Особливості діяльності суб’єктів малого підприємництва в Україні
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
|---|---|
| Дата: | 2004 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2004
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77688 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Особливості діяльності суб’єктів малого підприємництва в Україні / Є. Григор’єв // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 49-58. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860179004871409664 |
|---|---|
| author | Григор’єв, Є. |
| author_facet | Григор’єв, Є. |
| citation_txt | Особливості діяльності суб’єктів малого підприємництва в Україні / Є. Григор’єв // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 49-58. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
| first_indexed | 2025-12-07T18:01:09Z |
| format | Article |
| fulltext |
лад.: С.М. Морозов, В.Л. Шкарапута. - К: Наук. думка, 2000. - 680 с. 9.
Трипільські поселення-гіганти. Матер. міжн. конфер. - К: ―КОРВІН
ПРЕСС‖, 2003. - 283 с. 10. Философский энциклопедический словарь.
— М: ИНФРА-М, 2004. - 576 с. 11. МсСгопе I КеЬеІк \УШІ а саике //
№\у 8сіеп1І8і - 22 Іапиагу 2000. - Р. 22-27.
Є. Григор’єв
ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО
ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ
Розглядаючи більш ніж десятилітній розвиток України як неза-
лежної держави, можна констатувати докорінну зміну шляхів соціаль-
но-економічного та політичного розвитку. В економічному розвитку
відбулися кардинальні зміни, які стосуються переходу до ринкової
економіки. Основою зазначених змін були визнання рівності усіх
форм власності, легалізація такої форми власності, як приватна, та
проведення роздержавлення значного прошарку народного господар-
ства, тобто приватизації.
Відбулося визнання підприємництва як провідного економічного
та соціально-політичного чинника.
Так, статтею 42 Конституції України встановлено, що кожен має
право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом [1].
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підп-
риємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний
ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господа-
рювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціаль-
них результатів та одержання прибутку [2].
Однією зі специфічних категорій українського підприємництва є
мале підприємництво.
Відповідно до статті 1 Закону України ―Про державну підтримку
малого підприємництва‖ суб’єктами малого підприємництва є:
• фізичні особи, зареєстровані у встановленому Законом по-
рядку як суб’єкти підприємницької діяльності;
• юридичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності будь-
якої організаційно-правової форми та форми власності, в
яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний
період (календарний рік) не перевищує 50 осіб, а обсяг річно-
го валового доходу не перевищує 500000 євро [3].
49
Мале підприємництво на протязі останніх десятиріч не випадково
привертає до себе прискіпливу увагу. І це не є примхою часу чи випад-
ком. Мале підприємництво є багатогранним соціально-економічним
явищем, в якому кожен з учасників малого підприємництва, тобто без-
посередньо підприємець або підприємство, має можливість знайти своє
місце, а зовнішні учасники також отримують позитивні результати:
держава – податки, збільшення ВВП та число робочих місць в реальній
економіці, зменшення соціальної напруги; місцева влада – податки і
голоси на виборах і економічні партнери – гнучких та динамічних парт-
нерів з низькими накладними видатками. Мале підприємництво є ін-
струментом участі мільйонів людей у економічному житті власних кра-
їн і в міжнародному розподілі праці, є засобом існування і механізмом
прагнення значно більших висот, це найбільший демократичний інсти-
тут, який практично нічого не коштує державним органам, але забезпе-
чує і значну частку ВВП, і переважну частину робочих місць.
Все це пояснює той факт, що в більшості країн світу мале підп-
риємництво є не тільки об’єктом державної політики, але навіть розг-
лядається як один з чинників національної безпеки [4].
Не слід відкидати і міжнародний аспект розвитку малого та серед-
нього підприємництва для України. Рівень розвитку малого підприєм-
ництва має сприяти створенню позитивного іміджу України, забезпе-
ченню ефективної ринкової економіки з метою її інтеграції в європей-
ську та світову економічні системи. Створення сприятливого підприє-
мницького клімату в Україні повинно стати запорукою консолідації
зусиль щодо удосконалення рівня відносин і співпраці з донорськими
організаціями та участі у міжнародних проектах. Державна політика в
цій сфері спрямована на приєднання України до міжнародних про-
грам, підписання двосторонніх та багатосторонніх міждержавних і
міжвідомчих угод щодо підтримки малого підприємництва [5].
