Аксіоми успіху (нарис з життя О.В. Погорєлова)
Данная статья посвящена фигуре выдающегося ученого академика А.В. Погорелова. Автор исследует путь становления известного математика как ученого и личности, стремится оценить значение и влияние его творческого наследия на развитие украинской геометрической мысли. The given article is devoted to th...
Saved in:
| Published in: | Питання історії науки і техніки |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78254 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Аксіоми успіху (нарис з життя О.В. Погорєлова) / Я.В. Чирок // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 1. — С. 22-27. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859802304509640704 |
|---|---|
| author | Чирок, Я.В. |
| author_facet | Чирок, Я.В. |
| citation_txt | Аксіоми успіху (нарис з життя О.В. Погорєлова) / Я.В. Чирок // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 1. — С. 22-27. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Питання історії науки і техніки |
| description | Данная статья посвящена фигуре выдающегося ученого академика А.В. Погорелова.
Автор исследует путь становления известного математика как ученого и личности,
стремится оценить значение и влияние его творческого наследия на развитие украинской геометрической мысли.
The given article is devoted to the figure of prominent scientist and academician О.V. Pogorelov.
An author explores the way of becoming the famous mathematician as the scientist and
the personality, tries to estimate the value and influencing of his creative inheritance on development
of the Ukrainian geometrical idea.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:13:43Z |
| format | Article |
| fulltext |
ВИДАТНІ ІНЖЕНЕРИ ТА НАУКОВЦІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2008
22
УДК 37(09)+514(09)
АКСІОМИ УСПІХУ
(НАРИС З ЖИТТЯ О.В. ПОГОРЄЛОВА)
Чирок Я.В., аспірант
(Чернігівський педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка)
Даная статья посвященаа фигуре выдающегося ученого академика А.В. Погорелова.
Автор исследует путь становления известного математика как ученого и личности,
стремится оценить значение и влияние его творческого наследия на развитие украинс-
кой геометрической мысли.
The given article is devoted to the figure of prominent scientist and academician О.V. Po-
gorelov. An author explores the way of becoming the famous mathematician as the scientist and
the personality, tries to estimate the value and influencing of his creative inheritance on devel-
opment of the Ukrainian geometrical idea.
Разом з набуттям нових знань, ак-
туальною залишається проблема збе-
реження, осмислення та використан-
ня досвіду, а також надання належної
оцінки доробку як видатних учених та
педагогів далекого мину-
лого, так і науковців XX
століття. Одним з таких є
академік О.В. Погорє-
лов, якого Американське
математичне товариство
назвало "найбільшим гео-
метром XX століття".
О.В. Погорєлову
належить авторство більш
ніж 40 монографій та
більше 200 публікацій,
присвячених проблемам
геометрії "в цілому" та
окремих її розділів. Він є автором ба-
гатьох підручників для середньої
школи та вузів, що витримали переві-
рку часом, не втративши своєї ціннос-
ті. О.В.Погорєлову вдалося розв'язати
проблеми, сформульовані такими "ти-
танами" математики як Коші, Монж,
Дарбу, Гільберт, Мінковський та
інші. Талант О.В. Погорєлова являє
рідкісне поєднання здібностей теоре-
тичного математика та інженера-
практика. Йому належить чимало ви-
находів. За внесок у розвиток науки
О.В. Погорєлов нагороджений чис-
ленними преміями, серед яких Ле-
нінська премія , Державні премії
СРСР та УРСР , премія
М .І . Лобачевского, премія
Академії наук України. За
сумлінну та самовіддану
працю на ниві науки А.В.
Погорєлов нагороджений
двома орденами Леніна та
орденом Червоного Прапора.
У Харкові працює семінар
"Геометрія в цілому" О.В.
Погорєлова.
Фундаментальних науко-
вих досліджень математичної
спадщини О.В. Погорєлова
на сьогодні немає. Рядом авторів
(М.Шкіль, О.Смирнов, В.Со-
болевський, А.Борисенко та ін.) на-
писано цикл статей в українських га-
зетах, та наукових журналах. Пере-
важно це біографічні нариси та пуб-
лікації, присвячені ювілеям видатного
вченого.
Метою даної статі є привернути
увагу до постаті видатного українського
вченого О.В. Погорєлова для оцінки
ВИДАТНІ ІНЖЕНЕРИ ТА НАУКОВЦІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2008 23
його значення в розвитку геометрії,
вивчення позитивного досвіду, визна-
чення місця, яке посідає О.В. Погорє-
лов в ряду українських вчених-
геометрів.
