Діяльність «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины» в Україні

У статті розповідається про діяльність кількох українських відділень «Товариства захисту та збереження в Росії пам’яток мистецтва і старовини».

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2010
Main Author:	Примак, А.Ф.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 2010
Series:	Праці Центру пам’яткознавства
Subjects:	Історичне пам’яткознавство
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80017
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Діяльність «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины» в Україні / А.Ф. Примак // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 18. — С. 224-231. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-80017
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-800172025-02-23T18:23:12Z Діяльність «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины» в Україні Деятельность «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины» в Украине Activity of «Society of defense and protect in Russia of monuments of art and old times» in Ukraine Примак, А.Ф. Історичне пам’яткознавство У статті розповідається про діяльність кількох українських відділень «Товариства захисту та збереження в Росії пам’яток мистецтва і старовини». В статье рассказывается о деятельности нескольких украинских отделений «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины». In the article told about activity of a few Ukrainian organizations of «Society of defense and protect in Russia of monuments of art and old times». 2010 Article Діяльність «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины» в Україні / А.Ф. Примак // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 18. — С. 224-231. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80017 94(477):061«1910» uk Праці Центру пам’яткознавства application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історичне пам’яткознавство Історичне пам’яткознавство
spellingShingle	Історичне пам’яткознавство Історичне пам’яткознавство Примак, А.Ф. Діяльність «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины» в Україні Праці Центру пам’яткознавства
description	У статті розповідається про діяльність кількох українських відділень «Товариства захисту та збереження в Росії пам’яток мистецтва і старовини».
format	Article
author	Примак, А.Ф.
author_facet	Примак, А.Ф.
author_sort	Примак, А.Ф.
title	Діяльність «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины» в Україні
title_short	Діяльність «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины» в Україні
title_full	Діяльність «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины» в Україні
title_fullStr	Діяльність «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины» в Україні
title_full_unstemmed	Діяльність «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины» в Україні
title_sort	діяльність «общества защиты и сохранения в россии памятников искусства и старины» в україні
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
publishDate	2010
topic_facet	Історичне пам’яткознавство
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80017
citation_txt	Діяльність «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины» в Україні / А.Ф. Примак // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 18. — С. 224-231. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Праці Центру пам’яткознавства
work_keys_str_mv	AT primakaf díâlʹnístʹobŝestvazaŝityisohraneniâvrossiipamâtnikoviskusstvaistarinyvukraíní AT primakaf deâtelʹnostʹobŝestvazaŝityisohraneniâvrossiipamâtnikoviskusstvaistarinyvukraine AT primakaf activityofsocietyofdefenseandprotectinrussiaofmonumentsofartandoldtimesinukraine
first_indexed	2025-11-24T09:52:19Z
last_indexed	2025-11-24T09:52:19Z
_version_	1849664931620716544
