Монастир Св. Володимира й археологічне дослідження Херсонесу: нові свідоцтва про охорону християнських старожитностей Криму (друга половина XIX ст.)
У статті на основі нових документів з архівів України та Росії простежена участь братії Херсонеського монастиря Св. Володимира в археологічних розкопках городища та у заходах з охорони предметів давнини. Вперше подані відомості зі щорічних звітів ченців до Одеського товариства історії та старожитно...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Праці Центру пам’яткознавства |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80185 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Монастир Св. Володимира й археологічне дослідження Херсонесу: нові свідоцтва про охорону християнських старожитностей Криму (друга половина XIX ст.) / В.В. Каліновський // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 281-290. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859941584531881984 |
|---|---|
| author | Каліновський, В.В. |
| author_facet | Каліновський, В.В. |
| citation_txt | Монастир Св. Володимира й археологічне дослідження Херсонесу: нові свідоцтва про охорону християнських старожитностей Криму (друга половина XIX ст.) / В.В. Каліновський // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 281-290. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Праці Центру пам’яткознавства |
| description | У статті на основі нових документів з архівів України та Росії простежена участь братії Херсонеського монастиря Св. Володимира в археологічних розкопках городища та у заходах з охорони предметів давнини. Вперше подані відомості зі щорічних звітів ченців
до Одеського товариства історії та старожитностей про стан дослідження Херсонеського городища. Проаналізовані події, що передували відстороненню обителі від розкопок. Наведена тогочасна оцінка цих подій з місцевих періодичних видань.
В статье на основе новых документов из архивов Украины и России прослежена участие
братии Херсонесского монастыря Св. Владимира в археологических раскопках городища и в
мероприятиях по охране предметов старины. Впервые представлены сведения из ежегодных
отчетов монахов в Одесское общество истории и древностей о состоянии исследования Херсонеського городища. Проанализированы события, предшествовавшие отстранению обители от
раскопок. Приведена оценка этих событий из местных периодических изданий того времени.
On the basis of new documents from archives of Russia and Ukraine attended the fraternity
Chersonese traced the monastery of St. Volodymyr in archaeological excavations in the settlement
and measures to protect antiquities. At fi rst presented information from annual reports to the monks
of the Odessa Society of History and Antiquities settlement on the status of research. Analyzed events
preceding the removing the monastery from excavations. Discovered assessment of contemporary
events in local periodicals.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:11:10Z |
| format | Article |
| fulltext |
281Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
3. Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України. / С.А.
Таранушенко. – К.: Будівельник, 1976. – 236 с.
4. Филарет (Д.Г. Гумилевский). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Краткий
обзор епархии и монастыри / Архиепископ Филарет. – Отд. І. – М.: Типография В. Готье,
1852. – 236 с.
5. Цапенко М.П. Архитектура Левобережной Украины XVII–XVIII веков / М.П. Цапенко. – М.,
1967. – 234 с.
Кравченко А.Н. Владычный хутор Софрониевского монастыря
В статье рассматриваются результаты исследования нововыявленного памятника – мо-
настырского хутора на Среднем Псле. В результате проведенных исследований снят план
памятника, проведены исследования сохранившихся архитектурных форм. Комплексный
анализ источников позволяет датировать основание хутора второй половиной ХІХ века.
Хутор не имеет аналогов среди известных комплексов северо-западной Слобожанщины
середины XVIII – начала ХХ века.
Ключевые слова: владичний хутор, Софрониевский монастырь, Северо-Западная
Слобожанщина.
Kravchenko O.M. Lord’s steading of Sofronian monastery
The article reviews the results of examination the monastery steading on the Middle Psel,
which was discovered latterly. In consequence of examination the plan of monument was cre-
ated, and the analysis of preserved architectural confi gurations was held. A comprehensive anal-
ysis of the sources allows us to date the base of steading to the second half of the XIX century.
The steading doesn’t have any analogies among the known complexes North-West Slobozhan-
shchyna in the middle XVIII – early XX century.
Key words: monastery steading, Sofronian monastery, North-West Slobozhanshchyna.
УДК 281.9+323.35:351.853 (477.75)
В.В. КАЛІНОВСЬКИЙ
Монастир Св. Володимира й археологічне дослі-
дження Херсонесу: нові свідоцтва про охорону
християнських старожитностей Криму (друга
половина XIX ст.)
В статті на основі нових документів з архівів України та Росії простежена участь бра-
тії Херсонеського монастиря Св. Володимира в археологічних розкопках городища та у
заходах з охорони предметів давнини. Вперше подані відомості зі щорічних звітів ченців
до Одеського товариства історії та старожитностей про стан дослідження Херсонеського
городища. Проаналізовані події, що передували відстороненню обителі від розкопок. На-
ведена тогочасна оцінка цих подій з місцевих періодичних видань.
Ключові слова: охорона пам’яток історії та культури, Херсонес, православне духо-
венство, Таврійська єпархія, Одеське товариство історії та старожитностей.
