Становлення та розвиток річкового транспорту України у ХІХ – на початку ХХ століття
У статті досліджені основні риси розвитку річкового транспорту в XIX - початку ХХ ст. Автором висвітлені основні проблеми та перспективи розвитку річкових шляхів. Також звертається увага на технологічні зміни в транспортних засобах у зв'язку з проведенням технічної реконструкції. Простежено впл...
Saved in:
| Published in: | Питання історії науки і техніки |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77671 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Становлення та розвиток річкового транспорту України у ХІХ – на початку ХХ століття / О.В. Сандурська // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 2. — С. 45-51. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859784960854982656 |
|---|---|
| author | Сандурська, О.В. |
| author_facet | Сандурська, О.В. |
| citation_txt | Становлення та розвиток річкового транспорту України у ХІХ – на початку ХХ століття / О.В. Сандурська // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 2. — С. 45-51. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Питання історії науки і техніки |
| description | У статті досліджені основні риси розвитку річкового транспорту в XIX - початку ХХ ст. Автором висвітлені основні проблеми та перспективи розвитку річкових шляхів. Також звертається увага на технологічні зміни в транспортних засобах у зв'язку з проведенням технічної реконструкції. Простежено вплив політики правлячого уряду на розвиток річкового транспорту в Україні.
В статье исследованы основные черты развития речного транспорта в XIX - начале ХХ в. Автором освещены основные проблемы и перспективы развития речных путей. Также обращается внимание на технологические изменения в транспортных средствах в связи с проведением технической реконструкции. Прослежено влияние политики правящего правительства на развитие речного транспорта в Украине.
In the article main traits of river transport development during the
period XIXth century – beginning of the XXth century are studied. The author highlighted the main problems and perspectives of the development of river waterways. Also, he pays attention to technological changes in transport vehicles in connection with their technical reconstruction. Influence of the government policy of that period on the development of river transport of Ukraine is observed.
|
| first_indexed | 2025-12-02T10:11:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 45
УДК 656.628(477)(09) «19/20»
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК РІЧКОВОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ
У ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
Сандурська О.В.
(Херсонська державна морська академія)
У статті досліджені основні риси розвитку річкового транспорту в XIX - по-
чатку ХХ ст. Автором висвітлені основні проблеми та перспективи розвитку річко-
вих шляхів. Також звертається увага на технологічні зміни в транспортних засобах
у зв'язку з проведенням технічної реконструкції. Простежено вплив політики прав-
лячого уряду на розвиток річкового транспорту в Україні.
Ключові слова: транспортна мережа, річковий транспорт, водні шляхи, річко-
ве сполучення, розвиток суднобудування.
Одне з важливих місць в історії
соціально-економічного розвитку
України у ХІХ – на початку ХХ сто-
ліття займали внутрішні водні шляхи.
Складаючи стабільну основу транспо-
ртної мережі, вони були необхідною
умовою функціонування
суспільного виробництва.
Водні шляхи виступали у
якості матеріальної основи
зв'язків у сфері безпосере-
днього виробництва і обі-
гу, розвитку водного тран-
спорту як галузі народного
господарства.
Річковий транспорт
України завжди виступав
важливим елементом транспортних ко-
мунікацій. Він забезпечував зв’язки між
різними областями країни, між вироб-
ником і ринком, стимулював різні соці-
альні процеси, впливав на інтенсивність
економічного розвитку регіонів. Завдя-
ки розгалуженій гідросітці України, річ-
ковий транспорт забезпечував переве-
зення великої кількості вантажів на зна-
чні відстані, будучи найбільш економі-
чним видом транспорту.
Сьогодні, після відновлення дер-
жавної незалежності України, постає
необхідність ґрунтовно дослідити ро-
боту транспортної системи, яка де-
монструє основоположні закономір-
ності внутрішніх процесів розвитку
будь-якої держави та її соціально-
економічний стан. Лише через ви-
вчення історії річкового транспорту
України можна проаналізувати його
сучасне положення та
спрогнозувати перспективи
подальшої модернізації.
