: от основания до наших дней / Ю. С. Крючков. – Николаев: „Возможно- сти Киммерии”, 1996. – 300 с. 4. Гребенщикова Г. А. Черномор- ский флот перед Крымской войной 1853- 1856 годов. Геополитика и стратегия / Г. А. Гребенщикова. – СПб., Издатель М. А. Леонов, ООО „Коиплекс”, 2003. – 80 с. 5. Рижева Н. О. Історія суднобуду- вання на теренах України (від давніх часів до новітніх часів) : монографія / Н. Рижева. – К. : ПП Сергійчук М. І., 2008. – 476 с. 6. John Fincham. A History of Naval Architecture. – London. – 1851. – P. 32, 328. 7. E. A. M. Laing. The IntRoduction of the Paddle Frigates into the Royal Navy. – Mariners Mirror. – 1980. – P. 331-343. 8. Веселаго Ф. Список русских во- енных судов с 1668 по 1860 год / Ф. Веселаго. – СПб. : Тип. Морского ми- нистерства, 1872. – С. 498 – 499. 9. Малярчук А. А. Верфь на Ингуле. / А. А. Малярчук – Ленинград: Судостроение, 1989. – С. 30 – 32; Гребенщикова Г. А. – Указ. соч. С. 39-40; Рижева Н. – Ук. соч. С. 188-190. 10. Веселаго Ф. Список русских во- енных судов с 1668 по 1860 год / Ф. Веселаго. – СПб. : Тип. Морского ми- нистерства, 1872. – С. 498-499. 11. Постановления о улучшении ко- раблестроения адмиралом Грейгом, в раз- ное время сделанные. – Николаев: Черно- морское Депо-Карт, 1830. – С. 14. 12. Державний архів Миколаївсь- кої області. – Ф. Р. 5858. – Оп. 1. – Спр. 143. – Арк. 88. ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 36 13. Петров М. А. Обзор главнейших кампаний и сражений парового флота. / М. А. Петров. – Ленинград. – 1927. – С. 4-5. 14. Кладо Н. Л. Введение в курс ис- тории военно-морского искусства. / Н. Л. Кладо. – СПб. – 1910. – С. 45. 15. Аренс Е. И. Морская сила и ис- тория / Е. И. Аренс. – СПб. – 1912. – С. 84. 16. Так само. – С. 84. 17. Флот епохи Николая І Режим доступа: [Электронный ресурс]: http://sailhistory.ru/russkiy-flot-vo-vtoroy- polovine-xix-veka.html. 18. Залесский Н. А. Указ. соч. — С. 81- 82; Гребенщикова Г. А. Указ. соч. – С. 40-41. 19. Веселаго Ф. Указ. соч. − С. 498-501. 20. Гребенщикова Г. А. Указ. соч. – С. 43-44. 21. Первый в истории бой паровых су- дов [Электронный ресурс]: Режим доступа: http://flot.com/history/events/vladimir.htm 22. Лазарев М. П. Документы. – Т. 3. – М.: Военмориздат, 1961. – С. 209- 211, 279. 23. Лазарев М. П. Ук. соч. – С. 280-281. 24. Приложения к отчету по Мор- скому ведомству за 1860 г. Т.1. Приложе- ние №3. – СПб.: Тип. II-го Отделения соб- ственной Е.И.В. Канцелярии, 1861.– С. 124-125. 25. РГА ВМФ. – Ф. 19. – Оп. – 1. – Д. – 363. – Л. 11 об. 26. Штенцель А. История войн на море с древнейших времен до конца ХІХ века / А. Штенцель. – М. – 2002. – С. 340. Vdovichenko E.V. Shipbuilding for Black sea steamship navy Russian empire in the 20-50 years of the xix century. The article deals with the analysis of the main features of shipbuilding Black Sea naval fleet and gives their structural characteristics. It defines the role of managing the fleet and government agencies in shaping industrial base ship- yards southern Ukraine. In accordance with the general development of shipyards rea- sonably cause the slow pace of development of new types of vessels. Keywords: shipyard, the Black Sea Fleet, steamer, steam engine, sail, ship artillery. Вдовиченко Е.В. Строительство параходов для Черноморского военно- морского флота российской империи в 20-50 гг. XIX в. В статье проанализирова- ны особенности строительства пароходов Черноморского военно-морского флота и приведены их конструктивные характеристики. Определена роль руководящего со- става флота и государственных структур в формировании производственной базы верфей Юга Украины. В соответствии с общим развитием верфей обоснованно при- чины медленных темпов создания новых типов судов. Ключевые слова: верфь, Черноморский флот, пароход, паровая машина, парус- ник, корабельная артиллерия. УДК 628.84 (09) СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК КОНДИЦІОНЕРОБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ Ушенко П.А. (Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”) Проведений аналіз чинників, що впливали на становлення та розвиток кондиціо- неробудування в Україні. Розкрито процес формування та розвитку цієї нової галузі машинобудування у СРСР у другій половині XX століття. Ключові слова: кондиціонеробудування, кондиціонер повітря, Харківський завод “Кондиціонер”, науково-дослідницька діяльність, науково-дослідний інститут “Кондиціонер”.

Будівництво пароплавів Чорноморського воєнно-морського флоту (20-50 рр. ХІХ ст.)

Institution

Ähnliche Einträge