«Російське» та іноземне цернецтво на півдні України в перші роки після ліквідації Вольностей Війська Запорозького
Saved in:
| Published in: | Україна в Центрально-Східній Європі |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2007
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78677 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | «Російське» та іноземне цернецтво на півдні України в перші роки після ліквідації Вольностей Війська Запорозького / І. Лиман // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2007. — Вип. 7. — С. 239-260.— укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860065214728241152 |
|---|---|
| author | Лиман, І. |
| author_facet | Лиман, І. |
| citation_txt | «Російське» та іноземне цернецтво на півдні України в перші роки після ліквідації Вольностей Війська Запорозького / І. Лиман // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2007. — Вип. 7. — С. 239-260.— укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Україна в Центрально-Східній Європі |
| first_indexed | 2025-12-07T17:07:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
ОКСАНА РОМАНОВА
81 Див. напр.: ЦДІАК України. — Ф. 127. — Оп. 1020. — Од. зб. 1730. — 1750 р.;
Оп. 1020. — Од. зб. 73. — 1733 р.
82ЦДІАК України. — Ф. 127. — Оп. 1020. — Од. зб. 1258. — 1748 р.
8 3Див.: «Молитвы прощальный на всякую клятву», які читаються над гробом покійного
(Требник митрополита Петра Могили. — Ч. I. — Арк. CR» (229), мжк (828), \шТа (831),
и/лг (833); Тревник. — К., 1652. — Арк. сне (259), с?а (261)).
84Див., наприклад, Требник. — Стрятин, 1606. —Арк. cfe (265) («молитваразрєшающаА
умершего» (будь-якого); Арк. c?S (266) («молитва прощальнад на всяку клятву над
умершим в отлучєнєє»); Требник Митрополита Петра Могили. — Ч. I. — Арк. UJKH
(828), ско (229) (молитви над покійним, що помер під клятвою), \ш!а (832), WJIT (833)
(молитви над звичайним покійним).
85Показово, що М. Чулков наприкінці XVIII ст. у своєму славнозвісному словнику народ-
них вірувань не виділив вуркулаків чи заставних мерців в окрему статтю. Натомість він
згадує звичай викопувати з могили трупи колишніх чарівників, які, за повір'ям, і після
смерті продовжують ходити по землі, перевертати їх та вбивати в них осикові кілки
(Чулков М. Абевега русских суеверий. — М., 1786. — С. 73) та оборотнів, якими є самі
чарівники або жертви їх чарів (Там же. — С. 263).
8 6 Н . П. Рукописныя заметки на полях книги «Мир человека съ Богом», Иннокентія Гизе-
ля, кіевской печати 1669 года // Киевская старина. — 1892. — Т. 36. — № І. — С. 152.
87 В вже згадуваній книзі «Мир человъкасъ Богом» проти правила «сопротивленіе поз-
нанной ИСТИНГБ, напр. о геенсЬ, страшномъ суд-fc» на полях зроблена примітка «Мало
простаки тому вЪрят» (Н. П. Рукописные замітки на полях книги «Миръ человека
съ Богомь», Иннокентія Гизеля, кіевской печати 1669 года // Киевская старина. —
1892. — Т. 36. — № І. — С. 152).
88Проблемі усвідомлення людьми XVIII ст. суті гріха ми присвятили окрему розвідку —
Див.: Романова О. Народне розуміння християнської «праведності» та «гріховності»
(на матеріалах Київської духовної консисторії XVIII ст.) II'Terra cossacorum: студії з дав-
ньої і нової історії України. Наук. зб. на пошану д. і. н., проф. В. Степанкова. — К.,
2007. — С. 456-476.
89ЦДІАК України. — Ф. 127. — Оп. 1024. — Од. зб. 1664. — 1766 р.
9 0У даному випадку не слід забувати, що плата за християнський похорон була суттєвою
статтею прибутків духовенства. Позбавлення ж особи християнського поховання авто-
матично означало і позбавлення священика відповідної суми можливої плати за об-
ряд. Тому в подібних випадках, здається, що є всі підстави стверджувати про перева-
жання матеріальних стимулів священика в мотивації християнського поховання само-
губця над турботою про спасіння душі покійного і, тим більше, узгодженням похорону
самогубця із церковними правилами. Подеколи навіть складається враження, що ду-
ховенство (за винятком деяких приватних інтересів) більш лояльно ставилося до по-
дібних поховань, аніж самі миряни (брат Лупейченка запитав, чи можна ховати само-
губця, священик велів готуватись до похорону, а доніс протопопу про неправильний
похорон козак).
238
Ігор Лиман
«РОСІЙСЬКЕ» ТА ІНОЗЕМНЕ ЧЕРНЕЦТВО НА
ПІВДНІ УКРАЇНИ В ПЕРШІ РОКИ ПІСЛЯ ЛІКВІДАЦІЇ
ВОЛЬНОСТЕЙ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО
У 1775 р. в історії Південної України розпочався якісно но-
вий етап, серед визначальних ознак якого була уніфікація
політичного, господарського, військового, релігійного уст-
рою регіону до устрою загальноімперського, що диктувалось інтересами
І Іетербурга і мало перетворити край на міцний плацдарм для реалізації
і еополітичних планів імперського центру. Значна роль у цих трансфор-
маціях відводилася розбудові православної церкви.
Секуляризаційні процеси, посилення впливу держави на внут-
рішньоцерковне життя, а також особливості історичного розвитку і тра-
диції південноукраїнського регіону помітно позначилися на положенні
чорного духовенства Півдня — як «російського», тобто такого, що при-
бувало з різних регіонів Російської імперії, у тому числі і з самої Півден-
ної України, так і закордонного. Незважаючи на те, що за своєю приро-
дою чернече життя передбачало відстороненість від світу, замкненість,
чернецтво не просто відчувало на собі трансформації суспільно-політич-
ної, економічної і духовної сфер, але й саме виступало як суб'єктом, так і
об'єктом цих змін. Місце, яке відводилось державою церкві, передбачало
активне включення святих обителей та їхніх насельників у справу духов-
ного «окормленія» віруючих, що, у свою чергу, передбачало чисельні на-
прями взаємодії монастирів із зовнішнім світом. У той же час інтереси
тієї ж державної політики не мали на увазі нівелювання окремішності
чернецтва не лише по відношенню до мирян, але і по відношенню до
інших груп духовенства. Російська державна влада усвідомлювала, що
без підтримання ореолу корпоративності, замкненості, без селективності
складу, специфічності статусу чорне духовенство не буде мати авторите-
ту серед мирян і не зможе ефективно виконувати функції, які на нього по-
кладались. Тож держава свідомо йшла на збереження рис окремішності
чернецтва.
Державне регулювання значною мірою обумовило те, що відсоток
чорного духовенства серед підлеглих духовного відомства на півдні
України був вкрай невеликим. Під час формування Слов'янської та Хер-
сонської єпархії під керівництво Євгенія (Булгаріса) було переведено 77
«монастирських настоятелів, монашествуючих з більцями», і стільки ж
Україна в Центрально-Східній Європі, № 7, 2007 239
All
ОКСАНА РОМАНОВА
81 Див. напр.: ЦДІАК України. — Ф. 127. — Оп. 1020. — Од. зб. 1730. — 1750 р.;
Оп. 1020. — Од. зб. 73. — 1733 р.
82ЦДІАК України. — Ф. 127. — Оп. 1020. — Од. зб. 1258. — 1748 р.
83Див.: «Молитвы прощальный на всякую клятву», які читаються над гробом покійного
(Требник митрополита Петра Могили. — Ч. I. — Арк. CR» (229), мжк (828), \шТа (831),
и/лг (833); Тревник. — К., 1652. — Арк. сне (259), с?а (261)).
84Див., наприклад, Требник. — Стрятин, 1606. —Арк. cfe (265) («молитваразрєшающаА
умершего» (будь-якого); Арк. c?S (266) («молитва прощальнад на всяку клятву над
умершим в отлучєнєє»); Требник Митрополита Петра Могили. — Ч. I. — Арк. UJKH
(828), ско (229) (молитви над покійним, що помер під клятвою), \ш!а (832), WJIT (833)
(молитви над звичайним покійним).
