Історія вчення про Всесвіт у дослідженнях В. І. Вернадського (90-і рр. ХІХ ст. – 30-і рр. ХХ ст.)
Розглянуто праці В. І. Вернадського з питання еволюції уявлень про Всесвіт, зокрема проаналізовано роботи «Нариси з історії сучасного наукового світогляду», «Нариси з історії природознавства в Росії в XVIII ст.», «Кант і природознавство», «Наукова думка як планетне явище» та ін. Рассмотрены работы В...
Saved in:
| Published in: | Питання історії науки і техніки |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77846 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історія вчення про Всесвіт у дослідженнях В. І. Вернадського (90-і рр. ХІХ ст. – 30-і рр. ХХ ст.) / О.Ю. Колтачихіна // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 4. — С. 2-9. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859666646485958656 |
|---|---|
| author | Колтачихіна, О.Ю. |
| author_facet | Колтачихіна, О.Ю. |
| citation_txt | Історія вчення про Всесвіт у дослідженнях В. І. Вернадського (90-і рр. ХІХ ст. – 30-і рр. ХХ ст.) / О.Ю. Колтачихіна // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 4. — С. 2-9. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Питання історії науки і техніки |
| description | Розглянуто праці В. І. Вернадського з питання еволюції уявлень про Всесвіт, зокрема проаналізовано роботи «Нариси з історії сучасного наукового світогляду», «Нариси з історії природознавства в Росії в XVIII ст.», «Кант і природознавство», «Наукова думка як планетне явище» та ін.
Рассмотрены работы В. И. Вернадского по вопросу эволюции представлений о Вселенной, в частности проанализированы работы «Очерки по истории современного научного мировоззрения», «Очерки по истории естествознания в России в XVIII столетия», «Кант и естествознание», «Научная мысль как планетное явление» и др.
Discussed works of V.I. Vernadsky on the evolution of ideas about the universe, in particular analyzed of "Essays on the
history of modern scientific worldview", "Essays on the History of Science in Russia in the
XVIII century", "Kant and the natural sciences", "Scientific thought as a planetary phenomenon", etc.
|
| first_indexed | 2025-11-30T11:27:18Z |
| format | Article |
| fulltext |
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 4 2
УДК 930.1/524.8+524.8/930.1
ІСТОРІЯ ВЧЕННЯ ПРО ВСЕСВІТ У ДОСЛІДЖЕННЯХ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
(90-і рр. ХІХ ст. – 30-і рр. ХХ ст.)
Колтачихіна О.Ю., канд. іст. наук
(Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва
НАН України)
Розглянуто праці В. І. Вернадського з питання еволюції уявлень про Всесвіт, зок-
рема проаналізовано роботи «Нариси з історії сучасного наукового світогляду», «На-
риси з історії природознавства в Росії в XVIII ст.», «Кант і природознавство», «Нау-
кова думка як планетне явище» та ін.
Цього року наукова громадськість
відзначає 150–річчя з дня народження
Володимира Івановича Вернадського –
видатного вченого, організатора науки,
одного із засновників Академії наук
України та її першого президента. Ака-
демік В. І. Вернадський є фундатором
багатьох наукових напрямів, зокрема,
геохімії та біогеохімії, радіогеології,
вчення про біосферу та ноосферу. Крім
того, він зробив істотний внесок в істо-
рію науки та наукознавство [1]. Історія
науки, згідно з його погля-
дами, самостійна наука зі
своїми завданнями, метода-
ми та проблемами [2]. Її ви-
вчення має ґрунтуватися на
аналізі шляхів розвитку на-
уки й її закономірностей у
тісному зв’язку з розвитком
суспільства. «Історик нау-
ки, як усякий історик, має
справу з конкретним проце-
сом, що відбувся в часі, та
має завданням вивчення
тільки тих фактів і явищ,
вплив яких вже проявився, –
писав В. І. Вернадський. – Він повинен
бути суворим спостерігачем процесів,
що відбулися, повинен зупинятися тіль-
ки на тих явищах, які вже відбилися пе-
вним, явним чином, вплив яких може бу-
ти простежено в часі» [1, с. 65–66].
Дослідження з історії науки В. І.
Вернадський розпочав у 90-х рр. XIX
ст. Його основними роботами були
«Очерки по истории современного на-
учного мировоззрения», «Очерки по
истории естествознания в России в
XVIII столетии», «Академия наук в
первое столетие своей истории», «Про-
гресс науки и народные массы», «Очер-
ки по истории кристаллографии»,
«Кант и естествознание», «Из истории
идей», «Мысли о современном значе-
нии истории знаний», «Ра-
боты по истории знаний»,
«Научная мысль как пла-
нетное явление» та ін. [1]. В.
