Історичне значення впровадження люцерни
В статье рассматривается изучение хозяйственно-биологических особенностей люцерны и современные возможности её использования в земледелии и кормопроизводстве. Даётся исторический анализ внедрения люцерны в сельскохозяйственное производство. Указываются причины снижения посевных площадей люцерны на У...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Питання історії науки і техніки |
|---|---|
| Дата: | 2007 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/79133 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Історичне значення впровадження люцерни / О.А. Антонець // Питання історії науки і техніки. — 2007. — № 3-4. — С. 14-18. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860240411844411392 |
|---|---|
| author | Антонець, О.А. |
| author_facet | Антонець, О.А. |
| citation_txt | Історичне значення впровадження люцерни / О.А. Антонець // Питання історії науки і техніки. — 2007. — № 3-4. — С. 14-18. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Питання історії науки і техніки |
| description | В статье рассматривается изучение хозяйственно-биологических особенностей люцерны и современные возможности её использования в земледелии и кормопроизводстве. Даётся исторический анализ внедрения люцерны в сельскохозяйственное производство. Указываются причины снижения посевных площадей люцерны на Украине. Особое внимание уделяется выращиванию семенных травостоев.
In the article the study of economic-biological features of alfalfa and modern possibilities
of its use is examined in crop-growing and fodder production. The historical analysis of introduction
of alfalfa is given in an agricultural production. Reasons of decline of sowing areas of
alfalfa on Ukraine are pointed. The special attention is spared growing of seminal crops.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:29:31Z |
| format | Article |
| fulltext |
РОЗВИТОК ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4
14
УДК 633.31
ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ЛЮЦЕРНИ
Антонець О.А., канд. сільгосп. наук, доц.
(Полтавська державна аграрна академія)
В статье рассматривается изучение хозяйственно-биологических особенностей лю-
церны и современные возможности её использования в земледелии и кормопроизводст-
ве. Даётся исторический анализ внедрения люцерны в сельскохозяйственное производ-
ство. Указываются причины снижения посевных площадей люцерны на Украине. Осо-
бое внимание уделяется выращиванию семенных травостоев.
In the article the study of economic-biological features of alfalfa and modern possibilities
of its use is examined in crop-growing and fodder production. The historical analysis of intro-
duction of alfalfa is given in an agricultural production. Reasons of decline of sowing areas of
alfalfa on Ukraine are pointed. The special attention is spared growing of seminal crops.
Серед багаторічних трав, які сього-
дні вирощуються в Україні, ведуче міс-
це належить люцерні. Це одна з найда-
вніших кормових культур світу. Вона
не втратила свого біологічного та гос-
подарського значення в сучасному аг-
рарному секторі. Навпаки,
введення цієї рослини у
сівозміни та збільшення
посівних площ є необхід-
ними компонентами удо-
сконалення культури зем-
леробства.
Широкому розпо-
всюдженню люцерни у
сільськогосподарське
виробництво сприяють її
виключно корисні біо-
логічні та агротехнічні
властивості, а також ви-
сокі кормові якості, обумовлені ве-
ликим вмістом у ній білкових речо-
вин. Люцерна як на богарі, так і при
зрошуванні дає досить високі урожаї.
Як слушно зауважує М.Лупашку,
150—300 ц сіна люцерни з 1 га отри-
мують на зрошуваних ділянках в Іс-
панії, Італії, країнах Середньої Азії.
У Болгарії ця рослина без зрошуван-
ня дає до 80—90 ц/га сіна [7; 7].
В.Жарінов та В.Клюй зазначають
біологічний потенціал люцерни у пів-
денних районах: зеленої маси – 1300-
1500 ц/га; сухої речовини- 250-300 ц/га.
Вчені також вказують
практичний потенціал: у
степних районах – зеленої
маси 750-850 ц/га; сіна –
150-200 ц/га; у лісостепних
районах – зеленої маси
600-700 ц/га; сіна – 100-
150 ц/га [3; 317].
Відомо, що люцерна у
різних грунтово-кліматич-
них умовах дає можливість
отримати до 35-40 ц/га де-
шевого кормового протеїну
[1; 155]. П. Константінов
зауважує, що люцерна належить до
найкращих кормових трав і вважається
найдавнішою і найважливішою в світо-
вому землеробстві культурою польово-
го травосіяння [5; 6]. О.Кулініч указує,
що ця бобова рослина протягом року
засвоює з повітря 200 кг/га азоту. Він
пропонує використовувати її як зелене
добриво у технологіях виробництва зе-
РОЗВИТОК ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 15
рна без внесення гною через значне
зниження голів ВРХ в Україні [6; 50].