Чи можна вважати українським
вченим О.В. Погорєлова? Відповідь
уявляється однозначно ствердною.
На думку В.Г. Бевз українськими (ві-
тчизняними) вченими можна називати:
1. Усіх тих учених, які живуть і пра-
цюють в Україні.
2. Тих учених, які хоч і живуть в ін-
ших державах, але які самі себе вважають
українцями.
3. Тих вчених, які народилися або до-
вгий час працювали в Україні і самі себе
називали українцями, малоросами, руси-
нами чи як-небудь інакше, пов'язуючи
свою долю з українською нацією.
4. Тих учених, яких ще до виникнення
суверенної України офіційно називали
українськими [1].
Необхідно відмітити, що членом АН
УРСР О.В. Погорєлов став ще у 1951 р.,
тоді як до РАН він увійшов лише чверть
віку потому. Також видатний геометр має
звання Заслуженого діяча науки України і
Відмінника народної освіти України.
Досягаючи успіхів у науці, талано-
витий вчений не ставив собі конкретно
окреслену мету – діяти на утвердження
України. Математика не має кордонів і
не існує російської чи, скажімо, німець-
кої геометрії. Не громадська діяльність,
а творчі здобутки вченого приносять
користь державі і піднімають «вартість»
української науки, адже його слава – це
престиж держави (погодьтеся, приємно
коли іноземці саме українського вчено-
го називають найбільшим геометром
ХХ століття).
«Невтомний трудівник науки» – з
такого заголовку починається стаття
про академіка О.В.Погорєлова в одній з
харківських газет [2]. Дійсно, важко
знайти у вітчизняній, а часто і у світовій
науці ХХ століття аналог цій непересіч-
ній, дивовижно працездатній і талано-
витій особистості. Наука була для Олек-
сія Васильовича завжди основним за-
няттям, джерелом натхнення та полем
для реалізації його унікальних здібнос-
тей. Недарма він сам проголосив девіз:
«Жодного дня без боротьби за істину в
науці» [2].
О.В.Погорєлов народився 3 березня
1919 р. у м. Короча Білгородської обла-
сті. Його батьки були звичайними селя-
нами, і серед більш далеких предків
майбутнього світила науки не було ви-
датних постатей. Але історія знає бага-
то прикладів особистостей, які, не маю-
чи сприятливих умов, завдяки своєму
таланту і наполегливій праці досягли
успіху і визнання. Під час колективіза-
ції батьки Олексія Васильовича пере-
бралися до Харкова, де батько влашту-
вався працювати на будівництві трак-
торного заводу. У 1931 р. Олексій став
навчатися у школі № 80 м. Харкова.
Математичні здібності О.В. Погорєлова
почали яскраво проявлятися уже в шкі-
льні роки. За гострий розум і потяг до
знань однокласники дали Погорєлову
прізвисько «Паскаль». Першими успі-
хами майбутнього вченого стали пере-
моги на міській олімпіаді з математики,
яку проводив Харківський університет
для школярів, а також на Всеукраїнсь-
кій олімпіаді. У нього також було інше
захоплення – малювання. Але, врахо-
вуючі скрутні реалії періоду індустріа-
лізації, Погорєлов відмовився від ма-
лювання.
У 1937 р. О.В. Погорєлов вступає
на математичне відділення фізико-
математичного факультету Харківсько-
го університету. Навчання він продов-
жує з наполегливістю і захопленням.
Проілюструвати допитливість і любов
до знань Погорєлова може той факт, що
ще у шкільні роки він поставив собі за
мету прочитати всю Велику радянську
енциклопедію.
Закінчіти навчання Олексію Васи-
ВИДАТНІ ІНЖЕНЕРИ ТА НАУКОВЦІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2008
24
льовичу не вдалося – почалася Велика
Вітчизняна Війна. У 1941 році, як і ба-
гатьох тодішніх студентів, О.В. Пого-
рєлова призвали до армії. Серед при-
званих студентів проводився відбір
найбільш обдарованих і талановитих з
метою підготовки офіцерів у військо-
вих навчальних закладах. О.В. Погорє-
лов був направлений на навчання до
Військово-повітряної академії імені
Жуковського.
Навчаючись вже у іншому закладі,
Олексій Васильович залишається ві-
данним своєму захопленню геометрією.
