Елементи методики картографування грунтів: історичні аспекти
Раскрыто течение научной мысли в методических подходах к картографии почв с
 ХІХ столетия до нашего времени. The flow of scientific thought is exposed in the methodical going near the cartography of
 soils with ХІХ of century to our time....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Питання історії науки і техніки |
|---|---|
| Дата: | 2008 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78458 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Елементи методики картографування грунтів: історичні аспекти / О.В. Ковтун // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 2. — С. 2-7. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860123886989869056 |
|---|---|
| author | Ковтун, О.В. |
| author_facet | Ковтун, О.В. |
| citation_txt | Елементи методики картографування грунтів: історичні аспекти / О.В. Ковтун // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 2. — С. 2-7. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Питання історії науки і техніки |
| description | Раскрыто течение научной мысли в методических подходах к картографии почв с
ХІХ столетия до нашего времени.
The flow of scientific thought is exposed in the methodical going near the cartography of
soils with ХІХ of century to our time.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:40:55Z |
| format | Article |
| fulltext |
ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 2
УДК631.442:528.59(91)
ЕЛЕМЕНТИ МЕТОДИКИ КАРТОГРАФУВАННЯ ГРУНТІВ:
ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ
Ковтун О.В.
(Переяслав-Хмельницький Державний педагогічний університет)
Раскрыто течение научной мысли в методических подходах к картографии почв с
ХІХ столетия до нашего времени.
The flow of scientific thought is exposed in the methodical going near the cartography of
soils with ХІХ of century to our time.
Стаття присвячена актуальному
питанню еволюції наукової думки в
методичних питаннях розвитку кар-
тографії грунтів, яке потребує більш
пильного погляду історика науки і
техніки.
У загальному вигляді всі
матеріали по ґрунтовій
картографії, зібрані ґрун-
тознавцями російської
школи, Л.І. Прасолов свого
часу розділив на наступні
групи: перша група –
ґрунтові карти первинні або
оригінальні (детальні карти
й плани окремих дослідних і
інших ділянок у масштабі
від 1 : 4200 до 1 : 42000;
ґрунтові карти по суцільних досліджен-
нях більших територій – повітів, губер-
ній і т.п. – у масштабі від 1 : 42000 до 1
:420000; схематичні ґрунтові карти таких
же територій по маршрутних досліджен-
нях у масштабах від 1 : 840000 до 1 :
380000); друга група – ґрунтові карти
зведені або генеральні (генеральні карти
ґрунтових типів, державні, обласні в ма-
сштабах від 1 : 840000, 1 : 4200000 і ін.;
карти ґрунтових районів по губерніях,
областям і ін. різних масштабів) [1,
с.192-193].
По характеру свого об'єкта, порів-
няно простого й доступного для спо-
стережень, картографія ґрунтів вида-
ється справою простою і легкою. Але в
ній досить багато специфічних труд-
нощів, які роблять мало корисним ви-
користання тут загальних емпіричних
методів. Установлено, що границі ґру-
нтів лише в рідких випадках
піддаються безпосередній
інструмен-тальній зйомці,
тому що переходи між ґрунта-
ми поступові й невидимі.
Знайти опорні точки шляхом
анкет (тобто опитування
населення) або ж шляхом
простого збору зразків і
аналізу їх, як це за-
стосовувалося на початкових
етапах картографії ґрунтів у
багатьох випадках, виявля-
ється також справою важкою і не дає
бажаних результатів.
За статичними або анкетними ме-
тодами було складено багато ґрунто-
вих карт або, вірніше, картограм при
оцінці земель. Такими методами скла-
дались: геолого-геоморфолого-ґрунто-
ва карта Східної Європи (від Балтійсь-
кого моря до Дунаю та Дніпра) польсь-
кого геолога Сташиця (1806), рукопис-
на карта невідомого автора (1841), кар-
ти академіків Веселовського (1849,
1852, 1857) і Рупрехта (1866), Вільсона
(1869), а пізніше – карта Чаславського
(1873). Однак виявилося, що ці карти
незабаром потребували повторних до-
ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 3
сліджень: вони не були ні досить дета-
льними, ні точними за смислом класи-
фікації ґрунтів.
