Вивчення бактеріальних хвороб рослин російськими та українськими вченими у 20-30 рр. ХХ ст.
Рассматриваются исследования бактериозов технических, а также зерновых, зернобобовых, овощных и плодовых культур украинскими учеными в творческом содружестве с российскими. Показано развитие сети научно-исследовательских институтов со специализированными исследовательскими станциями и опорными пунк...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Питання історії науки і техніки |
|---|---|
| Datum: | 2008 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78578 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вивчення бактеріальних хвороб рослин російськими та українськими вченими у 20-30 рр. ХХ ст. / В.М. Гамалія // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 3. — С. 11-18. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-78578 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Гамалія, В.М. 2015-03-19T13:32:41Z 2015-03-19T13:32:41Z 2008 Вивчення бактеріальних хвороб рослин російськими та українськими вченими у 20-30 рр. ХХ ст. / В.М. Гамалія // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 3. — С. 11-18. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78578 579.2.58(091) Рассматриваются исследования бактериозов технических, а также зерновых, зернобобовых, овощных и плодовых культур украинскими учеными в творческом содружестве с российскими. Показано развитие сети научно-исследовательских институтов со специализированными исследовательскими станциями и опорными пунктами. Отмечается, что отдел бактериозов растений, созданный в Институте микробиологии им. Д.К.Заболотного АН УССР, очень скоро стал признанным координирующим центром работ по изучению бактериальных болезней растений не только в Украине, но и за ее пределами. The researches on bacteriosis of technical crops, cereals, leguminous plants, vegetables, and fruits by Russian and Ukrainian investigators are examined. Development of institutes system with specialized research departments and base stations are shown. It is accentuated the role of bacteriosis department in Zabolotny Microbiology Institute of Ukrainian Academy of Sciences. It’s important contribution to the co-ordination of works on plant bacterial diseases studying not only in Ukraine but also outside is noted. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Розвиток наукових і технічних ідей Вивчення бактеріальних хвороб рослин російськими та українськими вченими у 20-30 рр. ХХ ст. Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Вивчення бактеріальних хвороб рослин російськими та українськими вченими у 20-30 рр. ХХ ст. |
| spellingShingle |
Вивчення бактеріальних хвороб рослин російськими та українськими вченими у 20-30 рр. ХХ ст. Гамалія, В.М. Розвиток наукових і технічних ідей |
| title_short |
Вивчення бактеріальних хвороб рослин російськими та українськими вченими у 20-30 рр. ХХ ст. |
| title_full |
Вивчення бактеріальних хвороб рослин російськими та українськими вченими у 20-30 рр. ХХ ст. |
| title_fullStr |
Вивчення бактеріальних хвороб рослин російськими та українськими вченими у 20-30 рр. ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Вивчення бактеріальних хвороб рослин російськими та українськими вченими у 20-30 рр. ХХ ст. |
| title_sort |
вивчення бактеріальних хвороб рослин російськими та українськими вченими у 20-30 рр. хх ст. |
| author |
Гамалія, В.М. |
| author_facet |
Гамалія, В.М. |
| topic |
Розвиток наукових і технічних ідей |
| topic_facet |
Розвиток наукових і технічних ідей |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Питання історії науки і техніки |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| format |
Article |
| description |
Рассматриваются исследования бактериозов технических, а также зерновых, зернобобовых, овощных и плодовых культур украинскими учеными в творческом содружестве с российскими. Показано развитие сети научно-исследовательских институтов
со специализированными исследовательскими станциями и опорными пунктами. Отмечается, что отдел бактериозов растений, созданный в Институте микробиологии
им. Д.К.Заболотного АН УССР, очень скоро стал признанным координирующим центром работ по изучению бактериальных болезней растений не только в Украине, но и
за ее пределами.
