Функціональна адаптація пам’яток київської житлової архітектури другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
Функціональна адаптація пам’яток київської житлової архітектури другої половини ХІХ – початку ХХ ст., їх включення до сучасного життя є важливою проблемою у сфері охорони культурної спадщини. Автором дослідження визначені засади доцільної
 функціональної адаптації цінних інтер’єрів пам’яток...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Праці Центру пам’яткознавства |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80002 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Функціональна адаптація пам’яток київської житлової архітектури другої половини ХІХ – початку ХХ ст. / О.М. Сердюк // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 18. — С. 75-84. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860159701203812352 |
|---|---|
| author | Сердюк, О.М. |
| author_facet | Сердюк, О.М. |
| citation_txt | Функціональна адаптація пам’яток київської житлової архітектури другої половини ХІХ – початку ХХ ст. / О.М. Сердюк // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 18. — С. 75-84. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Праці Центру пам’яткознавства |
| description | Функціональна адаптація пам’яток київської житлової архітектури другої половини ХІХ – початку ХХ ст., їх включення до сучасного життя є важливою проблемою у сфері охорони культурної спадщини. Автором дослідження визначені засади доцільної
функціональної адаптації цінних інтер’єрів пам’яток Києва досліджуваної доби.
Функциональная адаптация памятников киевской жилищной архитектуры второй
половины ХІХ – начала ХХ веков., их включение в современную жизнь является
важным вопросом в сфере охраны культурного наследия. Автором исследования
обозначены основы целесообразной функциональной адаптации ценных интерьеров
памятников Киева в исследуемый период.
Functional adaptation of the monuments of Kyiv’s residential architecture of the second half
of 19th – the beginning of 20th centuries, their inclusion in modern life is an important issue in
cultural heritage protection. The author of the research identifi ed reasonable principles of functional
adaptation of the valuable interiors of Kyiv’s monument in investigated period.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:54:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
75Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010
Гончарова К.В. Методические принципы реставрации деревянных храмов в
Украине в 1950–1980-х годах
В статье рассмотрены осмновополагающие положение теоретической базы
методики реставрации деревянных объектов культовой архитектуры Украины «на
местах», обобщен практический опыт, выделены специфические реставрационные
приемы, примененные на практике в основных историко-этнографических регионах
страны.
Ключевые слова: охрана культурного наследия, реставрация, деревянная
архитектура, культовая архитектура, строительство храмов, целостная реставрация,
консервирование.
Honcharova K.V. Methodical principles of restoration of wooden temples in Ukraine
in 1950–1980
The article describes substantive theoretical provisions of restoration methodology of
architectural cult wooden objects of Ukraine in the fi eld, summarizes the practical experi-
ence, identifi es specifi c techniques applied in the main historical and ethnographic regions
of the republic.
Key words: preservation of cultural heritage, restoration, wooden architecture, cult archi-
tecture, temple building, holistic restoration, conservation.
УДК 725.94-044.332(477-25)«19/20»
О.М. СЕРДЮК
Функціональна адаптація пам’яток
київської житлової архітектури другої
половини ХІХ – початку ХХ ст.
Функціональна адаптація пам’яток київської житлової архітектури другої полови-
ни ХІХ – початку ХХ ст., їх включення до сучасного життя є важливою проблемою у
сфері охорони культурної спадщини. Автором дослідження визначені засади доцільної
функціональної адаптації цінних інтер’єрів пам’яток Києва досліджуваної доби.
Ключові слова: функціональна адаптація, пам’ятки житлової архітектури, цінні
інтер’єри пам’яток, критерії оцінки пам’яток.
Пам’ятки київської житлової архітектури другої половини ХІХ – ХХ ст., що
складають основу міської тканини, водночас є важливою частиною традиційного
середовища; їх мистецькі й архітектурно-композиційні якості належать не пев-
ному власнику (власникам) – вони належать історії культури, простору Києва як
історичного міста; є частиною «міської експозиції», його визначними місцями,
і в якості унікальних свідків архітектурної та містобудівної культури минулого
мають зберігатися та пропагуватися. Пам’яткам київської житлової архітектури
нова функція може забезпечити сучасну повноцінну життєдіяльність.
Збереження, реставрація та функціональна адаптація пам’яток київської
житлової архітектури, їх включення до сучасного життя міста є одним із ключо-
вих завдань охорони традиційного середовища Києва. В цьому контексті важ-
ливе використання цінних інтер’єрів житлових будівель не тільки в якості мате-
76 ISSN 2078-0133
ріальної структури, але й передусім як носія мистецько-образних якостей як
матеріалізованої традиції київської архітектурної культури, уособлення цих тра-
дицій в умовах формування повноцінного сучасного історико-архітектурного
середовища Києва. Таке завдання є важливим з точки зору політики охорони,
соціалізації та збереження естетичних якостей традиційного середовища міста.
