Розвиток та інтерпретація квантових уявлень в Україні

Развитие квантовых представлений и принятие их научным обществом Украины можно проиллюстрировать на примере формирования теории аномального эффекта Зеемана в рамках строй квантовой механики. В данной статье проведен сравнительный анализ теорий Лоренца, Фогта, Роба, Зоммерфельда, Ритца, и Кордыша,...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Питання історії науки і техніки
Дата:	2009
Автор:	Щербак, О.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2009
Теми:	Розвиток наукових і технічних ідей
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/79183
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Розвиток та інтерпретація квантових уявлень в Україні / О.А. Щербак // Питання історії науки і техніки. — 2009. — № 1. — С. 2-8. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859968852301971456
author	Щербак, О.А.
author_facet	Щербак, О.А.
citation_txt	Розвиток та інтерпретація квантових уявлень в Україні / О.А. Щербак // Питання історії науки і техніки. — 2009. — № 1. — С. 2-8. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Питання історії науки і техніки
description	Развитие квантовых представлений и принятие их научным обществом Украины можно проиллюстрировать на примере формирования теории аномального эффекта Зеемана в рамках строй квантовой механики. В данной статье проведен сравнительный анализ теорий Лоренца, Фогта, Роба, Зоммерфельда, Ритца, и Кордыша, показана эволюция основных понятий в историко-физическом контексте. Только так можно показать эволюцию основных идей, и переход к современной неклассической физике. In the given paper the comparative data analysis of Lorentz theory, theory of Voight, theory of Robb, theory of Sommerfeld, theory of Ritz, theory of Kordisch; theories has been conducted, the evolution of the attitude to the main concepts in historical and physical context has been exposed. Earlier unknown Kordisch’s materials have been analyzed for the first time. Only this way the evolution of the attitude to the main ideas, and transition to modern nonclassical physics can be shown.
first_indexed	2025-12-07T16:21:36Z
format	Article
fulltext	РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 1 2 УДК 53(09) РОЗВИТОК ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ КВАНТОВИХ УЯВЛЕНЬ В УКРАЇНІ Щербак О.А. (Дніпропетровський національний університет) Развитие квантовых представлений и принятие их научным обществом Украины можно проиллюстрировать на примере формирования теории аномального эффекта Зеемана в рамках строй квантовой механики. В данной статье проведен сравнитель- ный анализ теорий Лоренца, Фогта, Роба, Зоммерфельда, Ритца, и Кордыша, показа- на эволюция основных понятий в историко-физическом контексте. Только так можно показать эволюцию основных идей, и переход к современной неклассической физике. In the given paper the comparative data analysis of Lorentz theory, theory of Voight, the- ory of Robb, theory of Sommerfeld, theory of Ritz, theory of Kordisch; theories has been con- ducted, the evolution of the attitude to the main concepts in historical and physical context has been exposed. Earlier unknown Kordisch’s materials have been analyzed for the first time. Only this way the evolution of the attitude to the main ideas, and transition to modern non- classical physics can be shown. Квантова механіка, становлення якої почалось на початку двадцятого століття, призвела до формування ново- го бачення створення та функціонуван- ня світу. Нові поняття, які йшли всупе- реч класичним, потребували часу для осмислення та сприйняття науковою гро- мадськістю. Формування но- вих