The researches on bacteriosis of technical crops, cereals, leguminous plants, vegetables,
and fruits by Russian and Ukrainian investigators are examined. Development of institutes
system with specialized research departments and base stations are shown. It is accentuated
the role of bacteriosis department in Zabolotny Microbiology Institute of Ukrainian Academy
of Sciences. It’s important contribution to the co-ordination of works on plant bacterial diseases
studying not only in Ukraine but also outside is noted.
|
| issn |
2077-9496 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78578 |
| citation_txt |
Вивчення бактеріальних хвороб рослин російськими та українськими вченими у 20-30 рр. ХХ ст. / В.М. Гамалія // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 3. — С. 11-18. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT gamalíâvm vivčennâbakteríalʹnihhvorobroslinrosíisʹkimitaukraínsʹkimivčenimiu2030rrhhst |
| first_indexed |
2025-11-24T05:51:01Z |
| last_indexed |
2025-11-24T05:51:01Z |
| _version_ |
1850843840354713600 |
| fulltext |
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 11
УДК 579.2.58(091)
ВИВЧЕННЯ БАКТЕРІАЛЬНИХ ХВОРОБ РОСЛИН РОСІЙСЬКИМИ
ТА УКРАЇНСЬКИМИ ВЧЕНИМИ
у 20 – 30-ті рр. ХХ ст.
Гамалія В.М., к.і.н., докторантка
(Центр досліджень науково-технічного потенціалу
та історії науки імені Г.М. Доброва НАН України)
Рассматриваются исследования бактериозов технических, а также зерновых, зер-
нобобовых, овощных и плодовых культур украинскими учеными в творческом содруже-
стве с российскими. Показано развитие сети научно-исследовательских институтов
со специализированными исследовательскими станциями и опорными пунктами. От-
мечается, что отдел бактериозов растений, созданный в Институте микробиологии
им. Д.К.Заболотного АН УССР, очень скоро стал признанным координирующим цен-
тром работ по изучению бактериальных болезней растений не только в Украине, но и
за ее пределами.
The researches on bacteriosis of technical crops, cereals, leguminous plants, vegetables,
and fruits by Russian and Ukrainian investigators are examined. Development of institutes
system with specialized research departments and base stations are shown. It is accentuated
the role of bacteriosis department in Zabolotny Microbiology Institute of Ukrainian Academy
of Sciences. It’s important contribution to the co-ordination of works on plant bacterial dis-
eases studying not only in Ukraine but also outside is noted.
З перших днів існування уряд ко-
лишнього Радянського Союзу прагнув
створити розвинене, багатопрофільне
сільське господарство. Різко зросла
площа під кормовими
культурами, необхідними
для розвитку скотарства.
Відповідно до зростаючих
вимог харчової та легкової
промисловості збіль-
шувалась площа під
технічними культурами, а
ріст міського населення
сприяв розширенню площ,
відведених під городні
культури. Нові умови
господарювання вимагали
особливої уваги до розробки питань
захисту рослин від шкідників та мік-
роорганізмів, зокрема бактерій. Як за-
значила К.Г. Бельтюкова, в Україні
існували сприятливі умови як для
розширення складу сільськогосподар-
ських культур, так і для поширення
бактеріальних хвороб [1].
Більша частина праць, проведених
в Україні у 20-30-ті роки ХХ століття,
була присвячена досліджен-
ням бактеріозів технічних
культур (тютюну, махорки,
бавовника, кок-сагизу, цук-
рових буряків). Найбільшої
шкоди посівам тютюну та
махорки завдавала так звана
бактеріальна рябуха. Впер-
ше зареєстрована в Росії ще
у 1903 р., на початку 30-х
рр. вона вже розповсю-
дилася настільки, що стала
справжньою загрозою для
тютюнництва. Перші детальні
дослідження цієї хвороби були прове-
дені О.А. Поповою на Лохвицькій до-
слідній сільськогосподарській тютюно-
вій станції та у фітопатологічному від-
ділі Харківської обласної сільськогос-
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 12
подарської дослідної станції. Вона опи-
сала плямистість тютюну, так звану
“рябуху”, і встановила, що причина
плямистості може бути різною – як
грибною, так і бактеріальною (1929).
Цей висновок збігається з даними,
наведеними Д. Івановським та В. По-
ловцевим ще у 1890 р., коли вони за
дорученням і за кошти Департаменту
землеробства та сільськогосподарської
промисловості вивчали рябуху тютюну
на плантаціях Бесарабії та Малоросії. З
їх власного досвіду та наведених в їх
роботі літературних джерел виплива-
ло, що різні автори вважали причи-
ною хвороби гриби, бактерії або про-
сто нестачу вологи [2]. Висновок О.А.
Попової щодо бактеріальної природи
рябухи тютюнового листя був підтве-
рджений експериментальним зара-
женням здорових рослин тютюну цим
збудником.
