Етнонаціональний фактор у контексті політичних програм (за матеріалами виборів до Верховної Ради України 2002 року на прикладі м. Маріуполя)
Saved in:
| Published in: | Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
|---|---|
| Date: | 2004 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2004
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77695 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Етнонаціональний фактор у контексті політичних програм (за матеріалами виборів до Верховної Ради України 2002 року на прикладі м. Маріуполя) / А. Дегтеренко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 119-127. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859622432793427968 |
|---|---|
| author | Дегтеренко, А. |
| author_facet | Дегтеренко, А. |
| citation_txt | Етнонаціональний фактор у контексті політичних програм (за матеріалами виборів до Верховної Ради України 2002 року на прикладі м. Маріуполя) / А. Дегтеренко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 119-127. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
| first_indexed | 2025-11-29T06:36:41Z |
| format | Article |
| fulltext |
А. Дегтеренко
ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИЙ ФАКТОР У КОНТЕКСТІ
ПОЛІТИЧНИХ ПРОГРАМ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ВИБОРІВ
ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ 2002 РОКУ
НА ПРИКЛАДІ м. МАРІУПОЛЯ)
Проблема ефективності політичних програм у виборчій кампанії є
однією з найбільш гострих для сучасної політичної ситуації в Україні.
Світовий досвід довів, що передвиборча програма є одним із важливих
факторів у процесі досягнення загальної перемоги на виборах, і одноча-
сно є одним з вагомих чинників впливу на політичні вподобання вибор-
ців. У країнах розвинутої демократії політична програма виконує функ-
ції ідентифікації певної політичної сили або окремого кандидата, вважа-
ючись їхнім головним здобутком та, відповідно, програмою розвитку
певного суспільства та держави на кілька наступних років. Водночас
слід зазначити, що, пропонуючи певну політичну програму, кандидати
на отримання влади несуть повну відповідальність за виконання про-
грамних настанов не лише перед населенням країни, а й, насамперед,
перед власною партією чи тими силами, які висували кандидата.
Доволі актуальним питанням є етнонаціональний фактор щодо ефе-
ктивності політичних програм кандидатів у народні депутати України.
Питанню ефективності політичних програм присвячені роботи
зарубіжних дослідників Д. Батлера, Б. Бірельсона, Дж. Бредфорда
Делонга, Х. Годе, Л. Гроссмана, К. Дойча, Д. Істона, Д. Куа, П. Лазар-
сфельда, У. Липпмана, Н. Негропонте, Л. Пая, А. Етціоні, українських
вчених Н. Костенка, В. Бадрака [1], В. Бебика [2], Т. Джиги [4],
О.Мелещенко [5], Г. Почепцова [9; 10; 11], Д. Яковлєва [14], В. Шкля-
ра [13], російських дослідників Т. Андреєвої, Е. Блажнова, С. Блека.
Фактичну основу дослідження склали матеріали проведеного
автором аналізу публікацій видань під час виборчої кампанії, аналізу
політичних програм, соціологічних опитувань та прогнозів політико-
аналітичних установ, а також конкретних подій виборчого процесу,
що відбувалися і були прямо пов’язані з пресою Маріуполя, Донець-
кої області, України в цілому, а саме – ролі етнонаціонального факто-
ру в контексті політичних програм.
Мета дослідження полягає у комплексному вивченні та визна-
ченні компонентів етнонаціонального характеру в контексті політич-
них програм під час передвиборчих кампаній в Маріуполі, аналізі
передвиборчих програм як одного з основних інструментів інформа-
ційно-комунікативних технологій.
119
Об’єктом дослідження виступає передусім комплекс засобів по-
літичної діяльності, що мають вплив на етнонаціональну сферу життя
суспільства, прояви етнонаціонального фактора у сфері політичного
життя суспільства на прикладі передвиборчих програм як основних
систем інформаційно-комунікативних технологій виборчої кампанії
2002 року в Маріуполі.
Предмет дослідження розміщується у просторі, що охоплює вза-
ємодію між політикою та етносами, взаємозв’язки і взаємовплив етні-
чності і політики в рамках політичних програм.
При дослідженні теми автор виходив з вимог загальнонаукових,
філософських та політологічних принципів пізнання, а саме: принци-
пів детермінізму, системності, синергетичного визначення історії по-
літичної думки у сфері інформаційно-комунікативних технологій та
історизму.