Як зазначив відомий дослідник пам’яток архітектури та містобудування Ю.
Ранінський, «збереження однієї пам’ятки або історичної ділянки міста перед-
бачає не тільки його фізичне збереження, але й повноцінне виконання їм своїх
містобудівних функцій, використання її одного із головних засобів мистецької
виразності історичного міста» [1].
Кожна київська житлова будівля другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
створювалася в міському середовищі за певних історичних і економічних умов
з метою вирішення практичних потреб мешканців, їх архітектурно-мистецькі
форми визначалися вимогами до житла певних соціальних прошарків населення
міста. Тому київські житлові будівлі мають чітко визначену функціональну відпо-
відність. На особливостях їх створення відобразився рівень будівельної техніки й
фінансової спроможності населення Києва другої половини ХІХ – початку ХХ ст.,
архітектурне та мистецьке вирішення житла зумовлювалося утилітарними вимо-
гами, рівнем розвитку будівельної техніки і мало задовольняти духовні потреби
тогочасного київського суспільства, тобто «відповідати ідеалам епохи, узгоджува-
тись зі світосприйняттям та естетичними уподобаннями людей…» [2].
Пам’ятки, які з часом втрачають свої первісні функції потрібно присто-
совувати, функціонально адаптувати. Функціональна адаптація пам’яток, їх
включення до суспільного життя є важливою складовою охорони культурної
спадщини. Вдала функціональна адаптація пам’яток житлової архітектури є
важливою умовою забезпечення їх подальшої охорони та соціалізації, і разом із
тим, забезпечення збереження традиційного характеру середовища.
Дотепер у пам’яткоохоронній науці є різні визначення вимог до функціо-
нальної адаптації пам’яток. Зокрема, дослідник цієї проблеми А. Лесик зазна-
чає, що «ступінь конструктивно-планувальних змін у будівлях, які присто-
совуються повинна враховувати, передусім, історико-архітектурну цінність
пам’ятки архітектури». Крім того, технічний стан, планувальні особливості,
якості середовища та вимоги до технічного оснащення пам’яток [3].
Ґрунтовно проблема використання пам’яток, надання їм нової функції
опрацьована Ю. Ранінським, який висуває 5 вимог до відповідності функціо-
нальної адаптації будівель. Перша з них – нова функція повинна бути узгодже-
на з архітектурними формами будівлі. Друга – для інтер’єрів будівлі має бути
підібрана нова функція, що передбачає технологічні або побутові процеси, які
не зашкодять збереженню матеріальної структури пам’ятки; серед них дослід-
ник називає: відпочинок, ночівлю, організацію вільного часу, харчування. Третя
вимога – нове обладнання пам’ятки та режим його експлуатації має бути без-
печним. Четверта – режим використання з відповідним відвідуванням об’єкту.
В цьому випадку функція музею, виставкової чи концертної зали, бібліотеки є
найбільш оптимальною новою функцією пам’ятки. І навпаки – навчальні примі-
77Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010
щення, офіси, посольства ізолюють пам’ятки архітектури від суспільного життя,
не забезпечуючи доступ до їх інтер’єрів. Насамкінець, п’ята вимога – між функ-
цією й образно-мистецьким змістом пам’ятки не повинно виникати невідповід-
ності, яка може зруйнувати естетичну цінність сприйняття об’єкту, знизити його
якості як історичної будівлі. Таким негативним прикладом у м. Києві, напри-
клад, є функціональна адаптація особняків на вул. Богдана Хмельницького, 60 та
вул. Володимирській, 49. Потрібно зберігати етичне ставлення до архітектурно-
мистецьких форм пам’яток житлової архітектури [4].
Однак жодна з перелічених вимог не визначає умов до збереження цін-
них інтер’єрів пам’яток, урахування особливостей їх функціональної адаптації.