Після організації у Києві Всесоюз-
ного науково-дослідного інституту ма-
хоркової промисловості (1930) розгор-
нулися систематичні дослідження ря-
бухи тютюну. Було проведено масове
обстеження плантацій махорки та тю-
тюну в різних географічних пунктах
країни. При вивченні зразків, взятих із
заражених рослин, вдалося встановити
склад збудників. Водночас бралися до
уваги екологічні фактори, що вплива-
ють на розвиток хвороби: метеороло-
гічні умови, агротехнічні заходи, доб-
рива, джерела інфекції, склад грунту і
т.п. Вивчалася стійкість різних сортів
тютюну та махорки до бактеріальної
рябухи, розглядалася можливість оде-
ржання сортів підвищеної стійкості до
захворювання.
У творчій співдружності російські
вчені (Д.О. Тверськой, В.І. Взоров, Л.
Кохановська, М.В. Горленко) та вчені
України (А.А. Попова, К.Г. Бельтюко-
ва, О.П. Лебєдєва та Є.К. Самоцвєто-
ва) детально дослідили збудника цієї
хвороби Bact. tabacum Wolf and Foster і
встановили, що він гине у ґрунті, але
зберігається на насінні та залишках
рослини. Було розроблено систему
ефективних заходів з бактеріальною
рябухою тютюну та махорки. Позити-
вний ефект давав термічний метод
знезаражування насіння, запропоно-
ваний С.Є. Грушовим та І.П. Худи-
ною (1935).
На плантаціях Союзу були знайде-
ні збудники інших плямистостей листя
(Bact. angulatum Fr. et Murr., Bact.
pseudozooglea Honing) та ін. В.І. Взо-
ров описав новий вид бактерій, що ви-
кликає плямистість листя тютюну і на-
звав його Bact. heteroceum Wsorow.
Крім бактеріальної рябухи було
вивчено ще одне дуже шкідливе для
махорки і тютюнів захворювання – так
зване бактеріальне зав’ядання (пусто-
стебельність). Воно викликає або по-
вну загибель рослини, або призводить
до утворення дуплистих стебел у ма-
хорки, що знижує врожай та якість си-
ровини. У 1888 р. Д.Й. Івановський
спостерігав у Бесарабії схоже на нього
за описом гниття тютюнів. Хвороба
вражала кору, камбій, деревину, сер-
цевину та коріння рослини, і хоча Д.Й.
Івановський вважав, що це може бути
бактеріоз, абсолютної впевненості в
тому він не мав.
У 1905 р. Ервін Сміт із зразків ура-
женого гниттям тютюну, надісланих з
Флориди та Південної Кароліни, виді-
лив бактерію, названу ним B. solana-
cearum E. Smith. У 1924 р. Дж. Джон-
сон описав два типи бактеріального
зав’ядання тютюну, назвавши одне
“Hollow stalk” (порожні стебла) і друге
“Granville wilt” (гранвільське
зав’ядання) [3]. Порожні стебла утво-
рюються в результаті руйнування сер-
цевини листя та черешків під дією B.
carotovorus J., яке супроводжується
зав’яданням; гранвільське зав’ядання
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 13
– це зав’ядання всієї рослини, яке
спричиняє B. solanacearum Sm., запов-
нюючи її судини слизом і порушуючи
доступ води. За даними А.А. Ячевсь-
кого, хворобу типу гранвільського
зав’ядання відзначив на кубанських
тютюнах Чубков у 1910 р. [4]. У 1932
р. гранвільське зав’ядання спостерігав
Д.Л. Тверськой, про що писав у роботі
від 1934 р. [5].
У 1928 р. наявність бактеріального
зав’ядання була відмічена на одинич-
них екземплярах О.А. Поповою на Ло-
хвицькій махорковій дослідній станції
[6]. У 1929 р. воно знов проявилося на
тих самих дільницях, що у попере-
дньому році. У 1930 р. воно значно
розвинулось, а у 1931 спостерігалося
вже на п’яти плантаціях. Цього року
до відділу захисту рослин Всесоюзно-
го науково-дослідного інституту махо-
ркової промисловості прийшла молода
дослідниця К.Г. Бельтюкова і підклю-
чилася до вивчення бактеріальних
хвороб махорки та тютюну. У 1932 р.
бактеріальне зав’ядання на Лохвицькій
станції досягло значного розвитку, і
К.Г. Бельтюкова разом із О.А. Попо-
вою провели низку дослідів, спрямо-
ваних на вивчення цієї хвороби і ви-
найдення засобів боротьби із ним.
