Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій

Статья посвящена истории формирования и деятельности научных обществ при университетах Украины. This article is devoted to history of forming and activity of scientific societies at the universities of Ukraine.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Питання історії науки і техніки
Дата:	2008
Автор:	Гармаш, Т.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2008
Теми:	Наукові товариства, школи, зв’язки
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78581
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій / Т.П. Гармаш // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 3. — С. 37-43. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-78581
record_format	dspace
spelling	Гармаш, Т.П. 2015-03-19T13:33:30Z 2015-03-19T13:33:30Z 2008 Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій / Т.П. Гармаш // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 3. — С. 37-43. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78581 74.200.51; 504 Статья посвящена истории формирования и деятельности научных обществ при университетах Украины. This article is devoted to history of forming and activity of scientific societies at the universities of Ukraine. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Наукові товариства, школи, зв’язки Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій
spellingShingle	Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій Гармаш, Т.П. Наукові товариства, школи, зв’язки
title_short	Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій
title_full	Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій
title_fullStr	Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій
title_full_unstemmed	Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій
title_sort	наукові товариства 60-их років хх ст. у системі природоохоронних організацій
author	Гармаш, Т.П.
author_facet	Гармаш, Т.П.
topic	Наукові товариства, школи, зв’язки
topic_facet	Наукові товариства, школи, зв’язки
publishDate	2008
language	Ukrainian
container_title	Питання історії науки і техніки
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
format	Article
description	Статья посвящена истории формирования и деятельности научных обществ при университетах Украины. This article is devoted to history of forming and activity of scientific societies at the universities of Ukraine.
issn	2077-9496
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78581
citation_txt	Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій / Т.П. Гармаш // Питання історії науки і техніки. — 2008. — № 3. — С. 37-43. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT garmaštp naukovítovaristva60ihrokívhhstusistemíprirodoohoronnihorganízacíi
first_indexed	2025-11-24T21:06:42Z
last_indexed	2025-11-24T21:06:42Z
_version_	1850497560785977344
fulltext	НАУКОВІ ШКОЛИ, ТОВАРИСТВА, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 37 УДК 74.200.51; 504 НАУКОВІ ТОВАРИСТВА 60-х РОКІВ ХІХ СТОЛІТТЯ У СИСТЕМІ ПРИРОДООХОРОННИХ ОРГАНІЗАЦІЙ Гармаш Т. П., канд. сільгосп. наук (Полтавський національний технічний університет ім. Ю. Кондратюка) Статья посвящена истории формирования и деятельности научных обществ при университетах Украины. This article is devoted to history of forming and activity of scientific societies at the universities of Ukraine. Товариства охорони природи в на- шій країні мають власну історію стано- влення і розвитку. Зародження приро- доохоронного руху у наукових колах університетів України зробило справу боротьби за збереження природного середовища близькою широким колам громадськості.. Друга половина XIX ст. позначена в історії Росії стрімким розвитком капі- талізму, кріпосницькі виробничі відносини в еко- номіці країни змінилися буржуазними. На Україні, починаючи із середини 60- хі до початку 90-х років, здійснюється технічна революція, у ході якої була створена велика машинна індустрія, прокладена основна мережа залізниць, розвинулося