Походження кримських караїмів: аналіз існуючих концепцій і шляхи пошуку істини

Історіографічний аналіз існуючих концепцій походження кримських караїмів у контексті сучасної етнополітичної ситуації дозволив обґрунтувати доцільність використання синтетичної гіпотези. Историографический анализ существующих концепций происхождения крымских караимов в контексте современной этнополи...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Чорноморський літопис
Дата:	2011
Автори:	Водотика, С.Г., Савенок, Л.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інституту історії України НАН України 2011
Теми:	Історіографія історії України. Історія історичної науки в Україні
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77838
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Походження кримських караїмів: аналіз існуючих концепцій і шляхи пошуку істини / С.Г. Водотика, Л.А. Савенок // Чорноморський літопис. — 2011. — Вип. 3. — С. 90-94. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860198733124206592
author	Водотика, С.Г. Савенок, Л.А.
author_facet	Водотика, С.Г. Савенок, Л.А.
citation_txt	Походження кримських караїмів: аналіз існуючих концепцій і шляхи пошуку істини / С.Г. Водотика, Л.А. Савенок // Чорноморський літопис. — 2011. — Вип. 3. — С. 90-94. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Чорноморський літопис
description	Історіографічний аналіз існуючих концепцій походження кримських караїмів у контексті сучасної етнополітичної ситуації дозволив обґрунтувати доцільність використання синтетичної гіпотези. Историографический анализ существующих концепций происхождения крымских караимов в контексте современной этнополитической ситуации позволил обосновать целесообразность использования синтетической гипотезы. Historiographical analysis of the main conceptions of Crimean Karaites ethnogenesis in modern ethnopolitical context proved that synthetical conception is the most relevant.
first_indexed	2025-12-07T18:09:56Z
format	Article
fulltext	Випуск 3, 2011 ІСТОРІОГРАФІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. ІСТОРІЯ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ В УКРАЇНІ 89 Чорноморський літопис 90 УДК 930(477) С. Г. Водотика, Л. А. Савенок ПОХОДЖЕННЯ КРИМСЬКИХ КАРАЇМІВ: АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ КОНЦЕПЦІЙ І ШЛЯХИ ПОШУКУ ІСТИНИ Історіографічний аналіз існуючих концепцій походження кримських караїмів у контексті сучасної етнополітичної ситуації дозволив обґрунтувати доцільність використання синтетичної гіпотези. Ключові слова: історіографія, етногенез, кримські караїми, синтетична гіпотеза походження. Историографический анализ существующих концепций происхождения крымских караимов в контексте современной этнополитической ситуации позволил обосновать целесообразность использования синтетической гипотезы. Ключевые слова: историография, этногенез, крымские караимы, синтетическая гипотеза происхождения. Historiographical analysis of the main conceptions of Crimean Karaites ethnogenesis in modern ethnopolitical context proved that synthetical conception is the most relevant. Keywords: historiography, ethnogenesis, Crimean Karaites, synthetical conception of origin. Сучасна наука термін «караїми» вживає у двох значеннях: одна з течій (версій) іудаїзму – караїмізм та етноконфесійна група [1, с. 102]. Для уникнення термінологічної плутанини прихильників караїмізму однозначно називають караїмами, а в етнічному, точніше етноконфесійному, значенні застосовують відповідні додаткові визначення – кримські караїми (караїми Криму), караїми Східної Європи тощо. Кількість караїмів у світі скорочується. Наразі нараховується 22-30 тис. караїмів у розумінні прихильників караїмізму або іудаїзму караїмського напряму в Ізраїлі, Іраку, Сирії, Єгипті, Туреччині, США, Росії й Україні. В основі караїмізму лежить визнання Танаху (Вєтхій або Старий Завіт) і відповідно невизнання Мішки і Талмуду в якості священних текстів, тобто караїми не визнають рабіністсько- талмудичної традиції іудаїзму. Сучасна іудаїка вважає караїмізм складовою іудаїзму, в т.