Експерименти зі штучним зараженням
рослин бактерією B. carotovorus J. до-
вели, що саме вона є збудником
зав’ядання, яке має інфекційний хара-
ктер. Розвитку бактеріального
зав’ядання сприяють зниження темпе-
ратури, підвищена вологість повітря,
тяжкі грунти. Калійні добрива зни-
жують розвиток хвороби, а азотисті,
навпаки, підвищують сприйнятли-
вість до неї. Велике значення мають
сортові особливості рослини: най-
стійкішими до інфекції є сорти з тве-
рдими, непухкими стеблами [7].
Наступною технічною культурою,
захворювання якої були найбільш ши-
роко вивчені в Україні, став цукровий
буряк. Ще з 40-х рр. ХІХ століття цук-
робурякова промисловість набула зна-
чного поширення на півдні та півден-
ному заході України, де кліматичні та
ґрунтові умови виявилися особливо
сприятливими для вирощування цієї
культури [8]. На початку ХХ століття
розпочалося систематичне вивчення
хвороб цукрового буряку. Серед робіт
мікологічного відділу Смілянської ен-
томологічної станції, проведених у рі-
зні роки Й.М. Тржебінським, Л. Гра-
бовським, Г.С. Неводовським були та-
кі, що присвячувались бактеріальним
хворобам цукрового буряку, зокрема
коренеїду [9]. У 20-30 рр. кількість ро-
біт з бактеріозів буряку значно зросла.
За даними В.П. Муравйова, Г. Борисе-
вича, М.І. Штуцера, В.І. Взорова
(1927) великої шкоди завдає кагатна
гниль, що розвивається у кагатах під
час зимового зберігання буряків. Се-
ред збудників гнилі були знайдені різ-
ні мікроорганізми, зокрема бактерії.
М.І. Штуцер та В.І. Взоров, вивчаючи
це загнивання у 1927 р., поряд з низ-
кою грибів виділили 27 видів бактерій.
На корені буряку часто утворю-
ються жовна та нарости, збудником
яких вважають B. tumefaciens. Подібні
нарости виявив В.П. Муравйов на лис-
тковій пластинці буряку і зробив ви-
сновок, що їх також спричиняє B. tu-
mefaciens. Він же спостерігав у Київ-
ській області своєрідне ураження цук-
рових буряків – так званий туберку-
льоз, викликаний B. beticola, а також
хвостову гниль кореня, яка вражає бу-
ряки в перший рік їх росту на полі.
Збудниками хвостової гнилі виступа-
ють кілька видів бактерій: Bac. betae
Mig., B. bussei Mig., Bac. lacerans Mig.
та ін. Як показали польові досліди,
хвороба посилюється при внесенні
азотистих добрив та недостачі вологи.
За спостереженями С.Ф. Морочковсь-
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 14
кого, який вивчав цю хворобу у Все-
союзному інституті цукрової промис-
ловості, вона часто зустрічається у Ка-
захстані та Киргізії, а також у Полтав-
ській та Чернігівській областях Украї-
ни (1935-1936).
Від хвостової та кагатної гнилі
Р.Л. Бабицька чітко відрізнила дві інші
форми бактеріозу кореня: слизовий
бактеріоз, при якому тканини кореня
перетворюються на мокру м’яку масу,
та сухий бактеріоз, коли зруйновані
тканини кореня залишаються сухими.
Бактеріоз вражає рослини на стадії ро-
стків, які стають скловидними та роз-
дутими, у 2-3 рази товстішими від здо-
рових. Якщо у дорослому стані росли-
ни одужують від хвороби, коріння все
одно втрачає у вазі і врожай знижу-
ється до 40%. З ураженого коріння
Р.Л. Бабицька виділила п’ять видів
бактерій: Erwinia betae Bab., Phyt.
amaranti Berg., Phyt. holci Berg., Pseu-
domonas betae Bab., Erwinia melonis
Holl (1934).
