Розвиток посівної техніки в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.
В статье рассматривается конструкция основных типов посевных орудий и машин ХІХ века, распространённых на территории современной Украины. Кратко описаны основные технические усовершенствования конструкции посевных машин, осуществленные и внедренные на отечественных предприятиях. In this article the...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Питання історії науки і техніки |
|---|---|
| Datum: | 2008 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78251 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Розвиток посівної техніки в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. / Г.В. Лупаренко // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 1. — С. 2-7. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859621818168508416 |
|---|---|
| author | Лупаренко, Г.В. |
| author_facet | Лупаренко, Г.В. |
| citation_txt | Розвиток посівної техніки в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. / Г.В. Лупаренко // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 1. — С. 2-7. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Питання історії науки і техніки |
| description | В статье рассматривается конструкция основных типов посевных орудий и машин ХІХ века, распространённых на территории современной Украины. Кратко описаны основные технические усовершенствования конструкции посевных машин, осуществленные и внедренные на отечественных предприятиях.
In this article the construction of the main types of the XIX centuries sown machines,
which were spread on the territory of modern Ukraine, are considered. The main technical
improvements of the construction of the sown machines had been described which were later
realized and established on the native plants.
|
| first_indexed | 2025-11-29T04:39:41Z |
| format | Article |
| fulltext |
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 (5) 2008
2
УДК 94 (477): 63 (091)
РОЗВИТОК ПОСІВНОЇ ТЕХНІКИ В УКРАЇНІ
В КІНЦІ ХІХ - НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.
Лупаренко Г.В., канд. істор. наук
(Державний політехнічний музей при НТУУ "КПІ")
В статье рассматривается конструкция основных типов посевных орудий и ма-
шин ХІХ века, распространённых на территории современной Украины. Кратко описа-
ны основные технические усовершенствования конструкции посевных машин, осуще-
ствленные и внедренные на отечественных предприятиях.
In this article the construction of the main types of the XIX centuries sown machines,
which were spread on the territory of modern Ukraine, are considered. The main technical
improvements of the construction of the sown machines had been described which were later
realized and established on the native plants.
Історія розвитку сільськогоспо-
дарської техніки викликає все більший
інтерес у дослідниківрізних наукових
напрямків, в тому числі істориків та
конструкторів сільськогосподарських
машин. Якщо розробників нової техні-
ки цікавить більше практичний досвід,
а саме вирішення конструкторських
проблем попередниками, то
історики намагаються, наря-
ду з вирішенням інших
завдань, визначити внесок
вітчизняних інженерів, про-
мисловців в розвиток аграр-
ної техніки. Зазначений ас-
пект проблеми є складним,
але й водночас цікавим.
Громадськості більш ві-
домий внесок в розробку
сільськогосподарської тех-
ніки іноземних фахівців,
проте на цій ниві відзна-
чилися й вітчизняні промисловці та ін-
женери.
Спроба окреслити конкретний
внесок в еволюцію посівної техніки
промисловців, інженерів, вчених, які
працювали на території України є ме-
тою написання даної роботи.
З середини ХІХ ст. на територію
України завозяться різноманітні посівні
механізми. Одними з перших сівалок
були так звані розкидні сівалки, які ви-
готовлялись різними заводами. Дані
машини розкидали зерно рівномірно по
полю, після чого доводилось зерно за-
робляти в землю боронами, іноді буке-
рами. Проте вже в останній чверті ХІХ
ст. було зрозумілим, що дані машини
застарілі, і вкрай недо-
сконалі. Зерно не може
зароблятися на однакову
глибину, звідси нерівно-
мірні сходи, колос нері-
вномірно дозріває, частина
насіння взагалі залишається
на поверхні та втрачається.
Тому користувачі посту-
пово відмовляються від
таких машин. Проте варто
зауважити, що розкидні
сівалки досить довго вико-
ристовуються, завдячуючи
своїм життям кільком чинникам:
1. Традиційністю в агрокультурі
користувачі купують машини відомі і
зрозумілі, прості у використанні. Тра-
диційним було розділення сівби на кі-
лька етапів – розкидання зерна з насту-
пним загортанням, звідси рядові сівал-
ки вважались машинами, які здійсню-
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 (5) 2008 3
ють кілька операцій і тому складні у
використанні.
