Історичний аналіз залізорудної промисловості Житомирщини
Рассмотрены предпосылки развития железорудной промышленности на Житомирщине на протяжении XVI–XIX ст. Исследовано развитие первых доменных заводов Полесья, показан их вклад в становление металлургической базы бывшей Российской империи. The pre-conditions of development of iron-ore industry on Zhitom...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Питання історії науки і техніки |
|---|---|
| Datum: | 2007 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/79132 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історичний аналіз залізорудної промисловості Житомирщини / Л.Ю. Нонік // Питання історії науки і техніки. — 2007. — № 3-4. — С. 10-13. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859472432870457344 |
|---|---|
| author | Нонік, Л.Ю. |
| author_facet | Нонік, Л.Ю. |
| citation_txt | Історичний аналіз залізорудної промисловості Житомирщини / Л.Ю. Нонік // Питання історії науки і техніки. — 2007. — № 3-4. — С. 10-13. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Питання історії науки і техніки |
| description | Рассмотрены предпосылки развития железорудной промышленности на Житомирщине на протяжении XVI–XIX ст. Исследовано развитие первых доменных заводов Полесья, показан их вклад в становление металлургической базы бывшей Российской империи.
The pre-conditions of development of iron-ore industry on Zhitomir region during the XVI-XIX
century is defined. Development of the first blast-furnace factories of Polissya is explored, their
contribution to becoming of metallurgical base of the former Russian empire is shown.
|
| first_indexed | 2025-11-24T10:51:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
РОЗВИТОК ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4
10
УДК 62(09)
ІСТОРИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАЛІЗОРУДНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЖИТОМИРЩИНИ
Нонік Л.Ю., інженер
(Житомирський державний технологічний університет)
Рассмотрены предпосылки развития железорудной промышленности на Житомир-
щине на протяжении XVI–XIX ст. Исследовано развитие первых доменных заводов Поле-
сья, показан их вклад в становление металлургической базы бывшей Российской империи.
The pre-conditions of development of iron-ore industry on Zhitomir region during the XVI-XIX
century is defined. Development of the first blast-furnace factories of Polissya is explored, their
contribution to becoming of metallurgical base of the former Russian empire is shown.
Житомирська область розташована
на правобережжі України, в межах двох
грунтово-кліматичних зон України – По-
лісся (північна частина області) і Лісо-
степу (південна частина). У її надрах за-
лягають різноманітні корисні копалини,
переважна більшість яких
віднесена до Українського
кристалічного щита. Ака-
демік О.Е. Ферсман, оці-
нюючи різноманітність ко-
рисних копалин області, за-
значав: „Того, що раніше
було гордістю і прерогати-
вою Уралу, тепер вдосталь є
на Волині”. З погляду видо-
вої різноманітності мінера-
льну базу області варто ха-
рактеризувати переважно як паливно-
будівельну. З неї виокремлюються три
групи корисних копалин: паливно-
енергетична (буре вугілля, торф), будіве-
льна (граніти, кварцити, тугоплавкі гли-
ни, пегматити, каолін, доломіт); метало-
рудна (ільменіт). Ряд корисних копалин,
що становлять групу нерудної металур-
гійної сировини (кварцити, каолін, доло-
міт та ін.) використовуються в будівель-
ній індустрії. Більш розвідані паливно-
енергетичні ресурси, будівельні і метале-
ві корисні копалини. На їх базі розвива-
ються буровугільна і торфовидобувна
промисловості, скляна і фарфоро-фаян-
сова, цегельна, виробництво облицюва-
льних і стінових матеріалів, видобування
і виробництво ільменіту тощо [1, с. 23].
Здавна Полісся було відомим родо-
вищами „табачних” руд. З
337 родовищ руди болот-
ного типу, відомих на те-
риторії України, 247 зна-
ходяться в Житомирській
області. Великі поклади
цих руд сприяли тому, що
територія нинішньої Жито-
мирщини свого часу була
своєрідним осередком ме-
талургійної промисловості
України. Її можна назвати
праматір’ю сучасної металургії, яка в
даний час розвивається на базі Криворі-
зького залізорудного басейну.