Крім того, малі підприємства найчастіше є класичними капіта-
лістичними фірмами, де власник водночас є керівником підприємст-
ва. Тут спрацьовує простий і потужний механізм стимулів: прибуток
фірми є доходом її керівника. Тому в класичних приватних фірмах
не виникає розмежування між власником та правлінням і пов’язаної
із цим проблеми потенційного конфлікту цілей, а також нагляду пер-
шого за другими. Подібні ускладнення типові для великих підпри-
ємств як у випадках, коли власником фірми є держава, так і тоді,
коли право власності на них належить недержавним інституціям чи
приватним особам.
Другою причиною важливого значення малих підприємств є те,
що їх розміри дозволяють швидше приймати рішення, аніж у випадку
50
великих фірм. Бюрократія живе за власними законами, зумовленими
розміром організації; саме тому великі корпорації бувають млявими.
Економіка із значною часткою малих підприємств може, таким чи-
ном, відзначатися динамікою й еластичністю реакції на зовнішні
струси й нагоди. Кожне підприємство збудоване до певної міри ієрар-
хічно, за принципом ―керівники – підлеглі‖. Натомість стосунки між
підприємствами у ринковій економіці підпорядковані принципові
―виробник – клієнт‖, тобто ринкові. Чим вища в межах конкретної
економіки частка дрібних підприємств, тим більша її частина регулю-
ється ринком та угодами, відповідно, менша – ієрархічними наказами
та розпорядженнями. Чим більше малих фірм, тим більше в економіці
підприємців, а менше – функціонерів [6].
Для того щоб визначені вище завдання, які стоять перед малим
підприємництвом, не виглядали голослівними, пропонуємо розглянути
декілька прикладів та статистичну інформацію стосовно ролі малого
підприємництва в національних економіках деяких розвинутих країн.
За інформацією, яка міститься в довіднику ―Економіка Сполуче-
них Штатів: Нарис‖, в економіці США аж ніяк не домінують гігантсь-
кі корпорації. Служба внутрішніх доходів, тобто податкова інспекція
федерального Міністерства фінансів, підрахувала, що 1989 року по-
ряд з фермерськими господарствами у Сполучених Штатах налічува-
лося 13,5 мільйона підприємств одноосібної власності, 1,8 мільйона
товариств і 4,2 мільйона корпорацій – загалом 19,5 мільйона фірм.
Переважну більшість з них становлять невеликі підприємства, щоріч-
ний прибуток яких не перевищує 100 000 доларів.
Відомі різні визначення малого та середнього бізнесу. За даними
Управління у справах малих підприємств США (СБА), якщо вважати,
що до малих належать підприємства з числом найманих працівників до
500 чоловік, то на таких підприємствах Сполучених Штатів перебуває
майже стільки працюючих, скільки налічується їх у великому бізнесі.
(Якщо вдаватися до вужчого визначення малого бізнесу як такого, де
кількість найманих робітників не перевищує 100, то на таких підприєм-
ствах зайнято майже 36 відсотків усіх робітників.) Згідно з даними
СБА, саме на малі підприємства (з кількістю службовців менше 500)
припадало 60 відсотків усіх робочих місць, що створені за період з
1976 по 1988 рік. За десять років – з 1980 по 1990 рік – у Сполучених
Штатах з’явилося 7 мільйонів нових підприємств, половина з яких на-
лежить людям, що працюють лише на себе. Виразною ознакою таких
підприємств є блискавична реакція їх на мінливий попит [7].
У даний час у країнах ЄС нараховується близько 16 млн. підпри-
ємств, крім сільськогосподарського сектора. На них зайнято близько
51
101 млн. чоловік. (Загальна зайнятість у країнах - членах ЄС - 150
млн. чоловік). Сукупний оборот підприємств країн - учасниць ЄС
склав близько 11 636 трильйонів екю.
У країнах ЄС 99% підприємств мають число зайнятих не більше
250 чоловік. Більше 90% від загального числа підприємств країн -
членів ЄС (близько 15 млн. одиниць) дуже маленькі. На кожному з
них працює не більше 10 чоловік.
