Відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони пам’яток археології
Відповідальність за правопорушення і злочини щодо пам’яток історії та культури передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України. Фактично нормативна база є достатньою для захисту культурної спадщини, але механізм виявлення та покарання порушників зовс...
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2011
|
| Schriftenreihe: | Праці Центру пам’яткознавства |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80208 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони пам’яток археології / Н.М. Рудика // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 91-98. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-80208 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-802082025-02-09T20:51:24Z Відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони пам’яток археології Ответственность за нарушения законодательства в сфере охраны памятников археологии Amenability for delicts in the protection of archaeological monuments Рудика, Н.М. Пам’ятки археології Відповідальність за правопорушення і злочини щодо пам’яток історії та культури передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України. Фактично нормативна база є достатньою для захисту культурної спадщини, але механізм виявлення та покарання порушників зовсім не відпрацьований на практиці. У статті аналізується чинне законодавство України стосовно правової відповідальності у сфері охорони пам’яток археології та подані пропозиції для його вдосконалення. Ответственность за нарушения и преступления против памятников истории и культуры предусмотрена Кодексом Украины об административных нарушениях и Уголовным кодексом Украины. Нормативная база, de jure, достаточна для защиты культурного наследия, но механизм выявления и наказания нарушителей совсем не отработан на практике. В статье анализируется действующее законодательство Украины, регламентирующее правовую ответственность в сфере охраны памятников археологии. Также даются предложения для его усовершенствования. The violations and crimes against monuments of history and culture are considered by the Administrative and the Criminal codes of Ukraine. Regulatory framework, de jure, could be suffi cient to protect the cultural heritage, but the realization of identifying and punishment is not worked up in practice. The article 1) analyses the legislation on amenability for delicts in the protection of archaeological monuments and 2) proposes ways to improve it. 2011 Article Відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони пам’яток археології / Н.М. Рудика // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 91-98. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80208 904(477):343.712 uk Праці Центру пам’яткознавства application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Пам’ятки археології Пам’ятки археології |
| spellingShingle |
Пам’ятки археології Пам’ятки археології Рудика, Н.М. Відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони пам’яток археології Праці Центру пам’яткознавства |
| description |
Відповідальність за правопорушення і злочини щодо пам’яток історії та культури передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України. Фактично нормативна база є достатньою для захисту культурної спадщини,
але механізм виявлення та покарання порушників зовсім не відпрацьований на практиці.
У статті аналізується чинне законодавство України стосовно правової відповідальності у
сфері охорони пам’яток археології та подані пропозиції для його вдосконалення. |
| format |
Article |
| author |
Рудика, Н.М. |
| author_facet |
Рудика, Н.М. |
| author_sort |
Рудика, Н.М. |
| title |
Відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони пам’яток археології |
| title_short |
Відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони пам’яток археології |
| title_full |
Відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони пам’яток археології |
| title_fullStr |
Відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони пам’яток археології |
| title_full_unstemmed |
Відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони пам’яток археології |
| title_sort |
відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони пам’яток археології |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Пам’ятки археології |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80208 |
| citation_txt |
Відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони пам’яток археології / Н.М. Рудика // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 91-98. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Праці Центру пам’яткознавства |
| work_keys_str_mv |
AT rudikanm vídpovídalʹnístʹzaporušennâzakonodavstvausferíohoronipamâtokarheologíí AT rudikanm otvetstvennostʹzanarušeniâzakonodatelʹstvavsfereohranypamâtnikovarheologii AT rudikanm amenabilityfordelictsintheprotectionofarchaeologicalmonuments |
| first_indexed |
2025-11-30T16:28:31Z |
| last_indexed |
2025-11-30T16:28:31Z |
| _version_ |
1850233441731215360 |
| fulltext |
91Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
нальної програми «Охорона культурної спадщини (пам’яток історії та монументального
мистецтва) на 2008 – 2010 роки» // Там само.
2. Принь М.О. Джерела з історії охорони культурної спадщини у фондах Державного архіву
Луганської області // Актуальні питання історії науки і техніки: Матеріали IX всеукр. наук.
конф., Житомир, 7–9 жовтня 2010 р. – К., 2010. – С. 111–113.
