Створення археолого-палеонтологічних парків в Україні
У статті розглянуті археолого-палеонтологічні пам’ятки раннього, середнього та пізнього палеоліту, на базі яких можна створити комплексні музеї-заповідники. Наведені відомості про подібні музейні комплекси, які існують у Республіці Казахстан і Китайській Народній Республіці. Наприкінці зазначено,...
Saved in:
| Published in: | Праці Центру пам’яткознавства |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80209 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Створення археолого-палеонтологічних парків в Україні / Д.В. Кепін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 99-109. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859608207533539328 |
|---|---|
| author | Кепін, Д.В. |
| author_facet | Кепін, Д.В. |
| citation_txt | Створення археолого-палеонтологічних парків в Україні / Д.В. Кепін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 99-109. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Праці Центру пам’яткознавства |
| description | У статті розглянуті археолого-палеонтологічні пам’ятки
раннього, середнього та пізнього палеоліту, на базі яких можна створити комплексні музеї-заповідники. Наведені відомості
про подібні музейні комплекси, які існують у Республіці Казахстан і Китайській Народній Республіці. Наприкінці зазначено,
що для археолого-палеонтологічних парків, як різновиду «археопарків», в Україні необхідний правовий статус.
В статье рассмотрены археолого-палеонтологические памятники раннего, среднего и
позднего палеолита на территории Украины, на базе которых можно создать комплексные
музеи-заповедники. Приведены сведения о подобных музейных комплексах, существующих в Республике Казахстан и Китайской Народной Республике. В заключении отмечено,
что для археолого-палеонтологических парков, как разновидности «археопарков», в Украине необходим правовой статус.
In the article archaeological-palaeontology monuments of Early, Middle and Late Palaeolithic
are considered. On the base of these monuments one can create complex museum-reserves.
The information on such museum complexes existed in Kazakhstan Republic and China People
republic are reported.
In conclusion it is noted the necessary of the legal status for archaeological-palaeontology
parks as a kind of «archaeoparks» in Ukraine.
|
| first_indexed | 2025-11-28T09:00:26Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ðîçä³ë IV ÌÓÇŪÇÍÀÂÑÒÂÎ
УДК 0.69.01:902:903.4:902.3:56.072
Д.В. КЕПІН
Створення археолого-палеонтологічних парків
в Україні
У статті розглянуті археолого-палеонтологічні пам’ятки
раннього, середнього та пізнього палеоліту, на базі яких мож-
на створити комплексні музеї-заповідники. Наведені відомості
про подібні музейні комплекси, які існують у Республіці Казах-
стан і Китайській Народній Республіці. Наприкінці зазначено,
що для археолого-палеонтологічних парків, як різновиду «ар-
хеопарків», в Україні необхідний правовий статус.
Ключові слова: палеоліт, археолого-палеонтологічний
парк, музеєфікація.
Пам’ятки найдавнішого минулого України система-
тично досліджуються у різних регіонах. Одним із завдань
пам’яткоохоронної та музейної справи є їх збереження з
подальшим показом на місці, тобто in situ. Експонування
таких комплексних пам’яток (археолого-палеонтологічних)
палеолітичної доби з викопною фауною та відкритими
об’єктами in situ пов’язане з розробкою наукових кон-
цепцій музеєфікації відкритих пам’яток, що дає можли-
вість довготривало зберігати їх на місці знаходження.
Це обумовлює створення відповідних музеїв. Для тери-
торії України вже підготовлений туристичний маршрут
«Мандри у добу первісності» з відповідними підмаршру-
тами та можливим включенням до них пам’яток стародав-
нього кам’яного віку [1].
У даній роботі зупинимося на конкретних при-
кладах можливого створення комплексних археолого-
палеонтологічних музеїв-заповідників.
Ураховуючи фізико-географічне районування та поши-
рення палеолітичних пам’яток середнього та верхньо-
го (пізнього) плейстоцену на теренах України, дослід-
ники поділяють їх на групи [2]. Для середнього палеолі-
ту можна говорити про концентрацію пам’яток у межах
закарпатської, поліської, дністровської, дніпровської, доне-
цької, причорноморсько-приазовської та кримської тери-
100 ISSN 2078-0133
торіальних груп. У пізньому палеоліті вирізняються такі особливості розташуван-
ня пам’яток: закарпатська, волинська, середньодністровська, нижньодністровська,
південнобузька, середньодніпровська, надпорізька, нижньодніпровська, приазов-
ська та кримська групи.
