Інституційне забезпечення інноваційного розвитку легкої промисловості
Целью нашего исследования является выяснение сущности и преимуществ кластерных организационных технологий и обоснование необходимости их широкого использования как средства активизации инновационной деятельности в легкой промышленности. Метою нашого дослідження є з'ясування сутності та перева...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Дата: | 2007 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77997 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Інституційне забезпечення інноваційного розвитку легкої промисловості / О.М. Паливода // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 102. — С. 156-159. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859475124398325760 |
|---|---|
| author | Паливода, О.М. |
| author_facet | Паливода, О.М. |
| citation_txt | Інституційне забезпечення інноваційного розвитку легкої промисловості / О.М. Паливода // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 102. — С. 156-159. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Целью нашего исследования является выяснение сущности и преимуществ
кластерных организационных технологий и обоснование необходимости их
широкого использования как средства активизации инновационной деятельности в легкой промышленности.
Метою нашого дослідження є з'ясування сутності та переваг кластерних організаційних технологій і обґрунтування необхідності їх широкого використання
як засобу активізації інноваційної діяльності в легкій промисловості.
|
| first_indexed | 2025-11-24T11:37:28Z |
| format | Article |
| fulltext |
Новіков В.М.
СОЦІАЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА ЯК ФАКТОР СТАНОВЛЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ
156
Таблиця 1. Основні показники динаміки соціальної інфраструктури
Галузі соціальної інфраструктури
1990р. 2000р. 2002р. 2003р. 2005р. 2005/
1990,%
Охорона здоров’я:
Кількість лікарняних ліжок, тис.
700
466
465
458
445
63,6
Кількість амбулаторно-поліклініч- них закладів,
тис.
6,9 7,4 7,4 7,6 7,8 113,0
Кількість осіб, яким надано швидку медичну до-
помогу, млн.
17,8 14,0 13,9 13,9 13,8 77,5
Освіта:
Кількість дошкільних закладів, тис.
24,5
16,3
15,3
15,0
15,1
61,6
Кількість осіб, що навчаються:
у загальноосвітніх закладах
у професійно-технічних закладах
7132
660
6764
525
6350
502
6044
493
5399
497
75,7
75,3
Введення в експлуатацію житлових будинків,
тис.кв.м загальної площі
17447 5558 6073 6433 7816 44,8
Санаторії, тис.ліжок 154 151 151 147 144 93,5
Будинки та пансіонати відпочинку, тис.місць 115 63 63 62 65 56,5
Бази та інші заклади відпочинку, тис.місць 302 238 236 236 244 80,8
Кількість дітей, які відпочивали у дитячих оздо-
ровчих таборах, тис.
2000,0 1004,6 1235,3 1534,9 2147,8 107,4
Підсумовуючи вищевикладений фактологічний матеріал, можна констатувати наступне. Економічні і
соціальні зміни, що відбулися у соціальній інфраструктурі і пов’язані з переходом до ринкової системи гос-
подарювання, не набули характеру цілеспрямованих перетворень у невиробничих галузях. Тому вести мову
про політику соціальних трансформацій можна з певною умовністю, маючи на увазі лише проголошення
намірів за аналогом до схем країн, в історії яких здійснювалися чи відбуваються трансформаційні процеси.
Однак відповісти однозначно, наскільки дані орієнтири можуть бути об’єктивними критеріями розвитку
соціальної інфраструктури, важко.
Економічні процеси і соціальні відносини в Україні настільки унікальні, що потребують особливого
підходу до них з врахуванням усієї конкретності і протиріч.
У соціальній інфраструктурі країни спостерігаються два явища. З одного боку, у суспільній свідомості
зберігається інерція до справедливого розподілу соціально значущих послуг, з другого – відбувається при-
стосування невиробничих галузей до інституційних умов ринку. Об’єктивність цих процесів не повинна бу-
ти взаємовиключною, бо в іншому випадку суспільство матиме невизначену траєкторію розвитку
соціальної інфраструктури.