Недостатня розробленість передвиборчих програм політичних
партій та блоків, окремих кандидатів залишається однією з найгострі-
ших проблем в процесі проведення виборчих кампаній в сучасній
Україні. Світовий досвід довів, що передвиборча програма є одним з
важливих факторів у процесі досягнення загальної перемоги на вибо-
рах, одночасно вона є одним з вагомих чинників впливу на політичні
уподобання виборців. В країнах розвинутої демократії політична про-
грама виконує функції ідентифікації певної політичної сили або окре-
мого кандидата, вважаючись їхнім головним інтелектуальним надбан-
ням та, відповідно, проектом розвитку певного суспільства та держа-
ви на кілька наступних років. Одночасно слід зазначити, що, пропо-
нуючи певну політичну програму, кандидати на отримання влади не-
суть повну відповідальність за виконання програмних настанов не
лише перед населенням країни, а й, насамперед, перед власною парті-
єю чи тими силами, що висували кандидата.
В цілому передвиборча програма спрямована на досягнення та-
ких цілей:
• отримання та закріплення за політичною силою або кандида-
том підтримки та схвалення власних стабільних прихильників:
активістів-волонтерів; фінансових донорів, які забезпечують
тим самим захист своїх економічних та фінансових інтересів;
частину номенклатури, яка пов’язує свої очікування з прихо-
дом до влади даної політичної сили чи окремого кандидата;
• рекламування та пропагування політичної сили чи окремого
кандидата в очах тієї частини електорату, що досі не визначи-
лася з власними уподобаннями, насамперед молоддю. Відсут-
ність чітко окреслених політичних інтересів серед значної
120
частини цієї категорії населення дозволяє впливати на їхній
політичний вибір шляхом створення привабливих гасел та
популярних вимог. При цьому слід брати до уваги нестабіль-
ність цих уподобань та необхідність проведення постійного
інформування з метою підтримання інтересу до кандидатів
серед тих, хто ще не визначився з вибором. Оскільки таких -
переважна частина суспільства, політична програма спрямо-
вана насамперед на них;
• дестабілізація, спроба розколу серед безсумнівних політичних
суперників, які будуть змушені шукати адекватних відповідей
на вимоги ―ворожої‖ передвиборчої програми. Тим самим
будуть змінені головні напрями діяльності суперників, перед-
усім, на захист власних позицій в тих чи інших питаннях по-
літики, економіки, соціального забезпечення, одночасно змен-
шиться рівень критики власної політичної програми кандида-
та. При цьому можлива поява нових прибічників шляхом ви-
сунення чітких програмних пунктів, які пропонують нові
шляхи виходу з існуючої ситуації.
При цьому передвиборча програма виконує такі функції:
• інформативна - доступне викладення основних пунктів про-
грами перетворень, які збирається проводити кандидат;
• створення сприятливого іміджу, який відповідає певній ситуа-
ції в суспільстві, формування індексу ―свій‖ в системі іденти-
фікації ―свій - чужий‖;
• стабілізаційна - створення в очах місцевої номенклатури та
бізнес-еліти феномену передбачуваності наступних дій канди-
дата. Це дозволяє зробити висновок про безпеку приходу до
влади певної політичної сили чи кандидата для корпоративно-
номенклатурних та бізнес-інтересів місцевої еліти.
Передвиборча програма передбачає наявність документально
закріплених поглядів кандидата чи політичних сил на ситуацію, що
склалася, а також шляхи її реформування. Світовий досвід доводить,
що передвиборча програма повинна включати до себе не більше, ніж
2-3 основних компоненти, що залежать від ситуації, що склалася в
суспільстві. Так, наприклад, під час Великої депресії 1929-1933 рр.
Ф.Д. Рузвельт запропонував у своїй програмі створити для американ-
ського суспільства систему соціального захисту, що стало в умовах
жорсткої економічної кризи та відсутності соціальних гарантій бажа-
ною панацеєю від усіх соціальних хвороб. Однак менше ніж за 50
років по тому кандидат у президенти США Р. Рейган ризикнув запро-
понувати обмежити соціальні виплати заради розвитку і модернізації
121
американської економіки, що знову спрацювало. Схожі зміни в свідо-
мості електорату спостерігались і в інших країнах. Це доводить необ-
хідність наявності в передвиборчій програмі вимог як економічного,
так і соціального характеру. Вони повинні залежати від існуючої си-
туації в економіці і соціальній сфері діяльності суспільства.