Серед найдавніших пам’яток, досліджених останнім часом, виключний інтерес
становить місцезнаходження теріофауни та свідоцтв діяльності ранньопалеолітичної
людини Меджибіж (Летичівський район Хмельницької обл.). Пам’ятка розташована
на місці гранітного кар’єру на лівому березі р. Південний Буг. Відомості про викоп-
ну фауну в цій місцевості сягають початку ХХ ст., а знахідки матеріальної культури
первісної людини – до 1950-х років. У 1996–1997 роках і в 2000 р. вивчення пам’ятки
продовжив геолог В.К. Пясецький. Під час польових досліджень 2000 р. палеонтолог
Л. І. Рековець попередньо датував викопні рештки початком середнього неоплейсто-
цену ліхвинським часом (сингільський фауністичний комплекс). Серед решток ссав-
ців присутні носоріг, етруський олень, благородний олень, ведмідь Денінгера, бобер,
козуля. Знайдені артефакти дослідник відніс до ашельського часу (бл. 500 тис. років).
Учений висловив припущення про багатошаровість палеолітичної стоянки (ранній
палеоліт, мустьє (?), пізній палеоліт). Дослідник у 2008 р. провів додаткові польові
роботи й установив, що частина кісток має пошкодження антропогенового характеру,
пов’язані з діяльністю ранньопалеолітичної людини. З 2008 р. стаціонарні досліджен-
ня у співпраці з ученим продовжує комплексна експедиція під керівництвом архео-
логів В. М. Степанчука, С. М. Рижова, за участі палеогеографа Ж. М. Матвіїшиної,
палеопедолога С. П. Кармазиненка. За останніми даними дослідники встановлюють
існування на пам’ятці декількох ранньопалеолітичних комплексів різного віку [3].
Після проведених досліджень варто тут створити музей in situ. Його можна організу-
вати як філію чи відділення Хмельницького краєзнавчого музею.
Ранньоплейстоценова пам’ятка (пізній ашель) з викопною фауною (мамонт,
кінь, зубр, носоріг, олень) відома у Чорнобаївському районі Черкаської обл. на пра-
вому березі р. Сули. За результатами обстеження 1954 р., І.Г. Шовкопляс дійшов
висновку, що знайдені кременеві вироби є артефактами ранньопалеолітичного часу.
Додаткові обстеження, проведені в 2002 р. В.М. Степанчуком і М.П. Сиволапом,
не підтвердили цього міркування. Пам’ятка є палеонтологічним місцезнаходжен-
ням [4]. Варто було б дане місцезнаходження взяти на облік як пам’ятку приро-
ди. У цій місцевості можна зробити також Музей палеонтології на правах відділу
Черкаського краєзнавчого музею.
Цікавими та перспективними в експозиційному плані є ціла низка ранньопале-
олітичних пам’яток, розташованих у Автономній Республіці Крим.
Так, рештки стоянки раннього палеоліту у печері Чокурча законсервовані у
середині 1980-х років. Вхід обладнаний ґратами. Відкрита ця стоянка в 1927 р.
С. І. Забніним, досліджувалась з 1928 до 1931 р. М.Л. Ернстом, у 1940 р. невели-
кі розкопки перед входом до печери здійснив Б.І. Татарінов. Проект музеєфікації
101Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
пам’ятки розроблений у 1938 р. археологом О.М. Бадером. Розташована печера на
східній околиці м. Сімферополя, включена до екскурсійно-туристичного маршруту.
Інша багатошарова стоянка Заскельна VI (Колосовська) розташована у
Білогірському районі. Відкрита в 1964 р. й досліджувалася до середини 1980-х
років під керівництвом археолога Ю.Г. Колосова. Дослідник відніс стоянку до виді-
леної ним ак-кайської мустьєрської культури. Західна стінка стоянки законсервова-
на. В.М. Степанчуком і В.Ю. Коеном розроблений проект музеєфікації пам’ятки.
Багатошарова пам’ятка Печера Вовчий Грот (мустьє, пізній палеоліт, піз-
ній мезоліт) розташована за 12 км від Сімферополя на схід. Відкрита у 1879 р.
К.С. Мережковським і досліджувалася в 1924 р. Г.А. Бонч-Осмоловським, у 1937
р. – Б.І. Татаріновим під керівництвом О.М. Бадера, в 1938–1939 роках і в 1968
р. – М.О. Бадером. Восьмий і сьомий культурні шари Ю.Г. Колосов відніс до
ак-кайської мустьєрської культури. Нині пам’ятка доступна для туристів. Проект
музеєфікації розроблений М.О. Бадером. Включена до екскурсійного маршруту.
