Церковно-політичний аспект у діяльності Петра Могили
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
|---|---|
| Дата: | 2004 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2004
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77699 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Церковно-політичний аспект у діяльності Петра Могили / М. Костельнюк // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 152-156. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859915670301442048 |
|---|---|
| author | Костельнюк, М. |
| author_facet | Костельнюк, М. |
| citation_txt | Церковно-політичний аспект у діяльності Петра Могили / М. Костельнюк // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 152-156. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
| first_indexed | 2025-12-07T16:05:12Z |
| format | Article |
| fulltext |
М. Костельнюк
ЦЕРКОВНО-ПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ У ДІЯЛЬНОСТІ
ПЕТРА МОГИЛИ
Більшість з нас знає Петра Могилу як видатного просвітника,
мецената українського мистецтва, філософа, реформатора, письмен-
ника та засновника Києво-Могилянської академії, але при перераху-
ванні значних досягнень цього ієрарха, з поля зору якось автоматично
випадає церковно-політичний аспект.
Як було справедливо зазначено на Міжнародній науковій конфе-
ренції ―Петро Могила та сучасність‖, яка відбулася в березні 1996 р. у
Києві, ―він був не тільки релігійним, але й визначним державним дія-
чем. Об’єднання всіх гілок християнства на принципах рівності й збе-
реження власних традицій було свідомою метою Київського митропо-
лита... Діяльність цієї людини, безумовно, сприяла духовному єднан-
ню українського народу, утвердженню на Україні культурного єдино-
го простору‖.
Час, у який жив і діяв П. Могила, був часом значущого історич-
ного повороту в долі українського народу, пов’язаного з національно-
визвольним рухом і підготовкою культурно-історичних умов для со-
ціальних і просвітницьких реформ.
У роки митрополитства Петра Могили (1633-1647) з його ініціа-
тиви та безпосередньої участі у Київській митрополії відбувся справді
історичний процес реформування. Це стосувалося і відносин з владою
та її становища у державі, і внутрішнього устрою, і культурно-
освітньої діяльності. Саме тут Могила найповніше виявив себе як
політик, церковний діяч. Значущість результатів церковних реформ
для Київської митрополії, усього православного світу дозволяє нині
говорити про могилянську добу в історії українського Православ’я та
і про саме українське православ’я – як своєрідний феномен націона-
льного життя. Як відзначив М.С. Грушевський: ―це правління стало
епохою в українськім церковнім життю...‖ [1, с. 49].
Петро Могила глибоко усвідомлював весь тягар відповідальнос-
ті, який він взяв на свої плечі, ставши митрополитом, прагнув виправ-
дати сподівання православного загалу, спростувати поширювані не-
доброзичливцями чутки про його користолюбні цілі, був сповнений
енергії й рішучості реалізувати свої масштабні наміри. Епоха й доля
дали новому митрополиту більше можливостей, ніж мали його попе-
редники. Нова ієрархія була королівською владою визнана, церква
легалізована ―Пунктами заспокоєння‖.
152
На думку самого Могили, законність його перебування на мит-
рополичому київському престолі мала потрійну основу: натхнення
Святим Духом, що володів серцем Його Величності короля Владисла-
ва IV; благословення Царгороду - святої апостольської столиці, та
воля всього ―народу російського‖.
Дмитро Дорошенко дав таку влучну оцінку постаті Петра Моги-
ли: ―... в особі Могили православна церква знайшла собі видатного
провідника, який сполучав щасливо в своїй особі дані, потрібні в тоді-
шніх обставинах. Належачи до вищих кругів аристократії і маючи
великі зв’язки (був вірнопідданим Польської корони), Могила при тім
був матеріально незалежний і свої значні засоби обертав виключно на
цілі культурно-релігійні. Маючи авторитет і признання з боку вищих
чинників у державі, він користувався свободою руху, якої не мали
його попередники; людина широко освічена, розумна й енергійна, він
віддався інтересам православної церкви з усією силою свого палкого,
часом нестримного темпераменту. Це був справжній вождь, свідомий
своїх цілей...‖ [2, с. 258].
У тогочасній Речі Посполитій отримання церковних бенефіцій
було справою перспективною і можливою, в першу чергу, для світсь-
ких людей знатного походження.
Петро Могила був цілком людиною свого часу - магнатом за
походженням і вихованням, політичним і державним діячем за здіб-
ностями, він представляв одну із 27 найбагатших й знатних родин
держави, а тому був серед тих, хто визначав її церковну та державну
політику.
Церковних діячів, які працювали для досягнення певних цілей,
насамперед забезпечення належних суспільних умов існування Церк-
ви, варто розглядати як політиків. Церковна політика Петра Могили
нагадує про моральний вимір такої діяльності - бо не може політик
чинити ―проти совісті‖.
Митрополит Петро розумів, що потрібно шукати вихід із того
небезпечного становища, коли ―Русь нищить Русь‖. За цим лапідар-
ним і водночас об’ємним визначенням загальнонаціональної пробле-
ми відчувається патріотична позиція і велика відповідальність за до-
лю української Церкви, українського народу та України в цілому.
