Експонування палеоприродної спадщини четвертинного періоду
У статті розглядаються методичні засади експонування викопних решток ссавців плейстоцену – раннього голоцену в музеях України, Росії, Чехії, Польщі, Італії, Франції, Чилі. Автори зупиняються на особливостях створення палеонтологічних і археолого-палеонтологічних парків. Запропоновані типові схеми...
Saved in:
| Published in: | Праці Центру пам’яткознавства |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/79457 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Експонування палеоприродної спадщини четвертинного періоду / Т.В. Крахмальна, Д.В. Кепін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 135-150. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859757060911005696 |
|---|---|
| author | Крахмальна, Т.В. Кепін, Д.В. |
| author_facet | Крахмальна, Т.В. Кепін, Д.В. |
| citation_txt | Експонування палеоприродної спадщини четвертинного періоду / Т.В. Крахмальна, Д.В. Кепін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 135-150. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Праці Центру пам’яткознавства |
| description | У статті розглядаються методичні засади експонування викопних решток
ссавців плейстоцену – раннього голоцену в музеях України, Росії, Чехії,
Польщі, Італії, Франції, Чилі. Автори зупиняються на особливостях створення палеонтологічних і археолого-палеонтологічних парків. Запропоновані типові схеми їхнього функціонального зонування. Проаналізовані засоби консервації для збереження викопного матеріалу, які застосовуються в сучасній музейній практиці.
В статье рассматриваются методические положения экспонирования ископаемых остатков млекопитающих плейстоцена – раннего голоцена в музеях Украины, России, Чехии, Польши, Италии, Франции, Чили. Авторы останавливаются на особенностях создания палеонтологических и археологопалеонтологических парков. Предложены типовые схемы их функционального зонирования. Проанализированы средства консервации для сохранения ископаемого материала, применяющиеся в современной музейной практике.
Methodical regulations of the Pleistocene – Early Golocen mammals remains’ exhibition
in the museums of Ukraine, Russia, Czech, Poland, Italy, France, Chile are
considered in this article. The authors dwell upon the peculiarities of the creation of
paleontology and archaeological-paleontology parks. The standard schemes of their
functional zones are proposed. The facilities of conservation for preservation of the
fossil remains applied in modern museum practical have been analysed.
|
| first_indexed | 2025-12-02T01:58:49Z |
| format | Article |
| fulltext |
135Праці центру пам’яткознавства, № 17, 2010 рік
Т.В. КРАХМАЛЬНА,
Д.В. КЕПІН
Експонування палеоприродної спадщини
четвертинного періоду
У статті розглядаються методичні засади експонування викопних решток
ссавців плейстоцену – раннього голоцену в музеях України, Росії, Чехії,
Польщі, Італії, Франції, Чилі. Автори зупиняються на особливостях ство-
рення палеонтологічних і археолого-палеонтологічних парків. Запропоно-
вані типові схеми їхнього функціонального зонування. Проаналізовані за-
соби консервації для збереження викопного матеріалу, які застосовуються
в сучасній музейній практиці.
Ключові слова: плейстоцен, ранній голоцен, палеонтологічний парк, збе-
реження викопних решток.
Палеонтологічні пам’ятки є унікальним джерелом для висвітлення про-
цесів виникнення й еволюції органічного світу Землі.
З другої половини ХХ ст. у природничій музеології активно розвиваються
методики експонування викопних решток як in situ, так і в музеях природни-
чого і краєзнавчого типу. Особливого значення набуває впровадження таких
методик під час організації палеонтологічних, археолого-палеонтологічних
парків і відповідних експозицій. Ще однією особливістю є те, що здебільшого
такі пам’ятки є об’єктами природи і становлять значний інтерес не тільки для
фахівців, але й для туристів.
Останнім часом в Україні з’явилася низька праць, у яких порушуються
питання охорони палеоприродної спадщини держави. Це, зокрема, праці
геолога В.П. Гриценка, палеонтологів Н.Л. Корнієць, Л.І. Рековця, біолога
О.С. Климишина, палеогеографів Н.П. Герасименко, А.С. Івченка й інших [1].
Проте, в цих роботах дослідники не розглядають методичні засади музеєфікації
палеоприродної спадщини з експонуванням викопних ссавців кайнозою і чет-
вертинного періоду, зокрема.
Важливе значення відіграють міжнародні конгреси, симпозіуми та конфе-
ренції з природничої та археологічної музеології, які проходять у різних країнах
світу. Серед них відзначимо наступні: «Фосилії та майбутнє. Палеонтологія у
21 столітті» (2000 р., м. Франкфурт-на-Майні, Німеччина), «Проблеми
регіональної геології: музейний ракурс» (2004 р., Державний геологіч-
ний музей ім. В.І. Вернадського Російської академії наук, м. Москва, РФ),
IV Міжнародна мамонтова конференція (2007 р., м. Якутськ, Республіка Саха, РФ),
II Міжнародний Північний археологічний конгрес (2009 р., м. Ханти-Мансійськ,
РФ), та Перша Всеукраїнська науково-практична конференція «Природнича
музеологія: теорія та практика» (2009 р., м. Кам’янець-Подільський).
На цих конференціях розглядалися питання каталогізації викопного
матеріалу, організації палеонтологічних і археологічних заповідників, науково-
фондової та науково-просвітньої роботи природничо-історичних музеїв.
136 ISSN 2078-0133
Особливу увагу було приділено необхідності залучення широких верств
населення, зокрема дітей і молоді з різними фізичними вадами, до сприйняття
палеонтологічних експозицій шляхом створення спеціальних музейно-освітніх
програм, що значно активізує процес сприймання інформації.
Отже, у даній роботі зупинимося на загальній методиці збереження й
експонування палеонтологічних і археолого-палеонтологічних пам’яток із
викопними рештками ссавців плейстоцену – раннього голоцену. При цьому
спираємося як на вітчизняний, так і зарубіжний досвід створення таких екс-
позицій на палеонтологічних місцезнаходженнях, палеолітичних поселеннях
і стоянках первісної людини (тобто in situ), а також у стаціонарних музейних
приміщеннях.
Завданнями статті є: проаналізувати існуючі класифікації пам’яток гео-
логічного минулого України; на конкретних прикладах із вітчизняної та зару-
біжної музейної практики показати можливості організації палеонтологічних
і археолого-палеонтологічних експозицій із четвертинного періоду; визначити
принципи створення палеоприродних парків плейстоцену – раннього голоцену.