І. Вернадський вважав, що
знання історії науки допо-
магає вченому правильно
оцінити власні досягнення,
пов’язати свою роботу з ми-
нулими працями людства в
тому ж напрямку, а також
дає можливість досліднику
«передбачати майбутнє» [3,
с. 353]. З цих позицій у
статті проаналізовано робо-
ти вченого з історії космології, яка
стрімко розвивається останнім часом.
В. І. Вернадський писав, що науко-
ва модель світобудови – кінцева задача
чистого знання [1, c. 532]. Але при цьо-
му він вважав, що наукові досягнення
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 4 3
повинні служити потребам життя: «За-
вданням науки має бути не тільки ви-
вчення наукової істини, не тільки роз-
виток наукових уявлень про Всесвіт, – її
завданням має стати освоєння наукових
істин і наукового світогляду в їх додат-
ку до потреб життя» [1, с. 529]. Діяль-
ність Володимира Івановича припадає
на початок створення релятивістської
космології – науки про Всесвіт у цілому.
В. І. Вернадський дослідив і уза-
гальнив величезний матеріал з еволюції
уявлень про Всесвіт. На початку ХХ ст.
він писав, що в історії людської думки
розвиток ідей про внутрішній устрій
планетної системи зіграв найбільшу
роль і зробив могутній вплив на хід ро-
біт у всіх без винятку галузях знання [1,
c.66]. При цьому: «Ідеї про внутрішню
структуру зоряних систем до сих пір
не отримали точного вираження, їх
історія здається нам незв’язним збо-
ром безплідних зусиль і сміливих фан-
тазій. Звичайно, ідеї про нескінчен-
ність світу, про зоряні світи без поча-
тку, про підпорядкування їх тим же
законам, які панують у найближчій до
нас групі небесних тіл, думки про то-
тожність їх складу з нашою землею –
глибоко проникли у свідомість дослід-
ників. Але внутрішня їх будова, ті, оче-
видно, нові явища, які уявляються нам і
відчуваються нами в цих найбільш ши-
роких проявах Космосу, ще перебува-
ють у стадії наукового зародження, ще
чекають певного вираження» [1, с. 66].
Одна з перших робіт В. І. Вернад-
ського, в якій порушені питання історії
космології, була «Очерки по истории
современного научного мировоззре-
ния». На аналізі еволюції космологіч-
них уявлень від К. Птоломея до І. Нью-
тона він показав, що науковий світо-
гляд не є синонімом наукової істини.
Слід зазначити, що всі його висловлю-
вання підкріплені посиланнями на чис-
ленні роботи з історії ідей. Особливе
місце в розвитку уявлень про Всесвіт
XVII–XVIII ст. В.І.Вернадський відвів
М. Коперніку та І. Ньютону. Якщо пе-
рший вніс у науку ідею про обертання
Землі навколо Сонця, то завдяки дру-
гому «була доведена ... неможливість
... розвитку Птоломеєвої системи» [1,
c. 71]. В. І. Вернадський проаналізував
кризу сприйняття ідей М. Коперніка, І.
Кеплера та І. Ньютона. Але були й не-
точності в його висловлюваннях. Так,
стосовно першої ідеї про геліоцентрич-
ний устрій Всесвіту В. І. Вернадський
писав, що до них схилялися Платон і
його послідовники, але вони були виті-
снені з наукового світогляду античного
світу та середніх віків [1, с. 92–93].
Цьому висловлюванню слід приділити
більш детальний аналіз. У 386 р. до н.е.
в Афінах заснував філософську школу
Платон (429–347 рр. до н.е.). Він вва-
жав, що Всесвіт – це єдина, вічна, жива
та досконала сфера, в центрі якої зна-
ходиться Земля. У своїй праці «Тимей»
[4] філософ писав: «творець створив
Землю з вогню та землі. Але дві компо-
ненти не можуть самі по собі бути
добре з’єднані без третьої ... тому Бог
помістив між вогнем і землею воду та
повітря» [4, с. 472]. Всесвіту припису-
валася форма сфери, «поверхня якої рі-
вновіддалена від центру» [4, с. 473]. Всі
планети Платон помістив на сфери, де
вони рухалися: Місяць – на найближчій
до Землі сфері, Сонце – на другій від
Володимир Іванович
Вернадський
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 4 4
Землі. Для неї, згідно з поглядами Пла-
тона, творець визначив особливе місце
– «обертатися навколо осі, що прохо-
дить через Всесвіт, він зробив її вар-
товим і творцем ночі та дня» [4, с.
478]. Філософ ввів також у давньогре-
цьку натурфілософію поняття про
п’ятий елемент – світовий ефір, що ні-
бито заповнює Всесвіт.