Г.Ф. Борисевич вперше описав ба-
ктеріальну плямистість листя цукрово-
го буряку, назвавши її “дірчаста пля-
мистість”, оскільки маслянисті плями,
що виникають на листі, з часом випа-
дають, залишаючи дірки. Хвороба роз-
повсюджена у всіх районах бурякосі-
яння. З хворих рослин О.І. Кочура у
лабораторії фітопатології Всесоюзного
інституту цукрової промисловисті ви-
ділила Bac. mycoides Flügge, Bac. mes-
entericus vulgatus Flügge, а також B. bu-
tyricus betae Kotshura, близький до B.
butyricus Botk. (1936). Всі бактерії на-
лежать до группи спороносних пали-
чок і є звичайними ґрунтовими сапро-
фітами. Обприскуючи листя бактеріа-
льною суспензією виділених штамів,
О.І. Кочурі вдалося викликати штучне
зараження цукрового буряку. Можна
припустити, що аналогічний процес
відбувається в природі, коли бактерії
потрапляють на листя рослини разом з
краплями дощу і уражують його.
З уражень кореня цукрового буря-
ку слід згадати також прищувату пар-
шу, яка викликається Bact. sca-
biegenum Faber. Була вперше в Союзі
знайдена Калашниковим (1928) і за
даними В.П. Муравйова спостерігала-
ся у Чернігівській та Харківській обла-
стях УРСР [10]. У фітопатологічній
лабораторії Верхнячської дослідної
станції Н.В. Брояковський вивчав ко-
ренеїд ростків цукрового буряку
(1925). Вивченням бактеріальної фор-
ми коренеїду та розробкою заходів бо-
ротьби з нею займався також Ф.І. Гор-
дієнко у 1934 р. в Українському нау-
ково-дослідному інституті соціалісти-
чного землеробства.
Серед бактеріозів інших техніч-
них культур в України періоду 20-30-х
рр. приділялася увага хворобам каучу-
коносів – тау-сагизу та кок-сагизу.
Царська Росія не мала власного каучу-
ку і залежала від імпортного. У 1929 р.
Раднарком СРСР та ЦК ВКП(б) вказа-
ли на необхідність створення власної
бази для виробництва каучуку, потріб-
ного для багатьох галузей народного
господарства. Незабаром було розгор-
нуто виробництво штучного каучуку,
але в деяких випадках залишалася по-
треба у натуральному. В зв’язку з цим
було організовано вивчення дикої ро-
слинності країни з метою винайдення
каучуконосів, здатних рости у наших
кліматичних умовах. Однією з таких
рослин виявився кок-сагиз, знайдений
у 1931 р. у Казахстані, у передгір’ях
Тянь-Шаня. Отриманий з нього про-
дукт за якістю та кількістю не посту-
пався каучуку з бразильської гевеї. В
Україні його почали вирощувати у
промислових обсягах з 1938 р. Крім
нього вирощували ще один каучуко-
нос – тау-сагиз.
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 15
На жаль, у нових умовах виро-
щування каучуконоси виявилися дуже
вразливими до бактеріальних хвороб.
У 1931-1933 рр. у різних регіонах
Союзу, зокрема в Україні, В.О. Кали-
ненко виявив “чорний некроз” листя
та цвітоносів тау-сагизу. Збудником
захворювання була бактерія Bact. ne-
crosis, українські штами якої відріз-
нялись від середньоазіатських. Ура-
женість рослин на полі досягала іноді
100% [11]. Ще одним захворюванням
тау-сагизу, за даними В.О. Калиненка,
була мацерація коріння, викликана
цілим комплексом бактерій, яка при-
зводила до загибелі 90% посівів. Із
хвороб кок-сагизу В.О. Калиненком
згадувався лише судинний бактеріоз
(1940).
Перші дослідження бактеріальних
захворювань бавовнику, що належали
А.А. Ячевському із співробітниками,
узагальнені у монографії “Болезни
хлопчатника” (1930). На думку Г.К.
Бургвіца Bac. mesentericus vulgatus
Flügge здатний викликати зелену гниль
коробочок бавовнику (1927). Найбільш
шкідливим для плантацій України ви-
явився гомоз бавовнику, що був зане-
сений на її землі і дуже поширився че-
рез сприятливі для захворювання умо-
ви. Дослідженням його займалися
співробітники Української дослідної
станції бавовництва П.Г. Єстіфеєв,
К.А. Ватолкіна, А.К. Василькова
(1937-1939). За результатами проведе-
них робіт вони видали популярну
брошуру з відомостями про гомоз ба-
вовнику та рекомендаціями по бороть-
бі із ним (П.Г. Єстіфеєв, К.А. Ватолкі-
на, 1937), а також працю про термічне
знезаражування насіння від цієї хворо-
би (А.К. Василькова, 1940). З 1931 р.
