Профетизм модерної німецької філософії: К. Маркс і Е. Гусерль
The author explores the quasi religious encroachment of Husserl's phenomenology that is generalized in the notion of «prophetism». Modern philosophy demonstrates the following paradox: though it declares itself to be determined by scientific ideal, anyway, realization of this intention causes q...
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7813 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Профетизм модерної німецької філософії: К. Маркс і Е. Гусерль / С. Пролеєв // Філософ. думка. — 2009. — № 1. — С. 125-133. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859660825088753664 |
|---|---|
| author | Пролеєв, С. |
| author_facet | Пролеєв, С. |
| citation_txt | Профетизм модерної німецької філософії: К. Маркс і Е. Гусерль / С. Пролеєв // Філософ. думка. — 2009. — № 1. — С. 125-133. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | The author explores the quasi religious encroachment of Husserl's phenomenology that is generalized in the notion of «prophetism». Modern philosophy demonstrates the following paradox: though it declares itself to be determined by scientific ideal, anyway, realization of this intention causes quasi religious phenomena and effects. Obviously, the objective truth of thought is attained in order to make possible the domination of prophetic spirit. This is the specific feature of German modern philosophy, specifically of Husserl's. The paper discusses Husserl's' analysis of the «crisis of European humankind» and his idea of the «spiritual Europe» (Vienna Speech, 1935). In order to make evident its specific commitment Husserl's position is compared with Marxist materialistic conception. This is rather helpful in underlining the common logic of these two philosophies. The paper marks out the following elements constituting the prophetic position: primacy of idea over reality; reduction of reality to privileged ontological instance; radical disparagement of any other opinion as untrue; emancipation from untruth by way of soteriological practice; and defining true reality and legitimating one's own philosophy as the way to achieve it. Thus, both Husserl's phenomenology and Marx's materialistic understanding of history turn into the messiah able to rescue the world from the captivity of a deleterious existence. Thus philosophy becomes the propaganda of Weltanschauung.
|
| first_indexed | 2025-11-30T10:00:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235�7941. “Філософська думка”, 2009, № 1 125
Модерний філософський дискурс підпорядковує
себе ідеалові науковості, що передбачає самооб�
ґрунтування філософії у вигляді строгої науки.
Але парадоксальним чином реалізація цього праг�
нення супроводжується зазіханнями цілком потес�
тарного та сакралізованого ґатунку. Універсальна
теоретична проґрама самообґрунтування та роз�
гортання об'єктивного, вільного від упереджень мис�
лення повсякчас породжує квазірелігійні ефекти.
Досягнення об'єктивної істинності думки здій�
снюється лише для того, щоб запанував профе�
тичний дух. Найхарактерніше це для німецької
новочасної філософії, і Гусерлева феноменологія
тут не є винятком.
У цій статті я хотів би звернути увагу на ту ри�
су феноменології, яку зазвичай недооцінюють, і
вона залишається у сутінках. Здається, нема нічо�
го більш протилежного у теоретичній царині, ніж
марксистська доктрина, з одного боку, і Гусерлева
феноменологія — з іншого. Марксизм слугує зраз�
ком ідеологічно анґажованого вчення, самоусвідом�
лення якого тісно пов'язане з бажанням відіграти
активну соціальну роль. Натомість Гусерлева фе�
номенологія має репутацію послідовного праг�
нення до ідеалу філософії як строгої науки, для
якої немає нічого більш відразливого, аніж вузько�
соціальна заанґажованість. Однак є важлива риса,
яку Гусерлева феноменологія поділяє з марксиз�
мом. Це — профетичний характер обох цих учень.