річкове і морсь- ке пароплавство, створена власна вели- ка кам’яновугільна і металургійна про- мисловість. Машини і парові двигуни все ширше почали впроваджуватися у сільське господарство [1]. Процес супроводжувався не лише пошуком шляхів підвищення доходів від землі, але й раціонального її викорис- тання. На початку XIX ст. у південній степовій зоні, де часто спостерігалися катастрофічні посухи, природоохоронні дії спрямовуються на боротьбу із сти- хійними явищами, що завдавали величе- зної шкоди господарству. В степовій зоні України було розпочато природо- охоронні роботи, що мали виняткове значення для поліпшення умов приро- дного середовища: закріп- лювалися піски, створюва- лися штучні ліси в сте- пових ландшафтах [2]. Із 50-х років ХІХ сто- ліття на сторінках приро- дничої преси російська гро- мадськість висловлювала за- непокоєння з приводу шкоди, що наноситься при- роді. Викладач Томського університету М.Ф. Кащенко був одним із перших росіян, який з тривогою вказав не лише на ско- рочення кількості дичини, але й на заги- бель флори і фауни взагалі [3, с.21]. Із середини ХІХ століття, особливо у 80-ті роки, в Росії явною стала проблема ма- сштабного зникнення лісів: на цей пері- од у центральних і південних районах європейської частини країни їх площа зменшилась приблизно на чверть [3]. На суспільну думку зазначеного періоду вплив мали перекладені 1866 року російською мовою роботи Чарльза НАУКОВІ ШКОЛИ, ТОВАРИСТВА, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 38 Лайеля «Основи геологии», яка пред- ставляла людину як нову потужну гео- логічну силу, і Джорджа Перкінса Ма- рша «Человек и природа» із приведе- ним систематизованим описом збитків, нанесених природі людиною, зазначен- ням конкретних причин цього процесу [3]. 1866 року видатний німецький біо- лог, натураліст Е.Геккель вперше вво- дить термін «екологія» [4]. Успіхи світового природознавства цього періоду стали стимулом розвитку природничих наук в Російській імперії, для яких був відкритим доступ у за- гальну систему навчання [5]. Підвищу- ється інтерес до природознавства і тех- ніки. Бурхливий процес наукового під- йому в Росії надзвичайно яскраво по- дано К.Тімірязєвим «Розвиток приро- дознавства в Росії в епоху 60-х років» [6]. Аналізуючи стан російської науки дореформеного періоду, К.Тімірязєв ілюструє швидкий розвиток природо- знавства в Росії 60-х років. Вчені-природознавці чітко усвідо- млювали й той факт, що умови в дер- жавних наукових закладах не могли за- довольнити потреб до наукової творчо- сті. Саме тому вони прагнули вести са- мостійні наукові дослідження поза ра- мками офіційної науки. І найбільш плі- дною і реальною була можливість пра- цювати у наукових товариствах, які ча- стково фінансувалися державою, а час- тково існували на членські внески. Як показало життя, ця форма організації науки отримала поширення в Росії, і товариствам дослідників природи при російських університетах, які з'явилися у кінці 60-х років внаслідок промисло- вого перевороту та об'єктивних потреб економічного і культурного розвитку країни, судилося відіграли особливу роль в житті царської Росії, що прояв- лялося у розвитку фундаментальних і прикладних досліджень у всіх найваж- ливіших галузях природознавства, під- готовці наукових кадрів і спеціалістів широкого профілю, розробці найваж- ливіших народногосподарських про- блем. Ці структури стали своєрідними науковими центрами. Важливим нормативним докумен- том, що сприяв організації наукових товариств, став університетський ста- тут 1863 р., у якому визнавалось за особливу заслугу створення наукових товариств [7, с.376]. Історичну місію у розвитку науки в Російській імперії, в історії становлення наукових товариств виконав І Всеросій- ський з'їзд природознавців, який відбувся у Петербурзі. З'їзд розпочав свою роботу 28 грудня 1867 р. За своїми організацій- но-науковими результатами він мав не- перевершене значення у справі консолі- дації вчених Російській імперії. Були прийняті два дуже важливих рішення: про скликання періодичних загальноро- сійських з'їздів дослідників природи і лі- карів, і про організацію при університе- тах різних міст Росії товариств природо- знавців. Учасники з'їзду схвалили текст відповідного подання до міністра народ- ної освіти графа Д. Толстого. Офіційний дозвіл на заснування товариств природо- дослідни-ків одержано 22 лютого 1868 року за підписом Олександра II. Держав- на рада визначила кожному університет- ському товариству щорічну казенну до- тацію у сумі 2500 крб. [7]. За Савчуком В.