Сучасне становище ННД (нових незалежних держав), зокрема
України, передбачає наявність в передвиборчих програмах вимог по-
літичного характеру. Інтерес до внутрішньої та зовнішньої політики
на даний момент продовжує вважатися одним з домінуючих факторів
впливу на сучасне пострадянське суспільство. Це, в свою чергу, пе-
редбачає висунення або вимог, орієнтованих на розвиток національ-
но-державного будівництва, або вимог відверто реваншистсько-
ностальгічного характеру. При цьому слід враховувати регіон прожи-
вання, вік, рівень освіти електорату. Одночасно слід пам’ятати, що,
безсумнівно, актуальні внутрішньо- та зовнішньополітичні орієнтири
кандидатів втрачають свою привабливість на виборах до місцевих
органів влади, де виборців насамперед хвилюють проблеми соціаль-
но-економічного характеру. В умовах економічної і соціальної неста-
більності особливого значення набувавають вимоги національного
відродження, пошуку та ідентифікації зовнішніх і внутрішніх ворогів,
винуватців національного приниження.
Таким чином, основними компонентами передвиборчої програ-
ми є пункти, що стосуються вимог соціального, економічного, полі-
тичного, екологічного характеру.
Актуальними компонентами передвиборчої програми є пункти,
що торкаються вимог етнонаціонального характеру.
Перш за все слід визначитися у питанні: що таке ―етнонаціональний
фактор‖, як і у яких сферах суспільного життя він проявляється?
Л.Є. Шкляр розкриває зміст поняття ―етнонаціональні чинники‖
як такого, що характеризується сталими ознаками життєдіяльності,
тобто культури, способу життя, духовних орієнтирів тощо, які набу-
вають прояву соціальних ознак та мотивів політичної поведінки етно-
су або нації. За певних обставин ці чинники стають детермінантами,
що рухають етнонаціональні спільноти до самоорганізації на засадах
етнічних та національних інтересів як джерела етнодержавотворення
[13, с. 11]‖.
Суттєвий зміст поняття прояснюється певною мірою лише після
розкриття його генези. Суспільні відносини проявляються передусім
як інтереси. Отже, етнонаціональний фактор – це приведений в дію
реальний потенціал етнічної спільноти, який безпосередньо чи опосе-
редковано впливає на розвиток соціальних процесів у суспільстві в
122
цілому, виступає в ролі їх причини, визначаючи тою чи іншою мірою
їх характер або ж окремі риси [7, с. 27].
Аналіз політичних програм на виборах 2002 року в місті Маріу-
полі дозволяє говорити про кілька характерних особливостей, власти-
вих як українським реаліям взагалі, так і ті, що відображають безпосе-
редньо місцеву специфіку. Ці фактори полягають у такому:
• пріоритетне значення проблем соціального розвитку, в першу
чергу, реформи медичного обслуговування, освіти, соціаль-
ного страхування; вирішення проблем безробіття та створен-
ня нових робочих місць; підвищення заробітної платні вчите-
лям та лікарям;
• вплив великих металургійних та машинобудівних підприємств
на ситуацію в місті, в тому числі — на виборчу кампанію. В
зв’язку з цим важливим для благополуччя городян є подаль-
ший інтенсивний розвиток промислових підприємств міста;
• надзвичайно складна екологічна ситуація, що є на сьогодніш-
ній день в Маріуполі;
• розвиток курортної бази Маріуполя, перетворення його на
сучасний центр відпочинку мешканців та гостей міста.
Що ж стосується національного питання, то воно найбільш яск-
раво представлене в наведених нижче політичних програмах кандида-
тів у народні депутати України по одномандатному виборчому округу
№55 (м. Маріуполь).
Так, С.А. Матвієнков (блок ―За Єдину Україну‖) вирішення наці-
онального питання бачив так: ―Негайно ратифікувати Європейську
Хартію регіональних мов. Це запорука захисту реальних інтересів
людей різних національностей для всіх регіонів країни, а там, де пере-
важає російськомовне населення, - запровадження офіційного стату-
су російської мови‖ [8, с. 4].