ПРОФЕТИЗМ МОДЕРНОЇ НІМЕЦЬКОЇ
ФІЛОСОФІЇ: К. МАРКС І Е. ГУСЕРЛЬ
Сергій
Пролеєв
© С. ПРОЛЕЄВ, 2009
Щодо марксистського вчення така характеристика виглядає доволі
очевидною, але щодо Гусерля першою реакцією є, мабуть, подив. Тому пе�
редусім сконцентруємо увагу саме на профетичних властивостях Гусерлевої
феноменології, щоби довести нештучність цієї характеристики. Причому,
як випливає з постановки питання, йдеться не лише про певну паралель
між Марксовим і Гусерлевим ученнями, а про більш загальну тенденцію,
властиву модерній німецькій (та й загалом новочасній) філософії. З цією
метою варто було б послідовно розглянути філософські вчення Геґеля,
Маркса, Ніцше і Гусерля, щоб виявити їхню спорідненість як модифікацій
профетичного духу. Але обмежені рамки журнальної публікації це внемож�
ливлюють; відтак, пропонована стаття реалізує лише частину ширшого
дослідницького проекту.
Перш ніж перейти до з'ясування питання, в якому сенсі та на яких під�
ставах можна говорити про профетизм Гусерлевої феноменології, необхід�
но уточнити зміст самого застосовуваного тут поняття профетизму. Духом
профетизму в цьому разі іменується вихід філософії за межі свого теоретич�
ного покликання і перетворення її на практику, що підпорядковує свідо�
мість владі певної ідеї, вчення, доктрини. Від свого історичного початку
філософування відкриває нові можливості розуміння та людської дії. Цим
філософія постійно розширює межі людської свободи і є її інтелектуальним
ґарантом. Вона концентрує в собі досвід адогматичності, неупередженості
та строгості мислення.
Натомість дух профетизму є ознакою хвороби філософії, втрати здат�
ності до відкритого пошуку істини та переродження цього пошуку на уста�
лену доктрину, з позицій якої здійснюють оцінки всіх досвідів думки, всіх
явищ та культурних надбань. Коли праця мислення перетворюється на
пропаґанду світогляду, в ній панує дух профетизму. Панування профетич�
ного духу стає ознакою того, що філософія виконує квазірелігійну місію.
Показовим у цьому плані є Гусерлевий аналіз кризи європейського
людства, де Гусерль здійснює низку редукцій, через які в його позиції запа�
новує профетичний дух. Простежмо логіку цих редукцій, спираючись пе�
редусім на текст проґрамової для пізнього Гусерля Віденської доповіді 1935
року, яка стала зачином його підсумкової теоретичної праці «Криза євро�
пейських наук і трансцендентальна феноменологія», окресливши її загаль�
не спрямування.
Примат ідеї над дійсністю
Уже від початку міркувань Гусерля стає зрозумілим,
що криза Європи не є його справжньою темою, а використовується як
зручний відправний пункт для демонстрації власної ідеї. Свою доповідь він
починає заявою про те, що спробує знову привернути інтерес до часто об�
Сергій ПРОЛЕЄВ
126 ISSN 0235�7941. “Філософська думка”, 2009, № 1
говорюваної теми європейської кризи, розгорнувши філософсько�історич�
ну ідею (чи телеологічний сенс) європейського людства [Husserl, s. a.; пор.:
Гусcерль, 1995: с. 297].
Тобто його справжня мета полягає у розгортанні телеологічного смис�
лу, або, як далі казатиме Гусерль, ентелехії європейського людства. Криза
як така є лише приводом, що актуалізує і підтверджує значущість власної
думки Гусерля. Як це взагалі характерно для профетичної настанови, сама
дійсність виявляється лише приводом для ідеї, зручним демонстраційним
стендом, на якому вона унаочнює себе. Рішення, що його пропонує Гу�
серль, випливає не з кризи. Телос європейського людства як всезагальна,
апріорна форма не може бути наслідком певних історичних обставин. Нав�
паки, кожна конкретна історична ситуація насправді стає виявом і наслід�
ком цього телосу.
Тут доречно порівняти Гусерлеву позицію з Марксовою. Для матеріа�
лістичного розуміння історії кожна конкретна історична ситуація так само
є не проблемою, яку потрібно окремо розв'язати. Вона — не більш як вияв
трансцендентальної історичної колізії суперечливого взаємозв'язку про�
дуктивних сил та виробничих відносин. Над будь�яким станом суспільного
життя незаперечно панує і його визначає загальний соціальний закон. Са�
ме ним як чинником цілком трансцендентального кшталту визначається
рух історії.