ч. з огляду на те, що в Україні лише у XVI ст. релігійна традиція стала домінуючою, не витіснивши повністю інших напрямів – кафський лад літургії (кримчаки), хасидизм, релігійний сіонізм, реформізм тощо [3, с. 648-649]. Кримські караїми є корінним етносом України, вони залишили помітний слід не лише в історії власне Криму (Чуфут-Кале, Євпаторія, Феодосія і т.п.), але й багатьох міст України – Одеси, Херсона, Києва, Харковатощо, де існували у дорадянський час караїмські кенафи, кладовища, громадські будівлі, причому частина цієї спадщини збереглася [див.: 2, с. 172-242]. В українськійісторіографії помітний слід залишив палкий прихильник одночасно і М. Грушевського, і марксизму, одна з перших жертв погрому національної історичної науки О. Гермайзе [див.: 4]. Наразі в Україні, переважно в Криму, нараховується близько 1 тис. етнічних караїмів. Релігійною мовою караїмів є іврит та караїмська (в минулому також грецька та половецька), а в побуті найчастіше використовується мова оточуючої більшості(в Єгипті – арабська, у Польщі – польська тощо) і лише в Криму виник етнолект – караїмська мова. Спроби зробити її мовою релігії караїмів інших країн у ХІХ ст. зазнали невдачі. Складність етногенезу та етнополітичної історії мають наслідком контравер-сійність сучасної самоідентифікації. Так, більшість етнічних караїмів в Україні, Росії, Польщі та Литві вважають себе народом тюркського походження. Більшість релігійних караїмів, у т. ч. етнічних, в Ізраїлі, Єгипті, Туреччині, США ототожнюють себе з євреями, а серед караїмів Франції є прихильники обох варіантів [1, с. 102]. Виходячи з вищесказаного, метою розвідки є аналіз літератури з проблеми походження кримських караїмівта виявлення шляхів подолання існуючих недореч-ностей. Теоретико-методологічним підґрунтям вивчення цього питання є сучасне розуміння етносу, етногенезу та сутності тих наукових дефініцій, що вживаються у науковій літературі щодо етногенезу кримських караїмів. Проблема походження кримських караїмів у суто науковому вимірі залишається дискусійною, а в етнополітичному періодично набуває чималого резо- нансу. Безумовно, в плані поступу етноісторичного знання цілком природним є те, що походження караїмів викликає багато об’єктивних труднощів через малу кількість і характер джерел, складність їх розуміння та інтерпретації, проблеми розвитку вітчизняного сходознавства та труднощі розуміння й осмислення Випуск 3, 2011 давньої етнічної історії. Очевидно, що наука в принципі може й не знайти однозначні відповіді щодо початків етногенезу багатьох народів. Водночас такий стан речей не є фатальним вироком науці, і, по-друге, не є виправданням антинаукових спекуляцій. В останні роки з’явилось чимало псевдонаукових публікацій «любителів» етнічної історії Криму, авторияких не мають належної фахової підготовки. При цьому в їх працях неозброєним оком видно політичну заангажованість щодо доведення автохтонності й особливих прав певного кримського етносу. Крім того,їм притаманний психологічний феномен бажання мати своїми предками якомога найдавніші та найвідоміші народи – войовничих скіфів, утаємничених таврів, всесвітньо відомих античних греків чи хазар тощо. Водночас майже ніколи не приваблюють, скажімо, золотоординці чи гуни, які зі сторінок