Проблема національного, духовного відродження займає пріори-
тетне місце в програмі самовисуванця А.М. Сопільника: ―Народ без
духу, без патріотизму, без національної гордості - інвалід, який не-
спроможний бути архітектором свого великого майбутнього‖. У ціло-
му в питанні міжетнічних відносин програма вирізняється своєю то-
лерантністю. Своє призначення кандидат вбачав у здійсненні духов-
ної революції.
Це перш за все:
• Повернення національного духу, честі та гонору в душі дена-
ціоналізованих українців, які втратили рідну мову, менталі-
тет. Вони мають стати повноцінними синами і доньками сво-
єї матері Русі-України.
123
• Створення атмосфери братерства, любові та рівності між на-
родами-русичами (українцями, росіянами, білорусами) та
іншими народами України. Ліквідація міжнаціональної, між-
регіональної ненависті.
• Впровадження нової української ідеї, тобто нового українсь-
кого патріотизму та взаємодії на багатонаціональній основі
задля побудови заможної демократичної держави [12, с. 3].
Даний кандидат є одним з небагатьох у Донецькій області, хто
відводить національній проблематиці доволі значне місце. Він нама-
гається визначити особливу ―українську ідею‖, хоча її формулювання,
мабуть, не відрізняється від загальнодержавного курсу. В цілому в
його програмі привертає увагу, по-перше, пріоритет національного
відродження українців; по-друге, об’єднання українців, росіян, біло-
русів в одну категорію - русичі, які виокремлюються серед інших
народів України; по-третє, прагнення ―ліквідувати міжнаціональну,
міжрегіональну ненависть‖ означає, що кандидат вважає реальним
існування останньої в міжетнічних відносинах в Україні [12, с. 3].
Національна тематика в політичній програмі самовисуванця С.В.
Гайдарова присутня лише у кількох чинниках, що стосуються перева-
жно становища титульної нації:
• ―Закони - справедливі, головне - стабільні, які спрямовані на
захист національних інтересів України, тобто її народу, не-
зважаючи на національність людини. Всі ми українці.
• Держава - гарант збереження національного миру та спокою,
гарант розвитку громадянського суспільства. Привертає ува-
гу визначення головної функції держави - ―гарант міжнаціо-
нального миру‖.
• Культура - вияв самобутності народів України. Держава га-
рантує всебічний розвиток культури.
• Духовність є носієм віри, надії, любові. Держава повинна
зробити все для утворення єдиної помісної Православної
Української Церкви‖ [12, с. 3].
Р.М. Мойсідіс (Блок Наталі Вітренко, член ПСПУ) вбачає вирі-
шення національного питання у визнанні української і російської мов
рівноправними в Україні; рівноправність релігій та свобода у відправ-
ленні релігійних обрядів; розвиток національних театрів, закладів
мистецтв та народної творчості. Можливо, акцентування підтримки
національних театрів невипадкове і розраховане на отримання симпа-
тій національних меншин Приазов’я, окремі з яких (греки, євреї) за-
знають труднощів з організацією національних театрів, а розвиток
національного театрального мистецтва вважають одним з найважливі-
124
ших культурних завдань. Важливо відзначити, що і сам кандидат на-
лежить до єврейської громади.
Самовисуванець С.В. Потапов акцентує увагу на необхідності
запровадження статусу російської мови як державної, але лише за
умови внесення змін до Конституції.
В.В. Назаренко наголошував на запровадженні в Україні подвійно-
го громадянства, рівноправності російської й української мов [12, с. 3].
С.П. Гаєвець у переліку своїх завдань останнім пунктом визна-
чив: ―Російській мові – статус офіційної мови в Україні‖ [12, с. 3].
О.П. Колоніарі (Блок ―За Єдину Україну‖) відродження націона-
льної культури пов’язував, насамперед, з матеріальним забезпечен-
ням цього процесу та справедливим оподаткуванням. Серед проблем,
які вимагають негайного вирішення, кандидат зазначав невизначе-
ність у відносинах з Росією та статусом російської мови [6, с. 5].
Сучасний досвід використання передвиборчих програм в Україні
доводить існування кількох визначальних факторів.
По-перше, програми, в основному, являють собою не реальні
пропозиції нових шляхів розвитку суспільства, а перелік громіздких,
і, в більшості своїй, популістських гасел, що виражали передбачувані
сподівання населення.
По-друге, програми різних за ідеологією політичних сил часто не
відрізнялися між собою програмними настановами, що свідчить про
нерозвиненість ідеологічної бази більшості українських політичних
гравців.
