Сприйнятливість промисловістю інноваційних інфраструктурних утворень, що сприяють використанню венчурного капіталу
Постановка задания: изучение современного состояния инновационных инфраструктурных образований в Украине и восприимчивости их отечественной промышленностью; определение уровня содействия инновационных инфраструктурных образований использованию венчурного капитала. Постановка завдання: вивчення суча...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Дата: | 2007 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77785 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Сприйнятливість промисловістю інноваційних інфраструктурних утворень, що сприяють використанню венчурного капіталу / І.С. Грозний // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 102. — С. 122-126. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77785 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Грозний, І.С. 2015-03-06T07:35:10Z 2015-03-06T07:35:10Z 2007 Сприйнятливість промисловістю інноваційних інфраструктурних утворень, що сприяють використанню венчурного капіталу / І.С. Грозний // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 102. — С. 122-126. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77785 Постановка задания: изучение современного состояния инновационных инфраструктурных образований в Украине и восприимчивости их отечественной промышленностью; определение уровня содействия инновационных инфраструктурных образований использованию венчурного капитала. Постановка завдання: вивчення сучасного стану інноваційних інфраструктурних утворень в Україні та сприйнятливості їх вітчизняною промисловістю; визначення рівня сприяння інноваційних інфраструктурних утворень використанню венчурного капіталу. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Инновационно-инвестиционная модель развития экономики – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Сприйнятливість промисловістю інноваційних інфраструктурних утворень, що сприяють використанню венчурного капіталу Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Сприйнятливість промисловістю інноваційних інфраструктурних утворень, що сприяють використанню венчурного капіталу |
| spellingShingle |
Сприйнятливість промисловістю інноваційних інфраструктурних утворень, що сприяють використанню венчурного капіталу Грозний, І.С. Инновационно-инвестиционная модель развития экономики – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title_short |
Сприйнятливість промисловістю інноваційних інфраструктурних утворень, що сприяють використанню венчурного капіталу |
| title_full |
Сприйнятливість промисловістю інноваційних інфраструктурних утворень, що сприяють використанню венчурного капіталу |
| title_fullStr |
Сприйнятливість промисловістю інноваційних інфраструктурних утворень, що сприяють використанню венчурного капіталу |
| title_full_unstemmed |
Сприйнятливість промисловістю інноваційних інфраструктурних утворень, що сприяють використанню венчурного капіталу |
| title_sort |
сприйнятливість промисловістю інноваційних інфраструктурних утворень, що сприяють використанню венчурного капіталу |
| author |
Грозний, І.С. |
| author_facet |
Грозний, І.С. |
| topic |
Инновационно-инвестиционная модель развития экономики – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet |
Инновационно-инвестиционная модель развития экономики – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| publishDate |
2007 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Культура народов Причерноморья |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| format |
Article |
| description |
Постановка задания: изучение современного состояния инновационных
инфраструктурных образований в Украине и восприимчивости их отечественной промышленностью; определение уровня содействия инновационных инфраструктурных образований использованию венчурного капитала.
Постановка завдання: вивчення сучасного стану інноваційних інфраструктурних утворень в Україні та сприйнятливості їх вітчизняною промисловістю; визначення рівня сприяння інноваційних інфраструктурних утворень використанню венчурного капіталу.
|
| issn |
1562-0808 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77785 |
| citation_txt |
Сприйнятливість промисловістю інноваційних інфраструктурних утворень, що сприяють використанню венчурного капіталу / І.С. Грозний // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 102. — С. 122-126. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT grozniiís spriinâtlivístʹpromislovístûínnovacíinihínfrastrukturnihutvorenʹŝospriâûtʹvikoristannûvenčurnogokapítalu |
| first_indexed |
2025-11-27T08:20:04Z |
| last_indexed |
2025-11-27T08:20:04Z |
| _version_ |
1850808018756698112 |
| fulltext |
Возненко Н.І., Ізюмська О.С.
АДАПТИВНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА
122
2. Крикавський Є., Гринів Н., Таранський І. Логістика та розвиток організації.—Львів: ДУ «Львівська
політехніка», 1999.- 198с.
3. Чухрай Наталія Іванівна. Формування інноваційного потенціалу промислових підприємств на засадах
маркетингу і логістики: Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.06.01 / НАН України; Інститут регіональних
досліджень. — Л., 2003. — 41с.
4. Курчеева Г.И., Алетдинова А.А., Хворостов В.А. Оценка адаптивного потенциала предприятия //
Управление риском. – 2006. – №2. – с.34-40.
5. Діагностика стану підприємства: теорія і практика: Монографія / За заг. ред. проф. А.Е.Воронкової. –
Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006.- 448 с.
6. Теоретичні основи конкурентної стратегії підприємства: Монографія / За заг. ред. д-ра екон. наук, про-
фесора Іванова Ю.Б., д-ра екон. наук, професора Тищенка О.М. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006. – 384с.
Грозний І.С.
СПРИЙНЯТЛИВІСТЬ ПРОМИСЛОВІСТЮ ІННОВАЦІЙНИХ ІНФРАСТРУКТУРНИХ
УТВОРЕНЬ, ЩО СПРИЯЮТЬ ВИКОРИСТАННЮ ВЕНЧУРНОГО КАПІТАЛУ
І. Вступ. Досвід економічного розвитку підтверджує, що еволюційний процес в економіці здійснюється
саме за допомогою інновацій. Вони сприяють модернізації та структурній перебудові. Для забезпечення
сприятливих умов інноваційної діяльності промислових підприємств, велике значення має формування ін-
новаційних інфраструктурних утворень, реалізація ефективної державної інноваційної політики на регіона-
льному рівні, створення сприятливих умов для фінансового забезпечення інноваційної діяльності. В умовах
дефіциту власних коштів та низької кредитної активності комерційних банків альтернативним джерелом
фінансування розвитку українських інноваційних інфраструктурних утворень може стати венчурний капі-
тал.
Сприйняття інновацій та інноваційних інфраструктурних утворень як вирішального фактора економіч-
ного розвитку знайшло своє відображення у багатьох дослідженнях як зарубіжних, так і вітчизняних авто-
рів, теоретиків та практиків: В.М. Гейця, П. Друкера, С.М. Ілляшенка, Є.В. Крикавського, Б. Санто, Р. Со-
лоу, Д.М. Черваньова, М.Г. Чумаченка та інших. Майже кожний дослідник наводить свої ознаки класифіка-
ції інноваційних інфраструктурних утворень. Однак тематиці використання венчурного капіталу в іннова-
ційній діяльності увагу приділяло обмежене коло вітчизняних дослідників: Л.Л. Антонюк, М.А. Козоріз,
Н.Ю. Пікуліна, А.М. Поручник, І.Я. Софіщенко.
На думку автора, доцільно продовжити дослідження у цьому напрямку та визначити рівень сприяння
інноваційних інфраструктурних утворень венчурному інвестуванню в Україні, що необхідно, в кінцевому
рахунку, для активізації інноваційної діяльності промислових підприємств.
ІІ. Постановка завдання: вивчення сучасного стану інноваційних інфраструктурних утворень в Укра-
їні та сприйнятливості їх вітчизняною промисловістю; визначення рівня сприяння інноваційних інфрастру-
ктурних утворень використанню венчурного капіталу.
ІІІ. Результати.
Недостатня підтримка інноваційної діяльності державою призвела до розриву зв'язків науки з виробни-
цтвом, унаслідок чого зменшилася частка вітчизняної продукції, яка має сучасне наукове забезпечення. На
рис. 1. показана динаміка питомої ваги інноваційно активних підприємств в загальній кількості промисло-
вих підприємств за 1994-2004 рр.