Половина підприємств у ЄС є ―опе-теп Ьикіпеккек", де працює
тільки власник і, можливо, деякі члени його родини. Ще 43% підп-
риємств мають кількість працюючих не більше 10 чоловік. Узяті
разом, ці дуже маленькі підприємства надають третину робочих
місць у країнах ЄС і забезпечують чверть сукупного обороту. Поле
діяльності цих підприємств - будівництво, торгівля, бізнес-послуги.
Більше 70% працюючих на цих підприємствах зайняті в торгівлі і
послугах.
Близько 1,1 млн. підприємств мають число працюючих від 10 до
249 чоловік. Ці підприємства відносяться до розряду малих і середніх.
Вони надають роботу третині працюючого населення і роблять майже
40% від сумарного обороту.
Близько 1 млн. підприємств відносяться до категорії малих (10-
49 чоловік працюючих). Вони надають близько 119 млн. робочих
місць. У середньому на одному підприємстві цього класу працює 20
чоловік. Більше половини всіх працюючих на малих підприємствах
(55%) зайняті в торгівлі і послугах. Інші 45% зайнятих працюють у
будівництві і різних галузях промисловості.
Таким чином, розподіл підприємств у країнах ЄС дуже нерівно-
мірний: 1% підприємств (середні та великі) нараховують більше по-
ловини всіх зайнятих і забезпечують більше половини сумарного обо-
роту. Малі підприємства, завдяки величезній кількості працюючих,
також забезпечують близько половини загальної зайнятості, отже,
мають значну вагу в економіці.
В Україні зазначені показники діяльності малого підприємницт-
ва значно нижчі: станом на 2000 рік існувало майже 200 тисяч малих
підприємств, працювало близько 1 млн. підприємців без створення
юридичної особи, майже 40 тис. фермерських господарств.
Всього у малому підприємництві на зазначений період зайнято
понад 2,7 млн. чоловік, або 9 відсотків працездатного населення
України. У той же час мале підприємництво виробляє 11 відсотків
загального обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) у цілому по
Україні, що свідчить про більш ефективне функціонування малого
бізнесу порівняно з великим [8].
52
Основними чинниками, які заважають розвитку малого підприє-
мництва (відповідно до визначень Національної програми сприяння
розвитку малого підприємництва в Україні), є:
• відсутність чітко сформульованої через систему правових
актів державної політики у сфері підтримки малого підприє-
мництва;
• збільшення адміністративних бар’єрів (реєстрація, ліцензу-
вання, сертифікація, системи контролю і дозвільної практи-
ки, регулювання орендних відносин тощо);
• відсутність реальних та дієвих механізмів фінансово-
кредитної підтримки;
• надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності;
• невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу;
• надмірне втручання органів державної влади в діяльність
суб’єктів господарювання.
Як бачимо, зазначені вище проблеми у розвитку малого підприє-
мництва витікають з діяльності держави в галузі регулювання еконо-
мічних відносин.
Тому малому підприємництву для досягнення високих соціально
-політичних та економічних показників діяльності вкрай необхідна
державна підтримка.
Реальне формування державної політики підтримки малого біз-
несу в Україні (перший етап) починається з 1991 року, а саме - з при-
йняття 7 лютого 1991 року третьою сесією Верховної Ради України
дванадцятого скликання Закону України ―Про підприємництво‖ та
утворення Державного комітету України зі сприяння малим підпри-
ємствам і підприємництву (травень 1991 року).
З метою реалізації державної політики сприяння розвитку підп-
риємництва, у тому числі малого бізнесу, у березні 1993 року Кабіне-
том Міністрів України була схвалена Програма державної підтримки
підприємництва в Україні, яка розглядалась як складова комплексу
заходів щодо сприяння розвитку ринкових відносин та виходу Украї-
ни з економічної кризи і входження країни у світові господарські
зв’язки. Основні заходи держави по сприянню розвитку малого підп-
риємництва здійснювалися згідно з Комплексним планом реалізації
вищезазначеної Програми (щоправда, такі комплексні плани було
розроблено у 1993 та 1994 роках, а вже на 1995-1996 роки такий план
затверджений не був).
Основною метою Програми 1993 року визначається реалізація
державної політики щодо підтримки і захисту підприємництва, ство-
рення правових і організаційно-економічних умов для його розвитку
53
та формування механізму державного регулювання і координації під-
приємницької діяльності.