При розробці програм збереження відкритих викопних тварин необхідно
враховувати тафономію місцезнаходження.
Існують різні тафономічні класифікації. За матеріалами неогенових і
плейстоценових (четвертинних) місцезнаходжень наземних хребетних України
палеонтологом Г.О. Бачинським запропонована наступна:
1. Печерний тафономічний тип, який включає такі тафономічні фації:
гроти і навіси; горизонтально-нахилені печери; печери з входами у стрімких
урвищах; вертикальні колодязі та шахти.
2. Тафономічний тип субаеральних дрібно земних відкладів вододілів.
Містить фації відкритих вододільних горизонтальних площ; тальвегів ярів і
балок; схилів балок, ярів та річкових долин.
3. Алювіальний тафономічний тип поділяється на заплавну, річичну та
дельтову тафономічні фації.
4. Торфовий тафономічний тип.
5. Бітумний тафономічний тип.
6. Прибережно-морський тафономічний тип.
Останні (четвертий – шостий) типи не поділяються на фації [2].
Палеонтологічні пам’ятки належать до типу геологічних. Важливу роль
у популяризації палеоприродної спадщини відіграє діяльність Європейської
Асоціації зі збереження геологічної спадщини (ПроГЕО, ProGEO, The European
Association for the Conservation of the Geological Heritage), створена в 1988 р.
Тоді ж запропоновано вживати англійський термін «geosite» («геосайт») щодо
геологічних пам’яток. Під геосайтом розуміють геологічне чи геоморфологічне
місцезнаходження, територію чи ландшафт визначної цінності, що має важли-
ве значення для розуміння геологічної історії країни, регіону, континенту або
Землі в цілому [3].
З 1992 р. діє Закон України «Про природно-заповідний фонд України», де
подана класифікація природної спадщини держави, серед якої виділені також
137Праці центру пам’яткознавства, № 17, 2010 рік
палеонтологічні заказники. Під заказником розуміється природна територія,
виокремлена з метою збереження й відтворення природних комплексів або їх
компонентів.
Найбільш повно класифікація геологічної спадщини в Україні розглянута
А.С. Івченком, В.П. Гриценком. Так, А.С. Івченко виділяє 14 типів геологічних
пам’яток, а також комплексні об’єкти. Серед типів розрізняються палеонто-
логічний (палеонтологічний і палеоботанічний), що характеризує унікальне
місцезнаходження викопних решток тварин і рослин.
Свій варіант розгалуженої класифікації запропонував В.П. Гриценко, яка є
у декількох редакціях. Згідно редакції 2001 р. пам’ятки поділено на 5 типів, які
у свою чергу розподілено на класи. Палеонтологічний клас пам’яток включено
до геологічного типу. В редакції 2004 р. дослідник, враховуючи розробки бри-
танського геолога В.А.П. Уїмблдона, всі геосайти України розділив на 12 типів,
серед них виділив палеонтологічний, геоархеологічний і геокультурологічний.
До останніх типів В.П. Гриценко відносить нерухомі пам’ятки первісної архео-
логії, скіфо-античного часу, раннього та пізнього середньовіччя [4].
На думку геологів В. Нестеровського, М. Криницької, є недоцільним
виділення геоархеологічних і геокультурологічних сайтів як окремих підтипів
(класів) у межах геологічного заказника [5].
Існують також регіональні класифікації геосайтів України, наприклад,
геосайти Харківської та Луганської областей, які враховують і палеонтологічні
місцезнаходження з викопними рештками ссавців [6].
В Україні досі немає палеонтологічних і археолого-палеонтологічних пар-
ків. Умовно можна казати лише про часткову музеєфікацію Добранічівського
пізньопалеолітичного поселення (Київська обл.), яка здійснена під керів-
ництвом археолога І.Г. Шовкопляса в 1970–х роках. Відкритий у 1970 р.
четвертий господарсько-побутовий комплекс (далі – ГПК) з рештками житла
із кісток мамонтів був залишений на місці. Над ним 1977 р. збудований цегля-
ний павільйон-музей «Добранічівська стоянка». Третій ГПК, досліджений у
1969 р., вилучений у вигляді трьох монолітів і перевезений до археологічної
секції Переяслав-Хмельницького музею народної архітектури та побуту, де
нині експонується у дерев’яному павільйоні [7].
У Палеонтологічному музеї ім. академіка В.О. Топачевського, який вхо-
дить до складу Національного науково-природничого музею НАН України (далі
– ННПМ), експонуються натурні реконструкції жител № 1 з Мізинського та № 1
з Межиріцького пізньопалеолітичних поселень, здійснені в 1960–х роках акаде-
міком І.Г. Підоплічком, а також макети 1–4 розкопів Межиріцького поселення.
У музеї палеонтологічний матеріал демонструється за геохронологічним
принципом у систематичному порядку в поєднанні з комплексно-тематичним.
Розділи експозиції з плейстоцену – раннього голоцену розкриваються за
допомогою змонтованих кістяків викопних тварин, змонтованих на плашках
окремих кісток, вирізок моноліту. Як науково-допоміжний матеріал вико-
ристані копії, макети, діораму, рисунки, картини. Серед експонатів є кістяк
печерного ведмедя з печерної стоянки мустьєрського часу (за С.М. Замятніним,
138 ISSN 2078-0133
М.І. Гладких) (або початку пізнього палеоліту (за І.В. Сапожніковим)) Іллінка
(Одеська обл.), скелетна реконструкція мамонта (походить з-під с. Гатне
Київської обл., 1949 р.), копія мамонтеня з Магаданської обл., бивні мамонтів
із району вічної мерзлоти та кістки мамонта (13,2 тис. років тому) з с. Копачів
Обухівського району Київської обл. Демонструється композиційний стенд
«Амвросіївська стоянка», виконаний І.Г. Підоплічком у 1949 р. Стенд склада-
ється з вирізки моноліту площею 1,5 м2 з ґрунтовою колонкою розкопу, фраг-
мента скелету зубра та кісток. Також експонується збірний кістяк зубра (Bison
priscus) пізнього плейстоцену.
Рис. 1–2. Металевий ангар над четвертим житлом із кісток мамонтів на Межиріцькому
пізньопалеолітичному поселенні. Фото Т.В. Крахмальної (2008 р.).