Ставлячи перед собою задачу істо-
ричного аналізу розвитку залізорудної
промисловості Житомирщини, варто зве-
рнути увагу на її основні початки і етапи.
Виробництво заліза і його обробка
на землях сучасної Житомирщини ві-
домі ще до н.е. Цей промисел був зумо-
влений природним фактором і, в першу
чергу, наявністю покладів сировини [2,
с. 75]. Ознаки раннього залізного віку
з’явилися з утвердженням нової еконо-
РОЗВИТОК ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 11
мічної ситуації, коли тваринництво у
Лісостепу та Поліссі перетворилося на
осіле і виникло стійлове утримання ху-
доби. Домінуючою галуззю Лісостепу
та Полісся стало орне землеробство, що
базувалося на залізних знаряддях (со-
кира, рало). Саме тоді зросла продукти-
вність сільського господарства і
з’явилися значні надлишки продуктів,
відбувалося їх нагромадження.
Відбувся новий суспільний поділ
праці: громадське ремесло відокреми-
лося від сільського господарства і стало
самостійним видом господарської дія-
льності із власними галузями (насампе-
ред, бронзоливарним і залізорудним
виробництвом). Це було викликано не-
обхідністю займатися даними видами
ремесел протягом усього року (або бі-
льшої його частини), повністю звільни-
вшись від сільськогосподарських робіт,
масовим попитом на вироби із бронзи
та заліза, підвищення їхньої якості. У
цей же час значного розвитку набуває
військова справа. Саме вона, а також
сільськогосподарське виробництво
сприяли прискореному розвитку брон-
золиварного та залізоробного ремесел.
Залізо в ті часи отримували прямим
відновленням руд без їх розплавлення,
так званим сиродутним способом, голо-
вним чином, із болотних руд, які пред-
ставляли різновид бурих залізняків – вто-
ринних утворень осадового походження.
Виплавка велася спочатку в глиняних го-
ршках, а пізніше в спеціальних горнах
(печах) – невеликих круглих ямах в землі,
обмазаних глиною, з природнім припли-
вом повітря. Наступні успіхи в отриманні
заліза прийшли, в першу чергу, з удоско-
наленням горнів, поступовим зменшен-
ням їх підземної частини і розвитком
надземної побудови із застосуванням не-
натурального дуття.
Для стародавніх майстрів отримання
рідкого заліза було пов’язане з великими
труднощами, бо для цього потрібна дуже
висока температура (до 1528° С).
Лише при температурі 1100–1350° С до-
сягався тістоподібний стан заліза за до-
помогою сиродутного процесу, під час
якого відбувалося відновлення залізної
руди вуглецем. Це робилося у спеціаль-
них печах із обов’язковим застосуванням
ковальських міхів для інтенсивної подачі
повітря. Після завершення процесу плав-
ки на дні печі утворювалася криця –
шматок дуже шпаристого тістоподібного
заліза вагою від 1 до 8 кг, яке потім довго
відковували, намагаючись ущільнити та
видавити з нього жужелицю. І хоча крич-
не залізо було дуже м’яке, стародавні
майстри ще в далеку давнину винайшли
спосіб його гартування шляхом цемента-
ції та вуглецювання.
За часів Київської Русі виробництво
заліза було сконцентроване, головним
чином, в сільських поселеннях. Сирови-
ною для нього слугували, як і раніше, бо-
лотні руди. Основним районом виплавки
заліза в цей період була територія сучас-
ної Житомирщини, де майже скрізь зу-
стрічаються залишки залізорудного ви-
робництва того часу. В 30-х роках мину-
лого століття археологами були дослі-
джені околиці села Райків Бердичівського
району. Знайдені тут і на Городищенсь-
кому й Колодяжненському городищах
залишки залізоплавильних горнів, чис-
ленні землеробські та ремісничі знаряддя
праці, зокрема, залізодобувного і залізо-
обробного ремесел, а також їхня різнома-
нітна продукція, у т. ч., величезна кіль-
кість побутових речей, предмети військо-
вого спорядження, засвідчують високий
рівень розвитку господарства, культури
та військової справи на придніпрянських
землях у X–XIII ст.ст. [3, с. 129–130].