Причина цього полягає, по-перше,
у неможливості одержати для ґрунтів
дійсно масові й порівняльні статистич-
ні дані, а по-друге, – у сутності самого
об'єкта: у значній мінливості ґрунтових
мас і в труднощах ідентифікації спо-
стережуваних випадків, тобто різних
видів ґрунтів. У методі статистичному
прямі спостереження змішуються з не-
прямими даними, наприклад, за вели-
чиною врожаю, і тому точна ідентифі-
кація явищ неможлива [1, с.194].
На перший погляд цього недоліку
міг бути позбавлений інший емпірич-
ний метод, який називають агрономіч-
ним. За цим методом окремі складові
частини ґрунтів визначаються шляхом
аналізу, отримані величини наносяться
на карти й потім будуються ізолінії да-
них ознак. Такий спосіб у вітчизняній
літературі розроблявся Г.Ф. Нефедо-
вим, на думку якого розповсюджений
докучаєвський метод картографії ґрун-
тів не можна вважати досконалим. Аг-
рономічним методом користувався
проф. Томс. По методу ізогумусових
ліній намагався будувати свої карти
ґрунтів України проф. Набоких. Г.П.
Висоцький будував на своїх детальних
картах лінії ізокарбонат [1].
Досвід історії науки й техніки по-
казує, що, агрономічний метод застосо-
вувався давно й застосовується тепер у
багатьох західноєвропейських робо-
тах. Як відзначалося на третьому між-
народному з'їзді ґрунтознавців, захис-
ники його посилаються на неможли-
вість картирувати ґрунти по природ-
ничо-історичному методу в країнах з
інтенсивною культурою, як наприклад
у Бельгії [1, с. 194]. Однак у західно-
європейській практиці використову-
ється переважно змішаний метод,
який можна назвати агрогеологіним. У
чистому виді агрономічний метод, ма-
буть, не може бути застосованим для
великих територій, хоча він з успіхом
може бути використаний в якості до-
поміжного прийому.
Агрогеологічний напрямок відби-
вся певною мірою як на вітчизняних,
так і на американських роботах із
ґрунтової картографії. Сліди його мо-
жна бачити хоча б у побудові боніті-
ровочної шкали ґрунтів по німецькому
зразку в наших перших ґрунтово-
оціночних дослідженнях. Але всі ґрун-
тові карти, про які була мова, складені
не по цьому методу, а по методу, який
ми називаємо Докучаєвським, або ме-
тодом генетичного ґрунтознавства.
Докучаєв, будучи добре знайомим
з матеріалами анкетної картографії
ґрунтів, міг переконатися вже тоді в
недоліках цього методу [2, с. 91-94].
Рівною мірою його вже не задовольняв
агрономічний підхід до класифікації
картографії ґрунтів. На противагу цим
емпіричним способам Докучаєвим і
його учнями був розроблений метод,
заснований на більш загальних науко-
вих принципах. Виходячи з поняття
про ґрунт, як природне тіло, і побуду-
вавши генетичну класифікацію ґрун-
тів, Докучаєв і його учні прийшли до
поняття про закономірності залягання
ґрунтів, або інакше, до принципу по-
стійних екологічних відносин ґрунтів,
що і є в сутності основою нашої ґрун-
тової картографії [3, с. 9-12].
У практичному своєму викладі в
картографії ґрунтів цей метод зводить-
ся до того, що ґрунтознавець, присту-
паючи до вивчення даної території, на-
самперед установлює основні генетич-
ні типи ґрунтів цієї території й разом з
тим відношення їх до загальних фак-
торів ґрунтоутворення, якими є клімат
і основні елементи орографії. Це дося-
гається порівняльними спостережен-
нями над ґрунтами в умовах, по мож-
ливості простих, без ускладнюючого
впливу вторинних місцевих факторів,
тобто переважно на рівнинах з однорід-
ними материнськими породами й без
ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 4
скупчення поверхневих вод, або в умо-
вах, названих Г.М. Висоцьким плакор-
ними. Потім поступово, застосовуючи
загальні індуктивні методи й вибираючи
певні місця для спостереження, ґрунто-
знавець установлює екологічні співвід-
ношення ґрунтів і ряду інших факторів,
таких як літологічний склад материнсь-
ких порід, гідрологічні умови, рослин-
ність і ін. Послідовність спостережень
при цьому може йти, по Набоких, у ви-
гляді трифазної ґрунтової зйомки.