139Праці центру пам’яткознавства, № 17, 2010 рік
Реконструкції мамонтів також експонуються в Геологічному музеї ННПМ
та в Геологічному музей при геологічному факультеті Київського національ-
ного університету ім. Тараса Шевченка. В останньому експонується повний
кістяк, виявлений у Києві 1949 р. [8].
Пізньопалеолітичне поселення Мізин, яке було відкрите в 1908 р.,
досліджувалася різними вченими. Найбільш масштабними стали розкопки
І.Г. Шовкопляса в 1950–1960–х роках. З 2006 р. пам’ятка входить до складу
Мізинського національного природного парку (Чернігівська обл.). На пери-
ферії поселення, що примикає до п’ятого ГПК (за М.І. Гладких), на ділянці
шурфу, закладеного В.Є. Куриленком, споруджений у 2008 р. скляний павіль-
йон типу ковпака. Поряд із павільйоном установлений пам’яткоохоронний
знак. Подібний знак є й на іншій ділянці дослідженої пам’ятки.
Після завершення досліджень шести жител на Радомишльському піз-
ньопалеолітичному поселенні (пункт 1) (Житомирська обл.), здійснених у
1950–1960–х роках під керівництвом І.Г. Шовкопляса, на місці розкопок також
установлений пам’яткоохоронний знак.
Після виявлення в 1976 р. та розкриття за два роки четвертого ГПК
з рештками житла на Межиріцькому поселенні (Черкаська обл.), археолог
М.І. Гладких і палеонтолог Н.Л. Корнієць розробили методику його консервації
з подальшим експонуванням in situ у спеціально збудованому стаціонарному
павільйоні. Нажаль, до сьогодні ця унікальна пам’ятка досі не музеєфікова-
на. Єдине – над четвертим розкопаним житлом збудований металевий ангар
(рис. 1–2). Щоправда, зовсім недавно цю пам’ятку включили до туристичного
маршруту «Золота підкова Черкащини» [9].
З метою експонування in situ двох відкритих ГПК на Гінцівському піз-
ньопалеолітичному поселенні (Полтавська обл.) проводиться їх консервація
археологами Л.А. Яковлєвою та Ф. Джінджаном (Сорбоннський університет,
Париж, Франція) [10].
На початку ХІХ ст. під керівництвом геолога О.М. Адаменка й архео-
лога Л.Г. Мацкевого розроблено наукову концепцію створення міжнародного
палеонтолого-археологічного парку на околицях с. Старуня (Івано-Франківська
обл.), де відкриті знахідки плейстоценової та голоценової флори й фауни
в озокеритовому болоті, а також досліджені пізньопалеолітична стоянка та
мезолітичне поселення з рештками ГПК. Виявлені у болоті кістяки мамонта
та волохатого носорога експонуються в Державному природознавчому музеї
НАН України (м. Львів). Під керівництвом О.С. Климишина в 2006 р. у цьому
музеї, використовуючи лентикулярну технологію, створені комп’ютерні рекон-
струкції зовнішнього вигляду волохатих носорогів (Coelodonta antiquitatiі
Blum.) (знахідки 1907 р.) та мамонта (Mammuthus primigenius Blum.) (знахідка
1929 р.) з відтвореним природним оточенням. Один реконструйований кістяк
волохатого носорога є експонатом Природничого музею Кракова Польської
академії наук і Польської академії мистецтв, де 1995 р. оформлена нова стаціо-
нарна експозиція «Фауна плейстоцену». Матеріали викопної фауни зі Старуні
140 ISSN 2078-0133
– шматки м’язів і шкіри мамонта – зберігаються в Палеонтологічному музеї
ім. академіка В.О. Топачевського в Києві [11].
Значний досвід збереження викопної фауни на палеонтологічних місцез-
находженнях і археолого-палеонтологічних об’єктах накопичений у Російській
Федерації.
Так, при розробці консервації викопних хребетних тварин відомі палео-
зоологи М.К. Верещагін та І.М. Громов наголошували на діагностуванні стану
збереженості як самих кісток, так і кісткової речовини. Фосилізація і вторинна
мінералізація розглядається як один процес. Окрім просушування кісток та їх
механічної очистки, у крайньому випадку, коли кістки розсипаються, можна
використовувати розчин гуміарабіка, столярного клею, клею БФ-4, Бутвар, роз-
бавлений спиртом, розчин целулоїда в ацетоні чи у 2 %–ому бутварі [12].
Під час розкопок 1977–1978 років Хатангського мамонта (Таймирський
національний округ) М.К. Верещагін застосував 10 %–й розчин формаліну та
препарування черепу. Частина знахідок зберігається у Красноярському краєз-
навчому музеї.
Одночасно, таксидермістом М.А. Заславським (експериментальна лабо-
раторія Зоологічного інституту АН СРСР, Ленінград) був запропонований
спосіб консервації сучасних хребетних тварин методом сублімування або
ліофільного сушіння, що дає можливість створення сублімованих мумій.
При цьому необхідно використовувати сублімаційний апарат. Також дослід-
ником запропонований парафінований тип консервації тканин і шкіри тварин.
Метод парафінування був застосований М.А. Заславським під час бальзамуван-
ня мамонтеняти, знайденого в 1977 р. поблизу містечка Сусуман (Магаданська
обл.). Мамонтеня нині є експонатом Зоологічного музею Розбійської академії
наук (далі – РАН) у Санкт-Петербурзі.
Також у цьому музеї експонується мумія мамонта, знайдена в 1988 р. на
п–ві Ямал. Препарування проводив палеонтолог А.Н. Тихонов у співпраці з
японськими фахівцями. Були застосовані морозильна камера, розчин форма-
ліну та спосіб бальзамування спеціальними смолами. В Зоологічному музеї
РАН демонструється й змонтований кістяк мамонта, знайдений у 1948 р. на
п–ві Таймир [13].
Геолог Г.Я. Кримгольц препарування скам’янілостей поділяв на меха-
нічне з використанням препарувальних машин і хімічне з використанням
спеціальних розчинів у різних співвідношеннях та різної концентрації. Окремо
потрібно розробляти методики для збереження скам’янілостей, заміщених
мінеральною речовиною, і для відмерлих організмів; виготовляти зліпки та від-
ливки за спеціальними технологіями [14].
