Територіальне управління в Україні
Saved in:
| Published in: | Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
|---|---|
| Date: | 2004 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2004
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77702 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Територіальне управління в Україні / Т. Личко, В. Фуртатов // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 172-175. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860233287931265024 |
|---|---|
| author | Личко, Т. Фуртатов, В. |
| author_facet | Личко, Т. Фуртатов, В. |
| citation_txt | Територіальне управління в Україні / Т. Личко, В. Фуртатов // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 172-175. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї |
| first_indexed | 2025-12-07T18:22:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
Т. Личко, В. Фуртатов
ТЕРИТОРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ
Вибір оптимальної організації територіального устрою держави,
системи державної влади і врахування наслідків її застосування в
умовах сучасної політичної системи України сьогодні є одним з пер-
шочергових завдань. Автор роботи переконливо доводить: територіа-
льний устій країни впливає на розподіл владних повноважень в систе-
мі державного управління. Причому різні форми територіальних оди-
ниць створюють різні тенденції та наслідки їх застосування.
Відсутність зваженої територіальної політики веде до гальмуван-
ня соціально-економічного розвитку будь-якої країни. В Україні
впродовж десятиліття незалежності територіальна політика не нале-
жала до пріоритетів внутрішньої політики держави, що означало, в
свою чергу, відсутність структурованого і ефективного територіаль-
ного управління. Сьогоднішній етап державотворення дозволяє і ви-
магає законодавчого закріплення нової ідеології територіальної полі-
тики і формування нової схеми територіального розподілу держави.
Територіальний поділ держави – це розподіл його території на
окремі частини (області, райони, міста, села, райони тощо) з певним
правовим статусом, системою влади, управління, взаємовідносин між
територіальними одиницями і державою в цілому. Залежно від харак-
теру територіального розподілу держави можна визначити рівень
централізації або децентралізації влади в державі і як похідне – рівень
та можливості місцевого самоврядування.
Територіальний розподіл держави на територіальні одиниці має:
1. Соціальне значення.
2. Чітко визначені адміністративно-територіальні кордони.
3. Внутрішню організацію (організація влади та її взаємовідносин
з центральною владою та іншими територіальними одиницями).
Згідно зі ст. 140 Конституції України, право на здійснення місце-
вого самоврядування має будь-яка територіальна громада, тобто насе-
лення будь-якого міста, села, селища (а сьогодні в Україні налічуєть-
ся близько тридцяти тисяч двохсот населених пунктів) незалежно від
чисельності населення, наявності необхідних матеріальних і фінансо-
вих ресурсів або інших чинників.
Якщо розглянути існуючу схему адміністративно-територіального
устрою і порівняти її зі схемою, наведеною в ст. 133 Конституції Украї-
ни [1], то можна зробити висновок, що в Україні не існує трирівневої,
як у більшості країн Європи, ієрархічної структури.
172
На сьогодні адміністративно-територіальний устрій України яв-
ляє собою ієрархічну чотирирівневу систему організації одиниць ад-
міністративно-територіального поділу країни, наділених державою
відповідними повноваженнями у сфері державного управління або
таких, що виконують самоврядні функції, причому ця структура до-
сить порушена [2].
Так, одні й ті самі адміністративно-територіальні одиниці (міста
районного значення, селищні та сільські ради) можуть належати як до
третього, так і до четвертого рівнів ієрархії.
Ще одне зауваження: відповідно до ст. 133 Конституції України
систему адміністративно-територіального устрою утворюють Автоно-
мна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища
і села, але там відсутні такі поняття, як селище міського типу, сільра-
да, селищна і міська рада.
Невпорядкованість адміністративно-територіального устрою
України найнижчого базового рівня та різноманіття адміністративно-
територіальних одиниць третього та четвертого рівнів (міста районно-
го значення, селищні, сільські ради) ускладнюють адміністративно-
територіальну схему по горизонталі.
