Історіографія сучасних пам’яткознавчих досліджень православних монастирів в Україні
У статті розглядається питання розвитку сучасної історичної науки і стан історіографії в питанні дослідження православних монастирів як пам'яток історії та культури. Акцентується увага на відновленні наукових напрямів, пов'язаних з археологічними дослідженнями монастирських комплексів, їх...
Saved in:
| Published in: | Питання історії науки і техніки |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78032 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історіографія сучасних пам’яткознавчих досліджень православних монастирів в Україні / О.Л. Ластовська // Питання історії науки і техніки. — 2014. — № 1. — С. 72-79. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859984743305576448 |
|---|---|
| author | Ластовська, О.Л. |
| author_facet | Ластовська, О.Л. |
| citation_txt | Історіографія сучасних пам’яткознавчих досліджень православних монастирів в Україні / О.Л. Ластовська // Питання історії науки і техніки. — 2014. — № 1. — С. 72-79. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Питання історії науки і техніки |
| description | У статті розглядається питання розвитку сучасної історичної науки і стан історіографії в питанні дослідження православних монастирів як пам'яток історії та культури. Акцентується увага на відновленні наукових напрямів, пов'язаних з археологічними дослідженнями монастирських комплексів, їх підземних будов і некрополів.
В статье рассматривается вопрос развития современной исторической науки и состояние историографии в вопросе исследования православных монастырей как памятников истории и культуры. Акцентируется внимание на возобновлении научных направлений, связанных с археологическими исследованиями монастырских комплексов,
их подземных строений и некрополей.
The article discusses the historical development of modern science and the state of historiography
on the issue of research Orthodox monasteries as monuments of history and culture.
Attention is focused on the resumption of research areas related to archaeological research
monasteries and their underground buildings and cemeteries.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:27:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 1 72
УДК 271.2(477)«19/20»
ІСТОРІОГРАФІЯ СУЧАСНИХ ПАМ’ЯТКОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
ПРАВОСЛАВНИХ МОНАСТИРІВ В УКРАЇНІ
Ластовська О.Л.
(Національний заповідник «Софія Київська»)
У статті розглядається питання розвитку сучасної історичної науки і стан
історіографії в питанні дослідження православних монастирів як пам'яток історії
та культури. Акцентується увага на відновленні наукових напрямів, пов'язаних з ар-
хеологічними дослідженнями монастирських комплексів, їх підземних будов і некро-
полів.
Ключові слова: історіографія, православні монастирі, археологія, архітектура
монастирів, некрополі монастирів, печери монастирів.
Пам’яткознавчі дослідження ще з
ХІХ ст. стали невід’ємною частиною
історії Церкви та історії монастирів. Це
пов’язано із сакральним та історичним
значенням місця події в їх розвитку.
Відповідно постає проблема їх збере-
ження, а можливо і музеєфікації. Тоді
ж у ХІХ ст. з’явився й відповідний на-
уковий напрям – церковна археологія.
Цей термін досить широко застосову-
ється й сьогодні. Але вочевидь він вже
є анахронізмом. Натомість з’явилося
нове поняття – церковне пам’ятко-
знавство. Теж недосконале за своїм
змістом. Однак, ще у 1998 р. сучасний
фахівець-політолог О. Шуба зауважу-
вав: «Сучасне відродження українсько-
го церковного пам’яткознавства потре-
бує уточнення його об’єкту крізь при-
зму нинішнього розуміння значення,
ролі і місця культової архітектури та
мистецтва у становленні і розвитку ві-
тчизняної культури, потреб та можли-
востей держави і суспільства у їх охо-
роні та збереженні» [51].
Пам’яткознавчі дослідження ма-
ють певну особливість. Їх завданням є
не лише вивчення існуючої пам’ятки.
В окремих випадках можливе дослі-
дження і вже зниклої. Як приклад,
можна навести ситуацію із знищеною
у 1936 р. дзвіницею Києво-
Кирилівського монастиря, автором
якої був відомий архітектор
І. Григорович-Барський. Оскільки на
початку ХХІ ст. було підняте питання
про можливе її відновлення, відомі іс-
торики І. Марголіна та
В. Ульяновський провели відповідне
дослідження архівних документів,
пов’язаних із нею [29].
Ще однією особливою стороною
пам’яткознавства стало вивчення іс-
торії архітектурних пам’яток крізь
призму біографії їх авторів. Так,
Т. Кілессо, описуючи життя відомого
українського будівничого ХVIII ст.
