Методичні засади виявлення, дослідження та обліку пам’яток житлової архітектури
У статті розглянуті проблеми збереження інтер’єрів пам’яток, теоретичні засади, міжнародний та вітчизняний досвід, унормування питань їх виявлення і обліку. В статье рассматриваются проблемы сохранения интерьеров памятников, их теоретические принципы, международный и отечественный опыт, проблем их...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Праці Центру пам’яткознавства |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80202 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Методичні засади виявлення, дослідження та обліку пам’яток житлової архітектури / О.М. Сердюк // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 57-69. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859638529376649216 |
|---|---|
| author | Сердюк, О.М. |
| author_facet | Сердюк, О.М. |
| citation_txt | Методичні засади виявлення, дослідження та обліку пам’яток житлової архітектури / О.М. Сердюк // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 57-69. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Праці Центру пам’яткознавства |
| description | У статті розглянуті проблеми збереження інтер’єрів
пам’яток, теоретичні засади, міжнародний та вітчизняний досвід, унормування питань їх виявлення і обліку.
В статье рассматриваются проблемы сохранения интерьеров памятников, их теоретические принципы, международный и отечественный опыт, проблем их выявления и учета.
In the article considered the problems of preserving monuments interiors, theoretical foundations,
international and domestic experience, normalization of their detection and accounting.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:19:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ðîçä³ë II ÀÐÕ²ÒÅÊÒÓÐÍÀ ÒÀ
̲ÑÒÎÁÓIJÂÍÀ ÑÏÀÄÙÈÍÀ
УДК 725.94-044.332(477-25)«19/20»
О.М. СЕРДЮК
Методичні засади виявлення, дослідження та
обліку пам’яток житлової архітектури
В статті розглянуті проблеми збереження інтер’єрів
пам’яток, теоретичні засади, міжнародний та вітчизняний до-
свід, унормування питань їх виявлення і обліку.
Ключові слова: пам’ятки житлової архітектури; цінні
інтер’єри; критерії оцінки пам’яток; облік пам’яток; пристосу-
вання пам’яток.
Найважливішим міжнародним документом, де визна-
чені головні принципи охорони нерухомих об’єктів куль-
турної спадщини є Венеціанська хартія з охорони й рес-
таврації нерухомих пам’яток і визначних місць, прийнята
Міжнародним конгресом реставраторів у 1964 р. В доку-
менті визначається, що «скульптурні, малярські або деко-
ровані елементи, що є невід’ємною частиною пам’ятки,
можна відділяти лише тоді, коли цей захід є єдиним, здат-
ним забезпечити її збереження» без зміни архітектурної
структури або декору будівель. Такі обмеження визнача-
ють межі дозволених змін, яких вимагає еволюція вико-
ристання об’єкту [14].
Важливим з огляду на проблему збереження інтер’єрів
пам’яток був міжнародний колоквіум «Проблеми охоро-
ни та сучасного використання пам’яток архітектури», що
відбувся в червні 1985 р. в м. Таллін (Естонська ССР). В
Резолюції колоквіуму було зазначено, що «з точки зору
охорони та використання пам’яток потрібно звернути
більше уваги на їх облік і категоризацію на державному
рівні та введенні із зазначених питань відповідних норм
пам’яткоохоронного законодавства» [23].
У документі зокрема визначено, що одним із найбільш
відповідальних завдань у справі охорони пам’яток слід вва-
жати пристосування історичної архітектури для сучасних і
в першу чергу культурних функцій. При цьому пам’ятка, її
58 ISSN 2078-0133
історико-мистецькі цінності завжди мають визначатися первісними, до них мають
бути пристосовані сучасні завдання. Пристосування пам’яток, як їх охорона і рес-
таврація, повинні вестися виключно на науковому підґрунті, що включає історич-
ні й теоретичні знання у сфері історії та культури, а також натурні дослідження.
Пристосування пам’яток архітектури ХХ ст. повинно здійснюватися на тих самих
наукових засадах, що і пам’яток інших історичних періодів [23]. Вірно визначені
та сформульовані міжнародним колоквіумом пам’яткоохоронні засади збереження
цінних інтер’єрів, після розпаду в 1991 р. СРСР не були теоретично розвинені й не
знайшли подальшого впровадження та підготовки практичних рекомендацій.
Міжнародні принципи охорони історичного середовища та пам’яток задекла-
ровані у Віденському меморандумі запропонованому Комітетом всесвітньої спад-
щини на 27-й сесії ЮНЕСКО у Відні (Австрія) в 2003 р. Стосовно проведення
робіт на пам’ятках і в традиційному середовищі в документі, зокрема, зазнача-
ється, що реконструкція забудови центральної частини міського утворення, яка
заслуговує захисту, із залишенням тільки фасадів («faqadisme»), не є гідним спо-
собом структурного втручання. Підставою для будь-яких структурних втручань є
вивчення й усебічний аналіз історичного міського ландшафту як спосіб виражен-
ня цінностей і значущості, що спрямований на захист історичної тканини, забудо-
ви та її безпосереднього оточення [14].
Принципи охорони традиційного середовища пам’яток визначені в Ксіанській
декларації про збереження оточення споруд спадщини, визначних місць і терито-
рій, ухваленій у 2005 р. в місті Ксіані (Китай). В документі, зокрема, зазначено, що
під час планування, здійснення заходів на пам’ятках й у традиційному середовищі
мають бути зафіксовані «умови ефективного контролю за поступовими або швидки-
ми змінами в оточенні. Зміни всередині споруд, визначних місць, територій повинні
бути позитивними та робити внесок в їхнє значення та особливий характер» [14].