ідей та впровадження їх у фундаментальну фізику спочатку ґрунтувалось на уявленнях класичної фізики. Тому, на сьогоднішній мо- мент, ми розрізняємо «ста- ру» квантову механіку та квантову механіку взагалі. Розвиток квантових уявлень та сприйняття їх науковим середовищем України можна проілюструвати на прикладі формування теорії аномаль- ного явища Зеемана у рамках старої квантової механіки. Оскільки саме пошук теорії, за допомогою якої мож- на б було пояснити це явище, став од- ним з важливих факторів появи того, що ми можемо назвати сучасною ква- нтовою теорією. Перші спроби теоретично описати закономірності у спектроскопі почали- ся ще у 70 роках ХІХ століття. Однак вони не мали успішного продовження внаслідок не- адекватності фізичних тео- рій, що стосувалися теорії атома та природи випромі- нювання. Виникнення тео- рії атома, поява та визнан- ня теорії Лоренца, праці Бора стали тим поворот- ним моментом у створенні теорії аномального ефекту Зеемана, що дозволили на- уковцям наблизитися до сучасної фі- зики. Класична стаття Бора, що з’явилась у 1913 р., стала початком того, що ми називаємо старою квантовою механі- кою. Її вирізняло те, що вона допускала використання класичної механіки для визначення можливих рухів системи. Методологічно підхід старої квантової РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 1 3 теорії полягав у використанні адіабати- чного принципу та принципу відповід- ності. Адіабатичний принцип полягав у тому, що була можливість знаходження стаціонарних станів деформованих сис- тем, адіабатично спряжених з недефор- мованими системами, квантові умови яких були відомі. Так, за цим принци- пом «раніше подана квантова умова Бора, згідно з якою “момент імпульсу електрона, що обертається навколо яд- ра, дорівнює цілому кратному значен- ню величини π2/h ”, тобто nhrm =υπ2 , втратило відтінок загад- ковості: просто величина υυπυυπ /2)/2(2 122 2 kinErmrm =⋅⋅= - … є адіабатичним інваріантом». [6, с.108] Відповідно адіабатичного прин- ципу обґрунтовувалась припустимість використання класичної механіки у квантовій теорії, для випадку парамет- рів, що залежать від часу. Цей принцип був доповнений принципом відповідно- сті, який полягав у тому, що квантова теорія мала граничним випадком кла- сичну механіку. Ідея була запропонова- на М. Планком у 1906 р., який показав, що квантово-теоретичні результати зводяться до класичних, якщо 0→h . Явище розщеплення ліній спектру у магнітному полі, що зараз носить на- зву «Нормальний ефект Зеемана», було відкрите Зееманом у 1896 р. Але вже «22 грудня 1897 році Престон повід- омив Дублінському Королівському то- вариству результати своїх експеримен- тів з ефекту Зеемана, що були виконані за допомогою барретівського потужно- го електромагніта Королівського коле- джу науки в Дубліні та вгнутої гратки з радіусом 21,5 футів і 14438 штрихів на дюйм» [6, с.128]. Він спостерігав за- мість кожної компоненти спектру групи рівновіддалених ліній, при цьому кар- тина розщеплення залишалась симет- ричною відносно початкової лінії. Цей ефект зараз носить назву аномального (або складного) ефекту Зеемана. Ви- явилось, що частіше за все вчені, що досліджували це явище, мали справу не з нормальним, а з аномальним явищем Зеемана. Явище, яке спостерігав Т. Престоном (T. Preston), незабаром було підтверджене A. Корню (A. Cournu). Починаючи з 1897 року Г. Лоренц намагався пояснити теорію аномально- го явища Зеемана за допомогою уза- гальнення своєї теорії, однак на той час ця проблема так і залишилась не- розв’язаною. Теорія нормального ефек- ту Зеемана, яка була подана у рамках старої квантової теорії, виявилися справедливою лише для синглетних лі- ній