Автором пропонується під час визначення майбутнього функціонального вико-
ристання пам’ятки враховувати історико-культурну значущість об’єкту, стан жит-
лової будівлі, збереженість планувально-просторової структури та традиційного
середовища, визначати ступінь ймовірних втручань з метою її [пам’ятки] сучас-
ного обладнання. Автор пропонує методологічні засади охорони та збереження
пам’яток київської житлової архітектури другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
визначати уточненим залежно від значущості житлових будівель, стану збере-
ження планувальної структури та видів мистецтва, які знаходяться в інтер’єрах
пам’яток. Розуміння історико-культурної сутності об’єктів культурної спадщини,
їх оцінка має не тільки науковий інтерес, але й велике значення для забезпечен-
ня їх охорони, реставрації, функціональної адаптації та виявлення культурних
традицій Києва. Критерієм оцінки пам’яток є їх історико-культурна та соціаль-
на значущість. Установлено, що історико-культурна значущість пам’яток київ-
ської житлової архітектури досліджуваної доби, визначається, передусім, їх сус-
пільною цінністю як своєрідних «документів» з історії міста, разом із тим, вони
є витворами архітектури та мистецтва [5]. Кожна київська житлова будівля, що
є пам’яткою архітектури, є водночас пам’яткою як архітектури так і мистецтва,
має свій власний образ сформований добою еклектики та модерну. Історико-
культурний образ пам’яток київської житлової архітектури другої половини ХІХ
– початку ХХ ст., їх історичний зміст є уособленням їх як меморіального об’єкту,
що має форми та мистецькі якості твору архітектури.
Важливою, нематеріальною складовою пам’яток київської житлової архі-
тектури є закладена в них історична пам’ять, яка знаходить своє матеріальне
втілення в місці розташування, об’ємно-просторовій та матеріально-технічній
структурі об’єктів дослідження й окремих їх частин. Залежно від формально-
типологічних ознак певних об’єктів культурної спадщини історична пам’ять
матеріалізується: в житлових будинках (у місці їх розташування), матеріально-
технічній структурі (матеріали та конструкції), розпланувально-просторовій ком-
позиції, збережених цінних інтер’єрів, рухомих предметах, обладнанні й устат-
куванні, пов’язаних із нерухомими об’єктами культурної спадщини. Київські
житлові будівлі, садиби, квартири та кабінети в житлових будинках, які пов’язані
з життям і діяльністю видатних діячів науки, культури та мистецтва, які зберіга-
ють свідчення їх наукової й творчої діяльності, а також житлові будівлі, пов’язані
з визначними науковими та культурними подіями (науковими з’їздами тощо),
належать до об’єктів, пов’язаних із наукою, освітою і культурою [6].
78 ISSN 2078-0133
Історико-культурна значущість, збереженість образу житлових будівель, що
є пам’ятками архітектури Києва другої половини ХІХ – початку ХХ ст., визнача-
ють соціальне та духовне значення їх як об’єктів культурної спадщини. Пам’ятки
житлової архітектури цієї доби, що за підрахунками автора даного дослідження
становлять до 40 % об’єктів культурної спадщини Києва, мають велике значення
для наукового вивчення історії міста, формування традицій міської культури [7].
В цьому процесі важливу роль відіграють властивості пам’яток київської жит-
лової архітектури як об’єктів наукового, історичного, естетичного та мистецько-
го пізнання, оскільки з часом ці пам’ятки все більше і більше набувають таких
якостей і стають самодостатнім архітектурним експонатом. Для того, щоб вони
продовжували «жити», бути суспільно корисними, пам’ятки житлової архітек-
тури Києва досліджуваної доби мають бути включені до сучасного життя, вико-
нувати свої функції як об’єкти показу, незалежно від їх форми використання.
Оскільки однією з визначальних для об’єктів культурної спадщини є їх соціаль-
на та духовна функції.
Не можна не погодитися з Л. Прибєгою, що «визначальним фактором при
ухваленні рішення щодо спрямованості функціональної адаптації пам’ятки має
бути її історико-культурна змістовність, втілена в архітектурній формі і матері-
альній структурі пам’ятки» [8]. Домінуючим у історико-культурній значущос-
ті пам’яток житлової архітектури є її функціонально-утилітарний і мистецький
зміст, відображений у архітектурно-художніх формах та історичній інформації,
яку вони несуть у собі.
Виходячи з історико-культурної цінності пам’ятки, її технічного стану, з
метою охорони об’єктів культурної спадщини, зокрема, їх інтер’єрів, автором
дослідження виявлені та систематизовані принципи доцільної адаптації:
- відповідність інтер’єру пам’ятки новій функції;
- відповідність нової функції збереженій планувальній структурі об’єкту;
- забезпечення збереження інтер’єрів пам’ятки, елементів їх архітектурно-
художнього опорядження;
- відповідність інтер’єру його первісному архітектурно-мистецькому
образу, його узгодженість;
- доступність збережених інтер’єрів пам’ятки для огляду широкими кола-
ми громадськості.