Відтак, можна зробити висновок, що у правових міжнародних актах проблема
збереження пам’ятки хоча й розглядається в усій сукупності її складових і вклю-
чає охорону інтер’єрного середовища об’єктів культурної спадщини та їх оточен-
ня, проте, окремо тема охорони інтер’єрів пам’яток не окреслена і не визначена.
У 80-90-х роках ХХ ст. в Європейський частині колишнього СРСР у зв’язку з
підготовкою Зводу пам’яток історії та культури була здійснена велика робота з уточ-
нення переліків пам’яток і їх паспортизації. Пам’яткоохоронцями здійснювалося
доповнення переліку пам’яток об’єктами другої половини ХІХ – початку ХХ ст.,
в т.ч. житлової архітектури. Так, зокрема, в республіках Прибалтики окремо роз-
глядалося включення до переліку пам’яток цінних архітектурних інтер’єрів [23].
Відомий пам’яткоохоронець, дослідник архітектури Литви І. Глямжа зазначав:
Важливо, щоб нове призначення будівлі не мало протиріччя з її історичним
призначенням і слугувало меті її пропаганди як пам’ятки архітектури. З метою збе-
реження цінного історичного планування й інтер’єрів потрібно, щоб функції їх су-
59Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
часного використання співпадали з розміщенням приміщень і не понукали до пере-
планування та реконструкції й спотворення пам’ятки...» [23].
Як позитивний результат таких дій можна відзначити роботи з консервації, рес-
таврації та використання пам’яток оборонної архітектури Литві – замки в Тракаю,
Біржаю; а також палаців і комплексів маєтків у Байсогале Раудондварисе, Пакруосе. В
Естонії – це Нарвська фортеця та замок у Курессааре; комплекс Палмсе (Національний
парк), Латвії – замки в Турайде та Бауске; палаци Рундале та Палмсе. Багато житло-
вих будинків – пам’яток архітектури в Литві продовжували використовуватися в якос-
ті житла, частина з них – зі збереженими цінними інтер’єрами; отримали нову функ-
цію адміністративних і торгівельних будівель, закладів харчування [23].
«Потрібно розглядати два завдання, які тісно пов’язані між собою: охоро-
на пам’яток – юридична і теоретична та їх практичне використання для сучас-
них потреб», – писав латвійський пам’яткоохоронець М. Апинис [23]. В Латвії, як
зазначає дослідник, під час створення переліку пам’яток визначаються її категорії
за можливостями їх використання, зокрема це:
1. Пам’ятки найбільш високої наукової та мистецької цінності, які потрібно
використовувати загалом як об’єкти музейного показу;
2. Пам’ятки, які потрібно і можливо використовувати загалом або частково за
їх первісним функціональним призначенням;
3. Пам’ятки, які повинні отримати нові форми використання з культурно-
просвітницькою метою;
4. Пам’ятки, які частково зберегли свою мистецьку цінність (тільки фасади) і
можуть використовуватися за іншою функцією.
Під час визначення цих категорій враховуються всі критерії цінності пам’яток:
наукова, естетична, історико-меморіальна, утилітарна.
На підставі досвіду здійснення наприкінці 70-х – у середині 80-х років ХХ ст.
в Москві реставрації комплексу житлової забудови ХVІ–ХІХ ст. на вул. Разіна –
інтер’єрів заміських садибних і палацових комплексів ХVІ–ХІХ ст.: Ізмайлово,
Кусково, Царіцино, Останкіно, Коломеньському, Кузьмінках, російський дослід-
ник охорони пам’яток А. Савин зазначає, що найважливішим практичним і мето-
дичним інструментом, який забезпечує збереженість історико-архітектурної цін-
ності є «наявність матеріалів досліджень, що дозволяють диференціювати сту-
пінь допустимих втручань для кожного елементу пам’яток залежно від його
історико-архітектурної цінності» [23]. А. Савін визначає принципи пристосуван-
ня пам’яток: перший – визначитися з новою функцією з урахуванням динаміки
розвитку міського середовища; другий – в кожному конкретному випадку ступінь
втручання в об’єкт має базуватися на виявлені та забезпечені подальшого збере-
ження цінних історико-архітектурних елементів; третій – необхідність комплек-
сного підходу до середовища, де пам’ятки розглядаються як невід’ємна частина
багатофункціональної системи сучасного міста; четвертий – необхідність кори-
60 ISSN 2078-0133
гування кожні 15–20 років пам’яткоохоронні заходи на пристосованих об’єктах;
п’ятий – принцип «музеєфікації», який має допускати функціональне використан-
ня пам’ятки не тільки з культурно-просвітницькою метою, за умови забезпечення
їх обов’язкового експонування як цінних історико-архітектурних об’єктів.
Слід зазначити, що відомий авторові цих рядків зарубіжний досвід викорис-
тання інтер’єрів пам’яток не завжди дає позитивні приклади. Так, наприклад, у
Західній Німеччині відомими є принципи не реставрації, а реконструкції пам’яток.