Модель Платона розвинув його
учень Євдокс Кнідський (бл. 408–бл.
355 рр. до н.е.). Встановивши Землю
нерухомо в центрі світу, він припустив,
що рух кожної планети регулюється кі-
лькома сферами, вкладеними одна в
одну. Таким чином, за допомогою 27
сфер Євдокс пояснив всі видимі рухи
світил [5, с. 330–332; 6]. Його модель
удосконалив Аристотель.
Інший учень Платона – Гераклід
Понтійський (387–312 рр. до н.е.) за-
пропонував модель світу, згідно з якою
Венера та Меркурій оберталися навко-
ло Сонця, а вже разом з ним – навколо
Землі [7, с. 129]. Гераклід дав прообраз
гео-геліоцентричної моделі світу. Його
ідеї були розвинуті пізніше Архімедом
[8], а в Середньовіччі – Тихо Браге.
Вперше ж ідею геліоцентричної
системи світу висловив давньогрецький
астроном, математик і філософ Арис-
тарх Самоський (310–250 рр. до н.е.).
Він вважав, що всі планети обертають-
ся навколо Сонця, причому Земля є од-
нією з них, здійснюючи оберт навколо
денного світила за один рік, навколо осі
– за добу. Як відомо, праці Аристарха
не дійшли до нас, і ми знаємо про них з
праць інших авторів: Аеція (псевдо-
Плутарха), Плутарха, Секста Емпірика
й Архімеда. У роботі Плутарха «О лике
видимом на диске луны» відзначено,
що «греки повинні притягнути до суду
Аристарха Самоського за те, що він
ніби рухає з місця центр світу, тому
що цей чоловік намагався пояснювати
небесні явища припущенням, що небо
нерухоме, а Земля рухається по похилій
окружності [екліптиці], обертаючись
разом з тим навколо своєї осі» [9, с.
44]. Архімед у своєму творі «Исчисле-
ние песчинок» («Псаммит») писав:
«Аристарх Самоський у своїх "припу-
щеннях"... вважає, що нерухомі зорі та
Сонце не міняють свого положення в
просторі, що Земля рухається по колу
навколо Сонця, що знаходиться в її
центрі, і що центр сфери нерухомих зір
збігається з центром Сонця» [10, с. 68].
Окремі лекції в роботі В. І. Вер-
надського «Очерки по истории совре-
менного научного мировоззрения» при-
свячено відкриттю форми та розмірів
Землі, показано боротьбу з релігійними
ідеями у вченні про Всесвіт й історію
астрономії до XV ст. Високу історичну
оцінку він дав праці К. Птоломея
«Альмагест»: «великий твір ... після
нього діяльність учених ніколи не під-
німалася до загальної переробки всього
накопиченого наукового матеріалу, до
розробки загальної теорії зоряного сві-
ту ... Минуло майже 1200 років, поки
знову з’явилася аналогічна творча
спроба людського мислення – твір Ко-
перніка. Протягом цих довгих століть
праця Птоломея залишалася недосяж-
ним ідеалом» [1, с. 142]. Модель світу
Птоломея [11] була закономірним кро-
ком у розвитку науки. Хоча вона не ві-
дповідає сучасним уявленням про Все-
світ, але в ті часи давала можливість
привести в єдину систему зібраний про
нього матеріал і звільнити його від мі-
фічних припущень. Відповідно до цієї
теорії, Земля має сферичну форму і є
центром світу. Вона оточена вісьма
сферами, які несуть на собі Місяць, Со-
нце та п’ять відомих тоді планет –
Меркурій, Венеру, Марс, Юпітер і Са-
турн. На останній сфері знаходилися
нерухомі зорі. Модель Птоломея дозво-
ляла досить точно передбачати поло-
ження небесних тіл на небі, але для
більш коректного опису довелося при-
йняти, що траєкторія Місяця в одних
місцях підходить до Землі вдвічі ближ-
че, ніж в інших. Це означало, що в од-
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 4 5
ному положенні Місяць повинен здава-
тися вдвічі більше, ніж в іншому. К.
Птоломей розумів це протиріччя, проте
його теорія була визнана, хоча і не по-
всюдно. Християнська церква прийняла
модель Всесвіту Птоломея, як таку, що
перебувала у згоді з Біблією.
Крім К. Птоломея, в своїй роботі
В. І. Вернадський приділив особливу
увагу працям Г. Пурбаха та Регіомон-
тана (справжнє ім’я – Йоганн Мюллер).