Враховуючи зазначене, важливим є
вивчення господарсько-біологічних ха-
рактеристик люцерни та історії її ви-
рощування. Для досягнення цього не-
обхідно: 1) показати, спираючись на
біологічні особливості цієї рослини,
широку можливість використання лю-
церни у землеробстві та кормовироб-
ництві,; 2) проаналізувати історичний
розвиток впровадження люцерни у
культуру; 3) виявити особливості ви-
рощування насінних посівів.
Для розв’язання поставлених за-
вдань доцільно використати ком-
плекс загальнонаукових методів до-
слідження, а саме:
– пошуково-бібліографічний ме-
тод вивчення наукових праць вітчиз-
няних і зарубіжних дослідників для
теоретичного узагальнення літерату-
рних джерел;
– системно-структурний метод
для узагальнення розрізненої у часі
наукової інформації щодо викорис-
тання господарсько-біологічних
якостей люцерни ;
– історичний метод для аналізу
впровадження люцерни у культуру зе-
млеробства протягом тисячоліть.
Люцерна введена у культуру зе-
млеробства близько 6 тисяч років
тому. Батьківщиною люцерни є Мідія
– країна, що знаходилася на території
між сучасною Вірменією на півночі
та Персією на півдні. Тому й виникла
її назва — Негbа mеdіса (мідійська
трава). З Персії у IV ст. до н.е. ця ро-
слина потрапляє з військами Дарія у
Грецію, а потім в Італію, далі в Іспа-
нію (VIII ст.н.е.). У Франції люцерну
починають вирощувати у XVI століт-
ті, звідки поступово вона поширю-
ється по всій Європі та впроваджу-
ється у Росії.
У США і Канаду люцерна потра-
пила з Європи пізніше. У Північній
Америці вона відома під назвою «коро-
лева кормових культур» і «дарунок
природи» [9; 5]. Три тисячі років тому
із Східного Туркестану вона потрапила
до Китаю, а звідти — у Японію.
Маври завезли люцерну в Іспанію
під арабською назвою «альфальфа»,
тобто «кращий корм». Стародавні греки
називали люцерну «medike», а римляни
«Неrba medica», звідси виникло
Мedicago. Іспанське слово «Userdas»
французи поступово змінили в «люцер-
на». У такому вигляді воно прижилося
у Франції і Германії [2; 7]. Цю ж назву
рослина отримала і в Україні, куди вона
потрапила з Азії, зокрема з Тибету.
Як цікаво зазначають П.Гончаров
та П.Лубенець, у першій половині
XVIII століття люцерну вирощував пан
Кочубей у Диканьці Полтавської губе-
рнії [2; 8]. Із Франції граф
О.Бобринський завіз насіння люцерни
синьої на початку ХІХ століття у Смі-
лянський повіт Київщини. Тут висіяна
культура перезапилилася з місцевою
люцерною жовтою і далі розмножува-
лася як гібрид. На початку ХХ століття
із США до нас завезено люцерну сорту
Грім, поліпшену потім Зайкевичем на
Полтавській дослідній станції. У США
цей сорт був витіснений двома сортами
російської люцерни, які професору Ган-
зену передав В.Вільямс у 1912 році.
Там вона називалася чорна і козацька
люцерна [4; 481].
Синя, або посівна, люцерна вини-
кла внаслідок введення в культуру
дикорослих форм у рівнинах та пе-
редгір'ях Тянь-Шаню, Закавказзя,
Малої Азії, Індії тощо. Важлива роль
в утворенні місцевих і селекційних
сортів належить також дикорослій
жовтій серповидній люцерні, ареал
якої охоплює Європу та Азію.
В.Рабинович та В.Жарінов ствер-
джували, що на Україні вперше поча-
ли сіяти люцерну у 50-х роках ХІХ
століття у Подільській, Київській,
РОЗВИТОК ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4
16
Полтавській, Таврійській, Катеринос-
лавській губерніях. У 1901 році посі-
ви люцерни у 43 губерніях європейсь-
кої частини Росії становили 35 тис. га,
з яких 20,2 тис. га знаходилися на те-
риторії України [10; 6].