У своєму досліджені зміни функціонального змісту старих будівель німецький
архітектор Г. Мюллер-Менкенс наводить цілу низку прикладів. Зокрема, це будів-
ля цехової гільдії (Гевандхауз) у м. Брауншвейзі. В реконструйованій споруді абсо-
лютно новою є внутрішня система несучих конструкцій, планування приміщень
з розміщенням офісів і ресторанів (арх. Ф. Кремер). Реконструкція споруди віль-
гельмінського періоду (80-х років ХІХ ст.) у м. Вольфенбюттель передбачає модер-
нізацію та пристосування внутрішнього простору для розміщення бібліотеки
(арх. Ф. Кремер). Монастирський ансамбль Предигер у м. Швабішу реконструйо-
вано під міський культурний центр (арх.: В. Тідьє, Р. Фішер). Реконструйовано та
модернізовано інтер’єри з багатофункціональним використанням: для залу прийо-
мів, ресторану та житла в готичній будівлі «Штейпе» в м. Трирі (арх. Г. Мюллер-
Менкенс). Під первісну функцію з включенням елементів цінного живопису було
модернізовано ратушу ХV ст. в м. Тюбінген (арх.: В. Тідьє, Р. Фішер). Перебудова
будинку в стилі модерн (1903 р.) у м. Мюнхені передбачала повне перепланування
інтер’єрів й зміну фасадів з двору (арх. Б. фон Буссев) [15].
В Україні, зокрема у м. Львові, починаючи з 70-х років ХХ ст. колективом інсти-
туту «Укрзахідпроектреставрація» накопичений позитивний досвід дослідниць-
ких і практичних робіт щодо проведення консервації, реставрації та пристосуван-
ня інтер’єрів житлових будівель. Одним із таких позитивних прикладів є реставрація
пам’ятки архітектури ХVІ–ХІХ ст. – житлового будинку № 3 на вул. Ставропігійській
(музей-аптека). Він був одним із перших об’єктів у м. Львові, у якому на замовлення
аптекоуправління в 1975-1980 роках було проведено комплексну реставрацію примі-
щень інтер’єру, підвалів і подвір’я. Приміщення пам’ятки, які використовувалися як
приміщення аптеки зберегли інтер’єр ХІХ ст. Після проведення реставраційних робіт
вони продовжують виконувати свою основну функцію. Ще одним позитивним при-
кладом пристосування інтер’єрів є будівля міського арсеналу на вул. Підвальній, 3
(пам’ятка архітектури ХVІІ–ХVІІІ ст. (музей зброї)). У 1974–1980 роках тут було про-
ведено комплекс науково-дослідних, протиаварійних і ремонтно-реставраційних робіт,
пов’язаних із збереженням та функціональною адаптацією об’єкту. Пам’ятку музеєфі-
ковано та пристосовано під виставку зброї з колишньої колекції Підгорецького замку.
Науково-дослідні та проектні роботи на зазначених вище пам’ятках виконувалися
авторським колективом інституту у складі архітекторів: І. Могитича, Л. Лещинського,
Г. Новаківської, А. Новаківського, К. Присяжного, Ю. Василенка [1].
61Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
Надзвичайно цікавим і показовим прикладом є проведення комплексу реставра-
ційних робіт у житловому будинку (кам’яниця Бандінеллі) на вул. Ставропігійській, 2,
(пл. Ринок, 3), що є пам’яткою архітектури ХVІ–ХVІІІ ст. В основу проекту адап-
тації було покладено концепцію реставрації будинку зі збереженням і використан-
ням архітектурних деталей та відтворенням інтер’єрів: повернуто на місце профі-
льовані дерев’яні балки перекриття, кам’яні елементи віконних і дверних прорі-
зів, кронштейни сходової клітки. Пам’ятка використовується як музейний заклад
– відділ Львівського історичного музею. Роботи виконувалися авторським колек-
тивом інституту: архітектори – І. Могитич, М. Гайда, Л. Горницька, В. Накопало,
А. Поліщук; інженери-конструктори – Я. Римар, Є. Стонжка, З. Бліхарський.
Авторський колектив у 2007 р. був удостоєний звання лауреата Державної премії
України в галузі архітектури. Крім того, великий комплекс робіт з реставрації та
пристосування було проведено на Палаці Потоцьких на вул. Коперніка, 15, пам’ятці
архітектури ХІХ ст.; житловій будівлі на просп. Свободи, 13, пам’ятці архітектури
ХІХ ст., адаптованій під «Гранд-готель» й інших об’єктах [2].
Однак, слід зазначити, що не дивлячись на в цілому позитивний досвід здійснен-
ня робіт з реставрації та функціональної адаптації в житлових інтер’єрах пам’яток
архітектури м. Львова, їх відсоток є порівняно незначним. У Львові, як і загалом на
території інших історичних міст України, відсутні чітко визначені методичні підходи
до комплексної оцінки житлової архітектури зі збереженими цінними інтер’єрами, в
т.ч. й до об’єктів культурної спадщини другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
Головним документом, що визначає державну політику в сфері охорони куль-
турної спадщини в Україні є Закон «Про охорону культурної спадщини» схвале-
ний у 2000 р. Цей закон визначає основні принципи охорони та збереження куль-
турної спадщини, права й обов’язки державних установ, громадян і громадських
організацій узагальнює вітчизняний та світовий досвід. Законом передбачено
захист традиційного характеру середовища як окремих пам’яток, так й історичних
населених місць України шляхом установлення зон охорони та регулювання забу-
дови й історичних ареалів з відповідними режимами використання. Слід зазначи-
ти, що хоча в цілому Закон України «Про охорону культурної спадщини» відпо-
відає сучасним засадам методики охорони пам’яток, основні засади збереження
середовища інтер’єрів пам’яток він не визначає [7].