Існує позачасова, об'єктивна, встановлена суто теоретичним розумом
істина, долучитися до якої неможливо безпосередньо через наявну дій�
сність. Шлях до неї пролягає не через занурення в емпіричні (культурно�
історичні) обставини (кризу Європи — у випадку Гусерля), а через засвоєння
певного вчення. Теоретичне вчення дістає цілковитий примат щодо істо�
ричної дійсності. Так постає перший характерний момент профетизму,
який полягає у приматі ідеї над дійсністю. Причому це не абияка ідея,
логічно висловлена і констатована; мислення філософа перебуває в особ�
ливо тісному зв'язку з нею. Мислитель її проголошує і з нею себе сам іден�
тифікує. Через що перетворюється на пророка цієї ідеї.
Редукція дійсності
до упривілейованої онтологічної інстанції
Порушивши питання про кризу європейського люд�
ства, щоб ввести ідею телосу Європи, Гусерль робить наступний крок: він
ототожнює все людське як таке з духовним. Причому ця редукція здійсню�
ється вельми невибагливо, двома�трьома реченнями і подається як само�
очевидність: «Тепер переведемо погляд із людської тілесності на людську
духовність, яка є темою так званих наук про дух. У них теоретичний інтерес
спрямовується на людину як особистість та її персональне життя й діяль�
Профетизм модерної німецької філософії: К. Маркс і Е. Гусерль
ISSN 0235�7941. “Філософська думка”, 2009, № 1 127
ність (Leisten), а також на корелятивні діяльності утворення» [Husserl, s. a.;
пор.: Гусcерль, 1995: с. 297].
Персональне життя ототожнюється із життям у спільності (vergemein�
schaftet) «я» і «ми» всередині певного суспільного горизонту (Gemeinschaft�
shorizont). «Слово “жити” має тут не фізіологічний сенс, а означає ціле�
спрямовану життєдіяльність, що виробляє духовні утворення (geistige
Gebilde): це життя, що тв\рить культуру в єдності історичного процесу
(Geschichtlichkeit)» [Husserl, s. a.; пор.: Гусcерль, 1995: с. 297].
Це другий важливий момент конституювання профетичної позиції: ре�
дукція дійсності до упривілейованої онтологічної інстанції, до особливого
буття par excellence. Такий самий рух думки маємо у Маркса. Для нього бут�
тям par excellence стає виробництво людьми умов свого існування. На�
томість для Гусерля це — дух.
Відповідно і Європа для нього є духом. З'ясувати зміст і можливості
розв'язання європейської кризи означає визначити силу духу Європи.
Ключовими стають питання: Чим є Європа як духовне утворення? Яким є
духовне обличчя Європи?
На шляху з'ясування цих питань необхідно визначити метод, яким їх
буде розв'язано. Отже, слід визначитися щодо форми відповіді на них. Для
Гусерля відповідь може постати лише у вигляді чистої науки про дух; тобто
такої науки, яка відправляється від духу як апріорно встановленої сутності.
Щоб надати переконливості цьому крокові, Гусерль продовжує і закріплює
редукцію дійсності до упривілейованого буття (а саме до духу). Для цього
йому потрібно звести до духу навколишній світ, що він і робить, стверджу�
ючи таке:
«Навколишній світ є поняттям, що має своє місце тільки у духовній
сфері. Що ми живемо у нашому наявному (jeweiligen) навколишньому світі,
якому присвячуємо всі свої турботи та клопіт, становить факт суто духовно�
го кшталту (Geistigkeit). Наш навколишній світ є духовним утворенням все�
редині нас і нашого історичного життя. Відтак, для того, хто робить своєю
темою дух як такий, немає підстав вимагати для цього світу якогось іншого
пояснення, ніж суто духовне» [Husserl, s. a.; пор.: Гусcерль, 1995: с. 300].
Аналогічним чином Маркс редукував усе розмаїття людської діяль�
ності до виробництва, а сам світ людини — навколишній світ — ототожню�
вав із продуктами виробничої діяльності.
Радикальне знецінення інакшої думки
як недостеменної, хибної
Але цей, обраний Гусерлем спосіб розуміння треба
ствердити перед іншими позиціями, оприявнивши їхню недостеменність.