Останні, прочитавши в оригіналі
«Альмагест» К. Птоломея, перевели
його на латинську мову, тим самим
пристосувавши його для навчальних
цілей того часу [12]. В. І. Вернадський
відмітив важливе значення їх робіт для
подальшого розвитку астрономії. Пра-
ці Регіомонтана забезпечили Коперні-
ку можливість критичного осмислення
Птоломеєвої системи та перехід від ге-
оцентричної до геліоцентричної моде-
лі Всесвіту: «Регіомонтан мав би шви-
дко побачити, що всі поправки теорії
Птоломея в кінці-кінців призводять
таки до висновків, які дають відхилен-
ня, більші, ніж можливі помилки спо-
стережень. Він повинен був би прийти
до того, до чого незабаром прийшов
Копернік» [1, с. 149].
У 1905 р. вийшла стаття В. І. Вер-
надського «Кант и естествознание
XVIII в.», підготовлена ним на основі
доповіді, прочитаної 28 грудня 1904 р.
на засіданні Московського психологіч-
ного товариства [1, с. 174–190]. На його
думку, І. Кант першим зробив спробу,
виходячи із законів Ньютона, дати уяв-
лення про походження Всесвіту: «Кант
перший спробував дати уявлення про
походження Всесвіту, припускаючи, що
в усі часи й у всіх своїх частинах він
підпорядкований механічним законам,
виведеним Ньютоном, – писав В. І. Ве-
рнадський. – Він виходив при цьому з
узагальнень над будовою зоряного сві-
ту, даних Райтом, головним чином, з
його ідеї про Чумацький шлях, як про
проекцію на наш небесний звід шару
або диска зір, що складають одну певну
світову систему» [1, с. 188]. Слід від-
мітити, що оригінальні праці Т. Райта
залишилися в рукописах і стали відомі
тільки в другій половини ХХ ст. [13–
16]. І. Кант був знайомий тільки зі сти-
слим перекладом ідей Т. Райта в жур-
налі «Hamburgische freie Urtheile»:
«Райт Дерхем, з трактатом якого я
познайомився в «Hamburgische freie
Urtheile» у 1751 р., вперше привів мене
на думку розглядати нерухомі зорі не як
розсіяну без спостережного порядку
купу, а як систему, що має величезну
схожість із планетною; оскільки в цій
системі як планети знаходяться дуже
близько до однієї загальної площині,
так і нерухомі зорі розташовані мак-
симально близько до певної площини,
яку треба уявляти собі такою, що вона
проходить через усе небо; найбільше
скупчення зір у цій площині й утворює
ту світлу смугу, яка носить назву Чу-
мацького шляху» [17, с. 126]. Сам же
текст твору залишився йому невідо-
мим. І. Кант ототожнив Чумацький
Шлях з ізольованою системою. Це
зроблено було правильно, але не від-
повідно до поглядів Т. Райта, який
вважав, що кожен зоряний Всесвіт має
свій «божественний центр». Як зазна-
чила А. І. Єремєєва [16], в рамках ре-
лігійного світогляду було неможливо
порушити рівноправність подібних
центрів, тому у Т. Райта не могло ви-
никнути думки поширити ідею ієрар-
хічної будови світу планет і супутни-
ків на зоряний Всесвіт. Помилку І. Ка-
нта описав у 1970 р. американський іс-
торик астрономії М. Хоскін [15].
У І. Канта були відкинуті теологі-
чні міркування законів Всесвіту Райта,
подальший розвиток отримали ідеї кі-
нечності зоряних систем, впорядкова-
ності зір і їх обертання навколо центру
Всесвіту; множинність таких зоряних
всесвітів, спостережуваних як туманно-
сті. У своїх міркуваннях І. Кант отри-
мав суцільну дископодібну зоряну сис-
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 4 6
тему, яка проявляється у Чумацькому
Шляху. На жаль, його ідеї залишалися
невідомими для наукового товариства
до кінця XVIII ст. У статті В. І. Вернад-
ського досліджено вплив робіт І. Канта
на розвиток наукових ідей XVIII–XIX
ст. і їх аналіз дослідниками того часу.
Як було зазначено вище, знання
історії науки допомагає вченому «пе-
редбачати майбутнє». З цієї точки зору
наукові передбачення В. І. Вернадсько-
го заслуговують окремого аналізу. Роз-
глянемо ідеї вченого, пов’язані з кос-
мологією, для якої початок ХХ ст. став
переламним етапом. Класична космо-
логія, що ґрунтується на законах нью-
тонівської механіки, переживала серйо-
зні труднощі. До кінця ХIX ст. теорети-
чний аналіз фізичних умов у Всесвіті
привів до встановлення трьох парадок-
сів – фотометричного, гравітаційного та
термодинамічного. В. І. Вернадський
писав: «Стійкість системи світу
Ньютона давно представлялася загад-
кою. Безперервно відкривалися явища,
на перший погляд незначні, що їй супе-
речать» [1, с. 342].