Слід зазначити, що, дотримуючись
докучаєвського методу, ґрунтознавець
позбувається від баласту зайвих зразків
і записів, зберігаючи й працю, і час, і
засоби, що особливо важливо при до-
слідженні великих і часто малодоступ-
них територій. Однак, відповідно мас-
штабу робіт, збільшується кількість
спостережень і нерідко доводиться за-
стосовувати досить детальні масові
спостереження на особливих характер-
них перетинаннях місцевості або про-
філях. Відзначається, що польові спо-
стереження для картографії ґрунтів ро-
бляться в більшому масштабі, ніж по-
трібно для остаточних карт.
Крім того картографія ґрунтів по
докучаєвському методу вимагає досить
повних і різнобічних досліджень умов
ґрунтоутворення. Перші дослідження
Докучаєва були не тільки ґрунтовими,
але також і геологічними й геоботаніч-
ними. Пізніше в його експедиціях бра-
ли участь геодезисти, гідрологи, лісів-
ники й інші фахівці. Також інші пізні-
ші роботи здебільшого були комплекс-
ного характеру, як наприклад, всі екс-
педиції Переселенського управління в
азіатську частину території, потім нові-
тні експедиції Академії наук і інших.
Багато російських ґрунтознавців були
одночасно або геологами, або ботані-
ками. Є також роботи лісівничо-
ґрунтові (школи Г. Ф. Морозова), лукі-
вничо-ґрунтові, ґрунтово-меліоративні.
Разом з тим, методика природничо-
історичних досліджень приводить до
картографії ґрунтів, як елементу ланд-
шафту. Замість ґрунтової карти при
цьому будується карта ландшафтних
одиниць, пов'язаних між собою в цілу
систему за принципом географічних
циклів Девіса. Тип таких карт, запро-
понований І.М. Крашенинніковим і
Б.Б. Полиновим, наприклад, у їхній ро-
боті з Північної Монголії [1, 196].
Таким чином, генетичний метод
застосовується однаково й у загальних
побудовах і в дуже детальних спеціа-
льних зйомках. Теоретичною межею
детальності ґрунтової зйомки є ґрунто-
вий індивідуум, тобто той невеликий
простір, який пересічено даним розрі-
зом. До цієї межі підходить досліджен-
ня в тих випадках, коли спостерігаєть-
ся зміна ґрунтів, іноді буквально через
кожний крок, завдяки дрібним нерівно-
стям поверхні, як наприклад у солон-
цюватих сухих степах на прикаспійсь-
ких рівнинах. Такого роду рельєф оде-
ржав у російських роботах назву мік-
рорельєфу й властиве йому залягання
ґрунтів – комплексного залягання. За-
стосовуючи метод особливих деталь-
них профілів і наскрізних траншейних
розрізів, можна зафіксувати характер
такого комплексу у всіх деталях. За
допомогою пробних площадок устано-
влюється повторюваність цих деталей і
підрахунок площі окремих елементів
комплексу. Таким чином, виділяються
вже більші площі комплексів, які мож-
на нанести на загальні карти.
Такі комплекси встановлюються не
тільки для солонцюватих степів, де во-
ни особливо різко виражені завдяки
збереженню природної рослинності,
але також і в інших зонах. Комплекс-
ність може бути різного масштабу й
деякі ґрунтові карти зображують уже
не географію окремих ґрунтів, а гео-
графію ґрунтових комплексів.
Зазначена деталізація ґрунтових
карт була б неможлива без точного ви-
ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 5
ділення індивідуальних природних
ґрунтів, які робляться за допомогою
морфологічного методу, заснованого на
вивченні глибоких розрізів ґрунтів у
полі й по зразках, вийнятих у природ-
ному стані й по генетичних горизонтах.
Тому головний інструмент, що вживає
ґрунтознавець, це гарна лопата.
Істотно змінилася за останні роки й
сама методика ґрунтових агрохімічних
досліджень; так наприклад, процес ґрун-
тових досліджень уперше був механізо-
ваний завдяки застосуванню моторизо-
ваних лабораторій і заміни звичайного
викопування ям виїмками за допомогою
спеціально сконструйованих бурів. На-
явність групових і радгоспних лаборато-
рій дала можливість відбирати зразки й
проводити аналізи безпосередньо на мі-
сці, а, головне, вивчати динаміку ґрунто-
вої родючості на ґрунтах різного ступеня
окультуреності, і не ізольовано, а у зв'яз-
ку із установленням норм і співвідно-
шення живильних речовин, коефіцієнтів
їхнього використання в ґрунті й добриві,
підживленням рослин, моментом оброб-
ки ґрунтів, поливом і ін. Цим самим нау-
ка збагачується новими відомостями
щодо характеру зміни ґрунтової родю-
чості на протязі вегетаційного періоду й
за ряд років [4, с. 657].