У 1943 р. в одному з листів до свого
викладача Я.П. Бланка він пише: «Дуже
шкодую, що з Харкова не захопив свій
конспект Боннезена і Фенхеля про опу-
клі тіла. Там у мене багато цікавих пи-
тань з геометрії в цілому. Чи не знай-
деться у Вас для мене якого-небудь ці-
кавого питання з геометрії в цілому,
або взагалі з геометрії? Хотілося б по-
ломати голову» [3].
Навчання у Військово-повітряній
академії зіграло важливу роль у розши-
рені кола інтересів видатного матема-
тика. В цей час у О.В.Погорєлова заро-
дився інтерес до інженерії і техніки,
який в подальшому ніколи не згасав.
У період 1943-1944 рр. у якості
спеціаліста з авіаційних двигунів про-
ходив стажування у діючій армії, а з
1945 О.В.Погорєлов був направлений у
Центральний аерогідродинамічний ін-
ститут, де з іншими спеціалістами пра-
цював над розробкою перших радянсь-
ких балістичних ракет. Дані досліджен-
ня велися на основі досвіду німецьких
конструкторів і Погорєлов був прикрі-
плений до вивезеного з Німеччини вче-
ного, який ділився з ним секретами
знаменитих ракет «Фау -2».
Складовою майбутнього успіху
Погорєлова можна вважати i те, що на
його шляху траплялося багато цікавих і
талановитих людей, які розгледіли його
здібності, зацікавили і підтримали мо-
лодого математика. Зокрема, захоплен-
ня Погорєлова саме геометрією почи-
нається з вивчення ним книги Т. Бонне-
зена и В. Фенхеля «Теорія опуклих
тіл», яку порадив прочитати йому про-
фесор П.Соловйов. Надалі йому теж
буде дуже щастити на зустрічі з тала-
новитими і цікавими людьми.
Бажання займатися математикою і
отримати повну університетську освіту
(через війну він встиг закінчити лише 4
курси фізмату) не полишало Олексія
Васильовича. Він звертається до мос-
ковського академіка І.Г. Петровського,
але той не бачить сенсу у формалному
закінченні освіти, адже Погорєлов за-
кінчив Військово-повітряну академію.
До доленосної зустрічі Олексія По-
горєлова зі своїм вчителем, а у майбут-
ньому – другом і колегою, ректором
Ленінградського університету, академі-
ком О.Д. Александровим, був причет-
ний відомий математик В.Ф. Каган.
Він направив молодого науковця
до О.Д. Александрова, дізнавшись що
той хоче займатися опуклою геометрі-
єю. Сам О.В. Погорєлов висловлювався
так: «О.Д. Александров відіграв велику
роль у моєму становленні як вченого.
Мені пощастило зустрітися з такою
людиною, яка сама була захоплена сво-
єю наукою – геометрією, і це захоплен-
ня, одержимість головною справою
Александров намагався передати своїм
учням, співробітникам. А якщо поряд
така інтелігентна, глибоко ерудована
людина, молодим цікаво працювати,
спілкування з нею окрилює» [4].
Вирішивши перевірити здібності мо-
лодого вченого, Олександр Данилович
дає йому завдання: оцінити найкоротшу
довжину на опуклій поверхні і встанови-
ти, чи вірним є твердження, що відрізок
геодезичної, довжиною не більше π, є
найкоротшим на замкнутій опуклій пове-
рхні з гауссовою кривиною 1≥K . У
1946 р. вийшла його стаття «Одна теоре-
ма про геодезичні на замкнутій поверх-
ВИДАТНІ ІНЖЕНЕРИ ТА НАУКОВЦІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2008 25
ні». О.В. Погорєлову знадобився рік, щоб
розвязати завдання і заслужити прихиль-
ність О.Д. Александрова.
Пізніше, вже не поступаючись рега-
ліями своєму вчителю, О.В. Погорєлов
жартома відмітить, що О.Д. Александров
ставить задачі, а він їх розв’язує. О.Д.
Александров на врученні О.В. Погорєло-
ву чергової премії парирує, зазначивши,
що теореми вони доводять разом, а премії
отримують нарізно.
У тому ж 1946 році Олексій Васи-
льович вступає до аспірантури при Ма-
тематичному інституті МДУ, де його
науковим керівником стає видатний
математик М.В. Єфімов. Вже сама об-
ставина – мати такого керівника, не
може не стимулювати. Тим більше, що
М.В. Єфімов всіляко намагався підба-
дьорити і надихнути свого вихованця.