З метою реалізації державної політики та забезпечення управління
пам’яткоохоронною сферою до Закону України «Про охорону культурної спадщи-
ни» протягом 2001–2003 років було прийнято низку нормативно-правових доку-
ментів. Зокрема, це постанови Кабінету Міністрів України: «Про затвердження
порядку визначення категорій пам’яток для занесення об’єктів культурної спад-
щини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» (від 27.12.2001 р.
№ 1760); «Про затвердження комплексної програми паспортизації об’єктів куль-
турної спадщини на 2003–2010 рр.» (від 09.09.2002 р. № 1330); «Про затверджен-
62 ISSN 2078-0133
ня порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів насе-
лених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареа-
лів населених місць» (від 13.03.2002 р. № 318) [17], [18], [21]. Головними пробле-
мами у сфері охорони культурної спадщини зазначеними постановами є: робота
з пам’ятками шляхом їх виявлення, вивчення та внесення до реєстру, створення
облікової документації, проведення робіт у традиційному середовищі.
З метою унормування виконання робіт на об’єктах культурної спадщини
Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13 верес-
ня 2004 року № 173 введені в дію Державні будівельні норми України (ДБН)
В.3.2-1-2004 «Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам’ятках куль-
турної спадщини». Ці норми встановлюють основні вимоги до реставрації, кон-
сервації та ремонтно-відновлювальних робіт на об’єктах культурної спадщини;
вони поширюються на всі види реставраційних, консерваційних, реабілітаційних,
ремонтних робіт на пам’ятках, й обов’язкові для всіх органів охорони пам’яток,
власників пам’яток, проектно-реставраційних, науково-дослідних організацій,
юридичних і фізичних осіб незалежно від їх підпорядкування, які безпосередньо
беруть участь у збереженні й реставрації пам’яток. Важливим документом у сфері
здійснення робіт на об’єктах культурної спадщини є Державні будівельні норми
України (ДБН) А2.2-6-2008 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження і
затвердження науково-проектної документації для реставрації об’єктів нерухомої
культурної спадщини», що встановлюють основні вимоги до реставрації, консер-
вації та ремонтно-відновлюваних робіт на об’єктах культурної спадщини [6].
Однак, зазначені вище документи мають загальний характер, оскільки до
цього часу не визначені критерії оцінки інтер’єрів пам’яток, припустимий ступінь
втручання в середовище пам’ятки, принципи їх функціональної адаптації. Не див-
лячись на наявність державних будівельних норм, питання збереження, охорони
та використання цінних інтер’єрів пам’яток, їх предметного наповнення залиша-
ється не тільки не врегульованим на законодавчому рівні, але й не унормованим.
Враховуючи викладене, пропонуємо внести зміни та доповнення до Закону
України «Про охорону культурної спадщини», які б унормовували проблему охо-
рони та збереження цінних інтер’єрів пам’яток [7]:
Ст. 13. Державний реєстр нерухомих пам’яток України. Доповнити словами:
«Із занесенням до Реєстру на об’єкт культурної спадщини та на всі його складові,
в т.ч. розпланування, елементи архітектурно-мистецького вирішення, що станов-
лять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам’ятки».
Ст. 24. Утримання та використання пам’яток. п. 2. Доповнити словами: «…у
спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам’ятки та забезпечує збере-
ження її матеріальної автентичності, просторової композиції, планувальної струк-
тури, елементів архітектурно-мистецького вирішення…»
63Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
До постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку
визначення категорій пам’яток для занесення об’єктів культурної спадщини до
Державного реєстру нерухомих пам’яток України» (від 27.12.2001 р. № 1760), в
частині «Порядок визначення категорій пам’яток для занесення об’єктів культур-
ної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» п. 3. виклас-
ти в такій редакції: «Якщо об’єкт культурної спадщини має зовні чи в інтер’єрі
збережену планувальну структуру, елементи архітектурно-мистецького вирішен-
ня, твори мистецтва» (далі за текстом постанови) [18].
До Державних будівельних норм України: Склад, зміст, порядок розроблення,
погодження і затвердження науково-проектної документації для реставрації об’єктів
культурної спадщини. ДБН А.2.2-6-2008. Розділ 2. Загальні вимоги до складу та зміс-
ту науково-проектної документації. п. 2.2. Науково-проектна документація на рес-
таврацію об’єктів культурної спадщини розробляється постадійно, на основі науко-
вих досліджень, що ведуться на всіх етапах реставрації повинна включати позицію –
«ескізний проект реставрації інтер’єру». п. 2.5. Ескізний проект реставрації повинен
включати окрему позицію стосовно розробки проекту реставрації інтер’єру пам’ятки,
а не тільки проект пристосування, як передбачають вимоги зазначених ДБН [6].
В Україні до цього часу не розроблені методичні принципи класифікації цін-
них інтер’єрів пам’яток житлової архітектури, їх наукового вивчення, фіксації,
реєстрації, обліку й збереження. Це стосується всіх типів житлових будівель тра-
диційної забудови, незалежно від їхньої хронологічної глибини. Недостатня увага
до головних проблем забезпечення збереження пам’яток київської житлової архі-
тектури другої половини ХІХ – початку ХХ ст. з боку органів охорони культурної
спадщини – це відсутність належного обліку цінних інтер’єрів об’єктів, їх вияв-
лення, наукового вивчення, державної реєстрації [26].