282 ISSN 2078-0133
В умовах збільшення ролі церкви в суспільних процесах дедалі актуальнішим
стає звернення до дорадянського досвіду співпраці духовних осіб з представника-
ми світського середовища, зокрема з науковцями. Одним із найцікавіших прикладів
такого співробітництва є стосунки православного духовенства Таврійської єпархії з
дослідниками старожитностей Херсонеса, а також безпосередньої участі духовен-
ства в археологічних дослідженнях – насамперед братії монастиря Св. Володимира,
через знаходження цієї обителі на території всесвітньо відомого городища.
Проблема участі духовних осіб в охороні, вивченні та популяризації хрис-
тиянських пам’яток Криму в дорадянський час є однією з найменш дослідже-
них, їй присвячена невелика кількість досліджень. Першим дав об’єктивну комп-
лексну оцінку внеску духівництва у розвиток краєзнавчих досліджень професор
Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського А.А. Непомнящий
[1]. У його ґрунтовних студіях повернуті до наукового обігу незаслужено
забуті праці священиків, що були присвячені пам’яткам християнської історії
Кримського півострову. Російський дослідник О.В. Шаманаєв трактує документи,
що стосуються впливу Херсонеського монастиря на ведення розкопок як підтвер-
дження складних стосунків ченців з науковцями [2]. Тим не менше, поза увагою
вчених залишався значний корпус документів, які суттєво розширюють уявлення
про стан організації археологічних робіт у Херсонесі протягом 70–80-х років XIX
ст. До таких документів можна віднести, зокрема, щорічні звіти про хід розкопок,
які готували ченці, котрі відповідали за нагляд за роботами.
На основі виявлених автором даного дослідження в архівах України та
Російської Федерації свідоцтв у статті вперше дається спроба простежити й оціни-
ти участь братії монастиря Св. Володимира в розкопках, а також заходи, що роби-
лися духівництвом, для охорони старожитностей.
Херсонеський монастир був створений у 1851 р. з ініціативи архієпископа
Інокентія (Борисова) на місці ймовірного хрещення Святого Рівноапостольного
князя Володимира Великого. У 1861 р. монастир був зарахований до першоклас-
них. З цього часу її настоятель архімандрит Євген проводив розкопки та зі зна-
хідок утворив щось на кшталт музею [3]. Клірик був шведом за походженням, в
миру мав ім’я Іоанн Отмарштейн або Екштейн, отримав гарну освіту [4].
Згідно з відомостями самого архімандрита Євгена, що зафіксовані в його рапор-
ті № 208 від 7 червня 1873 р. на ім’я архієпископа Таврійського Гурія (Карпова),
монастирський музей був заснований у Херсонесі в 1859 р. [5]. Подією, що пере-
дувала відкриттю, став прийом у імператора, на якому був присутній архімандрит.
За його словами, Олександр II дуже жалкував, що деякі херсонеські старожитнос-
ті були вивезені до Ермітажу. На думку імператора, їм краще було б залишатися на
місці. Тоді ж було схвалено пропозицію про устрій музею в Херсонесі. За словами
міністра народної освіти І.Д. Делянова, частину знайдених архімандритом Євгеном
речей було відправлено в 1867 р. на Політехнічну виставку до Москви. Звідти ста-
283Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
рожитності не повернулися. Починаючи з 70-х років XIX ст. з монастирем почи-
нає співпрацювати Одеське товариство історії та старожитностей (далі – ОТІС). У
1876 р. обер-прокурор Священного Синоду Дмитро Андрійович Толстой запросив
ОТІС до проведення археологічних розкопок на території Херсонеського монасти-
ря, а потім виклопотав на ці потреби від Синоду 1 тис. руб. щорічно. Асигновані на
розкопки кошти передавалися або настоятелю, або управителю монастиря [6]. На
засіданні ОТІС 19 березня 1876 р. було вирішено всі християнські знахідки збері-
гати в особливому місці в монастирі, а язичницькі як такі, що не належать Херсону
візантійському, відправляти до Одеського музею. Також був створений спеці-
альний комітет, що відав розкопками й реставрацією візантійських пам’яток. До
нього увійшли віце-президент ОТІС М.Н. Мурзакевич, настоятель Херсонеського
монастиря архімандрит Анфім, дійсний член ОТІС Платон Йосипович Бурачков й
інженер-полковник Карл Єгорович Геммельман. Передбачалося щорічно повідо-
мляти Священний Синоду про хід робіт і наукових досліджень [7].
Розкопки ОТІС у Херсонесі почалися з жовтня 1876 р. Тоді ж було складене
«Запрошення жителям Севастополя» [8]. У ньому повідомлялося, що ОТІС при-
ступило до розкопок і пропонує місцевим жителям доставляти мармур і монети
до монастиря. В запрошенні також указувалося, що з дозволу Синоду та за його
грошової підтримки допускалося на руїнах античного міста, з його залишків ство-
рити Християнський музей. Матеріалами музею повинні були стати речі, що зна-
ходяться в місцевості Херсонеса: капітелі, колони, написи й інші архітектурні спо-
руди, які передбачалося вмонтовувати у стіни майбутньої будівлі.