Є теорія, згідно якої кожна нація в
певний час проходить період пасіонар-
ності – піднесення і розквіту, одночасне
народження багатьох видатних людей
(наприклад Флоренція часів Відро-
дження). Пасіонарністю в мініатюрі
можна назвати те, що в одному місці і у
один час зустрілися такі талановиті ма-
тематики. Об’єднавши свої здібності,
доповнюючи один одного, тріо Алекса-
ндров-Погорєлов-Єфімов зробили над-
звичайно багато для розвитку матема-
тичної науки. Погодьтеся, не кожен
може заслужити прихильність і дружбу
своїх вчителів, що вже мають ім’я і ве-
ликий досвід. О.В. Погорєлову це вда-
лося завдяки величині свого таланту,
який не поступався таланту маститих
вчених. Він просто ще не був розкри-
тий, але, на щастя, вчасно помічений.
Всього рік знадобився О.В. Пого-
рєлову для написання і захисту канди-
датської дисертації. Така продуктив-
ність і працездатність не може не вра-
жати. Але ще більше можна захоплюва-
тись обдарованістю і наполегливістю
молодого математика, враховуючи той
факт, що ще через рік – у 1948 р. він за-
хищає докторську дисертацію. Дві ди-
сертації за такий короткий період і сту-
пінь доктора в 29 років –- непересічне
явище в науці. Сам метр геометрії вва-
жав часом розквіту математика вік 33
роки, йому це вдалося раніше.
Після захисту кандидатської Олек-
сій Васильович повертається до Харко-
ва і починає працювати у Харківському
університеті, одночасно очолюючи від-
діл геометрії НДІ математики при ХДУ
(1947-1950). Починаючи з 1948 О.В.
Погорєлов видає цикл праць, в яких
розв’язує проблему Коші однозначної
визначеності опуклих поверхонь. При
доведенні своєї теореми він користу-
ється тим, що умову рівнозіставленості
можна замінити ізометричністю повер-
хонь – фактом, доведеним О.Д. Алекса-
ндровим. За розв’язання цієї проблеми
О.В. Погорєлов отримує Сталінську
премію (Державну премію СРСР)
(1950) і стає членом-кореспондентом
АН України (1951).
За порадою Н.І. Ахізера, О.В. По-
горєлов зацікавився роботами С.Н. Бе-
рнштейна з розв’язання задачі Діріхле.
Застосовуючи результати С.Н. Бернш-
тейна у поєднані з синтетичними гео-
метричними методами, він прийшов до
розв’язання проблеми Мінковського
про регулярність опуклих поверхонь,
де гаусова кривина є функцією нормалі.
Наступним досягненням О.В. По-
горєлова було доведення теореми про
регулярність поверхні з регулярною
метрикою і додатною гаусовою криви-
ною і аналітичність її у випадку аналі-
тичності метрики. Схожа теорема була
доведена Л.Ніренбергом. Але теорема
Погорєлова більш універсальна і зага-
льна. З неї випливає, що всі поверхні,
що відповідають умові теореми, – регу-
лярні. Тоді як у теоремі Л.Ніренберга
стверджується лише те, що знайдеться
така поверхня.
О.В. Погорєлов у своїх досліджен-
нях широко застосовував аналітичні
ВИДАТНІ ІНЖЕНЕРИ ТА НАУКОВЦІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2008
26
методи. За допомогою аналітичних за-
собів він довів ряд теорем, які комплек-
сно розв’язували проблему Вейля про
ізометричне занурення в цілому двови-
мірного многовиду в тривимірний рі-
манів простір. За отримані результати у
1959 р. його було нагороджено премією
М.І. Лобачевского. В тому ж році Олек-
сій Васильович припиняє очолювати
кафедру геометрії ХДУ, на посаді заві-
дувача якої він перебував з 1950 р. У
1950-1960 рр. Олексій Васильович пра-
цює у Інституті математики АН УРСР,
де керує відділом геометрії.