Виходячи з викладеного вище обов’язковим етапом проведення робіт на
пам’ятках відповідно до норм пам’яткоохоронного законодавства є здійснен-
ня комплексних наукових досліджень [9]. Вони проводяться з метою отри-
мання матеріалів про культурно-історичну й архітектурно-мистецьку цінність
пам’ятки; отримання оцінки ступеня збереженості цінних інтер’єрів об’єкту,
прийняття рішень стосовно житлової будівлі з метою визначення форми її
подальшої охорони, реставрації та функціональної адаптації.
Автором пропонується визначити головні фактори, щодо методів роботи
з об’єктами культурної спадщини, які зберігають цінні інтер’єри і належать до
пам’яток житлової архітектури:
- розміщення їх у структурі міської забудови (комплекс будівель, квартал,
окремий будинок);
79Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010
- наявність уже відреставрованих об’єктів, групи об’єктів;
- архітектурно-мистецькі особливості об’єкту (об’єктів);
Головними факторами, що визначають методи роботи з цінними
інтер’єрами пам’яток, є:
- наявність збереженої планувальної структури пам’яток житлової архі-
тектури з функціональним призначенням приміщень (кабінет, вітальня, їдаль-
ня, спальня тощо);
- характер архітектурно-митецьких засобів естетичної організації примі-
щень (індивідуально-типовий);
- наявність архівної (бібліографічної) інформації про особливості
архітектурно-мистецького декоративного оздоблення інтер’єру;
- визначення методів роботи (консервація, реставрація, відновлення втра-
чених деталей, заміна конструктивних елементів, тощо);
- визначення ступеня збереженості об’єкту, його інтер’єру;
- визначення предмету охорони, об’єкту.
Наступним етапом є стратегія розробки проектної документації з рестав-
рації та функціональної адаптації. Тому процес визначення обсягів існуючої
інформації, її детальної обробки необхідної для прийняття кожного, конкрет-
ного, проектного рішення, його ґрунтовності й виваженості потрібен належний
рівень основної інформації, що забезпечує вирішення проблем, що виникають.
Зазначені дослідження фактично є науковим обґрунтуванням проек-
тних рішень щодо реставрації та пристосування об’єктів і здійснюються у
двох напрямах: історико-архівні та бібліографічні дослідження і натурні дослі-
дження – історико-архітектурна інвентаризація пам’яток житлової архітекту-
ри. Історико-архівні та бібліографічні дослідження проводяться з метою збору,
опрацювання, систематизації й вивчення письмових, ілюстративних матеріа-
лів і документів, що містять відомості про пам’ятку, її опис і зображення. Ці
матеріали дають можливість визначити коло історичних подій, унаслідок яких
виникла та змінювалася пам’ятка, її архітектурну-мистецьку роль та історичне
значення в традиційному міському середовищі [10].
Під час натурних досліджень пам’яток житлової архітектури необхідно
зафіксувати всі цінні елементи архітектурно-мистецького вирішення об’єкта
та його частин, виконати архітектурні обміри; визначити орієнтовне датуван-
ня; місце та схему його розташування з умовною орієнтацією; історичну функ-
ціональну типологію та загальну розпланувально-просторову характеристику
пам’ятки. Такі ретельні обстеження пам’яток житлової архітектури, виконан-
ня всіх видів науково-дослідних робіт, бібліографічних, архівних і натурних
з детальною історико-архітектурною інвентаризацією, фіксацією всіх елемен-
тів є підставою для наступного етапу робіт – створення проекту пристосуван-
ня функціональної адаптації об’єкту. Автор пропонує, щоб до складу робо-
чих креслень проекту функціональної адаптації входили: креслення елементів
декору із зазначенням матеріалів і технології виготовлення; розгортки фасадів
та інтер’єрів із специфікацією видів робіт і паспортом пофарбувань, відомос-
ті опоряджувальних робіт. У пояснювальній записці до проекту пристосуван-
80 ISSN 2078-0133
ня обов’язково потрібно дати характеристику архітектурного та стилістичного
вирішення з наявністю декоративного оздоблення цінних інтер’єрів; позначити
ступінь збереження планувальної структури, характер сучасного використання
об’єкта та наявність візуальних слідів перебудов [11].