Рис.1. Динаміка питомої ваги інноваційно активних підприємств в загальній кількості промислових підпри-
ємств
Для порівняння відзначимо, що серед країн Європейського Союзу мінімальні показники інноваційної
активності в цей час мали Португалія і Греція: перша – 26%, друга – 29%, що приблизно в 2 рази вище ніж в
Україні. А порівняно з країнами – лідерами в технологічній сфері, такими як Нідерланди, Австрія, Німеч-
чина, Данія і Ірландія, в яких цей показник складає, відповідно, 62, 67, 69, 71 і 74%, розрив складає 3-4 рази.
Вибірковий аналіз стану інноваційної діяльності в промисловості України показав, що на кінець 2004 року
26,00%
22,90%
19,30%
17,00%
18,70% 18,10% 18,00%
16,50%
18,00%
15,10%
13,70%
0,00%
5,00%
10,00%
15,00%
20,00%
25,00%
30,00%
1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004
Инновационно-инвестиционная модель развития экономики – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
123
розробкою і упровадженням інновацій з числа обстежених приблизно 10тис. підприємств займалися 1359.
На сьогоднішній день приріст ВВП за рахунок упровадження нових технологій в Україні складає 0,7%, а в
розвинених країнах — 90%. Частка підприємств, які упроваджували технології у 2005 році в Україні —
7,9%, а в розвинених європейських країнах цей показник перевищує 70%, в Польщі — 17% [1, с. 35]. У
першому кварталі 2006 року в Україні ситуація дещо покращилася, питома вага підприємств, що упрова-
джували інновації склала 7,9% (табл.1) [2]. При цьому інноваційну ситуацію в державі визначають підпри-
ємства машинобудування - 32% від загальної кількості інноваційно активних підприємств.
Обсяги і темпи здійснення інноваційної діяльності в Україні свідчать про недосконалість механізмів
фінансування інноваційних проектів, що визначає необхідність пошуку шляхів активізації інноваційної дія-
льності в умовах значної обмеженості матеріально-технічних та фінансових ресурсів. В економічно розви-
нутих країнах розвиток інноваційної діяльності все більш визначає венчурне підприємництво [3, с. 107].
Наведене обумовило розгляд у статті венчурного підприємництва як важливого напрямку створення сприя-
тливого інвестиційного клімату для інноваційної діяльності.
Таблиця 1. Інноваційна активність промислових підприємств
І квартал 2006
року
І півріччя
2006 року
9 місяців 2006
року
Питома вага підприємств, що впроваджували
інновації, %
7,9 9,4 9,0
Питома вага реалізованої інноваційної про-
дукції в обсязі промислової, %
4,8 5,8 6,3
Освоєно інноваційні види продукції, найме-
нувань
677 1234 1663
з них нові види техніки 220 382 537
Впроваджено нові технологічні процеси,
процесів
163 355 566
у т.ч. маловідходні, ресурсозберігаючі 78 157 228
У сучасному економічному словнику Райзберга Б.А. венчурне підприємництво – це вид бізнесу, який
орієнтований на практичне використання технічних і технологічних новинок, результатів наукових досяг-
нень, ще не спробуваних на практиці [4].
На наш погляд, таке розуміння венчурного підприємництва є дуже вузьким. Треба зауважити, що вен-
чурні фірми і венчурні інвестори є підприємствами які діють в сфері венчурного бізнесу. Тому щоб запобіг-
ти плутанини у термінології пропонуємо поділяти венчурні підприємства на венчурні інноваційні підпри-
ємства (або просто інноваційні підприємства) та венчурні фінансові підприємства (або венчурних інвесто-
рів). Крім цього, до венчурного підприємництва доцільно відносити такі інфраструктурні утворення, які
сприяють та в певній формі координують діяльність інноваційних підприємств. До цих утворень відносять-
ся: бізнес-інкубатори, науково-технічні парки, технополіси. Таким чином, венчурні підприємства доцільно
поділяти на три загальних види: венчурні інноваційні підприємства, які безпосередньо реалізують іннова-
ційні проекти, венчурні фінансові підприємства, які формують венчурний капітал та надають його в формі
інвестицій, та інфраструктурні утворення сприяння венчурному підприємництву (табл.2).