і ця теорія виявилась недієздатною для аномального явища Зеемана. Якщо навести основні етапи стано- влення теорії аномального явища Зее- мана, то їх можна представити таким чином. А. Зоммерфельд (Sommerfeld A.) енергетичний рівень визначив двома квантовими числами: перше n – голо- вне квантове число ввів у 1913 році Бор ( n – збільшується на одиницю при пе- реході від одного терма спектральної серії до іншого). А друге азимутальне квантове число k у 1915 вводить Зом- мерфельд, за ним відрізняють одна від одної різні спектральні серії. Як зазна- чено в книзі Уіттекера, «у вчених увійшло у звичку використовувати 1−= kl замість k ; причина цього є у тому, що при наявності одного актив- ного електрону його орбітальний мо- мент дорівнює hl » [10, c.203]). l під- порядковується правилу відбору: вели- чина змінюється у межах 1+l та 1−l . РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 1 4 Серії енергетичних рівнів атома, для яких 3,2,1,0=l , були позначені fdps ,,, (s – sharp, p – principal, d- diffusive, f – fundamental). Але, як ви- явилось, двох квантових чисел недоста- тньо для опису спектрів лужноземель- них металів. Зоммерфельд у 1920 році вводить j – внутрішнє квантове число, яке має різні значення для двох термів дуплету. Але вчені припустили, що по- ряд з орбітальним кінетичним момен- том атома існує ще один кінетичний не- залежний момент. За першим припу- щенням це був кінетичний момент ядра hs , що для лужних металів дорівнював h 2 1 . При поєднанні його з кінетичним моментом hl , результуючий повний момент атома hj приймав би одне з двох значень h) 2 1( −l та h) 2 1( +l . Спочатку припускали поєднати кінети- чний момент hs з орбітальним кінети- чним моментом hl , з метою створити результуючий повний кінетичний мо- мент hj ядра атому. Але В. Паулі по- казав «що, якщо б кінетичний момент hs належав центру атома, з цього б була певна залежність ефекту Зеемана від атомного номеру, а це не спостері- гається» [10, с. 204]. Як писав де Бройль: «Причина цієї загальної невда- чі полягала у тому, що в основу пояс- нення ефекту Зеемана в усіх трьох тео- ріях (стара квантова теорія, теорія Ло- ренца, хвильова механіка) був покладе- ний один постулат. Припускали, що ма- гнітні моменти, якими можуть характе- ризуватися атоми, виникають лише за- вдяки орбітальному руху внутрішньо- атомних електронів. Така точка зору передбачала, що повний момент кіль- кості руху атома обов’язково повинен мати строго фіксоване відношення до його повного магнітного моменту, при- чому величина цього відношення зале- жить від відношення електричного за- ряду електрона до його маси. Цей ви- сновок, однаковий як в класичній теорії електрона, в старій квантовій теорії, і в хвильовій теорії в її початковій формі, призвів в усіх трьох теоріях до того, що ефект Зеемана завжди повинен бути нормальним» [7]. У 1925 році Дж. Ю. Уленбек та С. Гаудсміт, запропонували розглядати електрон як такий, що має кінетичний момент, рівний h 2 1 , тобто була введена ідея спіну. Як згадував С. Гаудсміт «… мені подобалось, що в нашій схемі, спектр водню став спеціа- льним випадком лужних елементів і рентгенівських спектрів. Стара реляти- вістська формула для дуплетів була ло- гічним наслідком нашої схеми. Я особ- ливо задоволений тим, що ми нарешті з’ясували таємничу компоненту лінії гелію 4686 А, що спостерігалась Паше- ном, але заборонялась теорією Зомер- фельда. Уленбек і я опублікував цю ро- боту у голландському журналі «Physica»…» [5, с. 155]. У зв’язку зі спіном існує і магнітний момент, зна- чення якого за їх твердженням дорів- нювало mc e 2 h . Це й був ключ до по- яснення аномального явища Зеемана. З моменту відкриття