У цьому полягає третій крок конституювання профетичної позиції. Він має
Сергій ПРОЛЕЄВ
128 ISSN 0235�7941. “Філософська думка”, 2009, № 1
два складники: по�перше, необхідно все розмаїття думок у цій темі редуку�
вати до єдиного образу, до однієї стратегії мислення. По�друге, належить
спростувати цю стратегію як хибне та неефективне утворення. Таким чи�
ном, спочатку виготовляють ідейний ідол, а наступним кроком цей ідол
ефектно руйнують і вказують правильний напрямок розуміння. Гусерль діє
саме за цим сценарієм, інкримінуючи решті дослідників гріх натуралізму.
В результаті отримуємо нещадну інвективу проти його інтелектуальних по�
передників.
«Засліплені натуралізмом (хоч би як вони боролися з ним на словах),
вчені�гуманітарії (Geisteswissenschaftler) навіть не зробили спроби заторк�
нути проблему універсальної та чистої науки про дух і порушити питання
щодо теорії сутності (Wesenslehre) чистого духу як такого — теорії, яка би
з'ясовувала безумовну загальність (Allgemeinen) елементів та законів духов�
ності, причому саме з метою здобути на цій основі наукові пояснення у
власному сенсі слова» [Husserl, s. a.; пор.: Гусcерль, 1995: с. 300].
До такого самого нищівного знецінення будь�якої інакшої думки,
ніж власна, вдається й Маркс. Підставою для цього стає викриття ідео�
логічної, класової обмеженості будь�якого розуміння дійсності. Все, що
створено у царині пояснення людини, є неповноцінним, хибним, неавтен�
тичним через нездоланну класову (а відтак ідеологічну) анґажованість дум�
ки. «Вчені�гуманітарії» з Гусерлевого вердикту дуже нагадують «філософів»
із відомої 11�ї тези Маркса про Фоєрбаха: «Філософи тільки по�різному по)
яснювали світ, але справа полягає в тому, щоб змінити його» [Маркс, Ен�
гельс, 1959а: с. 4]. Ту роль, яку в конституюванні Гусерлевої профетичної
позиції відіграє посилання на владу над мисленням натуралістичної наста�
нови, у Марксовому профетизмі виконує посилання на владу класової ідео�
логії над свідомістю.
Емансипація від хибного
шляхом сотеріологічної практики
Але яким чином здійснити емансипацію від цієї вла�
ди хибного? Адже хибний спосіб розуміння не є чиєюсь помилкою. Це —
загальна й об'єктивна хибність. Вона має бути такою, щоби піднести на рі�
вень загальності новий спосіб розуміння, який визволить людський розум
з його полону. Природна настанова у Гусерля та ідеологічна анґажованість
свідомості у Маркса — не чиясь вада, а загальний стан розуму. Самі Гусерль
чи Маркс підпадають під закон цього стану так само, як і будь�хто інший.
Лише так визначена ситуація може надати подальшій інтелектуальній
пропозиції мислителя найвищого статусу сотеріологічної справи, а його са�
мого зробити спасителем людства з полону хибного існування. Оскільки
Європа є духовним утворенням, цей дух має стати предметом принципово
Профетизм модерної німецької філософії: К. Маркс і Е. Гусерль
ISSN 0235�7941. “Філософська думка”, 2009, № 1 129
нової практики — «чистої науки про дух», шлях до якої торує феномено�
логія. Разом зі спростуванням попередників профетична позиція пропонує
радикально новий спосіб дій, який тільки й здатен розв'язати проблему.
Знаряддям спасіння у Гусерля стає феноменологія, у Маркса — ма)
теріалістичне розуміння історії. Але саме це знаряддя не падає з неба, не ви�
никає з нічого. Воно лише тоді може відповідати своєму високому покли�
канню, коли постане з руху самої дійсності. Те, що породжує проблему,
вказує шлях до її подолання. Лише за умови єдності з іманентною сутністю
дійсності спосіб рятування відповідатиме своєму титулу. Не хтось ззовні
рятує світ. Справжнє спасіння полягає в тому, щоби світ врятував сам себе.