fulltext	224 ISSN 2078-0133 7. Архив ФСБ Ростовской области. 8. Журнал Московской Патриархии. 1960, № 5, с. 31-33. 9. Отчет Екатеринославского епископа об осмотре церквей и ЦПШ г. Бахмута в 1901 году.Фонді Артемовского музея. 10. Личный состав служащих в духовно-учебных заведениях Екатеринославской епар- хии на 1900-1901 учебный год. Екатеринослав, 1900. 11. Екатеринославские епархиальные ведомости. – 1900. - №11-12. Епархиальные изве- стия // Екатеринославские епархиальные ведомости. – 1900. - №3 – с. 33-42 Екатеринославские епархиальные ведомости. – 1900. - №7. – с. 169-175. 12. Симбирская Голгофа (1917-1938). Сост. свящ. Владимир Дмитриев. Ульяновск, 1996. С.49-58; о.А.Скала. Церковь в узах. Ульяновск, 2005. Журнал N 39 заседания Священного Синода Русской Православной Церкви от 17 августа 2004 г. 13. ГА СБУ– Ф.2 – Оп.1. –С. 10761. С.И.Татаринов.Репрессированные православные иерархи из Бахмута и Сталино. В статье впервые рассмотрены судьбы ренпрессированных советами иерахов православной церкви, которые родились, учились или служили в Бахмутском уезде - Алексия Дородницына, Алексия Баженова,, Николая Феодосьева, Иоаникия Соколовского, Иосафа Попова, Иоакима Пухальского. УДК 94(477):061«1910» А.Ф. ПРИМАК Діяльність «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины» в Україні У статті розповідається про діяльність кількох українських відділень «Товариства захисту та збереження в Росії пам’яток мистецтва і старовини». Ключові слова: охорона пам’яток, благодійні товариства, Батурин, Микола Біля- шівський. Актуальність теми зумовлена дослідженням діяльності товариств у спра- ві охорони пам’яток історії та культури в Україні, зокрема, «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины» (далі – Товариство). Говорячи про певну лакуну в історії пам’яткоохоронних заходів, маємо на увазі лише відділення Товариства, відкриті – за попередніми дослідженнями – в Чернігові та Харкові. Запропонована тема не знаходить певного висвітлення навіть на заходах присвячених 300-літтю Батуринської трагедії, які відбулися 13 листопада 2008 р. в Україні на державному рівні. Збірник наукових праць, присвячений 300- літтю цієї події, містить студії дослідників з України, Канади, Росії, Швеції та Італії [1]. На підставі щойновиявлених і маловідомих матеріалів та документів, прослідковано не лише події тих днів, але простежується й історія створення гетьманської резиденції в Батурині, забудова палацу. Історія Батуринського палацу сягає кінця ХVШ ст. (1799–1803) й тісно переплітається з життям гетьмана України (1750–1764) Кирила Розумовського 225Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010 (1725–1803). Йому належала ідея побудови величної споруди, яка розроблена за проектом Ч. Камерона в 1799 р. Втілив її на чернігівській землі в стилі україн- ського бароко один із кращих архітекторів Дж. Кваренґі, залишивши для нащад- ків не лише пам’ятку архітектури, але й особливу пам’ять про останнього геть- мана України [2]. Подальша доля палацу та пам’яткоохоронні заходи щодо його порятунку на початку ХХ ст. – а це один із дієвих факторів у цьому ланцюжку – внесок окремих товариств у справу обстеження та реставрації пам’ятки не роз- глядається. Слід зазначити суттєву роль у цій справі петербурзького «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины». У монографії Л.Д. Федорової «Діяльність Київського товариства охорони пам’яток старовини і мистецтва зі збереження культурної спадщини України. 1910–1920 рр.», побіжно згадане Товариство, але в контексті діяльності вказа- ного київського товариства [3]. У першому розділі автор згадала про створення Товариства у Санкт-Петербурзі, але, водночас, підкреслила, що його діяльність «однак, не набула масштабності». Можливо, вона посилається на публікацію В.Ф. Козлова «Общество защиты и сохранения в России памятников искус- ства и старины» [4]. 14 грудня 2009 р. в прес-центрі інформаційної агенції «Росбалт» відбула- ся прес-конференція «Общественное движение в защиту культурного насле- дия: вчера, сегодня, завтра», присвячена 100-річчю «Общества защиты и сохра- нения в России памятников искусства и старины» з філіалами в Тулі, Орлі, Казані, Вільно, Смоленську, і, як стало відомо пізніше, в Чернігові та Харкові. Головою Товариства став відомий історик і археолог Великий князь Микола Михайлович, його помічником – Олександр Миколайович Бенуа. Створене Товариство було 1909 р. у м. Санкт-Петербурзі. Проблеми збереження пам’яток історії та культури отримали широку під- тримку серед поціновувачів старожитностей, що сприяло їх об’єднанню. Серед виступаючих на згаданому ювілейному заходові були О. Марголіс, заступник Санкт-Петербурзького відділення Всеросійського товариства охорони пам’яток історії і культури (ВООПіК), керівник «Группы спасення историко-культурных памятников Санкт-Петербурга» Сергій Васильєв, координатор громадського руху за збереження культурної спадщини Санкт-Петербурга «Живой город» Юлія Мінутіна й інші. Як висновок конференції прозвучали слова: Эта история очень плохо изучена. Нет ни одной специальной работы на эту тему ни в России, ни за границей. В этом году обществу исполнилось 100 лет. Современный вигляд на культурное наследие нашого города сложился именно в те годы <…> В советские годы об «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины вспоминать было нельзя, потому что Николай Михайлович был расстрелян в январе 1919 года, оказались в ГУЛАГе и многие активисты общества: Лансере, например» З цього слідує, що учасники зібрання намагаються продовжити започаткова- ну в 1909 р. справу, а також дослідити історію створення Товариства в найбільш повному обсязі, одночасно запрошуючи до співпраці колег з інших держав. 