Під час дослідження в 1988–1990–х роках Севського палеонтологіч-
ного місцезнаходження (Брянська обл.) з рештками мамонтів палеонтолог
Є.М. Мащенко (Палеонтологічний інститут ім. О.О. Борисяка РАН) застосував
для їх збереження клейові розчини, а також метод монолітів для збереження
кістяків. Змонтовані кістяки дорослих мамонтів (самця і самки), доповнені рес-
141Праці центру пам’яткознавства, № 17, 2010 рік
тавраторами копіями відсутніх кісток, стали експонатами Палеонтологічного
музею ім. Ю.О. Орлова РАН (Москва).
З 1997 р. поблизу Ханти-Мансійська досліджується палеонтологічна
пам’ятка «Луговське» та пізньопалеолітична стоянка під керівництвом архео-
лога В.Н. Зеніна (Інститут археології та етнографії Сибірського відділення РАН,
Новосибірськ) і Є.М. Мащенка. В 2002 р. на пізньопалеолітичній стоянці був
знайдений хребець мамонта (Mammuthus primigenius), пробитий наконечни-
ком. За С 14 вік хребця становить 13400 років. У експозиційному залі палеон-
тології Державного окружного музею Природи та Людини Ханти-Мансійська
Рис. 3–4. Рештки пізньопалеолітичних жител із кісток мамонтів на поселенні Юдиново 1 в
музейному павільйоні. Фото А.А. Чубура (2001 р.).
142 ISSN 2078-0133
демонструються 2 повні кістяки мамонтів: дорослої самки і мамонтеняти.
В музеї створено також інтерактивну експозицію для дітей.
На території природного парку «Самаровський останець» відкритий
музей у вересні 2008 р. Демонструються бронзові скульптури викопних тварин
у натуральну величину та комп’ютерні моделі мамонтів, створено інформа-
ційний центр. У районі концентрації пам’яток кам’яного віку створюється
«археопарк–археодром». Передбачено музеєфікувати відкриті пам’ятки та зро-
бити натурні реконструкції жител пізнього палеоліту, мезоліту, неоліту [15].
З 2001 р. в Російській Федерації діє Міжнародний центр арктичної куль-
тури та цивілізацій (Таймирський національний округ). За ініціативою фран-
цузького полярного дослідника Бернара Б’юїга того ж року в Хатанзі відкритий
унікальний – єдиний у світі Музей мамонта у вічній мерзлоті; розроблена
спеціальна експозиція – холодильні павільйони для демонстрації замерзлих
трупів мамонтів.
Загалом, у сусідній державі з 1990–х років набуло поширення створен-
ня відповідних експозицій, присвячених викопній людині з демонстрацією
мамонтової фауни. Так, у Якутську 1991 р. створений Музей мамонта, в
2003 р. – Археологічний музей Північно-Східної Азії. У Салехарді в 2007 р.
відкритий Ямало-Ненецький музейно-виставковий комплекс (Ненецький авто-
номний округ). З 1992 р. неподалік м. Сургут у районі концентрації об’єктів
кам’яного віку – пізнього середньовіччя функціонує природно-археологічний
заповідник «Барсова гора». На території Азовського історико-археологічного
та палеонтологічного музею-заповідника (Ростовська обл.) у 1997 р. відкри-
те спеціальне приміщення для демонстрації кістяків мамонта та динотерія
неогенового періоду, а також інших великих викопних тварин. У музеї про-
водиться робота з реставрації та виготовлення зліпків черепів. Музей-театр
«Льодовиковий період» відкрито для відвідувачів 2004 р. у Москві [16].
Не всі палеонтологічні місцезнаходження з викопною фауною можуть
бути збереженими in situ. Так, у 2006 та 2008 р. у Мінську (Республіка
Білорусь) були відкриті 2 пункти у четвертинних відкладах із рештками мамон-
тів. Але, через поганий стан збереженості викопних кісток, їх експонування
поки неможливе [17].
Знання анатомії та хімічного складу різних видів кісткової тканини викоп-
них ссавців дозволяє адекватно обирати способи для їх тривалого збереження
з подальшим експонуванням у музеях. Дослідники рекомендують зберігати
палеонтологічні зразки при t° = 14–15° C та відносної вологості J = 55–60 %.
Теріологічні колекції можна зберігати при t° = 18±1° C та відносної вологості
J = 55–65 % [18].
Серед збережених археолого-палеонтологічних пам’яток in situ в
РосійськійФедерації заслуговує на увагу проведена у 1950–2000–х роках музе-
єфікація з відповідною консервацією ГПК з кісток мамонтів на багатошаро-
вому поселенні пізньопалеолітичного часу Костьонки XI (Аносовка II, жит-
ловий комплекс № 1 шару Iа) (Воронезька обл.) під керівництвом археологів
О.М. Рогачова, В.В. Попова, М.В. Аніковича, Дж. Хоффекера (Університет
143Праці центру пам’яткознавства, № 17, 2010 рік
Боулдера, США), В. Холідея (Вісконсінський університет, США). У 1980–2000–х
роках на пізньопалеолітичному поселенні Юдиново 1 (житла № 3, 4) (Брянська
обл.) археологами З.О. Абрамовою, Г.В. Григор’євою, А.А. Чубуром, реставрато-
рами Є. Мельниковою, І. Мамоновою тут також ужиті консерваційні заходи.
Над відкритими ГПК збудовані відповідні стаціонарні павільйони.
Створені Державний музей-заповідник «Костьонки» і аналогічний заповідник
«Юдиново» (рис. 3–4) [19]*.
Проводиться консервація і на багатошаровій палеолітичнїй стоянці
Зарайськ (Московська обл.). Пам’ятка відкрита в 1980 р. і систематич-
но досліджується з 1995 р. під керівництвом члена-кореспондента РАН
Х.А. Амірханова. У 1990 р. на правах філіалу цей об’єкт включений до скла-
ду Державного історико-архітектурного, художнього і археологічного музею
«Зарайський Кремль». Дослідження й консервація відкритого ГПК із кісток
мамонтів здійснюються під навісом, виготовленим із поліетиленової плівки.
Станом на початок 2007 р. розкрито 350 м2 культурного шару пам’ятки [20].