Вітчизняна практика соціального реформування передбачає проведення серйозної роботи з переосмис-
лення стратегічних орієнтирів і уточнення пріоритетів соціального розвитку в інтересах усього населення.
Безумовним при цьому є відновлення програмно-цільового підходу до розробки перспектив соціальної
інфраструктури.
Паливода О.М
ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЛЕГКОЇ
ПРОМИСЛОВОСТІ
Стратегічною метою інноваційної діяльності підприємств є забезпечення системного та безперерв-
ного оновлення виробництва з метою створення та підтримки конкурентних переваг. Тільки таким чи-
ном, в сучасній глобальній економіці підприємства можуть утримати свої позиції на ринку, гаранту-
вати фінансову стабільність. Для подолання відставання Україна повинна інтенсифікувати інновацій-
ну діяльність в усіх галузях економіки. Забезпечення економічного зростання на інноваційній основі по-
требує створення відповідних інституційних структур, що впливають на інноваційну активність підпри-
ємств і забезпечують впровадження інновацій. Інституційна система, що слабо орієнтована на нововведен-
ня є причиною гальмування інноваційної активності економічних суб’єктів. Формування інституційного
середовища в інноваційній сфері є одним з основних шляхів вирішення проблем функціонування та розвит-
ку економіки України в цілому та окремих її галузей.
Проблеми інституційних перетворень в сфері інноваційної діяльності знаходяться в полі зору багатьох
вчених, зокрема, цієї проблематики стосуються публікації С.В.Валдайцева, Б.Марота, М.Мунда,
Д.Шелтона, В.М.Гейця, В.П.Семиноженка, А.М.Поручника, О.І.Дація, О.І.Жилінської, М.В.Паладія,
М.С.Данька, В.Чевганової та інших. Їх публікації присвячені таким напрямам як інституційно-правове за-
безпечення інноваційного розвитку, реформування форм власності інститутів інноваційної сфери, форму-
вання нових інноваційних інституцій (технопарків, бізнес-інкубаторів), формуванню фінансових інсти-
Инновационно-инвестиционная модель развития экономики – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
157
тутів інноваційного розвитку, залучення інституційних інвесторів в інноваційну сферу діяльності, тощо.
Останнім часом у сфері організації інноваційної діяльності виникають нові інституції, зокрема, такі як кла-
стери. В умовах глобалізації ці економічні структури мають переваги перед іншими структурами мають пе-
реваги перед іншими структурами у зв’язку з тим, що вони здатні формувати загальні ринки. В сучасному
світі вони стали найбільш розповсюдженою моделлю підвищення конкурентоспроможності виробництва на
регіональному рівні. У більшості розвинених країн завдання формування і зміцнення інноваційно-
промислових кластерів поставлено в число найважливіших національних пріоритетів.(1) Слід відзначити,
що проблема кластерів недостатньо опрацьована в українській економічній літературі, зокрема, слабо
розроблені методики виявлення потенційних кластерів в українській економіці, недостатньо структуровані
проблеми, що гальмують впровадження кластерної моделі діяльності бізнесу. Особливої актуальності ця
проблема набуває в легкій промисловості і тому процес кластерізації цієї галузі має набрати прискореної
динаміки.
Метою нашого дослідження є з'ясування сутності та переваг кластерних організаційних технологій і
обґрунтування необхідності їх широкого використання як засобу активізації інноваційної діяльності в лег-
кій промисловості.
Один із засновників теорії кластерів, професор Гарвардської бізнес-школи М. Портер визначає кластер,
як «мережу постачальників, виробників, елементи промислової інфраструктури, дослідні інститути, що вза-
ємопов’язані в процесі створення доданої вартості. Даний підхід базується на врахуванні позитивних сине-
ргетичних ефектів регіональних агломерацій, тобто близькості споживача і виробника, ефектах мереж і
дифузії знань та вмінь за рахунок міграції персоналу та виділення бізнесу. Відсутні межі між секторами та
видами діяльності і всі вони розглядаються у взаємозв’язку.»(2)
Причини здатності підприємств, що входять у склад кластера, до інновацій та досягнення конкурентних
переваг полягають в наявності в регіоні чотирьох характерних ознак, що описані М. Портером в рамках
моделі «Ромб», що представлена на рис.1.