Люцерну сіяли переважно у помі-
щицьких господарствах на добре угно-
єних присадибних землях та вивідних
клинах, де протягом років вона давала
високі врожаї. Характерно, що питома
вага присадибних посівів люцерни у
селянських господарствах навіть у 1925
році становила 63,4 і у 1929 році 54%
від загальної площі її посівів. Зумовле-
но це вимогливістю люцерни до родю-
чості ґрунту, де вона дає більш високі і
сталі врожаї.
Якщо у 1913 році укісна площа
всіх багаторічних трав становила тільки
490,3 тис. га, то у 1939 році укісна
площа самої лише люцерни була 534,5 і
в 1940 році — 784,3 тис. га, що стано-
вило 23% усієї-площі люцерни на тери-
торії колишнього СРСР. Ще швидше
почалось відновлення багаторічних
трав після Великої Вітчизняної війни
і вже у 1953 році укісна площа люце-
рни досягла 1047 тис. га. Але далі у
зв'язку з невиправданими змінами
структури посівних площ багаторічні
трави було значно скорочено, і укісна
площа їх у 1956 році становила лише
932,6 тис. га, у тому числі люцерни
355,5 тис. га [10; 6].
Зазначено, що люцерна не розпо-
всюджується вище 55° з.ш.
П.Константинов стверджував, що лю-
церна культивується на південь від
Мінська, Тули, Куйбишева, Оренбурга,
Омська. У даний час люцерна у Сибіру
виростає і за 57-ою паралеллю, напри-
клад, в Іркутській області, а на схід,
окрім Примор'я і Приамур'я, розповсю-
дилася вона до Бурятії, Читинської об-
ласті. Але для цього знадобилися роки
напруженої селекції з використанням
дикорослих сибірських форм [5; 14].
П.Гончаров та П.Лубенець заува-
жують, що первинними вогнищами
входження дикорослої люцерни в куль-
туру, крім передньоазіатського та сере-
дньоазіатського є ще генцентри – ки-
тайсько-японский, індостанський та се-
редземноморський [2; 9]. Китайсько-
японський (східно-азіатський) генцентр
— найдавніше первинне вогнище вхо-
дження дикорослої люцерни посівної у
культуру. Тут висівають стародавні ен-
демічні форми і сорти в Західному Ки-
таї, центральних і східно-китайських
районах, на японських островах (Хок-
кайдо, Хонсю). Сорти люцерни у вказа-
ному генцентрі значно різняться між
собою за морфологічними ознаками і
біологічними властивостями .
Середземноморський генцентр —
первинне вогнище входження дикорос-
лої люцерни, в культуру і її формуван-
ня. Виростають тут дикоросла люцерна
посівна, простягнута і приморська. Об-
робляються стародавні ендемічні сорти
культурної люцерни посівною біля Баг-
дада, а також Дамаску.
Індостанський генцентр — одне з
первинних вогнищ входження дикорос-
лої люцерни в культуру. Тут мешкає
дикоросла люцерна посівна і обробля-
ються стародавні ендемічні сорти лю-
церни посівної поблизу Бомбея, у шта-
тах Західний Бенгал, Пенджаб.
У європейсько-сибірськом генцен-
трі також відбулося входження дикоро-
слих видів люцерни в культуру і ство-
рені ендемічні високоурожайні і зимо-
стійкі сорти. Тут виростають дикоросла
люцерна мінлива, жовта, серпоподібна,
північна. На території цього генцентру
вирощується багато ендемічних сортів
люцерни мінливої [2; 10].
Був час, коли в європейсько-
сибірський генцентр насіння люцерни
РОЗВИТОК ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4 17
завозилося з країн Західної Європи,
США, Середньої Азії та інших районів.
У кожному господарстві люцерну висі-
вали на невеликих ділянках, часто по-
ряд з природними кормовими угіддями,
на яких мешкали дикорослі види люце-
рни, — серповидна, північна і серпопо-
дібна. У результаті природного переза-
пилення між завезеною люцерною по-
сівною з дикорослими видами, тривалій
акліматизації гібридних форм та виро-
щуванню в різних умовах сформували-
ся місцеві сорти, які значно різняться
між собою за біологічними властивос-
тями і господарсько-цінними ознаками.
Так, на Полтавській сільськогоспо-
дарській дослідній станції, Веселопо-
долянській дослідно-селекційній стан-
ції, Українському НДІ зрошуваного зе-
млеробства, Чернігівській сільськогос-
подарській дослідній станції виведені
відповідні селекційні сорти люцерни
Зайкевича та Полтавська, Веселоподо-
лянська 11, Херсонська 1, Чернігівська,
які добре адаптовані до регіонів їх ви-
рощування і є вельми продуктивними.