Окрім цього, розвиток
транспортної мережі вима-
гав постійного вдоскона-
лення рухомого складу, а
це в свою чергу відобража-
ло науково-технічний по-
тенціал України.
Річковий транспорт
України до сих пір не був предметом
спеціального вивчення у вітчизняній іс-
торіографії, хоча окремі моменти роз-
глядалися спеціалістами, але це відбу-
валося, як правило, в межах узагальню-
ючих праць з історії України, історії
транспорту, історії суднобудування.
Серед дореволюційної вітчизня-
ної літератури, в якій розглядаються
проблеми річкового транспорту, мож-
на виділити роботи А. Іловайського
[9], С. Житкова [4]. Наприклад, А.
Іловайський детально описав динамі-
ку перевезень по Дніпру, зокрема в
його порожистій частині.
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 46
У книзі С. Житкова проаналізо-
вана транспортно-економічна функція
водних шляхів та портів Російської
імперії. В цьому контексті розгляда-
ється і воднотранспортний басейн Пі-
вденного Причорномор’я.
В радянській історіографії річко-
вий транспорт Південної України роз-
глядається лише в контексті загально-
української або загальноросійської іс-
торії. Так, вплив фінансових установ
на розвиток шляхів сполучення про-
аналізовано в працях присвячених ад-
міністративним та фінансовим аспек-
там економічного розвитку Російської
імперії. Серед них можна виділити
монографії Б. Ананьїча [1] та
Л. Шепелева [15].
Становленню і розвитку море-
плавства на Чорному морі та прилег-
лих до нього річкових басейнах при-
свячена праця М. Залеського [5]. Дана
робота викладена на основі архівних
джерел і дає опис історії створення
перших пароплавів і організації паро-
плавних сполучень на півдні Росії в
першій половині ХІХ ст. Наведені де-
тальні описи пароплавів тощо.
Розвитку суднобудування на Пі-
вдні України присвячена монографія
Б. Зубова [8]. На основі вивчення різ-
номанітних, в тому числі і архівних,
джерел автор висвітлює історію ста-
новлення і розвитку суднобудівної га-
лузі та військового флоту починаючи
з часів Київської Русі і до 1917 року.
Серед праць радянського періоду
присвячених історії мореплавства вза-
галі слід виділити роботу Ю. Грішина
[3]. Автор висвітлює питання станов-
лення та розвитку світового море-
плавства від найдавніших часів до се-
редини ХХ ст. Однак дана монографія
є дещо заідеологізованою.
В останні роки процес розробки
проблем з історії річкового транспор-
ту дещо активізувався. Наприклад,
проблемі розвитку річкового транспо-
рту на Півдні України у другій поло-
вині ХІХ ст. присвячена праця І. Кри-
вко [11]. Розвиток шляхів сполучення
і транспорту як складової урбаніза-
ційних процесів на Півдні України
другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
проаналізовано у доробку В. Констан-
тінової [10]. Вплив водних шляхів на
розвиток суднобудування на початку
ХІХ ст. окреслює у своїй статі О. Без-
луцька [2]. Аспектом політики проте-
кціонізму у водному транспорті Укра-
їни займається О. Морозов [12].
Однак, такі питання розвитку
річкового транспорту як суднобуду-
вання річкових суден, підготовка
кваліфікованих кадрів для даної
сфери транспорту, лоцманство через
Дніпровські пороги залишаються
недостатньо вивченими.
Враховуючи недостатньо повне
висвітлення проблем річкового транс-
порту в літературі, автор ставить за
мету висвітлення основних проблем
становлення та розвитку річкового
транспорту в Україні у ХІХ – на поча-
тку ХХ ст. Для цього необхідно вирі-
шити наступні завдання: висвітлити
основні риси становлення річкового
транспорту; окреслити основні про-
блеми у розвитку річкового транспор-
ту в Україні в означений період; про-
аналізувати значення річкового транс-
порту для розвитку економіки регіону.