226 ISSN 2078-0133 Відділ (філіали) Товариства були створені в Чернігові, але лише у січні 1917 р., про що довідуємося з аналізу листування між В.Л. Модзалевським і М.Ф. Біляшівським. В Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського в особовому фонді В.Л. Модзалевського (ф. 12) зберігається написаний М.Ф. Біляшівським лист із Києва до Чернігова від 25 квітня 1917 р. з пропозицією В.Л. Модзалевському очолити філію Центрального комітету охо- рони пам’яток старовини і мистецтв в Україні (далі – ЦКОПСІМ), поєднуючи це з посадою комісара з охорони пам’яток у м. Чернігові та Чернігівській губер- нії [5]. В цьому ж фонді зберігається інший лист (власне, чернетка цього листа) – відповідь В.Л. Модзалевського на цю пропозицію. Але в нього були власні погляди на цю справу: …аби закласти в Чернігові філію Вашого Центрального комітету, філія [має бути] автономна. В січні сього року склався в Чернігові «Отдел Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины». Це моє було діло, яке може й розширилося-би, бо було дуже потрібно, але тепер ця організація повинна бути інакшою <…> Декотрі частини «Отдела» – тоже [готові] прийняти участь в новій організації, бо складаючи «Отдел», – я думав його «українізувати». Треба звернен- ня ЦК з дорученням організувати свій відділ. Вишліть Статут чи проект [6]. Тим-таки листом М.Ф. Біляшівський разом із пропозицією надіслав і Статут ЦКОПСІМ. Тож, як бачимо, діяльність санкт-петербурзького Товариства поширилася й на територію України, зокрема, в Чернігові воно було створене через 8 років, в січні 1917 р., – про це можна гіпотетично припустити зі змісту листа В.Л. Модзалевського. Архівна спадщина М.Ф. Біляшівського у справі охорони Батуринського пала- цу розкриває також співпрацю з відомим на той час архітектором-художником Г.К. Лукомським, який також перейнявся пам’яткою архітектури, розпочавши активну діяльність з її збереження [7]. Обстеживши Батуринський палац, Г.К. Лукомський підготував доповідь «Памятники архитектуры Черниговской губернии», з якою виступив перед Товариством. Для ремонтних робіт палацу необхідно було склас- ти кошторис, але з урахуванням місцевих розцінок, будівельних матеріалів і опла- ти праці робітників. До Батурина приїхав особисто секретар комісії Г.К. Лук омський і – за дорученням Академії Мистецтв – арх. А.Є. Бєлогруд. Після закін- чення обмірів вони назвали орієнтовну суму в 45–50 тис. руб. Георгій Крескентійович Лукомський народився в Калузі, вивчав худож- ню спадщину та проводив активну діяльність щодо її збереження. Мав талант художника, архітектора. Любив вивчати рідний край, вишукував у інших регіо- нах Російської імперії перлини старовини, насамперед, архітектури. Результати пошуків зажди увінчувалися світлинами, замальовками та публікаціями в жур- налах «Аполлон», «Старые годы», «Зодчий». Йому був до вподоби як пітер- ський классицизм, так і українське бароко. З 1918 р. він переїхав до Києва. Але прожив тут недовго: не сприймаючи радянський режим, виїхав за кор- дон у 1920 р. Перебуваючи в Західній Європі, проживав у Англії, Німеччині, Франції. За кордоном, у Мюнхені, в 1923 р. вийшла його книга «Киев», в якій налічується понад 100 світлин. На жаль, більшість зображених шедеврів київ- 227Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010 ського бароко ХVІІ–ХVІІІ ст. можна побачити лише на світлинах, і лише в цій збірці фотодокументів. Пильно стежила за реставрацією Батуринського палацу і громадськість Чернігівщини. Досить ґрунтовну розвідку у справі реставраційних робіт щодо Батуринського палацу залишила на своїх шпальтах газета «Черниговское слово» від 16 квітня 1910 р. [8]. У ній простежується байдужість інтелігенції Підросійської України, яка на заклик відповіла мовчанням: «Но как отнеслось к ней наше общество? На 7 тыс. воззваний, обращенных к помещикам и предводителям дворянства, т.