Однією з головних проблем охорони пам’яток київської житлової архітек-
тури є збереження цінних інтер’єрів об’єктів. На думку автора роботи голов-
ною умовою проведення робіт із реставрації та функціональної адаптації
пам’ятки є обов’язкове визначення її подальшого використання зі збереженням
цінних інтер’єрів. З метою розкриття естетичних та історичних цінностей збе-
режених київських житлових інтер’єрів, автором визначені умови його охоро-
ни та подальшого використання:
- розробленню проектної документації з реставрації та функціональної
адаптації об’єкту мають передувати ґрунтовні, комплексні наукові дослідження
– історико-архівні, архітектурні, інженерні та науково-технологічні;
- проектні рішення щодо реставрації та функціональної адаптації цінних
інтер’єрів пам’яток повинні передбачити найменше втручання та зміни, забез-
печувати максимальне збереження матеріальних складових пам’яток у автен-
тичному стані;
- збереження матеріальної структури пам’ятки та планувального рішення
її інтер’єрів; декоративно-мистецького оздоблення й елементів опорядження –
ліпного декору, монументального живопису, архітектурної кераміки, художньо-
го металу; пластичного вирішення, що є невід’ємною частиною об’єкту;
- під час виконання робіт із реставрації та функціональної адаптації
об’єкту слід застосовувати традиційні для пам’яток технології та матеріали;
- зміна функціонального призначення пам’ятки, її розпланування визнача-
ються на підставі обґрунтованих проектних рішень.
Такі заходи є можливими тільки шляхом проведення інвентаризацій, ство-
рення належної облікової документації із зазначенням цінних пам’яткових
інтер’єрів з наступним унесенням їх до Державного реєстру й укладенням із
власником (користувачем) пам’ятки охоронних договорів. На цьому методоло-
гічному підґрунті базуються основні принципи визначення утилітарної функ-
ції пам’яток архітектури, напрацьовані реставраційною наукою. Підсумовуючі
визначені принципи, пам’яткоохоронці повинні забезпечити визначення нової
функції об’єктів пристосованої до нових соціальних умов.
Утилітарна функція пам’яток київської житлової архітектури досліджу-
ваної доби є важливою не тільки для забезпечення їх охорони, але й виявлення
історичного та культурного змісту й образу цих об’єктів. Найбільш прийнятною
для забезпечення охорони пам’яток житлової архітектури є використання їх за
первісним функціональним призначенням, коли об’єкт залишається, наприклад,
житлом (як більшість прибуткових будинків Києва). Такі пам’ятки київської
житлової архітектури другої половини ХІХ – початку ХХ ст., що використову-
ються за своїм первісним призначенням, мають цілісний історико-культурний
образ. Так, цілісністю історико-культурного образу характеризуються прибутко-
ві будинки на вулицях: Пушкінській, 21 (арх. Й. Зекцер, 1909–1910), Хрещатику,
81Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010
15 (арх. П. Андрєєв, 1913–1914), Великій Житомирській, 8 (арх. М. Бобру сов,
1912) та інших, що використовуються й нині як житлові будівлі [12].
Пам’ятки житлової архітектури, які не використовуються, поступово
руйнуються (наприклад, прибуткові будинки на вул. Ярославів Вал, 1, вул.
Велика Житомирська, 32, вул. Івана Франка, 17 тощо). Це стосується, навіть, від-
реставрованих об’єктів архітектурної спадщини (особняк на вул. Шовковичній,
17 (автор проекту реставрації арх. В. Шкляр); Андріївському узвозі, 15 (автор
проекту реставрації та пристосування під готель – той-таки арх. В. Шкляр)).
Нова функція й адаптація київських житлових будівель не повинна стати
приводом для нищення пам’яток [13]. На жаль, такий приклад відомий авто-
ру даного дослідження з власної практики. Мова іде про свідоме знищення в
2001 р. фахівцями НДІ «Укрпроектреставрація» (майстерня арх. В. Смирнова)
цікавої пам’ятки київської житлової архітектури на вул. Ярославів Вал, 29
(арх. А. Сопоцинський, 1869; надбудова – арх. М. Гардені, 1898). Пам’ятка збе-
регла цінні інтер’єри, була досліджена та зафіксована в 1994 р. групою фахів-
ців, очолюваною автором даного дослідження [14].
Функціональна адаптація повинна відповідати історико-культурній сут-
ності об’єкту, особливо важливо, щоб нова функція не змінювала обра-
зу пам’ятки житлової архітектури [15]. Таким неприпустимим прикла-
дом зміни образу пам’ятки є сучасна функціональна адаптація особняка на
вул. Богдана Хмельницького, 60 під консульський відділ посольства республі-
ки Польща в Україні. Непоправних змін через некоректну функціональну адап-
тацію під офісну будівлю зазнав образ особняка на вул. Володимирській, 49.
«Реставрація та пристосування» не тільки змінили сприйняття образу житло-
вої будівлі, але спотворило та знищило її пам’яткові інтер’єри. Зазначене вище
використання та пристосування цих пам’яток під нове функціональне призна-
чення негативно вплинуло на архітектурні, мистецькі й естетичні особливості
житлових будівель, спотворило їх образ, що склався історично.