Петро Могила був одним із творців, ініціаторів ―проекту утво-
рення українського чи навіть Київського патріархату, спорідненого з
ідеєю відродження єдиної вселенської християнської Церкви під егі-
дою Папи‖. Почалися активні спроби по зближенню Православної та
Католицької Церков шляхом переговорів, які отримали у Ватикані
назву ―універсальної унії‖.
153
Переговори тривали з 1623 до 1646 року, а з 1627 р. їх центральною
фігурою стає Петро Могила. Київський митрополит своїми реформами
та радикальними організаційними діями в Церкві довів свою спромож-
ність до здійснення кардинальних змін та перетворень, якими захоплю-
ються й зараз. Однак переговори не дали очікуваних результатів [3].
М.С. Грушевський визнавав ―прихильність митрополита Петра
урядовій політиці об’єднання православних з уніатами, він гадав, що
ціною компромісу з Римом йому вдасться отримати першість серед
уніатських ієрархів, щоб повернути їх в лоно Руської Церкви,
―оновленої‖ у вигляді ―Руського Патріархату‖.
Радянська історіографія, в свою чергу, зазначала, що ―Петро Мо-
гила, зберігая лояльність державної влади, боровся проти унії з Като-
лицькою Церквою‖.
Митрополит Петро Могила високо цінував своє елітне походжен-
ня. Орієнтуючись на згоду з верховною владою, він цілеспрямовано
проводив урядову політику по об’єднанню православних з уніатами не
шляхом насилля чи зради, як це робив Мілетій Смотрицький чи Касіян
Сакович, а шляхом інтелектуального єднання на високому науково-
богословському та освітньому рівнях. Він поставив собі за мету вико-
ренити серед православних дух релігійної війни за допомогою замис-
леної ним церковно-культурної програми, яка включала в себе органі-
зацію системи шкільного навчання, складання ―Исповедания веры‖ та
ревізію богословської літератури.
Апологети Петра Могили схильні вважати, що в боротьбі проти
католицької експансії він використав зброю своїх супротивників – нау-
ку та освіту. М. Костомаров пише: ―це природно було Петру Могилі
зупинитися на тому способі навчання, який царював в державі, де він
жив і для якої приготував своїх ―руських питомцев‖, тим паче, що спо-
сіб цей задовольняв його найближчу мету – виховати покоління захис-
ників руської віри та руського народу в польському суспільстві‖.
Це, безсумнівно, є правильним, оскільки в той час політичною
метою Святителя Київського було збереження лояльності православ-
ної пастви й ведення Церков в напрямку визначеної державою церко-
вної політики: ―з’єднати Русь з Руссю‖ та вивести її з-під юрисдикції
та впливу зарубіжних релігійних центрів в особі східних патріархів та
ненависної Москви. Незважаючи на його православну віру, як і на те,
що в 1640 році він надмірно славословив царя Михайла Федоровича,
в якого прохав матеріальної допомоги на київські святині та дозволу
(так і не одержаного) заснувати у Москві монастир, де київські мона-
хи могли б навчати боярських синів і простолюд грецької та слов’ян-
ської мов, Могила залишався політичним антимосковитом.
154
Це була складна дипломатична гра, багато кому незрозуміла й
зараз. Головними опорними пунктами у полі зору Могили були Київ,
Варшава, Ясси і Царгород - не Москва. Вважати це його помилкою,
винуватити його за це, називати його релігійну політику ―латинським
псевдоморфозом православ’я‖ - означає, нехтуючи фактами, натяка-
ти, що еталонна міра православ’я знаходиться в Росії. Що стосується
богословських поглядів Могили, то варто не забувати про присуд,
винесений йому православними сучасниками. У 1642-1643 роках гре-
цькі православні патріархи та ієрархи визнали погляди Могили нор-
мальними, розглянувши і схваливши його ―Православний Символ
віри‖. Офіційно затверджений, цей документ здобув високу оцінку. У
ХУІІ-ХУШ ст. усі глави православних церков включно з Андріаном,
останнім московським патріархом перед Петровими реформами, вва-
жали його офіційним визнанням православної віри [4, с. 137]. Також
варто пам’ятати про той факт, що саме Українська Православна Церк-
ва Руського Патріархату перша канонізувала митрополита Петра.
Петро Могила у церковних справах виявляв і дипломатичний
хист. Важливим чинником духовного єднання українського народу
він, як ми знаємо, вважав Церкву, яка в умовах підпорядкування
польській короні була найвищою владою, що нерідко прибирала на
себе й певні державні функції. В своїх творах, зокрема в ―Літосі‖,
Могила наполягав на тому, щоб Церква була незалежною від світсь-
кої влади і в такий спосіб сприяв формуванню власних, тобто украї-
нських владних інституцій, не підпорядкованих польським. Тобто
він розумів Церкву як один із засобів політичної й ідеологічної бо-
ротьби.
Митрополит Петро був людиною несхибного політичного чуття.