е. к классу сравнительно состоятельному, ответило 72 чел.». Г.К. Лукомський чітко визначив їх позицію: «Им показалось просто недостаточным внимания то, чем задалось новое общество, и они даже не подумали, что интересы общества – интересы того же дворянства». На противагу їм більш активно поставилися до долі Батуринського палацу особистості в Санкт-Петербурзі, які до України не мали прямого відношення – ні за місцем народження, ні за проживанням, але взяли активну участь у справі відбудови, насамперед у пам’ять про Дж. Кваренґі. В архіві М.Ф. Біляшівського зберігається особисте запрошення на засідання Товариства: Совет Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины» покорнейше просит Вас пожаловать на Общее Собрание, имеющее быть в пятницу, 26 сего ноября в 9 ч. вечера (Воскресенский, 9, кв. 14). Собрания будут проходить еженедельно по пятницам. Вход для членов бесплатный. Будет прочитан доклад Г.К. Лукомским: «О памятниках архитектуры Черниговской губ. [9]. На жаль, у документі не зафіксовані рік і місце проведення засідання. Але як відомо, М.Ф. Біляшівський неодноразово перебував у Санкт-Петербурзі, брав участь у створенні етнографічного відділу Російського музею, був постійним учасником Всеросійських Археологічних з”їздів. Ознайомлення з «Отчетом о деятельности Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины со дня основания по 1 января 1912 года», надало можливість атри- бувати місце і час проведення зазначеного заходу [10]. Адже за цією адресою в Санкт-Петербурзі, на Воскресенському проспекті, 9 й знаходилося Товариство. Чимало зусиль доклала в цій справі комісія Товариства щодо рестав- рації палацу, вони направили листа графу Каміллу Розумовському, складе- ний О. Бенуа та бароном М. Врангелем і за підписом Великого князя Миколи Михайловича, з проханням підтримати ідею Товариства. Очолив комісію князь М.К. Горчаков. Він виступив із доповіддю «О реставрации Батуринського дворца граф. Разумовских» перед Товариством [11]. До складу комісії також увійшли: художник О. Бенуа, архітектори – І.А. Фомин, А.Є. Бєлогруд; К.К. Романов був представником від Імператорської Археологічної комісії. У Санкт-Петербурзі тим часом йшла агітація за збір пожертв, отримав- ши чимало підписів на пожертви від вищого світу столиці, серед них – князі Оболенські, графи Мусіни-Пушкіни, Шереметьєви й інші, котрі із задоволен- ням відгукнулися на прохання про допомогу. 228 ISSN 2078-0133 Товариство домоглося відчуження Батуринського палацу з підпорядкуван- ня Київського військово-інженерного управління, чому сприяв віце-керівник Товариства, управляючий кабінетом Його Імператорської Величності Є.М. Волков, а також дякуючи підтримці військового міністра В.А. Сухомлинова. 27 березня 1911 р. секретарем Товариства бароном М. Врангелем був отрима- ний дозвіл: «на основании Височайше выраженной воли о передаче дворца в ведение Общества – на каких основаниях означенное Общество может принять Дворец во свое ведение». Батуринський палац мали перепрофілювати під жит- лові приміщення, зосібна, під навчальний або науковий заклад, фондове схови- ще. Для цього планувалися встановити подвійні рами на 110 вікон, відремонту- вати 65 дверей, 32 пічки; оздоблювати зали та кімнати ліпниною. Залишок суми направити на підтримання палацу, а майбутній заклад назвати «Кирилівським». З висновком на руках Г.К. Лукомський поїхав до графа К. Розумовського в Австрію – вирішити долю майбутнього закладу. Створення відділу Товариства знаходимо в документах Історико- філологічного товариства при Харківському університеті, що нині перебувають у фондах Центрального державного історичного архіву в м. Києві. Наведені в якості додатка документи [12], яскраво демонструють повну неспроможність Імператорської Археологічної комісії і Московського археологічного товари- ства , а також сприйняття на місцях запропонованих пам’яткоохоронних захо- дів. Війна та революція також внесли корективи у справу створення автоном- них пам’яткоохоронних інституцій. Можливо, це і стало одним із поштовхів до співпраці та створення відділів Товариства в Україні. Таким чином, у Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського виявлений комплекс документів щодо діяльності санкт- петербурзького «Общества защиты и сохранения в России памятников искус- ства и старины», зокрема його відділень на території України – у Чернігові та Харкові. На сьогодні ще відбувається формування цього комплексу, його хроно- логія охоплює ХІХ ст. й сягає нашого часу. Використовуючи ці документи, нада- лі буде можливість науковцям, краєзнавцям вивчати склад і зміст запропонова- них архівних матеріалів та документів. Узагалі існує робота щодо діяльності благодійних Товариств у Києві – це робота Ф.