По-третє, програмні настанови часто не відповідають змінам, що
відбуваються в суспільстві. Прийняті 5-8 років назад, вони до цього
часу складають основу передвиборчих програм. При цьому основні
сподівання на перемогу покладаються або на традиційні політичні
уподобання тих чи інших верств населення, або на виборчі технології
чи прихований адмінресурс.
Логічним наслідком цих явищ є недовіра значної частини електора-
ту до політичних програм, які вважаються лише передвиборчими
―приманками‖ для населення. У свою чергу, невиконання програмних
настанов політичними партіями та окремими кандидатами призводить до
посилення недовіри суспільства до передвиборчих програм. Таким чи-
ном, визначаючись зі своїми політичними уподобаннями, виборці змуше-
ні керуватися особистими симпатіями до того чи іншого кандидата, їх-
ньою політичною ―легендою‖ та поведінкою, яка імпонує населенню.
Таким чином, на сьогоднішній день в українському суспільстві
передвиборчі програми не виконують усього обсягу завдань, які за-
звичай покладаються на них. Для політичних партій та окремих кан-
125
дидатів доволі актуальним є розробка реальних чітких програм, здат-
них дійсно зацікавити виборців та змінити існуюче критичне ставлен-
ня до них на більш сприятливе. Автор вважає, що необхідно відкину-
ти принцип створення універсальних програм-панацей, запропонував-
ши замість цього чіткі, детально викладені, хронологічно локалізовані
шляхи вирішення соціальних, економічних, політичних та міжетніч-
них проблем [3, с. 154-163].
Аналіз передвиборчих програм на виборах 2002 року в місті Ма-
ріуполі показав недостатнє врахування етнонаціонального фактору.
Це мало свій вплив на ефективність політичних програм. У багатоет-
нічній за складом населення країні будь-яке рішення державного ор-
гану чи органу місцевого самоврядування, публікація, культурний чи
політичний захід можуть набути етнічного відтінку, сприяти зміцнен-
ню міжетнічного миру або ж руйнувати цей мир.
1. Бадрак В. Імідж кандидатів на посаду президента України /
Українська журналістика в контексті світової: Зб. наук. праць. Вип.
3 / За заг. редакцією проф. В.І. Шкляра. – К.: Центр вільної преси,
1999. – С. 19-41. 2. Бебик В.М. Маркетинг та менеджмент виборчої
кампанії (методичні рекомендації). – К., 1997. 3. Дегтеренко А.М.,
Булик М.В. Політичні програми як фактор впливу на суспільство на
прикладі виборів до Верховної Ради України в 2002 р. в м. Маріупо-
лі // Ученые записки Таврического национального университета им.
В.И. Вернадского: Научный журнал. – 2004. – Т. 17(56). Политичес-
кие науки. – №2. – С. 154-163. 4. Джига Т.В. Застосування елементів
відеориторики в політичній рекламі // Наукові записки Інституту жур-
налістики. – К.: Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, Інститут журналістики, 2001. – Том 5. – С. 84-87.
5. Мелещенко О.К. Комп’ютерні і телекомунікаційні технології як
гарант інтеграції журналістики України в світовий інформаційний
простір. – К.: Центр вільної преси, 1998. 6. Михайлов М.А. Колониа-
ри: я несу политическую и моральную ответственность за свои обяза-
тельства // Приазовский рабочий. – 2002. – 15 марта. – С. 5.
7. Надолішний П.І. Етнонаціональний фактор адміністративної рефо-
рми в Україні: проблеми теорії, методології, практики: Монографія. –
К.: Вид-во УАДУ, 1998. – С. 27. 8. Народный депутат Сергей Матвие-
нков // Приазовский рабочий. – 2002. – 19 января. – С. 4. 9. Почепцов Г.
Вступ до інформаційних війн. – К., Центр вільної преси, 1999. 10-
. Почепцов Г. Как становятся президентами: избирательные техноло-
гии ХХ века. – К., 1999. 11. Почепцов Г. Паблик рилейшенз, или Как
успешно управлять общественным мнением. – М.: Центр, 1998. 12-
126
. Програми кандидатів у народні депутати України по одномандатно-
му виборчому округу № 55 // Приазовский рабочий. – 2002. – 19 фев-
раля. – С. 3. 13. Шкляр Л.Є. Етнонаціональні чинники державотворен-
ня: політологічний аналіз: Автореф. дис. … д-ра політичних наук.