Певний досвід із музеєфікації зі збереженням викопних ссавців плей-
стоцену накопичений також у інших країнах, зокрема, Чехії, Польщі, Італії,
Франції та Чилі.
Так, широкий спектр консервантів для збереження решток відкритих
жител із мамонтових кісток, каменю, глиняної обмазки, ґрунту використаний
археологом Б. Клімою в 1947–1979 роках і археологом Ї. Свободою в 1990 та
1993 р. на пізньопалеолітичному поселенні Долні Вестоніце I (Бржецлавський
район, недалеко м. Мікулова, Моравія, Чехія). Пам’ятка відкрита в 1924 р. і
продовжує досі досліджуватися [21]. Всього на поселенні розкопано 5 ГПК
із рештками жител, два з них відкриті Б. Клімою, решта встановлена ним за
результатами розкопок геолога, палеонтолога й археолога К. Абсолона (впро-
довж 1924–1938 років).
Зокрема, в 1951 р. спільно з реставратором були застосовані механічна та
хімічна обробка кісток. Того ж року на місці розкопок установлений інформа-
ційний стенд про проведені дослідження з текстом і фотографіями; за участі
В. Гебера зроблена модель другого житла (рис. 4–6). В 1979 р. Б. Кліма офор-
мив нову археологічну експозицію Регіонального музею Мікулова, складовою
частиною якої стала демонстрація реконструйованих жител поселення.
Експериментальне поселення мисливців на мамонтів з реконструйо-
ваними трьома ГПК відкрите в 1996 р. Наступного року під керівництвом
Ї. Свободи створена нова палеолітична експозиція в с. Долні Вестоніце.
Центральним експонатом стала реконструкція житла типу юрти. Також пред-
ставлені реконструкції вогнищ, печі з виготовлення найдавніших керамічних
виробів. Створений експериментальний центр. Розроблена програму експону-
вання поселення in situ.
Недалеко м. Вроцлав (Польща) музеєфікована Ведмежа печера в гір-
ському масиві Сніжник, де виявлені культурні шари раннього та пізнього
палеоліту. Пам’ятка відкрита в 1966 р. Досліджується палеонтологами з 1967 р.
В 1974 р. їй наданий статус охоронюваного об’єкту. Входить до Ландшафтного
144 ISSN 2078-0133
Засоби, які застосовуються для збереження археолого-палеонтологічних
пам’яток
145Праці центру пам’яткознавства, № 17, 2010 рік
парку Сніжник. У печері постійно ведеться метеорологічний нагляд. Із 1992 р.
тут функціонує кліматологічна обсерваторія. При печері відкрито музей з екс-
позиціями: «Геологія», «Геоморфологія», «Палеонтологія». В останній демон-
струється повний кістяк печерного ведмедя [22].
З 1987 р. в Італії діє палеонтологічний заповідник «Петрафітта» непо-
далік м. Перуджа. Викопні рештки та відбитки ссавців раннього плейстоцену
(1,6–1,4 млн. років тому) в одній із шахт з добування бурого вугілля збережені
in situ. Створено палеонтологічну експозицію та Музей науки і техніки [23].
З 1964 р. археологом А. де Люмлеєм проводиться музеєфікація багатоша-
рової ашело-мустьєрської стоянки (700–100 тис. років тому) у печері Кон-дель-
146 ISSN 2078-0133
Араго. Створений музей з експозиці-
єю, яка розкриває побут мешканців
стоянки та природне оточення доби
плейстоцену. Збудовані приміщення
для зберігання археологічних, антро-
пологічних, палеонтологічних колек-
цій, лабораторії з консервації та виго-
товлення муляжів [24].
З 1975 р. під керівництвом
археолога Т. Діллехея (Університет
Кентуккі) ведуться дослідження піз-
ньопалеолітичної стоянки мисливців
на мастодонтів (Mammut americanum
Kerr) культури прекловіс Монте Верде,
що знаходиться недалеко с. Пеллуко за
64 км від м. Пуерто Монтт (Чилі).
Ця пам’ятка вважається одним із
найдавніших свідоцтв перебування
людини на американському конти-
ненті. За С 14 (фрагменти деревини
та кісток мастодонта) отримана серія
дат у межах 15,5–14,5 та 12,5 тис.
років. Викопний матеріал знайдений
у торфовищі. На околицях стоянки
знаходиться згаслий вулкан Осорно. В 1999 р. тут створений «археопарк» із при-
міщенням музею, де експонуються знахідки, а також зроблена реконструкція
житла мешканців стоянки; обладнана палеонтологічна лабораторія. Пам’ятка
2004 р. занесена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Також досліджу-
ється стоянка Монте Верде 2, яка існувала 13 тис. років тому [25].
Засоби, які застосовуються для збереження археолого-палеонтологічних
пам’яток наведені у таблиці наприкінці цієїрозвідки.
Таким чином, експонування палеонтологічної і археолого-палеонтологічної
спадщини в умовах парків пов’язане із розробкою наукових концепцій музеєфі-
кації відкритих пам’яток, тобто створення експозицій in situ.
Отже, з метою включення виявлених палеонтологічних пам’яток, зокре-
ма, четвертинного періоду, й археолого-палеонтологічних до туристичних
маршрутів, необхідно розробляти наукові концепції створення таких парків.
Спираючись на розробки геолога А.Г. Купцова та географа О.І. Романової
(Російський державний геологорозвідувальний університет ім. С. Орджонікідзе,
Москва, РФ), одним із авторів статті була запропонована типова схема функ-
ціонального зонування музею-заповідника («археопарку») in situ з експо-
нуванням відкритих комплексів і окремих об’єктів доби палеоліту – бронзи
[26]. Ураховуючи особливості палеонтологічних і археолого-палеонтологічних
пам’яток плейстоцену – раннього голоцену така схема потребує корегування.
Схема 1. Функціональне зонування
палеонтологічного парку.
1. – Зона пам‘ятки (заповідна зона). Територія
поширення кісткового шару та відбитків
викопних тварин; 2. – Підземна охоронна
зона; 3. – Зона охоронюваного ландшафту;
4. – Зона регулювання рекреації; 5 – Зона
стаціонарної рекреації (зона інфраструктури);
6. – Господарська зона; 7 – Зона регулювання
забудови; 8. – Буферна зона (охоронна), що
прилягає до парку.