С., 60-ті роки стали «золотим» пері- одом вітчизняного природознавства, на- довго визначили шляхи його розвитку і успіхи [5, с.18]. З цього моменту можна говорити про університетську лінію гро- мадського природоохоронного руху в Україні. Університети перетворилися на центри єднання науки із суспільством. 1869 року один за одним створю- ються потужні природничо-наукові то- вариства універсального характеру, ді- яльність яких мала великого впливу на науковий і культурно-просвітницький процеси царської Росії. Вони являли собою науково-дослідні структури при Харківському, Київському, Новоросій- ському університетах [8]. НАУКОВІ ШКОЛИ, ТОВАРИСТВА, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 39 Товариство дослідників природи при Харківському університеті органі- зоване за пропозицією ради навчально- го закладу. 13 січня 1869 р. був розгля- нутий статут, представлений до обго- ворення фізико-математичним факуль- тетом. Міністр народної освіти затвер- див цей статут 13 липня 1869 р. Засно- вниками товариства виступили профе- сори: зоологи О.В. Чернай та П.Т. Сте- панов, фізіолог О.Ф. Масловський, бо- танік А.С. Пітра, альголог Г.Ф. Шперк, геологи І.Ф. Леваковський, О.С. Бріо. Правління товариства очолив О.В. Чер- най. Статутом визначалися основні на- прями роботи товариства: флористичні, зоологічні, геологічні та палеонтологі- чні дослідження [7]. Попередньо планувалися дослі- дження переважно в губерніях Харків- ського округу. Організовувались експе- диції у найбільш цікаві райони регіону — на Слов'янські соляні озера, у цілин- ні степи. Із 1869р. до 1872 p. члени то- вариства передали до зоологічного, гео- логічного, мінералогічного та ботаніч- ного кабінетів університету 91 колек- цію. Із часом наукові дослідження про- водилися у Воронізькій, Курській, Чер- нігівській, Полтавській, Катеринослав- ській, Херсонській, Таврійській губер- ніях, у Криму і на Кавказі. Експедиційні роботи товариства мали значення як для розвитку науки, так і для освоєння при- родних багатств краю [7]. Товариство друкувало щорічні звіти й «Труди» (XXIX том вийшов 1896 року) [8]. Державне казначейст- во відпускало товариству 2500 крб. щороку. Окрім цього, кошти допов- нювали членські внески; добровільні пожертвування; гроші, отримані від продажу друкованих видань товарис- тва; гонорари за читання публічних лекцій. Частину коштів товариство виділяло для преміювання осіб, які не були членами товариства, але прово- дили науково-дослідні роботи на Ха- рківщині [7;8]. Київське товариство природодос- лідників при університеті св. Володи- мира засноване 1869 року [8].Рішення про його організацію прийняте 15 лю- того на організаційних зборах виклада- чів. До складу ініціативної групи вхо- дили біологи, хіміки, фізики, матема- тики, географи та геологи. 28 лютого 1869 р. міністр народної освіти затвер- див статут товариства, а 29 березня відбулося його перше засідання. Київське товариство природознав- ців ставило за мету: дослідження орга- нічної та неорганічної природи, пере- важно південно-західного регіону Ро- сії; сприяння розвитку природничих наук; поширення природничо- історичних знань [7;8]. Не обмежуючи діяльність межами Київської губернії, товариство щороку відряджає своїх членів в інші місцевості (фауністичні дослідження Чорного моря, дослідження флори Подільської губернії, геологічні дослідження в Херсонській і Подільській губерніях та ін.). «Записки» товариство видавало з першого року своєї