Облік ґрунтових ресурсів країни –
одне з перших найбільш важливих і пер-
спективних напрямків застосування зні-
мків, зроблених з космосу. Вони можуть
бути використані для складання й корек-
тування обласних і республіканських
ґрунтових карт, аркушів Державної ґрун-
тової карти, при складанні ґрунтової кар-
ти у масштабі 1 : 2500000. Велика кіль-
кість кольорових і чорно-білих фотогра-
фій, отриманих при зйомці з космосу для
території закордонних країн, дає можли-
вість використати їх при складанні й уто-
чненні ґрунтової карти Світу. Дослі-
дження процесу оптичної генералізації
зображення ґрунтового покриву на знім-
ках і встановлення можливості дешифру-
вання типів, підтипів, пологів, а можливо,
і видів ґрунтів. Космічні знімки дозволя-
ють із великою точністю й повнотою від-
носно змісту й відбиття структури ґрун-
тового покриву картографувати ґрунту
різних регіонів. У зв'язку із цим вони да-
ють можливість складати ґрунтові карти
середніх і дрібних масштабів на якісно
новому рівні.
Космічні фотографії охоплюють
величезні простори земної поверхні.
На них уперше ми бачимо результат
об'єктивної оптичної генералізації
ґрунтового покриву. Космічні знімки
докладно відбивають характерні риси
й структуру ґрунтового покриву тери-
торії окремих природних округів і
провінцій. Вони дозволяють детально
бачити й вивчати окремі гірські систе-
ми й присвячені до них вертикальну
поясність ґрунтово-рослинного покри-
ву, характер зрошувальних і осушува-
льних систем у цілому, результати во-
дної й вітрової ерозії ґрунтів, особли-
вості сільськогосподарського викорис-
тання ґрунтів і т.д. [5, с. 7-17].
Було б помилкою вважати, що при
цьому не потрібні й інші методи дослі-
дження ґрунтів; на допомогу морфології
залучаються й всі аналітичні методи. У
якості орієнтовних для класифікації ґру-
нтів з них особливо широко застосовува-
лися в нас дотепер методи механічного
аналізу, визначення гумусу спалюван-
ням, водні витяжки, в останній же час –
визначення рН і ємності поглинання.
Ґрунтознавець-генетик і географ застосо-
вують ті ж методи, якими користується
агрохімік, але тільки з іншої, більше за-
гальної точки зору.
Ґрунтові карти по методу Докучає-
ва є насамперед картами типів ґрунтів.
Але вони містять також дані про ґрун-
ти як маси, наприклад, про механічний
склад ґрунтів, про солонцюватість їх,
про кількість гумусу й інші властивос-
ті. На новітніх картах, навіть дрібного
масштабу, наприклад 10 км в 1 дюймі,
показано по декілька десятків підрозді-
лів. Додавання ґрунтових карт для без-
ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 6
посередньої оцінки земель за допомогою
бонітіровочних шкал того або іншого
виду поступово вийшло із уживання у ві-
тчизняних роботах внаслідок гіпотетич-
ності й штучності такого роду шкал. За-
мість цього застосовується тільки спосіб
накладення даних статистико-
економічного дослідження на ґрунтову
карту. Тут картографія ґрунтів служить
тільки для поділу сільськогосподарських
угідь і для встановлення причин тієї або
іншої продуктивності полів.
Наявність великої кількості не-
займаних земель і перевага екстенсив-
них способів землеробства з малим
поширенням добрив, природно, роб-
лять наші карти ґрунтових типів добре
застосовними для практичних цілей.
Для цілей меліорації додаються зви-
чайно більш детальні підрозділи по
механічному складу й по властивостях
материнської породи. Деякі ґрунтові
карти складаються по системі подвій-
них знаків: наприклад, фарбами нано-
сяться типи ґрунтів, штрихуванням –
материнські породи, або ж карти су-
проводжуються геологічними профі-
лями. Такі, наприклад, карти спеціаль-
них досліджень уздовж залізниць.