147Праці центру пам’яткознавства, № 17, 2010 рік
Для палеонтологічних місцезна-
ходжень, де відсутня антропогенова
складова в їх утворенні, пропонує-
мо наступну схему функціонального
зонування парку (див. схему 1). Для
археолого-палеонтологічних парків
схема має дещо відмінний характер
(див. схему 2). Зауважимо, що межі
поширення культурного та кісткового
шару на поселенні чи стоянці можуть
співпадати, або кістковий шар може
розповсюджуватися за територією
формування культурного шару.
Під музеєфікацію палеонтоло-
гічних місцезнаходжень з викопною
фауною плейстоцену – раннього
голоцену розуміємо технологічний
процес, який складається з польових
палеонтологічних, геологічних та
інженерно-геологічних досліджень,
розробки програми консервації від-
критого викопного матеріалу для його
збереження in situ у спеціальних екс-
позиційних павільйонах, створення
відповідної інфраструктури для обслу-
говування створюваного парку. На відміну від археолого-палеонтологічних
пам’яток, музеєфікація палеонтологічних у багатьох випадках є доволі умов-
ною, адже відкриті місцезнаходження можуть мати тафаценотичний (аллох-
тонний) характер.
Можна виділити наступні типи експозицій для палеонтологічних парків з
викопними ссавцями четвертинного періоду:
1. Напіввідкрита (комбінована) експозиція, яка передбачає показ виявле-
них решток in situ у павільйонному режимі просто неба.
2. «Закрита» експозиція (під землею), доцільна для палеонтологічних
місцезнаходжень, досліджених у печерах, гротах, скельних навісах, гірських
виробках. Тут викопний матеріал демонструється у спеціально обладнаних
вітринах.
Під час музеєфікації археолого-палеонтологічних пам’яток із рештками
житлових конструкцій необхідно залучення палеонтолога-реставратора й
використання польової палеонтологічної лабораторії. Програми музеєфікації
таких пам’яток мають складатися з інженерно-геологічної оцінки (паспорту)
території, де розташована пам’ятка і яку передбачено експонувати in situ, та
матеріальної структури виявленого об’єкту, методів консервації, інженерно-
технічних заходів щодо охорони відкритих пам’яток in situ: встановлення ґрат,
Cхема 2. Функціональне зонування археолого-
палеонтологічного парку.
1. – Зона пам‘ятки (заповідна зона). Територія
поширення культурного шару та кісткового;
2. – Підземна охоронна зона; 3. – Зона охоро-
нюваного ландшафту; 4. – Зона регулювання
рекреації; 5. – Зона стаціонарної рекреації
(зона інфраструктури; 6. – Господарська зона;
7. – Зона регулювання забудови; 8. – Буферна
зона (охоронна зона), що прилягає до парку.
148 ISSN 2078-0133
захисних решіток, прокладання сходин, спорудження відповідних павільйонів,
навісів тощо.
Збереження викопних ссавців четвертинного періоду включає консер-
вацію та реставрацію кісткового матеріалу. Заходи з консервації відкритих
фосилій розподіляємо на 2 групи: у польових умовах і в лабораторних умовах.
У свою чергу, консервація решток ссавців складається з таких етапів: механіч-
ного препарування та хімічного препарування з метою довготривалого збері-
гання і подальшого експонування. Під час консервації необхідно використову-
вати оборотні процеси. Окремо слід розглядати спеціальні технічні прийоми,
зокрема, створюючи копії, виготовлюючи зліпки викопних тварин, муляжів.
1. Гриценко В.П., Загороднюк П.О., Іщенко А.А. Охорона палеонтологічних та стратигра-
фічних пам’яток України // Біосфери геологічного минулого України. – К.: ІГН НАН України,
1994. – С. 14–16; Рековец Л.И. Заповедание и охрана палеозоологических памятников
Украины // Там само. – С. 16–18; Івченко А. Геологічна спадщина України: історія питання
// Географія та основи економіки в школі. – 1998. – № 1. – С. 3–5; Проблеми охорони геоло-
гічної спадщини України / В.А.П. Уїмблдон, Н.П. Герасименко, А.А. Іщенко, Г.В. Лисиченко,
К.Г. Лисиченко. – К.: ДНЦ РНС НАНУ, 1999. – 129 с.; Гриценко В.П., Корнієць Н.Л., Русько
Ю.О., Ярощук Е.О. Музейний аспект вивчення геологічних пам’яток України // Вісник
Національного науково-природничого музею. – К.: Національний науково-природничий
музей НАН України, 2001. – С. 15–28; Климишин О.С. Наукова концепція фондової роботи
Державного природознавчого музею НАН України // Наукові записки Державного природо-
знавчого музею. – Львів, 2001. – Т. 16. – С. 5–34.
2. Бачинський Г.О. Тафономія антропогенових і неогенових місцезнаходжень наземних
хребетних України. – К.: Наукова думка, 1967. – С. 5–54.
3. Нікітіна А.О. Геологічні пам’ятки України: динаміка змін та перспективи збережен-
ня // Збірник наукових праць Інституту геологічних наук НАН України. – К.: Ін–т геоло-
гічних наук НАН України, 2009. – Вип. 2. – С. 42–46.
4. Івченко А.С. Геологічні пам’ятки України // Мінеральні ресурси України. – 1998. –
№ 1. – С. 38 –39; Гриценко В. Геосайти України та геологічна спадщина Європи // Геолог
України. – 2004. – № 2. – С. 55–62.
5. Нестеровський В., Криницька М. Геологічні пам’ятки: екологічні аспекти // Вісник
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія. – 2006. – № 36.
– С. 20–22.
6. Сорокіна Г.О. Геосайти Луганської області: їх раціональне використання та охо-
рона: Автореф. дис. … канд. географ. наук. – К., 2006. – 20 с.; Космачова М.В. Геосайти
Харківщини, їх раціональне використання та охорона: Автореф. дис. … канд. географ.
наук. – Х., 2008. – 22 с.
7. Гладких М.І. Пізньопалеолітичні житла, методи їх консервації та експонування //
Археологія. – 1972. – № 6. – С. 106–107; Титова О., Кепін Д. Експонування найдавніших
архітектурних пам’яток Середньої Наддніпрянщини // Pereyaslavica: Наукові записки
Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» / Збірник наукових
статей. – 2008. – Вип. 2 (4). – С. 288–293.