85Показово, що М. Чулков наприкінці XVIII ст. у своєму славнозвісному словнику народ-
них вірувань не виділив вуркулаків чи заставних мерців в окрему статтю. Натомість він
згадує звичай викопувати з могили трупи колишніх чарівників, які, за повір'ям, і після
смерті продовжують ходити по землі, перевертати їх та вбивати в них осикові кілки
(Чулков М. Абевега русских суеверий. — М., 1786. — С. 73) та оборотнів, якими є самі
чарівники або жертви їх чарів (Там же. — С. 263).
8 6Н. П. Рукописныя заметки на полях книги «Мир человека съ Богом», Иннокентія Гизе-
ля, кіевской печати 1669 года // Киевская старина. — 1892. — Т. 36. — № І. — С. 152.
87 В вже згадуваній книзі «Мир человъкасъ Богом» проти правила «сопротивленіе поз-
нанной ИСТИНГБ, напр. о геенсЬ, страшномъ суд-fc» на полях зроблена примітка «Мало
простаки тому вЪрят» (Н. П. Рукописные замітки на полях книги «Миръ человека
съ Богомь», Иннокентія Гизеля, кіевской печати 1669 года // Киевская старина. —
1892. — Т. 36. — № І. — С. 152).
88Проблемі усвідомлення людьми XVIII ст. суті гріха ми присвятили окрему розвідку —
Див.: Романова О. Народне розуміння християнської «праведності» та «гріховності»
(на матеріалах Київської духовної консисторії XVIII ст.) II'Terra cossacorum: студії з дав-
ньої і нової історії України. Наук. зб. на пошану д. і. н., проф. В. Степанкова. — К.,
2007. — С. 456-476.
89ЦДІАК України. — Ф. 127. — Оп. 1024. — Од. зб. 1664. — 1766 р.
90У даному випадку не слід забувати, що плата за християнський похорон була суттєвою
статтею прибутків духовенства. Позбавлення ж особи християнського поховання авто-
матично означало і позбавлення священика відповідної суми можливої плати за об-
ряд. Тому в подібних випадках, здається, що є всі підстави стверджувати про перева-
жання матеріальних стимулів священика в мотивації християнського поховання само-
губця над турботою про спасіння душі покійного і, тим більше, узгодженням похорону
самогубця із церковними правилами. Подеколи навіть складається враження, що ду-
ховенство (за винятком деяких приватних інтересів) більш лояльно ставилося до по-
дібних поховань, аніж самі миряни (брат Лупейченка запитав, чи можна ховати само-
губця, священик велів готуватись до похорону, а доніс протопопу про неправильний
похорон козак).
238
ІГОР ЛИМАН
«ігумень, казначей і черниць»1. Таким чином, вони складали тоді лише
9,4 % духовних осіб, перепідпорядкованих з Київської, Переяславської,
Воронезької та Білгородської єпархій єпархії Слов'янській і Херсон-
ській. У Самарському Пустинно-Миколаївському монастирі, який не уві-
йшов до цих підрахунків через підпорядкування ставропігійній Києво-
Межигірській обителі, у 1775 р. знаходились, крім настоятеля і казначея,
5 ієромонахів, 2 ієродиякона і 13 ченців2.
Чернецтво значно поступалось чисельністю білому духовенству і в
Російській імперії в цілому. Але це не означає, що настільки ж меншою
була увага до нього. Держава воліла тримати під суворим контролем мо-
настирі та ченців. З часів петровських реформ це набуло неабиякого зна-
чення для світської влади, яка створювала умови для домінування над
владою духовною. Адже чорне духовенство споконвіку очолювало
діяльність церкви.
До 1775 р. у державі була запроваджена вже досить велика
кількість законодавчих документів, якими коригувався статус монас-
тирів та чернецтва. Серед них — Духовний регламент 1721 р. 3 та додаток
до нього 1722 р. про правила чину чернецького4; іменний указ від 31 січ-
ня 1724 р. про звання чернече та розміщення в монастирі відставних сол-
датів5; синодальний указ від 9 вересня 1732 р. про влаштування ченців6;
іменний указ від 6 жовтня 1757 р. про новий порядок управління монас-
тирськими та архієрейськими маєтностями7; синодальний указ від 25 ве-
ресня 1761 р. про постриг у чернече звання згідно з Духовним регламен-
том, про порядок прийому в ченці і подання до Синоду щорічних відо-
мостей про прийнятих та пострижених у чернечий чин8; іменний указ від
21 березня того ж року і прийнятий на його виконання сенатський указ
від 6 квітня стосовно нового порядку управління монастирським і
архієрейським нерухомим майном9; іменний указ від 26 лютого 1764 р.
про розподіл духовних маєтностеи10; іменний указ від 4 вересня того ж
року про постриг у чернецтво при світських свідках11; синодальний указ
від 15 лютого 1766 р. про непостриг у ченці і неприйняття в духовний сан
нікого з тих, хто знаходиться на подушному окладі12; синодальний указ
від 7 червня 1767 р. про невчинення катувань та тілесного покарання свя-
щеників та ієромонахів13; синодальні укази про непостриг у чернецтво
без указу Синоду від 13 серпня 1767 р . 1 4 та 23 грудня 1771 р . 1 5
У перші роки існування Слов'янської та Херсонської єпархії поба-
чив світ синодальний указ про підтвердження єпархіальним архієреям,
аби вони в поданнях Синоду про бажаючих постригтись у ченці зазнача-
ли вік послушників та іншу інформацію, яка вимагалась Духовним регла-
ментом16, а також іменний указ про заборону постригу молодих дівчат і
240
«РОСІЙСЬКЕ» ТА ІНОЗЕМНЕ ЧЕРНЕЦТВО НА ПІВДНІ УКРАЇНИ
про заходи для збільшення нагляду за благочестям та порядком у жіно-
чих монастирях17.
За цими документами досить чітко простежується тенденція поси-
лення загального контролю з боку імперського центру не лише за пере-
міщенням і змінами чисельності чорного духовенства з обмеженням
можливостей таких змін у бік зростання, але і за станом монастирського
майна, що найбільш наочно проявилось у секуляризаційній політиці ка-
і срининських часів. Не всі зі згаданих документів прямо стосувались мо-
настирів, які пізніше опинились у межах Слов'янської та Херсонської
птархії. І все ж, знаходячись у правовому полі Російської імперії, ці оби-
телі якщо не прямо, то опосередковано відчули на собі зміни, що запро-
ваджувались рішеннями центральних органів влади.
Обмеження кількості чернецтва мало на меті, між іншим, недопу-
щення значного поповнення лав чорного духовенства, як привілейованої
і невиробничої групи, за рахунок податних верств. Це було пов'язане з
прагненням скоротити державні витрати на утримання монастирів і разом
ч тим позбавити обителі можливості користуватись маєтностями в тих
обсягах, які мали місце раніше. Хоча після 1764 р. при запровадженні за-
конодавчих норм щодо контролю за чисельністю чорного духовенства
Петербург підкреслював необхідність таких заходів для дотримання
штатного положення, а на Лівобережжі та півдні України монастирі у
штати введені ще не були, це не означало, що обителі регіону випадали
ч-під контролю центру. Однією з форм такого контролю було обов'язкове
направлення єпархіальними архієреями до Синоду справ про постриг.
У фонді канцелярії Синоду збереглись, між іншим, донесення Слов'ян-
ського та Херсонського єпархіального керівництва стосовно постригу в
1779 р. у ченці 8 осіб18; постригу в 1780 р. 8 послушників, які перебували
в Полтавському Хрестовоздвиженському монастирі19; отримання в на-
ступному році чернечого сану ще шістьма послушниками у тому ж мо-
настирі20 і сімома дівицями в Пушкарьовській обителі21.
Продовжував зберігатись порядок, згідно з яким особа, яка вирі-
шила жити за монастирським статутом і стати ченцем (черницею), як
правило, певний час знаходилась у послушницькому статусі, виконуючи
доручені монастирським керівництвом роботи (переважно важкі та бруд-
ні). Чернець, ієродиякон, ієромонах, ігумен (архімандрит) виступали як
послідовні щаблі, які могли бути пройдені послушником.
Що стосується соціального походження осіб, які ставали послуш-
никами, то тут зустрічаємо представників різних верств. Між іншим, до-
сить поширеним було послушенство серед запорозьких козаків. І за часів
Нової Січі, і після її ліквідації вихідці як із рядового козацтва, так і зі
241
ІГОР ЛИМАН
старшини йшли до монастирів. Послушенство ще не передбачало обо-
в'язковість наступного кроку — постригу, який і тягнув за собою основні
зміни соціального статусу особи. Зберігалась можливість відмовитись
від наміру постригтись, можливість повернутись до мирського життя, не
будучи за це підданим покаранню. Дозвіл на залишення монастиря по-
слушниками мав на меті як неприймання в ченці випадкових людей, які
були недостатньо готовими до того, відмовитись від звичного життя, так і
регулювання чисельності чорного духовенства: постриг кожного по-
слушника міг призвести до значного зростання кількості ченців, що було
небажаним.