Картографія спеціально культур-
них або сильно змінених яким-небудь
фактором, наприклад, денудацією, ґру-
нтів не одержала ще достатнього роз-
витку, хоча виконувались деякі спеціа-
льні роботи цього роду, наприклад, до-
слідження пісків, що рухаються, дослі-
дження засолених при зрошенні зе-
мель, дослідження ґрунтів тютюнових
плантацій, вивчення наслідків дренажу,
вивчення кислотності ґрунтів і ін. Для
такого роду робіт, мабуть, генетичний
метод повинен сполучатися з методом
агрономічним. Але безсумнівно, що
метод генетики й тут не виключається
зовсім, тому що тип ґрунтоутворення
як відомий процес при всіх змінах ґру-
нту, культурних або антикультурних,
все-таки зберігає своє значення. Крім
того, залишається для ґрунтознавців ще
занадто багато загальних географічних
завдань, вирішення яких має не тільки
теоретичне, але й практичне значення.
На 16 Всесвітньому конгресі ґрун-
тознавців у Франції демонструвалася
циркумполярна ґрунтова ГІС та ключі
до класифікації ґрунтів WRB (світової
ґрунтової бази даних ФАО/ЮНЕСКО).
Підкреслювалось, що висока надій-
ність глобальних моделей може бути
досягнута тільки на основі детальних
досліджень ландшафтного і регіональ-
ного рівнів. Розробка методів up-
scaling (коректного переходу в менший
масштаб) визнана однією з пріоритет-
них задач. Ґрунтова карта світу, ство-
рена під егідою ФАО/ЮНЕСКО, стала
продуктом міжнародного співробітни-
цтва, що заповнила прогалину в знан-
нях про ґрунтові ресурси світу. Широ-
ке використання результатів цих робіт
сприяло порівнянню і кореляції ґрун-
тів, розумінню ґрунтових умов і їх по-
тенціальних можливостей, дало корис-
ний інструмент для планування сільсь-
когосподарського й економічного роз-
витку. Класифікаційна система ФАО
стала найбільш визнаною у світі.
Інтенсивний розвиток геоінформал-
дійних технологій, у тому числі розділу
ґрунтознавчих даних у мережі Інтернет,
потреба тісного спілкування ґрунтознав-
ців різних країн світу викликають необ-
хідність застосування міжнародної кла-
сифікації та номенклатури ґрунтів (ФАО/
WRB) при створенні картографічних ма-
теріалів. Розуміючи важливість інтег-
рації окремих країн у вирішенні ґрунто-
во-ресурсних проблем на глобальному
рівні, Міжнародний інститут прикладно-
го системного аналізу в кооперації з про-
відними національними ґрунтовими
центрами Білорусії, Молдови, Росії й
України, а також з рядом міжнародних
організацій (ФАО/ЮНЕСКО, Європей-
ське Ґрунтове бюро) сконцентрували зу-
силля на розробці інтегральної ґрунтової
ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІІ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 2 7
географічної бази даних [6], що може ви-
користовуватись у ґрунтовій географіч-
ній системі Європейського Союзу (ЄВ-
СИС). Головна проблема полягає в тому,
що національні ґрунтові класифікації ба-
зуються на різних принципах, а ґрунти
мають регіональну специфіку, що відо-
бражається в наборі характеристик, які
використовуються для їх класифікації.
На жаль, в Україні класифікаційна сис-
тема ФАО маловідома і не використову-
ється ні у дослідницькій, ні в освітянсь-
кій сферах [7].
Для прикладу можна навести ро-
боти з корегування в 2004 легенди і
ґрунтової карти Чернівецької області
(масштаб 1: 200000) 1966 року видання
згідно з сучасною міжнародною кла-
сифікацією і номенклатурою грунтів.
Поствлені завдання вирішувались ме-
тодами коректування ґрунтових карт –
камеральним і, частково, польовими,
викладеними в книгах Л.Є. Долгової
[8], Т.І. Євдокимової [9], праці [10],
статтях В.В. Медведєва [11], В.С. Сто-
лбового і Б.М. Шеремета [12].