Другий етап державної політики підтримки малого бізнесу роз-
почався у 1996 році. Початок новому етапу поклало схвалення Кабі-
нетом Міністрів України Концепції державної політики розвитку ма-
лого підприємництва (квітень 1996 р.), конституційне закріплення
свободи підприємництва (28 червня 1996 р.) та затвердження Кабіне-
том Міністрів України Програми розвитку малого підприємництва в
Україні на 1997-1998 роки (січень 1997 р.).
У Концепції державної політики розвитку малого підприємницт-
ва, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №404
від 3 квітня 1996 року, зокрема підкреслюється, що державна політи-
ка розвитку малого підприємництва є частиною загальної соціальної
та економічної політики України і визначає основні принципи, напря-
ми і форми економічного та адміністративно-правового впливу.
Одним з механізмів підтримки малого підприємництва, а також
вирішення широкого кола проблем на шляху його розвитку стала дер-
жавна Програма розвитку малого підприємництва в Україні на 1997-
1998 роки, розроблена Міністерством економіки відповідно до поло-
жень Концепції державної політики розвитку малого підприємництва
і затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №86 від 29
січня 1997 р.
На початку 1998 року були прийняті ключові законодавчі зміни,
що ввели три нових для України методи спрощеного оподаткування:
фіксований податок (введений Законом України ―Про внесення змін
до Декрету Кабінету Міністрів України ―Про прибутковий податок з
громадян‖ від 13.02.98 ), спеціальний торговий патент (введений За-
коном України ―Про внесення змін до Закону України ―Про патенту-
вання деяких видів підприємницької діяльності‖ від 10.02.98) та єди-
ний податок (введений Указом Президента України №727 від 03.07.98
―Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів
малого підприємництва‖). Запровадження цих методів оподаткування
під тиском підприємницького середовища мало найбільш суттєвий
вплив на кількісние зростання суб’єктів малого підприємництва, яке
спостерігалося починаючи з 1998 року.
У цей же час почала формуватися законодавча база для регуля-
торної політики як засобу сприяння розвитку підприємництва. Ство-
рено (відновлено) Державний комітет з питань розвитку підприємни-
цтва (Держпідприємництва) як центральний орган виконавчої влади.
Розробляються та приймаються Укази Президента України ―Про усу-
нення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльнос-
54
ті‖ №79/98 від 03.02.98 р., ―Про державну підтримку малого підприє-
мництва‖ №456/98 від 12.05.98 р., ―Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності‖ №817/98 від 23.07.98 р. [9].
Подальшим розвитком державної політики щодо малого підпри-
ємництва і, можливо, початком нового етапу є прийняття Закону
України ―Про державну підтримку малого підприємництва‖ №2063-
III від 19.10.2000 р. та Закону України ―Про Національну програму
сприяння розвитку малого підприємництва в Україні‖ №2157-III від
21.12.2000 р.
У Законі України ―Про державну підтримку малого підприємницт-
ва‖ вперше законодавчо визначено ―правові засади державної підтрим-
ки суб’єктів малого підприємництва, незалежно від форми власності, з
метою якнайшвидшого виходу із економічної кризи та створення умов
для розширення впровадження ринкових реформ в Україні‖. Тобто ви-
знано ключову роль розвитку малого підприємництва як чинника рин-
кових реформ. Також у Законі окреслено роль та місце програм розвит-
ку малого підприємництва та зазначено, що ―національна програма
сприяння розвитку малого підприємництва в Україні є комплексом за-
ходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо вирішення
проблем розвитку малого підприємництва‖.
Крім того, Закон України ―Про державну підтримку малого підп-
риємництва‖ визначає правові засади державної підтримки суб’єктів
малого підприємництва, незалежно від форми власності, з метою як-
найшвидшого виходу із економічної кризи та створення умов для роз-
ширення впровадження ринкових реформ в Україні.
Цей закон також визначає мету державної підтримки малого під-
приємництва та встановлює основні напрями державної підтримки
малого підприємництва.