Від оцінки архітектурно-мистецьких форм збереженості, матеріальної
структури й усвідомлення соціально-духовної функції пам’яток, значущості
збереження їх образу залежить, відповідно, визначення нової утилітарної функ-
ції житлової будівлі. На думку відомого пам’яткоохоронця Л. Прибєги, більш
прийнятним для визначення дій, пов’язаних із сучасним утилітарним викорис-
танням об’єктів архітектурної спадщини є застосування терміну «функціональ-
на адаптація» [16].
Одним із першочергових завдань органів охорони культурної спадщини
стосовно пам’яток київської житлової архітектури вбачаємо продумане вклю-
чення пам’ятки в сучасні суспільні процеси, що включає, передусім, функціо-
нальну адаптацію пам’ятки житлової архітектури, що забезпечує збереження її
архітектурно-художнього образу, планувально-просторової структури, мистець-
ких якостей, сприяє її відвідуванню та подальшому збереженню як об’єкта куль-
турної спадщини. Так, вельми вдалим, наприклад, є пристосування київських
особняків під бібліотеки, театри тощо. Хоч оптимальним варіантом слід усе ж
вважати використання пам’яток за первісним функціональним призначенням.
82 ISSN 2078-0133
Існує проблема нового утилітарного використання пам’яток київської
житлової архітектури другої половини ХІХ – початку ХХ ст., що втратили свою
первісну функцію й не можуть використовуватися в якості житлових будівель.
Тому вирішення питання пристосування об’єкту, його функціональна адапта-
ція має ґрунтуватися на аналізі взаємодії архітектурно-мистецьких форм та
історико-культурного змісту пам’ятки.
З цією метою автором даного дослідження запропонована підготовка
інформації за певною формою, що допоможе визначити характер майбутньо-
го пристосування пам’яток житлової архітектури Києва досліджуваної доби,
що складається з:
- короткої історичної довідки про об’єкт дослідження з зазначенням функ-
ціонального використання;
- характеристики стану збереженості первісної планувальної структури та
цінних елементів опорядження інтер’єрів;
- характеристики-обґрунтування майбутнього використання, форм мож-
ливої функціональної адаптації об’єкту.
Вирішення проблеми нового функціонального використання пам’ятки жит-
лової архітектури має базуватися на експертній оцінці архітектурно-мистецьких
форм, матеріальної структури й усвідомленні соціально-духовної функції істо-
ричного об’єкту, його образу, відповідно до якого пам’яткоохоронці мають реко-
мендувати визначення нової утилітарної функції житлової будівлі [17].
На підставі дослідженого матеріалу автором даного дослідження запро-
поновані найбільш доцільні форми функціональної адаптації цінних інтер’єрів
пам’яток київської житлової архітектури з їх подальшим збереженням. Для
прибуткових будинків таким рішенням є:
- створення меморіальних музеїв-квартир у помешканнях видатних діячів
(наприклад, А. Бучми на вул. Володимирській, 8/12, Б. Гримі на вул. Хрещатик,
15); збереження в якості музею дає можливість експонувати саму пам’ятку, її
мистецько-естетичні якості стають частиною експозиції – як у випадку з сучас-
ним Музеєм Російського мистецтва у Києві [18].
- відтворення первісної функції історичних приміщень кафе, рестора-
нів, магазинів на перших поверхах будинків (наприклад, на вулицях Ярославів
Вал, 1; Володимирській, 8/14; Володимирській, 39; Богдана Хмельницького,
30; й інших);
Для особняків – створення музею, бібліотеки, навчального закладу, офіс-
ної установи представницького характеру, інтер’єри яких використовуються
таким чином, аби забезпечити доступ до ознайомлення з пам’яткою.
Кожен об’єкт київської житлової архітектури, що має статус пам’ятки
потребує індивідуального підходу та, відповідно, прийняття нестандартних
рішень, детальної підготовки матеріалів, аналізу існуючого стану збереженості,
визначення методів роботи щодо подальшої охорони та функціональної адапта-
ції кожної окремої пам’ятки.
У цілому, даним дослідженням установлено, що утилітарна функція
пам’яток є значним фактором у визначенні форм збереження об’єктів і вияв-
83Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010
ленні їх історико-культурного змісту й образу. Важливою складовою охоро-
ни культурної спадщини є функціональна адаптація пам’яток, їх включення
до суспільного життя. Автором дослідження запропоновані найбільш доцільні
форми використання цінних інтер’єрів пам’яток із їх подальшим збереженням,
визначені засади доцільної функціональної адаптації: відповідність інтер’єру
пам’ятки новій функції, відповідність нової функції збереженій планувальній
структурі об’єкту, забезпечення збереження інтер’єрів пам’ятки, елементів їх
архітектурно художнього оздоблення та опорядження; доступність збережених
інтер’єрів пам’ятки для огляду широкими колами громадськості.