Л.І. Прасолов зазначав, що “не можна
надавати картам ґрунтових типів всеося-
жного практичного значення, але за ними
зберігається значення першої основи на-
ших знань про ґрунти даної території, на
якій можна будувати й інші спеціальні
карти й картограми”[1, с. 198].
Таким чином, методологія картогра-
фування ґрунтів є складною сукупністю
наукових елементів і інженерних рішень,
які вдосконалюються з розвитком науки і
суспільства, з історичним перебігом нау-
кової думки. Перспективним напрямком
досліджень з даної проблеми слід вважати
науково-технічний прогноз картографу-
вання ґрунтів України.
ЛІТЕРАТУРА
1. Прасолов Л.И. Генезис, геогра-
фія й картографія ґрунтів. - М.: Наука,
1978. - 262 с.
2. Докучаєв В.В. Особливості ґрун-
тової карти В.И. Чаславского // В.В. До-
кучаєв. Вибрані праці. Т. ІІІ. - М.: Гос.
изд. сельскохоз. лит., 1949. - З 91-94.
3. Соболєв С.С. Докучаєв і карто-
графія російських ґрунтів // В.В. Доку-
чаєв. Вибрані праці. Т. ІІІ. - М.: Гос.
изд. сельскохоз. лит., 1949. - С. 9-12.
4. Канивец И.И. Методика крупно-
масштабных съемок почв совхозов и ее
научно-производственное значение //
Почвоведение. – 1937. – № 7. – С.665-675.
5. Андроников В.Л. Применение
космической съемки в почвоведении //
Почвоведение. – 1974. – № 1. – С. 7-17.
6. Интеграция данных о почвах Рос-
сии, Белоруссии, Молдавии и Украины в
почвенную географическую базу данных
Европейского Союза / В. Столбовой, В.
Монтанарелла, В Медведев и др. // Почво-
ведение. – 2001. – № 7. - С. 772-790.
7. Польчина С.М., Нікорич В.А.,
Данчу О.А. Застосування сучасної сис-
теми класифікації ґрунтів ФАО/WRB
до карти ґрунтового покриву Черніве-
цької області // Ґрунтознавство. – 2004.
– Т. 5, №1-2. – С. 27-33.
8. Долгова Л. Е. Методика состав-
ления мелкомасштабных почвенных
карт. – М.: МГУ. 1980.– 80с.
9. Евдокимова Т. И. Почвенная
съёмка. – М.: МГУ, 1987. – 300 с.
10. World Reference base for Soil Re-
sources. Draft. ISSS\ISRIC\FAO, Wagen-
ingen/Rome. – 1994. – 161 p.
11. Медведєв В. В. Досвід застосу-
вання міжнародної класифікації ґрунтів
до ґрунтової карти України //Вісник аг-
рарної науки. – 1999. – № 1.– С. 11-18.
12. Столбовой В. С., Шеремет Б. М.
Корреляция легенд почвенной карты
СССР масштаба 1:2,5 млн. и почвенной
карты мира ФАО // Почвоведение. –
2000. – № 3. – С. 277-287.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-78458 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2077-9496 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:40:55Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Ковтун, О.В. 2015-03-18T13:19:14Z 2015-03-18T13:19:14Z 2008 Елементи методики картографування грунтів: історичні аспекти / О.В. Ковтун // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 2. — С. 2-7. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78458 631.442:528.59(91) Раскрыто течение научной мысли в методических подходах к картографии почв с
 ХІХ столетия до нашего времени. The flow of scientific thought is exposed in the methodical going near the cartography of
 soils with ХІХ of century to our time. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Проблеми методології Елементи методики картографування грунтів: історичні аспекти Article published earlier |
| spellingShingle | Елементи методики картографування грунтів: історичні аспекти Ковтун, О.В. Проблеми методології |
| title | Елементи методики картографування грунтів: історичні аспекти |
| title_full | Елементи методики картографування грунтів: історичні аспекти |
| title_fullStr | Елементи методики картографування грунтів: історичні аспекти |
| title_full_unstemmed | Елементи методики картографування грунтів: історичні аспекти |
| title_short | Елементи методики картографування грунтів: історичні аспекти |
| title_sort | елементи методики картографування грунтів: історичні аспекти |
| topic | Проблеми методології |
| topic_facet | Проблеми методології |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78458 |
| work_keys_str_mv | AT kovtunov elementimetodikikartografuvannâgruntívístoričníaspekti |