І все ж послушенство передбачало відмову від того, що було звич-
ним для мирян. Д. Яворницький навів своєрідний ритуал прощання запо-
рожців, що вирішили залишитись у монастирських стінах, із світським
життям, при якому майбутній послушник востаннє (як він гадав, хоча
зустрічаємо чимало прикладів залишення запорожцями святих обителей)
віддавався тим простим радощам, які скрашували його існування раніше.
Запорожець, який направлявся до монастиря «рятуватися», вбирався у
найдорожчий свій одяг, брав із собою найкоштовнішу зброю, набивав ки-
шені великою кількістю грошей. Після цього він наймав музик, купував
чимало «п'яного зілля», повні вози їжі і вирушав до обителі. Попереду
їхав на бойовому коні сам «прощальник», за ним вирушали музики і юрба
тих, хто бажав провести козака до монастиря і повеселитись за його
кошт. Дорогою запорожець пригощав усіх бажаючих питвом та їжею, а
зустрівши вози з глечиками, рибою, бубликами чи іншим крамом, пере-
кидав їх і роздавав «трофеї» усій компанії. Коли ж бачив діжку з дьогтем,
він стрибав у неї і там танцював. Якщо на шляху такого потенційного
ченця зустрічався шинок, то він, зачинивши двері, випускав горілку зі
всіх діжок на підлогу і плавав у горілці «немов у водяному озері». За всі
збитки, які «прощальник» спричинив господарям краму, він розплачу-
вався грішми, що розкидав навколо себе22.
Процедуру отримання дозволу на постриг зафіксували документи,
складені в останні роки існування Вольностей Війська Запорозького з
приводу деяких осіб, які перебували на послушенстві в Нефорощансько-
му та Києво-Межигірському монастирях. Більшість з них народилась у
малоросійських полках, а пізніше певний час жила на Запорожжі. Як ви-
пливає з документів, перебування в монастирі послушником могло три-
вати набагато більше, ніж три роки, передбачені указами. Після звернен-
ня послушників до монастирського ігумена чи архімандрита той направ-
ляв відповідне донесення своєму безпосередньому керівництву —
єпархіальному архієрею, або, як у випадку зі ставропігійним монасти-
242
«РОСІЙСЬКЕ» ТА ІНОЗЕМНЕ ЧЕРНЕЦТВО НА ПІВДНІ УКРАЇНИ
рем, — Синоду. Якщо цього не було зроблено попередньо, керівництво
наказувало навести докладні відомості про бажаючих постригу. Ці відо-
мості мали включати свідоцтво братії про сумлінне проходження по-
слухів та про поведінку під час перебування в монастирі. Крім того, ви-
магались біографічні дані про осіб, які бажали стати ченцями, а також
свідоцтво від світської влади. Причому Синод визначав, яка саме влада
мала надавати таку інформацію. Хоча до подання Києво-Межигірського
монастиря і були додані письмові повідомлення Миргородської, Гадяць-
кої, Прилуцької, Київської та Переяславської полкових канцелярій про
відсутність перешкод для постригу колишніх їхніх козаків, у Петербурзі
цими паперами не задовольнились і наказали вимагати довідки від Мало-
російської колегії. Тим більше не задовольнився Синод паспортами про
звільнення від служби, виданими цим особам Запорозьким Кошем. Мо-
настирське керівництво було змушене звернутись до Малоросійської ко-
легії, а та наказала все тим же полковим канцеляріям повідомити, чи
дійсно козаки були народженими у відповідних сотнях, чи мають вони
грунти, хто цими землями володів під час перебування послушників у
монастирі, чи проходиться за них військова служба, ким саме, і чи немає
перешкод для звільнення з козачого звання. Під перешкодами мались на
увазі дані, «чи не зобов'язані боргами або якими справами, і чи не біга-
ють від служби государевої за якісь злочини і тому подібне». Полкові
канцелярії зажадали відповідну інформацію від сотенних правлінь. Дані,
повідомлені останніми, по тих же інстанціях повернулись до духовного
керівництва, і в Петербурзі були складені відповідні укази23.
Цікаво, що поки тривало листування, один із послушників відмо-
вився від свого наміру постригтись і був відпущений з Межигір'я «для
пошуку собі іншого де побажає місця». Це був не перший і не останній
козак, який втратив бажання стати ченцем24.
Розглянута процедура отримання дозволу на постриг послушників
в основних рисах зберігалась і після 1775 р. Варіювалось світське ке-
рівництво, яке мало надавати інформацію стосовно відсутності пере-
шкод. Варіювалось у залежності від того, у чиєму підпорядкуванні знахо-
дились особи до того, як пішли до монастиря.
Більшість осіб, які прийшли до обителей в останні роки існування
Нової Січі, входили до складу братії і впродовж 1775-1781 pp. Контин-
гент зазнавав змін головним чином через постриг послушників та смерть
представників чорного духовенства. В. Біднов, працюючи з рештками
архіву Самарського монастиря, знайшов справу про смерті ченців за пері-
од 1777-1783 pp. і про призначення на їхнє місце нових. У ній містилось
листування між Пустинно-Миколаївським і Межигірським монастирями
243
ІГОР ЛИМАН
з приводу смерті того чи іншого члена братії і реєстри речей, що залиша-
лись по ньому25. Рідше мали місце втечі з обителей та залишення складу
братії за власним бажанням на законних підставах: державою свідомо об-
межувались можливості вже пострижених осіб відновлювати свої попе-
редні права. І все ж залишення монастирських стін мало місце. Між іншим,
Феодосій (Макаревський) згадує про колишнього козака Іркліївського ку-
реня І. Голуба, який більше дев'яти років прожив у Самарському монас-
тирі, а в 1784 р. оселився у слободі Кільчені, був там обраний старостою і
доклав чимало зусиль для влаштування в цій слободі церкви26.
Для розуміння ролі чорного духовенства в розбудові церковної
системи на півдні України слід не забувати, що далеко не всі ченці регіо-
ну були зосереджені в монастирях. Представники цієї групи духовенства
служили і при церквах Півдня. Формування причтів цілої низки релі-
гійних споруд Запорожжя відбувалось шляхом направлення сюди ченців
із Межигір'я. Причому саме до них належали деякі найавторитетніші се-
ред козацтва духовні особи. Такі люди могли впливати на рішення парафі-
ян у кризові моменти, за підтримку цих осіб боролись представники вла-
ди, розуміючи важливість освячення своїх дій духовним авторитетом.
З іншого боку, самі ці духовні особи в багатьох випадках ставали лише
шаховими фігурами у грі представників світської влади, не маючи мож-
ливості вийти з цієї гри і діяти за власним розсудом.
Все сказане вище справедливо стосовно Володимира Сокальсько-
го — ченця, який тривалий час був начальником запорозьких церков.
Серед духовенства Вольностей Війська Запорозького Сокальський
є чи не найпопулярнішим в історіографії. І все ж біографія отця Володи-
мира на сьогодні залишається недостатньо дослідженою, в першу чергу,
через брак джерел. Достеменно відомо, що в 1762 р. в «Реєстрі скільки у
війську запорозькому низовому при приводі до присяги на вірність Його
І. В. Государю Імператору Петру Федоровичу, самодержцю всеросій-
ському, старшин і козаків запорозького війська, також всякого звання
людей було» Сокальський був уже записаний як ієромонах Києво-Межи-
гірського монастиря і начальник січової церкви27. Під час перебування
на цій посаді отець Володимир дуже добре прислужився і рядовому ко-
зацтву, і тим більше кошовому керівництву.