В XV ст. у зв’язку з прискоренням
промислового розвитку значно виросла
потреба на сільськогосподарську продук-
цію. Залізних знарядь, які застосовува-
лись в сільському господарстві, не виста-
чало. Це стало поштовхом для застосу-
вання водного двигуна в металургійному
виробництві Полісся і виникнення нового
типу виробничих підприємств – рудень.
Будівництво рудень йшло як по ба-
сейнах верхньої течії річок Тетерева,
Ужа, Уборті і середньої течії р. Случ,
так і, в більшій частині, по невеликих
річках і притоках недалеко від їх впа-
РОЗВИТОК ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4
12
дання у великі ріки, а також поблизу
залягань болотної руди, створюючи по-
близу Житомира більш-менш комплек-
сну групу. З XVІ ст. відомі назви ру-
день, що розташовувались по Тетереву
та його притоках – Денишівської, Тро-
янівської, Житомирської, Коростишів-
ської, Радомишльської та ін. Поряд з
невеликими руднями з одним водяним
колесом створювалися значно більші
рудні з двома та трьома колесами. За
допомогою цих коліс приводилися в
дію міхи для дуття і молот для проко-
вування криці. Використання енергії
води дало можливість будувати сиро-
дутні печі більших розмірів, чим рані-
ше. На руднях одночасно з виплавлян-
ням заліза відбувалося і виготовлення з
нього різноманітної продукції. Не див-
лячись на збільшення виробництва за-
ліза, через його дорожнечу залізні ви-
роби були малодоступними.
Процес поширення рудень продов-
жувався і в першій половині
XVІІ ст. Характерною для цього часу
була концентрація виробництва заліза.
На Правобережному Поліссі в кінці на
середину XVІІ ст. було не менше
80–90 рудень, а, можливо, їх кількість
перевищувало і 100.
У другій половині XVІІ–XVІІІ ст. ст.
у поліських районах Житомирщини на-
раховувалося близько 200 рудень, кожна
з яких давала на рік 8–11 т заліза. Протя-
гом XVІІ ст. лише поблизу Житомира
працювало 12 рудень, три поташні й гута.
Під Радомишлем було 7 рудень, 4 гути,
папірня і поташня; під Коростишевом
працювало 8 рудень, у сучасному Малин-
ському районі діяло 15 рудень та 5 гут.
Ще й досі понад 40 населених пунктів
області зберегли назву “Рудня”. Серед
них – Рудня Городище, Рудня-Пошта
(Житомирський район), Рудня та Нова
Рудня (Овруцький район), Рудня-
Повчанська (Лугинський район), Рудня-
Базарська (Hародицький район)
[4, с. 60]. До сьогодні збереглися терито-
рії з назвою “Рудня” у межах
м. Житомира та Радомишля.
З другої половини XVІІ ст. окремі
рудні, основані вихідцями з Правобереж-
ного Полісся, з’являються і на Лівобе-
режжі. Добування болотних руд, що заля-
гали недалеко від поверхні, як і давні ча-
си здійснювалося за допомогою лопати і
кирки. Видобуту залізну руду промивали
в корзинах з лози і після цього викорис-
товували для виплавляння металу.
Розширенню металургійного виро-
бництва в значній мірі сприяло зрос-
тання обсягів застосування заліза та
сталі для виготовлення зброї. Селянські
рудні та кузні часто забезпечували
зброєю повстанські загони. Значна час-
тина озброєння для війська Богдана
Хмельницького виготовлялась в Украї-
ні із місцевого заліза [5, с. 80].