На основі накопиченого досвіду та матеріалах досліджень, враховуючи від-
сутність нормативного документу, що регламентує науково-практичну діяльність
пам’яткоохоронних структур щодо обліку пам’яток, пропонуємо проект Порядку
виявлення та обліку об’єктів культурної спадщини. В документі визначено, що
державний облік об’єктів культурної спадщини включає:
– виявлення, обстеження, дослідження, графічну та фотофіксацію об’єктів куль-
турної спадщини, визначення їх археологічної, історичної, архітектурної, естетич-
ної, етнологічної, мистецької, наукової або художньої цінності;
– прийняття рішень щодо включення виявлених об’єктів до переліків щойно
виявлених об’єктів культурної спадщини;
– складання облікової документації на об’єкти культурної спадщини;
– подання пропозицій центральному органу виконавчої влади у сфері охорони
культурної спадщини для занесення об’єктів культурної спадщини до Реєстру;
– ведення Реєстру.
64 ISSN 2078-0133
Окремо в зазначеному вище Порядку регламентовано виявлення об’єктів
культурної спадщини, що здійснюється шляхом проведення робіт у традиційному
середовищі, інвентаризації об’єктів культурної спадщини (інвентаризація).
З метою впорядкування системи обліку цінних інтер’єрів пам’яток, підготовки
облікової документації автором цієї роботи визначені основні критерії їх оцінки:
– стан збереженості: конструкцій та матеріалів і об’ємно-планувального
рішення;
– наявність елементів архітектурно-мистецького оздоблення, в т.ч. творів
монументального мистецтва, архітектурної кераміки;
– належність архітектурно-мистецького вирішення інтер’єру до певного стилю;
– належність пам’ятки та її інтер’єру до творчого доробку певного архітектора;
– наявність елементів їх інженерного обладнання та вмеблювання;
– належність вирішення інтер’єру загалом до масового або унікального;
– збереженість первісної функції;
– композиційно-просторові якості, місце та роль пам’ятки житлової архітекту-
ри в міському середовищі.
У проекті також регламентовано процеси науково-дослідних і пошукових робіт
щодо розробки облікової документації. Вони складаються з історико-архівних
і бібліографічних досліджень; натурних обстежень (досліджень); фотофіксації.
Виявлення й обстеження об’єктів культурної спадщини, складання на них обліко-
вої документації, яка б ураховувала цінні інтер’єри об’єктів, пам’яткове середови-
ще, є вкрай необхідною. Паспорт пам’ятки, який стане результатом роботи, пови-
нен фіксувати всі результати проведених робіт, а в пам’ятках житлової архітектури
– наявність збереження планувальної структури та цінного опорядження [16].
Пропонуємо в обліковому документі, паспорті пам’ятки, фіксувати всі елемен-
ти декоративного оздоблення екстер’єру й інтер’єру будівлі – як типові, традицій-
ні, так і ті, що надають житловій будівлі своєрідності, створюють її образ, – тобто
необхідна фіксація пам’ятки в усій сукупності її деталей і внесення цих даних до
облікової документації. Тому в Методичних рекомендаціях щодо заповнення облі-
кової картки об’єкта культурної спадщини потрібно внести наступні зміни [10].
Розділ 1. Облікова картка. п. 1.5.6.2. Характеристика об’єкта повинна включа-
ти опис за таким планом:
Абзац п’ять викласти у такій редакції: «Необхідно стисло описати вирішення
інтер’єрів: ступінь збереженості планувальної структури, елементів архітектурно-
мистецького вирішення» (далі за текстом документу).
Розділ 2. Паспорт. п. 2.5.11.3. Опис об’єкта повинен бути виконаний за таким
планом:
Абзац п’ять викласти в такій редакції: «Щодо вирішення інтер’єрів слід опи-
сати: ступінь збереженості планувальної структури, елементів архітектурно-
мистецького вирішення» (далі за текстом документу).
65Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
Виявлені цінні інтер’єри пам’яток мають бути зафіксовані в п. 2.5.14. у тема-
тичному полі 14 «Оцінка антропологічної, археологічної, естетичної, етнографіч-
ної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності об’єкта».
На нашу думку під час проведення натурних досліджень інтер’єру київського
житла в пам’ятках архітектури кінця XIX – початку XX ст. необхідно:
1. Визначити методику дослідження та фіксації цінних елементів;
2. Визначити цінні елементи планувальної структури й архітектурно-
мистецького вирішення, що становлять цінність;
3. Визначити особливості планувального та функціонального розміщення цін-
них елементів, їхні взаємозв’язки та взаємовпливи;
4. Виявити особливості формування середовища інтер’єру пам’яток.
Здійснення таких заходів дозволить раціонально організувати наукові дослі-
дження пам’яток, а в майбутньому розробити програмне забезпечення організації
робіт із житловою забудовою Києва кінця XIX – початку XX ст. Результати таких
натурних і архівних досліджень розраховані на довгострокове практичне вико-
ристання в науковій організації роботи пам’яткоохоронних структур із виявлення,
вивчення, обліку й проведення робіт з реставрації та функціональної адаптації як
окремих пам’яток житлової архітектури, так і цілих кварталів, районів історичної
забудови в традиційному середовищі Києва.