Після виїзду в 1878 р. ієромонаха Андрія розкопки в Херсонесі припинилися.
Тоді М.Н. Мурзакевич звернувся до Д.А. Толстого:
Общество, не желая чтобы начатое полезное для отечественной археологии дело
прекратилось, а также не желая, чтобы в надсмотрщике и расходнике иметь сторон-
не лицо, во избежание столкновения с порядком, учрежденным в монастыре, имеет
честь обратиться к Вашему сиятельству с нижеследующей покорнейшей просьбой:
через посредство местного епархиального начальника назначить в Херсонесский
монастырь деятельное лицо, из монашествующих, которому мог бы быть вверен (в
устранение расхищений открываемых предметов, которые бывали в значительных
размерах) постоянный надзор, не касаясь однако делаемых инженером распоряже-
ний. Затем: 1) вел бы «дневник» раскопок, 2) список открываемым находкам и 3) хра-
нил бы все найденное в указанном месте [9].
Унаслідок цього 8 червня 1879 р. був призначений здійснювати контроль над
роботами та збереженням старожитностей ієромонах Маркіян [10].
Важливим і досі маловивченим джерелом з історії участі православного духо-
венства в археологічному дослідженні Херсонесу впродовж другої половини XIX
ст. є звіти, що направлялися настоятелями монастиря Св. Володимира й іншими
духовними особами до Таврійської духовної консисторії чи особисто до керівни-
ка єпархії. Ці документи містять унікальну інформацію про організацію розкопок,
284 ISSN 2078-0133
головні знахідки та принципи збереження старожитностей. Так, 15 червня 1881 р.
ієромонах Маркіян повідомляв про хід робіт на території городища в 1878, 1879
та 1880 р. [11]. Представник духовенства вказував, що 1878 р. розкопками завід-
ував Херсонеський ієромонах Андрій, у 1879 р. – особисто він, а з липня 1880 р.,
відповідно до резолюції Таврійського преосвященного Гурія, – ієромонах Іоанн. У
зв’язку з призначенням до Балаклавського Георгіївського монастиря, Маркіян не міг
повною мірою передати відомості про розкопки, оскільки всі справи та листуван-
ня зберігалися в Херсонеській обителі. Тим не менше, ієромонах повідомляв про
знайдені під його керівництвом старожитності: великий мармуровий п’єдестал від
монумента полководцю Діофанту з написом і 15 мідних монет. Ці артефакти збе-
рігалися в музеї при монастирі. Маркіяном вказувалося, що звіти про це своєчас-
но направлялися преосвященному Гурієві та ОТІС. Дійсно, в Державному архіві
м. Севастополя зберігається звіт «Про приход і витрати грошової суми на предмет
археологічних розкопок на місці стародавнього Херсонесу за 1879 рік», у якому,
крім вже названих знахідок, згадується про перенесення до музею з розкопок мар-
мурових колон, капітелей, карнизів, порогів і різних мармурових шматків [12].
Більш детально доповів про розкопки 1880 р. ієромонах монастиря
Св. Володимира Іоанн [13]. Він повідомляв консисторії, що з 29 квітня до 31 трав-
ня дослідження велося під наглядом ієромонаха Маркіяна у кварталі праворуч від
церкви з мозаїчною підлогою, що знаходилася на узбережжі моря напроти фортеці
й була відкрита раніше. При виїмці землі з будівель, які знаходилися в цьому квар-
талі, нічого примітного, крім 15 стародавніх мідних монет, знайдено не було. З 16
липня до 4 грудня за ходом розкопок спостерігав уже сам ієромонах Іоанн. Спочатку
робітники продовжили відкриття раніше розпочатих будівель, потім розкрили
площу перед вищезгаданою церквою з мозаїчною підлогою, відкрили основу захід-
ної стіни храму, при цьому по боках входу були знайдені 2 мармурові бази, на одній
з котрих містилася частина розбитої мармурової колони. Через незручність у тран-
спортуванні ці речі були залишені на місці та, за свідоцтвом служителя культу, збері-
галися в цілості. На наступному етапі робіт була відкрита вулиця, що вела від церк-
ви з мозаїчною підлогою у напрямку до храму Св. Володимира, що в той момент
тільки будувався. Під час дослідження були знайдені наступні речі: 2 виделки з чер-
воної міді з двома зубцями на кожному боці та мармурова плитка з віночком наго-
рі й давньогрецьким написом (копія напису була надіслана до ОТІС). Окрім цього,
в різних місцях городища були знайдені 55 мідних стародавніх монет і дитяче кіль-
це із синього скла. Ці речі зберігалися в ієромонаха Іоанна та були пред’явлені віце-
президенту ОТІС М.Н. Мурзакевичу під час відвідування ним монастиря. Доля зна-
хідок повинна була визначитися окремим розпорядженням ОТІС.