Річковий транспорт у ХІХ – на по-
чатку ХХ ст. відіграв помітну роль у ро-
звитку внутрішнього національного ри-
нку. Він мав ряд переваг перед сухопут-
ним, зокрема: готові природні шляхи,
використання течії води, можливість
одночасного транспортування великих
вантажів і пасажирів [6, с. 470].
Головними недоліками водних
комунікацій України були їхня неве-
лика вантажоспроможність та надто
обмежений навігаційний період.
Розвиток річкового транспорту
на території українських губерній у
ХІХ – на початку ХХ ст. слід розгля-
дати у тісній залежності від розвитку
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 47
суднобудування. Вже в кінці 1806 р.
на Херсонській судноверфі було по-
будовано 14 великих морських кораб-
лів, які могли транспортувати по
Дніпру, лиману та морю хліб, будіве-
льний ліс та інші вантажі. Херсон ра-
зом з Олешками (сучасний Цюру-
пинськ) та Голою Пристанню пере-
творилися на центри приватного суд-
нобудування, де кораблі споруджува-
лися для Дніпра, Бугу, деяких портів
Чорного моря і навіть для грецького
Архіпелагу [2].
Вирішальною при визначенні
особливостей режиму судноплавства
на всіх річках Російської імперії у ХІХ
столітті була специфіка фізико-
географічних факторів та кліматичних
умов. Ці показники стосувалися і
дніпровської водної артерії. Незважа-
ючи на те, що в господарчих і транс-
портних цілях була задіяна вся річка,
повноцінне судноплавство здійснюва-
лося лише на могилівсько-
кременчуцькій ділянці [11, с. 75]. Ни-
жня течія Дніпра та ділянка Кремен-
чук – Катеринослав характеризувалася
рухом одностороннім (сплав за течі-
єю), верхів’я між Могилевом та Смо-
ленськом хоч і мали двосторонній рух,
через мілководність та коротку наві-
гацію використовувалися лише для
плавання малих суден та для сплаву
лісу. Як два самостійних водних шля-
хи існували середнє і нижнє плеса
Дніпра. Причиною цього були Дніп-
ровські пороги. Вони скорочували те-
рмін навігації, зменшували типологію
суден та вантажів, що могли проходи-
ти в пониззя річки. Через пороги еко-
номічне значення річки було нижчим,
ніж у її аналогів Волги чи Дону.
У 1835 р. було створено першу
пароплавну приватну компанію на
Дніпрі, вона мала два пароплави.
Дніпровські комунікації мали велике
значення не тільки для українських
губерній, вони економічно
пов’язували області Польщі, Білорусі,
Росії. Тому не дивно, що вже з 1846 р.
розпочала свою діяльність пароплавна
компанія купця С. І. Мальцева. Роль
дніпровських пароплавних компаній у
нових економічних обставинах по-
стійно зростала, і в 1858 р. почало фу-
нкціонувати акціонерне товариство
“Пароплавство по Дніпру і його при-
токах” [12, с. 10].
У 1824 – 1826 рр. інженером
Шишовим був розроблений проект,
який передбачав створення по обидва
береги Дніпра судноплавних каналів зі
шлюзами для роздільного судноплавс-
тва вгору та вниз за течією. Витрати
на здійснення будівництва визначали-
ся у 4,2 млн. рублів, але після трива-
лих обговорень у 1833 – 1837 рр. були
врешті-решт проведені лише камене-
уборні роботи [14, с. 137].
Друга половина ХІХ століття
пов’язана з технічною реконструкцією
річкового транспорту – широким роз-
повсюдженням механічних суден, па-
роплавів. Цей процес зумовив рефор-
мування транспортного господарства
та мав широкі соціальні наслідки [8, с.
14]. Також у другій половині ХІХ ст.
запатентували гребний гвинт для ви-
користання у пароплавстві [5, с.10].