3. Дубровський В.В. Історично-культурний заповідник та пам’ятники України. – Х., 1930. – С. 56–57.
4. Держаний архів Луганської області (далі – ДАЛО), ф.Р–1779, оп. 2, спр. 162, арк. 158–159.
5. Дубровський В.В. Вказана праця.
6. ДАЛО, ф.Р–1779, оп. 2, спр. 2435, арк. 56–57.
7. Там само, спр. 5023, арк. 139–250.
8. Принь О.В. Бритюк О.О. Проведення моніторингу та інвентаризації пам’яток археології
у Сватівському районі Луганської області у 2010 році // Археологічні відкриття на Сході
України в 2010 р.: тези доповідей регіональної наук.-практ. конф. 25 грудня 2010 р. –
Луганськ, 2010. – С. 49–52.
Прынь М.О., Прынь А.В. Опыт проведения инвентаризации памятников архео-
логии в Луганской области
В статье рассмотрены основные практические мероприятия, которые проводятся на-
учными работниками, археологами при инвентаризации памятников археологии в Луган-
ской области.
Ключевые слова: государственные органы, реестр памятников, исполнительный ко-
митет, археологические памятники, паспортизация памятников истории и культуры.
Pryn M.O., Pryn A.V. Experience of conducting of taking of inventory of sights of ar-
chaeology in the Luhansk area.
In the article considered basic practical measures which are conducted research workers by
archaeologists during taking of inventory of sights of archaeology in the Luhansk area.
Keywords: public organs, register of monuments, executive committee, governmental deci-
sions, archaeological heritage, passport systems of objects of history and culture.
УДК 904(477):343.712
Н.М. РУДИКА
Відповідальність за порушення законодавства у
сфері охорони пам’яток археології
Відповідальність за правопорушення і злочини щодо пам’яток історії та культури пе-
редбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодек-
сом України. Фактично нормативна база є достатньою для захисту культурної спадщини,
але механізм виявлення та покарання порушників зовсім не відпрацьований на практиці.
У статті аналізується чинне законодавство України стосовно правової відповідальності у
сфері охорони пам’яток археології та подані пропозиції для його вдосконалення.
92 ISSN 2078-0133
Ключові слова: пам’ятка археології, правова відповідальність, правопорушення і зло-
чини щодо пам’яток історії та культури.
Для того щоб досліджувати нову археологічну інформацію, насамперед потрібно
зберігати пам’ятки археології, які постійно руйнуються та гинуть через об’єктивні
природні процеси, а також унаслідок дії антропогенних чинників. Деякі з таких
руйнівних процесів поєдналися: штучні водоймища, створені на Дніпрі, Дністрі,
Південному Бузі й інших річках, щорічно знищують давні пам’ятки. Як наслідок,
археологічні пам’ятки гинуть назавжди, втрачаються для науки [5, с.142].
Останнім часом у суспільстві помітно збільшується кількість людей, які
колекціонують археологічні артефакти. До внутрішнього попиту на археологіч-
ні цінності додається зовнішній: довгий час територія України як складової СРСР
була практично закрита для іноземних колекціонерів (знахідки з території України
рідко потрапляли за кордон, що, звичайно, посилювало інтерес до них).
Як зазначають Н.О. Гаврилюк і І.Р. Михальчишин, сьогодні з’явилися нові
чинники знищення пам’яток археології, зокрема курганів (найбільш чисельний
тип указаних пам’яток). Статистика, яку відстежує Польовий комітет Інституту
археології НАН України за даними наукових звітів, що здаються до Наукового
архіву цієї академічної установи, засвідчує зростання масштабів цього явища в
геометричній прогресії. Якщо раніше йшлося про руйнування невеликих насипів,
де пошуки скарбів здійснювали за допомогою металодетекторів, то зараз йдеться
про сканування насипу на велику глибину.
Великої шкоди пам’ятки археології зазнають й унаслідок розорювання поверх-
ні. Навіть якщо поверхня деяких курганів і не руйнується оранкою, то підорюють-
ся їхні краї, що призводить до зсуву ґрунту з вершини насипу (прикладом може
слугувати таке підорювання насипу кургану Нечаєва Могила (Дніпропетровська
обл.)). На багатьох курганах влаштовано сучасні кладовища, пункти заправки
пальним техніки, меморіали загиблим під час Другої світової війни (наприклад
через вершину кургану поблизу с. Соломна Хмельницької обл. прокладено ґрун-
тову дорогу). Значні за своїми масштабами руйнування відбуваються на слов’яно-
руських могильниках (для прикладу: з 500 курганів могильника Ніцахи Сумської
обл. знищено 450 [2]).