цією хворобою займався Д.Д. Верде-
ревський, який детально розробив ме-
тодику протравлювання насіння баво-
внику формаліном (1938). Д.Д. Верде-
ревським, С.М. Московцем та ін. бу-
ли вивчені біологічні особливості
збудника гомозу, вплив агротехніч-
них прийомів на його розвиток у по-
лі. В результаті було створено сис-
тему заходів по боротьбі з цим за-
хворюванням.
З бактеріозів зернових найбільш
вивчені захворювання пшениці, особ-
ливо чорний бактеріоз (черноплёнча-
тость или блэк-чафф), перша згадка
про який зустрічається у А.А. Ячевсь-
кого (1925). В Україні ним займалися
Є.Є. Фомін на Харківській дослідній
станції (1928), Ф.Є. Немлієнко у лабо-
раторії фітопатології Українського на-
уково-дослідного інституту зернового
господарства ім. В.В. Куйбишева
(1936), Г.Ф. Трунов у Харківському
сільськогосподарському інституті
(1939). Галач’ян розробила серологіч-
ний метод діагностики Bac. atrofaciens
McCull, методику визначення патоген-
ності її окремих рас (1939). Сукупними
зусиллями українських та російьких
учених (В.П. Ізраїльського, М.В. Гор-
ленка, В.І. Взорова, Г.Ф. Трунова, Є.Є
Фоміна та ін.) вдалося детально вивчи-
ти чорний бактеріоз пшениці і запро-
понувати ефективні засоби боротьби із
ним. Є.Є. Фоміним вперше в Україні
був виявлений також базальний бакте-
ріоз пшениці (1928).
Захворювання листя ячменю бак-
теріальної природи відомо у Європі з
1920 р. (А.А. Ячевський). В Україні
воно вперше описано Н.В. Брояковсь-
ким на Верхнячській дослідно-
селекційній станції у 1929 р., але виді-
лити збудника йому не вдалося.
До бактеріозів зернобобових від-
носиться бактеріальний опік гороху,
який вперше в Союзі констатував В.К.
Зажурило у 1925 р. на ділянці
Кам’яно-Степової дослідної станції.
Згадки про нього можна знайти у під-
ручнику А.А. Ячевського від 1930 р.
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 16
[12] та в роботі В.І. Взорова (1936). Пі-
зніше про цю хворобу у Воронежі,
Краснодарському краї та Казахстані
повідомляв М.В. Горленко, у Барнаулі
– Бурихіна. Значне ураження гороху
цим бактеріозом в Алтайському краї
виявила Осницька. Бактеріоз гороху
викликає B. pisi, розвивається він у мі-
сцевостях з вологим та теплим кліма-
том, де спричиняє значної шкоди.
Соя – рослина з високим вмістом
білкових речовин у зерні та зеленій
масі, але низькою врожайністю, якій
наносять значної шкоди бактеріальні
хвороби. Бактеріоз сої вперше в Союзі
виявив Г.К. Бургвіц у Головному бо-
танічному саду (Ленінград) на пророс-
тках, вирощених із одержаного з Мон-
голії насіння. Збудником хвороби була
бактерія Ps. glycinea [13]. Цей же до-
слідник у 1935 р. назвав багатоядну
бактерію Ps. Solanacearum збудником
бактеріального зав’ядання сої.
Відомості про бактеріози інших
бобових нечисленні. І.П. Жаворонко-
ва у 1930 р. спостерігала бактеріальне
захворювання на посівах чечевиці на
Волині. Збудником його вважають P.
radiciperda. Цей же вид бактерій виді-
лила І.П. Жаворонкова при бактеріозі
люцерни – багатолітньої бобової тра-
ви (1932). П.А. Петров у 1939 р. при
захворюванні донника ізолював C.
іnsidiosum, який за даними В.І. Взо-
рова (1936) викликав зав’ядання лю-
церни, донніка та еспарцета у Харків-
ській області.
Перші відомості про бактеріози
суданської трави, сорго та кукурудзи
належать І.Л. Сербінову (1925). Він
вважав, що збудник бактеріозу судан-
ської трави був завезений разом з її
насінням із США, а з неї перейшов на
місцеві сорти сорго та кукурудзи.