8. Крахмальна Т.В. Палеонтологічний музей ім. академіка В.О. Топачевського //
Міжнародна наукова конференція. До 100–річчя першої знахідки мамонта і волохатого
носорога в Старуні у 1907 році. Природно-історична спадщина Старуні. Матеріали кон-
ференції. Старуня–Львів–Івано-Франківськ–Краків 15–17 травня 2008 року. – Kraków:
Wydawnictwo Naukowe «Akapit», 2008. – С. 59–63; Вона ж. Плейстоценовая фауна мле-
копитающих в экспозиции Палеонтологического музея им. академика В.А. Топачевского
// Там само. – С. 65–70; Вона ж. Мезинская стоянка в экспозиции Палеонтологического
149Праці центру пам’яткознавства, № 17, 2010 рік
музея им. академика В.А. Топачевского // Питання історії науки і техніки. – 2009. –
№ 4. – С. 49–55.
9. Гладких М.І., Корнієць Н.Л. Нова споруда з кісток мамонта в Межиріччі // Вісник
Академії наук УРСР. – 1979. – № 9. – С. 50–54; Pean S., Nuzhny D. Mezhyrich. Subsistance
des chasseurs – culilleurs paléolithiques dans la steppe à mammmouths d’Ukraine. Boucclette.
– K.–Paris: Ін–т археології НАН України – Département de Préhistoire MN HN France,
2008. – 8 p.
10. Iakovleva L., Djindjan F. Le site Paleolitthique de Gontsy (Ukraine) et les sites a cabanes
en os de Mammouths du Paleolithique superieur recent D’Europe orientale. Les campagnes de
fouilles 1993 – 2005 a Gontsy. – K., 2005. – 28 р.
11. Адаменко О.М., Зорін Д.О., Міщенко Л.В. «Парк Льодовикового періоду» в Старуні
// Міжнародна наукова конференція. До 100–річчя першої знахідки мамонта і волохатого
носорога в Старуні у 1907 році. Природно-історична спадщина Старуні. Матеріали кон-
ференції. Старуня–Львів–Івано-Франківськ–Краків 15–17 травня 2008 року. – Kraków:
Wydawnictwo Naukowe «Akapit», 2008. – С. 13–15; Alexandrowicz S.W. Starunia i badania
czwartorzedu w tradycii i inicjatywach Polskiey Akademii Umiejetnоści. – Kraków: Polska
Akademia Umiejętności, 2004. – 261 s.; Климишин О.С., Олешко Є.В. Застосування лен-
тикулярної технології в музейній справі // Наукові записки Державного природознавчого
музею. – Львів, 2006. – Т. 22. – С. 11–16.
12. Верещагин Н.К., Громов И.М. Сбор остатков вымерших позвоночных четвертично-
го периода. – М.–Л.: Узд–во АН СССР, 1953. – 40 с.
13. Заславский М.А. Опыт бальзамирования мамонтенка // Магаданский мамонтенок.
Mammuthus primigenius (Blumenbach). – Л.: Наука, 1981. – С. 279–288; Тихонов А.Н.
Мамонт. – М. – СПб: Товарищество научных изданий КМК, 2005. – 90 с.
14. Крымгольц Г.Я. Методика сбора и обработки палеонтолого-стратиграфического
материала. – Л.: Изд–во Ленинградского ун–та, 1954. – 46 с.
15. Лавров А.В., Мащенко Е.Н. Крупнейшее захоронение мамонтов в Европе
// Природа. – 1991. – № . 1. – С. 52–55; Мащенко Е.Н. Последние мамонты Русской
равнины // Химия и жизнь. – 2000. – № 8. – С. 32–37; Він же. Луговское: «кладбище
мамонтов» и стоянка человека // Химия и жизнь. – 2004. – № 2. – С. 18–22; Лазарева С.В.
Жизнь музея в зеркале истории // Наше наследие. – 2007. – № 82. – С. 152–157.
16. Байгушева В.С. Проблемы палеонтологической работы Азовского музея-
заповедника // Проблемы региональной геологии: музейный ракурс. Материалы научно-
практической конференции – М.: Акрополь, 2004. – С. 88–90; Шидловский Ф.К. О палеон-
тологических коллекциях Музея ледникового периода в Москве // IV Международная
мамонтовая конференция. г. Якутск, 18–22 июня 2007 года. Тезисы докладов. – Якутск:
Агенство CIP НБР Саха, 2007. – С. 98–99; Бурлаков Ю.К. Юрибейский мамонтенок
// Природа. – 2007. – № 11. – С. 49–51.
17. Мотузко А.Н., Писаненко А.Д., Воробьев В.Н., Плакс Д.П., Якубовская Т.В. Новое
местонахождение мамонтовой фауны в Минске // Літасфера. – 2008. – № 2 (29). –
С. 153–157.
18. Кондратов А.В. Режим хранения музейных предметов – памятников естественной
истории // Актуальные проблемы фондовой работы музеев / Труды НИИ культуры. –
М.: НИИ культуры. 1978. – Т. 63. – С. 161–165; Россолимо О.Л., Павлинов И.Я., Зайцева
Г.А. Териологические коллекции Советского Союза. Принципы и методы хранения. –
М.: Изд–во Московского ун–та, 1986. – 160 с.; Бирштейн В.Я. О строении и химическом
составе поделочной кости, слоновых бивней и клыков моржей // Художественное насле-
дие: хранение, исследование, реставрация. – 1977. – № 2 (32). – С. 63–73.
19. Демещенко С. Венера из Костенок // National Geographic. Россия. – 2009. – Март.
– С. 56–67; Мельникова Е., Мамонова И. Химико-биологические исследования жилища
150 ISSN 2078-0133
первобытного человека эпохи палеолита // Сообщения Государственного Эрмитажа. –
СПб, 1991. – N LV. – С. 47–50.
20. Амирханов Х.А. Зарайcкая стоянка. – М.: Научный мир, 2000. – 248 с.
21. Klima B. Konservace kosti a kostenych predmetu // Archeologicke rozhledy. – 1952.
– Rocnik IV, sesit 2. – S. 154–157; Він же. Druhy sidelni objekt a keramicka pec v Dolnich
Vestonicich // Archeologicke rozhledy. – 1952. – Rocnik IV, sesit 3–4. – S. 193–197, 225–227;.