З огляду на заслуги отця Володимира, 12 березня 1774 р. від імені
Петра Калнишевського, військової старшини, курінних отаманів і всього
Війська йому була дана характеристика, в якій, між іншим, містились і
деякі біографічні відомості: «.. .На себе іночеський образ ще в досить мо-
лодих, холостий, прийняв у Києво-Межигірському ставропігійному
Святішого Правлячого всеросійського Вашої Імператорської Величності
244
«РОСІЙСЬКЕ» ТА ІНОЗЕМНЕ ЧЕРНЕЦТВО НА ПІВДНІ УКРАЇНИ
Синоду монастирі добровільно. Над всією його братією він перший май-
же тепер постриженець, добрих справ, корисної науки, смиренної вдачі,
скромного життя, запопадливої працьовитості, гарної постійності і чес-
ного поводження — непорочний є образ тепер і в минулому, та й завжди
був так монастирю і всьому вірнопідданому Вашої Імператорської Ве-
личності Війську Запорозькому Низовому потрібним. І у використаннях
швидкий і благослухняяий, що кожний і окремий того випадок, хоча те
вже для нього і тяжко було, охоче проходив. І за всім же тим і Вольностей
Запорозького Війська в Пустинно-Миколаївському Самарському монас-
тирі начальником, а потім і в самому тому ставропігійному Святішого
Правлячого Синоду Києво-Межигірському монастирі намісником протя-
гом чималого часу був. Як же цього, щоб йому вже і в Коші над всіма, що
в межах його знаходяться, церквами начальником бути досяг, то той мо-
настир і Військо Запорозьке мали ласку вибрати цього ієромонаха, отця
Володимира Сокальського. Коли ж був обраний і призначений,... звання
те з крайнім... старанням і чесністю під присутністю вже і самих нас
Війська Запорозького Низового знанням продовжує...»28.
Ця характеристика містилась у проханні до Катерини II про висвя-
чення отця Володимира в сан архімандрита. Цим, між іншим, віддячува-
ли Сокальському за ті послуги, що він зробив для Коша. Прохання було
задоволене, і 26 червня 1774 р. вийшов указ Синоду Київському митро-
политові Гавриїлу про висвячення.
Втім, найбільший інтерес дослідників привертали не згадані вище
факти біографії отця Володимира. Значно більша увага приділялась цій
постаті у зв'язку з висвітленням подій «атакування Січі» 1775 р. Чи не
всі, хто звертався до цього трагічного моменту в історії запорозького ко-
зацтва, підкреслювали, що мирна здача Січі відбулася в тому числі і зав-
дяки діям архімандрита- Причому дослідники базувались головним чи-
ном на інформації, що містилась у народних піснях і переказах29. Дії отця
Володимира чи не у всіх роботах характеризуються як звернення до ко-
заків з умовлянням не проливати християнської крові. Оцінка ж значення
цього звернення для вирішення долі Січі дещо розрізняється. А. Скалько-
вський, не приділяючи спеціально уваги з'ясуванню причин мирної
здачі, просто навів цитату із спогадів М. Коржа, де, між іншим, було ска-
зано, що козаки ВИСЛОВИЛИ готовність слухати кошового «після звернен-
ня архімандрита й через інші обставини»30. Д. Яворницький, підкреслю-
ючи роль січового архімандрита, зазначав, що ніде з такою повагою не
ставились до духовенства, як у Запорожжі: розумний, освічений і благо-
честивий архімандрит Володимир у найрішучіший момент історичного
життя запорозьких козаків, під час «атакування Січі», своїм впливом і ав-
245
ІГОР ЛИМАН
торитетом вплинув на них, щоб не піднімали зброї31. В. Біднов з цього ж
приводу писав, що архімандрит, настоятель січового духовенства, пере-
конав товариство, й козаки не виступили проти московського війська, за-
хоплення Січі обійшлося без крові. Це свідчить про те, що авторитет
архімандрита серед запорожців стояв дуже високо. Розуміється, зазначав
Біднов, тут мали значення ще й інші обставини32.О. Апанович схилялася
до думки, що мирна здача відбулась великою мірою «через багато зу-
силь», що доклали кошова старшина і запорозький архімандрит. Причо-
му їхнє прагнення запобігти пролиттю християнської крові дослідниця
розглядала не як заклик не вбивати росіян, а як умовляння зберегти життя
самих козаків: збройний опір царським військам міг закінчитися фаталь-
но для запорожців, бо сили були надто нерівні. Нависла загроза страшно-
го кровопролиття і повного знищення всіх козаків, що були тоді на Січі33.
Вірогідно, що і саме запорозьке козацтво сприйняло звернення
отця Володимира як дію в інтересах Війська. В. Біднов, досліджуючи
висвітлення «атакування Січі» в народних переказах і піснях, звернув
увагу, що ці джерела йдуть проти історичної правди і неодноразово зга-
дують, що архімандрит залишив Січ разом із утікачами. Пояснення, яке
знайшов Біднов такій невідповідності народної пісні реальним фактам,
досить логічне: близькість, поєднання Сокальського із запорожцями на-
стільки великі й безпосередні, що народна уява не мириться з тим, що ко-
заки тікають до Туреччини без нього34.
Втім, аналіз джерел дозволяє стверджувати, що «близькість... із
запорожцями» не була для Сокальського такою визначальною, якою її
бачили чи хотіли бачити самі козаки. Матеріали архіву Коша ставлять під
сумнів логічний ланцюжок, ви строєний В. Відновим, який писав, що ма-
теріальне становище начальника січової церкви, очевидно, було далеко
не сутужне, бо в противному разі отець Володимир (як й інші ченці, що
перебували в Січі) не дорожив би своїм перебуванням тут і знайшов би
привід повернутися до Межигірського монастиря35. Річ у тім, що в
1773 р. Володимир Сокальський зробив таки спробу залишити назавжди
свою посаду на Запорожжі. Спочатку він отримав від Коша дозвіл і пас-
порт для виїзду до Києва для вирішення якоїсь справи. Дещо пізніше,
прибувши до Києво-Межигірського монастиря, отець Володимир звер-
нувся до архімандрита Іларіона і братії цієї обителі з проханням про
звільнення його із Запорожжя через слабкість здоров'я і тривалість пере-
бування на території Вольностей. Намір Сокальського був більш ніж
серйозним, і, отримавши звільнення, чернець від'їхав до Січі за своїми
речами. Свої повноваження він передав новому начальнику січових цер-
ков отцю Петру, а сам поїхав із Січі до Самарського монастиря для пере-
246
«РОСІЙСЬКЕ» ТА ІНОЗЕМНЕ ЧЕРНЕЦТВО НА ПІВДНІ УКРАЇНИ
дачі керівництва ним ієромонаху Ієссею. Але на цьому фактично і завер-
шились рішучі дії отця Володимира, спрямовані на повернення до Межи-
гір'я. Втрутився Кіш, в плани якого не входила заміна особи на посаді
начальника січових церков. Певний час Кіш відкладав надання дозволу
на залишення Сокальським Запорожжя, посилаючись на «обставини вій-
ськового часу». Згодом і сам отець Володимир, і архімандрит Києво-Ме-
жигірського монастиря отримали з Коша дуже прозорі за змістом листи,
які не залишили шансів для реалізації бажання начальника січових цер-
ков. Сокальському довелось залишитись на Запорожжі36. Що насправді
змусило шанованого козаками отця Володимира розпочати справу про
повернення до Києво-Межигірського монастиря, сказати важко, втім, ці
причини мали бути досить важливими, оскільки Сокальський наважився
ризикнути, незважаючи на те, що, перебуваючи більше десяти років се-
ред запорожців, він не міг не розуміти, з якими складностями доведеться
зіштовхнутись, виступивши проти волі Коша.
Доля Сокальського після скасування Запорозьких Вольностей під-
тверджує припущення В. Біднова, що нова адміністрація виявилась при-
хильною до отця Володимира з огляду на те, що архімандрит, очевидно,
належав до тих, що не тільки самі не робили вчинків, ворожих щодо но-
вого положення Запорозького краю, а ще й товаришів своїх приводили до
покірності російській цариці37. Архімандрит деякий час після розорення
Січі продовжував отримувати встановлену раніше платню, а надісланим
йому 28 листопада 1775 р. наказом Київської консисторії був переведений
до Києва, звідти ж — до Батурина, де став настоятелем Миколаївського
Крупицького монастиря. Перед від'їздом із Запорожжя Сокальський ще
й виклопотав у світської адміністрації повернення йому, ієромонаху Ва-
рахаїлу та ієродиякону Палладію коней, які знаходились у зимівнику
військового судді Головатого і були описані разом з власністю заарешто-
ваного старшини38. Таким чином, отець Володимир не тільки не був
підданий утискам після ліквідації Вольностей, але і був обласканий мож-
новладцями, які віддячили йому за допомогу в мирній здачі Січі39.