І. Григоровича-Барського, відзначала і
результати його діяльності у Києво-
Кирилівському, Києво-
Межигірському, Золотоніському Кра-
сногірському та ін. монастирях [20].
На рубежі зміни політичної і
державної систем активізувалися дис-
кусії з приводу стану та шляхів розви-
тку пам’яткознавчих досліджень. Об-
говорювалися не лише концептуальні
моменти (напр., термінологія), але й
суто практичні (напр., необхідність
зняття чи постановки на облік конкре-
НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 1 73
тних пам’яток) [19; 37]. На початко-
вому етапі всі ці проблеми представ-
лялися і розв’язувалися на сторінках
«Пам’яток України» та «Старожитно-
стей», а пізніше – ще й в рамках нау-
кових конференцій та інших видань.
Поступово розвиток пам’яткознавчих
досліджень зосереджується навколо
Центру пам’яткознавства НАН Украї-
ни, утвореного спільною постановою
АН УРСР та Головної ради УТОПІК
№151 від 23 травня 1991 р. З того часу
активна діяльність працівників цієї ін-
ституції призвела до появи 7 спеціалі-
зованих у даному напряму видань
(«Відлуння віків», «Нові дослідження
пам’яток козацької доби» та ін.) та на-
віть започаткуванню підготовки фахі-
вців в аспірантурі по напряму
«Пам’яткознавство. Музеєзнавство».
Вже на початку 1990-х рр. активно
йшло обговорення можливості поєд-
нання пам’яткоохоронної роботи і ви-
користання культових споруд (монас-
тирських комплексів, соборів, церков,
капличок). Але від самого початку цей
процес мав піднесено-захоплений хара-
ктер, що зумовлювалося морально-
ідейною стороною питання. Саме в та-
кому ключі, зокрема, висловлювався ві-
домий фахівець В. Акуленко:
«…відкрито шлях до врятування бага-
тьох пам’яток архітектури… Пам’ятка
культового характеру надійно зберіга-
ється, коли вона виконує в суспільстві
своє функційне призначення, для кого
вона була зведена» [1]. Іноді в публіка-
ціях відзначається як певний негатив те,
що монастирські комплекси використо-
вуються не за призначенням [45].
В контексті цієї проблеми неод-
норазово лунають заклики до ряту-
вання культових пам’яток чи їх відно-
влення, як наприклад, у ситуацією з
Вишгородом, де колись знаходилися
Межигірський монастир і Борисогліб-
ський храм [8].
Порятунок монастирських буді-
вель, їх реставрація і відновлення ста-
ли із 1990-х років регулярною темою
у наукових публікаціях. При цьому
акцентувалася увага саме на їх зна-
ченні як пам’яток історії і культури.
Досить багато інформації дослідники
почали подавати з приводу тих подій,
в результаті яких здійснювалися пере-
будови монастирів, нищення їх оригі-
нального інтер’єру. Оцінювалася мо-
жливість їх відновлення і проведення
ремонтно-реставраційних робіт. Саме
на цьому, зокрема, наголошувалося в
публікації Н. Залозної-Бобровицької з
приводу будівель київського Введен-
ського монастиря [17]. Крім того, ав-
тор, по суті, представила можливість
успішної співпраці в такому напрямі
як церковних, так і державних та гро-
мадських організацій.
Монастирські комплекси стали не
лише об’єктом охорони, але й предме-
том археологічних досліджень. Власне,
ідея їх археологічного дослідження не
нова. Вона побутувала ще у ХІХ ст., але
лише з періодом незалежності України
можна говорити про планомірну її реа-
лізацію. Питання про проведення широ-
ких археологічних досліджень на тери-
торії монастирів почали ставитися фак-
тично вже наприкінці радянської епохи,
але втілюватися в реальність – в 1990-х
роках. Зокрема, це стосується знамени-
того козацького Трахтемирівського мо-
настиря [46].
Археологічні дослідження в но-
вих суспільних умовах і при нових
методах наукового дослідження мо-
жуть давати відповіді на значущі пи-
тання із історії монастирів. Напри-
клад, В. Харламову вдалося ідентифі-
кувати келію Феодосія Печерського,
засновника Києво-Печерського мона-
стиря: «Виявлена між земляними ле-
жанками могильна яма свідчить про
те, що з 1074 до 1091 р. тут справді
міг знаходитися прах Феодосія, який
відшукав Нестор-літописець» [48].