діяльності (1897 року нараховувалося XIY томів) [8], періодичність їх видання – 2-4 випуски щороку, накладом 450-700 примірни- ків. Відбувався обмін виданнями з ін- шими науковими товариствами та установами. На межі ХІХ-ХХ ст. «За- писки» розсилалися 269 російським та 318 зарубіжним установам. Бібліотека товариства була відкритою для широ- кого кола науковців. Із матеріалами до- сліджень можна було ознайомитись в організованому товариством музеї [7]. Товариство сприяло вирішенню практичних сільськогосподарських пи- тань краю, пов’язаних із природознавс- твом. Члени товариства виступили із ініціативою проведення у місті Києві III з'їзду сільських господарів (1872р.) [8]. Діяльність спрямовувалась також на на- дання практичної допомоги і консуль- тацій промисловим установам, міським і земським управам, метеослужбі Києва. НАУКОВІ ШКОЛИ, ТОВАРИСТВА, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 40 Найрізноманітніші практичні проблеми допомагали вирішувати учені-хіміки [7]. Із числа досвідчених спеціалістів створювались комітети і комісії, які ви- конували замовлення та сприяли впро- вадженню у народне господарство дося- гнень науки. Так, із 1876 р. до 1882 р. при товаристві працював комітет бджі- льництва, але за браком коштів припи- нив свою діяльність [7; 8]. Об’єктом досліджень зоологів Київ- ського товариства була наземна фауна Росії й України, проводилися дослі- дження фауни прісноводних водойм, та- кож Чорного, Азовського і Середземного морів. Основу досліджень гідрофауни річок закладено В.К. Совинським. За до- рученням товариства, ботанічні і геоло- гічні дослідження берегів Дніпра від Ки- єва до Херсона у 1870 р. провів О.С. Ро- гович, у 1887 - 1894 pp. широкі флорис- тичні дослідження здійснив Й.К. Пачо- ський, який обстежив нижню течію Дунаю та Дону, Донську область, Ар- хангельську губернію, Полісся, Херсонську, Полтавську і Подільську губернії. Результати цих робіт стали основою нового підходу до вивчення рослинного покриву: Й.К. Пачоський виділив два об'єкти досліджень для бо- таніків — вид та формацію, підкресли- вши, що вивчення умов існування, роз- витку та поширення рослинних асоціа- цій має важливого значення [7, с.382]. Київську геологічну школу очолю- вав професор К.М. Феофілактов. Пере- буваючи 22 роки головою товариства природодослідників, він сприяв розвит- кові геологічних досліджень, до яких широко залучалися викладачі і студенти університету. Роботи геологів доповіда- лись на засіданнях товариства, друкува- лися у «Записках» [7]. Зусиллями К.М. Феофілактова були видані геологічні карти міста Києва і Київської губер- нії [8]. Проведено геологічні дослі- дження України: Чернігівської, Пол- тавської, Волинської, Херсонської, Таврійської, Київської, Подільської губерній, Придніпров'я та Кривого Рогу; українського та білоруського Полісся. Докладний геологічний на- рис Чернігівської губернії став осно- вою дисертації П.Я. Армашевського. Науковці зазначають актуальність цього дослідження і в наші дні як ос- новного джерела вивчення геології Чернігівщини [7]. Фактично на основний науковий центр дослідження природи Півдня України, Криму, Бессарабії перетвори- лися Новоросійський університет і Но- воросійське товариство дослідників. За даними Енциклопедичного сло- вника 1897 р., товариство природо- дослідників при Новоросійському університеті почало свою діяльність 1870 року [8]. Варто погодитись із ар- гументацією дати його відкриття 31 травня 1869 р., коли міністр народної освіти затвердив статут. Про це було оголошено 20 вересня на засіданні фі- зико-математичного факультету, а та- кож названо членів-засновників това- риства. Другого січня 1870 р. був об- раний постійний президент, ним став Л.