Права етнонаціональних меншин: аналіз сучасних ідейно-теоретичних концепцій
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
|---|---|
| Дата: | 2004 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2004
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77696 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Права етнонаціональних меншин: аналіз сучасних ідейно-теоретичних концепцій / Л. Ляпіна // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 127-133. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859609821360160768 |
|---|---|
| author | Ляпіна, Л. |
| author_facet | Ляпіна, Л. |
| citation_txt | Права етнонаціональних меншин: аналіз сучасних ідейно-теоретичних концепцій / Л. Ляпіна // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 127-133. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
| first_indexed | 2025-11-28T10:36:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
. Програми кандидатів у народні депутати України по одномандатно-
му виборчому округу № 55 // Приазовский рабочий. – 2002. – 19 фев-
раля. – С. 3. 13. Шкляр Л.Є. Етнонаціональні чинники державотворен-
ня: політологічний аналіз: Автореф. дис. … д-ра політичних наук.
23.00.02 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецько-
го. – К., 1996. – С. 11. 14. Яковлев Д.В. Политический процесс в пра-
вовом государстве: роль СМИ // Правова держава: Зб. наук. пр. – Оде-
са: Астропринт, 2000. – № 2. – С. 116-123.
Л. Ляпіна
ПРАВА ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН:
АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ІДЕЙНО-ТЕОРЕТИЧНИХ КОНЦЕПЦІЙ
Етнонаціональне розмаїття – характерна ознака сучасних країн
світу. За останніми оцінками, у ста вісімдесяти чотирьох незалежних
державах налічується понад шістсот мовних та п’ять тисяч етнічних
груп [1].
Етнічні відмінності породжують і низку істотних проблем, що
стають причиною розбіжностей і протистоянь. Зокрема, етнонаціона-
льні меншини все гостріше ставлять питання про забезпечення їхніх
прав на розвиток і функціонування рідної мови, на регіональні авто-
номії, на участь у політиці, на освіту, претензії на землю тощо. Знахо-
дження політично життєздатних відповідей на ці питання, що є нині
нагальною проблемою для демократичних країн, сприяло б забезпе-
ченню консенсусу, міжетнічного миру і справедливості.
У сучасній етнополітологічній і правовій думці існують різнома-
нітні обґрунтування прав етнонаціональних спільнот, серед яких, на
наш погляд, науково-теоретичний інтерес викликають ліберальний
підхід, комунітаризм та ―концепція усвідомленого плюралізму‖.
Об’єктом даного дослідження є права етнонаціональних спіль-
нот, а предметом – еволюція поглядів на права цих спільнот у межах
ідейно-теоретичних концепцій лібералізму, комунітаризму та
―усвідомленого плюралізму‖.
Зі всієї гами складної і багатогранної проблеми автор статті ви-
значив за мету висвітлення й аналіз сучасних концептуальних засад
захисту прав етнонаціональних спільнот.
Досягнення поставленої мети здійснювалось на основі комплекс-
ного підходу з використанням і застосуванням таких принципів, як
127
історизм, об’єктивізм, плюралізм, а також системного, порівняльного
та інших методів пізнання.
Серед наукових досліджень існує значна кількість робіт як вітчи-
зняних, зокрема О. Антонюка, М. Драгоманова, Б. Євтуха, О. Карту-
нова, І. Кураса, О. Майбороди, В. Нікітюка, Ю. Римаренка, так і зару-
біжних авторів – Р. Дворкіна, В. Кимлічка, Е. Мунєра, Ж. Марітена,
Д. Отто, М. Розенфельда, Ж. Тускоза та інших, в яких окреслені осно-
вні підходи та наведений аналіз сучасних концептуальних засад прав
етнонаціональних спільнот.
Ліберальна традиція містить різноманітні погляди на права етно-
національних спільнот. Так, зокрема, у ХІХ – на початку ХХ ст. тео-
ретики лібералізму (Вільгельм фон Гумбольдт, Джузеппе Мацціні та
ін.) стверджували, що в багатонаціональних імперіях Європи до наці-
ональних меншин ставилися несправедливо. Така несправедливість
полягала не лише у тому, що члени меншин не мали індивідуальних
громадянських і політичних свобод, оскільки їх не мали також члени
домінуючої нації у кожній з імперій. Несправедливість була зумовле-
на запереченням прав цих націй на самоврядування, у той час як ці
права вважали необхідним доповненням до індивідуальних прав, то-
му що ―справа свободи знаходить свою базу і забезпечує своє коріння
в автономії національної групи‖. Надання національної автономії да-
вало змогу реалізувати ідеал ―території свободи‖ або, іншими слова-
ми, ―вільного суспільства для вільних людей‖ [2].
