Лібералізм: причини поразки в минулому і перспективи в майбутньому
Saved in:
| Published in: | Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
|---|---|
| Date: | 2004 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2004
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77693 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Лібералізм: причини поразки в минулому і перспективи в майбутньому / В. Поєдинок // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 103-109. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859482668551372800 |
|---|---|
| author | Поєдинок, В. |
| author_facet | Поєдинок, В. |
| citation_txt | Лібералізм: причини поразки в минулому і перспективи в майбутньому / В. Поєдинок // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 103-109. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
| first_indexed | 2025-11-24T15:13:02Z |
| format | Article |
| fulltext |
літична думка. – 1994. – № 2. – С. 26-30. 4. Борисов Л.П. Политоло-
гия. – М., 1996. – С. 100-101. 5. Ігнатенко П., Крицька Л. Конституція
України і громадянське виховання учнів // Початкова школа. – 1997. –
№ 1. – С. 4. 6. Остапенко М. Політична соціалізація студентської мо-
лоді // Нова політика. – 1999. – № 6. – С. 60-65. 7. Щербинин А.И. ―С
картинки в твоѐм букваре…‖ // Полис. – 1994. – № 5. 8. Політологія.
Посібник для студентів / За ред. О.В. Бабкіної. – К., 1998. – С. 106.
9. Борцов Ю., Коротец И., Шпак В. Политология в вопросах и отве-
тах. – Ростов-на-Дону, 1998. – С. 342-346.
В. Поєдинок
ЛІБЕРАЛІЗМ:
ПРИЧИНИ ПОРАЗКИ В МИНУЛОМУ
І ПЕРСПЕКТИВИ В МАЙБУТНЬОМУ
Свобода в усьому: в релігії, філософії,
промисловості, політиці.
Бенджамін Констан
Україна протягом 15 років являє собою арену для політичних,
соціально-економічних та інших експериментів, старт яким було дано
керівниками СРСР під гаслами Перебудови.
Після розпаду Радянського Союзу магічна віра в те, що вже відсу-
тні будь-які перепони (а саме – КПУ) на шляху до ідеалів західного
стилю життя (ринкової економіки, демократії, громадянського суспіль-
ства тощо) зіграла з українською владою, а в першу чергу – з українсь-
ким соціумом, злий жарт. Усі політичні та економічні реформи під егі-
дою ЄБРР, МВФ та інших західних провайдерів лібералізації на тере-
нах поставторитарної України призводили до спаду економічного зрос-
тання, поляризації суспільства на дуже багатих та дуже бідних, форму-
вання нової псевдодемократичної влади. І як наслідок – масове розча-
рування і зневіра населення у владі та її реформах, прихід наприкінці
2004 р. до влади колишньої опозиції, яка знову взяла за основу власної
програми дій ліберальну ідею. Орієнтація нової влади в Україні після
президентських виборів 2004 р. на лібералізм обумовлює актуальність
роботи, метою якої є дослідження суті та змісту ліберальної ідеї, при-
чин її провалу у минулому та перспективи даної ідеології в Україні.
Існування великої родини лібералізму вимагає при його аналізі
використовувати для забезпечення об’єктивності так званий ―класичний
103
лібералізм‖. Беззаперечним є факт, що ідеї лібералізму склалися в конк-
ретному історичному та географічному середовищі на базі певної
культури і традицій [2], а саме – в країнах Західної Європи епохи
Нового часу, які відкрили еру капіталістичних відносин та перебува-
ли під впливом ідей Великої Французької революції. За останні декі-
лька століть лібералізм довів, що він здатен до змін. Еволюція даної
ідеології полягала в поступовій конвергенції його класичних принци-
пів з ідеалами демократії та соціалізму, що перетворювала лібералізм
в ідеологію відкритого типу, яка може вбирати в себе найкращі ідеї
інших теорій [1, с. 224-227].