Після від'їзду Сокальського багато ченців, які знаходились поза
монастирськими стінами, продовжили задовольняти духовні потреби і
колишніх запорозьких козаків, й інших парафіян регіону. Направлялись
представники чорного духовенства і до нововлаштованих культових спо-
руд, і в місцевості, де церкви зведені ще не були. Так, у 1775 p., після
ліквідації Вольностей, запорожець Лисько у своєму зимівнику влашту-
вав каплицю і утримував при ній ієромонаха Самарського монастиря40.
Інший ієромонах того ж монастиря був направлений у 1779 р. до нововла-
247
All
All
ІГОР ЛИМАН
штованої полковником Полтавського пікінерського полку А. Леванідо-
вим слободи Андріївки, де і служив до освячення Успенської церкви41.
За умов, коли в багатьох місцевостях регіону був досить відчутний
брак парафіяльного духовенства, який частково міг бути компенсований
залученням чернецтва до виконання відповідних функцій, на перший по-
гляд може здатись нелогічним донесення Євгенія (Булгаріса) Синоду, да-
товане 29 листопада 1776 р. Одним з двох основних питань, піднятих у
цьому документі, була відсилка з колишньої Січі шести ієромонахів
Києво-Межигірського монастиря, які, вірогідно, перебували на Запорож-
жі ще з часів Вольностей. Слов'янський та Херсонський архієпископ пи-
сав до Синоду, що ченцям у місті Покровську бути непристойно, а тому
їх слід відправити до Межигір'я або ж до Самарського монастиря як до
залежного від ставропігії. Напевно, причиною такого звернення стало не-
бажання архієрея мати при парафіях підвідомчої йому єпархії осіб, які
знаходились не під його контролем, а під юрисдикцією архімандрита
Києво-Межигірського монастиря. Іншим проявом такого небажання
було вже згадуване звернення Булгаріса до Синоду з проханням перевес-
ти Самарський Пустинно-Миколаївський монастир у залежність від
Слов'янського та Херсонського єпархіального керівництва. На відміну
від другого, перше прохання Синод задовольнив: ченців із Покровська
було наказано відіслати до Самарського монастиря42.
Дещо інакше, ніж до києво-межигірської братії, ставилися архієреї
Слов'янської та Херсонської єпархії до перебування в межах регіону
осіб, які прибули сюди із-за кордону.
Слід зазначити, що регулювання в'їзду до Російської імперії пред-
ставників іноземного чорного духовенства і до 1775 р. перебувало під
особливим контролем Петербурга. Крім релігійних факторів, тут велике
значення мав і фактор політичний: тим самим російська влада не тільки
реагувала на зміни внутрішніх потреб у чорному духовенстві, але і вико-
ристовувала це в своїй політиці щодо земель з православним населенням,
що перебували під владою неправославних урядів. Розгляд справи кож-
ного іноземного ченця, який висловив намір перебратися до Російської
імперії, мав і військове значення: використовуючи представників право-
славного духовенства як розвідників за кордоном, російська влада праг-
нула запобігти таким же діям іноземних ченців на території імперії. В'їзд
до держави іноземних ченців обмежувався і з міркувань економічних:
метою багатьох візитерів було збирання пожертв на свої монастирі, і Пе-
тербург не міг допустити неконтрольованого вивозу грошей з країни.
Тому і в законодавчих документах, що приймались у останній
чверті XVIII ст., підтверджувалась чинність іменного указу 1718 р., сино-
248
«РОСІЙСЬКЕ» ТА ІНОЗЕМНЕ ЧЕРНЕЦТВО НА ПІВДНІ УКРАЇНИ
дальних указів 1723, 1733, 1768 pp., якими визначались обмеження прав
іноземних ченців щодо перебування в імперії43.
Таке обмеження не означало недопущення. Для півдня України це
питання набуло особливого значення, й інтереси колонізації регіону пра-
вославними іноземцями вимагали врахування специфіки нових парафіян.
Дозвіл вихідцям із-за кордону, які належали до чорного духовенства,
служити при парафіях Південної України став важливою складовою за-
охочення іноземців до переселення.
Ще до заснування Слов'янської та Херсонської єпархії, 28 березня
1775 р. в іменному указі про дозвіл оселитись у Керчі та Єникале грекам,
які служили на флоті під керівництвом графа Орлова, серед пільг було
назване обрання для цих переселенців грецького архієпископа, який мав
бути посвячений Синодом і отримувати жалування з казни44.
Цим архієпископом не обмежилася кількість чорного духовенства,
яке оселилось у належних Російській імперії фортецях Кримського півос-
трова. За даними на середину жовтня того ж 1775 p., лише при Єникале
таких, що прибули з архіпелагу, було 6 митрополитів, архієпископів і
єпископів, по одному архімандриту, ієромонаху та диякону45. За рапор-
том В. Черткова, Г. Потьомкін наступного року розпорядився виділяти на
утримання архієреїв, які знаходились у Керчі та Єникале, кожному по
60 коп. на добу. Але цим витрати казни на грецьке чернецтво далеко не
вичерпались. Останнє, у свою чергу, воліло отримувати додаткове фінан-
сування. На початку 1776 р. один із двох митрополитів, які прибули з
Криму до Петровської фортеці, з'явився в азовського губернатора у фор-
теці Білівській і заявив про свій намір їхати до столиці, для чого просив
виділити кошти. Аргументувалося таке прохання пережитою корабель-
ною катастрофою, а також відсутністю фінансування з казни осіб, які пе-
ребували при архієреях. В. Чертков попросив дозволу новоросійського та
азовського генерал-губернатора, зважаючи на «іноземство» митропо-
литів, купити їм кибитку і оплатити прогонні їм та їхнім родичам і служи-
телям46. І гроші були видані. З казни оплатили кибитку для проїзду з Пет-
ровської до Білівської фортеці та ремонт цього транспортного засобу,
прогонні від фортеці до фортеці, добові митрополитам і особам, які пере-
бували при них, дрова, закуплені для опалення, одяг митрополитам, ку-
півлю та ремонт двох колясок та однієї кибитки для проїзду до Петербур-
га, двох коней, куплених для вахмістра, який мав супроводжувати греків
під час подорожі. Загальна сума витрат виявилась чимала — 810 крб.
85,5 коп.4 7
9 травня 1776 р. з'явився іменний указ, яким Колегії економії нака-
зувалось виділяти кожному з чотирьох митрополитів, які перебрались з
249
All
ІГОР ЛИМАН
греками до Керчі та Єникале, по 500 крб. щороку і до того ж видати од-
норазово на одяг для кожного по 200 крб.48 Ордером Г. Потьомкіна
В. Черткову передбачалася виплата відповідної суми Азовською губерн-
ською канцелярією49. Не забув новоросійський та азовський генерал-гу-
бернатор і про інших представників грецького чорного духовенства. На
тій підставі, що виділено утримання митрополитам, Г. Потьомкін звер-
нувся до імператриці з доповіддю, якою пропонував визначитись щодо
утримання архієпископа Никодима і Неофітоса, єпископів Кирилоса,
Калінікоса і Ієремії, архімандрита Миколая та ієромонахів Григорія і
Максима50, які перебували в Єникале.
Розрахунок на залучення іноземного чернецтва до розбудови цер-
ковного устрою на півдні України виявився, між іншим, і в призначенні
єпархіальним архієреєм Євгенія (Булгаріса). Грек з болгарськими корін-
нями Єлевферій Булгаріс народився на острові Корфу в 1716 p. і до обій-
мання архієрейської посади в Російській імперії встиг змінити не одне
місце перебування. Корфу, Венеція, Янін, Афон, Константинополь, Лейп-
циг — ось етапні віхи в біографії майбутнього архієпископа. Присвятив-
ши своє життя Богові та науці, Євгеній (саме це ім'я прийняв Єлевферій
при висвяченні в сан) шукав найбільш прийнятний грунт для самореалі-
зації. Маючи у вдачі чималу частку авантюризму, чернець залишав на-
сиджене місце, якщо відчував, що його ідеї не сприймаються оточуючи-
ми. Саме тому були свого часу залишені посади ректора в Афоні і в Кон-
стантинопольській патріаршій гімназії. На час перебування в Лейпцигу
Булгаріс був уже досить відомим у наукових колах. Тоді ж від свого пос-
ла в Берліні та від Фрідріха II про Євгенія дізналась російська імператри-
ця Катерина. Вона, захоплена ідеєю реформ у галузі законодавства, дору-
чила вченому ченцю перекласти з французької на новогрецьку «Наказ
Комісії зі складання нового уложення». Євгеній сумлінно виконав це,
присвятивши переклад Катерині II, після чого заявив про своє бажання
стати її підданим51. Імператриця вислала 1000 крб. на подорожні витрати
при переїзді з Лейпцига до Петербурга. З'явившись у Росії, Євгеній звер-
нувся до Катерини з промовою, у якій підкреслив, що він «слов'яно-бол-
гарин за походженням, грек за народженням і росіянин за схильністю»52.