Метою державної підтримки малого підприємництва є:
1) створення умов для позитивних структурних змін в економіці
України;
2) сприяння формуванню і розвитку малого підприємництва,
становлення малого підприємництва як провідної сили в по-
доланні негативних процесів в економіці та забезпечення
сталого позитивного розвитку суспільства;
3) підтримка вітчизняних виробників;
4) формування умов для забезпечення зайнятості населення Укра-
їни, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць.
Основні напрями державної підтримки малого підприємництва:
1) формування інфраструктури підтримки і розвитку малого
підприємництва, організація державної підготовки, перепід-
55
готовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб’єктів ма-
лого підприємництва;
2) встановлення системи пільг для суб’єктів малого підприєм-
ництва;
3) запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгал-
терського обліку та звітності;
4) фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;
5) залучення суб’єктів малого підприємництва до виконання
науково-технічних і соціально-економічних програм, здійс-
нення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та
регіональних потреб.
Для виконання національної програми сприяння розвитку мало-
го підприємництва в Україні були прийняті відповідні регіональні
програми сприяння розвитку малого підприємництва.
За повідомленням Міністерства економіки України, за період дії
регіональних програм з 1999-2000 рр. кількість малих підприємств
зросла в цілому по країні майже на 54 тис. одиниць.
На початок 2001 року в країні функціонувало 227 тисяч малих
підприємств, 38,4 тисячі фермерських господарств, близько 5 тисяч
спільних підприємств з прямими іноземними інвестиціями, близько
840 тисяч індивідуальних підприємців без створення юридичної осо-
би. Темп зростання кількості малих підприємств зберігся на рівні
останніх років – 13-15 відсотків. Водночас позитивні зрушення, які
відбуваються, ще не забезпечують суттєвого зростання кількості ма-
лих підприємств практично в усіх регіонах.
Як приклад дії регіональної програми пропонується розглянути
Миколаївську область.
На цей час в області діє 63 тис. суб’єктів малого підприємницт-
ва, що на 10 тис. суб’єктів малого підприємництва більше, ніж у 2002
році. В середньому на 10 тис. осіб наявного населення припадає 505
суб’єктів малого підприємництва, що на 80 суб’єктів малого підприє-
мництва більше, ніж у 2002 році.
Основною складовою сектора малого підприємництва регіону є
підприємці без статусу юридичної особи. На 1 січня 2005 року їх кіль-
кість становила понад 54 тис. осіб.
Підприємства малого бізнесу відіграють помітну роль у забезпе-
ченні Миколаївської області робочими місцями. Протягом двох років
у цьому секторі економіки було зайнято 146,1 тисячі осіб.
Практично у кожному виді діяльності підприємства малого біз-
несу складають переважну частину працюючих підприємств, проте їх
частка в обсягах реалізації, як правило, незначна – трохи більше 10
56
відсотків, а у промисловості навіть менше – 5%. Але у таких видах
діяльності, як будівництво та послуги юридичним особам, малий біз-
нес відіграє досить помітну роль – 24,2 та 36% загальнообласних об-
сягів реалізації відповідно.
З інших видів діяльності питому вагу в реалізованих послугах
забезпечили малі підприємства з індивідуальних послуг (67,2% зага-
льнообласних обсягів), послуг у сфері відпочинку та розваг (64,1%),
готелів та ресторанів (53,0%).
Збільшилась частка в обсягах виробленої продукції (робіт, пос-
луг) малими підприємствами області – 12,7%.
Проводиться відповідна робота щодо усунення перешкод на
шляху розвитку малого підприємництва. Так, при органах виконавчої
влади створені та діють апеляційні ради з питань розгляду заяв, про-
позицій та скарг суб`єктів підприємницької діяльності. Створено
окрему систему обліку та контролю за скаргами суб’єктів підприєм-
ницької діяльності з наступним їх періодичним розглядом на засідан-
нях координаційних рад з питань розвитку підприємництва.
Для забезпечення законних прав підприємців в області організо-
вано виїзні прийоми підприємців на ринках.
Продовжується робота щодо забезпечення законності і порядку,
дотримання графіків при здійсненні перевірок фінансово-господарської
діяльності суб’єктів підприємницької діяльності. Розроблено та затвер-
джено графіки спільних перевірок діяльності суб’єктів малого підприє-
мництва.
Протягом року в області проведено ряд заходів, направлених на
створення нових робочих місць, зниження рівня безробіття та підви-
щення зайнятості населення.