Ще одним важливим показником тех-
нічного вдосконалення стала поява
турбінних двигунів та використання в
транспорті двигунів внутрішнього
згорання [3, с. 75].
Проте, промислова революція у
водному транспорті просувалася порі-
вняно з іншими галузями економіки
досить повільно. До кінця ХІХ ст. ро-
зроблялися проекти вдосконалення
водних шляхів, які постійно відстава-
ли від потреб економічного розвитку
України. Так, у Дніпровському басей-
ні в 1852 році налічувалося лише 7 па-
роплавів. Більше половини пароплавів
належали приватним особам – купцям
та поміщикам [7, с. 222].
Починаючи з 1857 р. відкрива-
ється річкове сполучення між містами
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 48
Олександрівськ та Херсон. З цього ча-
су активно використовується для річ-
кових перевезень нижня течія Дніпра.
Діяльність лінії підтримували 8 паро-
плавів, з яких 5 курсували до Одеси.
Перевозили річковими шляхами пше-
ницю, ячмінь, будматеріали та паса-
жирів. Для пасажирських пароплавів
на території херсонського порту було
збудовано дерев'яну пристань [4].
Річковим транспортом перевозила-
ся значна кількість товарів і вантажів по
Південному Бугу. У гирлі Південного
Бугу до Вознесенська в 1859 р. було ві-
дкрито буксирне сполучення. Півден-
ним Бугом до Одеського порту перево-
зили хліб, спирт, цукор, сіль, лісові бу-
дівельні матеріали та кам'яне вугілля.
Завдяки розвитку річкового тран-
спорту пожвавилася торгівля в При-
дністров'ї. Баржами транспортувалися
спирт, дрова, будівельний матеріал та
пшениця. Обсяги перевезень по Дніс-
тру тривалий час були незначними,
що пояснюється важкими умовами
судноплавства в регіоні. Ріка Дністер
неглибока та має значну кількість пі-
щаних мілей і перекатів [4].
Стрімкий розвиток залізничного
будівництва призвів до занепаду спо-
руд на каналах у Дніпровських поро-
гах. Лише в 1884 – 1886 рр. на Старо-
Кайдацькому порозі був розчищений
так званий “старий”, або “козацький
хід”. У ці ж роки інженер Сулковсь-
кий розробив проект повної розчистки
порогів, але він не був реалізований.
Лише вздовж старих каналів збудува-
ли дерев’яні стінки [11, с.75]. В 1893
р. інженер Лелявський створив проект
шлюзування каналів, а 1897 р. спеціа-
льна комісія розробила новий проект
шлюзування [7, с. 241]. Проте, й ці
проекти лишилися на папері.
Усе ХІХ століття суттєвою пере-
шкодою для судноплавства та факто-
ром, що заважав економічному
об’єднанню південних губерній із
центром Російської імперії, продов-
жували залишатися дніпровські поро-
ги. Пороги заважали економічному
розвитку регіонів, південь постійно
відчував дефіцит будівельних матері-
алів, а наддніпрянські губернії не ма-
ли стабільного ринку збуту для зерна.
Слід згадати також про те, що в бага-
тьох місцях дно Дніпра було вкрите
корчами, камінням тощо. Ще у 80-ті
роки на Дніпрі налічувалося до 30 ве-
ликих мілин, які заважали регулярно-
му пароплавству. Подекуди судна ро-
звантажували і переводили через мі-
лину порожніми. Влітку на обміліло-
му Дніпрі нерідко скупчувалися тися-
чі плотів. У другій половині ХІХ ст.
судноплавство на Дніпрі (з притока-
ми) було підпорядковане одному
окружному управлінню в Києві (до
1865 р. трьом округам: Могилівсько-
му, Київському і Катеринославсько-
му). У 1878 р. воно приступило до
очищення русла Дніпра і Прип’яті від
корчів і каміння. Для поліпшення суд-
ноплавства після спаду весняних вод
на перекатах установлювали тимчасо-
ві щити для відхилення течії та скеро-
вування її по головному судноплав-
ному ходу, попереджувальні знаки на
небезпечних місцях, сигнальні пости
тощо. Недисциплінованість річковиків
та особливо плотарів, які, нехтуючи
складною обстановкою на фарватерах,
нерідко створювали аварійні ситуації,
змушувала якнайшвидше впроваджу-
вати навігаційну інспекцію [11, с. 75].