давніх хронік постають у доволі чорних фарбах. Іудейська громада Криму, що існує з часів античності, складалась з різних конфесійних течій і народів: грекомовні іудеї античності, тюркомовні равіністи-кримчаки, хазари, євреї-ашкенази, що розмовляли на ідиш, середньовічні євреї-романіоти, суботники-слов’яни тощо. Кримські караїми є однією з таких етноконфесійних груп [див.: 2]. Сьогодні проблема походження караїмів залишаєтьсядискусійною. Частина дослідників вважає, що кримськікараїми є субетнічною групою єврейського походження, інші розглядають їх нащадками хазарів, половців та інших тюркських народів. Проаналізуємо основні аргументи сторін. «Кумано-кипчацька» теорія серед вітчизняних дослідників майже не має прихильників. Її авторами й адептами є переважно спеціалісти з іудаїки Ізраїлю та Заходу. За нею кримські караїми не є корінним народом півострову, а прибули сюди разом з кримчаками із захоплених монголами земель – Північного Уралу, Нижньої Волги. Інший варіант названої теорії наголошує на прибутті караїмів з колишньої Візантії після 1453 р. Іншими словами, караїми Криму є наслідком змішування євреїв та половців у середні віки [5, с. 4]. Базується ця теорія як на достовірних, так і не зовсім фактах, але висновки робляться вкрай гіпотетичні. Згадаємо факти достовірні. Загально- визнаним є 1278 р. як перша документальна згадка про караїмів Криму, що безпосередньо не впливає на жоден постулат цієї теорії. Мова кримських караїмів розвивалась під впливом середньокримськотатарської,що панувала в місцях їх проживання [7, с. 380]. Власнерозмовна мова кримських караїмів (самі караїми називають її «мовою кочовиків») належить до кипчацько-половецької групи тюркських мов разом з літературною кримськотатарською [6, с. 19]. Показово,що Я. Дашкевич кваліфікував наведені факти як підтвердження того, що кримські караїми є субетносом євреїв [7, с. 380]. За сучасними даними караїми Галичини, Волині та Литви переселились у Східну Європу на рубежі XIV – XV ст. не з Криму, а, скоріше за все, безпосередньо з Золотої Орди, і розмовляли на етнолекті половецької мови (вона слугувала для міжетнічного спілкування в Золотій Орді) подібно тогочасним вірменам Галичини та Поділля [2, с. 109-110]. Зазначимо, що етнолект – це різновид мови певної етнічної групи, який створюється народом з використанням місцевої (пануючої) мови з відповідною власною специфікою – кримські караїми додали до кримськотатарського єврейську абетку, запозичення з івриту, фонетику тощо. Це заперечує постулат прихильників хазарської теорії про пере- селення кримських караїмів до Галичини, Волині та Литви – караїми Криму і Західної України листувались не своїми тюркськими етнолектами, а давньо- єврейською мовою. Проте головний закид адептам «кумано- кипчацької»теорії походження караїмів стосується нібито їх одночасного з кримчаками прибуття до Криму за часів Золотої Орди. Між тим література одноголосно твердить, що кримчаки як суб’єкт єврейського народу сформувались у часи Кримського ханства з різних хвиль мігрантів євреїв-равіністів [див.: 2, с. 173-229; 8]. «Ізраїльсько-хазарська» чи в редукціоністському вигляді «хазарська» версія походження караїмів з часу своєї появи викликала критику професіоналів, а останніми роками її спростовано за допомогою сучасних методів дослідження джерел. Так, у новітній монографії спеціаліста з вітчизняної іудаїки кримчанина М. Кізілова однозначно стверджується, що хазари повністю розчинились серед половців та інших кочовиків і не залишили по собі ніяких нащадків. Тому не варто посилатись на застарілі та сумнівні відомості часів «моди» на пошук «нащадків» хазар [2, с. 215-216]. Утім, поява і функціонування «хазарської» версії обумовлені передусім далекими від науки цілями: позбавитись від тягаря повинностей євреїв (подвійна подушна подать, смуга осілості, обмеження в освіті тощо) і добитись рівних з кримськими татарами прав за часів Російської імперії, уникнення знищення шляхом дистанціювання від євреїв у часи нацистської окупації, причому караїми навіть відкрили у 1942 р. закриту більшовиками кенасу в Євпаторії, мотивація часів радянського антисемітизму надихала навіть Л. Гумільова, чиї писання, за слушним зауваженням М. Кізілова, сьогодні сприймаються «історичним парадоксом»; у сьогоднішньому Криму йдеться про бажання отримати політичні та соціально-економічні преференції. Ця гіпотеза базується на працях А. С. Фірковича і була вперше висловлена російським сходознавцем В. В. Григор’євим у 1846 р. За нею давні ізраїльтяни з’явились в Криму у VI ст. до н. е. (тобто не мають ніякого відношення до розп’яття Христа та Талмуду) як носії вітхозавітного біблеїзму чи караїмізму, а згодом злились з хазарами, які прийняли караїмізм. Усе це свідчить про тюркську (хазарську) при- належність караїмів, що сприймалось радянською історіографією [див.: 9], опосередковано підтримується самоідентифікацією кримських караїмів, визнана більшістю їх світських лідерів. Так, наразі її активним адептом є геолог Ю. О. Палканов, один з лідерів караїмів, який заполонив своїми писаннями Інтернет, у т. ч. сайти караїмської громади Криму, Кримського університету тощо. «Караїми – аборигени Криму – сформувались внаслідок змішування прадавнього населення півострова (за даними різних вчених – 91 Чорноморський літопис 92 тавро-кімерійців, аланів, сарматів) з тюркськими племенами (гунів, хазарів та інших). Характерні тюркські імена зустрічаються на пам’ятниках родового караїмського кладовища [Йдеться про епітафії Іософатової долини поблизу Чуфут-Кале у «прочитанні» А. С. Фірковича – С. В. і Л. С.] з перших століть нашої ери», – це типовий виклад поглядів Ю. О. Палканова, що спираються на праці А. С. Фірковича [10]. Щодо спадщини А. С. Фірковича (1784-1874) – він спромігся за підтримки влади зібрати унікальну колекцію давніх біблейських рукописів Криму, Кавказу, Палестини, Єгипту, Самарії і т. п. Водночас він не мав жодного уявлення про науку і задля подовження історії кримських караїмів «підправляв» рукописи та епітафії, що відбулось ще 150 років тому [5, с. 104-109]. Отже, джерельне підґрунтя хазарської теорії відсутнє. По-друге, сам А. С. Фіркович намагався довести лише непричетність караїмів, прибічників «біблейського іудаїзму» до розп’яття Христа та Талмуду (що було і є підмурком антисемітизму) та, власне, не формулював «хазарську» теорію. Тому позиція прибічників «тлумачення» А. С. Фірковичем джерел у середовищі кримських караїмів неоднозначна. Так, С. Шапшак, Ю. Палканов та інші намагаються модернізувати хазарську теорію, а деіудеїзація культурикараїмів сприяла і сприяє асиміляції в російськомовному середовищі. Іншими словами хазарська теорія вільно чи невільно веде до денаціоналізації кримських караїмів.Інші вважають, що «біблеїзм» караїмів могли прийняти та взяти участь у формуванні караїмського етносу, крім хазар і попередні щодо них мешканці Криму (алани, сармати, скіфи, гуни тощо). Серед не караїмських учених щодо тлумачення джерел А. С. Фірковича ще у ХІХ ст. намітились два існуючих і сьогодні напрями. Прибічники «ізраїльсько- хазарської теорії» (В. Григор’єв, В. Смірнов та ін.) прийняли за основу таку «інтерпретацію» джерел і розробили основні постулати «концепції»: кримські караїми є нащадками хазар, які прийняли релігійний караїмізм і поглинули вєтхозавєтних ізраїльтян Криму.