Я.Ступака «Благодійні товариства Києва (др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст.)» [12] Дослідник детально зупинився на робо- ті цих товариств, яких в Києві налічувалося більше півсотні. Питання у справі становлення та діяльності «Общества защиты и сохра- нения в России памятников искусства и старины» на теренах України, його вплив на українські пам’яткоохоронні структури має зацікавити дослідників, з подальшим його вивченням у контексті пам’яткоохоронних інституцій із залу- ченням маловідомих архівних документів і матеріалів, з подальшим їх уведен- ням до наукового обігу. Література та джерела 1. Батуринська старовина. Збірник наукових праць, присвячений 300-літтю Батуринської трагедії / Упорядник В. Коваленко. – К.: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008. – 512 с.; іл. 229Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010 2. Енциклопедія українознавства. Загальна частина. Перевидання в Україні. – К., 1995. – Т. 3. – С. 811. 3. Федорова Л.Д. Діяльність Київського товариства охорони пам’яток старовини і мис- тецтва зі збереження культурної спадщини України. 1910–1920 рр. – К.: Інститут історії України НАН України, 2008. – С. 18. 4. Козлов В.Ф. «Общество защиты и сохранения в России памятников искусства и старины» // Российская музейная энциклопедия: В 2-х тт. – М.: Прогресс, «РИПОЛ КЛАССИК», 2001. – Т. 2. – С. 44. 5. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (далі – НБУВ), ф. 12, од. зб. 969, арк. 1. 6. Там само, од. зб. 949, арк. 1. 7. Лукомський Г.К. Батуринский дворец, его история, разрушение и реставрація. – СПб., 1912. 8. НБУВ, ф. ХХХІ, од. зб. 56, арк. 64. 9. Там само, од. зб. 2635, арк. 1. 10. Отчет о деятельности Общества защиты и сохранения в России памятников искус- ства и старины со дня основания по 1 января 1912 года. – СПб, 1912. – 37 с. 11. Там само. – С. 7. 12. Ступак Ф.Я. Благодійні товариства Києва (др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст.). – К.: Хрещатик, 1998. – 208 с. додаток Документ № 1 Письмо чиновника особых поручений при Управлении Землеустройства по поводу учреждения в г.Харькове «Отделения «Общества защиты сохранения в России памятников искусства и старины» на 1 листе12 октября 190[ ]года 12 октября 190[ ]года Многоуважаемый Николай Федорович! В бытность мою в мае месяце в Харькове я имел с Вами продолжительную беседу по поводу учреждения в г. Харькове «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины». Вследствие сочувствия Вашего настоящему делу, мною обещано было выслать Вам устав деятельности Общества. Только уже осенью удалось мне получить их как только они вышли из печати. Будучи уверен, что Вы намерения своего по поводу предположений куль- турного характера не изменили, имею честь препроводить Вам необходимые для дела устав и отчет, обещая самое широкое содействие к скорейшему открытию Харьковского Отделения Общества. Благоволите по выработке первоначальных предположений поставить меня в известность. Вера Викторовна Лабинская, вероятно, не откажет принять участие в общей работе. Примите уверение в совершением почтении и преданности. Его прев[осходитель]ству Н.Ф. Сумцову (подпись) Центральний державний історичний архів України в м. Києві, ф. 2017, оп. 1, спр. 758, арк. 1–3. 230 ISSN 2078-0133 Документ №2 Заявление Иванова Е.И. о сохранении памятников старины в России (черновик). На 3 листах. Начато 1917, окончено 19[1]9. Дело охраны памятников старины в России стояло раньше и остается сто- ять в настоящее время настолько неудовлетворительно, что требует неотлож- ной и решительной реформы. Как известно, единственным государственным учреждением, призванным ведать охраною памятников, до последнего време- ни была Имп[ераторская] Археологическая Комиссия, учрежденная в 1859 г. В руках комиссии положением о ней 1859 г. <…> 11 марта 188[…] г. было сосре- доточено все дело охраны памятников и было только ей предоставлено исклю- чительное право разрешения как археологических [исследований] так и рестав- рацию памятников. Все другие ученые учреждения и Общества в России, даже европейски известные, были поставлены в этом деле в зависимости от Археологической комиссию. Такой централистические характер этого учреж- дения вполне