І чернець був осипаний ласками імператриці. Він працює головним біб-
ліотекарем при Катерині і продовжує займатись наукою. І ось йому дору-
чається керівництво єпархією на Півдні.
Чому ж вибір імператриці був зупинений на особі, яка не тільки не
була до цього часу в південному краї (що для тогочасної практики ротації
кадрів уже стало нормою), але навіть не володіла російською мовою, до
того ж, не мала досвіду керівництва єпархіями і, більше того, кілька разів
250
«РОСІЙСЬКЕ» ТА ІНОЗЕМНЕ ЧЕРНЕЦТВО НА ПІВДНІ УКРАЇНИ
підмовлялася від запропонованої посади? Євгеній влаштовував Катерину
II з кількох міркувань.
По-перше, він був особисто відданий імператриці (згадаємо обста-
вини його приїзду до Росії), і вона могла не сумніватись, що жодне прий-
няте ним рішення не буде йти у розріз з її намірами.
По-друге, захоплена ідеєю переселення до «новоприєднаного»
регіону іноземців, зокрема, з земель, які знаходились під владою мусуль-
манської Османської Порти, Катерина II мала підстави сподіватись, що
очолення єпархії греком стане важливим стимулом для переселення
сюди його одновірців-греків, які могли бачити в Євгенії гаранта захисту
своїх інтересів у новій батьківщині. Про те, що такий розрахунок мав
місце, свідчив уже сам текст іменного указу від 9 вересня 1775 р. Згідно з
ним, ієромонах Євгеній призначався з огляду на переселення до півдня
багатьох іноземців, які не знали російської мови, але сповідували право-
слав'я. Сам Євгеній чітко усвідомлював цю мотивацію і демонстрував
готовність діяти в дусі відповідної політики імператриці: у тому ж 1775 р.
він писав про намір переселити греків на землі Південної України.
Ще з однієї причини Євгеній був тією людиною, яка влаштовувала
Катерину II. Ліквідація Вольностей Війська Запорозького, включення но-
вих територій до загальноросійських структур і в той же час територіаль-
не зменшення меж юрисдикції старих українських єпархій відбувались
під гаслами цивілізаторської, культурницької місії держави в «дикому
степу». Отже, ніхто не міг би дорікнути, що відомий у багатьох країнах
вчений чернець не відповідає задекларованій місії.
Розуміючи пріоритети Петербурга і сам будучи вихідцем із-за кор-
дону, Булгаріс у донесенні Синоду від 4 лютого 1777 p., яким пропонував
спростити процедуру отримання дозволу на влаштування церков, просив
зробити для Слов'янської та Херсонської єпархії виключення і дозволити
приймати не лише закордонне біле духовенство, але й ієромонахів. Роб-
лячи ставку на закордонних ченців, архієпископ пояснював, що їм зру-
чніше задовольняти потреби іноземних переселенців до регіону, оскіль-
ки вони знають і мову, і звичаї останніх53. 27 березня того ж року Синод
задовольнив прохання Слов'янського та Херсонського єпархіального
архієрея і дозволив приймати закордонне духовенство виключно для за-
доволення духовних потреб іноземців їхньою рідною мовою. Архієпис-
коп отримував право приймати таких осіб по розгляді їхніх документів і
зносинах із новоросійським та азовським губернаторами на тих самих
підставах, на яких приймались у російське підданство світські інозем-
ці5 4. Чинність цього рішення була підтверджена Синодом 25 лютого
1779 р . 5 5
251
All
All
ІГОР ЛИМАН
Євгеній використовував отримане право. Між іншим, для виконан-
ня треб для таганрозьких греків був призначений ієромонах Герасим (Бе-
луш), який вийшов із Константинополя. Йому було дозволено служити в
місцевій Михайлівській церкві по черзі з місцевими священиками. Коли
ж під час відвідання Таганрога в 1778 р. Булгаріс дізнався, що Герасим не
відповідає своїй посаді, то згідно з бажанням греків призначив на його
місце іншого грецького ієромонаха — Єпифанія. Втім, той пробув при
церкві недовго, і одним з його наступників став грек ієромонах Ієремія
Грамматикопуло, який до цього служив при єлизаветградській Володи-
• %j ' Я К
мирській грецькій церкві .
Порядок прийняття до єпархії іноземного чернецтва міг змінитись
після того, як наступник Євгенія, Никифор, невдовзі після зайняття ка-
федри отримав указ Синоду стосовно того самого Ієремії Грамматикопу-
ло, який вийшов з Афонської гори. Петербургом наказувалось зарахувати
Ієремію до числа ченців Полтавського Хрестовоздвилсенського монасти-
ря після отримання ним російського підданства і складання відповідної
присяги, а на майбутнє заборонити приймати до єпархії закордонних
ченців без синодального указу. Тим самим Слов'янська та Херсонська
єпархія могла втратити своє виключне право, надане указом Синоду від
27 березня 1777 р.
Проте Никифор зміг переконати Синод відмовитись від такого
рішення. Знову спрацював аргумент необхідності створення сприятли-
вих умов для іноземних переселенців. У донесенні Синоду з приводу
того, що Грамматикопуло не бажав йти до Полтавського монастиря і про-
сив дати час на вирішення, чи повернутись за кордон, чи залишитись у
Російській імперії, Слов'янський та Херсонський архієпископ звернув
увагу на ті незручності, з якими стикаються православні іноземці, які не
мають можливості бути присутніми на богослужіннях рідною мовою, і на
ту турботу про задоволення духовних потреб іноземців, яку проявляв він,
Никифор, з першого дня зайняття кафедри. Архієпископ пояснював, що
багато хто з іноземних ченців може просто не дочекатись синодального
рішення і піти, або ж розійдуться самі переселенці. На підтвердження
було подано копію з повідомлення бригадира Я. Репнінського, який пи-
сав, що навіть через направлення ієромонаха до консисторії для зібрання
довідок іноземні колоністи збирались піти до інших місць. Писав Ники-
фор і про побоювання, що в разі запровадження обов'язкових попередніх
зносин із Синодом не дочекається і грецький ієромонах Анатолій, який
прибув у Димитрівську фортецю до родича, і якого Слов'янський та Хер-
сонський єпархіальний архієрей планував використати для служіння при
грецьких поселеннях у таганрозьких ротах. Так само ризикували залиши-
252
«РОСІЙСЬКЕ» ТА ІНОЗЕМНЕ ЧЕРНЕЦТВО НА ПІВДНІ УКРАЇНИ
тись без можливості задовольняти релігійні потреби іноземці, які мешка-
ш в Ковпаківці, фортеці Святого Димитрія, Єлизаветграді та інших
місцях.
З огляду на це Слов'янський та Херсонський архієпископ просив
дозволу зберегти той порядок, який діяв за Євгенія (Булгаріса). Дозвіл
оув даний. При цьому Синод поставив кілька умов. Ченці мали прийма-
тись до парафій лише в тих випадках, коли не знаходилось представників
білого духовенства, які володіли грецькою чи іншою іноземною мовою.
І Ірийняття мало відбуватись після зносин із світською адміністрацією і
перевірки відсутності перешкод для виконання священицьких функцій,
причому вже після призначення до Синоду мало повідомлятись, у який
саме населений пункт направлений чернець, скільки там дворів і душ, яка
пула потреба в такому призначенні тощо. Слов'янський та Херсонський
архієпископ зобов'язувався піклуватись, аби до парафій не приймали
іноземних ченців у більшій кількості, ніж у них існувала потреба. Разом з
і им, Никифору заборонялось призначати таких осіб до парафій греків,
підлеглих митрополиту Готфійському та Кафійському. На Слов'янсько-
го та Херсонського архієпископа покладався обов'язок попіклуватись,
аби священиками ставали і особи з середовища світських переселенців з
тим, щоб згодом при всіх церквах перебувало лише біле духовенство. На-
решті, цим указом підкреслювалась заборона приймати без відома Сино-
ду іноземних ченців до монастирів57.