В 70-і–80-і рр. XVІІІ ст. підвищив-
ся попит на метал і збільшилися обсяги
ввозу більш дешевого та якісного заліза
з Уралу і центральних районів Росії. Це
викликало будівництво на Правобере-
жному Поліссі перших доменних заво-
дів. У 1773 р. почав працювати Висо-
копечанський завод, пізніше в цьому ж
році – Кропивненський, а в 1778 р. –
Чижівський заводи.
В ХІХ ст. на Правобережжі до 1861 р.
були побудовані ще три доменних заводи
– Любашівський (1803 р.), Симонівський
(1847 р.), Денишівський (1848 р.). Виник-
нення доменного виробництва на терито-
рії Правобережного Полісся пояснювало-
ся, в першу чергу, знаходженням тут
більш значних запасів залізних руд, чим на
Лівобережному Поліссі.
Виплавка заліза в руднях Полісся,
яка почала падати вже з другої полови-
ни XVІІІ ст., після появи тут доменних
заводів стала зменшуватися швидкими
темпами. Занепаду рудень сприяло ви-
нищення лісів і, в ряді випадків, вичер-
пання запасів залізної руди. В другому
десятиріччі ХІХ ст. остаточно зникають
рудні на Лівобережному Поліссі [6,
с. 112]. В той же час виробництво чаву-
РОЗВИТОК ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 13
ну на доменних заводах Правобережно-
го Полісся було також незначним. Ни-
зька продуктивність доменних заводів
значною мірою було зумовлена тим, що
на них, за винятком Денишівського, в
якості рушійної сили використовувала-
ся енергія води, а це обмежувало робо-
ту заводів в періоди паводків.
В 70-х рр. ХІХ ст. в зв’язку з інтен-
сифікацією промисловості збільшилися
потреби в металі. Тому значення мета-
лургії Полісся зросло і вона отримала
значний стимул для розвитку, хоча, як
виявилося, і значно обмежений в часі.
Початок цьому був покладений в
1873 р. Київським акціонерним товари-
ством, яке взяло в оренду на 24 роки
Денишівський чавунний завод. Цей за-
вод був відновлений, значною мірою
реконструйований і пізніше став
центром металургії Волинської губер-
нії. Були збільшені розміри домни, по-
будована прокатна фабрика, оснащена
паровою машиною, паровим молотом,
зварювальними печами. Для освоєння
процесу доменної виплавки заліза на
Денишівський завод були виписані на
два роки 2 майстра і 7 робітників з Ура-
лу. Крім того, сюди приїжджали працю-
вати робітники з Мінської та Віленської
губерній – в зв’язку з закриттям там ме-
талургійних заводів [7, с. 24].
Таким чином, аналіз розвитку полі-
ської металургії показує, що вона пере-
жила за час свого існування періоди і
злетів, і падіння. В 70-х рр. ХІХ ст.
створилися відносно сприятливі умови
для тимчасового підйому металургії
Полісся. Окрім Денишівського чавуно-
плавильного і залізоробного заводу, а
пізніше – Ягодинського та Високопе-
чанського чавуноплавильних заводів, в
Житомирському повіті Волинської гу-
бернії діяли ще Турчинецький чавуно-
плавильний завод в селі Рудня Борова
та два чавуноплавильних заводи в Но-
воград-Волинському повіті – Кропив-
ненський в селі Кропивня і Ємільчин-
ський в селі Рудні Підлубецькій. Найбі-
льшим з них і найдосконалішим був
Денишівський завод. Особливістю ме-
талургії Полісся було те, що тут мета-
лургійне виробництво відбувалося фак-
тично без участі іноземного капіталу.
Всього в металургії Полісся з 1876 по
1901 рр. було переплавлено близько
256 тис. т болотних залізних руд на мі-
сцевому деревинному вугіллі і виплав-
лено близько 65,6 тис. т чавуну.