Житлова забудова Києва другої половини ХІХ – початку ХХ ст. автором цього
дослідження розглядається як об’єкт системного аналізу. Запропоновані ним
форми впорядкування інформаційного забезпечення обліку й опису пам’яток жит-
лової архітектури роблять можливим створення єдиної інформаційної системи,
що є базовою для проведення передпроектних наукових досліджень у сфері охо-
рони культурної спадщини з урахуванням можливостей технологій програмного
забезпечення. Така модель включатиме:
а) Кількість нерухомих пам’яток житлової архітектури Києва з охоронними
номерами;
Кількість пам’яток із паспортами з розбивкою за категоріями охорони;
Кількість пам’яток із обліковими картками з розбивкою за категоріями охорони;
Кількість пам’яток за категоріями охорони, з розбивкою за типами пам’яток
житлової архітектури: особняк, прибутковий будинок, житло для технічного пер-
соналу, робочих, міщанська садиба;
Динаміка взяття на облік пам’яток за категоріями охорони, з розбивкою по роках.
Кількість пам’яток за категоріями охорони та технічним станом зі збережени-
ми цінними інтер’єрами;
б) Кількість пам’яток по зонах охорони, заповідниках, території історичних
ареалів:
Архітектурна охоронна зона, Археологічна охоронна зона, Ландшафтна охо-
ронна зона, Зона регулювання забудови: 1 категорія, Зона регулювання забудови:
66 ISSN 2078-0133
2 категорія, Зона регулювання забудови: 3 категорія, Зона регулювання забудови:
Зона 1 категорії, Зона регулювання забудови: Не належить
в) Кількість пам’яток із меморіальними дошками;
Кількість пам’яток + кількість меморіальних дошок на них;
Кількість пам’яток із охоронними дошками: за видами + загальна кількість;
Кількість пам’яток із охоронними номерами;
Кількість пам’яток у комплексах;
Аналогічно підраховуються пам’ятки по районах.
Записи, внесені до Бази даних, що не мають рішень, не включаються в підра-
хунки Створення програми конвертації списків пам’яток.
д) Створення підсистеми з біографічними відомостями про діячів історії та
культури м. Києва.
Підсистема має складатися з форми редагування словника діячів історії та
культури з полями:
1. Прізвище, ім’я, по-батькові;
2. Коротка біографічна довідка;
3. Перелік пам’яток, пов’язаних із особою з відображенням контексту зв’язку.
Форма редагування пам’яток доповнюється сторінкою «Особи, пов’язані з
пам’яткою» (прізвище та контекст зв’язку). Можливість формування звітів на
основі повного прізвища діяча історії та культури.
Повинна виводитися як частина адреси – інформація в полі «Місцевість», що
передбачає можливість внесення нового районного поділу в м. Києві зі збережен-
ням даних про старий поділ.
Необхідно, також на нашу думку ввести нові поля «Сучасне використання»,
«Типологічна належність», «Форма власності».
Так, наприклад, нове поле «Форма власності» має класифікацію:
– державна;
– комунальна власність територіальної громади міста;
– комунальна власність територіальної громади району;
– приватна;
– змішана.
Практично на підставі власного досвіду автор даного дослідження підійшов
до створення інформаційної моделі житлової забудови Києва, занесення її до
банку (бази) даних і наступної обробки й подальшого використання як у цілому,
так і окремих деталей [27]. При чому така база даних є багаторівневою і включає
як текстову (облікову), так і візуальну, в т.ч. графічну, інформацію. Вважаємо, що
системний підхід і структурування історичної житлової забудови Києва досліджу-
ваного періоду як об’єктів наукового вивчення на основі запропонованих методів і
принципів класифікації уможливить:
67Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
– структурування наукових досліджень пам’яток житлової архітектури й
об’єктів культурної спадщини;
– визначення предмету й обсягу досліджень, що проводяться з метою облі-
ку пам’яток;
– визначення реального обсягу часових і матеріально-технічних витрат під час
роботи як з пам’ятками, так і з об’єктами традиційного середовища;
– спрощення стадії передпроектних робіт у частині наявності інформації про
проведення наукових досліджень і визначення предмета охорони пам’яток жит-
лової архітектури.
Усе вище викладене, без сумніву, сприятиме підготовці та прийняттю нау-
ково обґрунтованих рішень щодо проведення робіт на пам’ятках, застосуванню
комплексного підходу до проблем охорони культурної спадщини в м. Києві, дасть
новий імпульс розвиткові реставрації та функціональної адаптації пам’яток жит-
лової архітектури. Створення програмного забезпечення створення бази даних,
запропонованої автором даного дослідження, уможливить вже на цьому етапі
отримання інформації, обробку її з метою подальшого використання під час про-
ведення всіх видів робіт на пам’ятках, починаючи від окремих їх фрагментів і
закінчуючи комплексом загалом. Аналіз матеріалів бази даних, попри їхню умов-
ність і схематичність, дозволить архітекторам, пам’яткоохоронцям, історикам і
мистецтвознавцям отримати об’єктивну картину й приймати на основі отриманих
даних виважене, ґрунтовно-мотивоване рішення. Це сприятиме визначенню най-
більш вдалих форм пристосування пам’яток київської житлової архітектури, соці-
алізації об’єктів, включення їх до житлового фонду м. Києва тощо.