Рис. 1. Модель «Ромб».
Перш за все це наявність в регіоні відповідних умов для факторів виробництва (кваліфікованої робочої
сили, виробничої, наукової інфраструктури), відповідного стану попиту ( значний внутрішній попит на га-
лузевий продукт, наявність споживачів з новими вимогами), існування в регіоні галузей постачальників,
умов для створення, організації і управління підприємствами, а також характер внутрішньої конкуренції.
Суміжні та допоміжні галузі забезпечують впровадження інновацій пов’язаних з технологічним обладнан-
ням і забезпечують розповсюдження нововведень на весь ланцюг створення вартості. Зовнішніми сила-
ми в моделі М.Портера виступає уряд та ринкові можливості. Фінські економісти додали до них третю зов-
нішню силу - міжнародну ділову активність. Комплекс взаємодій, які передбачені в моделі «Ромб», зумо-
влюють конкурентноздатність кластера. Кластерна модель організації виробництва несе в собі ряд переваг
для регіонів, зокрема, вона може впливати на конкурентноздатність в таких напрямах:
• підвищення продуктивності підприємств і галузей за рахунок:
ü спеціалізації та кооперації;
ü економії на масштабі виробництва (спільна закупівля сировини, проведення маркетингових до-
сліджень, тощо);
ü вдосконалення фінансових послуг, інститутів інфраструктури;
ü доступу до технологій, кваліфікованих працівників, інформації, тощо;
ü використання співробітництва та спільного навчання.
• Кластери створюють можливості для інноваційного зростання:
ü використовують раннє прогнозування технологічних тенденцій;
ü створюють канали для ефективного співробітництва потенційно нових ресурсів для інновацій;
ü застосовують спільне фінансування і використання розробок наукових організацій, які не під
силу окремим підприємствам;
ü збільшують можливості для розподілу інноваційних і виробничих ризиків.
Стратегія, структура,
суперництво
Суміжні та допоміжні
галузі
Умови для факторів
виробництва
Стан попиту
Паливода О.М
ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
158
• Кластери стимулюють появу нових інноваційних підприємств, що призводить до їх розширення:
ü використання венчурного капіталу;
ü підтримка появи нових учасників;
ü зв’язки в середині кластера сприяють появі взаємодоповнюючих технологій та фінансів, що до-
зволяють брати участь в більших проектах;
ü виникнення неформальних зв’язків, що сприяють появі нових ідей та бізнесу;
ü існування більш досконалих інформаційних потоків в середині кластера.
Підприємства інноваційно-промислового кластеру набувають додаткові конкурентні переваги за раху-
нок здатності здійснювати внутрішню спеціалізацію і стандартизацію продукції, мінімізувати витрати не
лише на трансакціях, але і на впровадженні інновацій. Значною перевагою таких кластерів є наявність у їх
складі гнучких підприємницьких структур малого бізнесу, що дозволяють формувати інноваційні «точки
зростання». Найжиттєздатніші інноваційно-промислові кластери формуються на основі диверсифікації
міжсекторіальних зв’язків. Багатоманітність різних джерел технологічних знань і зв’язків полегшує вико-
нання комбінацій факторів виробництва і стимулює розвиток різноманітних інновацій.
Корисність для учасників бізнесу від розвитку кластера полягає в підвищенні ефективності у виробни-
цтві та освоєнні нових ринків, зростанні гнучкості та інноваційних можливостей при освоєнні нових проду-
ктів, технологій, обладнання, забезпеченні маркетингових та стратегічних досліджень ринку, тощо.