Вирішення цих проблем стало мо-
жливим тільки після створення реляти-
вістської космології. Її фундамент було
закладено загальною теорією відносно-
сті, що встановила зв’язок між просто-
ром–часом і матерією. А. Ейнштейн ви-
значив геометрію простору–часу, запи-
савши рівняння
ikikik T
c
GRgR 4
8
2
1 π=− . У 1922–1924
рр. А. А. Фрідман математично показав
нестаціонарність Всесвіту.
В. І. Вернадський дуже точно опи-
сав цей період: «Майбутній історик
думки, безсумнівно, відзначить наш час
як епоху виняткових і давно небувалих
змін і поглиблення людської свідомос-
ті» [1, с. 313]. У своїй роботі «Научная
революция и философия» в 20-і рр. він
писав: «Бо в науці ми переживаємо в
даний час такий революційний рух, який
немає нічого аналогічного в минулому ...
Великий процес краху старих та тво-
рення нових розумінь навколишнього йде
навкруги нас ... руйнуються вікові підва-
лини наукового мислення ... Живий, смі-
ливий, молодий дух охопив наукове мис-
лення. Під його впливом гнеться та
трясеться, валиться та змінюється су-
часний науковий світогляд. Попереду, на
далеких висотах, відкриваються непе-
редбачені горизонти. До них прагне в
даний час великий порив людської твор-
чості» [1, с. 310–311].
В. І. Вернадський усвідомлював
ті зміни для наукового знання, які
внесла теорія відносності: «У великій
суперечці в зв’язку з теорією віднос-
ності ми підійшли до нових розумінь –
у Космосі – часі, просторі ... Світ по-
заземного Космосу набуває форми,
далеко по суті залишаючи за собою
ті, які були відкриті нам веденням
телескопа ...» [1, с. 316].
Після створення загальної теорії
відносності космологія отримала по-
штовх до розвитку. Через рік після ви-
ходу роботи Ейнштейна в 1917 р. було
запропоновано перші моделі Всесвіту,
що ґрунтувались на загальній теорії ві-
дносності, – самим А. Ейнштейном [18]
і В. де Ситтером [19]. Їх Всесвіти стаці-
онарні та відрізняються один від одного
наявністю матерії для моделі Ейнштей-
на або її відсутністю для моделі де Сит-
тера. Всебічний аналіз цих космологіч-
них моделей тривав до кінця 20-х – по-
чатку 30-х рр. Перший, хто отримав
принципово нові рішення рівнянь зага-
льної теорії відносності, був О. О. Фрі-
дман. Він математично довів можли-
вість існування нестаціонарного Все-
світу [20], що було остаточно підтвер-
джено Е. Хабблом спостереженнями
червоних зсувів у спектрах випроміню-
вання далеких галактик [21]. У 1929 р.
він показав лінійну залежність між
променевими швидкостями галактик і
відстанями до них. Віддалення галактик
проявляє себе в червоному зсуві лінії в
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 4 7
їх спектрах, що пояснюється ефектом
Доплера – зміна довжини хвилі при ві-
дносному русі джерела та приймача.
Якщо джерело та приймач зближують-
ся, то довжини хвиль скорочуються,
якщо вони віддаляються один від одно-
го, то довжини хвиль збільшуються.
Зміна довжини хвилі тим більша, чим
більша відносна швидкість руху. У
1933 р. В. де Ситтер писав: «Твер-
дження, що Всесвіт може бути ста-
тичним, але повинен перебувати в без-
перервній еволюції, може бути скеп-
тично прийнято деякими з нас. Але
той факт, що еволюція виявилася не-
обхідною та була описана математи-
чно, а також і те, що за допомогою
цієї нової теорії явно суперечливі дані
спостережень було узгоджено та по-
яснено, робить її одним із найважли-
віших останніх досягнень» [22].
Встановлення нестаціонарності
Всесвіту стало радикальним відкрит-
тям, що змінило картину світу [23]. Ре-
волюційними були також висновки про
існування початкового моменту часу,
що відповідає миті «народження» Все-
світу. В результаті запропонованого О.
О. Фрідманом розв’язку рівнянь Ейнш-
тейна ним було отримано три основні
моделі Всесвіту. В двох із них існує
особлива точка чотиривимірного прос-
тору–часу, що відповідає нульовому
часу, з якого починається відлік історії
Всесвіту. О. О. Фрідман писав: «є мож-
ливість також говорити про «ство-
рення світу з нічого», але все це поки
має розглядатися як курйозні факти,
які не можуть бути солідно підтвер-
дженими недостатніми астрономіч-
ними експериментальними матеріа-
лами ..., якщо все ж почати підрахову-
вати заради курйозу час, що минув від
моменту, коли Всесвіт створився з
точки до теперішнього його стану,
почати визначати, отже, час, що ми-
нув від створення світу, то вийдуть
числа в десятки мільярдів наших зви-
чайних років» [24].