2. Інший чинник – ціна. Розкидні
сівалки не мали сошників, звідси менші
витрати на їх виготовлення, в тому чис-
лі в матеріалі (метал), часі виготовлен-
ня та заробітній платі працівникам.
3. Розкидні сівалки застосовуються
для посіву по забур'янених ділянках, ціли-
ні, щойно викорчуваній ділянці, вони не-
замінні за раннього посіву зернових куль-
тур у перезволожений грунт [1, с. 98].
Саме тому ця техніка теж мала
свого покупця. Часто розкидні сівалки
були спрощеними варіантами рядкових
сівалок. Звідси парадоксальна ситуація:
деякі заводи на базі прогресивних рядо-
вих сівалок виготовляли розкидні, вно-
сячи спрощення в конструкцію, загалом
перетворюючи перспективні, нові зна-
ряддя в машини вчорашнього дня. Такі
сівалки виготовлялися заводом братів
Ельворті в Єлисаветграді. Розкидна сі-
валка мала висівний апарат, як і в рядко-
вої, проте без сошників. Хоча в основ-
ному вони виготовляються як окремі
машини з лише їм притаманними меха-
нізмами, з розкидним диском (Гельфе-
ріх-Саде), смичкові (Работнік) [2, с. 7].
Тобто промисловці намагались задово-
льнити вимоги покупців, які продовжу-
вали використовувати розкидні сівалки.
Інша з погляду сьогодення дивна
посівна машина – букер. Вже на почат-
ку ХХ ст. він не витримує жодної кри-
тики. Автор однієї з робіт по сільсько-
господарським машинам Дебу К.І. вка-
зує: "букер – багатолемішний плуг на
чотириколісному візку з поворотною
передньою віссю, косо розміщеним ча-
вунним гряділем, крізь який пропущені
стійки з плужними корпусами". Тобто
букер схожий за конструкцією з лущи-
льником поч. ХХ ст., проте працює на
більшу глибину. Букер придатний для
роботи лише при "німецькому способі
обробки землі", застосовувався для по-
сіву по стерні [2, с. 163; 3, с. 108]. На
рамі букера розміщений ящик з насін-
ням, з якого по насінєпроводах в кожну
борозну сипалося зерно і загорталось
наступним корпусом [1, с. 114]. Букер за
конструкцією схожий з багатолемішни-
ком, глибина обробітку регулюється пе-
реставлянням стійок робочих органів –
глибше, мілкіше [1, с. 49]. Таке знаряддя
претендувало на багатофункціональ-
ність, крім сівби можна здійснювати
лущіння стерні, неглибоку оранку. Від-
повідно зрозумілою є якість даної сівби.
На початку ХХ ст. така застаріла
техніка, як розкидні сівалки та букеру
на виставках, зокрема в Києві (1913 р.),
відсутні. Цей факт яскраво свідчить, що
ця техніка вважається застарілою, хоча
заводи її продовжують виготовляти;
крім того цей факт засвідчує високий рі-
вень агрокультури регіону. Крім того, на
Київській виставці значна кількість по-
сівної техніки представлена іноземними
виробниками, що засвідчує високий рі-
вень конкуренції між однотипними ма-
шинами [4, с. 254], що безсумнівно
сприяло вдосконаленню їх конструкції.
Сівба краще виконувалась рядко-
вими сівалками, в яких нормована кіль-
кість зерна потрапляла в грунт і загор-
талась, тобто порівнюючи з розкидною
сівалкою непотрібно було загортати зе-
рно. Рядкові сівалки виготовлялись в
кінці ХІХ століття рядом заводів: Р. і Т.
Ельворті, Лепп і Вальман, ТОВ Маріїн-
ське, Гельферіх-Саде, Мельгозе, Кіра-
нон і Фукс, Фільверт і Дедіна і т. д.
"Без сумнівно кращою з руських і
яка не поступається кращим європейсь-
ким зразкам є сівалка "Росія" – Ельвор-
ті" [2, с. 93].
В 1874 році брати Роберт та Томас
Ельворті організували ремонтні майс-
терні з обслуговування техніки при
складах фірми Клейтона і Шульверта
[5]. Брати, вивчивши величезні потреби
ринку, зрозуміли, що вигідніше вироб-
ляти сільськогосподарські машини в
цьому регіоні, ніж їх імпортувати. 1876
року виріс перший корпус заводу з ви-
робництва сільськогосподарської техні-
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 (5) 2008
4
ки. Роберт займається розробкою прое-
ктів машин та механізмів, а Томас ор-
ганізовує виробництво. 1877 року роз-
почалось виробництво зернових розки-
дних сівалок "Імперія".