Він спирався на досвід попередників, але тих, які не мали ухилу ні в
бік московської ортодоксії, ні в бік католицизму. Важливими у прак-
тичній діяльності були його зв’язки у вищих світських колах, при
королівському дворі. Але вирішальними чинниками у здійсненні Мо-
гилиних планів були його риси видатної, талановитої особистості,
його енергійність, рішучість і цілеспрямованість, організаторські і
дипломатичні здібності, вміння знайти найкоротшу дорогу до мети,
використати існуючі можливості, зосередити зусилля й створити не-
обхідні умови для успіху. Основним державотворчим чинником Мо-
гила вважав не якийсь окремий стан, а злагоду, єдність усіх станів,
етнічних угруповань і конфесій в Україні. Він знайшов компроміс,
зміцнив зв’язки з провідними верствами руського суспільства - пра-
вославною шляхтою та її лідерами, з міщанами, козаками, братства-
ми, що сприяло успішному здійсненню його намірів. Розв’язання цьо-
155
го важливого завдання стало передумовою політичної консолідації,
здійсненої Б. Хмельницьким [5, с. 203].
В той же час Петро Могила належав до тих мислителів, які
добре розуміли консолідуюче значення для нації не лише Церкви, а й
держави. Саме тому в його творах посідають важливе місце роздуми
про прийдешню українську державність. В них він орієнтувався на
сильну спадкоємну монархічну владу, обмежену, однак, законом.
Право і мораль він ставив вище за особисту волю володаря, що було
властиве державній практиці північного сусіда. Могила настільки
вивищував закон над будь-якою владою, як громадянською, так і цер-
ковною, що говорив про нього не лише як про дар Божий, але як про
самого Бога, котрий дав цей дар. І як перед Богом усі рівні, так, на
його думку, і всі громадяни держави, незважаючи на те, багаті вони
чи бідні, належать до шляхти чи простолюду, повинні бути рівними
перед судом і законом, і ця рівність стане основою їх єдності. Не див-
лячись на це, чого Могила та його наступник на київському престолі
Сильвестр Косів добивалися та так і не змогли добитися - це рівних
прав руського народу в межах Речі Посполитої [4, с. 139].
Ідеї і діяльність П. Могили сприяли духовній єдності українсь-
кого народу, творенню єдиного комунікативного простору його куль-
тури, що було необхідною передумовою подальшої політичної консо-
лідації. Заслуга Петра Могили полягала в тому, що йому та його су-
часникам вдалося в цілому природно адаптувати на українському
православному ґрунті кращі здобутки європейської духовності. Мит-
рополит довів, що видатний церковний діяч за певних умов може ста-
ти головним виразником інтересів народу, перетворитися у фактично-
го лідера руської нації. Своєю всебічною діяльністю він повернув
Києву стародавнє значення культурного та політичного центру Русі.
1. Феномен Петра Могили / Відпов. ред. В. Климов. - К.: Дніпро,
1996. - 270 с. 2. Історія України в особах ІХ - ХVІІІ ст. - К., 1993. -
С. 255-265. 3. Сыроватский С.А. Сомнительная святость Святителя
Киевского. // УІЖ. - 1999. - №3. 4. Шевченко І. Україна між Сходом і
Заходом. Нариси історії культури до початку XVIII ст. - Львів: Ін-т
Історії Церкви Львівської Богословської Академії, 2001. - ХІХ + 250 с,
5 карт. 5. Колодний А., Нічик В., Климов В. Петро Могила: богослов,
церковний і культурний діяч. - К: Дніпро, 1997. - 216 с.
6. Брюховецький В., Хижняк З. П. Могила - світильник духовності //
Кур’єр ЮНЕСКО. - 1996. - Грудень. - С. 32-34.
156
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77699 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1810-5270 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:05:12Z |
| publishDate | 2004 |
| publisher | Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Костельнюк, М. 2015-03-05T11:09:49Z 2015-03-05T11:09:49Z 2004 Церковно-політичний аспект у діяльності Петра Могили / М. Костельнюк // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 152-156. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1810-5270 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77699 uk Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї Історія і сучасний розвиток державного управління та місцевого самоврядування Церковно-політичний аспект у діяльності Петра Могили Article published earlier |
| spellingShingle | Церковно-політичний аспект у діяльності Петра Могили Костельнюк, М. Історія і сучасний розвиток державного управління та місцевого самоврядування |
| title | Церковно-політичний аспект у діяльності Петра Могили |
| title_full | Церковно-політичний аспект у діяльності Петра Могили |
| title_fullStr | Церковно-політичний аспект у діяльності Петра Могили |
| title_full_unstemmed | Церковно-політичний аспект у діяльності Петра Могили |
| title_short | Церковно-політичний аспект у діяльності Петра Могили |
| title_sort | церковно-політичний аспект у діяльності петра могили |
| topic | Історія і сучасний розвиток державного управління та місцевого самоврядування |
| topic_facet | Історія і сучасний розвиток державного управління та місцевого самоврядування |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77699 |
| work_keys_str_mv | AT kostelʹnûkm cerkovnopolítičniiaspektudíâlʹnostípetramogili |