Найбільшу увагу фітопатологів з
усіх овочевих культур в Україні 20-30
рр. привертала картопля. У 1928 р. бу-
ло виявлено кільцеву бактеріальну
гниль бульб, яка швидко поширюва-
лась, наносячи значної шкоди. Дослід-
ну роботу по вивченню хвороб карто-
плі проводила лабораторія бактеріозів
рослин при Українському інституті за-
хисту рослин (Харків). У своїй допові-
ді на VII Всесоюзному з‘їзді із захисту
рослин (1932) А.А. Коршиков розповів
про виділення і визначення збудника
картопляного бактеріозу B. solanacea-
rum. Результати роботи, що проводи-
лася на Поліській картопляній станції,
були висвітлені у книзі О.Д. Бєлової
[14]. Найбільш раціональним заходом
боротьби з хворобою було рекомендо-
ване внесення калійних добрив. На цій
же станції Л.В. Рожалін встановив, що
кільцеву гниль викликає B. sepedoni-
cum [15]. Л.В. Рожалін, О.Д. Бєлова та
М.В. Кирієнко вивчили іншу небезпе-
чну хворобу картоплі – бактеріальне
зав’ядання (1930-1935).
У 1921-1922 рр. І.Л. Сербінов спо-
вістив про те, що томати в Україні
ушкоджує X. vesicatoria та C. michi-
ganense. У 1924 р. Г.К. Бургвіц писав,
що збудником вершкової гнилі (Blos-
som-end rot) або сірої кільцевої гнилі
томатів є Bact. lycopersici Burgw. Він
вивчав також водянисту бактеріальну
гниль томатів, про значне поширення
якої писали А.А. Ячевський (1935) та
А.А. Коршиков (1932). У 1926 р. заві-
дувач Астраханською станцією захис-
ту рослин С.Ю. Шембель сповістив
про чорну гниль плодів томатів, ви-
кликану бактерією Phytobacter lycoper-
sicum Gren. [16].
Впродовж 1925-1938 рр. А.Н. Іва-
хненко вивчала захворювання томатів
спочатку у відділі фітопатології Хар-
ківської обласної сільськогосподарсь-
кої дослідної станції, а потім при ка-
федрі фітопатології Харківського сіль-
госпінституту. Вона зробила висновок,
що метеорологічні умови вегетаційно-
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 17
го періоду значною мірою впливають
на ураженість томатів бактеріями, і
попередила про те, що у деяких облас-
тях Союзу з’являється дуже небезпеч-
не захворювання – бактеріальний рак
томатів. Вогнище бактеріального раку
в Союзі вперше відмітила у 1936 р.
Кримська карантинна лабораторія. У
1937 р. за даними С.Д. Тараненка
(Карантинна інспекція Наркомзему
УРСР) це захворювання мало місце у
деяких районах Київської та Одесь-
кої областей. Ще одне захворювання
томатів в межах Союзу – чорна бак-
теріальна плямистість – була відмі-
чена К.Н. Яциніною у південному
Казахстані (1936).
З бактеріозів капусти досліджува-
лися переважно судинний та слизис-
тий. В Україні судинний бактеріоз,
збудником якого є X. campestris, ви-
вчав Ф.І. Гордієнко (1937-1940). За йо-
го даними, це захворювання зустріча-
ється найчастіше у північних та захід-
них районах України, де іноді полови-
на врожаю гине вже на полі. Заражені
качани продовжують псуватися при
перевезенні та подальшому зберіганні.
Запропонований Ф.І. Гордієнком ком-
плекс агротехнічних заходів і протрав-
лювання насіння дозволили значно
підвищити врожай. На рослинах капу-
сти дослідник спостерігав також сли-
зистий бактеріоз (1940). На Мліївській
садово-городній дослідній станції було
виявлено, що бактеріоз капусти, який
ушкоджує її старе листя, викликає
Pseudomonas campestris Pammel.
В кінці 20-х – на початку 30-хх
рр. у плодових розсадниках Союзу
поширилось бактеріальне захворю-
вання – кореневий рак, що вражав пе-
реважно кісточкові породи. Збудника
раку Bact. tumefaciens Sm. et Towns.
вивчали російські вчені Ізраїльський
(1928), Каляєва (1935), Капшук
(1938), Нестерова (1939). Активно
працювали над проблемою боротьби
з кореневим раком вчені України:
співробітники Інституту плодово-
ягідних культур у Києві (з 1927 р.),
М.Н. Родігін у Харківському сіль-
госпінституті (1930), Н.А. Яковлєв
на Мліївській садово-городній дослі-
дній станції (1933), В.А. Волошинова
на Харківській станції захисту рос-
лин (1936). Значну роботу по дослі-
дженню кореневого раку плодових
дерев провів М.І. Лопатін в Умансь-
кому сільгоспінституті. У досліді з
вишнею було доведено шкідливість
збудника, що проявилася в уповіль-
ненні росту та наступній загибелі
уражених дерев (1938).