Moucha V. Vyjmani nalezu in situ v sadrovych obalech //Archeologicke rozhledy. – 1958. – Rocnik
X, sesit 3. – S. 425-428; Він же. Dolni Vestonice: taboriste lovcu mamutu. – Praha: Academia
nakladatelstvi Сeskoslovenske akademie ved, 1983. – 180 s.; Svoboda J., Klima B., Jarosova L.,
Sladek V., Skrdla P. K analyze velkych loveckych sidlist: projekt vyzkumu Gravettienu v letech
1995–1997 // Archeologicke rozhledy. – 1999. – Rocnik LI, cislo 1. – S. 9–25.
22. Трофимова Е.В. Сокровища пещеры Медвежьей // Природа. – 2008. – № 11. – С. 49–52.
23. Ambrosetti P., Faraone A., Gregori L. Pietrafitta: un Museo di paleontologia in Umbria
// Museologia scientifica. – 1987. – N 4. – P. 99–118; Gentili S., Barili A., Ambrosetti P. Lignites,
fossils and miners ! A paleontological heritage at Pietrafitta (Perugia, Central Italy) // Museologia
scientifica. – 1999. – N 1. – P. 27–40; Вони ж. Un museo per i fossili di Pietrafitta // Nuova
museologia. – 2000. – N 2. – P. 16–17.
24. Любин В.П., Беляева Е.В. Возникновение чувства гармонии у гоминид // Природа.
– 2008. – № 11. – С. 72–75.
25. Gore R. The Most Ancient Americans // National Geographic. – 1997. – Vol. 192, N 4,
October. – P. 92–99.
26. Кепін Д. Музеєфікація об’єктів археологічної спадщини в Європі (на прикладі
пам’яток первісної культури). – К.: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК,
2005. – С. 89–90.
Крахмальная Т.В., Кепин Д.В. Экспонирование палеоприродного наследия
четвертичного периода
В статье рассматриваются методические положения экспонирования иско-
паемых остатков млекопитающих плейстоцена – раннего голоцена в музеях
Украины, России, Чехии, Польши, Италии, Франции, Чили. Авторы оста-
навливаются на особенностях создания палеонтологических и археолого-
палеонтологических парков. Предложены типовые схемы их функционального
зонирования. Проанализированы средства консервации для сохранения иско-
паемого материала, применяющиеся в современной музейной практике.
Ключевые слова: плейстоцен, ранний голоцен, палеонтологический парк,
сохранение ископаемых остатков.
Krakhmalna T.V., Kepin D.V. The exhibition of the paleonatural heritage of the
Quaternary Period
Methodical regulations of the Pleistocene – Early Golocen mammals remains’ ex-
hibition in the museums of Ukraine, Russia, Czech, Poland, Italy, France, Chile are
considered in this article. The authors dwell upon the peculiarities of the creation of
paleontology and archaeological-paleontology parks. The standard schemes of their
functional zones are proposed. The facilities of conservation for preservation of the
fossil remains applied in modern museum practical have been analysed.
Key words: Pleistocene, Early Golocen, paleontology park, preservation of the fossil
remains.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-79457 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0133 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T01:58:49Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Крахмальна, Т.В. Кепін, Д.В. 2015-04-02T14:31:03Z 2015-04-02T14:31:03Z 2010 Експонування палеоприродної спадщини четвертинного періоду / Т.В. Крахмальна, Д.В. Кепін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 135-150. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/79457 У статті розглядаються методичні засади експонування викопних решток ссавців плейстоцену – раннього голоцену в музеях України, Росії, Чехії, Польщі, Італії, Франції, Чилі. Автори зупиняються на особливостях створення палеонтологічних і археолого-палеонтологічних парків. Запропоновані типові схеми їхнього функціонального зонування. Проаналізовані засоби консервації для збереження викопного матеріалу, які застосовуються в сучасній музейній практиці. В статье рассматриваются методические положения экспонирования ископаемых остатков млекопитающих плейстоцена – раннего голоцена в музеях Украины, России, Чехии, Польши, Италии, Франции, Чили. Авторы останавливаются на особенностях создания палеонтологических и археологопалеонтологических парков. Предложены типовые схемы их функционального зонирования. Проанализированы средства консервации для сохранения ископаемого материала, применяющиеся в современной музейной практике. Methodical regulations of the Pleistocene – Early Golocen mammals remains’ exhibition in the museums of Ukraine, Russia, Czech, Poland, Italy, France, Chile are considered in this article. The authors dwell upon the peculiarities of the creation of paleontology and archaeological-paleontology parks. The standard schemes of their functional zones are proposed. The facilities of conservation for preservation of the fossil remains applied in modern museum practical have been analysed. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Праці Центру пам’яткознавства Музеєзнавство Експонування палеоприродної спадщини четвертинного періоду Экспонирование палеоприродного наследия четвертичного периода The exhibition of the paleonatural heritage of the Quaternary Period Article published earlier |
| spellingShingle | Експонування палеоприродної спадщини четвертинного періоду Крахмальна, Т.В. Кепін, Д.В. Музеєзнавство |
| title | Експонування палеоприродної спадщини четвертинного періоду |
| title_alt | Экспонирование палеоприродного наследия четвертичного периода The exhibition of the paleonatural heritage of the Quaternary Period |
| title_full | Експонування палеоприродної спадщини четвертинного періоду |
| title_fullStr | Експонування палеоприродної спадщини четвертинного періоду |
| title_full_unstemmed | Експонування палеоприродної спадщини четвертинного періоду |
| title_short | Експонування палеоприродної спадщини четвертинного періоду |
| title_sort | експонування палеоприродної спадщини четвертинного періоду |
| topic | Музеєзнавство |
| topic_facet | Музеєзнавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/79457 |
| work_keys_str_mv | AT krahmalʹnatv eksponuvannâpaleoprirodnoíspadŝiničetvertinnogoperíodu AT kepíndv eksponuvannâpaleoprirodnoíspadŝiničetvertinnogoperíodu AT krahmalʹnatv éksponirovaniepaleoprirodnogonaslediâčetvertičnogoperioda AT kepíndv éksponirovaniepaleoprirodnogonaslediâčetvertičnogoperioda AT krahmalʹnatv theexhibitionofthepaleonaturalheritageofthequaternaryperiod AT kepíndv theexhibitionofthepaleonaturalheritageofthequaternaryperiod |