аномального явища Зеемана до 1925 р. не існувало його однозначного пояснення. Це мож- на пов’язати з тим, що саме в цей час відбувався процес становлення кванто- вої фізики. Набір основних теорій, за допомо- гою яких намагалися пояснити анома- РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 1 5 льне явище Зеемана, можна звести до наступних: • Теорія Лоренца; • Теорія Фогта; • Теорія Робба; • Теорія Рітца; • Теорія Зоммерфельда; • Теорія Кордита. Можливо, існує інша класифікація теорій до пояснення аномального ефек- ту Зеемана у рамках старої квантової теорії. Але мені здається, що основні теорії у ній представлені. Розглянемо детальніше фізичні засади, що були ви- користані у цих теоріях. Узагальнена теорія Лоренца. Теорія розглядає систему не з одним, а з вели- кою кількістю електронів. Для того, щоб описати систему з n електронів, необхідно мати 3n рівнянь руху типу: [ ] FH c ekp dt dm ++−= νν (1) де, [ ]H c e ν – пондеромоторна сила; « kp− » – сила, що утримує е на орбіті; F – член, що за теорією врахує між- електронний зв'язок. Для того, щоб отримати мультиплетність, необхідно накласти штучно умову, що якщо сис- тема має n1 рівнянь зв’язку, то ступінь свободи дорівнює 13 nn − . Така систе- ма може дати 13 nnN −= спектраль- них ліній. Але виявилось, що застосовуючи теорією Лоренца, розв’язавши складну систему рівнянь, можна отримати тіль- ки зміщення спектральних ліній, але не їх розщеплення. Теорія Робба. Система, що випро- мінює, складається з парного числа еле- ктронів, положення рівноваги яких збі- гається одне з одним. Вони притягу- ються до цього положення з силами, що пропорційні їх зміщенню. Робб не вво- дить взаємодію між цими електронами, але, вводить припущення, що існує за- лежність між положеннями електронів у атомі, і цю залежність він виявляє у членах другого порядку відносно коор- динат електронів. Теорія Робба за під- ходом до опису коливальної системи дещо збігається з узагальненою теорію Лоренца. Для системи, що складається з двох електронів, Робб отримує п’ять колива- льних станів (спектральний квінтет), що на той час було добрим результа- том. Але формальний характер припу- щень взаємодії електронів і розбіжності з експериментальними даними був при- чиною неприйняття цієї теорії. Теорія Рітца. Рітц намагався побу- дувати магнітну модель атома. Як він стверджував: «…напрошується гіпотеза suggest itself, що коливання у серіаль- них спектрах утворюються тільки маг- нітними силами, і надалі повинно бути показано, що це припущення приводить простим шляхом до розуміння серіаль- них законів і аномального ефекту Зее- мана» [1, с. 472]. Модель Рітца магніт- ного поля в атомі полягає у тому, що воно складається з аксіально розташо- ваних та з’єднаних один з одним моле- кулярних магнітів. У площині, що пер- пендикулярна вісі магнітів, відбуваєть- ся рух електронів. Електрони у такій моделі рухаються у потужному магніт- ному полі, при цьому Рітц враховує, що внутрішнє магнітне поле H0 за поряд- ком величини у 104 раз більше за зов- нішнє магнітне поле H, що використо- вувалось при вивченні аномального ефекту Зеемана. Для того, щоб описати явище в цілому, вчений припускає, що існує прецесія внутрішнього поля Н0 навколо зовнішнього поля. Пондеромо- торною силою Рітц нехтує. Змінюючи кількість елементарних магнітів, а та- кож положення площини, Рітц отримує різні значення ймовірних коливальних станів, але вказує на те, що у розщеп- ленні спектральних ліній можуть спо- РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 1 6 стерігатись лише ті лінії, що мають ви- значену мінімальну інтенсивність. Відмінність теорії Рітца від попе- редніх полягає у тому, що вона була