За період 20-х – 30-х рр. ХХ сто-
ліття в галузі вивчення бактеріозів
рослин відбулися помітні зрушення.
Збільшилися кількість та масштаб ро-
біт, присвячених різноманітним бак-
теріальним захворюванням рослин,
було створено мережу науково-
дослідних інститутів зі спеціалізова-
ними дослідними станціями та опор-
ними пунктами, почали відбуватися
з’їзди, конференції та наради з про-
блем дослідження бактеріозів рослин
та розробки ефективних методів бо-
ротьби із ними [17]. Проте ні у систе-
мі дослідних станцій, ні в стінах спе-
ціалізованих інститутів не можна бу-
ло розгорнути дослідження теоретич-
ного, узагальнюючого характеру. По-
ступ в цьому напрямку почався після
створення в Інституті мікробіології
імені Д.К. Заболотного АН УРСР від-
ділу бактеріозів рослин, який незаба-
ром став визнаним координуючим
центром робіт з бактеріозів рослин,
відомим не тільки в Україні, а й поза
її межами.
РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 18
ЛІТЕРАТУРА
1. Бельтюкова К.Г. Історія ви-
вчення бактеріозів рослин за час Радян-
ської влади на Україні // Мікробіологі-
чний журнал. – 1948. – Т. ІХ. – № 2-3. –
С.12-21.
2. Ивановский Д., Половцев В.
Рябуха, болезнь табака, её причины
и средства борьбы с нею. – Спб,
1890. – 28 с.
3. Johnson J. Tobacco Diseases and
their Control. 1924.
4. Ячевский А.А. Грибные, бакте-
риальные и функциональные заболева-
ния табака. 1914.
5. Тверской Д.Л. Болезни табака и
махорки. 1934.
6. Попова А.А. О заболеваниях
табака Nicotiana rustica L. (предвари-
тельное сообщение) // Болезни расте-
ний. – 1929. – № 1/2 – С. 45-53.
7. Бельтюкова К., Попова А. Бак-
теріальне зав’ядання махорки // Мікро-
біологічний журнал. – 1935. – Т. ІІ. – №
3. – С.141-152.
8. Иванов С.З., Корчинский А.И.
У истоков свеклосахарного производ-
ства (К 150-летию производства свек-
ловичного сахара в России) // Природа.
– 1950. – № 10. – С.73-76.
9. Гамалія В.М. Діяльність Й.
Тржебінського на Смілянській ентомо-
логічній станції // Матеріали міжнарод-
ної наукової конференції “Поляки на
півдні України та в Криму”, 6-7 вересня
2007 р. – Одеса- Ополє – Вроцлав, 2007.
– С 255-260.
10. Муравьёв В.П. Болезни сахар-
ной свеклы и меры борьбы с ними // В
кн.: Свекловодство. – 1939. – Т. ІІІ. – Ч.
2. – С.251-376.
11. Калиненко В.О. Чёрный нек-
роз на Scorconera Tau-Saghys L. and B. //
Микробиология. – 1933. – Т. ІІ. – Вып.
2. – С. 211-217.
12. Ячевский А.А. Справочник фи-
топатологических наблюдений за 1930 г.
13. Бургвиц Г.К. Бактериальный
ожог и пятнистость сои (Glycine hispide
Maxim.) // Болезни растений. – 1925. –
№ 1. – С 38-41.
14. Бєлова О.Д. Хвороби карто-
плі на Україні і заходи боротьби з
ними. 1933.
15. Рожалин Л.В. Влияние пита-
ния и сорта картофеля на устойчивость
его в кольцевой гнили // Работы Н.-и.
института картофельного хозяйства. –
Вып. IV. – 1935.
16. Шембель С.Ю. Бактериоз
или гниль плодов помидора // Листок
Астраханской станции защиты рас-
тений от вредителей № 21. – Февраль
1926. – С.1-4.
17. Бельтюкова К.Г. Розвиток нау-
ки про бактеріози рослин на Україні //
Мікробіологічний журнал. – 1954.-Т.
XVI. – Вип. 1. – С. 11-15.
|