Отже, виходячи із цих міркувань, ліберали стверджували, що
розвиток індивідуальності та особистості тісно пов’язаний із належні-
стю до власної національної групи, частково з огляду на роль мови й
культури у можливості вибору, і наданням національної автономії.
Прихильність лібералізму швидше до національних, ніж до інди-
відуальних прав спостерігається у період між двома світовими війна-
ми. Зокрема, Леонард Гобгауз зазначав, що ―більшість із ліберальних
державних діячів‖ його часу визнала необхідність надання прав мен-
шинам для забезпечення ―культурної рівноправності‖. Він вважав, що
існує багато шляхів задоволення законних вимог національних мен-
шин, однак ―безперечно, що це не досягається наданням рівних прав
голосу. Національна меншина не просто хоче одержати такі самі пра-
ва, як інші групи. Вона хоче мати право на власний спосіб життя‖ [3].
Одним із виявів даного ліберального підходу стала система захи-
сту меншин, що була створена під егідою Ліги Націй для різних євро-
пейських національних меншин і забезпечувала як універсальні інди-
відуальні права, так і певні орієнтовані на групу права, що стосуються
освіти, місцевого самоврядування й мови.
128
Після Другої світової війни стало зрозуміло, що права меншин
потребують іншого підходу. Багато хто з лібералів сподівався, що на-
голос на ―права людини‖ дасть змогу вирішити й проблеми, пов’язані з
правами меншин. Замість того, щоб захищати найбільш уразливі групи
прямо, через надання їхнім членам спеціальних прав, передбачалося,
що права етнічних меншин будуть захищатися опосередковано, через
гарантування основних громадянських і політичних прав усім людям,
незалежно від їхньої належності до певної групи. Найголовніші права
людини – свобода слова, віросповідання й створення об’єднань, – хоча
й надаються індивідуально, однак окремі особи користуються ними, як
правило, разом з іншими, тому ці права створюють захист для усієї
групи. Ліберали вважали, що у разі, якщо забезпечується надійний за-
хист прав окремої особи, то відпадає потреба у подальшому захисті
членів окремих етнічних або національних меншин. ―Основною тенде-
нцією післявоєнних рухів на захист прав людини було віднесення про-
блеми національних меншин до ширшої проблеми забезпечення найго-
ловніших індивідуальних прав людини для всіх людей, незалежно від
їхньої належності до етнічної групи. Основна ідея полягала у тому, що
члени національних меншин не потребують, не мають повноважень
або не можуть отримати прав спеціального характеру. Замість принци-
пу прав меншин на перший план було висунуто доктрину прав люди-
ни, при цьому малося на увазі, що меншини, члени яких користуються
однаковими правами як окремі особи, не можуть офіційно вимагати
сприяння збереженню їхнього етнічного партикуляризму‖ [4].
Керуючись цією філософією, Організація Об’єднаних Націй усу-
нула всі згадки про права етнічних і національних меншин у своїй
Загальній декларації прав людини [5].
Однак наприкінці ХХ століття лібералізм знову повертається до
концепції поєднання захисту групових та індивідуальних прав етно-
національних меншин. Зокрема, канадський дослідник В. Кимлічка
доводить, що етнонаціональна меншина як така повинна бути захище-
на від зовнішнього втручання або насильства з боку ―великого суспі-
льства‖, але не повинна мати права накладати внутрішні обмеження
на своїх членів для того, щоб зберегти чистоту своєї культури чи гру-
пову солідарність. Тобто ліберальна концепція групових прав надає
можливість захисту етнонаціональних меншин у контексті міжгрупо-
вих відносин. Такі права, на думку В. Кимлічка, служать щитом про-
ти мимовільного втягування етнонаціональних меншин в асиміляцій-
ний процес та є зброєю проти держав, зокрема таких як Франція, які
прагнуть звільнити політичну арену від усіх акторів, окрім індивідів
або нації як об’єднаного цілого [6].
129
Хоча В. Кимлічка і надає можливість захисту етнонаціональних
меншин у контексті міжгрупових відносин, де група не зводиться
лише до простої сукупності індивідів, він не може уникнути повністю
долі лібералізму, адже в конфлікті між груповим виживанням етнона-
ціональної меншини та автономією індивіда остання, на його думку,
повинна превалювати.