Звіти духівництва містять також інформацію про фінансовий бік ведення роз-
копок у Херсонесі [14]. Кожного року ОТІС перераховувало монастирю суми від
500 до 1000 руб. Більша частина цих грошей йшла на сплату праці нижніх чинів 3-ї
285Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
та 4-ї чорноморських мінних рот – саме вони вели розкопки городища під наглядом
братії монастиря. В 1881 р. протягом 21 квітня – 19 жовтня робітникам платили 80
коп. за зміну, що загалом склало 631 руб. 20 коп. Можливо, така платня не влашто-
вувала солдатів повною мірою, і тому вони вдавалися до розкрадання старожит-
ностей і подальшого їх продажу колекціонерам. Ці прикрі факти можна пов’язати
також з недостатнім контролем за діями працівників, хоча спеціально для нагляду
за розкопками був призначений ієродиякон Феодорит, який отримував за це плат-
ню в розмірі 1 карбованець на місяць. Інші гроші впродовж 1881 р. були витра-
чені на наступне: за придбання необхідних для розкопок речей (5 лопат, 3 кирки,
сокира, долото, чавунне колесо для тачки, 8 фунтів цвяхів, замок для комори) до
лавки залізних виробів купця Олександра Цаплі було сплачено 12 руб. 6 коп.; до
складу купця Гріпарі за 8 соснових дошок під тачки – 4 руб., реміснику Севастяну
Фролову за 10 тачок – 35 руб. та за доставку їх до монастиря – 1 руб. За 8 чавунних
коліс для нових тачок до магазину залізних виробів Моше Фірковича ченці сплати-
ли 10 руб., до слюсарного закладу Федора Красова за петлі для коліс тачок – 3 руб.,
кондуктору інженерного відомства Миколі Прудентову за нанесення на план роз-
копок за 1880 р. та за виготовлення двох екземплярів генерального плану розкопок
із нанесенням на нього робіт, виконаних до 1 січня 1881 р. – 20 руб., робітникам за
занесення до музею двох великих каменів після фотографування – 2 крб. Загальні
витрати за 1881 р. склали 729 крб. 26 коп. За цей період були знайдені мармуро-
вий камінь, що слугував п’єдесталом для статуї, з вирізаними на ньому десятьма
маленькими віночками з давньогрецькими написами в них, мідні лампадка та під-
свічник, 17 невеликих свинцевих кілець і 5 мідних стародавніх монет.
ОТІС щороку зменшувало видатки на ведення розкопок у Херсонесі. Так, у 1882
р. монастирю було перераховано 500 руб., а в 1883 р. – лише 300 руб. Незважаючи
на це, якраз із 1882 р. була визначена винагорода за знахідку монет доброї збере-
женості, від 5 до 10 копійок. Упродовж першого року після нововведення робітни-
ки за 22 монети отримали 1 крб. 2 коп., а послушник Георгій Сасенко – 1 крб. за 19
монет. Серед інших витрат монастиря привертає увагу сплата підрядчику з ремон-
тування храму Св. Володимира 3 крб. за цементування розбитого каменю з напи-
сом, що зберігався в музеї при монастирі, та накладання на нього залізного обручу.
Під час здійснення розкопок у 1882 р. було знайдено 60 мідних стародавніх монет,
натомість наступного 1883 р. взагалі не було знайдено жодного артефакту [15].
Окремим пунктом зазначені кошти на будівництво приміщення для Християнського
музею при монастирі Св. Володимира. Головними джерелами фінансування для
цього були продаж книги Захарія Аркаса «Описание Ираклейского полуострова» й
отримання відсотків з рахунку ОТІС у Севастопольському відділенні Державного
банку [16]. Майже не надходило коштів від приватних пожертвувань. За 1881 р. від
продажу 16 примірників книги було отримано 16 крб. 3 коп., ще одна книга була пода-
рована Великому князю Костянтину Миколайовичу під час відвідування ним монас-
286 ISSN 2078-0133
тиря. З банківського рахунку за цей період на зведення музею надійшло 12 крб. 97
коп. З урахуванням грошей, що зашилися від попередніх років, загальна сума склада-
ла 617 крб. Зрозуміло, що цих грошей не вистачало для реалізації проекту, тому окре-
мий музей християнських старожитностей у Херсонесі так і не з’явився, незважаючи
на неодноразові спроби духовенства вирішити це питання в майбутньому.