Обов’язково слід відзначити пу-
блікацію у 2002 р. В. Шевченко, при-
НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 1 74
свячену відомому українському архе-
ологу М. Брайчевському (1924-2001),
котрий ще у 1967 р. ставив питання
про наукове дослідження і збереження
території колишнього Києво-
Печерського монастиря (а на той час
вже державного заповідника) та відно-
влення Успенського собору, причому
ще й з небаченою на той час пропози-
цією здійснювати атеїстичну пропага-
нду за межами Лаври [49]. До речі, ряд
його пропозицій вже тоді почали вті-
люватися в життя (впорядкування над-
гробків, дослідження підземних спо-
руд, реставрація деяких споруд).
Найбільш регулярними археологі-
чні дослідження у пострадянський пері-
од стали на території якраз Києво-
Печерського монастиря (із усієї багато-
манітності інших монастирів на терито-
рії України). Про це свідчить і значний
масив наукових публікацій. Вони засві-
дчили можливість вивчати території
обителей археологічними методами до-
сить різнопланово як в хронологічному
матеріалі, так і в інших аспектах (напр.,
за допомогою антропології).
В регіональному вимірі археоло-
гічні дослідження на території інших
монастирів проводяться значно рідше,
і, як правило, у сфері інтересів пере-
бувають найбільш значущі монастир-
ські об’єкти. Так, з 2003 р. почала до-
слідження Вознесенського Переяслав-
ського монастиря археологічна експе-
диція Національного історико-
етнографічного заповідника «Переяс-
лав». Результатам її діяльності була
присвячена публікація Д. Тетері у
2007 р. [44]. Автор вказував на «акти-
вну освоєність» території монастиря в
період його існування.
Різноплановими стали й дослі-
дження (та їх публікація) архітектур-
них особливостей в монастирях.
Ряд публікацій належить
В. Вечерському. Відзначаючи уніка-
льну архітектуру Глухівського Успен-
ського монастиря, він зауважує, що
«монастирський собор славний в істо-
рії української архітектури свою уні-
кальною композицією, в якій поєдну-
валися риси козацького відродження
(загальна структура) та західного ба-
роко (криволінійність й ускладненість
зовнішніх обсягів). Цей собор був ні-
би проміжною ланкою між двома ар-
хітектурними типами українських
храмів: хрещатим п’ятидільним і три-
дільним триверхим» [9]. Подальші на-
працювання В. Вечерського призвели
до появи за його авторства моногра-
фії, присвяченої історії архітектурного
розвитку монастирських комплексів в
різних регіонах України [10].
Архітектурні особливості монас-
тирських ансамблів Волині перебува-
ють в сфері інтересів О. Савчука, зок-
рема щодо Низкиницького монастиря.
При цьому він наголошує, що історія
пам’яток цього краю є ще недостатньо
вивченою і тому храмова архітектура
потребує «більш глибокого та ком-
плексного аналізу» [42].
Новим напрямом в історичній на-
уці стало вивчення монастирських не-
крополів (звичайно, увага науковцями
приділялася й іншим некрополям – па-
рафіяльним, військовим, міським то-
що). Відзначався незадовільний стан
поховань, в основному в контексті зви-
нувачень радянської влади: «Гірка доля
й цвинтаря ХVII століття в Лаврі, за
Дальніми печерами, де в Хрестовозд-
виженському храмі була усипальниця
київських митрополитів… Нелюдська
рука «господарювала» й біля Братсько-
го монастиря на Подолі, було знищено
нашу родову пам’ять» [27].
До історії деяких монастирських
некрополів вчені звертаються взагалі
вперше за весь час їх існування. Так, у
2011 р. вперше з’явилася публікація з
історії та стану некрополя Благові-
щенського Ніжинського монастиря. Її
автор, С. Зозуля, не лише наводить ві-
НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 1 75
дповідну інформацію, але й склав абе-
тковий довідник поховань [18].
В контексті пам’яткознавчих до-
сліджень необхідно звернути увагу на
вивчення дослідниками печерних ком-
плексів монастирів. В першу чергу го-
ловна увага науковців була прикута до
найбільш відомих центрів православ-
ної чернечої культури, а інформація ж
стосовно периферійних монастирів об-
роблялася вже з проекцією саме на
них. Саме тому спочатку з’явилися до-
слідження стосовно Києво-Печер-
ського монастиря і древнього Києва та
його околиць (де за інформацією фахі-
вців нараховується близько 20 монас-
тирських печерних комплексів).