На відміну від лібералізму, комунітаризм ставить групові інте-
реси вище за індивідуальні. У конфліктах між груповим виживанням і
індивідуальною автономією він вирішує все на користь групи.
Аналізуючи вищеокреслені підходи, ізраїльський професор М.
Розенфельд зауважує, що конституційний режим, який базується на
індивідуальних правах, видається неадекватним і неспроможним за-
хистити автономію, самовизначення та виживання етнонаціональних
меншин. І навпаки, конституційний режим, який покладається пере-
важно на групові (колективні) права, уявляється непридатним для
захисту меншин всередині меншини або дисидентствуючих індивідів
всередині самої групи, яку він захищає. Отже, на думку вченого, жо-
ден конституційний режим не спроможеться гарантувати одночасно
виживання етнонаціональної меншини та найфундаментальніші права
індивідуального дисидента всередині тієї меншини [7].
Тому, на противагу ліберальній концепції захисту прав етнона-
ціональних меншин і комунітаристському підходу, М. Розенфельд
висуває концепцію ―усвідомленого плюралізму‖. До речі, варто від-
мітити, що, по-перше, подібна концепція вперше була висунута і
ґрунтовно розроблена видатними українськими вченими В. Даневсь-
ким, М. Драгомановим та Т. Зіньківським наприкінці ХІХ століття
[8]. По-друге, в середині 40-х років ХХ століття схожу концепцію
запропонували французькі вчені Е. Мун’єр та Ж. Мартен, назвавши
її концепцією ―особистісно-комунітаристських перспектив‖ [9]. По-
третє, як зазначає доктор політичних наук О. Картунов, майже одно-
часно з М. Розенфельдом ідею необхідності розробки концепції
―усвідомленого плюралізму‖ висунула й професор права Мельбурн-
ського університету Д. Отто. Вона назвала її ―концепцією здорового
плюралізму‖ і висловила впевненість у тому, що ця концепція стане
однією з теоретичних засад правознавства, національного законодав-
ства та міжнародного права щодо статусу етнонаціональних мен-
шин. О. Картунов припускає, що М. Розенфельд або скористався
працями Д. Отто, або паралельно з нею почав розробляти свою кон-
цепцію [10].
За твердженням М. Розенфельда, концепція усвідомленого плю-
ралізму є ―альтернативною‖ і ―найкращим засобом‖ розв’язання кон-
130
флікту між індивідом та групою, між індивідуальними правами люди-
ни та груповими (колективними) правами етнонаціональних меншин.
Щоб довести правильність цього твердження, він вдається до порів-
няльного аналізу зазначеної концепції з іншими концепціями і, зокре-
ма, з лібералізмом. ―Ліберальне ставлення до конституційних прав
меншин, – стверджує ізраїльський професор, – є неприязним, воро-
жим груповим правам і намагається засудити індивідуальні права, які
ґрунтуються на індивідуальній приналежності. Іншими словами, воно
намагається віддавати перевагу індивідуальним правам, які підтриму-
ють ідентичність, перед індивідуальними правами, які захищають або
плекають різницю‖ [11].
На відміну від лібералізму, усвідомлений плюралізм ―здатний
встановлювати принциповий баланс між інтересами індивіда, групи
та суспільства, взятого як ціле‖, ―вважає індивідуальні та групові ін-
тереси сутнісно і нормативно рівнозначними і рівноцінними‖.
Взагалі, усвідомленому плюралізмові, на думку М. Розенфельда,
―не притаманне надання переваги індивідові або групі‖, а тому він
―здатен вирішувати одні внутрігрупові конфлікти на користь групи, а
інші – на користь індивіда‖. Більше того, критерієм, яким користуєть-
ся усвідомлений плюралізм при розв’язанні таких конфліктів (як і всіх
інших конфліктів, пов’язаних з конституційними правами етнонаціо-
нальних меншин), є ―застосування найрізноманітніших концепцій доб-
ра‖, що вигідно відрізняє дану концепцію від інших ―ізмів‖, на яких
ґрунтуються права людини і етнонаціональних меншин [12].