24 квітня 1884 р. була підписана угода між севастопольським міщани-
ном Севастяном Фроловим і завідувачем розкопками Херсонеського монасти-
ря Св. Володимира ієромонахом Іоанном [17]. Перший зобов’язувався достав-
ляти робітників на місце розкопок у кількості від 6 до 10 осіб на день на час, що
визначався за обопільною згодою. Робітники повинні були вести дослідження
відповідно до вказівок завідувача розкопками, з обережністю, щоб не зруйнува-
ти внутрішні та зовнішні стіни будівель і не знищити важливих предметів старо-
вини. Всі знайдені монети, будь-які металеві чи глиняні посудини, речі з марму-
ру, кістки, металу; камені з написами, колони й унікальні старожитності робітни-
ки зобов’язані були передавати монастирському начальству. Робітників, за якими
завідувач розкопками помічав навмисну недбалість і необережність, особливо –
приховування знахідок, С. Фролов зобов’язувався негайно виганяти та замінюва-
ти на більш дбайливих і благонадійних. Крадіїв стародавніх речей монастирське
начальство мало право переслідувати за законом. На час проведення робіт праців-
ники оселялися у сторожці біля нового храму Св. Володимира по сусідству з уряд-
ником. Земля з розкопів повинна була просіюватися та залишатися біля місця роз-
копок до вивозу її монастирем, а каміння, що можна було б використовувати при
зведенні будівель, – складуватися в саженному порядку на майданчику біля ново-
го собору. Дрібне каміння, шматки черепиці та сміття слід було також перевози-
ти на інше місце. За кожну кубічну сажень видобутої землі завідувач розкопками
зобов’язувався сплачувати С. Фролову 5 руб. сріблом, за кубічну сажень камін-
ня – 3 руб. 50 коп. Передбачалося, що гроші будуть сплачуватися кожного тижня
за умови утримання 10 %, які залишалися в якості застави до завершення робіт.
Сміття, що могло б утворитися під час проведення розкопок, робітники повинні
були щотижнево безкоштовно прибирати граблями чи мітлою.
Віце-президентом ОТІС В.Н. Юргевичем 13 березня 1884 р. була складена
інструкція [18]. Вона регламентувала порядок організації та проведення археоло-
гічних робіт у Херсонесі, а також вказувалися заходи зі збереження знайдених ста-
рожитностей. 15 червня того ж року розкопки повністю передавалися у відання
монастиря Св. Володимира.
Розкопки протягом 1884 р. продовжувалися з травня до липень й були при-
пинені у зв’язку з фінансовими труднощами ОТІС [19]. При цьому планува-
лося відновити роботи у серпні – на час відвідання Херсонесу учасниками VI
Археологічного з’їзду [20]. Під час екскурсії територією розкопок учасниками
з’їзду відбувся конфлікт між ченцями та представниками Московського архео-
287Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
логічного товариства після спроби останніх здійснювати розкопки на монастир-
ських землях [21]. Цей прикрий інцидент, безумовно, вплинув на подальший хід
розкопок. Однак, незважаючи на невеликий термін розкопок 1884 р., цього року
було знайдено 130 монет і кілька печаток візантійського часу [22].
Наступного року розкопки з нагоди устрою батарей у місцевості давнього
Херсонеса були відновлені там тільки з 27 вересня та продовжувалися до 17 лис-
топада 1885 р. під головним наглядом архімандрита Херсонеського монастиря о.
Пахомія та найближчим наглядом штабс-капітана Д.С. Григор’єва. Остаточно був
відкритий другий квадрат у третьому полотні з півдня на північний схід уздовж
вулиці до берега моря. Були виявлені 3 кімнати або відділення з черепичною чи
цегляною підлогою; з домашнього начиння і речей домашнього вжитку – кілька
амфор, уламки глиняного посуду, мідний важок, металеві наперстки тощо; з інших
предметів – мідний хрест, частина мальовничого образу, риза з ікони Архангела
Михаїла, видовбаний на інкерманському камені хрест із літерами, частини марму-
рових барельєфів і 275 різних монет, у т.ч. одна дуже рідкісна – керкінитська [23].
Після імператорського наказу про відсторонення ченців від участі в розкопках
Херсонесу за дорученням Таврійського преосвященного Мартініана архімандрит
монастиря Св. Володимира Інокентій 24 серпня 1887 р. склав детальне донесення, в
якому описав стан участі духівництва в археологічних роботах [24]. Він відкидав зви-
нувачення в тому, що ченці самовільно проводили розкопки та продавали чи роздава-
ли знайдені предмети. Настоятель обителі посилався на свідоцтво ієромонаха Іоанна,
що за продажем монет був помічений послушник Гордій Ткаченко, якого за це негай-
но вигнали з монастиря. За чутками, продажем старожитностей займалися нижні
чини мінних рот, які працювали безпосередньо на розкопах. Окрім цього, відвідувачі
монастиря знаходили монети й уламки стародавніх предметів у ярах, поміж дрібно-
го каміння на узбережжі й на дні моря прибережної смуги. В архімандрита Інокентія
не викликало сумнівів, що дехто з них цікавився такими знахідками, а хтось, можли-
во, займався пошуком речей з метою подальшого продажу. Серед причин неможли-
вості боротися зі злочинцями називалася їхня поява в Херсонесі під час проведення
богослужінь, відкритість і доступність місцевості монастиря, відсутність коштів для
найму кількох сторожів. Архімандрит скаржився, що без організованого поліцейсько-
го нагляду важко встежити за любителями робити написи, що нерідко не відповіда-
ли святості обителі, на стінах храмів, колонах й інших доступних місцях. За слова-
ми служителя культу, після чистки старих написів за короткий термін з’являлися нові.