Вже наприкінці існування СРСР
з’явилися перші дослідження, присвя-
чені монастирським печерам, що мали
широке наукове і суспільне значення.
Тому не можна стверджувати що це
стало надбанням лише новітнього ча-
су. Адже монастирські печери вивча-
лися і в радянські часи. Однак це були
поодинокі дослідження і досить рідкі-
сні публікації.
У 1991 р. була видрукувана това-
риством «Знання» брошура С. Хвед-
чені, присвячена печерам Києво-
Печерського монастиря [50]. В ній він
не лише намагався представити історію
цих печер, але й визначити місце роз-
ташування невивчених ділянок. Нова-
торством стало залучення широкого ко-
ла картографічного матеріалу. Більше
того, він навіть спробував суто гіпоте-
тично підтримати ідею про дво- або ж
багатоповерховість лаврських печер.
В подальшому тема печер Києво-
Печерського монастиря лише розви-
валися у різноманітних ракурсах. В
деяких випадках певні ідеї висловлю-
валися як доконаний факт. Але в
окремих випадках вони, навпаки, під-
давалися сумніву. Наприклад,
Р. Новакович у 1994 р. зазначав: «не
може пояснити сучасна наука і факту
нетлінності мощей. Жодна з наукових
гіпотез (природна муміфікація та
штучне бальзамування) після ретель-
ного вивчення мощей науково не під-
тверджена!» [35, с.128].
Розвитку знань про ці печери
сприяла в першу чергу цілеспрямова-
на наукова програма Національного
Києво-Печерського історико-
культурного заповідника, заснування
при ньому постійних наукових видань
(«Лаврський альманах») та проведен-
ня щорічних конференцій («Могилян-
ські читання», «Православ’я (Христи-
янство) – Наука – Суспільство: питан-
ня (проблеми) взаємодії»). Зокрема, у
2012 р. був виданий спеціально при-
свячений цій темі 27-й випуск «Лавр-
ського альманаху» (разом з тим, треба
відмітити, що ця тема розглядалася і в
багатьох попередніх випусках). На йо-
го сторінках були опубліковані деякі
документальні джерела і ряд дослі-
джень, зокрема М. Стріхаря,
Я. Литвиненка, Р. Качана, Т. Бобров-
ського, Г. Івакіна та ін. [28; 43].
Одночасно у Києві досліджува-
лися й інші печерні комплекси. Зок-
рема, одним із перших дослідників,
який приділив їм увагу є
Т. Бобровський, котрий вивчав печери
Гнилецького та інших монастирів [2;
3; 5]. Його наукові розвідки були роз-
винуті у дисертаційне дослідження, а
потім і в монографію [4; 7]. Однією з
його позицій стала думка про існу-
вання кількох печерних монастирів в
околицях Києва, що не були відомі із
письмових джерел, але про це свід-
чать археологічні матеріали.
Паралельно дослідженням пече-
рних монастирських комплексів також
займалися В. Дятлов щодо печер Гни-
лецького монастиря [16], О. Курмаз і
М. Стріхар щодо печер у Китаєвській
пустині [24], О. Воронцова щодо пе-
черного комплексу Звіринецького мо-
настиря [12] та ін.
В центрі уваги науковців опини-
лися, звичайно, і монастирські ком-
НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 1 76
плекси інших регіонів, які теж досить
інтенсивно почали вивчатися з кінця
80-х років. Про їх дослідження на Че-
рнігівщині у 1998 р. опублікував свою
розвідку В. Руденок, співробітник Че-
рнігівського державного історико-
культурного заповідника [40]. Особ-
ливу вагу мають висновки автора, то-
му що дослідження печер тут здійс-
нювалися із 1987 р. під його безпосе-
реднім керівництвом і, як він зазна-
чив, набули постійного характеру. В
подальшому, продовжуючи тему, до-
слідник наголошував на необхідності
більш детального вивчення чернігів-
ських печер та їх реставрації. Він дій-
шов висновку, що «місцеві традиції
печерного помешкання, а, виходячи з
цього, і печерного будівництва, ви-
явилися настільки стійкими, що спо-
рудження і використання печер три-
вало у Чернігові та на його околицях
до початку ХХ ст.» [41].
Досліджувалися печерні монас-
тирські комплекси і на Полтавщині. Їм
приділив деяку увагу у 2005 р. вже
згадуваний київський дослідник
Т. Бобровський [6].