Брати Томас та Роберт Ельворті
намагались створити машину для сівби,
виходячи з місцевих умов землеробст-
ва, як то географічні умови, обслугову-
ючий персонал. Саме тому створені
машини набули надзвичайної популяр-
ності. Перші 10 рядкових сівалок ви-
йшли з стін заводу в 1888 р. [6.] А ство-
рений завод став найбільшим заводом
сільськогосподарського машинобуду-
вання Російської імперії, у 1913 р. ви-
пустив виробів на 5 млн. крб. [7, с. 23].
Якість знарядь та машин, їх конструкції
підтверджується тим фактом, що на
конкурсах та виставках за період 1882-
1911 рр. продукція заводу Ельворті
отримала 37 золотих та срібних меда-
лей [6]. Крім того, деякі заводи, напри-
клад Фільверт і Дедіна, маючи власні
гарні сівалки, при цьому виготовляють
копію сівалки Ельворті [2, с. 97], що
зайвий раз засвідчує якість відпрацю-
вання конструкції машини.
Саме підхід до розробки найбільш
придатної машини для місцевих госпо-
дарств і викликав оригінальність конс-
трукції деяких вузлів та механізмів сі-
валки Ельворті. Так, кількість зерна, що
висівається, регулюється за допомогою
запатентованого важеля, який на шкалі
вказує цю кількість в пудах. Пізніше
таким важелем почали обладнувати
свої сівалки Еккерт та Сакка [2, с. 22].
Удосконалення було зручним і дозво-
ляло некваліфікованому працівнику
здійснювати більш-менш якісну сівбу;
за кордоном нагальної потреби в таких
механізмах не було.
Піддано удосконаленню і сошни-
ки. Так, сошник американського типу
був досить загостреним, входив в грунт
під гострим кутом, заглиблювався на
значну глибину, проте насіння в ньому
вкидалось не безпосередньо на дно бо-
розни, а на порівняно невеликій від-
стані, мало досить значне відхилення в
глибині сівби. Досить широкий нараль-
ник сошника американського типу пе-
ревертав грунт, що призводило до ви-
паровування вологи, сошник висушував
грунт [1, с. 112]. Сошник європейського
(англійського) типу рівномірно висівав
зерно, на однакову глибину, проте не
міг значно заглиблюватись, та потребу-
вав досконалого передпосівного обро-
бітку грунту. Брати Ельворті розробили
свій сошник, який працював краще ніж
американського типу і не потребував
значного передпосівного обробітку, він
входив в грунт під меншим кутом, ви-
сівав зерно рівномірно за рахунок того,
що насіння вкладалось безпосередньо
на дно борозни, а не після того як стін-
ки борозни зсунуться на дно. Інша на-
зва цього сошника – русько-
американський [3, с.91]. Глибина висіву
регулювалась зміною кута атаки сош-
ника за допомогою спеціального важе-
ля [2, с. 93]. Це призвело до певних
складнощів, оскільки сошники першого
і другого ряду не були взаємозамінни-
ми, мали різний кут атаки. Виробники,
використовуючи спільний принцип ре-
гулювання глибини сівби, створювали
оригінальні системи його здійснення з
одним повідком (Ельворті) чи двома
(Харківський паровозобудівний завод).
Причому використана харківськими ін-
женерами схема була дещо складнішою,
більше металоємною, проте дозволила
встановлювати взаємозамінні сошники
першого та другого ряду, що в свою чер-
гу дещо спростило виробництво та об-
слуговування машини [4, с. 257].
Дискові сошники, які все ширше
застосовуються на сівалках, теж зазна-
ли певних змін. Так, на сівалках Хар-
ківського паровозобудівного заводу во-
ни встановлювались з пружинними чи-
стиками. На сівалках Ельворті чистики
були нерухомо закріплені, що спрости-
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 (5) 2008 5
ло систему; крім того на сухому грунті
вони не стирались. Зазначені виробни-
ки зберегли на сівалках з дисковими
сошниками механізм нахилу сошників,
в цьому випадку регулювалась ширина
борозни [4, с. 257-258].