Цікаво проаналізувати дані табл.1,
що отримані у Полтавському обласно-
му управлінні статистики.
.Динаміка посівів люцерни
чистої та в суміші зі злаковими травами
по Полтавській області
Роки Загальна посівна
площа, га
2005 1655,11
2006 1227,30
2007 1144,09
У таблиці вказана площа посіву по-
точного року, включаючи посів з осені
минулого року. Спостерігається змен-
шення загальної площі посівів люцерни
у Полтавській області за останні три
роки. Прикро, але це реальні дані. Сьо-
годні доцільно повернутися до вирощу-
вання люцерни згідно подальших за-
значених господарсько-біологічних ха-
рактеристик.
За даними М.Маслинкова, коренева
система цієї рослини дуже гарно розви-
нута, що обумовлює її пластичність та
продуктивність [8; 8]. Білки люцерни
відносяться до конституційних – на
відміну від запасних білків багатьох
зернових. У люцерні посівний містить-
ся в сухій масі сирого білка 20%, а у
тимофіївці лучній – 8%. Зелена маса
люцерни – важливе джерело каротину.
Ця рослина містить 91 г десяти неза-
мінних амінокислот у 1 кг сухої речо-
вини, тоді як еспарцет і конюшина
тільки 67-76 г, а багаторічні злакові
трави – всього 46-51 г.
М.Лупашку зазначає, що на одини-
цю енергії (МДж), що використовуєть-
ся на створення сирого протеїну, люце-
рна «виробляла» енергії в кормі більше,
ніж злаки на 209,3-31,6%, а люцерново-
злакові травосуміші – на 125,8-16,7%
[7; 10].
Окрім білка, люцерна містить бага-
то інших корисних для тваринного ор-
ганізму живильних речовин.
П.Мєдвєдєв та О.Сметанікова зауважи-
ли, що у сіні посівної люцерни містить-
ся (з розрахунку на суху речовину – %):
жиру – 2,7, клітковини – 30,2, БЕР –
39,4; на 100 кг зеленої маси у серед-
ньому доводиться 21,7 корм. од. та 4,1
кг перетравного протеїну, на 100 кг сіна
– 43,3 корм. од. та 10,3 кг перетрав-
ного протеїну [9; 165].
Люцерна – цінна сировина для ви-
робництва трав'яного борошна, гранул,
брикетів, сінажу, білкового концентра-
ту. Вивчаючи якість молока при году-
ванні тварин зеленою масою люцерни,
констатують, що збільшення в кормо-
вому раціоні дійних корів зеленої маси
(25 кг в добу) при одночасному змен-
шенні концентратів підвищує удої мо-
лока. Масло з такого молока інтенсив-
ного жовтого кольору, приємного сма-
ку й аромату. Так, на раціоні з люцерни
РОЗВИТОК ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2007 № 3-4
18
(60% від сухої речовини), кукурудзяно-
го силосу і концентратів (по 20 %) без
білкової підгодівлі удій від корови за
305 днів лактації склав 8056 кг [7; 13].
Але існуючим чинником, що стри-
мує доведення посівних площ люцерни
до оптимальних розмірів у структурі
кормової групи, є постійна нестача на-
сіння. Значний дефіцит є наслідком ни-
зької та нестабільної продуктивності
посівів насінного призначення [1; 155].
Однією з головних причин, що лі-
мітують урожай насінної люцерни, є
недостатній рівень запилення квіток.
Він складає у середньому 17,9 %, а в
окремі роки знижується до 4,4 %. Як
зазначає Є.Турин, вирішальну роль у
запиленні цієї культури відіграють дикі
поодинокі бджоли і джмелі. Ці комахи
забезпечують високий відсоток пере-
хресного запилення [11; 141].
Особливістю квітки люцерни є те,
що тичинкова трубка знаходиться у на-
пруженому стані та намагається вирва-
тися з човника у бік паруса. Запилення
люцерни відбувається при розкриванні
її квітів. Тільки дикі бджоли можуть за-
безпечити розкривання квітки та ще й
перехресне запилення [12; 28]. Медоно-
сні бджоли відвідують люцерну заради
нектару, відкриваючи випадково до 1 %
квіток. Вони встромлюють
хоботок між човником і парусом.