Прибічники «скептичного» напряму (серед них авторинайбільше довіряють думці Арсенія Маркевича) з недо-вірою ставились до джерельних тлумачень А. С. Фір-ковича і намагались комплексно вивчити відповідні джерела. Отже, критики «хазарської теорії» походження крим- ських караїмів відзначають відсутність безпосередньої спорідненості мов караїмів і хазар; зазначають приналежність хазар до равіністичного іудаїзму, а не до караїмізму; звертають увагу на значний хроно- логічний розрив між зникненням хазар і появою караїмів; наводять загальновизнаний факт ісламізації решток хазар. І це лише основні аргументи визнаних дослідників останньої третини ХХ ст. М. Артамонова і С. Плетньової, які в часи радянського «єдинописання»зазначали очевидні невідповідності фактам «хазарської» теорії походження кримських караїмів [11, с. 21, 63, 72; 12, с. 66, 447]. Сучасні вітчизняні дослідники вважають, що перша достовірна згадка про перебування караїмів у Криму датується 1278 р. Вони з’явились разом з монголо-татарами як переселенці з Персії, Бухари, Кавказу. Вже у XIV ст. кримські караїми, скоріше за все перейшли на етнолект кримськотатарської мови [2, с. 107-109]. Навіть російські етнологи сьогодні відносять появу караїмів у Криму щораніше до ХІІ ст. [6, с. 21]. До речі, візантійські караїми розмовляли на етнолекті середньовічної грецької мови. Отже, хазари-іудеї ніяк не могли вплинути на формування кримських караїмів, хоча участь в їх етногенезі тюркських елементів, враховуючи етнічний склад оточуючого населення, заперечувати не варто. Східні євреї-караїми ще до переселення в Крим почали засвоювати тюркські традиції. На півострові їх перші поселення пов’язані саме з першою столицею татарського улусу Солхатом (Старий Крим), а не візантійськими чи італійськими володіннями, де перебували інші групи іудеїв. Колонізація караїмами Криму кореспондується із завоюванням його татарами – найдавніші надгробки з поширеними чоловічими татарськими іменами з околиць Чуфут-Кале датуються 1360-ми роками, тобто часом захоплення міста татарами. Епітафії засвідчують вкорінення караїмів у кримськотатарське суспільство. Закономірно етно- лектом кримських караїмів стала кримськотатарська мова (спрощено – караїмська мова) [1, с. 103]. Природно, що таке тлумачення не є бездоганним – наразі воно піддається критиці лідерами кримських караїмів, не сприймається більшістю караїмської громади та кримських істориків. В узагальнюючій праці кримських і російських сходознавців міститься думка про невирішеність питання і про необхідність проведення новітніх досліджень (скажімо, генетичних) і нових джерел [15, с. 13-15]. Скоріше за все, мав рацію кримськотатарський просвітник, випускник Східного факультету Санкт-Петербурзького університету і практично перший караїм зі спеціальною вищою освітою І. І. Казас (1833-1912), який був прихильником «синтетичної» версії походження кримських караїмів, виступаючи проти політизації проблеми (оскільки ніяка версія походження «не може надати нам не існуючих чеснот або сховати наші вади) і вважаючи кримських караїмів наслідком взаємодії семітських і тюркських субстратів. Теоретичним підґрунтям «синтетичної» версії є те, що в етнічній історії людства з часів пізнього середньовіччя (кримські караїми сформувались протягом XIV – XVIІ ст.) домінуючими стають етнічні процеси об’єднавчого характеру» [13, с. 88- 89]. Серед них виділяється міжетнічна інтеграція – формування у зонах етнічного порубіжжя нового етносу з кількох етнічних складових, котрі відріз- няються традиційними параметрами. Щодо кримських караїмів, то така інтеграція з тюрками відбувалась у місцях їх «ісходу» до Криму і продовжилась власне у Кримському ханстві, причому в