З кінця 1980-х років розпочалися
й дослідження печер монастирів на
Черкащині. Відомо з історичних дже-
рел про їх існування у багатьох обите-
лей цього регіону, зокрема у Золото-
ніському, Ірдинському (Виноградсь-
кому), Жаботинському та ін. Однак,
планомірні дослідження з наступними
науковими публікаціями проводилися
лише в окремих із них. Перша отри-
мана інформація була відображена
спочатку в матеріалах звітів Черкась-
кої Лісостепової археологічної експе-
диції (ЧЛАЕ) [14]. Пізніше ж резуль-
тати друкувалися В. Ластовським, ко-
трий разом з Л. Сиволап вивчав пече-
рний комплекс Ірдинського Виног-
радського монастиря [25; 26], відомий
завдяки першій публікації ще ХІХ ст.
графа О. Бобринського. Одночасно
Л. Сиволап, О. Марченко та
О. Пашковський доклали зусиль до
виявлення і всебічного вивчення пе-
чер Жаботинського монастиря [31;
32]. У 2000 р. О. Марченко спробував
узагальнити існуючу на той час інфо-
рмацію про монастирські печери на
Черкащині [30].
Серед монастирів Поділля най-
більш відомий своїми печерними хо-
дами Михайлівський Бакотський, що
почали досліджуватися ще у 1884 р.
В. Антоновичем, і є в цьому регіоні
найдавнішою пам’яткою цього типу,
яка продовжує вивчатися вже сучас-
ними дослідниками [11; 13].
Одне із останніх досліджень, про-
ведене О. Кравченком, стосувалося пе-
черних монастирських комплексів Пів-
нічно-Західної Слобожанщини середи-
ни ХVII – ХVIII ст. [21; 22] Тут він, слі-
дуючи за принципами іншого сучасного
дослідника М. Цапенка, не бездоганни-
ми, виділяє окремий тип монастирів –
«підземні монастирі», у свою чергу по-
діляючи його ще на дві категорії – 1)
«невеликі за площею печери, викопані у
схилі яру або корінного берегу», до якої
були віднесені Ряснянський скит, Пре-
ображенський Скельський монастир та
ін., 2) «печери з підземною церквою»,
до якої було віднесено Охтирський Бла-
говіщенський монастир. Інформаційна
насиченість досліджень О. Кравченка
досить висока. Разом з тим, анахроніз-
мом, властивим для ХІХ ст., слід вважа-
ти твердження О. Кравченка щодо
утворення печерних комплексів внаслі-
док «нападів татар».
Важливо зазначити розвиток і
використання новітніх наукових те-
хнологій в дослідженні монастирсь-
ких комплексів. Так, О. Кравченко
вказує на позитивний результат ви-
користання GPS-навігатора: це «до-
зволило сформувати єдину базу да-
них розташування, розмірів і рельє-
фу монастирів» [23].
НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 1 77
Печерні монастирі Наддністря-
нщини в ряді публікацій досліджу-
вали Б. Рідуш [38; 39] та
П. Нечитайло [33; 34].
Не можна не згадати і про дослі-
дження печерних монастирських ком-
плексів на території Криму. Не про всі
з них залишилися писемні відомості.
Тому іноді висловлюються припу-
щення про існування таких чернечих
громад у давнину. Зокрема, дослідник
із Сімферополя В. Петровський у 1996
р. висловив припущення про діяль-
ність одного з таких монастирів у
VIII-IХ ст. в складі комплексу Бакла
[36]. Тема християнського печерного
Криму висвітлювалася і в багатьох
інших публікаціях [15; 47].
Таким чином, історіографія
пам’яткознавчих досліджень право-
славних монастирів представляє до-
сить інтенсивний розвиток сучасної
історичної науки у вивченні монас-
тирських комплексів в різноплано-
вих аспектах і значні напрацювання
теоретичного плану.
ЛІТЕРАТУРА
1. Акуленко В. Свобода совісті – сво-
бода реставрації // Старожитності. – 1992. –
№1. – С. 4.
2. Бобровський Т. Дослідження печер
Гнилецького монастиря // История и архео-
логия Слобод. Украины: Тез. докл. и сообщ.
Всеукр. конф., посвящен. 90-летию ХІІ Ар-
хеол. съезда. – Х., 1992. – С. 5-7.
3. Бобровський Т. Дослідження Гни-
лецьких печер у Києві // Археологічні
дослідження в Україні 1992 р. – К., 1993. –
С. 15-17.