Пропонований підхід базується на науковій обробці інформації, аналізі
як окремого об’єкту житлової забудови, так і її комплексів у єдиній системі
взаємозв’язків з архітектурою, типологічними характеристиками, планувальною
організацією житлових будівель. Такий підхід сприятиме вирішенню питань щодо
послідовності проведення реставрації втрачених елементів, взаємозв’язку цих
процесів з функціональною адаптацією об’єктів під час створення програм і про-
ектів охорони культурної спадщини у процесі містобудівних перетворень.
Джерела та література
1. Архів ДП інституту «Укрзахідпроектреставрація» м. Львів, Л – 362 – 1а, 2002 р.
2. Архів ДП інституту «Укрзахідпроектреставрація» м. Львів № Л-81, Т. ІV, кн.. 1, 1995 р.
3. Водзинський Є. Містобудівна спадщина Києва // Культурна спадщина Києва: Дослідження та
охорона історичного середовища. – К.: АтрЕк, 2003. – 136 с.
4. Глямжа И. Совершенствование охраны архитектурного наследия в регионе Прибалтики и ЄССР,
их проблемы в Литовской ССР // Проблема охраны и современного использования памятников
архитектуры. – Таллин : «Валгус», 1987. – 215 с.
5. Гуляницкий Н.Ф. Историко-архитектурное наследие в структуре современного города // Методика
и практика сохранения памятников архитектуры. – М.: Стройздат, 1974. – С. 8–14.
68 ISSN 2078-0133
6. Державні будівельні норми України: Склад, зміст, порядок розроблення, погодження і затвер-
дження науково-проектної документації для реставрації об’єктів нерухомої культурної спадщи-
ни // ДБН А.2.2-6-2008 – 2008 (офіційне видання). – К.: Держбуд України, 2008.
7. Закон України «Про охорону культурної спадщини» // Правова охорона культурної спадщини: Зб.
документів. – К.: ХІК, 2006. – С. 130–161.
8. Інструкція про порядок обліку, реставрації, утримання і реставрації пам’ятників архітектури, що
перебувають під державною охороною // Законодавство про пам’ятники історії та культури. –
К.: Політвидав України, 1970. – С. 335–373.
9. Кравчук О. Досвід складання форм облікових документів на пам’ятки архітектури та містобуду-
вання // Теорія та історія архітектури і містобудування. – К.: НДІТІАМ, 2005. – С. 303–312.
10. Методичні рекомендації щодо заповнення облікової картки та паспорта об’єкта культурної спадщи-
ни затверджено Наказом Державної служби охорони культурної спадщини від 03.06.2004 р., № 11.
11. Методичні рекомендації щодо визначення предмету охорони пам’яток історії затверджено
Наказом Міністерства культури і туризму України від 02.11.2009 р., № 956/0/16-09.
12. Методичні рекомендації щодо розроблення історичних (історико-архітектурних) довідок затвер-
джено Наказом Міністерства культури і туризму України від 02.11.2009 р., № 956/0/16-09.
13. Методичні рекомендації по підготовці матеріалів Зводу пам’яток історії та культури України
// Науково-дослідний інститут теорії, історії архітектури та містобудування. – К.: «Українська
енциклопедія» ім. М. Бажана, 2008. – 112 с.
14. Міжнародні засади охорони нерухомої культурної спадщини. – К., Фенікс, 2008. – 176 с.
15. Мюллер-Менкенс Г. Новая жизнь старых зданий. (Непрерывность развития архитектуры). – М.,
Стройиздат, 1981. – С. 247.
16. Наказ від 13.05.2004 р. № 295/104 «Про затвердження форм облікової картки та паспорта об’єкта
культурної спадщини» Міністерства культуру і мистецтва України та Державного комітету
України з будівництва та архітектури.
17. Постанова КМ України про затвердження Комплексної програми паспортизації об’єктів куль-
турної спадщини на 2003-2010 роки // Правова охорона культурної спадщини: Зб. документів.
– К.: ХІК, 2006. – С. 444–450.
18. Постанова КМ України про затвердження Порядку визначення категорій пам’яток для зане-
сення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України //
Правова охорона культурної спадщини: Зб. документів. – К.: ХІК, 2006. – С. 258–259.
19. Постанова КМ України про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання
історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історич-
них ареалів населених місць // Правова охорона культурної спадщини: Зб. документів. – К.: ХІК,
2006. – С. 456–458.
20. Постанова КМ України про затвердження Порядку укладання охоронних договорів на пам’ятки
культурної спадщини // Правова охорона культурної спадщини: Зб. документів. – К.: ХІК, 2006.
– С. 438–443.
21. Постанова КМ України про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання
історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історич-
них ареалів населених місць (від 13.03.2002 р., № 318).
22. Постанова КМ України Процедура проведення грошової оцінки пам’яток відбувається за мето-
дикою затвердженою постановою Кабміну від 26.09.2002 р., № 1447.
23. Проблема охраны и современного использования памятников архитектуры. Международный
коллоквиум ИКОМОС ЭССР, Талин, 4-7 июня 1985 г. – Таллин.: «Валгус», 1987. – 215 с.
24. Прибєга Л. Автентичність як пам’яткоохоронна категорія // Українська академія мистецтва. – К.,
1999. – Вип. 6 – С. 49–53.