У 1896 р. Дніпровський, Південно-
бузький і Дністровський басейни мали
вже 11 тис. верств судноплавних шля-
хів. Тільки по Дніпру та Південному Бу-
гу в 1890 році курсувало 234 пароплави.
Перевезення товарних вантажів у ба-
сейні Дніпра за 30 років кінця ХІХ ст.
зросло в 11 разів [7, с. 249].
Упродовж 80-х років були прове-
дені великі роботи по виправленню
русла і зміцненню берегів на Дніпрі та
інших ріках. У 90-ті роки посилилися
землечерпальні роботи, зокрема по-
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 49
близу Олександрівська і Нікополя.
Певна увага були приділена встанов-
ленню вказівних і попереджувальних
знаків [11, с. 75, 77].
Збільшення кількості парових
суден на Дніпрі викликало появу па-
роплавних товариств, які давали мож-
ливість консолідувати капітали для
побудови нових транспортних засобів,
контролювати ціни на транспортні по-
слуги, координувати роботу паропла-
вів на лініях.
Поряд з великими акціонерними
пароплавними товариствами Російсь-
ким товариством пароплавства і торгі-
влі. (РТПІТ) і Товариством пароплавс-
тва по Дніпру виникло чимало прива-
тних пароплавств, заснованих купця-
ми. Вже наприкінці 60-х років роль
купецького капіталу у дніпровському
пароплавстві була досить помітною.
Так, якщо на Дніпрі РТПІТ належало
15 пароплавів загальною потужністю
понад 1 тис. кінських сил, а Товарист-
ву пароплавства по Дніпру – дев’ять
пароплавів загальною потужністю 520
кінських сил, то купцям Левіну і Ра-
биновичу – п’ять, Яхненку і Симирен-
ку – два пароплави. Купці та інші
приватні власники володіли 40 паро-
плавами загальною потужністю понад
1,9 тис. кінських сил.
Товариство пароплавства по
Дніпру з року в рік збільшувало свої
операції. Навіть і за невеликої кілько-
сті суден і недосконалих засобів пере-
везень вантажів (пароплави товарист-
ва були порівняно невеликі, застарі-
лих конструкцій, вони споживали ве-
лику кількість палива), воно досягло
на середину 80-х років значних еко-
номічних успіхів, утримуючи дев’ять
пасажирських маршрутів та займаю-
чись перевезенням вантажів.
У 1888 р. було засноване Друге
товариство пароплавства по Дніпру.
До складу нової акціонерної компанії
входили цукрозаводчики Київщини,
власники донецьких шахт і акціонери
Брянського заводу в Катеринославі.
Головною метою товариства було
вкладення капіталів у не досить роз-
винену галузь пароплавства на Дніпрі
вище порогів − вантажне судноплавс-
тво (перевози металу, вугілля, цукру),
що в ході розвитку великої капіталіс-
тичної промисловості в Придніпров’ї і
Донбасі забезпечувало акціонерам ви-
сокі дивіденди. Новому пароплавству
належало 10 пристаней на Дніпрі. З
1888 р. воно розпочало рейси між Ки-
євом і Кременчуком та між Катерино-
славом і Кременчуком. Уже через рік
Другому товариству належало 15 па-
роплавів (серед них найбільші на
Дніпрі “Цар-пароплав” і “Держава”) а
у навігацію 1890 р. воно придбало ще
шість. У 90-ті роки капітал товариства
складав 1 млн. карбованців [11, с. 75].