однією з перших, в якій зроблена спро- ба пояснити аномальний ефект Зеемана за допомогою процесів, що відбувались усередині атома при дії на нього зовні- шнього магнітного поля. І незважаючи на те, що магнітна модель атома зараз має лише історичне значення, не треба забувати, що «вона зіграла важливу роль в загальному контексті дослідни- цької діяльності Рітца як свого роду те- оретична база для обґрунтування ком- бінаційного принипу.» [1, с.475] Теорія Фойгта (Voight) полягає у доповненні рівнянь Лоренца (1) неви- значеними коефіцієнтами. Значення коефіцієнтів підбирались за даними спостереження так, щоб вони змогли охарактеризувати визначене явище. Фойгт відмовився від ізотропії в ато- мі. Теорія носила частковий характер і добре пояснювала лише характер розщеплення ліній D1 D2, але не була загальною теорією аномального ефек- ту. Недолік цієї теорії полягав у від- сутності теоретичних засад для об- рання коефіцієнтів, і тому вона но- сить досить формальний характер. Теорія Зоммерфельда до 1915. Го- ловною ідеєю цієї теорії є спрощення теорії Фойгта, а фактично удоскона- лення теорії Лоренца з метою введення у рівняння Лоренца членів, що врахо- вують загасання коливань. При цьому розглядалися рівняння руху електрона в атомі, коли коливання відбуваються повздовжньо та поперечно до зовніш- нього поля. На основі цих міркувань було запропоноване пояснення розщеп- лення для ліній D1 та D2 у сильних та слабких магнітних полях. Математичний підхід використа- ний у теоретичних побудовах, полягає у наступному. Рівняння Фойгта пред- ставлене у вигляді: )()( 21 2 2 2 ++ ++=+ kkkkk bba dt dihn dt d ξξξξ , (1) де ,H m eh = Н – напруженість магнітного поля, kξ (k = 1,2,3) – коор- динати x,y,z; bba ,, – коефіцієнти зв’язку, які від поля не залежать bb, – комплексно-спряжені коефіціенти; n – число коливань. Зоммерфельд, спостерігаючи роз- кладення ліній D1 D2 у слабкому полі, надав наступні значення коефіцієнтам tititi CeBeAe ⋅⋅⋅ === ννν ξξξ 321 ;; (2). 9 1,3 2 == ba , звідки ββ ii ebeb 3 1; 3 1 == . Так що обрання останніх коефіцієнтів відбулось дові- льним чином, β була невизначена константа. Після використання вище- названих коефіцієнтів у рівнянні (1) було отримано рівняння: )( 3 )( 21 2 2 2 + − + ++⋅=++ k i k i kkk ee dt dihn dt dih dt d ξξξξ ββ . Де після підстановки (2) коефіцієнтів виключаючи проміжні константи А, В, С, таким чином Зоммерфельд отримав систему для отримання β : 21 2 21 3 2 1 23cos2 pppp pee epe eep ii ii ii −−+= − − − β ββ ββ ββ , (3) де 3 1 22 h nhp k k ν νν − −+ += (3а). Розв’язок підбирався таким чином, щоб отримати нормальний триплет. Для знаходження 1p та 2p у вираз (3а) вчений підставив значення частоти ν , РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 1 7 що він отримав в експерименті, у цьому випадку ,2;22 2 1 2 2 2 2 1 2 2 1 nh nnp nh nnp − +−= − −−= )2( 3 1 2 21 2 nnn += . Підставляючи ці отримані значення у (3) Зоммерфельд приходить до висновку, що ⎪⎩ ⎪ ⎨ ⎧ ±= = ⇒= 3 2 0 13cos πβ β β . При 0=β отримуємо загальне рівняння Зоммерфельда для «паралельних» (поздовжніх) коливань. Недоліком теорії було «прилагоджування» кое- фіцієнтів під заздалегідь відомий ре- зультат та неможливість передбачен- ня нових результатів. Хоча, за мате- матичним підходом, це вже був ва- гомий внесок у створення теорії ано- мального явища Зеемана. Теорія Кордиша. Л. Кордиш – фі- зик-теоретик, що працював в універси- тетах України, внаслідок історичних обставин менш відомий світовій гро- мадськості. За відгуком О. Хвольсона «Кордиш був одним з найбільш талано- витих у нас спеціалістів з теоретичної фізики» {цит. по [11]}. Теорією спект- рів вчений почав займатися з моменту стажування