Необхідність створення в легкій промисловості нашої країни таких інституційних структур, як класте-
ри, зумовлена рядом обставин. По-перше, легка промисловість має значні потенційні можливості для роз-
витку. Вони визначаються значною ємністю внутрішнього ринку ( 40-50 млрд. грн. щорічно), низькою ене-
ргоємністю (1-3% валових витрат), споживанням шкірсировини, вовни, льону, хімічних матеріалів, що є
продукцією вітчизняних хімічної та аграрних галузей.
Однак, при всій значимості галузі для економіки України в останні роки її частка в загальному обсязі
промислового виробництва невпинно зменшується ( в 2005 р. вона становила 1% порівняно з 11% у 2001р.).
Втрачається конкурентоспроможність галузі на внутрішньому ринку. Однією з причин цього є затухання
інноваційної діяльності. Так, у 2005 році частка підприємств, що впроваджували технологічні інновації в
загальній кількості підприємств у галузі, становила 1,2%, що в 1,5 рази менше порівняно з 2001р. (3) Біль-
шість інновацій, що впроваджується є вдосконалюючими або псевдоінноваціями, галузь не має потенціалу
для втілення базових нововведень. Проблемами інноваційної діяльності на рівні підприємств були і за-
лишаються проблеми відсутності чітко налагодженої системи управління нововведеннями, слабо роз-
виненої інноваційної інфраструктури. В ринкових умовах виживає підприємство, яке не просто впро-
ваджує інновації, а яке робить це ефективно. За відсутності на мікрорівні інноваційного управління
говорити про ефективність не доводиться.
По-друге, На багатьох підприємствах через скрутне фінансове становище скорочені відділи мар-
кетингу, які поряд з іншим, повинні займатися дослідженням ринку для впровадження інновацій. Кон-
троль за інноваційними процесами здійснюється традиційними «радянськими методами», тобто в ро-
бочому порядку заслуховуються повідомлення керівників підрозділів, що залучені до реалізації інно-
ваційного проекту. На основі цих доповідей приймаються управлінські рішення. На підприємствах
сьогодні взагалі відсутні підрозділи, завданням яких було б постійне відстеження та впровадження
нововведень, розробка інноваційної стратегії. Зрозуміло, що сьогодні мати такі відділи для багатьох під-
приємств неможливо через брак коштів та відсутність кваліфікованих спеціалістів з інноваційного
менеджменту. Залучення провідних наукових спеціалістів, покращення фінансового стану завдяки ін-
теграції та використанню регіональних конкурентних переваг можливе через застосування кластерної
моделі організації бізнесу.
По-третє, в Україні є регіони, де між підприємствами існують тісні технологічні зв’язки, що спирають-
ся на регіональну спеціалізацію, кваліфіковану робочу силу, існуючий споживацький попит на продукцію
та відповідні наукові організації
По-четверте, в галузі працюють переважно в галузі працюють переважно малі підприємства. У 2005 р.
їх частка в загальній кількості підприємств становила 86,3% (4).Для багатьох малих підприємств кластерна
форма організації – це можливість вижити в умовах відкритих ринків. У кластерних інституційних утво-
реннях об’єднуються зусилля науковців, фінансистів, підприємців, що дає можливість створювати нові тех-
нології та завойовувати нові ринки. Цей аспект необхідно враховувати при розробці в Україні стратегії еко-
номічних перетворень, де основу національної економіки мають формувати такі структури, які спроможні
розв’язати сучасні проблеми інноваційного розвитку, працювати у вітчизняному інституційному середо-
вищі та успішно конкурувати з іноземними компаніями.
У кластерах полегшується доступ до капіталу, оскільки географічна концентрація підприємств ство-
рює велику привабливу силу для прямих і портфельних інвестицій, для спонсорських вкладень і залучення
венчурного капіталу.