На початку ХХ ст. на розвитку
водного сполучення України відбили-
ся складнощі переходу імперії до ін-
дустріального суспільства, пов’язані з
розгортанням модернізаційних проце-
сів у межах старих політичних і суспі-
льних структур, в умовах збереження
поліцейсько-авторитарного режиму, з
прагненням держави тримати під ціл-
ковитим контролем розвиток економі-
ки, з непослідовністю та незавершені-
стю реформ. Ці складнощі відбились і
в законодавстві, що регулювало екс-
плуатацію водних шляхів сполучення
Південної України.
Серед важливих проблем,
пов’язаних із розвитком водного спо-
лучення в регіоні, була його значно
менша державна підтримка порівняно
з тією, що надавалася залізницям, су-
перечливість поєднання протекціоні-
стських заходів щодо малого кабота-
жу і відсутності відповідних обмежень
щодо великого каботажу і, тим біль-
ше, – “далекого плавання”, недостатня
продуманість митної політики, що
суттєво впливала на економічне бла-
гополуччя портів, недоліки річкових
комунікацій. Однак, були і досягнен-
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 50
ня: 1) пароплави практично витіснили
вітрильники із закордонного плаван-
ня; 2) зростання інтенсивності річко-
вого судноплавства було сталим фак-
тором зростання товарообігу та паса-
жироперевезень [10, с. 71 – 72].
Не зважаючи на те, що на початку
ХХ ст. річковий транспорт орієнтувався,
у першу чергу, на обслуговування внут-
рішніх комунікацій по лініях Дніпро –
Десна – Прип’ять, Дніпро – Чорне море,
роль дніпровських пароплавних компа-
ній у нових економічних обставинах по-
стійно зростала. Про значення річкового
пароплавства свідчить факт зростання
пароплавного складу дніпровських ком-
паній. Якщо в 1859 р. на Дніпрі викорис-
товувалось 17 пароплавів, у 1884 р. – 208,
то у 1906 р – уже 440.
У ході організації перевезень рі-
чковими комунікаціями великого зна-
чення набули портові вузли: Черкаси,
Київ, Олександрівськ. За даними суд-
ноплавної дистанції, щорічно на поча-
тку ХХ ст. у Черкаському порту під
навантаженням знаходилось до 900
суден, а вартість вантажу дорівнювала
2 млн. крб., одночасно розвантажува-
лось на 3 млн. крб. Так, за 1905 рік
прибуло 687 суден із вантажем 5 451
800 пудів вартістю 2 465 679 крб. Ки-
ївський порт у 1907 – 1909 рр. при-
ймав і обробляв щомісячно понад 70
пароплавів. За цей період Київським
портом було перероблено близько 19
млн. пудів різноманітних вантажів і
відправлено 2,5 млн. пудів. До ванта-
жного переліку входили такі види то-
варів: ліс та напівфабрикати з нього,
сіль, продукція металургійних підпри-
ємств, цукор, що прямували до Біло-
русі, західних губерній Росії. За інфо-
рмацією інспектора Катеринославсь-
кого відділення судноплавства Київ-
ського округу до січня 1911 р. переве-
зено вантажів по Дніпру 87 969 324
пудів вартістю 65 259 920 крб. [10].
Пароплавні компанії Дніпра на
початок ХХ ст. мали у своєму складі
1/5 всього річкового пароплавного
складу Російської імперії і поступали-
ся лише компаніям Волзького басейну
(2 099 пароплавів). Зростання чисель-
ного складу пароплавних компаній
Дніпра стало прямим наслідком роз-
витку українських машинобудівних і
металургійних підприємств України,
що засвідчило також і відкриття в
1873 р. спеціалізованих пароплавних
майстерень, які з часом перетворились
на потужну верф річкового суднобу-
дування в Україні [8, с. 10].
В 1912 році у налічувалося бли-
зько 406 пароплавів і 2566 не паро-
плавних суден, які перевозили близь-
ко 2-3 млн. тонн вантажу. Під час
Першої світової війни та Російської
революції розвиток річкового транс-
порту дещо призупиняється, а з 1918
р. розпочинається нова доба розвитку
річкового транспорту вже у новоство-
реному Радянському Союзі [13,
с.1101].