Протягом 2004 року фінансову підтримку для створення додат-
кових робочих місць з боку служби зайнятості отримали 616 робото-
давців. Укладено понад 1,5 тис. угод та працевлаштовано 1543 безро-
бітних, що на 12,1% більше, ніж торік.
Додаткові робочі місця створено для водіїв, контролерів, інженерів
з підготовки виробництва, кухарів, товарознавців та інших спеціалістів.
Однак, незважаючи на певні успіхи, залишається ще велика кіль-
кість проблем як у діяльності суб’єктів малого підприємництва, так і
в питаннях державного регулювання та підтримки малого підприєм-
ництва.
Враховуючи світовий досвід та об’єктивну необхідність розвит-
ку малого підприємництва, його місце і роль у національній економі-
ці, державна політика розвитку малого підприємництва в Україні по-
винна спрямовуватися на:
57
• забезпечення економічного зростання за рахунок діяльності
суб’єктів малого підприємництва;
• створення конкурентного середовища на внутрішніх ринках;
• заохочення розвитку малих підприємств у пріоритетних галу-
зях та на пріоритетних напрямах;
• залучення суб’єктів малого підприємництва до розв’язання
соціально-економічних проблем на державному та регіональ-
ному рівнях;
• створення нових робочих місць, зменшення безробіття;
• сприяння максимальній самореалізації громадян у підприєм-
ницькій діяльності;
• формування нової соціальної верстви власників і підприємців.
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. –
1996. – №30 (23.07.96). – ст. 141. 2. Господарський кодекс України //
Офіційний вісник України. – 2003. – №11 (28.03.2003). – С. 462.
3. Закон України ―Про державну підтримку малого підприємницт-
ва‖ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №51-52
(29.12.2000). – С. 447. 4. Ляпін Д., Ляпіна К., Береславський С. Націо-
нальна програма розвитку малого підприємництва. Очікування, про-
блеми, результати. – Київ: Інститут конкурентного суспільства, 2001.
– С. 5. 5. Закон України ―Про Національну програму сприяння розви-
тку малого підприємництва в Україні‖ // Відомості Верховної Ради
України. – 2001. – №7 (16.02.2001). – С. 35. 6. Ляпін Д., Ляпіна К.,
Береславський С. Національна програма розвитку малого підприєм-
ництва. Очікування, проблеми, результати. – Київ: Інститут конкурен-
тного суспільства, 2001. – С. 95. 7. Економіка Сполучених Штатів:
Нарис. – Вашингтон, 1997. – С. 73. 8. Закон України ―Про Національ-
ну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні‖ //
Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №7 (16.02.2001). – Ст.
35. 9. Ляпін Д., Ляпіна К., Береславський С. Національна програма
розвитку малого підприємництва. Очікування, проблеми, результати.
– Київ: Институт конкурентного суспільства, 2001. – С. 13.
58
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77688 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1810-5270 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:01:09Z |
| publishDate | 2004 |
| publisher | Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Григор’єв, Є. 2015-03-05T09:15:21Z 2015-03-05T09:15:21Z 2004 Особливості діяльності суб’єктів малого підприємництва в Україні / Є. Григор’єв // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 49-58. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1810-5270 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77688 uk Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї Проблеми політичного менеджменту Особливості діяльності суб’єктів малого підприємництва в Україні Article published earlier |
| spellingShingle | Особливості діяльності суб’єктів малого підприємництва в Україні Григор’єв, Є. Проблеми політичного менеджменту |
| title | Особливості діяльності суб’єктів малого підприємництва в Україні |
| title_full | Особливості діяльності суб’єктів малого підприємництва в Україні |
| title_fullStr | Особливості діяльності суб’єктів малого підприємництва в Україні |
| title_full_unstemmed | Особливості діяльності суб’єктів малого підприємництва в Україні |
| title_short | Особливості діяльності суб’єктів малого підприємництва в Україні |
| title_sort | особливості діяльності суб’єктів малого підприємництва в україні |
| topic | Проблеми політичного менеджменту |
| topic_facet | Проблеми політичного менеджменту |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77688 |
| work_keys_str_mv | AT grigorêvê osoblivostídíâlʹnostísubêktívmalogopídpriêmnictvavukraíní |