У 1927 р. Ж. Леметр отримав ті ж
розв’язки рівнянь Ейнштейна, що й О.
О. Фрідман [25]. У висновках до своєї
статті він відзначив залежність маси
Всесвіту від космологічної сталої, збі-
льшення радіусу Всесвіту від якогось
асимптотичного значення, обумовле-
ність швидкостей віддалення позагала-
ктичних туманностей як наслідок кос-
мологічного розширення Всесвіту. Че-
рез чотири роки в невеликій публікації
він зробив припущення про виникнення
Всесвіту внаслідок вибуху, поклавши
тим самим початок теорії Великого ви-
буху [26]. Еволюція Всесвіту, згідно з
поглядами Ж. Леметра, почалася з мо-
менту, коли вся маса простору була
сконцентрована в Первинному атомі:
«Ми могли б уявити собі початок Все-
світу у вигляді єдиного атома, атомна
вага якого дорівнює загальній масі Все-
світу» [26]. У 40-х рр. Г. Гамов розви-
нув ідеї Леметра в своїй моделі гарячо-
го Всесвіту [27, 28].
На Загальних зборах АН СРСР у
1931 р. В. І. Вернадський у своїй допо-
віді відмітив: «На наших очах у два-три
останні роки, тобто в мить, зараз, по-
чинає корінним чином мінятися тися-
чолітня наукова світобудова. Зміна
вноситься не гіпотетичними побудо-
вами фантазії або інтуїції, не великою
науково-філософською концепцією, по-
дібною до світових вихорів Декарта, а
точним емпіричним науковим спосте-
реженням реальності, науковими фак-
тами» [1, 342].
У 1936–1938 рр. В. І. Вернадський
написав одну з найважливіших праць –
«Научная мысль как планетное явле-
ние» [1, с. 360–488]. Як писав А. Л.
Яншин: «Научная мысль как планетное
явление» – це вершина творчості В. І.
Вернадського, грандіозний за задумом
підсумок його роздумів про долі науко-
вого пізнання, про взаємовідносини нау-
ки та філософії, про майбутнє людст-
ва» [29]. Окремий пункт цієї роботи
присвячено теорії відносності. В. І. Ве-
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 4 8
рнадський приділяв більше уваги її на-
слідкам, особливо спостережним і екс-
периментальним підтвердженням: «На-
укове значення теорії відносності ґру-
нтується для нас не на ній самій, але в
тому новому дослідному та спостере-
жному матеріалі, який пов’язаний з но-
вими відкриттями зоряної астрономії»
[1, с. 398].
Таким чином, розглянувши та
проаналізувавши роботи В. І. Вернад-
ського як історіографічні джерела з іс-
торії космології, слід відзначити його
внесок у це питання. У його досліджен-
нях є деякі неточності, але це не змен-
шує їх значення для історіографії про-
блеми. Розглянуті напрямки, активно
досліджені В. І. Вернадським, отримали
розвиток в Україні. Сьогодні історія ко-
смології досліджується в Центрі дослі-
джень науково-технічного потенціалу
та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН
України (Ю. О. Храмов, О. Ю. Колта-
чихіна), крім того історія астрономії (а
в ній і питання історії космології) роз-
глянута в роботах І. А. Климишина, І.
Б. Вавилової та ін. Питання космології
вивчаються в Інституті теоретичної фі-
зики ім. М. М. Боголюбова НАН Украї-
ни, Головній астрономічній обсервато-
рії НАН України, Національному нау-
ковому центрі «Харківський фізико-
технічний інститут», обсерваторіях
Львівського та Київського університе-
тів, а також в Одеському та Дніпропет-
ровському університеті.
ЛІТЕРАТУРА
1. Праці з історії, філософії та орга-
нізації науки. Т. 8. / Вибрані наукові праці
академіка В.І. Вернадського; НАН Украї-
ни, Комісія НАН України з наук. спадщи-
ни акад. В.І. Вернадського, Центр дослі-
джень науково-технічного потенціалу та
історії науки ім. Г.М. Доброва. – К.: Фе-
нікс, 2012. – 658 с.
2. Микулинский С. Р. Вернадский В.
И. как историк науки / Вернадский В. И.
Труды по всеобщей истории науки. – М.:
Наука, 1988. – С. 19–41
3. Мочалов И. И., Оноприенко В. И.
В. И. Вернадский: Наука. Философия. Че-
ловек. Кн. 1. Наука в исторических и со-
циальных контекстах. – М.: ИИЕТ им. С.
И. Вавилова РАН, 2008. – 408 с.