Таблиця 2. Кількість інноваційних інфраструктурних утворень в Україні у 1998-2005рр.
Інноваційні інфраструктурні утворення
1998
2000
2002
2004
2005
Бізнес-інкубатори 28 46 63 69 71
Бізнес-центри 57 132 257 276 299
Регіональні фонди підтримки підпри-
ємництва
48
72
107
149
151
Технопарки - 7 8 8 15
Інноваційне інфраструктурне утворення – це сукупність підприємств, організацій, установ, їх
об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної
діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні тощо), до них
належать: виробнично-технологічні структури (технопарки, інноваційно-технологічні центри, бізнес-
інкубатори, інноваційно-технологічні та інжинірингові фірми, фірми, що роблять імпортозамінюючу
продукцію); об’єкти інформаційної системи (аналітичні і статистичні центри, інформаційні бази і мережі)
[5,с. 58].
Технологічний парк – юридична особа або об’єднання на підставі договору про спільну діяльність
юридичних осіб (учасників), головною метою яких є діяльність щодо виконання інвестиційних та іннова-
Грозний І.С.
СПРИЙНЯТЛИВІСТЬ ПРОМИСЛОВІСТЮ ІННОВАЦІЙНИХ ІНФРАСТРУКТУРНИХ УТВОРЕНЬ,
ЩО СПРИЯЮТЬ ВИКОРИСТАННЮ ВЕНЧУРНОГО КАПІТАЛУ
124
ційних проектів, виробничого впровадження наукомістких розробок, високих технологій та конкурентосп-
роможної на світових ринках продукції [6].
Українські технопарки за напрямом своєї діяльності різнопрофільні і не прив’язані до певних терито-
рій. На сьогоднішній день в Україні діють вісім технопарків: “Напівпровідникові технології і матеріали, оп-
тоелектроніка та сенсорна техніка” (на базі Інституту фізики напівпровідників НАНУ, 1999 р., м.Київ), “Ін-
ститут електрозварювання ім. Є.О. Патона” (1999 р., м. Київ), “Інститут монокристалів” (1999 р., м.Харків),
“Вуглемаш” (2001 р., м.Донецьк), “ Інститут технічної теплофізики” (2002 р., м. Київ), НТУУ “Київська по-
літехніка” (2002 р., м.Київ), “Інтелектуальні інформаційні технології” (2002р., м. Київ), “Укрінфотех” (2002
р., м. Київ). У 2005 році відкрито ще сім технологічних парків: “Агротехнопарк” (Київ), “Еко-Україна” (До-
нецьк), “Наукові та навчальні прилади” (Суми), “Текстиль” (Херсон), “Ресурси Донбасу” (Донецьк), “Укра-
їнський мікробіологічний центр синтезу та новітніх технологій (УМБІЦЕНТ)” (Одеса), “Яворів” (Львівська
область, м. Яворів) [7, с. 107].
В цілому з моменту свого створення технопарки України виробили інноваційну продукцію на суму 1
млрд. 382 млн. 396 тис. грн. В інноваційних та інвестиційних проектах, які реалізуються в рамках технопа-
рків, задіяні понад 23 тис. працівників. До державного та місцевих бюджетів, державних цільових фондів
технопарками сплачено 157861 тис. грн. Ними вироблено 56 видів конкурентоспроможної інноваційної
продукції (рис. 2).
Бізнес-інкубатори — це організації, основною задачею яких є підтримка малих, знову створених фірм і
починаючих підприємців, що хочуть, але не мають можливості почати свою справу.
Рис. 2. Обсяг реалізованої технопарками України інноваційної продукції за 2001 – 2005 рр.