Значної шкоди археологічним пам’яткам завдають незаконні археологічні роз-
копки. Недосвідчений шукач скарбів тільки випадково може виявити поховання та
знайти у ньому цінні речі, грабіжницькі ж шурфи руйнують курганні насипи, які є
пам’ятками . В.К. Антошкіна та В.Ю. Мурзін, розглядаючи основні правопорушен-
ня Закону України «Про охорону археологічної спадщини» на прикладі Запорізької
області, зазначають, що сліди таких розкопок виявлено під час спеціальних пере-
вірок у Запорізькому, Каменсько-Дніпровському, Орехівському, Мелітопольському
районах області. Проте відомо лише про одну доведену до кінця карну справу: за
93Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
незаконні розкопки кургану на Мамай-Горі мешканець с. Велика Білозерна був засу-
джений до 6 місяців позбавлення волі та штрафу в розмірі 7500 грн. [1, с. 21].
Слід зазначити, що на сьогодні прийнято ряд міжнародних документів щодо
охорони культурної спадщини. Безпосередньо пам’яток археології стосуються
наступні: Конвенція UNESKO про заходи, спрямовані на заборону та запобіган-
ня незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні
цінності (1970 р.), відповідно до якої кожна держава-учасниця повинна встанови-
ти правила для хранителів, колекціонерів, антикварів, що відповідають вимогам
конвенції; Міжнародна хартія ICOMOS з охорони та використання археологічної
спадщини (Лозанська) (1990 р.); Європейська конвенція про охорону археологіч-
ної спадщини (переглянута) Ради Європи (1992 р.).
Після проголошення незалежності України тривалий час не приймалися нові
законодавчі акти щодо охорони культурної спадщини. Натомість продовжува-
ли діяти закони й інші нормативно-правові акти УРСР, які не суперечили зако-
нам України (відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про порядок
тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від
12.09.1991 №1545-ХІІ) [10].
На сьогодні питання щодо пам’яток історії та культури, в цілому, і пам’яток
археології, зокрема, врегульовані як у кодифікованих законодавчих актах, так і в
галузевих: розроблено й уведено в дію цілий ряд законів і підзаконних правоохо-
ронних документів, що регулюють відносини у сфері збереження культурної спад-
щини, основними серед яких є закони «Про охорону культурної спадщини» (2000
р.) та «Про археологічну спадщину» (2004 р.). Зазначеними законами передбачена
правова відповідальність за порушення законодавства щодо охорони пам’яток істо-
рії та культури (ст. 43–47) й археології (ст. 22) [5, с. 143]. Однак, можна погодитися
з думкою О.В. Приня, що в Україні досі не створена цілісна правова база та дієва
державна система захисту й охорони національної культурної спадщини.
Сучасну нормативно-правову базу, яку покладено в основу системи охорони
пам’яток, можна розподілити на наступні групи:
– міжнародні договори;
– законодавство Української РСР, яке не суперечить Конституції України;
– конституційне законодавство;
– модифіковане галузеве законодавство;
– спеціальне законодавство, що регулює питання охорони культурної спадщи-
ни в Україні [11, с. 30].
Ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) перед-
бачена відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням,
невиконання природоохоронного режиму використання земель; розміщення, про-
ектування, будівництво, введення в дію об’єктів, які негативно впливають на стан
94 ISSN 2078-0133
земель; неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних
гідротехнічних споруд і захисних лісонасаджень. Відповідно до ст. 92 КУпАП
порушення правил охорони і використання пам’яток історії та культури тягне за
собою накладення штрафу на громадян і посадових осіб [7]. Об’єктом цього пра-
вопорушення виступають суспільні відносини у сфері охорони та використан-
ня культурної спадщини, а предметом – пам’ятки культурної спадщини (власне,
пам’ятки). Об’єктивна сторона цього злочину виражена у вчиненні дій, що пору-
шують встановлені правила охорони та використання пам’яток культурної спад-
щини. Суб’єкт – громадяни та посадові особи. Суб’єктивна сторона – вина у
формі як умислу, так і необережності [8].