Це спричинило певну плутанину в поняттях ―адміністративно-
територіальна одиниця‖ та ―населений пункт‖. Наприклад, сільрада та
село, селищна рада та селище (міського типу); місто обласного значен-
ня чи місто районного значення як адміністративно-територіальні оди-
ниці та місто як населений пункт [3].
Відсутність чітких критеріїв класифікації населених пунктів,
утворення районів, районів у містах також є несприятливими чинни-
ками, що гальмують соціально-економічний розвиток. Наприклад,
Одеса з населенням понад 1 млн. осіб і Теплодар з населенням близь-
ко 10 тис. осіб належать до однієї категорії міст обласного значення.
У Харківській області в Печенізькому районі налічується 11,4 тис.
осіб населення, а в Харківському районі – 181,6 тис. осіб.
Збільшується кількість сільських рад, причому при зменшенні
наявної чисельності сільського населення та кількості сіл. Ця тенден-
ція посилилася з прийняттям Конституції України, згідно з якою кож-
на територіальна громада дістала право на формування власних орга-
нів місцевого самоврядування.
За останні 10 років кількість сільських рад збільшилась на 1052
одиниці при зменшенні чисельності сільського населення на 1,1 млн.
осіб, при цьому кількість сільських населених пунктів зменшилась на
153 села. І це без урахування 229 сіл і селищ, які не мають населення,
але не зняті з обліку (з них 100 сіл Чорнобильської зони) [4].
173
До того ж фінансові та економічні ресурси переважної більшості
адміністративно-територіальних одиниць не відповідають реальним
потребам населення.
Багато сільських рад не мають навіть мінімального набору об’єк-
тів соціального та культурно-побутового обслуговування власного
населення.
Понад половину сільських і селищних рад навіть за умови зара-
хування до їх бюджетів усіх видів податків і зборів, що мобілізуються
на підвідомчих територіях, не зможуть забезпечити доходами свої
видатки [5].
Це зумовлює необхідність пошуку виважених рішень щодо фор-
мування економічно і фінансово спроможних територіальних громад,
здатних на належному рівні вирішувати питання місцевого значення,
надавати послуги населенню відповідно до державних стандартів,
задовольняти інші потреби громадян.
На сьогодні в Україні 87% місцевих рад (майже 10,5 тис. оди-
ниць) нараховують до 5 тис. осіб у кожній. Середня чисельність насе-
лення територіальної громади, наприклад, у сільській місцевості, ста-
новить близько 1,6 тис. осіб.
Водночас фахівці Світового банку розрахували, що мінімальна
чисельність населення такої територіальної громади для того, щоб вона
могла ефективно здійснювати управління, має становити не менше 5-6
тис. осіб. Інакше кажучи, виникає проблема укрупнення, об’єднання
територіальних громад. Зволікання з її розв’язанням гальмує вирішен-
ня програмних завдань соціально-економічного розвитку країни [6].
Відповідно до ст. 140 Конституції України територіальні грома-
ди сіл мають право об’єднуватися у сільську громаду на добровільних
засадах. Але, згідно з рішенням Конституційного Суду України, у
якому розтлумачено положення ч. 1 цієї статті, процедура укрупнен-
ня, об’єднання територіальних громад сіл, селищ та міст може бути
визначена законом. При цьому усунуто перешкоди для законодавчого
врегулювання об’єднання територіальних громад як сіл, так і сіл ра-
зом з селищами і містами. Завдяки цьому з’явилася можливість узако-
нення, унормування реально існуючих об’єднань територіальних гро-
мад, включаючи так звані міськради.
На сьогодні правом на об’єднання територіальних громад скори-
сталися 20 690 сіл, які об’єдналися у 6 262 територіальні громади, але
при цьому їх статус не визначено, тобто це колишні сільради.
Крім того, існує ще кілька типів об’єднань, зокрема сіл і селищ –
716, сіл і селищ міського типу – 457, міст і сіл – 123, міст і селищ мі-
ського типу – 30, міст, селищ міського типу і сіл – 47 і зрештою
174
об’єднання декількох міст. Однак цей процес відбувається не як об’є-
днання двох чи більше рівноправних суб’єктів для створення єдиного
органу місцевого самоврядування, а шляхом поглинання одних насе-
лених пунктів іншими [7].