При цьому в більшості випадків квітка
залишається нерозкритою і запилення
не відбувається [10; 79].
Аналіз стану насінництва люцер-
ни показав, що насінні посіви необхід-
но закладати з врахуванням наявності
запилювачів. При обмеженій кількості
бджіл насінники закладаються невели-
кими ділянками площею до 10-20 га.
Екологічні умови, зокрема запи-
лювачі та гідротермічні характеристи-
ки, впливають на вибір укосу люцерни.
Для стимуляції запилювачів доцільно
продляти термін цвітіння за рахунок рі-
зноукісного використання її на насіння.
Посіви люцерни розміщуються біля лі-
сів, балок, лісосмуг, природних сінокі-
сних угідь. Люцерна на насіння вико-
ристовується перші 2-3 роки, а потім
скошується на корм на початку цвітін-
ня. Мудрий підхід до розміщення на-
сінної культури створить кращі умови
для збереження і збільшення популяцій
комах у наступних поколіннях.
ЛІТЕРАТУРА
1. Антонець О.А. Продуктивність насін-
них травостоїв люцерни у залежності від стро-
ків і способів збирання // Продуктивність і
якість сільськогосподарської продукції. Наукові
праці Полтавського сільськогосподарського ін-
ституту. – Полтава, 1995 – Т.17.– С.155-156.
2. Гончаров П.Л., Лубенец П.А. Биоло-
гические аспекты возделывания люцерны.–
Новосибирск: Наука.– 1985.– 254 с.
3. Жаринов В.И., Клюй В.С. Люцерна.–
К.: Урожай, 1990.– 320 с.
4. Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Біло-
ножко М.А. Рослинництво.– К.: Аграрна
освіта, 2001.– 591 с.
5. Константинов П.Н. Люцерна.– М.:
Земледелец.– 1936.– 26 с.
6. Кулініч О.М. Вносимо азот з бобовими
// Пропозиція.– 2005.– № 5.– С.50.
7. Лупашку М.Ф. Люцерна.– М.: Агро-
промиздат, 1988.– 256 с.
8. Маслинков М. Технология производ-
ства люцерны.– М.: Агропромиздат, 1985. –
255 с.
9. Медведев П.Ф., Сметанникова А.И.
Кормовые растения европейской части СССР:
Справочник.– Л.: Колос, 1981,– 336 с.
10. Рабинович В.М., Жарінов В.І. Лю-
церна.– К.: Урожай.– 1973.– 160 с.
11. Турин Є.М. Шляхи підвищення рівня
запилення та врожайності насінної люцерни //
Агроном.– 2007.– № 3.– С. 141.
12. Щибря А.А. Роль медоносных пчёл
и диких насекомых в опылении люцерны //
Селекция и семеноводство.– 1947.– №8.– С.
27-30.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-79133 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2077-9496 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:29:31Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Антонець, О.А. 2015-03-26T16:25:14Z 2015-03-26T16:25:14Z 2007 Історичне значення впровадження люцерни / О.А. Антонець // Питання історії науки і техніки. — 2007. — № 3-4. — С. 14-18. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/79133 633.31 В статье рассматривается изучение хозяйственно-биологических особенностей люцерны и современные возможности её использования в земледелии и кормопроизводстве. Даётся исторический анализ внедрения люцерны в сельскохозяйственное производство. Указываются причины снижения посевных площадей люцерны на Украине. Особое внимание уделяется выращиванию семенных травостоев. In the article the study of economic-biological features of alfalfa and modern possibilities
 of its use is examined in crop-growing and fodder production. The historical analysis of introduction
 of alfalfa is given in an agricultural production. Reasons of decline of sowing areas of
 alfalfa on Ukraine are pointed. The special attention is spared growing of seminal crops. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Історія галузей та підприємств Історичне значення впровадження люцерни Article published earlier |
| spellingShingle | Історичне значення впровадження люцерни Антонець, О.А. Історія галузей та підприємств |
| title | Історичне значення впровадження люцерни |
| title_full | Історичне значення впровадження люцерни |
| title_fullStr | Історичне значення впровадження люцерни |
| title_full_unstemmed | Історичне значення впровадження люцерни |
| title_short | Історичне значення впровадження люцерни |
| title_sort | історичне значення впровадження люцерни |
| topic | Історія галузей та підприємств |
| topic_facet | Історія галузей та підприємств |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/79133 |
| work_keys_str_mv | AT antonecʹoa ístoričneznačennâvprovadžennâlûcerni |