його у 1906 р. у М. Планка. Ним було надрукована низка праць, та- ких як: «Закономерности в спектрах» (1905), «О спектральных полосах» (1906), «О закономерностях в спектра- льных полосах» (1906). Під час стажу- вання у проф. Зоммерфельда у Фізич- ному інституті (Мюнхен, 1913 – 1914) Л. Кордиш і почав займатися розроб- кою теорії аномального явища Зеемана. Слід відмітити, що мабуть існувало ли- стування між цими вченими, бо в осо- бовій справі Л. Кордиша знаходиться прохання від його імені до міністра освіти СРСР з пропозицією надати йо- му відрядження на рік за запрошенням проф. Зоммерфельда для подальшої ро- боти. Але, як відомо, Л. Кордишу було відмовлено. Теорія аномального ефекту Зеема- на, розглянута Л. Кордишем у роботі [8], мала наступні характерні риси. Для опису руху електрона в атомі Л. Кордиш використовував ідеї кванту- вання Н. Бора, та ввів просторове роз- ташування орбіт електронів в атомі; аналогічно вчинили Вейзенберг (Weisenberg), Ланде (Lande), Паули (Paili) в одній з своїх праць 1922-1923 рр., що вийшла друком у «Zietschrift fur Physik». Модель електрона він обирає за Лоренцем, так як «вираз для маси Лоренцівського електрона узгоджу- ється з принципом відносності», а модель атома з моделлю атома «з центральним додатнім ядром типу Ре- зерфордівського». За математичним підходом, це бу- ло, як пише автор, «узагальнення теорії Зомерфельда». Описуючи спочатку рух ізольованого електрона і враховуючи, що в атомі електрон виконує два виду руху: прецесійний – навколо зовніш- нього магнітного поля і нутаційний – навколо вісі, що виконує прецесійний рух, вчений отримує пояснення норма- льного явища Зеемана. Для пояснення аномального явища Л. Кордишем була запропонована ідея, за якою на рух еле- ктрона в атомі впливає, крім зовніш- нього поля, ще і «внутрішнє, обумовле- не рухом інших електронів» [8, c.133]. Ця гіпотеза була співзвучна ідеї Зом- мерфельда та Ланде про так званий внутрішній ефект Зеемана, яка була висунута і розвинута ними у 1919 р. РОЗВИТОК НАУКОВИХ І ТЕХНІЧНИХ ІДЕЙ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2009 № 1 8 Але хибні припущення щодо кількості електронів в атомі і засновані на них спроби знайти величину внутрішньо- го магнітного поля, не дали можливо- сті створити повну теорію аномально- го ефекту Зеемана. Характерними рисами вищезазна- чених теорій є спроба внести уявлення класичної механіки для опису кванто- вих систем. І хоча зараз повна теорія ефекту Зеемана як аномального, так і нормального може бути побудована на основі теорії Дірака, в якій враховують- ся як релятивістські, так і спінові ефек- ти, аналіз праць вчених, що працювали у рамках старої квантової механіки, є цінним з точки зору з’ясування процесу усвідомлення фізиками нових кванто- вих уявлень. Так, на момент розвитку «передспінових теорій» не було чітко встановленого уявлення про електрон, (адже відомо, що само поняття «елект- рон» не сприймалося як реальне у де- яких відомих наукових школах), сприйняття ідей Бора теж не було од- нозначним, тому ці теорії, що мали місце у «передспіновий період», до- зволили усвідомити і органічно ввес- ти у фізику ці ідеї та провести апро- бацію всіх ідей, що з’являлися на той час. Переходячи від ідей Лоренца, які були ближче до чисто класичних уяв- лень, до подальших теорій Рітца та Зоммерфельда (пізнього періоду), можна зробити висновок як про спад- ковість ідей, так і про поступове їх «забарвлювання» у «квантово- механічні кольори». Хоча ці теорії, як і теорія Кордиша, носили проміжний характер, але вони складали необхід- ний етап, що передував створенню сучасної квантової картини світу. ЛІТЕРАТУРА 1. El'yashevich M A, Kem- brovskaya N G, Tomil'chik L M Walter Ritz as a theoretical physicist and his re- search on the theory of atomic spectra Phys. Usp. –38. – 435. – (1995) 2. Martin A. History of spin and sta- tistics // arXiv:hep-ph/0209068 v1 6 Sep 2002 3. Ritz W. Ann. d. Phys. . – 25 . – 660 (1908) . – (работа VII). –c. 98-136 4. Robb A. A. Beitrage zur Theorle des Zeeman-Effektes. – An. Phys. – 15. – 1904. – с. 107. 