Джерела та література
1. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Ил. Справ.-
каталог. В 4-х т. / Редкол.: Н. Жариков (гл. ред.) и др. – К.: Будівельник, 1983. – Т. 1. Киев;
Киевская область / Редкол.: Ю. Асеев (отв. ред.) и др. – 160 с.
2. Прибєга Л. Охорона та реставрація об’єктів архітектурно-містобудівної спадщини
України: методичний аспект. – К.: Мистецтво. 2009. – 304 с.
3. Лесик А. Охрана и рациональное использование памятников архитектуры. – Львів:
Вища школа, 1987. – С. 128.
4. Ранинский Ю. Основы сохранения памятников архитектуры в преемственном
развитии ансамбля. – М.: МАРХИ, 1979. – С. 90.
5. Прибєга Л. Вказана праця.
6. Методичні рекомендації щодо визначення предмету охорони пам’яток істо-
рії затверджено Наказом Міністерства культури і туризму України від 02.11.2009 р.
№ 956/0/16-09.
7. Тарутінова І. Пам’ятки Києва в цифрах // Культурна спадщина Києва: Дослідження
та охорона історичного середовища. – К.: АртЕк, 2003.
8. Прибєга Л. Функціональна адаптація об’єктів архітектурної спадщини (методоло-
гічний аспект) // Праці Центру пам’яткознавства. Вип. 14. – 2008. – С. 94–98.
9. Державні будівельні норми України: Реконструкція, ремонт, реставрація об’єктів
невиробничої сфери. Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам’ятках куль-
турної спадщини // ДБН В.3.2-1 – 2004 (офіційне видання). – К.: Держбуд України, 2005.
10. Методичні рекомендації…
11. Державні будівельні норми України: Склад, зміст, порядок розроблення, пого-
дження і затвердження науково-проектної документації для реставрації об’єктів нерухо-
мої культурної спадщини // ДБН А.2.2-6-2008 – 2008 (офіційне видання). – К.: Держбуд
України, 2008.
12. Звід пам’яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. / Редкол.: Голов.
ред.: В. Смолій та ін. – Кн. 1, ч. 1. А–Л / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін.;
Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Л. Федорова. – К.: Голов. ред. Зводу пам’яток історії
та культури при вид-ві «Укр. енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1999. – 584 с.; Кн. 1, ч.
2. М–С / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін.; Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко,
Л. Федорова. – К.: Голов. ред. Зводу пам’яток історії та культури при вид-ві «Укр. енци-
клопедія» ім. М.П. Бажана, 2004. – С. 585–1213.
13. Прибєга Л. Охорона та реставрація…
14. Сердюк О. Київське житло другої половини ХІХ – початку ХХ століття: науково-
довідкове видання. – Львів: «Центр Європи», 2010. – 608 с.
15. Ранинский Ю. Вказана праця. – С. 90.
16. Прибєга Л. Функціональна адаптація… – С. 94–98.
17. Ранинский Ю. Вказана праця. – С. 90.
18. Там само.
84 ISSN 2078-0133
Сердюк Е.М. Функциональная адаптация памятников жилищной
архитектуры второй половины ХІХ – начала ХХ веков.
Функциональная адаптация памятников киевской жилищной архитектуры второй
половины ХІХ – начала ХХ веков., их включение в современную жизнь является
важным вопросом в сфере охраны культурного наследия. Автором исследования
обозначены основы целесообразной функциональной адаптации ценных интерьеров
памятников Киева в исследуемый период.
Ключевые слова: функциональная адаптация, памятники жилищной архитектуры,
ценные интерьеры памятников, критерии оценки памятников.
Serdiuk O.M. Functional adaptation of the monuments of Kyiv’s residential architec-
ture of the second half of 19th – the beginning of 20th centuries
Functional adaptation of the monuments of Kyiv’s residential architecture of the second half
of 19th – the beginning of 20th centuries, their inclusion in modern life is an important issue in
cultural heritage protection. The author of the research identifi ed reasonable principles of func-
tional adaptation of the valuable interiors of Kyiv’s monument in investigated period.
Key words: functional adaptation, monuments of residential architecture, valuable monu-
ment’s interiors, criteria for sites evaluating.
УДК 347.787(091)(477.46)
Т.Д. ТОВСТЕНКО,
М.Ю. ТЯМІН
Етапи розвитку розпланування
та забудови м. Умані
Стаття присвячена етапам розвитку планування та забудови м. Умані, які відобра-
жають соціально-економічні й історичні умови життя цього міста, естетичні уподо-
бання міської спільноти.