Усвідомлений плюралізм, знову ж таки, на відміну від лібераліз-
му, домагається міжперспективної оцінки відповідних вимог як інди-
віда, так і національної меншини з метою встановлення, якщо це мож-
ливо, порядку пріоритетності, що може сприяти розв’язанню конфлік-
ту. Адже, на думку М. Розенфельда, не всі вимоги посідають однакові
позиції всередині самої концепції добра, з якої вони походять. Деякі
можуть бути головними чи центральними, в той час, як інші можуть
бути другорядними чи периферійними. Виходячи з наведеного, вче-
ний звертає увагу на те, що конституційний режим, побудований на
засадах усвідомленого плюралізму, ―здається більш бажаним, тому
що він є гнучкішим і витонченішим‖, ніж його ліберальні та комуні-
таристські опоненти. Дійсно, не забуваючи про існування багатьох
недосконалостей, ―конституційне ставлення до прав етнонаціональ-
них меншин у відповідності з приписами усвідомленого плюралізму
пропонує найкращі існуючі засоби розв’язання конфліктів між індиві-
дом, групою та суспільством як цілим‖ І в цьому відношенні, слушно
підкреслює М. Розенфельд, ―усвідомлений плюралізм може зробити
131
внесок у ліквідацію розриву між універсалізмом і релятивізмом у кон-
тексті прав людини‖ [13].
Хоча усвідомлений плюралізм і забезпечує ―найкращу альтер-
нативу‖ серед усіх інших недосконалих методів і заходів розв’язан-
ня конфліктів між індивідуальними та груповими (колективними)
правами, але він має і певні недоліки, на які, до речі, вказує і сам
автор даної теорії. Зокрема, М. Розенфельд зазначає, що оцінка усві-
домленим плюралізмом концепцій добра, ―хоча і є принциповою,
але змушена залишатися нечіткою‖. Також дослідник звертає увагу
на те, що результати, до яких приводить усвідомлений плюралізм, за
певних умов можуть бути найкращими з усіх можливих, але навряд
чи вони будуть остаточними, а ―в деяких випадках він може вияви-
тися неспроможним забезпечити реальну рівновагу між індивідуаль-
ними та груповими інтересами‖. Але ці міркування не заважають
М. Розенфельду дійти висновку, що все ж таки ―практичні наслідки
застосування усвідомленого плюралізму є менш суворими, ніж мож-
на було б уявити‖.
Такої думки дотримується й О. Картунов. У статті ―Нова чи оно-
влена концепція прав етнонаціональних меншин?‖, де він ретельно
проаналізував теорію М. Розенфельда, український вчений зазначає,
що ―усвідомлений плюралізм не лише гостро засуджує всі системати-
чні порушення прав людини та етнонаціональних меншин, які мали
місце впродовж останнього півстоліття, зокрема такі як геноцид, де-
портації, етнічні чистки тощо, а й пропонує досить коректні й конс-
труктивні шляхи та методи їх запобігання за допомогою використан-
ня нового типу конституційної юриспруденції‖ [14].
Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що кож-
на з наведених ідейно-теоретичних концепцій захисту прав етнонаці-
ональних меншин вже пройшла випробовування часом і була засто-
сована в етнополітичній практиці як окремих країн, так і світової
спільноти в цілому.
В Україні, на наш погляд, у відповідне законодавство, яке пев-
ною мірою базується на поєднанні індивідуальних прав людини і гру-
пових прав етнонаціональних меншин, вже втілено чимало положень
концепції усвідомленого плюралізму, зокрема в Конституції України,
Законі ―Про національні меншини в Україні‖ та інших документах. В
той же час глобальна тенденція визнання і конституційного забезпе-
чення прав меншин вимагає від Української держави прискорення
прийняття низки відповідних законодавчих актів, серед яких найваж-
ливішою є Концепція етнонаціональної політики України, оновлення
Закону про права етнонаціональних меншин тощо.
132
1. Кимлічка Вілл. Лібералізм і права меншин. - Харків: Центр
освітніх ініціатив, 2001. - С. 15. 2. Див.: НшпЬоІсІІ, МШеІт УОП. Оп
Ьап§шще: Тпе Біуегкііу оГНшпап Ьап§иа§е - 8ггисшге апсі ІІ8 Іпйиепсе
оп гїіе Мепіаі Оеуеіортепі оГМапкіпсі. - СатЬгіс1§е. - 1988. - Р. 41-43;
Ма22іпі, ІокерЬ. ТЬе сіигіез оГ Мап апсі огїіег Є88ау8, 1907. - Р. 51-52.