Настоятель вказував, що всіх допитливих відвідувачів завжди супроводжував спеці-
ально призначений представник духівництва (під час усунення монастиря від розко-
пок цю посаду обіймав ієромонах Сергій), але й потому важко було поручитися за
безпеку предметів старовини. Неможливим для ченців був догляд за добросовісним
ставленням до пам’яток збоку всіх відвідувачів. Інокентієм наводився наступний при-
клад зневаги до старожитностей: до обителі приходила компанія з 15–20 осіб і в той
288 ISSN 2078-0133
час, коли ієромонах показував одним із них об’єкти, інші, користуючись відсутністю
нагляду, розходилися в різні сторони та брали собі шматочки мармуру чи щось інше
на згадку про перебування в Херсонесі. Деякі відвідувачі взагалі не зверталися до
провідника, самі ходили по розкопам і збирали все, що їх цікавило. Втім, і ті, й інші
не могли забрати видатні в історичному значенні старожитності, оскільки вони збері-
галися в монастирському музеї й у спеціальних ящиках і були доступними для огля-
ду лише крізь скляні кришки. Також Інокентій писав, що з 1880 р. проводилися пере-
важно розкопки вулиць, а внутрішні частини будівель через неблагонадійність робіт-
ників та неможливість нагляду за ними майже не досліджувалися. Через це кількість
знахідок була досить невеликою. Відтак, свідоцтва про безконтрольне розпоряджен-
ня, роздачу та продаж старожитностей можна вважати справедливими тільки для пер-
ших років дослідження, коли знайдених артефактів було більше, а належного нагля-
ду за їх зберіганням не було встановлено. В останні ж роки розкопок ОТІС ставило-
ся до ченців з довірою, про що свідчить листування з науковцями. До цього архіман-
дрит Інокентій додавав, що за час його перебування на посаді настоятеля монастиря
до нього жодного разу не надходило ні визначених відомостей, ні чуток про продаж
або роздачу предметів старовини ченцями та послушниками.
Важливими для оцінки стану дослідження Херсонесу в першій половині 80-х
років XIX ст. є свідоцтва з кримської періодики того часу. Глибокий аналіз ситуа-
ції міститься в анонімній статті «Херсонес Таврический: археологические раскоп-
ки», що з’явилася на шпальтах газети «Крымский вестник» [25]. Автор жалкував,
що серед братії монастиря Св. Володимира не знайшлося фахівців у археології,
тому справа дослідження городища не могла надати бажаних для науковців резуль-
татів. Схвально оцінювалася діяльність й участь в нагляді за розкопками ченців
о. Іоанна та о. Андрія. При цьому автора статті дивувало, що М.Н. Мурзакевич
доручив розкопки монастирю, а не комусь із членів ОТІС, які постійно меш-
кали в Севастополі, зокрема П.П. Вакьє, О.О. Авдєєву чи О.Г. Недзельському.
Головною знахідкою за час розкопок під контролем обителі журналіст називав
мармурову плиту з написом на честь Діофанта, полководця Мітрідата Евпатора.
Підкреслювався випадковий характер більшості знайдених артефактів. Головною
причиною відносно невеликої кількості вагомих знахідок називалася невірна сис-
тема розкопок, за якої розкривалися лише стіни будівель найпізнішого етапу існу-
вання Херсонесу, не заглиблюючись при цьому до материка. Причиною цього
автор статті вбачав зацікавленість монастиря виключно у речових пам’ятках хрис-
тиянської доби, при повній зневазі до артефактів античності. Саме за такий прин-
цип ведення археологічних робіт, а не за недогляд або розкрадання старожитнос-
тей, найбільше дорікав ченців невідомий автор статті. Тим не менше, проблема
контролю за станом пам’яток була однією з найгостріших у досліджуваний пері-
од. Повна відсутність належного нагляду за розкопаною місцевістю під час пере-
рви в археологічних роботах призвела до того, що мозаїчні підлоги та стіни велич-
289Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
них християнських храмів були розкрадені, після чого навіть місцезнаходжен-
ня цих культових споруд важко було визначити. Автор публікації вказував, що ця
обставина заслуговує догани на адресу ченців, оскільки для охорони цих святинь
не було потрібно спеціальних археологічних знань, а достатньо було наняти двох
сторожів. Серед позитивних рис розкопок під контролем Херсонеської обителі
називалося те, що був знайдений багатий матеріал, що стосувався християнської
доби історії міста: мармурові колони, капітелі, написи та різні орнаменти, чимала
кількість різного мідного церковного приладдя, хрестів різної форми та мозаїки –
підлогової з різнокольорового мармуру та стінної зі скловидної маси. Значна час-
тина артефактів зберігалася в тимчасовому музеї при монастирі.
Інша оцінка містилася в статті у газеті «Крым» [26]. В ній стан охорони ста-
рожитностей оцінювався як критичний: «Полный хаос в сбережении и охранении
от расхищения древностей, находящихся в Херсонесе и печальный, производящий
самое тяжелое впечатление на интеллигентного посетителя, вид раскопанных квар-
талов». Коло знахідок ченців у статті обмежувалося бронзовими монетами поганої
збереженості, хрестиками, намистом й іншими дрібними предметами, що не мали
цінності та наукового значення.