4. Бобровський Т.А. Печерні
монастирі й печерне чернецтво в історії та
культурі середньовічного Києва: Автореф.
дис. … канд. іст. наук. – К., 1995. – 25 с.
5. Бобровский Т.А. Гнилецкий пещер-
ный монастырь в Киеве: (Этапы формиро-
вания архитектурно-исторического ансамб-
ля) // Пам’ятки архітектури і монументаль-
ного мистецтва в світлі нових досліджень. –
К., 1996. – С. 50-52.
6. Бобровський Т. А. Монастирський
печерний комплекс поблизу смт. Диканька
Полтавської обл. (за результатами спелео-
археологічних досліджень у 2005 р. // Праці
науково-дослідного інституту
пам’яткоохоронних досліджень. – К., 2007.
– Вип. 2. Ч. 2. – С. 9 – 29.
7. Бобровський Т. Підземні споруди
Києва від найдавніших часів до середини
XIX ст.(спелео-археологічний нарис). — К.,
2007. — 175 с.
8. Булаєвська Н. Вишгород: хто відгу-
кнеться? // Старожитності. – 1992. – №6. –
С. 14.
9. Вечерський В. Столичний Глухів //
Старожитності. – 1992. – №12. – С. 6-7.
10. Вечерський В. Українські монас-
тирі. – К., 2008. – 400 с.
11. Винокур І.С. Скелі й печери в істо-
рії Бакоти // Скелі й печери в історії та ку-
льтурі стародавнього населення України. –
Львів, 1995. – С. 16 – 19.
12. Воронцова О.А. Дослідження та
відродження Звіринецького печерного ком-
плексу у Києві – середньовічної пам’ятки
історії та культури України // Лаврський
альманах. – Вип. 23. – К., 2010. – С. 7-53.
13. Гайко Г., Білецький В., Мікось Т.,
Хмура Я. Гірництво й підземні споруди в
Україні та Польщі (нариси з історії). — До-
нецьк: УКЦентр, Донецьке відділення
НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії»,
2009. — 296 с.
14. Григорьев В.П., Сиволап М.П. От-
чет о раскопках и разведках Черкасской Ле-
состепной археологической экспедиции в
1988 г. // Науковий архів Інституту
археології НАН України. 1989.
15. Днепровский Н.В., Шкурдода Н.А.
К вопросу о первоначальной литургической
планировке триконхиальных пещерных
церквей Эски-Кермена // Лаврський альма-
нах. – Вип. 23. – К., 2010. – С. 124-143.
16. Дятлов В.А. История Киево-
Гнилецкого монастыря и краткое описание
НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 1 78
его пещер // Сб. материалов юношеской на-
уч.-практ. конф. г. Москвы; секция археоло-
гии. – М., 1993. – Вып. 4. – С. 15-38.
17. Залозна-Бобровицька Н. Введенсь-
кий монастир – шлях до відродження // Віс-
ник. УТОПІК. – 2001. – №3. – С. 81-83.
18. Зозуля С. Некрополь Благовіщен-
ського монастиря в Ніжині // Праці Центру
пам’яткознавства. – Вип. 20. – К., 2011. –
С. 259-280.
19. Історія несе надію // Старожитнос-
ті. – 1991. – №10. – С. 4-5.
20. Кілессо Т. Григорович-Барський.
Невідомі сторінки життя і творчості // Ста-
рожитності . – 1992. – №10. – С. 5.
21. Кравченко О.М. Печери та печерні
монастирі другої половини ХVII – ХVIII ст.
// Сумський історико-архівний журнал. –
№ХVI-ХVII. – Суми, 2012. – С. 168-172.
22. Кравченко О.М. Монастирі Півні-
чно-Західної Слобожанщини середини ХVII
– ХVIII ст. як об’єкти культурної спадщини.
Автореферат дисертації на здобуття науко-
вого ступеня кандидата історичних наук. –
К., 2012. – 20 с.
23. Кравченко О.М. Історія вивчення
монастирів Північно-Східної Слобожанщи-
ни // Праці Центру пам’яткознавства. – Вип.
20. – К., 2011. – С. 111-116.
24. Курмаз О., Стріхар М. Археологічні
дослідження печери «Тимофія»
Св. Троїцького Китаївського скита у Києві //
М-ли VI Міжнар. археолог. конф-ції студен-
тів і молодих вчених. – К., 1996. – С. 224-226.
25. Ластовський В.В., Сиволап Л.Г.
Печерний комплекс Виноградського монас-
тиря на Черкащині // Матеріали VI Міжнар.