Таким чином, річковий транс-
порт у ХІХ – на початку ХХ ст. порів-
няно з попереднім періодом докорінно
змінився. Завдяки використанню па-
рових кораблів значно збільшилася
кількість та відстані річкових переве-
зень. Забезпечуючи зв’язки між різ-
ними областями країни, між виробни-
ком і ринком річковий транспорт сти-
мулював різні соціальні процеси,
впливав на інтенсивність розвитку ре-
гіонів. Серед проблем галузі слід вка-
зати наявність дніпровських порогів
та короткий навігаційний період.
ЛІТЕРАТУРА
1. Ананьич Б.В. Банкирские дома в
России, 1860-1914 гг. : очерки истории част-
ного предпринимательства / Б.В. Ананьич . –
2-е изд. – М. : РОССПЭН, 2006 . – 295 с.
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 2 51
2. Безлуцька О.П. Вплив водних
шляхів на розвиток суднобудування у
Херсоні (остання чверть XVIII – початок
ХІХ ст.) // наукова інтернет-конференція
/http://intkonf.org/
3. Гришин Ю.А. История морепла-
вания/ Гришин Ю.А. – Куйбышев: Транс-
порт, 1972. – 160 с.
4. Житков С. М. Исторический обзор
устройства и содержания водных путей и
портов в России за столетний период [1798-
1898]/ С.М. Житков. – СПб., 1900. –110 c.
5. Залесский Н.А. «Одесса» выхо-
дит в море: Возникновение парового мо-
реплавания на Черном море, 1827 – 1855
гг./ Залесский Н.А. – Л.: Судостроение,
1987. – 128 с.
6. Заставний Ф. Д. Географія Украї-
ни у 2-х книгах. – Львів : Світ, 1994. –
472 с., іл.
7. Злупко С. М. Економічна історія
України : Навч. посіб. – К. : Знання, 2006.
– 367 с.
8. Зубов Б. Н. Развитие корабле-
строения на юге России. – Калининград:
Кн. изд-во, 1990. – 383 с., ил.
9. Иловайский А.С. Днепровские по-
роги/А.С. Иловайский. – К., 1911. – 263 с.
10. Константінова В. М. Розвиток
шляхів сполучення і транспорту як скла-
дова урбанізаційних процесів на півдні
України другої половини ХІХ – початку
ХХ ст. // Література і культура Полісся. –
Зб. наук. праць. – Вип. 61. – Ніжин, 2010. –
С. 70 – 74.
11. Кривко І. М. Розвиток річкового
транспорту на півдні України у другій по-
ловині ХІХ ст. // Наукові праці історично-
го факультету Запорізького державного
університету. – Запоріжжя : ЗНУ, 2006. –
Вип. ХХ. – С.74 – 79.
12. Морозов О.В. Вплив політики
протекціонізму на розвиток морського та
річкового транспорту в Україні (ХІХ – по-
чаток ХХ ст.)// Грані. – № 4 (66), липень-
серпень. – Дніпропетровськ, 2009. – С. 9.
13. Транспорт України// Енциклопе-
дія українознавства. Загальна частина. –
К.: Наука, 1995. – С. 1101 – 1103.
14. Чеботарёв М.Н. Речное судоход-
ство в России. – М.: Транспорт. – 352 с.
15. Шепелёв Л. Е. Акционерные
компании в России: XIX — начало XX ве-
ка / Л. Е. Шепелёв; СПб. гос. ун-т, Факу-
льтет менеджмента. — СПб: Издат. дом
С.-Петерб. гос. ун-та, 2006. — 604 с.