С. Ценковський [5; 7]. Товариство спорядило (1891 рік) експедиції для глибоководних досліджень Чорного моря; досліджувало у фізико- хімічному і біологічному планах Куя- льницький і Хаджибейський лимани (поблизу Одеси); влаштовувало публі- чні читання із природничих наук. Фінансування товариства склада- лося із 2500 крб. урядової субсидії та членських внесків. На 1 січня 1897 р. товариство налічувало 229 членів. При Новоросійському товаристві природодослідників із 1876 р. працю- вала математична секція, яка із 1878 р. видавала «Записки Математичного відділення Новоросійського товарист- ва природодослідників» [8]. Ці видан- ня поширювалися по всій імперії, а та- кож за кордоном. У 1894 р. вони роз- силалися 163 російським та 165 інозе- мним товариствам [7]. НАУКОВІ ШКОЛИ, ТОВАРИСТВА, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 41 За 25 років, на 1895 рік, відбулося 315 засідань товариства: 190 — по природничо-історичному відділенню, 125 — по фізико-математичному; зроблено 345 доповідей та повідом- лень, із яких по природничо- історичному відділенню — 274 [7; 8]. Одним із основних завдань това- риства було дослідження природи Пі- вденної Росії, зокрема Новоросійсько- го краю (Бессарабії, Таврійської та Херсонської губерній). Вивчався весь південь, частково й середня смуга Ро- сії від Бессарабії до Ставропольської губернії і Закавказзя. Товариство що- року асигнувало 600-800 крб. на нау- кові екскурсії [7]. Із 1872 року товариство видавало труди «Записки Новоросійського това- риства природодослідників», яких вийшло (на 1896 рік) 21 том [8]. На сторінках «Записок» була широко представлена флористична тематика. У першому ж томі подавалася харак- теристика флори степової смуги в ра- йоні нижньої течії Дніпра та Дністра, двома додатками подані результати досліджень рослинності 29 губерній Російської імперії. Друкувалися праці щодо дослідження фауни моря, зокре- ма фауни одеських лиманів [7]. Природні багатства краю вивчали- ся не лише шляхом проведення експе- дицій та екскурсій, але й у процесі ста- ціонарних досліджень. Науково- організаційна діяльність товариств по- лягала в організації лабораторій, біоло- гічних станцій, навчальних курсів та інших установ, які іноді набували ста- тусу державних, що сприяло розвитку мережі наукових, освітніх та науково- практичних закладів. Навесні 1871 р. завдяки зусиллям Новоросійського то- вариства відкрилася перша в Європі Севастопольська біологічна станція. Вона мала успішну наукову ходу й іс- нує до наших днів: після об'єднання 1963 року із Карадагською і Одеською біологічними станціями працює як Ін- ститут біології Південних морів Націо- нальної Академії наук України, носить ім'я О.О. Ковалевського [7]. Дуже плідною була робота хіміків Новоросійського товариства, які вияв- ляли фальсифікації харчових продук- тів. Особливо велика заслуга в цьому О.А. Веріго: 1880 року він організував у власному помешканні першу в Росії лабораторію для дослідження продук- тів харчування. На прохання Одеської міської управи, ретельно аналізував зразки вин, чаю, кави, цукерок, молоч- них продуктів тощо. Хімічну експер- тизу харчових продуктів проводили й хіміки Київського товариства [7]. Оцінити наукову цінність дослі- джень, що їх проводили члени това- риств, допомагало регулярне їх обгово- рення. Велике значення мали широкі можливості публікації одержаних ре- зультатів і розповсюдження їх по краї- нах світу. Варто зазначити, що усі то- вариства систематично влаштовували публічні читання із природничих наук, математики й фізики [8]. Активізацію лекторської діяльнос- ті наприкінці XIX ст. у певній мірі мо- жна пов’язати із необхідністю свого роду компенсації вилучення природо- знавства з курсу середніх навчальних закладів. Необхідний обсяг природни- чих знань можна було одержати ви- ключно в університетах. Щоб зробити ці знання доступнішими, викладачі університетів, окрім читання обов'яз- кових курсів, виступали із публічними лекціями, науковими читаннями. Але справжнього розмаху поширення нау- кових знань набуло у товариствах при- родознавців. Публічні виступи пере- творилася на одне із основних завдань цих громадських установ [7, с.388]. Першість на цьому шляху визна- ється за Київським товариством приро- дознавців. 