Таким чином, Никифор отримав право продовжити практику при-
значення представників чорного духовенства до парафій. Призначення
як для тимчасового, так і для постійного служіння. У 1780 р. він наказав
тимчасово направити до керченської церкви ієромонаха Максима, який
мав там відправляти треби (за виключенням служіння літургії, оскільки
ієромонаху бракувало пальця на руці)58.
Дозвіл приймати до єпархії іноземних ченців сприяв прибуттю до
регіону осіб із авантюрною вдачею, які до того вже змінили не одне місце
перебування. З документів постають яскраві типажі духовних пастирів,
які мали задовольняти потреби прибулої пастви.
2 вересня 1780 р. Синод розглядав справу про призначення до Хер-
сона грецького ієромонаха Іоакима (Папахриста), який у 1762 р. був вис-
вячений у Туреччині Гревенським архієпископом в ієродиякона та ієро-
монаха ставропігійного Успенського монастиря, пізніше втік від пере-
слідування турками, причому при втечі загубив грамоту про посвячення.
У 1772 р. Папахрист прибув до російського флоту на архіпелазі, де був
призначений графом Орловим до албанського батальйону для богослужін-
ня. Після завершення війни Іоаким перебрався до Єникале, а пізніше —
253
All
All
ІГОР ЛИМАН
до Ковпаківки59. Як випливає з указу Слов'янської духовної консисторії
від 7 березня 1786 p., 8 червня 1780 p., тобто ще до розгляду справи Сино-
дом, Папахрист був тимчасово призначений архієпископом Євгенієм до
херсонської Софіївської церкви. А вже в грудні наступного, 1781, року за
донесенням титарів і парафіян про «непорядне життя та худі вчинки»
ієромонаху було заборонено богослужіння, і він усунений від парафії.
Вже незаконно Іоаким продовжував відправляти служби в Таганрозі, за
що був відісланий на три роки до Сокольського Преображенського мо-
настиря. Будучи тимчасово відпущений на лікування, ієромонах не по-
вернувся до обителі своєчасно, попросив відкласти повернення, а потім і
зовсім зник невідомо куди на довгий час6 0.
У багатьох рисах біографію Іоакима повторив ієромонах Ананій.
Він народився в Туреччині і 1760 р. був посвячений у ієродиякона та ієро-
монаха до Каркарського Іллінського монастиря. Пізніше Ананій втік, ря-
туючись від турків, залишивши у монастирі все своє майно і грамоту про
посвяту. Прибувши до архіпелагу на російський флот, він служив треби
грекам, які знаходились під командою О. Орлова, а в 1775 р. переїхав із
парафіянами до Єникале, де, не будучи приведеним до присяги, здійсню-
вав богослужіння з дозволу ігумена ієромонаха Іоанна Биковського.
У 1781 р. було розглянуте питання про переведення Ананія до Ковпа-
ківки61 .
Вельми насиченими були біографії і деяких із тих іноземних
ченців, які висловлювали намір осісти в монастирях Слов'янської та Хер-
сонської єпархії. У 1778 р. до Євгенія (Булгаріса) прибув чернець
Ліверій, який просив направлення до Нефорощанської обителі. Як пока-
зав сам шестидесятирічний чернець, він народився в Ніжині, навчався в
Київській академії, а в 1756 p., зайшовши в «Польську область», був по-
стрижений у закордонному Онуфріївському монастирі, що належав до
Київської єпархії. У 1768 p., будучи направлений разом з іншими ченця-
ми до Запорозької Січі для збирання милостині, неподалік від Очакова
був взятий турками в полон, утримувався чотири роки в різних турецьких
містах, поки не був викуплений Царгородським патріархом і не відісла-
ний до Афону. Звідти Ліверій з'явився до російського флоту на острів Па-
рос, а після укладення миру був перевезений до Таганрога, де дочекався
паспорта для повернення до Онуфріївського монастиря. Перейшовши
кордон і почувши про переслідування, яким піддавались православні з
боку католиків та уніатів, чернець не ризикнув іти до обителі і мешкав по
різних місцях, повернувся до меж Російської імперії. У 1777 р. Ліверій
деякий час знаходився в Новомиргородському шанці, отримав білет для
вільного пересування, ходив до Кодака, напевно, для поклоніння іконі
254
«РОСІЙСЬКЕ» ТА ІНОЗЕМНЕ ЧЕРНЕЦТВО НА ПІВДНІ УКРАЇНИ
Божої Матері, що вважалась за чудодійну, а після проживав у різних
місцевостях Азовської губернії62.
Ліверій був далеко не єдиним ченцем, який, залишивши свій мо-
настир, «мандрував» по півдню України. Він знаходився у більш вигідно-
му становищі в порівнянні з багатьма своїми «колегами», які не мали не-
обхідних документів, виданих світськими командами. Прикордонний
регіон притягував стільки «мандрівних ченців», що Малоросійський ге-
нерал-губернатор звернувся до Євгенія (Булгаріса) з секретним листом,
яким просив негайно направляти до світськихорганів влади всіх бродя-
чих представників чорного духовенства, особливо іноземного. Знайом-
лячись у другій половині XIX ст. з матеріалами архіву Херсонської ду-
ховної консисторії, М. Неводчиков знайшов таку велику кількість справ
про «мандрівних ченців», що назвав їх розгляд особливістю місцевого
єпархіального справочинства. Прийнявши чернецтво, а то й ставши ієро-
монахами в молдавських чи афонських монастирях, такі особи заходили
до Південної України, пробираючись на батьківщину для побачення з
ріднею, для збирання милостині або ж «заради охоти до переміни місць».
Неводчиков переказав деякі дані про «одисею» одного з таких мандрів-
ників — Антонія. Цей ієромонах був сином генерал-поручика Толенова,
капітаном, який у 1745 р. постригся в Києво-Межигірському монастирі.
Будучи посланим у 1753 р. до монастирської пасіки на території Польщі,
він самовільно відлучився до волоських земель, де проживав у різних мо-
настирях протягом 13 років. Звідти перейшов до Афону, а після за вимо-
гою адмірала Спиридонова був відісланий до російського флоту на
архіпелазі. З флоту через хворобу Антонія відпустили до Італії на ліку-
вання. З Італії він переїхав до Константинополя, звідки з паспортом, от-
риманим від російського резидента, ієромонах переїхав до Єникале, а
пізніше — до Таганрога, з Таганрога — до Полтави, неподалік від якої і
був заарештований полковим суддею63.
Таких мандрівників або відправляли до світської влади, яка відси-
лала їх на батьківщину, або ж посилали до Нефорощанського монастиря,
де вони мали перебувати тимчасово, але іноді залишались і до смерті.
Траплялись і втечі таких осіб з самого Нефорощанського монастиря,
після чого розпочинались тривалі листування та розшук, які, як правило,
закінчувались безрезультатно64.
Для запобігання таким пересуванням ченців єпархіальному архі-
єрею і підтверджувалась заборона включати представників іноземного
чернецтва до складу монастирської братії. До Петербурга з Полтави
йшли повідомлення про цих вихідців із-за кордону65
255
All
ІГОР ЛИМАН
Боротьба з «мандрівним чернецтвом» мала на меті, між іншим,
підтримання статусу чорного духовенства як своєрідної еліти верстви.
Згадаємо, що саме до чернецтва належали єпархіальні архієреї, деякі при-
сутні консисторії. Єпархіальне керівництво воліло бачити ченців і у
складі присутніх духовних правлінь. Між іншим, офіційною підставою
для звернення до Синоду з проханням причислите до Слов'янської та
Херсонської єпархії Самарський та Святогорський монастирі був саме
брак ченців у складі духовних правлінь регіону.
Таким чином, чернецтво Південної України в кінці XVIII ст. стано-
вило доволі строкатий конгломерат вчорашніх як духовних, так і
світських осіб із вельми широкою географією попередніх місць перебу-
вання. Цілком природно, що на статус чернецтва Півдня, на реалії його
буття в краї справляли істотний вплив не лише перебування регіону в
правовому полі Російської імперії, специфіка умов, до яких вони потра-
пили, але і традиції тих країн, з яких прибували іноки.
1 Російський державний історичний архів (РДІА). — Ф. 796. — Оп. 56. — Спр. 436.
Арк. 368.
2Надхин Г. П. Церковные памятники Запорожья. — Б. м. и г. — С. 27.
3Полное собрание законов Российской империи (ПСЗРИ). — Собр. I. — Т VI
С. 314-346.