Сандурская Е.В. Становление и развитие речного транспорта Украины в 19
– начале 20-го ст. В статье исследованы основные черты развития речного транс-
порта в XIX - начале ХХ в. Автором освещены основные проблемы и перспективы
развития речных путей. Также обращается внимание на технологические изменения
в транспортных средствах в связи с проведением технической реконструкции. Про-
слежено влияние политики правящего правительства на развитие речного транс-
порта в Украине.
Ключевые слова: транспортная сеть, речной транспорт, водные пути, речное
сообщение, развитие судостроения.
Sandurskaya E.V. Formation and Development of River Transport of Ukraine in
the 19th - early 20th century. Становление и развитие речного транспорта Украины
в 19 – начале 20-го ст. In the article main traits of river transport development during the
period XIXth century – beginning of the XXth century are studied. The author highlighted
the main problems and perspectives of the development of river waterways. Also, he pays
attention to technological changes in transport vehicles in connection with their technical
reconstruction. Influence of the government policy of that period on the development of riv-
er transport of Ukraine is observed.
Keywords: transportation network, river transport, waterways, river transport, the
development of shipbuilding.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77671 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2077-9496 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T10:11:11Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Сандурська, О.В. 2015-03-04T17:24:29Z 2015-03-04T17:24:29Z 2013 Становлення та розвиток річкового транспорту України у ХІХ – на початку ХХ століття / О.В. Сандурська // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 2. — С. 45-51. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77671 656.628(477)(09) «19/20» У статті досліджені основні риси розвитку річкового транспорту в XIX - початку ХХ ст. Автором висвітлені основні проблеми та перспективи розвитку річкових шляхів. Також звертається увага на технологічні зміни в транспортних засобах у зв'язку з проведенням технічної реконструкції. Простежено вплив політики правлячого уряду на розвиток річкового транспорту в Україні. В статье исследованы основные черты развития речного транспорта в XIX - начале ХХ в. Автором освещены основные проблемы и перспективы развития речных путей. Также обращается внимание на технологические изменения в транспортных средствах в связи с проведением технической реконструкции. Прослежено влияние политики правящего правительства на развитие речного транспорта в Украине. In the article main traits of river transport development during the period XIXth century – beginning of the XXth century are studied. The author highlighted the main problems and perspectives of the development of river waterways. Also, he pays attention to technological changes in transport vehicles in connection with their technical reconstruction. Influence of the government policy of that period on the development of river transport of Ukraine is observed. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Історія галузей та підприємств Становлення та розвиток річкового транспорту України у ХІХ – на початку ХХ століття Становление и развитие речного транспорта Украины в 19 – начале 20-го ст. Formation and Development of River Transport of Ukraine in the 19th - early 20th century Article published earlier |
| spellingShingle | Становлення та розвиток річкового транспорту України у ХІХ – на початку ХХ століття Сандурська, О.В. Історія галузей та підприємств |
| title | Становлення та розвиток річкового транспорту України у ХІХ – на початку ХХ століття |
| title_alt | Становление и развитие речного транспорта Украины в 19 – начале 20-го ст. Formation and Development of River Transport of Ukraine in the 19th - early 20th century |
| title_full | Становлення та розвиток річкового транспорту України у ХІХ – на початку ХХ століття |
| title_fullStr | Становлення та розвиток річкового транспорту України у ХІХ – на початку ХХ століття |
| title_full_unstemmed | Становлення та розвиток річкового транспорту України у ХІХ – на початку ХХ століття |
| title_short | Становлення та розвиток річкового транспорту України у ХІХ – на початку ХХ століття |
| title_sort | становлення та розвиток річкового транспорту україни у хіх – на початку хх століття |
| topic | Історія галузей та підприємств |
| topic_facet | Історія галузей та підприємств |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77671 |
| work_keys_str_mv | AT sandursʹkaov stanovlennâtarozvitokríčkovogotransportuukraíniuhíhnapočatkuhhstolíttâ AT sandursʹkaov stanovlenieirazvitierečnogotransportaukrainyv19načale20gost AT sandursʹkaov formationanddevelopmentofrivertransportofukraineinthe19thearly20thcentury |