19 січня 1870 р. на одному із його засідань було обговорено проект створення систематичних публічних курсів із природничих і математичних НАУКОВІ ШКОЛИ, ТОВАРИСТВА, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 42 наук. Курси покликані були дати осо- бам, які не мали можливості одержати університетський диплом, загальну природничо-історичну освіту і підготу- вати їх до подальшого самостійного ви- вчення предметів природознавства [7]. Слідом за київськими колегами роз- почали читати публічні лекції члени Но- воросійського товариства природознав- ців. 1871 року було складено програму курсу з природознавства і математики, розраховану на три роки, і після одер- жання дозволу попечителя Одеського учбового округу, лекторій відкрився. Адміністрація Новоросійського універ- ситету дозволила користуватися при проведенні лекцій університетськими аудиторіями, кабінетами, музеями та ак- товим залом. Публічні читання мали ха- рактер систематичного курсу, розрахо- ваного на два роки. У цей період вперше на курсах публічних лекцій впроваджено демонстраційні практичні заняття з ана- літичної геометрії, ботаніки, бактеріоло- гії, анатомії людини та ембріології [7]. Дослідники віддають першість Но- воросійському товариству природознав- ців у створенні у період із 1895 р. до 1905 p. постійно діючої організації із чи- тання курсів систематичних лекцій [7]. Привертає увагу те, що це були не разові просвітницькі заходи, а розроб- лені тривалі спецкурси, розраховані на 2-3 роки роботи. Просвітницька діяльність наукових товариств прискорювала поширення ві- домостей про останні досягнення науки. Такою діяльністю наукові товарис- тва набували досвіду роботи із широ- кими верствами населення, залучення яких до діяльності природничих това- риств початку ХХ століття склало їх неодмінну характерну рису. В Росії другої половини ХІХ сто- ліття зберігалася тенденція уповільне- ного зростання вищих навчальних і на- укових закладів, їх відокремленість і нерівномірне розташування [7, с.375]. Україна цього періоду характеризуєть- ся створенням системи сільськогоспо- дарських товариств, часто з ініціативи прогресивної інтелігенції, за рішеннями місцевих органів. Важко абсолютно не рахуватися із фактом впливу популярності наукових товариств українських університетів на діяльність губернських, повітових земств у пошуку шляхів підвищення до- ходів від землі, раціонального її викори- стання шляхом організації сільськогос- подарських товариств. До 1861 року в Росії існувало 21 товариство, 1884 року кількість зросла до 83 самостійних і 35 філій. Товариства вирішували питання як загальноекономічного спрямування стосовно регіону, так і наукового харак- теру [9], не виключаючи питань приро- доохоронного спрямування. Можна прослідкувати це положен- ня на прикладі діяльності Полтавського сільськогосподарського товариства, створеного 1865 року, за ініціативи князя С.В. Кочубея [10; 11]. У доповіді з нагоди 25-річного ювілею Полтавсь- кого дослідного поля (1884-1909 рр.) було зроблено наголос на завданнях, що постали ще при створенні Полтав- ського сільськогосподарського товари- ства: одне із найголовніших – інтенси- фікація сільського господарства краю із урахуванням місцевих кліматичних умов і властивостей ґрунту [12, c.2]. 1902 року Полтавське сільськогос- подарське товариство направило у Мі- ністерство вмотивовану доповідну про реорганізацію дослідного поля у дослі- дну станцію, серед основних завдань якої виділялися й наступні: вивчення і дослідження місцевих ґрунтів, вод, клі- мату, фауни і флори [12, c.14-15]. На- скільки Полтавське сільськогосподар- ське товариство було включене у сис- тему вивчення природного середовища, засвідчує діяльність багатьох членів то- вариства, а також співпраця із В.В. До- кучаєвим, В.І. Вернадським. Важливим засобом протидії посу- хам розглядалися заходи по розведен- ню і збереженню лісів [13]. Розуміючи значення досліджень українського чорнозему В.