Інкубатор бізнесу може бути автономним, тобто самостійною господарською організацією з правами
юридичної особи, або діяти в складі технопарку (у цьому випадку він може називатися “інкубатором техно-
логій”). Таким чином, бізнес-інкубатори можуть існувати в двох видах: діяти як самостійні організації або
ж виступати як ядро технопарків. У першему випадку бізнес-інкубатори створюються, як правило, для під-
тримки нетехнологічного підприємництва і фірм звичайних технологій. У другому випадку інкубатори, що
знаходяться в складі технопарку, орієнтовані на роботу в областях високих технологій, підтримку малих
починаючих інноваційних підприємств, малого інноваційного підприємництва в науково-технічній сфері.
За даними досліджень, опублікованих у 2004 році експертами Міжнародної Асоціації Наукових Парків,
88% науково-технологічних парків різних країн світу дійсно займаються інкубацією бізнесу: 52% науково-
технологічних парків мають інкубатор, яким вони керують самостійно (команда керівників технопарку ке-
рує і бізнесом-інкубатором); 23% науково-технологічних парків мають хоча б один інкубатор бізнесу, що
представляє індивідуальний проект із незалежною командою керівників (хоча в деяких випадках технопарк
і інкубатор має тих самих акціонерів); у 13% випадків науково-технологічний парк являє собою великий бі-
знес-інкубатор, до якого додано кілька об’єктів і служб, для обслуговування клієнтів на постінкубаційній
стадії (це той випадок, коли можна бачити чітку еволюцію: від інкубатора до технопарку); близько 12% на-
уково-технологічних парків не займаються інкубацією бізнесу; незважаючи на великий розкид напрямків
діяльності, приблизно 75% інкубаторів підтримують тісні відносини з найближчими університетами, або
прагнуть до цього.
Технополіс – науково-виробничий комплекс із розвинутою інфраструктурою сфери обслуговування, що
охоплює територію окремого міста. Тобто, в економіці якого головну роль відіграють дослідні центри, що
розробляють нові технології, і виробництва, що ці технології використовують. Діяльність інноваційних
центрів зорієнтована на підтримку вже сформованих малих інноваційних фірм, що пройшли найважчий по-
чатковий етап створення.
Хоча в Україні діє низка інноваційних центрів таких, як Донецький інноваційний центр, інноваційний
центр “MAGIC Solutions” в м. Харкові, Центр розвитку інновацій в м. Києві, є велика потреба у венчурному
інвестуванні, тому що, головною перешкодою розвитку інноваційних інфраструктурних утворень є насам-
перед брак фінансових ресурсів (рис.3).
0
500
1000
1500
2000
2500
3000
2001 2002 2003 2004 2005
Роки
м
лн
. г
рн
Инновационно-инвестиционная модель развития экономики – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
125
Рис. 3. Фінансування інноваційної інфраструктури в Україні, США, країнах Азії та ЄС
за даними на 2005 рік
Венчурні фонди є основним видом венчурних інвесторів. Світовий досвід венчурного підприємництва
показує, що можна виділити три типи венчурних фондів (інвесторів): 1) фінансові фірми, що мають юриди-
чну форму партнерств (товариств), які можуть залучати приватні та державні кошти для широкого спектру
фінансування, 2) фінансові фірми, які являють собою дочірні компанії великих фінансових організацій та
промислових корпорацій, 3) приватні інвестиційні компанії малого бізнесу, які мають обмежені фінансові
ресурси та спеціалізуються на інвестуванні малого бізнесу. Усі вони реалізують загальну венчурну схему:
залучають капітал з фінансових інститутів до того, як він інвестується в інноваційні підприємства [8, с.
149].
Більшість венчурних фондів, що працюють в Україні, створені або безпосередньо міжнародними орга-
нізаціями такими як ЄБРР. Зокрема, на кошти ЄБРР була створена компанія Euroventures Ukraine (капіталі-
зація – $30 млн.) або у межах міжурядових домовленостей. Приватних венчурних фондів у чистому вигляді
зараз майже немає на Українському ринку.