Саме визначення поняття ―лібералізм‖ викликає суперечки в
науковому дискурсі. На нашу думку, не можна не погодитись з В.
Пустарнаковим та Е. Арбластером, що лібералізм – внутрішньо пов’я-
зана та структурована система; теорія, специфічний світогляд та ідео-
логія; певна соціально-економічна, політико-правова та культурна
концепція, що вже стала напівсвідомою і тому ще більш впливовою
ідеологією [5, с. 61; 3, с. 8].
На думку Е. Арбластера (―Взлет и падение Западного Либерализ-
ма‖), визначати лібералізм можливо лише через систему його ціннос-
тей, враховуючи її ієрархію. Складовими даної ієрархії виступають:
1. Ядро лібералізму – індивідуалізм, пов’язаний із буржуазною
індивідуалістичною концепцією людини (протиставлення ін-
дивіда не тільки індивіду, але і всьому суспільству; поняття
свободи, приватності, терпимості важливі лише для індивіда);
2. Зведення нанівець ролі держави у соціально-економічній
сфері;
3. Підконтрольність держави закону зведення до мінімуму полі-
тичної ролі держави в житті суспільства, що гарантує особис-
тості її невідчужувані права та свободи;
4. Ціль держави – охорона свободи окремої особистості, її полі-
тичних індивідуальних прав, у першу чергу, права на вільну
підприємницьку діяльність, а також на недоторканність при-
ватної власності;
5. Принцип розподілу влади;
6. Власність – основа свободи (ліберали свідомо виступають за
класове суспільство з його ―рівними можливостями‖);
7. Економічний лібералізм (ідея свободи праці) викликає до
життя антисоціальну установку, що веде до байдужості до
соціальної сфери взагалі (теорії Д. Рікардо, Т. Мальтуса);
8. Економічний лібералізм тісно пов’язаний з лібералізмом по-
літичним [5, с. 67; 3, с. 18, 19; 5, с. 65].
104
Підбиваючи підсумок у розгляді ―класичного‖ лібералізму, пот-
рібно зазначити, що впровадження в життя ліберальних ідей в країнах
Заходу дозволило перетворитись країнам ―золотого стандарту‖ на
основних геополітичних гравців світу, створити умови для дієвого
функціонування ринкової економіки та громадянського суспільства у
власних державах.
Водночас провал голосування Євроконституції у Франції та Ні-
дерландах, терористичні напади на західні країни та країни, де поши-
рюється їх прямий вплив, насаджуються ліберальні ідеї без урахуван-
ня історичних та культурних особливостей (США, Іспанія, Англія,
Ірак, Афганістан та ін.) засвідчили, що механізми ідеального держав-
ного управління дотепер є невідомими.
Як зазначалося вище, початок існування незалежної України су-
проводжувався міфічною вірою в необхідність стрімкого зламу радян-
ської економічної системи та побудовою замість неї ринкової економі-
ки; різким переходом до демократії і, як наслідок, наближенням до
економічного, політичного, соціального ―еталону‖ країн Західної Євро-
пи. Цей процес призвів до різкого падіння рівня життя в Україні, зро-
щування великого капіталу з політикою і відкочування України в сві-
тових рейтингах до рівня країн третього світу, що обумовило поглиб-
лення суспільних, економічних та політичних конфліктів у країні.