А щоби з'ясувати, як це можливо, треба встановити достеменну сутність
світу. Це і є наступним кроком конституювання Марксового та Гусерлево�
го профетизмів.
Достеменна дійсність
Сотеріологічна практика досягає виправданості своїх
зазіхань, лише коли спроможна обґрунтувати себе достеменною сутністю
самої дійсності. Для Гусерля встановити цю сутність означає відповісти на
питання — чим є дух Європи?
«Духовний образ (Gestalt) Європи» — що це таке? Це виявлення філо�
софської ідеї, яка іманентна історії Європи (духовної Європи), або, що те
саме, це її іманентна телеологія» [Husserl, s. a.; пор.: Гусcерль, 1995: с. 301].
Достеменна дійсність Європи полягає в її телосі, своєрідній ентелехії. Ще
раз дослухаймося до міркувань Гусерля.
«Я вважаю, що ми відчуваємо (і це відчуття виправдане, попри всю
свою неясність), що нашому європейському людству властива певна енте�
лехія, що пронизує будь�які зміни образу Європи, надаючи йому єдиної
спрямованості розвитку у прагненні до ідеального образу (Gestalt) життя і
буття як вічного полюсу» [Husserl, s. a.; пор.: Гусcерль, 1995: с. 302]. Причо�
му ця ентелехія не якась часткова настанова свідомості, взагалі не щось ок�
реме, а нескінченне в самому собі. Тобто ентелехія визначає всю історію
Європи, скільки вона існувала і буде існувати. Цей телос — абсолют буття
Європи: «Духовний телос європейського людства, обіймаючи собою част�
ковий телос окремих народів та індивідів, належить нескінченності, це —
нескінченна ідея, до якої, так би мовити, приховано прагне все духовне
становлення» [Husserl, s. a.; пор.: Гусcерль, 1995: с. 303].
Що ж це за ідея, у чому полягає телос Європи? За Гусерлем, у духовної
Європи є вітчизна, місце її духовного зародження, греки її називали філо)
софією [Гусcерль, 1995: с. 303]. Отже, філософія, яку Гусерль ототожнює з
наукою [Гусcерль, 1995: с. 304], — це телос, ентелехія європейського люд�
ства. Вона виражає всю європейську історію.
Сергій ПРОЛЕЄВ
130 ISSN 0235�7941. “Філософська думка”, 2009, № 1
Виникнення науки (що водночас означає виникнення Європи) має
той вирішальний для людського буття наслідок, що людині відкривається
нескінченний горизонт. Гусерль позначає це так: Культуру, ще не заторкну�
ту наукою, позанаукову культуру, створює та підтримує людина в її скінчен�
ному вимірі. Для людини залишається недосяжним горизонт довкілля,
відкритий у нескінченність [Гусcерль, 1995: с. 306]. Тому наука дорівнює
культурі в її власному сенсі. Натомість жодна з інших історичних форм
людського духу не є культурною ідеєю у точному сенсі цього слова. Гусерль
констатує це, коли каже, що жодна інша культурна форма у дофілософсь�
кому історичному горизонті не є культурною ідеєю у вищезазначеному
сенсі; жодній невідомі нескінченні задачі, такі універсуми ідеальностей,
що вони і в цілому, і в частинах, а також у методах свого породження несли
б у собі нескінченність [Гусcерль, 1995: с. 306].
Із появою науки радикально змінюється характер людського існуван�
ня. За Гусерлем, «виникнення наукової культури з визначальною ідеєю
нескінченності означає тим самим революціонізацію всієї культури, рево�
люціонізацію всього способу буття людства як творця культури. Це також
означає революціонізацію історичного буття, яке відтепер являє собою
історію згасання (Entwerden) скінченно�обмеженого (endlichen) людства в
процесі становлення (Werden) людства нескінченних задач» [Husserl, s. a.;
пор.: Гусcерль, 1995: с. 307]. Наука радикально оновлює життя людства тим,
що висуває на місце природної настанови (яку Гусерль називає також релі�
гійно�міфологічною, властивою «всьому людству, що живе природним
життям») настанову теоретичну: «Тільки у греків ми маємо універсальний
(«космологічний») життєвий інтерес в істотно новій формі (Gestalt) суто
“теоретичної” настанови» [Husserl, s. a.; пор.: Гусcерль, 1995: с. 307].