Таким чином, участь монастиря Св. Володимира в археологічних розкопках
Херсонесу можна характеризувати досить неоднозначно. З одного боку, ченці спосте-
рігали за робітниками, створили невеликий музей, де зберігалися старожитності, регу-
лярно доправляли до ОТІС звіти про хід робіт. З іншого боку, братія через брак коштів
не могла забезпечити повноцінну та необхідну охорону території городища. Система
ведення розкопок вела до неповноти дослідження та відносно малої кількості знахі-
док. Тим не менше, саме під наглядом ченців було знайдено багато дійсно значущих
предметів, зокрема знаменита плита з написом на честь полководця Діофанта.
Джерела та література
1. Непомнящий А.А. Служители культа в развитии исторического краеведения Крыма: Историко-
библиографический аспект / А.А. Непомнящий // Крымский архив. – Симферополь, 1999. – №
5. – С. 77–91; Він же. Роль духовних осіб у розвитку історичного краєзнавства в Криму, друга
половина XIX – початок ХХ ст. / А.А. Непомнящий // Український історичний журнал. – 2003.
– № 4. – С. 123–133.
2. Шаманаев А.В. Документы по истории археологических исследований Херсонеса в
Государственном архиве города Севастополя / А.В. Шаманаев // Документ. Архив. История.
Современность: сб. науч. тр. – Екатеринбург, 2004.– Вып. 4. – С. 251–261; Він же. Документы
Одесского общества истории и древностей об организации археологических раскопок в
Херсонесе в 1870–1880-х гг. / А.В. Шаманаев // Документ. Архив. История. Современность:
сб. науч. тр.– Екатеринбург, 2005. – Вып. 5. – С. 384–394.
3. Інститут історії матеріальної культури Російської академії наук, науковий архів, рукописний від-
діл, ф. 1, (1887 г.), спр. 22, арк. 12–12 зв.
4. Державний архів м. Севастополя (далі – ДАС), ф. 19, оп. 1, спр. 67, арк. 35.
5. Там само, ф. 19, оп. 1, д. 10, арк. 25.
290 ISSN 2078-0133
6. Російський державний історичний архів (м. Санкт-Петербург) (далі – РДІА), ф. 797, оп. 49, спр.
88, арк. 1.
7. Державний архів Автономної Республіки Крим (далі – ДААРК), ф. 118, оп. 1, спр. 1445, арк. 11 зв.
8. Державний архів Одеської області, ф. 93, оп. 1, спр. 83, арк. 10.
9. РДІА, ф. 797, оп. 49, спр. 88, арк. 1 зв.
10. Там само, арк. 5.
11. ДААРК, ф. 118, оп. 1, спр. 1445, арк. 28.
12. ДАС, ф. 19, оп.1, д. 10, арк. 146 зв.
13. ДААРК, ф. 118, оп. 1, спр. 1445, арк. 30.
14. Там само, арк. 34–35.
15. Там само, арк. 37–38.
16. Там само, арк. 32–33 зв.
17. ДАС, ф. 19, оп.1, д. 10, арк. 213–213 зв., 215–215 зв.
18. Там само, арк. 223–223, 229 зв.
19. Там само, арк. 225–225 зв., 228.
20. Там само, арк. 232.
21. Там само, арк. 245.
22. Там само, арк. 259 зв.
23. Императорское Одесское общество истории и древностей в 1885 г. // Журнал Министерства
народного просвещения. – 1886. – Ч. 246. – отд. 4. – С. 1–2.
24. ДААРК, ф. 118, оп. 1, спр. 1445, арк. 45–48.
25. Д-ъ. Херсонес Таврический: археологические раскопки // Крымский вестник. – 1888. – 1 июля (№ 107).
26. [О состоянии раскопок в Херсонесе] // Крым. – 1888. – № 48.
Калиновский В.В. Монастырь Св. Владимира и археологическое исследование
Херсонеса: новые свидетельства об охране христианских древностей Крыма (вторая
половина XIX века)
В статье на основе новых документов из архивов Украины и России прослежена участие
братии Херсонесского монастыря Св. Владимира в археологических раскопках городища и в
мероприятиях по охране предметов старины. Впервые представлены сведения из ежегодных
отчетов монахов в Одесское общество истории и древностей о состоянии исследования Херсо-
неського городища. Проанализированы события, предшествовавшие отстранению обители от
раскопок. Приведена оценка этих событий из местных периодических изданий того времени.
Ключевые слова: охрана памятников истории и культуры, Херсонес, православное
духовенство, Таврическая епархия, Одесское общество истории и древностей.