Проблема висушування грунту
сошниками оригінально вирішена в
конструкціях заводів Грієвза та Гель-
феріх-Саде, де використовувались так
звані сошники-ножі. Використання цих
сошників дозволило уникнути так зва-
ного "нагортання" грунту наступним
сошником на слід попереднього, тобто
насіння першого сошника загорталось
на більшу глибину за рахунок створен-
ня на місці борозни валика від остан-
нього сошника [1, с. 112]. У сівалок
Ельворті (як видно з опису машини на
Всеросійській виставці в Києві 1913 р.)
нагортання грунту не відбувалось, за ра-
хунок розміщення сошників під різним
кутом. Передній сошник йде мілкіше,
ніж задній і земля, що насипається зад-
нім сошником на слід переднього, вирі-
внює глибину висіву насіння [4, с. 257].
Дискові сошники складніші у ви-
робництві, проте можуть працювати
практично без догляду та чищення, що є
незамінним при сівбі забур'яненого гру-
нту. Тому виробництво сівалок з диско-
вими сошниками поступово зростає. В
кінці ХХ ст. зросла потреба в широкоря-
дних посівах, і тому на заводі Гельферіх-
Саде виготовляють особливі сівалки са-
ме для цього посіву [1, с. 120]. На сівал-
ках Ельворті можна було змінювати кі-
лькість сошників, тобто збільшувати
міжряддя за допомогою спеціально роз-
кресленої дошки [2, с. 93]. До початку
Світової війни значних вдосконалень
сошників вже не відбувалось.
Інше вдосконалення Ельворті до-
зволило використовувати машини для
сівби насіння від маку до соняшника,
бобів, буряка. Найбільш розповсюдже-
ний котушечний висівний апарат мав
певний недолік – невелику універсаль-
ність, не міг висівати крупне та дрібне
насіння. В 1905 році Завод Ельворті
представив удосконалений висівний
апарат для висівання дрібного насіння
за допомогою окремого приливу. При
встановленні на малий висів ребро ви-
сівного отвору муфти перекриває цей
прилив і таким чином розміри отвору
можуть бути зменшені не лише в ши-
рину, а й у висоту; це відбувалось та-
кож за рахунок використання похилого
дна зернового ящика. Скошений кут
коробки – теж запатентоване вдоскона-
лення, дещо відкритий отвір є не про-
довгуватим, а трикутним та трапеціє-
подібним. Регулювання можна було
змінювати навіть з наповненим зерно-
вим ящиком. Крім того існувала мож-
ливість пустити котушку в зворотному
напрямку. Верхнім висівом користува-
лися при висіванні гороху, бобів, куку-
рудзи. В цьому випадку котушка зму-
шена долати опір щітки (заслінки) [1, с.
103-105]. Для встановлення більшого
висіву, як наприклад вівса на сіно, ви-
користовувалась зміна шестерень [2, с.
93]. Для висівання крупного насіння в
сівалках використовуються різні прин-
ципи подачі зерна. На машинах Філь-
верт і Дедіна та Ельворті нижнім висі-
вом користуються для висівання зерно-
вих культур, тобто насіння йде під ко-
тушку. Для висівання гороху, бобів, бу-
ряка використовують верхній висів,
тобто насіння йде зверху котушок, не
травмується. В сівалках Фільверта і Де-
діна переведення з нижнього на верхній
висів відбувається за допомогою вста-
новлення відповідного важеля у належ-
ну позицію та його фіксації гвинтом. В
відомій сівалці Ельворті воно усклад-
нене і потребує зміни шестерень, проте
на цих сівалках встановлено механізм
зменшення впливу нахилу сівалки.
Спеціальна планка приводиться в рух
важелем і зменшує чи збільшує розміри
зверху висівної коробки [4, с. 255].
Сівалки Ельворті мали й інші удо-
сконалення (простий пристрій для очи-
щення висівних камер). На дні камери
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 (5) 2008
6
розміщені спеціальні отвори, які закри-
вають заслінки, приводяться в рух одним
важелем, тобто всі заслінки відкривають
висівні камери одночасно [1, с. 103].
Вдосконалено було і регулятор ви-
сівного апарату типу Меліхара, який
складався з важеля з дуговим отвором,
2-х пружин, які з'єднані з другим важе-
лем, який і переводить висівний апарат.