Проте металургійні заводи Полісся
не змогли конкурувати з залізорудною
промисловістю Кривого Рогу, яка поча-
ла швидко розвиватися на базі викорис-
тання донецького коксівного вугілля.
Тому друга половина 90-х рр. ХІХ ст.
знаменує собою завершення діяльності
металургії у поліському регіоні. Відбу-
вається поступове скорочення вироб-
ництва металургійних заводів та їх за-
криття. В 1891 р. був закритий найста-
ріший доменний завод України – Висо-
копечанський, в 1901 р. останніми за-
вершили свою роботу Денишівський та
Ємільчинський заводи. Хоча виплав-
ляння заліза з місцевих руд на Поліссі
завершилося, в Волинській губернії ще
декілька років велося виготовлення ча-
вуну з чавунного брухту на невеликих
чавуноливарних та механічних заводах,
яких тут нараховувалося близько 16 [8].
ЛІТЕРАТУРА
1. Костриця М.Ю. Географія Житомир-
ської області. – Житомир: ВКО „Газета
„Житомирський вісник”, 1993. – 200 с.
2. Костриця М.Ю., Костриця Н.С. При-
рода і матеріальна культура Житомирщини.
– Житомир: „М.А.К.”, 1999. – 239 с.
3. Гончаров В. К. Райковецкое городи-
ще. – К.: 1950. – С. 129–130.
4. Корбут П.О., Мацієвський О.Є. Залі-
зорудні промисли Волинського Полісся //
Велика Волинь: Матер. Міжнар. наукової
краєзнавчої конф. – Хмельницький – Ізяслав
– Шепетівка, 1994. – 672 с. – С. 60.
5. Гнип П.І. Розвиток металургії на
Україні в 17–18 ст. // Нариси з історії техні-
ки: – 1956. – Вип. № 3. – С. 80.
6. Федоренко П.К. Рудни Левобережной
Украины в 17–18 вв. – М.: 1960. – С. 112.
7. Нестеренко О.О. Розвиток промисло-
вості на Україні. – К.: 1959. – С. 24.
8. Фещенко-Чоповский И.А. Забытая
металлургическая промышленность Во-
лынской губернии // Рудный вестник,
1916. – Т. 1. – № 3.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-79132 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2077-9496 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T10:51:22Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Нонік, Л.Ю. 2015-03-26T16:24:54Z 2015-03-26T16:24:54Z 2007 Історичний аналіз залізорудної промисловості Житомирщини / Л.Ю. Нонік // Питання історії науки і техніки. — 2007. — № 3-4. — С. 10-13. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/79132 62(09) Рассмотрены предпосылки развития железорудной промышленности на Житомирщине на протяжении XVI–XIX ст. Исследовано развитие первых доменных заводов Полесья, показан их вклад в становление металлургической базы бывшей Российской империи. The pre-conditions of development of iron-ore industry on Zhitomir region during the XVI-XIX century is defined. Development of the first blast-furnace factories of Polissya is explored, their contribution to becoming of metallurgical base of the former Russian empire is shown. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Історія галузей та підприємств Історичний аналіз залізорудної промисловості Житомирщини Article published earlier |
| spellingShingle | Історичний аналіз залізорудної промисловості Житомирщини Нонік, Л.Ю. Історія галузей та підприємств |
| title | Історичний аналіз залізорудної промисловості Житомирщини |
| title_full | Історичний аналіз залізорудної промисловості Житомирщини |
| title_fullStr | Історичний аналіз залізорудної промисловості Житомирщини |
| title_full_unstemmed | Історичний аналіз залізорудної промисловості Житомирщини |
| title_short | Історичний аналіз залізорудної промисловості Житомирщини |
| title_sort | історичний аналіз залізорудної промисловості житомирщини |
| topic | Історія галузей та підприємств |
| topic_facet | Історія галузей та підприємств |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/79132 |
| work_keys_str_mv | AT noníklû ístoričniianalízzalízorudnoípromislovostížitomirŝini |