4. Платон. Тимей / Сочинения: В 3 т.
– М.: АН СССР Институт философии,
1971. – Т. 3, ч. 1. – С. 457–541
5. Диоген Лаэртский. О жизни, уче-
ниях и изречениях знаменитых филосо-
фов / Ред. А.Ф. Лосев; Пер. М.Л. Гаспа-
ров. 2-е изд. – М.: Мысль, 1986. – 571 с.
6. Зайцев А.И. Роль Евдокса Книд-
ского в становлении астрономической
науки в Древней Греции / Зайцев А.И.
Избранные статьи. Т. 2. – СПб., 2003. –
С.406–410
7. Климишин І.А. Історія астрономії.
– Івано-Франківськ: Гостинець, 2006. –
652 с.
8. Житомирский С. Античная астро-
номия и орфизм. – М.: Янус-К, 2001. –
164 с.
9. Плутарх. О лике видимом на дис-
ке луны / Философия природы в антично-
сти и в средние века. Ч. 2. – М., 1999. –
292 с. – С. 39–94
10. Архимед. Исчисление песчинок
(Псаммит). – М.–Л., 1932.
11. Птолемей К. Альмагест или Ма-
тематическое сочинение в тринадцати
книгах. – М.: Наука. Физматлит, 1998. –
672 с.
12. Белый Ю. А. Йоганн Мюллер
(Региомонтан) (1436–1476). – М.: Наука,
1985. – 128 с.
13. Thomas Wright manuscripts 1730–
1786 / Durham University Library, Archives
and Special Collections. – Інтернет-доступ:
http://reed.dur.ac.uk/xtf/view?docId=ead/sci/
wrightt.xml
14. Paneth F.A. Thomas Wright of
Durham and Immanuel Kant // The Observa-
tory. – 1941. – Vol. 64. – Pp.71–82
15. Hoskin M. The cosmology of
Thomas Wright of Durham // Journal for the
History of Astronomy. – 1970. – Vol. 1. – P.
44–52
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2013 № 4 9
16. Еремеева А.И. Томас Райт (к
300-летию со дня рождения) // Земля и
Вселенная. – 2011. – № 5. – С. 62–72
17. Кант И. Сочинения: В 6 т. – М.:
Мысль, 1963. – Т.1. – С. 115–263
18. Einstein А. Kosmologische Be-
trachtungen zur allgemeinen Relativitäts-
theorie // Sitzungsberichte der Preussi-
schen Akademie der Wissenschaften. –
1917. – № 1. – S. 142–152
19. de Sitter W. On Einstein’s The-
ory of Gravitation, and its Astronomical
Consequences // Monthly Notices of the
Royal Astronomical Society. – 1917. – V.
78. – Pр. 3–28
20. Friedman A. Über die Krümmung
des Raumes // Zeitschrift für Physik. – 1922.
– Bd. 10. – S. 377–386; Friedman A. Über
die Möglichkeit einer Welt mit konstanter
negativer Krümmung des Raumes // Zeit-
schrift für Physik. – 1924. – Bd. 21. – S.
326–332
21. Hubble E. A relation between dis-
tance and radial velocity among extra-
galactic nebulae // Proceedings of the Na-
tional Academy of Sciences of the United
States of America. – 1929. – V. 15. – Pр.
168–173
22. Де Ситтер В. Расширение Все-
ленной // Мироведение. – 1933. – № 4. –
С. 24–31
23. Татаринов Ю. Б. К дискуссии о
космологической картине мире / Роль
дискуссий в развитии естествознания. –
М.: Наука, 1986. – 255 с. – С. 128–145
24. Фридман А. А. Мир как про-
странство и время. – М.: Наука, 1965. –
111 с. – С. 100–101
25. Lemaitre G.A. Un Univers
homogène de masse constante et de rayon
croissant rendant compte de la vitesse radiale
des nébuleuses extra-galactiques // Annales
de la Société Scientifique de Bruxelles. –
1927. – Т. 47А. – Рр. 49–59
26. Lemaitre G.A. The Beginning of
the World from the Point of View of Quan-
tum Theory // Nature. – 1931. – V. 127. – N.
3210. – P. 706
27. Gamow G. Expanding Universe
and the origin of elements // Physical review.
– 1946. – V. 70. – Pр. 572–573
28. Alpher R.A., Bethe H., Gamov G.
The origin of chemical elements // The phys-
ical review. – 1948. – V. 73. – N. 7. – Pр.
803–804
29. Вернадский В. И. Научная мысль
как планетное явление / Отв. ред. А. Л.