ньому така інтеграція посилилась унаслідок конкуренції з кримчаками- талмудістами та включенням у соціальне життя ханства на ексклюзивних, нерідко привілейованих, умовах. Про це свідчать джерела і свідчення караїмських авторів [див.: 14] та одноголосно підтверджують сучасні українські та російські дослідники [1; 2; 5; 15]. Механізм міжетнічної інтеграції не тільки Випуск 3, 2011 93 зумовлює зближення культур на рівні етносів, але й позначається на внутрішній структурі кожного з них. Так, взаємодія єврейських і тюркських елементів простежується в самоідентифікації, антропології, лінгвістиці, сімейно-побутовій обрядовості, елементах віровчення і релігійної практики [15, с. 25]. Транс- формація культур проявляється у формі інтерференції – перенесенні культур контактуючих етносів у внутрішню культуру кожного. За нашими спостереженнями щодо кримських караїмів такі явища чітко простежуються у найбільш консервативній складовій етнічної культури – їжі. Так, у караїмському кафе в Євпаторії, що знаходиться поруч з кенасами в караїмському кварталі старого міста, караїмськими вважають не лише власне караїмські (пиріжки з медом і горіхами, м’ясом, вишнями, біла халва, смажена баранина – кавурма тощо), але й тюркські та східні страви – голубці у виноградному листі (сарма) «своєю» їжею вважають кримські греки, татари, вірмени; катик, айран та буза є «фірмовим» напоєм для всіх тюрків тощо. Тривала етнічна інтеграція здатна перетворитися на етногенетичну фіксацію – такий ступінь контакту- вання різних за походженням етносів, що на їх основі утворюється нова етнічна спільність [13, с. 88-89]. Середньовічний Крим у цьому плані є унікальним – протягом V – XVІІI ст. на півострові сформувалися кримські греки, кримські татари, кримчаки, кримські роми і, власне, кримські караїми. Зазначимо ще деякі факти та явища, які не вписую- ться в жодну з гіпотез походження кримських караїмів,крім синтетичної. В основі етносу як органічної соціальної системи лежить сукупність міжпоколінної інформації, освяченої традиціями і системою виховання молоді. Для кримських караїмів, як корінного мало- чисельного етносу критично важливим є уявлення про етнічну, самосвідомість, спільну історію і культуру, єдине родове походження, врешті-решт, само- ідентифікацію. В Криму, згідно з переписом 2001 р., мешкали 674 караїми: за радянський час вони втратили релігійні традиції, не знають івриту та караїмської мови, сучасні громади складаються переважно з незаможних людей похилого віку, єдина у світі караїмська бібліотека була ліквідована у 1929 р. тощо. Наразі караїмська громада намагається відродити релігійно-культурні традиції, що не завадило масовій еміграції караїмів в Ізраїль та США й зменшенню їх чисельності в Криму. Цьому «не може дати ради» пожвавлення інтересу до караїмів – ані наукові праці, ані музеї, ані інтерес туристів до Чуфут-Кале. Наголосимо, що етнічна свідомість сучасних кримських караїмів є неоднозначною – в даному випадку це об’єктивна реальність незалежно від причин чи оцінок. Єдність самоідентифікації як ознака етносу наразі є синтетичною і, скоріше за все, в сучасних етнополітичних реаліях іншою бути не може. По- друге, будь-яка визначеність у питанні походження кримських караїмів, незалежно від наукової коректності, буде мати наслідком проблеми щодо згуртованості етносу. На користь доцільності прийняття синтетичної версії походження кримських караїмів свідчить аналіз еволюції їх самоідентифікації. Так, у червні 1917 р. з’їзд караїмського духовенства Криму не погодився з суто релігійним визначенням і прийняв за основу етноконфесійний підхід: «Караїми є прихильники караїмської релігії, що складають особливу