соответствовал общему государственному строю, и причем сама Комиссия ревниво оберегала присвоенные ей права. Все попытки, направлен- ные к установлению децентрализации в охране и исследованию памятников, к созданию в России более или менее самостоятельных археологических <…> Признавая наличность такого же тяжелого положения и в Харьковской губ., мы члены временного комитете по охране местных памятников, счита- ем необходимым провести в жизнь следующие необходимые меры: 1.) учре- дить при ИФО самостоятельное археологическое отделение, в виду полной невозможности достаточно успешных действий для небольшой группы лиц, как наша Комиссия, которая не имеет ни широких полномочий, ни денеж- ных средств, ни объединяющего плана действий; 2.) с этой целью избрать в нынешнем заседании организационную комиссию, возложить на нее следу- ющие задачи: а) выработку проекта устава; б). привлечение новых членов в состав организуемого отделения; г)изыскание денежных средств; д) выяснение о возможности учреждения самостоятельного Харьковского Археологического Округа, ныне же, ожидая общей реформы; д) в случае возможности осущест- вления этого – выработку проекта положения о ХАОкрг.; е) выяснения вопро- са о мерах по охране памятников принимаемые Центральною и местными вла- стями, а также Комиссариатом над бывшим Министерством Двора ж) вопроса о шагах сделанными в этом же направлении другими учеными учреждениями и общественными з). объединение своих действий с действиями друг. общ. учре- жений для проведения общей реформы и скорейшего издания общего закон, обезпечивающего охрану памятников <…> <…> округов встречали решительный отпор, как со стороны государствен- ной власти, так и со стороны Комиссии. Так, например, еще в 1910 году потерпе- ла полную неудачу попытка Московского Археологического Общества, получить право самостоятельных действий по охране памятников в районе Московского учебного округа, несмотря на то что оно в то время уже свершило огромную 231Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18, К., 2010 работу в этом направлении, издало несколько томов Трудов действовавшего при Комиссии и стяжало заслуживающую почетную известность <…> Благодаря централистическим стремлениям старой власти, при которых невозможно было нормальное развитие местных начинаний, события послед- него времени поставили дело охраны памятников в России в очень тяжелое положение Центральный орган – Археол. Комиссии, фактически упразднен- ная, вместе со своим [подопечным?] – Министерством Двора? <…> Несмотря на существование У[ниверсите]та и ИФО, мы члены времен- ной комиссии по охране местных памятников считаем необходимым безотлага- тельно провести следующие меры: учредить при ИФО самостоятельное архе- ологическое отделение, в виду полной невозможности для небольшой группы лиц, как наша комиссия <…> Центральний державний історичний архів України в м. Києві, ф. 2017, оп. 1, спр. 276, арк. 1–3. Примак А.Ф. Деятельность «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины» в Украине В статье рассказывается о деятельности нескольких украинских отделений «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины». Ключевые слова: охрана памятников, благотворительные общества, Батурин, Николай Беляшевский. Prymak A.F. Activity of «Society of defense and protect in Russia of monuments of art and old times» in Ukraine In the article told about activity of a few Ukrainian organizations of «Society of defense and protect in Russia of monuments of art and old times». Keywords: protect of monuments, benevolent societies, Baturyn, Nicolas Bilyashivs’kiy. УДК 7.072.3(78.03) О.Ю. СЄРОВА Мінімалізм та український музичний простір Стаття присвячена проектуванню художніх відкриттів американського музичного мінімалізму в український музичний простір; висвітленню соціальних і філософсько- естетичних витоків мінімалізму, зародженню й становленню його естетики та системи ви- разних засобів. Ключові слова: мінімалізм, авангард, поставангард, паттерн, репетитивна техніка, мі- німалістське мистецтво. Культурна спадщина кожного народу є невід’ємною частиною світової культури людства. Для українського народу реліквії матеріальної та духовної культури відіграють особливу роль у відновленні історичної пам’яті й національ- ної культури, презентують здобутки нації на міжнародному рівні. Водночас, піз-

Діяльність «Общества защиты и сохранения в России памятников искусства и старины» в Україні

Institution

Similar Items