25. Прибєга Л. Архітектурна реставрації: погляд через сутність пам’ятки // Праці Центру
пам’яткознавства. – К., 2007. – Вип. 11. – С. 26–37.
26. Сердюк О. З історії дослідження забудови Києва кінця ХІХ – початку ХХ століть // Питання
історії науки і техніки. – 2009. – № 3. – С. 43–48.
69Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
27. Сідорова О. Художньо-структурні особливості архітектурних фасадів житлових будівель Києва
кінця ХІХ – на початку ХХ ст. // Українська академія мистецтв. Дослідницькі та науково-
методичні праці. Вип. 15. – К., 2008. – С. 184–193.
Сердюк Е.М. Методические основы выявления, исследования и учета памятни-
ков жилищной архитектуры
В статье рассматриваются проблемы сохранения интерьеров памятников, их теоретиче-
ские принципы, международный и отечественный опыт, проблем их выявления и учета.
Ключевые слова: памятники жилищной архитектуры; ценные интерьеры; критерии
оценки памятников; учет памятников; адаптация памятников.
Serdyuk O.M. Methodical principles of exposure, research and account of sights of hous-
ing architecture
In the article considered the problems of preserving monuments interiors, theoretical founda-
tions, international and domestic experience, normalization of their detection and accounting.
Key words: monuments of residential architecture; valuable interiors; criteria for evaluating
sites, accounting of monuments, monuments adjustment.
УДК 75.052(477-25)”10/13”
Ю.Н. СТРИЛЕНКО
И.Ф. ТОЦКАЯ
Технико-технологические исследования соста-
вов древних строительных растворов Софии
Киевской – один из факторов датировки памят-
ников архитектуры Древнего Киева Х–ХII вв.
Отличительной чертой строительных растворов Софийского собора является наличие
в нем «специаль ного» заполнителя – обожженного лессового суглинка, который не имеет
аналогии со структурой плинфы в кладке собора. Это характерно только для каменных
сооружений Древнего Киева X–ХI в. и является дополнительным датирующим признаком
для памятников, начиная с Десятинной церкви. Замыкают этот перечень Михайловская
церковь Выдубицкого монастыря и церковь Спаса на Берестове.
Однородный состав строительного раствора и фресковой штукатурки Софийского со-
бора дает основание утверждать, что в строительстве всего объема собора – от центрально-
го ядра и до наружных галерей – не было существенных перерывов во времени в течение І
пол. XI в. Существенно отличаются от первоначальной кладки собора строительная техно-
логия в поздних пристройках XII в. – прокладках под аркбутаны, апсиде крещальни и пр.
Следует отметить, что нет аналогии в составе фресковых штукатурок Софийского со-
бора и образцов первичной фрески на кладке Х в. в раскопе Десятинной церкви.
Ключевые слова: известково-цемяночный раствор, комплексный анализ строительных
растворов, плинфа, фресковая штукатурка, фреска, цемянка, петрографический шлиф.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-80202 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0133 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:19:16Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Сердюк, О.М. 2015-04-13T16:42:48Z 2015-04-13T16:42:48Z 2011 Методичні засади виявлення, дослідження та обліку пам’яток житлової архітектури / О.М. Сердюк // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 57-69. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80202 725.94-044.332(477-25)«19/20» У статті розглянуті проблеми збереження інтер’єрів пам’яток, теоретичні засади, міжнародний та вітчизняний досвід, унормування питань їх виявлення і обліку. В статье рассматриваются проблемы сохранения интерьеров памятников, их теоретические принципы, международный и отечественный опыт, проблем их выявления и учета. In the article considered the problems of preserving monuments interiors, theoretical foundations, international and domestic experience, normalization of their detection and accounting. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Праці Центру пам’яткознавства Архітектурна та містобудівна спадщина Методичні засади виявлення, дослідження та обліку пам’яток житлової архітектури Методические основы выявления, исследования и учета памятников жилищной архитектуры Methodical principles of exposure, research and account of sights of housing architecture Article published earlier |
| spellingShingle | Методичні засади виявлення, дослідження та обліку пам’яток житлової архітектури Сердюк, О.М. Архітектурна та містобудівна спадщина |
| title | Методичні засади виявлення, дослідження та обліку пам’яток житлової архітектури |
| title_alt | Методические основы выявления, исследования и учета памятников жилищной архитектуры Methodical principles of exposure, research and account of sights of housing architecture |
| title_full | Методичні засади виявлення, дослідження та обліку пам’яток житлової архітектури |
| title_fullStr | Методичні засади виявлення, дослідження та обліку пам’яток житлової архітектури |
| title_full_unstemmed | Методичні засади виявлення, дослідження та обліку пам’яток житлової архітектури |
| title_short | Методичні засади виявлення, дослідження та обліку пам’яток житлової архітектури |
| title_sort | методичні засади виявлення, дослідження та обліку пам’яток житлової архітектури |
| topic | Архітектурна та містобудівна спадщина |
| topic_facet | Архітектурна та містобудівна спадщина |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80202 |
| work_keys_str_mv | AT serdûkom metodičnízasadiviâvlennâdoslídžennâtaoblíkupamâtokžitlovoíarhítekturi AT serdûkom metodičeskieosnovyvyâvleniâissledovaniâiučetapamâtnikovžiliŝnoiarhitektury AT serdûkom methodicalprinciplesofexposureresearchandaccountofsightsofhousingarchitecture |