Загалом в об’єднаннях таких територіальних громад перебуває
5811 населених пунктів [8].
Механізм укрупнення адміністративно-територіальних одиниць
дасть змогу також вирішити питання про існування специфічних ад-
міністративно-територіальних утворень, на території яких розміщено
кілька самостійних адміністративно-територіальних одиниць, але жи-
телі яких не утворюють єдину територіальну громаду.
Шляхом укрупнення територіальних громад пішла Франція, у
якій було застосовано кількарівневий принцип об’єднання територіа-
льних громад. Для одного з таких об’єднань характерне об’єднання не
лише фінансових або кадрових ресурсів для виконання певних про-
грам, а воно здійснюється шляхом проведення референдуму, із запро-
вадженням власної податкової бази, яка потім не дає підстав для ви-
ходу зі складу об’єднаної територіальної громади [9].
Очевидно, що такий досвід може запозичити й Україна. Але для
існування таких об’єднаних територіальних громад мають бути власні
органи місцевого самоврядування, юрисдикція яких поширювати-
меться на всю їх територію. А це означає, що в площині цього питан-
ня будуть вирішені питання межі, соціально-економічного управління
цими територіями. Це, у свою чергу, означатиме таке територіальне
утворення, яке повинно обов’язково мати закріплення як явище адмі-
ністративно-територіальне.
1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради
України 28 червня 1996 р. 2. Новик В. Сучасний стан адміністративно
-територіального устрою та шляхи його вдосконалення // Вісник НА-
ДУ. – 2004. – № 2. С. 43-49. 3. Новик В. Сучасний стан адміністратив-
но-територіального устрою та шляхи його вдосконалення // Вісник
НАДУ. – 2004. – № 2. С. 44. 4. Там же – С. 45. 5. Новик В. Сучасний
стан адміністративно-територіального устрою та шляхи його вдоско-
налення // Вісник НАДУ. – 2004. – № 2. С. 43-49. 6. Яцуба В.Г. Адмі-
ністративно-територіальний устрій України. Проблемні питання та
можливі шляхи їх вирішення. – К., 2003. – С. 23-48. 7. Новик В. Су-
часний стан адміністративно-територіального устрою та шляхи його
вдосконалення // Вісник НАДУ. – 2004. – № 2. С. 43-49. 8. Яцуба В.Г.
Адміністративно-територіальний устрій України. Історія та сучас-
ність. – К., 2002. – С. 7-64.
175
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77702 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1810-5270 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:22:48Z |
| publishDate | 2004 |
| publisher | Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Личко, Т. Фуртатов, В. 2015-03-05T11:17:18Z 2015-03-05T11:17:18Z 2004 Територіальне управління в Україні / Т. Личко, В. Фуртатов // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. — К., 2004. — Вип. 5. — С. 172-175. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1810-5270 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77702 uk Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї Історія і сучасний розвиток державного управління та місцевого самоврядування Територіальне управління в Україні Article published earlier |
| spellingShingle | Територіальне управління в Україні Личко, Т. Фуртатов, В. Історія і сучасний розвиток державного управління та місцевого самоврядування |
| title | Територіальне управління в Україні |
| title_full | Територіальне управління в Україні |
| title_fullStr | Територіальне управління в Україні |
| title_full_unstemmed | Територіальне управління в Україні |
| title_short | Територіальне управління в Україні |
| title_sort | територіальне управління в україні |
| topic | Історія і сучасний розвиток державного управління та місцевого самоврядування |
| topic_facet | Історія і сучасний розвиток державного управління та місцевого самоврядування |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77702 |
| work_keys_str_mv | AT ličkot teritoríalʹneupravlínnâvukraíní AT furtatovv teritoríalʹneupravlínnâvukraíní |