Роль, що її у структурі позиції Гусерля відіграє ідея науки, в позиції
Маркса виконує ідея комунізму. Але тут потрібне зауваження. Ідею комуніз�
му в Марксовій редакції слід адекватно зрозуміти. Як точно висловився
свого часу Енґельс: «Комунізм є не стан, якого потрібно досягти, не ідеал,
якому має підпорядковуватися дійсність. Ми називаємо комунізмом справ)
жній рух, який знищує наявний стан речей» [Маркс, Енгельс, 1959б: с. 34].
У цьому розумінні комунізм є революційна соціальна практика, що проґре�
сивно змінює суспільство. Комунізм — не те, чого потрібно досягти. Він є
іманентним історії як проґресивне перетворення соціальних порядків. Як
наука в Гусерля, так і соціальний проґрес (=комунізм) у Маркса є тією си�
лою, що перетворює світ та є іманентною йому.
Підіб'ємо підсумок цієї частини наших міркувань. Якщо дійсністю par
excellence є, як у Гусерля, дух, то достеменною сутністю цієї дійсності має
бути, цілком логічно, наука. Якщо такою дійсністю par excellence є, як у
Маркса, виробництво людьми власного життя, то цілком достеменною сут�
Профетизм модерної німецької філософії: К. Маркс і Е. Гусерль
ISSN 0235�7941. “Філософська думка”, 2009, № 1 131
ністю такої дійсності є соціально)перетворювальна практика, що досягає са�
моусвідомлення в ідеї комунізму. Комунізм є такою самою ентелехією ма�
теріалістично усвідомленої історії, як наука є ентелехією історії європейсь�
кого людства як духу.
Ідейний месія
Звідси залишається лише один крок до визначення
статусу феноменології у Гусерля та статусу матеріалістичного розуміння
історії у Маркса. Феноменологія є автентичною формою філософії — це
філософія, яка здійснилася як строга наука. Маємо логічну послідовність:
феноменологія — це філософія; філософія — це наука; наука — це телос
європейського духу; дух — це дійсність європейського людства, яка виви�
щує його над плинністю історичного буття. Відтак читай: феноменологія —
це спаситель європейського людства як такого з полону хибного, неавтен�
тичного існування.
Так само у Маркса: матеріалістичне розуміння історії — це самоусві�
домлення соціального проґресу; соціальний проґрес — це телос історії як
виробництва людьми умов їхнього життя; виробництво — це дійсність
людського буття. Відтак, читай: марксизм — це рятівник людства з полону
стихійного виробництва ним умов власного буття. Коло замикається.
Тепер, коли профетичний характер Гусерлевої феноменології та марк�
сизму став доволі очевидним, спробуймо діаґностувати присутність у філо�
софії цього профетичного духу.
У підґрунті його появи лежить прагнення філософії до виконання ква�
зірелігійної місії. Модерна думка від початку Нового часу перебрала на се�
бе місію обґрунтування і леґітимації «нового світу» — нової достовірності,
нового суспільства, нового призначення людини. Щоб досягти успіху в цій
ґрандіозній та ризикованій справі, модерний розум мав подолати світ, збу�
дований на засадах християнської віри. Світ мав секуляризуватися, щоб пе�
ред ним відкрилася новочасна перспектива. Але, за відомим висловом
Гайдеґера, хто переслідує, той і слідує. Виступаючи проти релігійно обґрун�
тованої дійсності, філософія сама перебирає на себе роль свого ідейного
візаві. Можна також припустити, що певні граничні засновки буття та са�
мовизначення людини не можуть успішно існувати інакше, ніж у релігій�
ній формі. Тому філософія, відколи вона зазіхає на роль фундатора цих зас�
новків, з необхідністю набуває профетичного, квазірелігійного характеру.
Відтак, у цій ролі і Гусерль, і Маркс перестають бути власне мислителями й
підміняють автентичну справу мислення справою світоглядної проповіді та
пропаґанди.