4Там само. — С. 699-715.
5Там само. — Т. VII. — С. 226-233.
6Там само. — Т. VIII. — С. 916-922.
7Там само. — Т. XIV. — С. 796.
8Там само. — Т. XV. — С. 790-791.
9Там само. — С. 948-953, 969-974.
10Там само. — Т. XVI. — С. 549-569.
"Там само. — С. 894.
12Там само. — Т. XVII. — С. 583-585.
13Там само. — Т. XVIII. — С. 141-142.
14Там само. — С. 329.
15Там само. — С. 406-408.
16Там само. — Т. XX. — С. 535-536.
17Там само. — С. 728.
18РД1А. — Ф. 796. — Оп. 60. — Спр. 327.
19Там само. — Оп. 61. — Спр. 172.
20Там само. — Оп. 62. — Спр. 580.
21 Там само. — Спр. 144.
22Эварницкий Д. И. Запорожцы в поэзии Т. Г. Шевченко. — Екатеринослав, 1912.
С. 20-21; 3 української старовини. Альбом. — К., 1991. — С. 119-120.
23Інститут Рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (IP НБУ).
Ф. 160. — Спр. 596. — Арк. 20-21; Ф. 160. — Спр. 249. — Арк. 1-27.
24Там само. — Ф. II. — Спр. 20872. — Арк. 1.
256
«РОСІЙСЬКЕ» ТА ІНОЗЕМНЕ ЧЕРНЕЦТВО НА ПІВДНІ УКРАЇНИ
25Беднов В. Из прошлого Екатеринославской епархии. — Екатеринослав, 1907. —
С. 75-76.
26Феодосій (Макаревський). Матеріали для історико-статистичного опису Катеринослав-
ської єпархії. Церкви та приходи минулого XVIII століття. — Дніпропетровськ, 2000. —
С 540.
27Дела, касающиеся запорожцев с 1715-1774 г. //ЗООИД. — Т. XIV. — Одесса, 1886. —
С. 654-655.
28 Архів Коша Нової Запорозької Січі. Корпус документів 1734-1775. —Т. 1. — К., 1998. —
С. 155.
29Скальковський А. О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. —Дніпро-
петровськ, 1994. — С 557-558, 563-566; Авдеенко С. Последний атаман. — Мелито-
поль, 1995. — С. 14; Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків. — К., 1991. —
С. 259; Беднов В. А. К истории бывших запорожских старшин и Козаков. — Екатерино-
слав, 1915. — С. 2; Біднов В. Січовий архимандрит Володимир Сокальський в народній
пам'яті та освітленні історичних джерел // ЗНТШ. — Львів, 1927. — Т. CXLXII. —
С 89-94.
30Скальковський А. О. Історія Нової Січі... — С. 558.
31Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. — К., 1990. — Т. 1. — С 258-259.
32Біднов В. Січовий архимандрит Володимир Сокальський... — С 91.
33Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків... — С 252.
34Біднов В. Січовий архимандрит Володимир Сокальський... — С 94.
35Там само. — С. 95.
36Архів Коша Нової Запорозької Січі... — С 144-145, 148-154.
37Біднов В. Січовий архимандрит Володимир Сокальський... — С 100.
38Беднов В. А. К истории бывших запорожских старшин и Козаков... — С. 5-8; ЦДІА
України. — Ф. 229. — Оп. 1. — Спр. 365. — Арк. 14.
39 Лиман І. Постать начальника запорозьких церков Володимира Сокальського в історіо-
графії та джерелах // Південний архів; Збірник наукових праць. Історичні науки. —
Вип. 7. — Херсон, 2002. — С 71-75.
40Феодосій (Макаревський). Матеріали для історико-статистичного опису... — С. 967.
41 Там само. — С 942-945.
42 РДІА. — Ф. 796. — On. 57. — Спр. 472. — Арк. 1-8.
43Державний архів Херсонської області (ДАХО). — Ф. 207. — Оп. 1. — Спр. 199. —
Арк. 11-12 зв.
44ПСЗРИ. — Собр. І. — Т. XX. — С 103.
45Російський державний архів давніх актів (РДАДА). — Ф. 16. — Оп. 1. — Спр. 797. —
Ч. 5. — Арк. 48.
46Там само. — Ч. 6. —Арк. 110-110 зв.
47Там само. — Арк. 351-352.
^Дніпропетровський історичний музей ім. Д. !. Яворницького (ДІМ). — КП. — 74066 /
Арх-14401.
4 9ДІМ. — КП. — 74067 / Арх-14402.
5 0ДІМ. — КП. — 74254 / Арх-14547; КП — 74257 / Арх-14550.
51 Неводчиков Н. Евгений Булгарис, Архиепископ Славенский и Херсонский // Прибавле-
ния к Херсонским епархиальным ведомостям. — 1875. — № 11. — С. 362-376; Миля-
новский Ф. Памятная книжка для духовенства Херсонской епархии. — Одесса,
1902. — С. XV.
52 РДАДА. — Ф. 18. — Оп. 1. — Спр. 249. — Арк. 14.
53рд|А. _ ф. 796. — Оп. 58. — Спр. 106. — Арк. 5-5 зв.
257
ІГОР ЛИМАН
84Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству Православнаго испо-
ведания Российской империи. Царствование государыни императрицы Екатерины II
1773 — 1784 гг. — Петроград, 1915. — С. 181-182.
55Там само. — С. 219-220.
^Феодосій (Макаревський). Матеріали для історико-статистичного опису... — С 852-
855; РДІА. — Ф. 796. — Оп. 58. — Спр. 353.
57Полное собрание постановлений и распоряжений... — С. 259-261.
53Державний архів Автономної Республіки Крим (ДААРК). — Ф. 118. — Оп 1 —
Спр. 5038. — Арк. 6.
59Полное собрание постановлений и распоряжений... — С. 283-284.
60ДАХО. — Ф. 207. — On. 1. — Спр. 75. — Арк. 1-3 зв.
61 Державний архів Одеської області (ДАОО). — Ф. 37. — Оп. 1. — Спр. 83. — Арк 2-21
РДІА. — Ф. 796. — Оп. 62. — Спр. 499.
62ДАОО. — Ф. 37. — Оп. 1. — Спр. 17. — Арк. 1-9 зв.
63Неводчиков Н. Евгений Булгарис... — 1875. — № 12. — С 409-410.
64Там само. — С 411; Державний архів Полтавської області (ДАПО) — Ф 801 —
Оп. 1. — Спр. 395. — Арк. 65-66.
65 РДІА. — Ф. 796. — Оп. 58. — Спр. 265, 484; Оп. 59. — Спр. 425; Оп 60. —Спр 10 101
149, 309, 332.
Розділ II
Джерелознавство
258
All
Розділ II
Джерелознавство
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-78677 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0035 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:07:05Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Лиман, І. 2015-03-19T19:39:17Z 2015-03-19T19:39:17Z 2007 «Російське» та іноземне цернецтво на півдні України в перші роки після ліквідації Вольностей Війська Запорозького / І. Лиман // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2007. — Вип. 7. — С. 239-260.— укр. XXXX-0035 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78677 uk Інститут історії України НАН України Україна в Центрально-Східній Європі «Російське» та іноземне цернецтво на півдні України в перші роки після ліквідації Вольностей Війська Запорозького Article published earlier |
| spellingShingle | «Російське» та іноземне цернецтво на півдні України в перші роки після ліквідації Вольностей Війська Запорозького Лиман, І. |
| title | «Російське» та іноземне цернецтво на півдні України в перші роки після ліквідації Вольностей Війська Запорозького |
| title_full | «Російське» та іноземне цернецтво на півдні України в перші роки після ліквідації Вольностей Війська Запорозького |
| title_fullStr | «Російське» та іноземне цернецтво на півдні України в перші роки після ліквідації Вольностей Війська Запорозького |
| title_full_unstemmed | «Російське» та іноземне цернецтво на півдні України в перші роки після ліквідації Вольностей Війська Запорозького |
| title_short | «Російське» та іноземне цернецтво на півдні України в перші роки після ліквідації Вольностей Війська Запорозького |
| title_sort | «російське» та іноземне цернецтво на півдні україни в перші роки після ліквідації вольностей війська запорозького |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/78677 |
| work_keys_str_mv | AT limaní rosíisʹketaínozemnecernectvonapívdníukraínivperšírokipíslâlíkvídacíívolʹnosteivíisʹkazaporozʹkogo |