Перший крок до впровадження кластерів в легкій промисловості України зроблено в Хмельниць-
кій області, де створено швейний кластер, який об’єднує 24 швейних та трикотажних підприємства,
будинки моделей Технологічного університету Поділля, Інституту моделювання і конструювання одягу
та два ПТУ. Можна сподіватися, що кількість кластерів та їх потенціал в легкій промисловості буде
зростати.
Зокрема, є можливість і потреба створення льняного кластера в Поліських областях, де кліматичні
умови є особливо сприятливими для льонарства і де знаходиться велика кількість льонозаводів, що нині
Инновационно-инвестиционная модель развития экономики – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
159
перебувають в скрутному становищі. До складу такого кластера, безумовно, повинні входити сіль-
ськогосподарські підприємства, для вирішення проблеми сировини, яка сьогодні є найбільш актуаль-
ною в цій підгалузі, адже в останнє десятиріччя посівні площі льону-довгунця скоротилися в 7,5 рази.
Саме тому занепали льонозаводи, яких на Поліссі нараховувалося близько 40 загальною потужністю 100-
120тис.т. волокна за рік. Деякі заводи вже зараз самостійно намагаються рухатися в напрямі створення
кооперативних зв'язків.(5) Так, наприклад, Ємільчинський льонозавод для вирішення сировинної про-
блеми співпрацює з сільськогосподарськими підприємствами надаючи їм мінеральні добрива, насіння
льону, виконуючи посівні роботи, тощо. Крім того, в цьому регіоні розміщені два великих льонокомбіна-
ти у містах Рівне та Житомир, загальна потужність яких 100 млн. кв. м. тканин технічного та побутового
призначення. Регіон має виробничі потужності, що здатні переробити всю вироблену в країні лляну сиро-
вину, а також має достатньо високий науково-технічний потенціал галузевої та вузівської науки. Значний
ринок споживання продукції з льону обумовлений тим, що вона застосовується в текстильній, легкій, меди-
чній, машинобудівній, будівельній галузях, а також торгівлі та сфері послуг. У попередні роки 80% вироб-
леного в Україні волокна експортувалося в Росію, країни Балтії, Великобританію, Італію, Угорщину, сього-
дні майже весь цей ринок втрачено.(6) Для відновлення втрачених позицій є можливість залучення нових
технологій, розроблених вітчизняними вченими. Зокрема, існує національна промислова технологія пере-
робки не тільки довгого, а й короткого волокна з одержанням котоніну на базі модернізації прядильного та
ткацького обладнання. Широке використання лляного котоніну у виробництві дає можливість скоротити
закупівлю бавовни та значно знизити стратегічну й фінансову залежність України від її імпорту.
Таким чином, в легкій промисловості України є перспективи виходу з кризового стану в інноваційній
діяльності завдяки кластерізації. Для пожвавлення цього процесу необхідна допомога з боку місцевих
державних органів. Незважаючи на ряд заходів з боку уряду щодо підтримки нових виробничих сис-
тем, більшість рішень залишається не виконаними. Зацікавленість держави новими виробничими
форма обумовлюється тим, що вони вирішують проблеми зайнятості, залучення інвестицій, пожвав-
лення інноваційної діяльності і як результат наповнення державного бюджету. Особлива роль класте-
рів у розв’язанні проблем місцевого рівня, тому саме на регіональні органи влади покладається найбі-
льша відповідальність в цій справі. Пріоритетом же в діяльності уряду повинно стати зняття бюрокра-
тичних перешкод на шляху створення нових кластерів. Перед державою ставиться завдання розробки
спеціальних законодавчих актів, які б регулювали діяльність кластерів, зменшуючи невизначеність ситу-
ації; активізації наукових досліджень в місцевих університетах, які мають значення для розвитку клас-
терів та створення інформаційних баз даних, які потрібні для нормального функціонування; надання
державних гарантій при залученні до кластера іноземних інвестицій.
Джерела та література
1. 1.Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення.-К.: Об’єднаний інститут
економіки НАН України, 2005.-539с.