В. Докучає- вим, не будемо відкидати того факту, що НАУКОВІ ШКОЛИ, ТОВАРИСТВА, ЗВ’ЯЗКИ ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2008 № 3 43 провести обстеження ґрунтів губернії 1888 року запропоновано В.В. Докучаєву Полтавським губернським земством. Ре- зультати цих обстежень викладені вче- ним у монографії «Русский чернозем». В історії ґрунтознавства це була перша за- кінчена праця, що містила фактичний ма- теріал досконалого рівня теоретичного викладу. В.В. Докучаєв здійснив систем- не, за єдиним планом вивчення усіх обла- стей чорноземних ґрунтів, дав детальний опис досліджених природних районів, критично оцінюючи існуючі матеріали, вивчаючи морфологію, хімізм і фізичні властивості різних чорноземів, що дало йому підстави визначити саме поняття чорнозем, його походження і високу вро- жайність. В «Русском черноземе» було доведено, що ґрунт є своєрідним тілом природи, яке повинно стати об’єктом са- мостійної науки [14]. Отримавши у шістдесяті роки силь- ного поштовху, у своєму розвитку вітчи- зняне природознавство вийшло на одне із перших місць у світовій науці, набув- ши фронтального характеру, захопивши багато найважливіших галузей. Порефо- рмена Росія висунула цілу плеяду чудо- вих вчених. Сформувалися нові наукові школи. Наукові товариства України над- звичайно розширили географію природ- ничо-наукових центрів і відіграли важ- ливу роль у розвиткові й організації нау- кових досліджень у ряді найбільших ре- гіонів Російської імперії. Природознавс- тво стало стрімко рухатися вперед, засві- дчуючи свою зрілість, передовий харак- тер і лідерство [7]. Органічна єдність наукових і гро- мадських позицій вітчизняних вчених, урахування специфіки фінансування: частково за рахунок держави, частково на внески членів товариств та благодій- ні пожертвування, дають підстави для визначення наукових товариств 60-х років ХІХ століття особливою формою природоохоронного руху, у середині яких зароджувалися громадські приро- доохоронні товариства. ЛІТЕРАТУРА 1. Мельник Л.Г. Технічний переворот на Україні у ХІХ ст. – К.: Видавництво Ки- ївського університету, 1972. – 240 с. 2. Воїнственський М.А., Стойко С.М. Охорона природи. - К.: Видавництво «Ра- дянська школа», 1977. – 143 с. 3. Дуглас Вайнер (Уинер). Экология в Советской России / Перевод с английского Е.П.Крюковой.- М.: Прогресс, 1991. - 398 с. 4. Білявський Г.О., Бутченко Л.І. Осно- ви екології: теорія та практикум. Навч. по- сіб. – К.: Лібра, 2006. – С. 10. 5. Савчук В.С. Природничонаукові то- вариства Півдня Російської Імперії: друга половина ХІХ - початок ХХ в. – Дніпропет- ровськ: Вид-во ДДУ.- 232с. – Рос. мовою. 6. Тимирязев К.А. Развитие естество- знания в России в эпоху 60-х годов. - М., Гранат, 1920. – 58 с. 7. Павленко Ю.В., Руда С.П., Хорошева С.А., Храмов Ю.О. Природознавство в Україні до початку ХХ ст. в історичному, культурно- му та освітньому контекстах – К.: Видавничий дім «Академперіодика», 2001 – 420 с. 8. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. Энцикло- педический словарь. Том ХХIª. - С.- Петербург. – 1897. – С. 618. 9. Полная энциклопедия русского сель- ского хозяйства и соприкасающихся с ним наук. Том УI. – С.-Петербург: Издание А.Ф. Девриена, 1902. – С.46-48. 10. Вергунов В.А., Коваленко Н.П., Сайко О.В. Розвиток сільського господарст- ва Полтавщини в період скасування кріпос- ництва / Під редакцією В.А.Вергунова.- К.: Нора-прінт, 1988.- 144с. 11. Гриб Н.И., Чуйко В.К. Полтавская ордена Трудового Красного Знамени сель- скохозяйственная опытная станция им. Н.И.Вавилова.- К., 1991.- 232с. 12. Третьяков С.Ф. Краткий историчес- кий очерк Полтавского Опытного поля за 25 лет (1884 – 1909 ).- Полтава, 1912.- 20с. 13. Краткий очерк экономических ме- роприятий земств 23 губерний России (1865-1892 гг.). Издание Полтавской губер- нской земской управы. Полтава, 1894.- 246с. 14. Докучаев В.В. Избранные сочине- ния. Том І. Русский чернозем. - М.: Госу- дарственное издательство сельскохозяйст- венной литературы, 1948. - 480с.

Наукові товариства 60-их років ХХ ст. у системі природоохоронних організацій

Репозитарії

Схожі ресурси