5. Гаудсмит С. Открытие спина электрона. – Успехи физических наук. – 1967 г. – т. 93. – вып. 1. – с. 151-158. 6. Джеммер М. Эволюция поня- тий квантовой механики: Пер. с англ. / Под ред. Л.И.Пономарева. –М.: Наука. – 1985. –384 с. 7. де Бройль Луи «Революция в физике» (Новая физика и кванты) . – Атомиздат. – Москва. – 1965 8. Кордыш Л. Й. Аномальные яв- ления Зеемана. – 1915 – Киев – c. 171 9. Лорентц Г. Теория электронов и ее применение к явлениям света и те- плового излучения. – Гос. изд. тех-теор. литературы. – 1953. – 471с. 10. Уиттекер Э. История теории эфира и электричества. — Ижевск: НИЦ «Регулярная и хаотическая дина- мика». —2001. — с. 512. 11. Штрум Л. Я. Леон Иосифович Кордыш [Некролог] // Успехи физичес- ких наук – 1933. – т. 13. – вып. 6. – c. 970-975.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-79183
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2077-9496
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:21:36Z
publishDate	2009
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
record_format	dspace
spelling	Щербак, О.А. 2015-03-28T18:03:58Z 2015-03-28T18:03:58Z 2009 Розвиток та інтерпретація квантових уявлень в Україні / О.А. Щербак // Питання історії науки і техніки. — 2009. — № 1. — С. 2-8. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/79183 53(09) Развитие квантовых представлений и принятие их научным обществом Украины можно проиллюстрировать на примере формирования теории аномального эффекта Зеемана в рамках строй квантовой механики. В данной статье проведен сравнительный анализ теорий Лоренца, Фогта, Роба, Зоммерфельда, Ритца, и Кордыша, показана эволюция основных понятий в историко-физическом контексте. Только так можно показать эволюцию основных идей, и переход к современной неклассической физике. In the given paper the comparative data analysis of Lorentz theory, theory of Voight, theory of Robb, theory of Sommerfeld, theory of Ritz, theory of Kordisch; theories has been conducted, the evolution of the attitude to the main concepts in historical and physical context has been exposed. Earlier unknown Kordisch’s materials have been analyzed for the first time. Only this way the evolution of the attitude to the main ideas, and transition to modern nonclassical physics can be shown. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Розвиток наукових і технічних ідей Розвиток та інтерпретація квантових уявлень в Україні Article published earlier
spellingShingle	Розвиток та інтерпретація квантових уявлень в Україні Щербак, О.А. Розвиток наукових і технічних ідей
title	Розвиток та інтерпретація квантових уявлень в Україні
title_full	Розвиток та інтерпретація квантових уявлень в Україні
title_fullStr	Розвиток та інтерпретація квантових уявлень в Україні
title_full_unstemmed	Розвиток та інтерпретація квантових уявлень в Україні
title_short	Розвиток та інтерпретація квантових уявлень в Україні
title_sort	розвиток та інтерпретація квантових уявлень в україні
topic	Розвиток наукових і технічних ідей
topic_facet	Розвиток наукових і технічних ідей
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/79183
work_keys_str_mv	AT ŝerbakoa rozvitoktaínterpretacíâkvantovihuâvlenʹvukraíní

Розвиток та інтерпретація квантових уявлень в Україні

Репозитарії

Схожі ресурси