У 1960 р. О.В. Погорєлов стає ака-
деміком АН України і членом-
кореспондентом АН СРСР. У тому ж
році О.В. Погорєлов починає працюва-
ти у відділі геометрії математичного
відділення Харківського фізико-
технічного інституту низьких темпера-
тур (ФТІНТ). Даний відділ він очолю-
вав з 1960 по 2002 рр. З ФТІНТом у
О.В. Погорєлова пов’язано багато років
плідної праці. Завдяки його розрахункам
тут було створено унікальний турбоге-
нератор, принцип роботи якого базуєть-
ся на явищі надпровідності. Також тех-
нічні можливості інституту дозволили
створити установки, на яких експериме-
нтальним шляхом О.В. Погорєлов довів
свої відкриття у сфері геометрії повер-
хонь і теорії стійкості оболонок.
У 1962 р. за працю «Зовнішня гео-
метрія опуклих поверхонь» О.В. Пого-
рєлову було вручено Ленінську премію.
Наступною премією була вручена
1973-го року Державна премія УРСР. В
1952 р. О.В. Погорєлов займався про-
блемою Мінковського і отримав значні
результати. Остаточне розв’язання ба-
гатовимірної проблеми Мінковського,
що постала ще у 1903 р., були опублі-
ковані ним у циклі праць з 1969 по 1971
рр. Саме за це і було вручено премію.
Віддаючи багато творчої енергії і
часу теоретичній науці і керуванню
відділом геометрії, О.В. Погорєлов з
1970 року припиняє викладати у ХДУ.
Але він продовжує редагувати журнал
«Украинский геометрический сбор-
ник», головує на міському семінарі
вчених геометрів. Роки викладання
принесли вагомий результат у вигляді
серії підручників з елементарної, дифе-
ренціальної і аналітичної геометрії.
Як правило, імена математиків ві-
домі не дуже широкому колу людей, ді-
яльність яких безпосередньо перекли-
кається з природничими науками. Ві-
домим для мільйонів ім’я
О.В.Погорєлова зробив шкільний під-
ручник за його авторством. Саме з ньо-
го починали подорож у захопливий світ
геометрії не одне покоління радянських
і українських школярів. У 1969 Олексій
Васильович видав працю «Основи гео-
метрії», що була перевидана 1979 р.,
наступним став посібник для вчителів
«Геометрія», а у 1981 побачив світ про-
бний підручник з геометрії. Після про-
ходження річного експерименту Мініс-
терство освіти надало дозвіл викорис-
товувати підручник в середній школі.
До написання книги О.В. Погорєлова
підштовхнула незгода з принципом по-
будови тогочасного підручника під ре-
дакцією А.М. Колмогорова, що викори-
стовував теоретико-множинний підхід і
був занадто складним для сприйняття
школярами. Але, як це часто буває,
знайшлося багато незгодних і з О.В.
Погорєловим. Вихід в світ у 1982 р.
підручника «Геометрія 6-10» спричи-
нив активну методичну дискусію у се-
редовищі науковців і вчителів, які ви-
словлювали конструктивну, а часом і
навпаки – суб’єктивну, критику. З вра-
хуванням зауваженнь він багато разів
перевидавався і вдосконалювався.
Звичайно ж, підручник О.В. Пого-
рєлова не є ідеальним і має певні недо-
ліки. Але він має й численні переваги,
що дозволяють використовувати його
як базовий для досягнення більшості
дидактичних цілей. Насамперед, це
ВИДАТНІ ІНЖЕНЕРИ ТА НАУКОВЦІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 1 2008 27
строга аксіоматична побудова, направ-
лена на розвиток наукового мислення,
вміння доводити і логічно міркувати,
що відповідає сучасній концепції акти-
візації мислення вихованців. Зміст піді-
брано так, щоб за лаконічного викладу
матеріалу учні б отримували необхід-
ний об’єм знань. Підручник містить до-
сить вдало підібрану систему задач і
вправ, що дозволяє продуктивно закрі-
пити знання на практиці, а також конт-
рольні запитання, що дають можливість
перевірити знання.
Робота по написанню підручників
жодним чином не позначилася на про-
дуктивності наукової роботи Олексія
Васильовича. Блискучий математик
Д.Гільберт, який мав непересічний дар
точно визначати проблеми сучасної ма-
тематики, поставив задачу про визна-
чення прямої як найкоротшої відстані
не тільки в теорії чисел, а і теорії пове-
рхонь і варіаційному численні (так зва-
на 4-а проблема Гільберта). Праця О.В.
Погорєлова, що вийшла 1974-го року,
дає красиве і повне розв’язання цієї
проблеми.
Значний доробок належить О.В.