Kalinovskiy V.V. Monastery of St. Volodymyr and archaeological research by Chersonese:
new evidence on the protection of Christian Antiquities of Crimea (second half of XIX century)
On the basis of new documents from archives of Russia and Ukraine attended the fraternity
Chersonese traced the monastery of St. Volodymyr in archaeological excavations in the settlement
and measures to protect antiquities. At fi rst presented information from annual reports to the monks
of the Odessa Society of History and Antiquities settlement on the status of research. Analyzed events
preceding the removing the monastery from excavations. Discovered assessment of contemporary
events in local periodicals.
Key words: protection of historical and cultural heritage, Chersonese, Orthodox clergy, the
Taurica diocese, Odessa Society of History and Antiquities.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-80185 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0133 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:11:10Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Каліновський, В.В. 2015-04-13T16:36:06Z 2015-04-13T16:36:06Z 2011 Монастир Св. Володимира й археологічне дослідження Херсонесу: нові свідоцтва про охорону християнських старожитностей Криму (друга половина XIX ст.) / В.В. Каліновський // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 281-290. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80185 281.9+323.35:351.853 (477.75) У статті на основі нових документів з архівів України та Росії простежена участь братії Херсонеського монастиря Св. Володимира в археологічних розкопках городища та у заходах з охорони предметів давнини. Вперше подані відомості зі щорічних звітів ченців до Одеського товариства історії та старожитностей про стан дослідження Херсонеського городища. Проаналізовані події, що передували відстороненню обителі від розкопок. Наведена тогочасна оцінка цих подій з місцевих періодичних видань. В статье на основе новых документов из архивов Украины и России прослежена участие братии Херсонесского монастыря Св. Владимира в археологических раскопках городища и в мероприятиях по охране предметов старины. Впервые представлены сведения из ежегодных отчетов монахов в Одесское общество истории и древностей о состоянии исследования Херсонеського городища. Проанализированы события, предшествовавшие отстранению обители от раскопок. Приведена оценка этих событий из местных периодических изданий того времени. On the basis of new documents from archives of Russia and Ukraine attended the fraternity Chersonese traced the monastery of St. Volodymyr in archaeological excavations in the settlement and measures to protect antiquities. At fi rst presented information from annual reports to the monks of the Odessa Society of History and Antiquities settlement on the status of research. Analyzed events preceding the removing the monastery from excavations. Discovered assessment of contemporary events in local periodicals. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Праці Центру пам’яткознавства Церковне пам’яткознавство Монастир Св. Володимира й археологічне дослідження Херсонесу: нові свідоцтва про охорону християнських старожитностей Криму (друга половина XIX ст.) Монастырь Св. Владимира и археологическое исследование Херсонеса: новые свидетельства об охране христианских древностей Крыма (вторая половина XIX века) Monastery of St. Volodymyr and archaeological research by Chersonese: new evidence on the protection of Christian Antiquities of Crimea (second half of XIX century) Article published earlier |
| spellingShingle | Монастир Св. Володимира й археологічне дослідження Херсонесу: нові свідоцтва про охорону християнських старожитностей Криму (друга половина XIX ст.) Каліновський, В.В. Церковне пам’яткознавство |
| title | Монастир Св. Володимира й археологічне дослідження Херсонесу: нові свідоцтва про охорону християнських старожитностей Криму (друга половина XIX ст.) |
| title_alt | Монастырь Св. Владимира и археологическое исследование Херсонеса: новые свидетельства об охране христианских древностей Крыма (вторая половина XIX века) Monastery of St. Volodymyr and archaeological research by Chersonese: new evidence on the protection of Christian Antiquities of Crimea (second half of XIX century) |
| title_full | Монастир Св. Володимира й археологічне дослідження Херсонесу: нові свідоцтва про охорону християнських старожитностей Криму (друга половина XIX ст.) |
| title_fullStr | Монастир Св. Володимира й археологічне дослідження Херсонесу: нові свідоцтва про охорону християнських старожитностей Криму (друга половина XIX ст.) |
| title_full_unstemmed | Монастир Св. Володимира й археологічне дослідження Херсонесу: нові свідоцтва про охорону християнських старожитностей Криму (друга половина XIX ст.) |
| title_short | Монастир Св. Володимира й археологічне дослідження Херсонесу: нові свідоцтва про охорону християнських старожитностей Криму (друга половина XIX ст.) |
| title_sort | монастир св. володимира й археологічне дослідження херсонесу: нові свідоцтва про охорону християнських старожитностей криму (друга половина xix ст.) |
| topic | Церковне пам’яткознавство |
| topic_facet | Церковне пам’яткознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80185 |
| work_keys_str_mv | AT kalínovsʹkiivv monastirsvvolodimiraiarheologíčnedoslídžennâhersonesunovísvídoctvaproohoronuhristiânsʹkihstarožitnosteikrimudrugapolovinaxixst AT kalínovsʹkiivv monastyrʹsvvladimiraiarheologičeskoeissledovaniehersonesanovyesvidetelʹstvaobohranehristianskihdrevnosteikrymavtoraâpolovinaxixveka AT kalínovsʹkiivv monasteryofstvolodymyrandarchaeologicalresearchbychersonesenewevidenceontheprotectionofchristianantiquitiesofcrimeasecondhalfofxixcentury |