Яншин. – М.: Наука, 1991
Колтачихина О.Ю. История учения о Вселенной в исследованиях В. И. Вер-
надского (90-е гг. ХІХ в. – 30-е гг. ХХ в.). Рассмотрены работы В. И. Вернадского по
вопросу эволюции представлений о Вселенной, в частности проанализированы работы
«Очерки по истории современного научного мировоззрения», «Очерки по истории есте-
ствознания в России в XVIII столетия», «Кант и естествознание», «Научная мысль
как планетное явление» и др.
Koltachykhina O. Yu. The history of doctrine of the universe in the studies of V.I.
Vernadsky (90-ies. XIXth century. – 30-ies. XX century). Discussed works of V.I. Ver-
nadsky on the evolution of ideas about the universe, in particular analyzed of "Essays on the
history of modern scientific worldview", "Essays on the History of Science in Russia in the
XVIII century", "Kant and the natural sciences", "Scientific thought as a planetary phenome-
non ", etc.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77846 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2077-9496 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T11:27:18Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Колтачихіна, О.Ю. 2015-03-07T18:07:43Z 2015-03-07T18:07:43Z 2013 Історія вчення про Всесвіт у дослідженнях В. І. Вернадського (90-і рр. ХІХ ст. – 30-і рр. ХХ ст.) / О.Ю. Колтачихіна // Питання історії науки і техніки. — 2013. — № 4. — С. 2-9. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77846 930.1/524.8+524.8/930.1 Розглянуто праці В. І. Вернадського з питання еволюції уявлень про Всесвіт, зокрема проаналізовано роботи «Нариси з історії сучасного наукового світогляду», «Нариси з історії природознавства в Росії в XVIII ст.», «Кант і природознавство», «Наукова думка як планетне явище» та ін. Рассмотрены работы В. И. Вернадского по вопросу эволюции представлений о Вселенной, в частности проанализированы работы «Очерки по истории современного научного мировоззрения», «Очерки по истории естествознания в России в XVIII столетия», «Кант и естествознание», «Научная мысль как планетное явление» и др. Discussed works of V.I. Vernadsky on the evolution of ideas about the universe, in particular analyzed of "Essays on the history of modern scientific worldview", "Essays on the History of Science in Russia in the XVIII century", "Kant and the natural sciences", "Scientific thought as a planetary phenomenon", etc. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Розвиток наукових і технічних ідей Історія вчення про Всесвіт у дослідженнях В. І. Вернадського (90-і рр. ХІХ ст. – 30-і рр. ХХ ст.) История учения о Вселенной в исследованиях В. И. Вернадского (90-е гг. ХІХ в. – 30-е гг. ХХ в.) The history of doctrine of the universe in the studies of V.I. Vernadsky (90-ies. XIXth century. – 30-ies. XX century) Article published earlier |
| spellingShingle | Історія вчення про Всесвіт у дослідженнях В. І. Вернадського (90-і рр. ХІХ ст. – 30-і рр. ХХ ст.) Колтачихіна, О.Ю. Розвиток наукових і технічних ідей |
| title | Історія вчення про Всесвіт у дослідженнях В. І. Вернадського (90-і рр. ХІХ ст. – 30-і рр. ХХ ст.) |
| title_alt | История учения о Вселенной в исследованиях В. И. Вернадского (90-е гг. ХІХ в. – 30-е гг. ХХ в.) The history of doctrine of the universe in the studies of V.I. Vernadsky (90-ies. XIXth century. – 30-ies. XX century) |
| title_full | Історія вчення про Всесвіт у дослідженнях В. І. Вернадського (90-і рр. ХІХ ст. – 30-і рр. ХХ ст.) |
| title_fullStr | Історія вчення про Всесвіт у дослідженнях В. І. Вернадського (90-і рр. ХІХ ст. – 30-і рр. ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed | Історія вчення про Всесвіт у дослідженнях В. І. Вернадського (90-і рр. ХІХ ст. – 30-і рр. ХХ ст.) |
| title_short | Історія вчення про Всесвіт у дослідженнях В. І. Вернадського (90-і рр. ХІХ ст. – 30-і рр. ХХ ст.) |
| title_sort | історія вчення про всесвіт у дослідженнях в. і. вернадського (90-і рр. хіх ст. – 30-і рр. хх ст.) |
| topic | Розвиток наукових і технічних ідей |
| topic_facet | Розвиток наукових і технічних ідей |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77846 |
| work_keys_str_mv | AT koltačihínaoû ístoríâvčennâprovsesvítudoslídžennâhvívernadsʹkogo90írrhíhst30írrhhst AT koltačihínaoû istoriâučeniâovselennoivissledovaniâhvivernadskogo90egghíhv30egghhv AT koltačihínaoû thehistoryofdoctrineoftheuniverseinthestudiesofvivernadsky90iesxixthcentury30iesxxcentury |