3. НоЬІюике. Ь.Т. 8осіа1 Оеуеіортепі: ІІ8 №тге апсі Сопсіігіопз. - Саге
Тодаі: Ьоуесіаіе Рге88, 1966. - Р. 297-299. 4. Сіаисіе Іпік. №гіопа1 Міп-
огпіез: Ап Іпгегпагіопаі РгоЬІет. - СатЬгіс1§е: Нагуага Шіуегеігу Рге88,
1955. - Р. 211. 5. Див.: Загальна декларація прав людини / Права лю-
дини. Міжнародні договори України, декларації, документи. - К:
Юрінформ, 1992. - С. 18-24. 6. Див.: Кимлічка Вілл. Вказ. пра-
ця. 7. Цит. за: Картунов Олексій. Нова чи оновлена концепція прав
етнонаціональних меншин? // Політичний менеджмент. - 2004. - № 2.
- С. 80. 8. Даневский В. Системы политического равновесия и легити-
мизма и начало национальности в их взаимной связи. - СПб., 1982;
Драгоманов М. ―Вільна спілка‖ - ―Вольный Союз‖ / Драгоманівський
збірник ―Вільна спілка‖ та сучасний конституціоналізм. - Львів, 1996;
Зінківський Т. Молода Україна, її становище і шлях // Політологія:
Хрестоматія / За заг. ред. О.І. Семківа. - Львів, 1996. 9. Див.: Ьеагу V.
РокШЬегаІ 8гапс1агсІ8 іп \¥е8гегп Нитап Ш§1«8 ТЬеогу // Ап-Маіт А.
(есі.) Нитап Ш§1«8 іп Сго88-Си11ига1 Регересгіуез / А Спіезі Гог Сопзеп-
8и8. - Рііііасіеірпіа, 1992. 10. Картунов Олексій. Вказ. праця. - С. 81.
11. Див.: Ко8епІе1с1 М. Тотагсі а Кесопзгпісгіоп оГ Сопзгиигіопаі Е^иаіі-
гу // 8аіо А. \¥е8Іегп Ш§пІ8? Ро8І-СоттшіІ8І Арріісаііоп. - К ¥ , 1996.
12. К08еп1е1с1 М. Сап Нитап Ш§пІ8 Вгіс1§е гїіе Оар Ве1\уееп Шіуегеаі-
і зт апсі Сиііигаі КеІагМзт? // СоІшпЬіа Нитап Ш§ЬІ8 Ьо\у ГЄУІЄ\У. -
1999. - № 2. - Vоі. 53. 13. Там само. 14. Картунов Олексій. Вказ. пра-
ця. - С. 85.
В. Ковалевський
“ВЛАДНЕ ПОЛЕ” ЯК ОПЕРАЦІЙНИЙ КОНЦЕПТ І УМОВА
РЕАЛІЗАЦІЇ ІНТЕРАКЦІЙ
Пошук шляхів розвитку політичної системи, упорядкування і
вдосконалення процесів взаємодії всередині неї з метою підвищення
ефективності політики завжди перебувають у фокусі пильної уваги
самої політичної системи, що дає змогу забезпечувати її стабільність.
Це стосується як достатньо розвинених систем, де процеси взаємодії
133
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77696 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1810-5270 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T10:36:05Z |
| publishDate | 2004 |
| publisher | Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ляпіна, Л. 2015-03-05T09:42:57Z 2015-03-05T09:42:57Z 2004 Права етнонаціональних меншин: аналіз сучасних ідейно-теоретичних концепцій / Л. Ляпіна // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 127-133. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1810-5270 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77696 uk Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї Проблеми політичного менеджменту Права етнонаціональних меншин: аналіз сучасних ідейно-теоретичних концепцій Article published earlier |
| spellingShingle | Права етнонаціональних меншин: аналіз сучасних ідейно-теоретичних концепцій Ляпіна, Л. Проблеми політичного менеджменту |
| title | Права етнонаціональних меншин: аналіз сучасних ідейно-теоретичних концепцій |
| title_full | Права етнонаціональних меншин: аналіз сучасних ідейно-теоретичних концепцій |
| title_fullStr | Права етнонаціональних меншин: аналіз сучасних ідейно-теоретичних концепцій |
| title_full_unstemmed | Права етнонаціональних меншин: аналіз сучасних ідейно-теоретичних концепцій |
| title_short | Права етнонаціональних меншин: аналіз сучасних ідейно-теоретичних концепцій |
| title_sort | права етнонаціональних меншин: аналіз сучасних ідейно-теоретичних концепцій |
| topic | Проблеми політичного менеджменту |
| topic_facet | Проблеми політичного менеджменту |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77696 |
| work_keys_str_mv | AT lâpínal pravaetnonacíonalʹnihmenšinanalízsučasnihídeinoteoretičnihkoncepcíi |