Аналізуючи історію політичних та економічних ―реформ‖ в
Україні за останні 15 років, які впроваджувалися значною мірою під
ліберальними гаслами, можна визначити такі основні причини їх
провалу:
1. Право визначення векторів української модернізації на поча-
тку 90-х рр. опинилося у людей, які в новій владі представ-
ляли різні політичні партії і рухи, різні соціальні страти і
різний світогляд, але об’єднувало їх єдине – неспроможність
бути адекватними викликам часу. Українська економіка та
суспільство істотно відрізняються від західних аналогічних
інституцій. Ігнорування даного аспекту політичною елітою
України призвело, замість розробки власної моделі лібераль-
них трансформацій з урахуванням українських економічних
та соціальних реалій, до простого копіювання західного дос-
віду реформ. Альтернативною цьому виступало механічне
виконання приписів міжнародних фінансових та політичних
інституцій, які часто мали на меті знищення промислового і
наукового потенціалу держави та перетворення України на
сировинний придаток, переслідуючи при цьому власні еко-
номічні та геополітичні цілі;
105
2. Лібералізація економіки України здійснювалась прихильни-
ками Чикагської та Гарвардської економічних шкіл. Впрова-
дження неоліберального фундаменталізму на пострадянсько-
му просторі здійснювалось у двох основних напрямах: вста-
новленні приватного підприємництва та приватизації держав-
них об’єктів. Внаслідок приватизації, заснованої на принци-
пах поділу і загарбанні державної власності, замість мільйо-
нів власників-виробників Україна отримала мільйони жебра-
ків та декілька тисяч дуже багатих бізнесменів, більше поло-
вини економіки держави опинилося в тіньовому секторі. Су-
купність даних факторів викликала соціально-економічний
колапс у державі [8, с. 33-59];
3. Лібералізм потребує для свого розвитку зародків громадян-
ського суспільства. Український соціум, для якого характе-
рне панування патерналіських настроїв, виявився негото-
вим до миттєвої еволюції від тоталітарного до громадянсь-
кого суспільства. Критичною для зародків лібералізму ви-
явилась відсутність середнього класу власників, що міг ста-
ти рушійною силою справжньої лібералізації економічних
та соціальних трансформацій. Хоча необхідно зазначити,
що ключове місце в розробці будь-яких державних реформ
та контролі за ходом їх виконання повинна посідати саме
інтелігенція, представники інтелектуальної еліти. На жаль,
інтелігенція виявилась лише пасивним спостерігачем краху
реформ.
Перерахований вище перелік причин провалу реформаторських
курсів двох колишніх українських президентів не є вичерпним, проте
дає змогу дослідити політичне життя в державі, коли головний прин-
цип ринку – безпринципність – став основою політичного клімату
країни [2, с. 108].
В Україні склалася ситуація, коли політичні сили для досягнення
власної мети використовують вільний симбіоз політичних ідеологій
задля отримання миттєвих політичних бонусів у залежності від полі-
тичної, економічної та соціальної ситуацій в державі. Більшість украї-
нських партій в програмних документах прямо чи опосередковано
використовують ліберальні ідеї. Деякі з них і у власній назві викорис-
товують термін ―ліберал‖. Але реалією українського партійного жит-
тя є те, що самі ―донори‖ мають майже нульовий результат на вибо-
рах до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування
(табл. 1) [4, с. 53-56].
106
Таблиця 1
Ліберальні партії в Україні
Назва партії
1. Ліберальна
партія України
2. Ліберальна
партія України
(оновлена)
3. Ліберальна
демократична
партія України
Відомості
про партію
Зареєстрована
10.10.1991
Голова Щербань В.
Зареєстрована
20.05.1999
Голова В’ялов П.
Зареєстрована
17.06.1992
Голова Душин І.
Участь
у парламентських
виборах
1998 р. – в багатоман-
датному окрузі –
1,89%; одномандатний
округ – обрано 2 депу-
тати
–
1998 р. – в багатоман-
датному окрузі –
0,13%; одномандатний
округ – обрано 0 депу-
татів
Участь у
президентських
виборах
1999 р. – входили
до блоку “Наш
вибір – Л . Кучма!”
1999 р. – входили
до блоку “Наш
вибір – Л . Кучма!”
–
Така ситуація має ряд причин: скомпрометована урядова політи-
ка радикального лібералізму в 90-х рр., відсутність активної партійної
роботи на місцях, незначна соціальна база, втрата електорату через
використання іншими партіями привабливіших для виборців лібера-
льних ідей (табл. 2, 3) [8, с. 156; 8, с. 205].