Погорєлову у теорії диференційних рі-
внянь, дослідженні властивостей пове-
рхонь і пружності оболонок. У циклі
праць 1983-1984 рр. він описав власти-
вості багатовимірного рівняння Монжа-
Ампера, а у 1988 вийшла його книга
«Многомеpное уpавнение Монжа-
Ампеpа». Того ж року учений отримав
премію ім. М.М. Крилова.
О.В Погорєлов прожив довге, наси-
чене подіями і здобутками життя. Маючи
за плечима солідний вік, він до останньо-
го зберігав гострий розум і працездат-
ність. Плідними для нього були і 90-ті
роки. У цей період О.В. Погорєлов побу-
дував теорію G просторів Буземана і в за-
гальному довів теорему О.Д. Александ-
рова (яка була ним частково доведена ще
у 1939 р.), додавши у свою скарбничку
премію М.М. Боголюбова.
Олексій Васильович дуже любив Ха-
рків – місто з яким пов’язане майже все
його життя, всі його досягнення. Не зва-
жаючи на привабливі умови, він рішуче
відхиляв спокусливі пропозиції про пере-
їзд до Києва, Москви чи Ленінграда. Ли-
ше смерть дружини змусила О.В. Пого-
рєлова у 2000 р. переїхати до Москви, де
мешкали його син і онуки. Уже перебу-
ваючи у столиці Росії, він отримав радіс-
ну звістку про присвоєння йому звання
почесного громадянина міста Харкова.
Серце видатного геометра перестало би-
тися 17 грудня 2002 року.
Життя О.В. Погорєлова являє гідний
наслідування приклад служіння науці.
Автор більше 200 праць, кавалер бага-
тьох орденів і лауреат численних премій,
все життя він залишався скромною і чес-
ною людиною. Не будучи громадським
діячем, своєю працею він зробив великий
внесок у розвиток математики в Україні і
підвищення її авторитету в світі. Його
винаходи, учні, виховані талановитим
геометром, приносили і продовжують
приносити користь нашій державі. Своєю
відданістю власній справі, вражаючими
професійними досягненнями О.В. Пого-
рєлов заслужив на те, щоб його ім’я було
викарбовано на скрижалях історії україн-
ської науки.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Бевз В.Г. Практикум з історії ма-
тематики. - К.: 2004. - С. 212.
2. Неутомимый труженик науки. –
Красное знамя, 1979, 3 марта.
3. Борисенко А. А. А.В. Погорелов
– математик удивительной силы. –
www-mechmath.univer.kharkov.ua.
4. Генератор у «термосі» // «Вечір-
ній Харків», 1972, 17 квітня.
УДК 001(09)
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-78254 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2077-9496 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:13:43Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Чирок, Я.В. 2015-03-13T16:46:13Z 2015-03-13T16:46:13Z 2008 Аксіоми успіху (нарис з життя О.В. Погорєлова) / Я.В. Чирок // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 1. — С. 22-27. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78254 37(09)+514(09) Данная статья посвящена фигуре выдающегося ученого академика А.В. Погорелова. Автор исследует путь становления известного математика как ученого и личности, стремится оценить значение и влияние его творческого наследия на развитие украинской геометрической мысли. The given article is devoted to the figure of prominent scientist and academician О.V. Pogorelov. An author explores the way of becoming the famous mathematician as the scientist and the personality, tries to estimate the value and influencing of his creative inheritance on development of the Ukrainian geometrical idea. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Видатні науковці та інженери Аксіоми успіху (нарис з життя О.В. Погорєлова) Article published earlier |
| spellingShingle | Аксіоми успіху (нарис з життя О.В. Погорєлова) Чирок, Я.В. Видатні науковці та інженери |
| title | Аксіоми успіху (нарис з життя О.В. Погорєлова) |
| title_full | Аксіоми успіху (нарис з життя О.В. Погорєлова) |
| title_fullStr | Аксіоми успіху (нарис з життя О.В. Погорєлова) |
| title_full_unstemmed | Аксіоми успіху (нарис з життя О.В. Погорєлова) |
| title_short | Аксіоми успіху (нарис з життя О.В. Погорєлова) |
| title_sort | аксіоми успіху (нарис з життя о.в. погорєлова) |
| topic | Видатні науковці та інженери |
| topic_facet | Видатні науковці та інженери |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78254 |
| work_keys_str_mv | AT čirokâv aksíomiuspíhunariszžittâovpogorêlova |