народність,що склалась історично» [16]. Такий підхід було під-тверджено загальнонаціональним з’їздом 28 серпня 1917р.: «Караїми є корінними мешканцями Криму, особливою народністю, об’єднаною спільністю віри, крові, мови та звичаїв» [16]. У підсумку зазначимо, що кримські караїми – корінна етноконфесійна група Криму, що пережила свій розквіт у XVI – на початку ХХ ст. та важкі часи за радянської влади. Сучасне їх національне пожвав- лення об’єктивно не може перетворитися у відродженнячерез скорочення чисельності, невизначеність правовогостатусу, зміцнення незворотності асиміляції. Не сприяють цьому й труднощі вивчення проблеми походження кримських караїмів та специфічність етнічної само-ідентифікації. Обстоювана в розвідці синтетична гіпотеза їх походження здатна щонайменшене поглиблювати існуючих проблем єдності караїмської громади. ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Тяглий М. І. Караїми / М. І. Тяглий // Енциклопедія історії України / [редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.]. – К. : Наук. думка, 2007. – Т.4. – С. 102-105. 2. Кизилов М. Б. Крымская Иудея: Очерки истории евреев, хазар, караимов и крымчаков в Крыму с античных времен до наших дней / Михаил Кизилов. – Симферополь : Изд-во «Доля», 2011. – 336 с. 3. Туров І. В. Іудаїзм в Україні / І. В. Туров // Енциклопедія історії України / [редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.]. – К. : Наук. думка, 2005. – Т. 3. – С. 644-650. 4. Водотика С. Г. Осип Гермайзе / С. Г. Водотика, В. Ф. Кондрашов // Укр. істор. журнал. – 1992. – № 12. – С. 80-91. 5. Герцен А. Г.Крепость драгоценностей. Кырк-ор. Чуфут-Кале / А. Герцен, Ю. Могаричев. – Симферополь : Таврия, 1993. – 128 с. 6. Крым многонациональный / [сост. Н. Г. Степанова]. – Симферополь : Таврия, 1988. – 144 с. 7. Дашкевич Я. Р. Кримські татари / Я. Дашкевич // Енциклопедія історії України / [редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.]. – К. : Наук. думка, 2008. – Т. 5. – С. 379-385. 8. Крымчаки // Советская историческая энциклопедия. – М. : СЭ., 1965. – Т. 8. – Стб. 209; Тяглий М. І. Кримчаки / М. Тяглий // Енциклопедія історії України/ Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. – К. : Наук. думка, 2007. – Т. 4. – С. 387-389. 9. Див.: Караїми // Радянська енциклопедія історії України. – К. : УРЕ, 1970. – Т. 2. – С. 310; Караимы // Советская историческая энциклопедия. – М. : СЭ, 1965. – Т. 6. – Стб. 1015. 10. Див.: Полканов Ю. А. Караи – крымские караимы-тюрки / Ю. А. Полканов. – Симферополь : Б.в., 1997. – 112 с.; Його ж. Кримські караїми / Ю. Полканов [Електронний ресурс]. – Turkolog. Тюркологічні публікації. – Режим доступу: http:// turkolog.narod.ru тощо. Чорноморський літопис 94 11. Артамонов М. И. История хазар / М. Артамонов. – Ленинград : Эрмитаж, 1962. – 523 с. 12. Плетнева С. А. Хазары / С. А. Плетнева. – М. : Наука, 1986. – 88 с. 13. Пономарьов А. П. Українська етнографія: Курс лекцій / А. П. Пономарьов. – К. : Либідь, 1994. – 320 с. 14. Див.: Тунманн. Крымское ханство / Тунман. – Симферополь : Таврия, 1990. – 96 с.; Описание Чуфут-Кале турецким путешественником Эвлия Челеби / Эвлия Челеби // Герцен А. Г., Могаричев Ю. М. Крепость драгоценностей. Кырк-ор. Чуфут-Кале. – Симферополь : Таврия, 1993. – С. 119-125; Шапшал С. Караимы и Чуфут-Кале в Крыму. Краткий очерк / Серая Шапшал. – Б.м., Б.в., Б.р. – 38 с.; Чореф М. Я. Крымские караимы: Сборник / М. Я. Чореф. – М. : Б.и., 1993. – 45 с. 15. Тюркские народы Крыма: Караимы. Крымские татары, Крымчаки / Российская АН, Ин-т этнологии и антропологии им. Н. Н. Миклухо-Маклая ; НАН Украины. Институт востоковедения им. А. Е. Крымского. – М. : Наука, 2003. – 459 с. 16. Караимы [Электронный ресурс]. – Материалы из Википедии – свободной энциклопедии. РЕЦЕНЗЕНТИ: д.і.н., професор Г. В. Боряк; к.і.н., професор Є. Г. Сінкевич © С. Г. Водотика, Л. А. Савенок, 2011 Стаття надійшла до редколегії 05.09.2011 р.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77838