Ключові слова: історія, архітектура, розпланування, забудова.
Умань – районний центр Черкаської області, має досить складну і супер-
ечливу історію розвитку. Щодо виникнення міста існують різні версії.
У працях голландського вченого А. Целлерія (Келлера) Умань вказується
під 1459 р., як південне поселення краю. Історики вважають, що дату виник-
нення Умані слід віднести до 1609 р. за першою згадкою в сеймовому акті,
складеному на основі висновків комісії, що визначала межі Уманської пусти-
ні й називала її «Уманью» [1]. Комісію очолював Брацлавський, Вінницький та
Звенигородський староста Валентин Олександр Калиновський, якому ця міс-
цевість була «пожалувана» [2]. У офіційно затвердженому списку населених
місць України зазначена дата виникнення міста – 1616 р.
Відомий дослідник Умані краєзнавець Г.Ю. Храбан на основі архівних і
літературних джерел стверджує, що поселення, яке спрадавна існувало на тери-
торії Умані, не раз виникало та зникало. Літописні згадки вказують на імовірне
існування міста «Умінь» у ХІІІ ст. ще за доби Київської Руси-України [3].
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-80002 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0133 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:54:13Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Сердюк, О.М. 2015-04-09T15:45:18Z 2015-04-09T15:45:18Z 2010 Функціональна адаптація пам’яток київської житлової архітектури другої половини ХІХ – початку ХХ ст. / О.М. Сердюк // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 18. — С. 75-84. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80002 725.94-044.332(477-25)«19/20» Функціональна адаптація пам’яток київської житлової архітектури другої половини ХІХ – початку ХХ ст., їх включення до сучасного життя є важливою проблемою у сфері охорони культурної спадщини. Автором дослідження визначені засади доцільної
 функціональної адаптації цінних інтер’єрів пам’яток Києва досліджуваної доби. Функциональная адаптация памятников киевской жилищной архитектуры второй
 половины ХІХ – начала ХХ веков., их включение в современную жизнь является
 важным вопросом в сфере охраны культурного наследия. Автором исследования
 обозначены основы целесообразной функциональной адаптации ценных интерьеров
 памятников Киева в исследуемый период. Functional adaptation of the monuments of Kyiv’s residential architecture of the second half
 of 19th – the beginning of 20th centuries, their inclusion in modern life is an important issue in
 cultural heritage protection. The author of the research identifi ed reasonable principles of functional
 adaptation of the valuable interiors of Kyiv’s monument in investigated period. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Праці Центру пам’яткознавства Архітектурна та містобудівна спадщина Функціональна адаптація пам’яток київської житлової архітектури другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Функциональная адаптация памятников жилищной архитектуры второй половины ХІХ – начала ХХ веков Functional adaptation of the monuments of Kyiv’s residential architecture of the second half of 19th – the beginning of 20th centuries Article published earlier |
| spellingShingle | Функціональна адаптація пам’яток київської житлової архітектури другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Сердюк, О.М. Архітектурна та містобудівна спадщина |
| title | Функціональна адаптація пам’яток київської житлової архітектури другої половини ХІХ – початку ХХ ст. |
| title_alt | Функциональная адаптация памятников жилищной архитектуры второй половины ХІХ – начала ХХ веков Functional adaptation of the monuments of Kyiv’s residential architecture of the second half of 19th – the beginning of 20th centuries |
| title_full | Функціональна адаптація пам’яток київської житлової архітектури другої половини ХІХ – початку ХХ ст. |
| title_fullStr | Функціональна адаптація пам’яток київської житлової архітектури другої половини ХІХ – початку ХХ ст. |
| title_full_unstemmed | Функціональна адаптація пам’яток київської житлової архітектури другої половини ХІХ – початку ХХ ст. |
| title_short | Функціональна адаптація пам’яток київської житлової архітектури другої половини ХІХ – початку ХХ ст. |
| title_sort | функціональна адаптація пам’яток київської житлової архітектури другої половини хіх – початку хх ст. |
| topic | Архітектурна та містобудівна спадщина |
| topic_facet | Архітектурна та містобудівна спадщина |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80002 |
| work_keys_str_mv | AT serdûkom funkcíonalʹnaadaptacíâpamâtokkiívsʹkoížitlovoíarhítekturidrugoípolovinihíhpočatkuhhst AT serdûkom funkcionalʹnaâadaptaciâpamâtnikovžiliŝnoiarhitekturyvtoroipolovinyhíhnačalahhvekov AT serdûkom functionaladaptationofthemonumentsofkyivsresidentialarchitectureofthesecondhalfof19ththebeginningof20thcenturies |