Пружини введені для того, щоб під час
переведення на інший висів з зерном в
камері, насіння не перешкоджалось, че-
рез оберт котушки воно випаде і під ді-
єю пружин котушка стане на місце.
Удосконалення з позиції сьогодення
виглядає дивним, але на початку ХХ
ст. воно позитивно оцінюється фахів-
цем з сільськогосподарської техніки
Дмитром Арцибашевим [1, с. 102].
В 1911 році Ельворті удосконалює
висівний апарат Цимермана з перестав-
ним диском та знімним ободом. Диск,
який при обертанні обертає і колесо з ре-
брами, міг переміщуватись за допомогою
регулятора; для того, щоб ще ширше урі-
зноманітнити розміри висівного отвору,
влаштовано спеціальний шибер, який пе-
реміщується штангою [1, с. 106].
Зважаючи на умови використання
сівалок особливу увагу інженери приді-
лили конструкції посівного ящика та ме-
талевого колеса, що мали підвищену міц-
ність. Рядові сіялки Ельворті на місцево-
му ринку з'явились раніше, ніж подібні
машини відомих виробників Сакка, і то-
му до певної міри слугували останньому
прототипом. Фахівці виділяли кращу си-
стему висівного апарату Ельворті, досить
гарну універсальність [2, с. 23].
Проте знаходячись в умовах порі-
вняно низької культури виробництва,
використовуючи дорогі матеріали – ву-
гілля, метал коштували дорожче, ніж за
кордоном – інженерам доводилось ви-
рішувати складні завдання. Часто доро-
га сталь замінювалась залізом, чавуном,
деревом. Так, в закордонній техніці для
виготовлення зернового ящика викори-
стовувалось листове залізо, деревина не
витримує навантажень. Використання
дорогого заліза призводило до подоро-
жчання машини. Брати Ельворті виго-
товляли ящик з дерева з чавунними чи
сталевими боковинами, він був міцним
та порівняно дешевим, ці зернові ящи-
ки так і називаються "типу Ельворті" [4,
с. 255]. Важливою була можливість
швидкого вивільнення ящика від зерна.
На сівалках Ельворті це відбувалось за
допомогою висувного дна ящика. Ха-
рьківський паровозобудівний завод та
Фільверт і Дедіна вирішили проблему
ще простіше, дно відкидається за допо-
могою важеля, і ним же встановлюється
на місце [4, с. 257].
З розвитком агротехніки виникла
можливість паралельно з сівбою вноси-
ти й мінеральні добрива. Широко-
розповсюдженою в Російській імперії
була комбінована сівалка, що виготов-
лялась на заводі Фільверта, вона одно-
часно вносила добрива та висівала на-
сіння. На сівалках Фільверта та Ельвор-
ті для розподілення добрив використо-
вуються особливі призми, перегородки
та щитки [1, с. 131].
В комбінованих сівалках механізм
розподілу туків застосовувався спіль-
ний – Шлера, тобто барабаном з підйо-
мом дна ящика. Різниця лише в механі-
змах приводу та розподілу туку. Меха-
нізм підйому дна складається з храпо-
вого колеса, зубчатих коліс та собачок.
Завод Ельворті намагався ліквідувати
недолік зазначеної системи – пульсацію
подачі туку – заміною комбінації шес-
тірень без собачок, що зробило меха-
нізм громіздким [4, с. 259].
Певний внесок в розробку посівної
техніки зробив К.Г. Шіндлер. В 1900
році при Київському політехнічному
інституті за його ініціативи створена
станція випробування землеробських
машин та знарядь [8, с. 21], що дозво-
лило на лише досліджувати роботу
сільськогосподарських знарядь та ма-
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 (5) 2008 7
шин, а й здійснювати вдосконалення їх
конструкції. Так, Камілл Гаврилович
розробив апарат для зміни кута вхо-
дження сошника в землю, чим регулю-
валась глибина висіву [1, с. 114].
Крім зернових, комбінованих (уні-
версальних) сівалок на території України
виготовлялись сівалки для посіву буряка,
що було особливо важливим, якщо взяти
до уваги поширення посівів буряка для
потреб місцевих цукрових заводів. Одні з
найкращих бурякових сівалок виготовля-
лись на заводі Фільвер і Дедіна в Києві.