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2079-682Х
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:09:56Z
publishDate	2011
publisher	Інституту історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Водотика, С.Г. Савенок, Л.А. 2015-03-07T17:46:48Z 2015-03-07T17:46:48Z 2011 Походження кримських караїмів: аналіз існуючих концепцій і шляхи пошуку істини / С.Г. Водотика, Л.А. Савенок // Чорноморський літопис. — 2011. — Вип. 3. — С. 90-94. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2079-682Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77838 930(477) Історіографічний аналіз існуючих концепцій походження кримських караїмів у контексті сучасної етнополітичної ситуації дозволив обґрунтувати доцільність використання синтетичної гіпотези. Историографический анализ существующих концепций происхождения крымских караимов в контексте современной этнополитической ситуации позволил обосновать целесообразность использования синтетической гипотезы. Historiographical analysis of the main conceptions of Crimean Karaites ethnogenesis in modern ethnopolitical context proved that synthetical conception is the most relevant. uk Інституту історії України НАН України Чорноморський літопис Історіографія історії України. Історія історичної науки в Україні Походження кримських караїмів: аналіз існуючих концепцій і шляхи пошуку істини Происхождение крымских караимов: анализ существующих концепций и пути поиска истины The origin of Crimean Karaites: The analysis of main conceptions and ways of verification Article published earlier
spellingShingle	Походження кримських караїмів: аналіз існуючих концепцій і шляхи пошуку істини Водотика, С.Г. Савенок, Л.А. Історіографія історії України. Історія історичної науки в Україні
title	Походження кримських караїмів: аналіз існуючих концепцій і шляхи пошуку істини
title_alt	Происхождение крымских караимов: анализ существующих концепций и пути поиска истины The origin of Crimean Karaites: The analysis of main conceptions and ways of verification
title_full	Походження кримських караїмів: аналіз існуючих концепцій і шляхи пошуку істини
title_fullStr	Походження кримських караїмів: аналіз існуючих концепцій і шляхи пошуку істини
title_full_unstemmed	Походження кримських караїмів: аналіз існуючих концепцій і шляхи пошуку істини
title_short	Походження кримських караїмів: аналіз існуючих концепцій і шляхи пошуку істини
title_sort	походження кримських караїмів: аналіз існуючих концепцій і шляхи пошуку істини
topic	Історіографія історії України. Історія історичної науки в Україні
topic_facet	Історіографія історії України. Історія історичної науки в Україні
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77838
work_keys_str_mv	AT vodotikasg pohodžennâkrimsʹkihkaraímívanalízísnuûčihkoncepcíiíšlâhipošukuístini AT savenokla pohodžennâkrimsʹkihkaraímívanalízísnuûčihkoncepcíiíšlâhipošukuístini AT vodotikasg proishoždeniekrymskihkaraimovanalizsuŝestvuûŝihkoncepciiiputipoiskaistiny AT savenokla proishoždeniekrymskihkaraimovanalizsuŝestvuûŝihkoncepciiiputipoiskaistiny AT vodotikasg theoriginofcrimeankaraitestheanalysisofmainconceptionsandwaysofverification AT savenokla theoriginofcrimeankaraitestheanalysisofmainconceptionsandwaysofverification

Походження кримських караїмів: аналіз існуючих концепцій і шляхи пошуку істини

Репозитарії

Схожі ресурси