археолог. конф-ції студентів і молодих вче-
них. – К., 1996. – С. 226-227.
26. Ластовський В.В. Печери Успенсь-
кого Виноградського (Ірдинського) монас-
тиря // Лаврський альманах. – Вип. 23. – К.,
2010. – С. 102-108.
27. Левченко О. Київський некрополь:
сором нашої непам’яті // Старожитності. –
1992. – №8. – С. 7.
28. Литвиненко Я.В. Іконостаси і мо-
нументальний живопис лаврських печер.
Датування, атрибуція, втрати, поновлення //
Лаврський альманах. – Вип. 27. – К., 2012. –
С. 306-337.
29. Марголина И., Ульяновский В. Ис-
торическая судьба колокольни киевского
Кирилловского монастыря // Софійські чи-
тання. – К., 2007. – С. 324-331.
30. Марченко О.В. Підземні споруди
Черкащини // Яковлівські читання. – Черка-
си, 2000. – С. 12-19.
31. Марченко О.В., Сиволап Л.Г. Ку-
льтові печери Жаботинського Онуфріївсь-
кого монастиря // М-ли VI Міжнар. архео-
лог. конф-ції студентів і молодих вчених. –
К., 1996. – С. 227-228.
32. Марченко О.В., Пашковський О.А.
Спелеоархеологічний комплекс Жаботинсь-
кого Онуфріївського монастир // Лаврський
альманах. – Вип. 23. – К., 2010. – С. 109-115.
33. Нечитайло П. О. Дослідження пе-
черного монастиря в с. Стіна // Матеріали X
Подільської історико-краєзнавчої конфере-
нції. – Кам’янець-Подільський, 2000. – С.
137-144.
34. Нечитайло П.О. Печерні
монастирі-фортеці у Середньому
Подністров’ї // Магістеріум. – Вип. 11. – К.,
2003. – С. 75-82.
35. Новакович Р. Феномен лаврських
печер // Київська старовина. – 1994. – №2. –
С. 127-128.
36. Петровський В. Нові дослідження
«печерного міста» Бакла в Криму // Матері-
али VI Міжнар. археолог. конф-ції студентів
і молодих вчених. – К., 1996. – С. 202-203.
37. Поверження кумира // Старожит-
ності. – 1991. – №10. – С. 5.
38. Рідуш Б. Печерні монастирі Буко-
вини // Питання стародавньої та середньові-
чної історії, археології й етнографії: Зб. на-
укових статей. ‑ Чернівці, 1997. ‑ Вип. 3. ‑ С.
108-111.
39. Рідуш Б. Печерні монастирі Подні-
стров’я: проблеми дослідження та датуван-
ня // Середньовічна Європа: погляд з кінця
ХХ ст.: Матеріали Міжнародної наукової
конференції. ‑ Чернівці: Золоті литаври,
2000. ‑ С. 46-51.
НАУКОВІ ПУБЛІКАЦІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 1 79
40. Руденок В. Давньоруські монастирі
Чернігова в археологічних дослідженнях //
Могилянські читання. – К., 1999. – С. 121-126.
41. Руденок В., Новик Т. Аліпієві пе-
чери в Чернігові. Проблема дослідження та
збереження // Сіверщина в історії України. –
Вип. 4. – 2011. – С. 60-65.
42. Савчук О.В. Свято-Успенський
Низкиницький монастир: історія, архітекту-
ра, святині // Софійські читання. – К., 2013.
– С. 196-200.
43. Стрихар М. Звіт про спелео-
археологічні дослідження Варязьких пе-
чер Києво-Печерської Св. Успенської
лаври. 1999 рік. Упорядкування тексту
Р.І. Качана // Лаврський альманах. – Вип.
27. – К., 2012. – С. 102-117.
44. Тетеря Д. Історико-археологічні
дослідження на території Вознесенського
монастиря у Переяславі // Нові дослідження
пам’яток козацької доби в Україні. – Вип.
16. – К., 2007. – С. 34-41.
45. Тихенко В. Храм благодійності. До
історії Києво-Введенського монастиря //
Старожитності. – 1993. - №1. – С. 15.
46. Титова О. На пам’ятках… смітни-
ки // Старожитності. – 1992. – №12. – С. 3.
47. Тур В.Г. Православные монастыри
Крыма в ХIХ – начале ХХ вв. – 2-е изд.,
испр. и доп. – К., 2006. – 248 с.