Таким чином, до особливостей по-
сівної техніки вітчизняного виробницт-
ва можна віднести: на першому етапі
копіювання закордонних машин з не-
значним вдосконаленням технології ви-
робництва; в подальшому виготовлення
машин, найбільш придатних для вітчи-
зняних умов використання; впрова-
дження нових ідей та вдосконалення як
окремих вузлів, так і машини в цілому.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Орудия и машины сельского
хозяйства. Сост. Д.Д. Арцыбашев. –
Петроград, 1915. – 365 с.
2. Дебу К.И. Руководство к выбо-
ру и уходу за сельскохозяйственными
машинами и орудиями. Орудия для
ухода за посевами и для уборки травы.
– СПб.: Типография П.П. Сойкина,
1903.– 325 с.
3. Вовк П. Сільськогосподарське
машинознавство. – К.: Книгоспілка,
1928.– 260 с.
4. Художественный иллюстриро-
ванный альбом Всероссийской выстав-
ки в Киеве. – К.: Книга, 2002. – 311 с.
5. Семенюк Л. Давняя слава. //
http://old.kv.com.ua/index.
6. Брати Ельворті: свої в далекій
стороні. http://museumstar.narod.ru
/p1_r.html
7. Центральний державний архів
вищих органів влади та управління
України. – Ф.337. – Оп. 1. – Од.зб. 543.
8. Вергунов В.А., Войтюк Д.Г.,
Мудрук О.С., Шквира З.А.
К.Г. Шіндлер (Славетні імена
Київського політехнічного інституту). –
К.: Поліграфічне підприємство "ЕК-
МО", 2002. – 30 с.
УДК 63.001.4 (91)
ВПЛИВ НА СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК
НАУКОВОЇ І ПРАКТИЧНОЇ АГРОНОМІЇ ПОЛТАВЩИНИ
НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ҐРУНТІВ В.В. ДОКУЧАЄВИМ
Писаренко П.В., д-р с.-г. наук, проф., Опара М.М., канд. с.-г. наук, доц..
(Полтавська державна аграрна академія)
Яцун Т.П., , Кавалір Л.В., Хоролець Н.І.
(Полтавський інститут АПВ імені М.І. Вавілова УААН)
Яцун Ю.В.
(Полтавський національний. технічний університет ім. Ю.Кондратюка)
Идеи и непосредственная деятельность В.В. Докучаева в значительной мере опре-
делили становление и развитие научных исследований грунтов и других вопросов агро-
номии в Полтавской губернии в конце ХIХ – начале ХХ вв.
Ideas and V.V. Dokuchayev's direct activity have appreciably defined becoming and de-
velopment of scientific researches of the ground and other questions of agronomics in the Pol-
tava province at the end of the XIX-th – the beginning of the XX-th centuries.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-78251 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2077-9496 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-29T04:39:41Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Лупаренко, Г.В. 2015-03-13T16:44:43Z 2015-03-13T16:44:43Z 2008 Розвиток посівної техніки в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. / Г.В. Лупаренко // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 1. — С. 2-7. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78251 94 (477): 63 (091) В статье рассматривается конструкция основных типов посевных орудий и машин ХІХ века, распространённых на территории современной Украины. Кратко описаны основные технические усовершенствования конструкции посевных машин, осуществленные и внедренные на отечественных предприятиях. In this article the construction of the main types of the XIX centuries sown machines, which were spread on the territory of modern Ukraine, are considered. The main technical improvements of the construction of the sown machines had been described which were later realized and established on the native plants. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Розвиток наукових і технічних ідей Розвиток посівної техніки в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Article published earlier |
| spellingShingle | Розвиток посівної техніки в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Лупаренко, Г.В. Розвиток наукових і технічних ідей |
| title | Розвиток посівної техніки в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. |
| title_full | Розвиток посівної техніки в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. |
| title_fullStr | Розвиток посівної техніки в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. |
| title_full_unstemmed | Розвиток посівної техніки в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. |
| title_short | Розвиток посівної техніки в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. |
| title_sort | розвиток посівної техніки в україні в кінці хіх – на початку хх ст. |
| topic | Розвиток наукових і технічних ідей |
| topic_facet | Розвиток наукових і технічних ідей |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78251 |
| work_keys_str_mv | AT luparenkogv rozvitokposívnoítehníkivukraínívkíncíhíhnapočatkuhhst |