23.00.02 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецько-
го. – К., 1996. – С. 11. 14. Яковлев Д.В. Политический процесс в пра-
вовом государстве: роль СМИ // Правова держава: Зб. наук. пр. – Оде-
са: Астропринт, 2000. – № 2. – С. 116-123.
Л. Ляпіна
ПРАВА ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН:
АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ІДЕЙНО-ТЕОРЕТИЧНИХ КОНЦЕПЦІЙ
Етнонаціональне розмаїття – характерна ознака сучасних країн
світу. За останніми оцінками, у ста вісімдесяти чотирьох незалежних
державах налічується понад шістсот мовних та п’ять тисяч етнічних
груп [1].
Етнічні відмінності породжують і низку істотних проблем, що
стають причиною розбіжностей і протистоянь. Зокрема, етнонаціона-
льні меншини все гостріше ставлять питання про забезпечення їхніх
прав на розвиток і функціонування рідної мови, на регіональні авто-
номії, на участь у політиці, на освіту, претензії на землю тощо. Знахо-
дження політично життєздатних відповідей на ці питання, що є нині
нагальною проблемою для демократичних країн, сприяло б забезпе-
ченню консенсусу, міжетнічного миру і справедливості.
У сучасній етнополітологічній і правовій думці існують різнома-
нітні обґрунтування прав етнонаціональних спільнот, серед яких, на
наш погляд, науково-теоретичний інтерес викликають ліберальний
підхід, комунітаризм та ―концепція усвідомленого плюралізму‖.
Об’єктом даного дослідження є права етнонаціональних спіль-
нот, а предметом – еволюція поглядів на права цих спільнот у межах
ідейно-теоретичних концепцій лібералізму, комунітаризму та
―усвідомленого плюралізму‖.
Зі всієї гами складної і багатогранної проблеми автор статті ви-
значив за мету висвітлення й аналіз сучасних концептуальних засад
захисту прав етнонаціональних спільнот.
Досягнення поставленої мети здійснювалось на основі комплекс-
ного підходу з використанням і застосуванням таких принципів, як
127
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77695 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1810-5270 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-29T06:36:41Z |
| publishDate | 2004 |
| publisher | Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Дегтеренко, А. 2015-03-05T09:41:06Z 2015-03-05T09:41:06Z 2004 Етнонаціональний фактор у контексті політичних програм (за матеріалами виборів до Верховної Ради України 2002 року на прикладі м. Маріуполя) / А. Дегтеренко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 119-127. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1810-5270 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77695 uk Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї Проблеми політичного менеджменту Етнонаціональний фактор у контексті політичних програм (за матеріалами виборів до Верховної Ради України 2002 року на прикладі м. Маріуполя) Article published earlier |
| spellingShingle | Етнонаціональний фактор у контексті політичних програм (за матеріалами виборів до Верховної Ради України 2002 року на прикладі м. Маріуполя) Дегтеренко, А. Проблеми політичного менеджменту |
| title | Етнонаціональний фактор у контексті політичних програм (за матеріалами виборів до Верховної Ради України 2002 року на прикладі м. Маріуполя) |
| title_full | Етнонаціональний фактор у контексті політичних програм (за матеріалами виборів до Верховної Ради України 2002 року на прикладі м. Маріуполя) |
| title_fullStr | Етнонаціональний фактор у контексті політичних програм (за матеріалами виборів до Верховної Ради України 2002 року на прикладі м. Маріуполя) |
| title_full_unstemmed | Етнонаціональний фактор у контексті політичних програм (за матеріалами виборів до Верховної Ради України 2002 року на прикладі м. Маріуполя) |
| title_short | Етнонаціональний фактор у контексті політичних програм (за матеріалами виборів до Верховної Ради України 2002 року на прикладі м. Маріуполя) |
| title_sort | етнонаціональний фактор у контексті політичних програм (за матеріалами виборів до верховної ради україни 2002 року на прикладі м. маріуполя) |
| topic | Проблеми політичного менеджменту |
| topic_facet | Проблеми політичного менеджменту |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77695 |
| work_keys_str_mv | AT degterenkoa etnonacíonalʹniifaktorukontekstípolítičnihprogramzamateríalamiviborívdoverhovnoíradiukraíni2002rokunaprikladímmaríupolâ |