48. Харламов В. Віднайдена келія Фе-
одосія Печерського // Київська старовина. –
1993. – №3. – С. 66-68.
49. Шевченко В.П. М. Брайчевський
на ниві охорони пам’яток та історичного се-
редовища // Лаврський альманах. – Вип. 8. –
2002. – С. 46-51.
50. Хведченя С.Б. Старовинні карти
розкривають таємниці лаврських печер. –
К., 1991. – 32 с.
51. Шуба О.В. Церковне пам’ятко-
знавство у національно-культурному відро-
дженні України // Археометрія та охорона
історико-культурної спадщини. – К., 1998. –
Вип. 2. – С. 96-105.
Ластовская О.Л. Историография современных памятниковедческих исследо-
ваний православных монастырей в Украине.
В статье рассматривается вопрос развития современной исторической науки и со-
стояние историографии в вопросе исследования православных монастырей как памят-
ников истории и культуры. Акцентируется внимание на возобновлении научных на-
правлений, связанных с археологическими исследованиями монастырских комплексов,
их подземных строений и некрополей.
Ключевые слова: историография, православные монастыри, археология, архитек-
тура монастырей, некрополи монастырей, пещеры монастырей.
Lastovska O.L. The historiography of modern research study of the monuments Or-
thodox monasteries in Ukraine
The article discusses the historical development of modern science and the state of histo-
riography on the issue of research Orthodox monasteries as monuments of history and culture.
Attention is focused on the resumption of research areas related to archaeological research
monasteries and their underground buildings and cemeteries.
Keywords: historiography, Orthodox monasteries, archeology, architecture of monaster-
ies, cemeteries of monasteries, caves of monasteries.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-78032 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2077-9496 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:27:36Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Ластовська, О.Л. 2015-03-10T14:34:55Z 2015-03-10T14:34:55Z 2014 Історіографія сучасних пам’яткознавчих досліджень православних монастирів в Україні / О.Л. Ластовська // Питання історії науки і техніки. — 2014. — № 1. — С. 72-79. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78032 271.2(477)«19/20» У статті розглядається питання розвитку сучасної історичної науки і стан історіографії в питанні дослідження православних монастирів як пам'яток історії та культури. Акцентується увага на відновленні наукових напрямів, пов'язаних з археологічними дослідженнями монастирських комплексів, їх підземних будов і некрополів. В статье рассматривается вопрос развития современной исторической науки и состояние историографии в вопросе исследования православных монастырей как памятников истории и культуры. Акцентируется внимание на возобновлении научных направлений, связанных с археологическими исследованиями монастырских комплексов, их подземных строений и некрополей. The article discusses the historical development of modern science and the state of historiography on the issue of research Orthodox monasteries as monuments of history and culture. Attention is focused on the resumption of research areas related to archaeological research monasteries and their underground buildings and cemeteries. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Наукові публікації Історіографія сучасних пам’яткознавчих досліджень православних монастирів в Україні Историография современных памятниковедческих исследований православных монастырей в Украине The historiography of modern research study of the monuments Orthodox monasteries in Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Історіографія сучасних пам’яткознавчих досліджень православних монастирів в Україні Ластовська, О.Л. Наукові публікації |
| title | Історіографія сучасних пам’яткознавчих досліджень православних монастирів в Україні |
| title_alt | Историография современных памятниковедческих исследований православных монастырей в Украине The historiography of modern research study of the monuments Orthodox monasteries in Ukraine |
| title_full | Історіографія сучасних пам’яткознавчих досліджень православних монастирів в Україні |
| title_fullStr | Історіографія сучасних пам’яткознавчих досліджень православних монастирів в Україні |
| title_full_unstemmed | Історіографія сучасних пам’яткознавчих досліджень православних монастирів в Україні |
| title_short | Історіографія сучасних пам’яткознавчих досліджень православних монастирів в Україні |
| title_sort | історіографія сучасних пам’яткознавчих досліджень православних монастирів в україні |
| topic | Наукові публікації |
| topic_facet | Наукові публікації |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78032 |
| work_keys_str_mv | AT lastovsʹkaol ístoríografíâsučasnihpamâtkoznavčihdoslídženʹpravoslavnihmonastirívvukraíní AT lastovsʹkaol istoriografiâsovremennyhpamâtnikovedčeskihissledovaniipravoslavnyhmonastyreivukraine AT lastovsʹkaol thehistoriographyofmodernresearchstudyofthemonumentsorthodoxmonasteriesinukraine |