Таблиця 2
Результати соціального опитування населення України
за запитанням “Як Ви ставитесь до перспективи повернення
до соціалізму або до прагнення будувати капіталізм?”, %
Політичні орієнтації
Підтримую соціалістів
Підтримую прихильників
капіталізму
1994
22,1
12,7
1995
22,5
13,2
1996
20,1
13,3
1997
20,9
10,8
1998
23,6
11,1
1999
23,4
10,9
2000
22,5
17,1
2001
23,6
13,0
Таблиця 3
Динаміка вибору населенням України політичних течій, %
Політичні течії
Комуністична
Ліберальна
Націонал-
демократична
1992
3,0
4,0
-
1994
10,0
2,0
6,0
1995
9,0
1,0
5,0
1996
10,0
3,0
6,0
1997
11,0
2,0
5,0
1998
22,0
1,0
6,0
1999
19,0
1,0
5,0
2000
16,0
1,0
7,0
2001
15,0
1,0
7,0
107
Віддаючи перевагу багатьом ліберальним цінностям (―свобода‖,
―приватна власність‖, ―демократія‖), український електорат не бажає
повторення етапу первісного накопичення капіталу 1991-1995 рр. та
приватизації 1995 – 1998 рр., коли ці гасла використовувались фінан-
сово-промисловими групами. Саме тому першочерговим завданням
ліберальних партій України має стати перенесення за допомогою агі-
таторської роботи негативних асоціацій населення, пов’язаних з еко-
номічним провалом 90-х рр., з ідей лібералізму на владу, акцентуючи
увагу саме на непрофесійності реформаторів, на привабливості вхо-
дження України до західноєвропейської цивілізації, зберігаючи при
цьому власну автентичність.
Перемога на президентських виборах 2004 р. В. Ющенка відкрила
можливість початку другого етапу спроби лібералізації України. Але
кроки Президента і прем’єр-міністра щодо кадрової політики, реприва-
тизації (за ―чорними‖ та ―сірими‖ списками), ―ручного регулювання‖
певних товарних ринків відштовхують від співпраці не лише західних
політичних та ділових партнерів, але й викликають нерозуміння з боку
вітчизняної бізнес- та наукової еліти, що прагнула до руйнування бюро-
кратично-мафіозного режиму, пануючого в останнє десятиліття.
Така непослідовна політика сучасної влади відкладає перспективу
перетворення лібералізму на пануючу ідеологію протягом невизначено-
го часу. Головною передумовою для такої трансформації є те, що вона
має відбуватись лише на основі конвергенції, а не через протистояння з
українськими цивілізаційними характеристиками [1, с. 224-227]. Її на-
ближення залежить від багатьох чинників, основними з яких є такі:
1. Усвідомлення політичною елітою України власних переваг у
впровадженні лібералізації життя держави. Остання дасть
змогу не тільки залучитись до європейської цивілізації, але і
отримувати політичні бонуси всередині країни. Так, на дум-
ку А. Макінтайра, сучасний лібералізм Заходу – політична
ідеологія еліт, які контролюють партійні механізми політич-
них театрів і ЗМІ та які відіграють ключову роль в підготов-
ці політичних рішень. Ці еліти завдяки використанню даної
ідеології маніпулють електоратом, вимагаючи від нього не
активної, а пасивної позиції, використовуючи при цьому
демократичну риторику, яка перетворюється на комплекс
юридичних та політичних фікцій, що не відображає соціаль-
ної дійсності і не є виразником загальних інтересів населен-
ня [2, с. 131-132];
2. Реальне оздоровлення економічного життя держави і як на-
слідок – досягнення належного матеріального становища
108
суспільства, що дозволить формувати середній клас приват-
них власників - соціальну опору даної ідеології;
3. Готовність українського соціуму до сприйняття ліберальної
ідеології. Якщо лібералізм соціально не підготовлений, то
соціум може повернутись обличчям до ―нового варварства‖ -
авторитаризму, адже архаїчний соціум не потрібує лібераліз-
му (а також ―свободи‖, ―демократії‖) [5, с. 58].