2. Портер М. Конкуренція. М., Вільямс, 2000.-360с.
3. 3.Основні економічні показники діяльності підприємств-субєктів підприємницької діяльності за 2005
рік. Стат.бюлетень.- К.: Держкомстат України, 2006.-221с.
4. 4.Основні економічні показники діяльності підприємств за 2001 рік. Стат.бюлетень.- К.: Держкомстат
України, 2002.- 123с.
5. 5.Д.Г.Круглий, .В.Бреднікова, Л.Г.Зубкова Сучасні напрями використання лляного волокна //Легка
промисловість, 2005.- №4.-С.60-61.
6. 6.Т.Барашкіна Переробка льону в Україні: досвід, проблеми, перспективи //Легка промисловість, 2004.-
№1.-С46-47.
7. Аналіз роботи легкої промисловості в 2005 р. // Легка промисловість, 2006.- №2.-С.5-6.
8. 8.М.Афанасьев, Л.Мясникова Мировая конкуренция и кластеризация экономики //Вопросы экономики,
2005.- №5.-С.75-86.
9. 9.Г.І.Солуянов Нелегкі проблеми легкої промисловості // Легка промисловість, 2005.- №3.-С.24-25.
10. 10.В.Чевганова, І.Брижань Кластери та їх економічне значення // Економіка України, 2002.- №11.-С.35-
42.
Попова Л.М.
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИЧИН ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ В
СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
В епоху масового споживання багатьох країн світу питання стратегії диверсифікації були головною те-
мою обговорення. Це пов’язано, з одного боку, з помітним зниженням темпів росту у порівнянні з попере-
днім етапом функціонування, а з іншого – прагненням підприємств вистояти в умовах нерівномірного еко-
номічного та політичного розвитку.
Теоретичні засади стратегічного управління, розроблені західними вченими Р. Акоффом, І. Ансоффом,
П.Ф. Друкером, Б. Карлосом, У. Кіангом, Д. Кліландом, А.ДЖ. Стріклендом, А.А. Томпсоном та ін., далеко
не в повній мірі відповідають реаліям постсоціалістичних країн у цілому й України зокрема [4; с.3 ].
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-77997 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T11:37:28Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Паливода, О.М. 2015-03-09T17:52:53Z 2015-03-09T17:52:53Z 2007 Інституційне забезпечення інноваційного розвитку легкої промисловості / О.М. Паливода // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 102. — С. 156-159. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77997 Целью нашего исследования является выяснение сущности и преимуществ кластерных организационных технологий и обоснование необходимости их широкого использования как средства активизации инновационной деятельности в легкой промышленности. Метою нашого дослідження є з'ясування сутності та переваг кластерних організаційних технологій і обґрунтування необхідності їх широкого використання як засобу активізації інноваційної діяльності в легкій промисловості. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Инновационно-инвестиционная модель развития экономики – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Інституційне забезпечення інноваційного розвитку легкої промисловості Article published earlier |
| spellingShingle | Інституційне забезпечення інноваційного розвитку легкої промисловості Паливода, О.М. Инновационно-инвестиционная модель развития экономики – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Інституційне забезпечення інноваційного розвитку легкої промисловості |
| title_full | Інституційне забезпечення інноваційного розвитку легкої промисловості |
| title_fullStr | Інституційне забезпечення інноваційного розвитку легкої промисловості |
| title_full_unstemmed | Інституційне забезпечення інноваційного розвитку легкої промисловості |
| title_short | Інституційне забезпечення інноваційного розвитку легкої промисловості |
| title_sort | інституційне забезпечення інноваційного розвитку легкої промисловості |
| topic | Инновационно-инвестиционная модель развития экономики – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Инновационно-инвестиционная модель развития экономики – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/77997 |
| work_keys_str_mv | AT palivodaom ínstitucíinezabezpečennâínnovacíinogorozvitkulegkoípromislovostí |