Кримінальним кодексом України (ККУ) передбачена відповідальність за неза-
конне проведення пошукових робіт на пам’ятці археологічної спадщини, знищен-
ня, руйнування або пошкодження такого об’єкту (ст. 298, де також передбачені обтя-
жуючі обставини); ст. 252 – відповідальність за умисне знищення або пошкодження
територій, узятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду.
Ст. 193 ККУ передбачає відповідальність за привласнення особою знайдено-
го або чужого майна, що випадково опинилося в неї, чужого майна, яке має осо-
бливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, скарб, а ст. 201 – відпо-
відальність за контрабанду товарів, а також незаконне переміщення історичних і
культурних цінностей [9]. Суттєвою прогалиною кримінального законодавства є
відсутність спеціальних норм за крадіжку рухомих пам’яток культурної, зокрема
археологічної, спадщини. На даний час така кримінальна відповідальність може
мати місце лише за ст. 185 ККУ як за звичайну крадіжку чи інші подібні, але як за
більш суспільно небезпечні злочини – грабіж і розбій.
Нормативна база, фактично, є достатньою для захисту культурної спадщини (вра-
ховуючи зміни, які були внесені до різних законодавчих актів, відповідно до Закону
України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони
культурної спадщини» (2011 р.). Проте, ухвалення цього закону поки ніяк не вплину-
ло на налагодження механізму виявлення та покарання порушників. Проблема поля-
гає, насамперед, у тому, що відповідні уповноважені органи держави не мають мож-
ливості виконувати власні обов’язки щодо охорони пам’яток археології [11, с. 67].
Безпосередньо археологічних пам’яток стосуються також деякі статті Земельного
кодексу України (ЗКУ). Так, у ст. 19 визначені категорії земель за цільовим призна-
ченням, серед яких названі землі історико-культурного призначення. Ст. 20 ЗКУ
регулює встановлення та зміну цільового призначення земель [4]. Цим кодек-
сом врегульовано порядок погодження питань, пов’язаних із вилученням (вику-
пом) земельних ділянок. Тут, власне, і виникає проблема охорони пам’яток архео-
логії, адже під час будівництва об’єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній
електропередач і зв’язку, трубопроводів, меліоративних каналів, геодезичних пунк-
95Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
тів, житла, об’єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових сверд-
ловин, а також виробничих споруд, пов’язаних із їхньою експлуатацією (пере-
лік досить великий), пам’ятки археології першими потрапляють у «зону ризику»,
оскільки більшість із них займає велику площу й знаходиться поза межами міста.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону культурної спадщини»
застосування фінансових санкцій, адміністративних стягнень або кримінального
покарання не звільняє винного від обов’язку відшкодувати шкоду, завдану власни-
кові пам’ятки чи уповноваженому ним органові; особі, яка набула права володін-
ня, користування чи управління пам’яткою, охоронюваною археологічною тери-
торією. Шкода, завдана власникові пам’ятки чи уповноваженому ним органові,
особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам’яткою, охоро-
нюваною археологічною територією, відшкодовується відповідно до закону [3].
Правоохоронці повинні добре розуміти, що дії, спрямовані на руйнуван-
ня археологічних пам’яток або їхнє пограбування, призводять до непоправних
наслідків – кожна археологічна пам’ятка є унікальною й відновити її практично
неможливо. На жаль, пам’ятки археології є досить вразливим об’єктом, на збере-
ження якого впливає ціла низка негативних чинників. Серед них основними є при-
родні (наприклад, розмивання водою археологічних пам’яток, розташованих на
берегах річок), господарчі (головне – розорювання), а також незаконні розкопки, в
абсолютній кількості випадків із корисною метою [1].