Своїх представників в Україні мають такі компанії як Commercial Capital Enterprise, Foyil Assets
Mamagement, Ladenburg Thalmann Ukraine Ltd., Cambridge Life Sciences Fund, NCH Advisors, New Century
Holdings.
На сьогодні в Україні існують 12 венчурних фондів з високою доходністю (табл.2) [9].
Таблиця 2. Доходність венчурних фондів, за даними Української асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ).
Компанія Доходність за 2005рік, %
1 2
ЗАТ «КУА «Радінвест» 957,59
ВАТ «КУА «Росан - Капітал» 373,09
ТОВ «ВОК Інвестмен» 163,79
ТОВ «Софія Капітал Менеджмент» 159,09
ВАТ «Автоальянс – ХХІ век» 127,65
ТОВ «КУА «ЛІКО – ІНВЕСТ» 90,65
ЗАТ «Товариство» 85,23
ЗАТ «КУА «Форум» 84,86
ТОВ «Міленіум Ессет Менеджмент » 77,87
ВАТ «ВІНКО» 68,98
ТОВ «КУА «ІТТ - Менеджмент» 57,31
ЗАТ «КУА АПФ «Брокбізнесінвест» 2,52
Середня доходність 98,40
У високій доходності венчурних фондів нема нічого дивного, оскільки діяльність венчурних компаній
пов’язана з великими ризиками. Венчурний фонд DFJ Nexus створений у 2006 р. компанією «Техінвест» у
найближчі 5 років збирається інвестувати $100 млн. у молоді високо потенційні та високотехнічні компанії
України та СНГ – для їх активного просування на світовий ринок.
Процеси впровадження інноваційних розробок неможливі без пошуку інвестора, який займається вен-
чурним фінансуванням перспективних проектів. Пошук та підбір компаній це дуже важливі складові проце-
су інвестування. Саме цьому сприяють інноваційні інфраструктурні утворення, які виступають своєрідним
зв’язком між венчурним капіталом і підприємствами, особливо промисловими. Але ефективне використан-
ня у них венчурного капіталу, пов’язується з рядом проблем, розв’язання яких потребує наступних кроків:
вдосконалення правової бази щодо підвищення ефективності сучасних організаційних форм: технопарків,
фінансово-промислових груп, акціонерних товариств, консорціумів, спільних підприємств, якими передба-
чається концентрація інтелекту та виробництва з метою досягнення конкурентоспроможності в умовах гло-
балізації; чітке визначення механізму використання венчурного капіталу, розрахунку ризикованості венчу-
0
2
4
6
8
10
Україна Європа Азія США
В
ід
со
то
к
ф
ін
ан
су
ва
нн
я
на
ук
и
за
д
ан
им
и
на
2
00
5
рі
к
Грозний І.С.
СПРИЙНЯТЛИВІСТЬ ПРОМИСЛОВІСТЮ ІННОВАЦІЙНИХ ІНФРАСТРУКТУРНИХ УТВОРЕНЬ,
ЩО СПРИЯЮТЬ ВИКОРИСТАННЮ ВЕНЧУРНОГО КАПІТАЛУ
126
рних інвестицій; стимулювання фінансових установ України до розвитку вітчизняного венчурного підпри-
ємництва.
IV. Висновки. Сучасний стан розвитку української промисловості засвідчує об’єктивну потребу в на-
йшвидшому кількісному та якісному розвитку інноваційних інфраструктурних утворень. Проте трансфор-
маційні процеси у вітчизняній науково-технічній та інноваційній сферах відбуваються в умовах відсутності
системності та послідовності, що відбиває необхідність стабільного фінансування, тобто активного залу-
чення венчурного капіталу.
Джерела та література
1. Соловьев В.П. Конкуренция в условиях инновационной модели развития экономики/ Под науч. ред.
д.е.н. Б.А. Малицкого. – К.: Феникс, 2006. – 165с.
2. www.ukrstat.gov.ua
3. Грозний І.С., Грозна О.С. Організаційні форми венчурного фінансування та його інфраструктура/ Нау-
ковий вісник БДФЕІ., Зб. н.п. Випуск4: Економічні науки. – Чернівці, 2003. – С. 107-108.