Отже, перспектива лібералізації України і перетворення лібераліз-
му на пануючу ідеологію в державі вбачається здійсненною лише через
декілька десятиліть. Такі часові межі є реальними лише за умови швид-
кого подолання соціально-економічної кризи в державі, перетворення
політичної еліти України із захисників власних інтересів на еліту з дер-
жавницьким рівнем свідомості. В іншому випадку країну очікує черго-
ва точка біфуркації, яка поверне Україну до авторитаризму як єдиної
змоги зберегти державність, вижити соціуму. Саме здійснення аналізу і
прогнозування політичних процесів в Україні і ролі політичної еліти у
них виступає напрямом подальших досліджень автора.
1. Либерализм Запада XVIII - ХХ века. - М: Институт всеобщей
истории, 1995. - 228 с. 2. Консервативный либерализм / Под. ред. В. Пус-
тарнакова. - М: ИНФРА-М, 1996. - 263 с. 3. Консерватизм, либерализм,
социализм. - М.: ИНИОН РАН, 1998. - 167 с. - Сер. Политическая наука.
4. Політичні партії в Україні: Інформ.-довід. вид. / Ред. кол.: М. Рябець
(голова) та ін. - К: ЦВК, 2001. - 360 с. 5. Либерализм в России. - М:
РАН, 1996. - 451 с. 6. Политика: Толковый словарь - М.: ИНФРА-М
2001. - 758 с. 7. Михальченко М.І. Україна як нова історична реальність:
запасний гравець Європи. - Дрогобич: ВФ ―Відродження‖, 2004. - 488 с.
8. Українське суспільство: десять років незалежності / За ред. В.М. Воро-
ни, М.О. Шульги. - К: Інститут соціології НАНУ, 2001. - 662 с.
В. Чешко, В. Кулиниченко
БИОВЛАСТЬ И БИОПОЛИТИКА В ПОСТСОВЕТСКОМ
СОЦИОПОЛИТИЧЕСКОМ КОНТЕКСТЕ
Мишель Фуко вводит понятие ―биовласть” в дискурс культуро-
логии. Широкое распространение в философии, политологии, социо-
логии оно получает в последнее десятилетие ХХ века, составив еди-
ный познавательный комплекс с понятиями биополитики, биоэтики,
109
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77693 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1810-5270 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T15:13:02Z |
| publishDate | 2004 |
| publisher | Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Поєдинок, В. 2015-03-05T09:34:20Z 2015-03-05T09:34:20Z 2004 Лібералізм: причини поразки в минулому і перспективи в майбутньому / В. Поєдинок // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 103-109. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1810-5270 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77693 uk Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї Проблеми політичного менеджменту Лібералізм: причини поразки в минулому і перспективи в майбутньому Article published earlier |
| spellingShingle | Лібералізм: причини поразки в минулому і перспективи в майбутньому Поєдинок, В. Проблеми політичного менеджменту |
| title | Лібералізм: причини поразки в минулому і перспективи в майбутньому |
| title_full | Лібералізм: причини поразки в минулому і перспективи в майбутньому |
| title_fullStr | Лібералізм: причини поразки в минулому і перспективи в майбутньому |
| title_full_unstemmed | Лібералізм: причини поразки в минулому і перспективи в майбутньому |
| title_short | Лібералізм: причини поразки в минулому і перспективи в майбутньому |
| title_sort | лібералізм: причини поразки в минулому і перспективи в майбутньому |
| topic | Проблеми політичного менеджменту |
| topic_facet | Проблеми політичного менеджменту |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77693 |
| work_keys_str_mv | AT poêdinokv líberalízmpričiniporazkivminulomuíperspektivivmaibutnʹomu |