Відсутність цілісної системи організації охорони культурної спадщини ста-
вить під сумнів можливість реалізації положень Закону України «Про охоро-
ну культурної спадщини», оскільки на практиці відсутній суб’єкт упровадження
механізмів охорони пам’яток: не укладаються охоронні договори; не проводиться
належним чином виявлення й облік пам’яток культурної спадщини; не надають-
ся приписи та розпорядження щодо охорони пам’яток; масовими є факти переда-
чі у приватну власність земель, на яких розташовані пам’ятки історії та культури,
занесені до Державного реєстру пам’яток історії та культури; не застосовують-
ся фінансові санкції за порушення пам’яткоохоронного законодавства. Крім того,
Кабінет Міністрів України не докладає належних зусиль до координації діяльнос-
ті силових міністерств і відомств з органами охорони культурної спадщини щодо
припинення незаконних розкопок, незаконної торгівлі та вивезення археологічних
предметів, щодо з’ясування походження приватних колекцій [6].
Не менш складна ситуація й у сфері охорони підводної культурної спадщи-
ни. Попри ратифікацію Верховною Радою України «Конвенції про охорону під-
водної культурної спадщини ЮНЕСКО», ситуація в питанні збереження підвод-
них археологічних об’єктів на території України помітно ускладнюється. Аналіз
досліджень, що були здійснені впродовж останніх років, дає змогу констатувати:
широкомасштабне знищення (розграбування) підводних пам’яток триває прак-
96 ISSN 2078-0133
тично у всіх водоймах України. Головним напрямом протиправних дій залиша-
ється підняття військової техніки та зброї часу Першої та Другої світової війни з
метою продажу як в Україні, так і поза її межами. Зафіксовано небувале зростан-
ня попиту на такі пам’ятки серед приватних колекціонерів України. Також суттє-
во зросла статистика використання добутих з-під води зазначених археологічних
артефактів як джерела кольорових металів. Особливо складна ситуація в акваторії
Севастопольської та Балаклавської бухт, Феодосійській затоці, Керченській прото-
ці, островів Тендрівська коса та Березань [1,2].
Дещо покращує ситуацію у сфері охорони пам’яток археології прийняття
Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
компетенції правоохоронних органів у питаннях охорони підводної культурної
та археологічної спадщини». Зокрема, передбачено у Законі України «Про охо-
рону культурної спадщини» абзац третій частини ст. 1 після слів «водні об’єкти»
доповнити словами «об’єкти підводної культурної та археологічної спадщини»; у
Законі України «Про Державну прикордонну службу України» у ст. 19 п. 22 після
слів «природних ресурсів» доповнити словами «і підводної культурної та архе-
ологічної спадщини», частину першу ст. 20 доповнити п. 26-1, яким передбаче-
но «зупиняти та оглядати в установленому порядку судна і плавзасоби, що знахо-
дяться в зоні охорони підводної культурної та археологічної спадщини, перевіря-
ти документи (дозволи), що підтверджують право на перебування в охоронюваній
зоні та (чи) проведення наукових археологічних досліджень».
Насамкінець, не можна не згадати про проблему, що виникає у зв’язку з уже
фактично прийнятим Законом України «Про регулювання містобудівної діяльнос-
ті» з урахуванням пропозицій Президента України. Цим законом не передбачено
взагалі проведення археологічної експертизи як складової проектної документа-
ції на будівництво. Ст. 7 Закону України «Про охорону археологічної спадщини»
передбачає погодження програм і проектів містобудівних, архітектурних та ланд-
шафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт,
виконання яких може позначитися на стані пам’яток місцевого значення, їхніх
територій і зон охорони, з урахуванням експертного висновку за результатами нау-
кової археологічної експертизи зазначених проектів. Виникає закономірне питан-
ня: як законодавець збирається врегульовувати ці суперечливі моменти, адже пору-
шення цієї статті фіксувалося й раніше (часто замість археологів експертизу прово-
дили працівники місцевих краєзнавчих музеїв, які не мали ні дозвільних докумен-
тів, ні елементарних професійних знань для такої діяльності) [6]. Відсутність поло-
ження про археологічну експертизу призведе до неузгодженості цих двох законах,
– як результат зазначене правопорушення можна буде трактувати по-різному.
97Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
Підсумовуючи, зазначимо, що для забезпечення дієвості механізму право-
вої відповідальності за порушення охорони пам’яток археології пріоритетними
напрямками мають бути:
– дотримання чинного законодавства України при відведенні земельних ділянок
у власність і користування, зокрема, на землях історико-культурного призначення;
– врегулювання на законодавчому рівні механізму правової відповідальності
за порушення законодавства щодо охорони пам’яток;
– врегулювання питання вартості рухомих і нерухомих археологічних пам’яток,
що допоможе чітко визначити матеріальні збитки у разі заподіяння шкоди;
– проведення постійного моніторингу стану збереження та використання
пам’яток археології, у разі необхідності вживати заходи з недопущення їхнього
руйнування; забезпечити на законодавчому рівні проведення археологічної екс-
пертизи перед початком будь-якого будівництва.
Джерела та література
1. Антошкіна В.К., Мурзін В.Ю. Роль юристів та правоохоронців у збереженні культурно-
історичної спадщини. – Донецьк, 2007. – С. 16–17.
2. Гаврилюк Н.О., Михальчишин І.Р. Деякі проблеми пам’яткоохоронної справи в Україні
(охорона курганів) // Археологія. – 2008. – № 1. – С. 85.
3. Закон України «Про охорону культурної спадщини» // Правова охорона культурної спад-
щини. Нормативна база: Зб. документів./ Автори-упорядники: Левада М.Є., Пархоменко
М.Т., Титова О.М. – К.: Видавництво «ХІК», 2006. – С. 158–189.
4. Земельний кодекс України (витяг) // Правова охорона культурної спадщини. Нормативна
база: Зб. док. / Авт.-упор.: Пархоменко М.Т., Титова О.М., Рудика Н. М., Левада М.Є., – К.,
2010. – С.82–86.
5. Івакін Г., Титова О. Критерії класифікації та поціновування пам’яток археології //
Пам’яткознавчі студії в Україні: теорія і практика. – К., 2007. – С. 141–176.
6. Козак Д.Н. Стан та перспективи охорони і дослідження археологічної спадщини в Україні.
– К., 2009. – 40 с.
7. Кодекс України про адміністративні правопорушення (витяг) // Правова охорона культурної
спадщини. Нормативна база: Зб. док. / Авт.-упор.: Пархоменко М.Т., Титова О.М., Рудика
Н. М., Левада М.Є., – К., 2010. – С. 80–81.
8. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Науково-практичний коментар / під
ред. Р.А. Калюжного, А.Т. Комзюка, О.О. Погрібного та ін. – К., 2008. – 781с.
9. Кримінальний кодекс України (витяг) // Правова охорона культурної спадщини. Нормативна
база: Зб. док. / Авт.-упор.: Пархоменко М.Т., Титова О.М., Рудика Н. М., Левада М.Є., – К.,
2010. – С.87–88.
10. Постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України
окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 №1545-ХІІ) // Відомості
Верховної Ради України. – 1991. – 12 листопада (№46).
11. Принь О.В., Бритюк О.О. Пам’ятки. Земля. Корупція. Досвід та рекомендації щодо антикоруп-
ційних і пам’яткоохоронних заходів для правоохоронців. – Луганськ: Янтар, 2008. – 108 с.
98 ISSN 2078-0133
Рудыка Н.Н. Ответственность за нарушения законодательства в сфере охраны
памятников археологии
Ответственность за нарушения и преступления против памятников истории и куль-
туры предусмотрена Кодексом Украины об административных нарушениях и Уголовным
кодексом Украины. Нормативная база, de jure, достаточна для защиты культурного насле-
дия, но механизм выявления и наказания нарушителей совсем не отработан на практике. В
статье анализируется действующее законодательство Украины, регламентирующее право-
вую ответственность в сфере охраны памятников археологии. Также даются предложения
для его усовершенствования.
Ключевые слова: памятник археологии, правовая ответственность, правонарушения
и преступления относительно памятников истории и культуры.
Rudyka N.M. Amenability for delicts in the protection of archaeological monuments
The violations and crimes against monuments of history and culture are considered by the
Administrative and the Criminal codes of Ukraine. Regulatory framework, de jure, could be
suffi cient to protect the cultural heritage, but the realization of identifying and punishment is not
worked up in practice. The article 1) analyses the legislation on amenability for delicts in the
protection of archaeological monuments and 2) proposes ways to improve it.
Ключові слова: archaeological monuments, amenability for delicts in the protection of ar-
chaeological monuments.
|