4. Райзберг Б.А., Лозовський Л.Ш. Современный экономический словарь. – 2-е изд., испр. – М.: ИНФРА – М,
1999 – 479 с.
5. Жилінська О.І., Чеберкус Д.В. Розвиток інноваційної інфраструктури// Фінанси України. – 2005. - № 7.
– с. 57 – 65.
6. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної та інно-
ваційної діяльності технологічних парків” № 3333-ІV від 12 січня 2006 року.
7. Туташинський В.І. Технологічні парки України: результати роботи та проблеми діяльності // Наука та
інновації. – 2005. – № 2. – с. 101 – 108.
8. Грозний І.С. Модель взаємодії венчурного капіталіста і підприємця на інноваційному ринку України /
Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 100-1. –
Донецьк, ДонНТУ, 2005. – С. 145-154.
9. А. Ерёменко Ненаглядные// Бизнес - 16.10.06. - №42 – С. 62.
Драчук Ю.З., Рассуждай Л.Н.
ОСНОВНЫЕ АСПЕКТЫ ОРГАНИЗАЦИОННО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО МЕХАНИЗМА
ИННОВАЦИОННОГО РАЗВИТИЯ УГОЛЬНОЙ ОТРАСЛИ
Угольная промышленность Украины как известно является одной из базовых отраслей экономики
страны, однако существует большое противоречие между ее значением, сверхкризисным техническим и
экономическим состоянием, в котором она сейчас находится. С развитием экономики Украины будет воз-
растать потребность в угле. Исходя из Концепции развития угольной промышленности Украины объем
добычи угля прогнозируется увеличить в 2010 году до 90,9 млн.т, а производитственные мощности – до
105,8 млн.т в год. На втором этапе развития отрасли прогнозируется в 2015 году достичь объема угледо-
бычи на уровне 110,3 млн.т, а к 2030 – 130 млн.т в год.
Учитывая то обстоятельство, что действующий шахтный фонд чрезмерно изношен и стареет, а разви-
тие горных работ на многих шахтах не обеспечивает простое воспроизводство очистной линии забоев,
обеспечить такие объемы добычи весьма проблематично. Однако вполне реально обеспечить страну уг-
лем собственной добычи на основе использования инновационной модели развития действующих и строи-
тельства новых шахт.
Необходимым условием реализации стратегии инновационного развития экономики Украины, эконо-
мической стратегии развития угольной отрасли является формирование и расширение организационно-
экономического механизма регулирования инновационной деятельности. Основой разработки такого меха-
низма регулирования инновационной деятельности для всех экономических субъектов является концепция
целевого управления инновациями, суть которой состоит в создании благоприятных экономических ус-
ловий , необходимых льгот, которые побудили бы всех участников инновационного процесса ускорить
их реализацию на основе усиления стимулирующей роли результатов инноваций [1, С. 253]. В угольной
отрасли особенности данного механизма расскрыты в работе А.И.Амоши, А.И.Кабанова, В.Е.Нейенбурга
[2], основные положения которого заключаются в следующем:
добыча угля, как основного энергоносителя, должна в обозримой перспективе обеспечить нужды энер-
гетики, металлургии, населения и другие потребности страны;
действующий шахтный фонд подлежит реструктуризации. Здесь рассматриваются: немногочисленная
группа высокорентабельных крупных шахт; значительное число убыточных шахт, требующих капитальной
реконструкции; группа глубоко убыточных шахт, не имеющих значительных запасов угля и подлежащих
ликвидации;
поддержание и развитие угольного производства в Украине на основе строительства новых и дострой-
ке пусковых очередей действующих шахт, капитальной реконструкции действующих шахт с устаревшими
пассивными основными фондами, в техническом переоснащении активных производственных фондов и
внедрением нетрадиционных технологий и диверсификации производства;
http://www.ukrstat.gov.ua
|