Сергій ПРОЛЕЄВ
132 ISSN 0235�7941. “Філософська думка”, 2009, № 1
ЛІТЕРАТУРА
Гуссерль Э. Кризис европейского человечества и философия // Культурология. ХХ век :
Антология. — М.: Юрист, 1995. — С. 297—330.
Маркс К., Енгельс Ф. Тези про Фейєрбаха // Твори. — Т. 3. — К.: Політвидав України,
1959а. — С. 1—4.
Маркс К., Енгельс Ф. Німецька ідеологія // Твори. — Т. 3. — К.: Політвидав України,
1959б. — С. 34.
Husserl E. Die Krisis des europ@ischen Menschentums und die Philosophie. — <// http://
users.jyu.fi/~rakahu/kirjat/krisis_kleine.html>.
Профетизм модерної німецької філософії: К. Маркс і Е. Гусерль
ISSN 0235�7941. “Філософська думка”, 2009, № 1 133
Сергій Пролеєв — доктор філософських наук, провідний науковий співробітник Інституту
філософії НАН України, президент Українського філософського фонду. Сфера наукових
інтересів — соціальна філософія та філософія культури, історія західної філософії.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-7813 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0235-7941 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T10:00:48Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пролеєв, С. 2010-04-13T13:21:46Z 2010-04-13T13:21:46Z 2009 Профетизм модерної німецької філософії: К. Маркс і Е. Гусерль / С. Пролеєв // Філософ. думка. — 2009. — № 1. — С. 125-133. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 0235-7941 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7813 The author explores the quasi religious encroachment of Husserl's phenomenology that is generalized in the notion of «prophetism». Modern philosophy demonstrates the following paradox: though it declares itself to be determined by scientific ideal, anyway, realization of this intention causes quasi religious phenomena and effects. Obviously, the objective truth of thought is attained in order to make possible the domination of prophetic spirit. This is the specific feature of German modern philosophy, specifically of Husserl's. The paper discusses Husserl's' analysis of the «crisis of European humankind» and his idea of the «spiritual Europe» (Vienna Speech, 1935). In order to make evident its specific commitment Husserl's position is compared with Marxist materialistic conception. This is rather helpful in underlining the common logic of these two philosophies. The paper marks out the following elements constituting the prophetic position: primacy of idea over reality; reduction of reality to privileged ontological instance; radical disparagement of any other opinion as untrue; emancipation from untruth by way of soteriological practice; and defining true reality and legitimating one's own philosophy as the way to achieve it. Thus, both Husserl's phenomenology and Marx's materialistic understanding of history turn into the messiah able to rescue the world from the captivity of a deleterious existence. Thus philosophy becomes the propaganda of Weltanschauung. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Феноменологiя сьогоднi Профетизм модерної німецької філософії: К. Маркс і Е. Гусерль Prophetism of Modern German Philosophy: K. Marx and E. Husserl Article published earlier |
| spellingShingle | Профетизм модерної німецької філософії: К. Маркс і Е. Гусерль Пролеєв, С. Феноменологiя сьогоднi |
| title | Профетизм модерної німецької філософії: К. Маркс і Е. Гусерль |
| title_alt | Prophetism of Modern German Philosophy: K. Marx and E. Husserl |
| title_full | Профетизм модерної німецької філософії: К. Маркс і Е. Гусерль |
| title_fullStr | Профетизм модерної німецької філософії: К. Маркс і Е. Гусерль |
| title_full_unstemmed | Профетизм модерної німецької філософії: К. Маркс і Е. Гусерль |
| title_short | Профетизм модерної німецької філософії: К. Маркс і Е. Гусерль |
| title_sort | профетизм модерної німецької філософії: к. маркс і е. гусерль |
| topic | Феноменологiя сьогоднi |
| topic_facet | Феноменологiя сьогоднi |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/7813 |
| work_keys_str_mv | AT proleêvs profetizmmodernoínímecʹkoífílosofííkmarksíeguserlʹ AT proleêvs prophetismofmoderngermanphilosophykmarxandehusserl |