Біля с. Біла Скеля Білогірського району розташована гора Ак-Кая. Статус комп-
лексної пам’ятки природи цьому об’єкту культурної спадщини наданий у 1981 р.
Загальна площа охоронної території становить 30 га. Досліджено 20 пам’яток мус-
тьєрського часу під керівництвом Ю.Г. Колосова; всі вони включені до екскурсійно-
туристичних маршрутів [5].
Більше пам’яток, які вже збережені in situ чи в перспективі можуть експонува-
тися на місці, відносяться до пізнього палеоліту.
Зокрема, на території Угольського флористичного заповідника розташована пече-
ра Молочний Камінь з рештками стоянки мисливців на ведмедя початку пізнього пале-
оліту. Рештки законсервовано в середині 1980-х років. Пам’ятку досліджував у 1970-х
роках. В.М. Гладилін, у 1980-х роках – В.І. Ткаченко, в 1991 р. – М.І. Гладких [6].
В експозиційному відношенні для відвідувачів цікавою може стати низка
пам’яток, досліджених у Львівській області протягом 1990–2007 років під керів-
ництвом Л.Г. Мацкевого, за участі палеонтолога К.А. Татарінова. Це, зокрема, піз-
ньопалеолітична стоянка у навісі Прийма I (Миколаївський район) і навіс із трьо-
ма культурними шарами пізньопалеолітичного часу й одним шаром мезолітичної
доби Львів VII, яка знаходиться на східній околиці міста. Пам’ятка розташована
на території Винниківського лісництва у межах Біосферно-ландшафтного заказни-
ка Чортова Скеля. Л.Г. Мацкевим виконана графічна реконструкція побуту старо-
давніх мисливців верхнього пізньопалеолітичного шару мисливців на північного
оленя [7]. Всі ці зазначені пам’ятки можуть стати філіями Археологічного музею
Інституту українознавства ім. І.П. Крип’якевича НАН України.
Широко відомі поселення мадленського часу з рештками конструкцій з кіс-
ток мамутів, досліджених на широкій площі в Подесенні (Мізин) і Лісостеповому
Придніпров’ї (Межиріч, Добранічівка, Гінці). Так, після відкриття в 1950–1960-
х роках пізньопалеолітичного житла з кісток мамутів на Мізинському поселен-
102 ISSN 2078-0133
ні (Коропський район Чернігівської обл.) (пам’ятка відкрита в 1908 р.) археолог
І.Г. Шовкопляс і палеонтолог І.Г. Підоплічко застосували заходи із збереження
викопного матеріалу. Проте, тоді не ставилося питання про проведення музеєфікації
поселення. Рештки житлової конструкції № 1 були перевезені до Палеонтологічного
музею ім. В.О. Топачевського Національного науково-природничого музею НАН
України (далі – ННПМ), де після проведення консерваційних і реставраційних робіт
І.Г. Підоплічком, здійснено натурну реконструкцію житла. В 2006 р. поселення було
включене до складу Мізинського національного природного парку.
Дослідниками (Л.І. Рековець) висловлено думку про доцільність створення
натурної реконструкції усього Мізинського поселення in situ. Проте, з огляду на стан
пам’ятки та сучасної інфраструктури с. Мізин, це неможливо. Можна лише збудувати
поряд із місцевим народним археологічним музеєм павільйон, де в натуральному чи
масштабованому розмірі показати макет поселення з п’яти відкритих господарсько-
побутових комплексів (далі – ГПК) (в інтерпретації І.Г. Шовкопляса). Існує також
варіант реконструкції пам’ятки з двох ГПК в інтерпретації археолога В.Я. Сергіна.
Такий макет-реконструкція міг би стати своєрідним експонатом у павільйоні [8].
На сьогодні єдиною в Україні є часткова музеєфікація Добранічівського поселення,
розташованого на лівому березі р. Супой (Яготинський район Київської обл.), виявлена
й досліджена під керівництвом археолога І.Г. Шовкопляса в 1970-х роках. Над рештка-
ми четвертого ГПК у 1977 р. збудований цегляний павільйон-музей «Добранічівська
стоянка», який є філіалом Яготинського історичного музею ім. Т.Г. Шевченка. В 2001
р. на будинку музею встановлено меморіальну дошку І.Г. Шовкоплясу. Третій ГПК,
досліджений у 1969 р., взято трьома монолітами й перевезено до археологічної секції
Переяслав-Хмельницького музею народної архітектури та побуту. Реконструкція вико-
нана І.Г. Шовкоплясом, М.І. Гладких і М.І. Сікорським [9].
Серед відомих пізньопалеолітичних пам’яток з рештками житлових конструк-
цій, досліджених у Середньому Подніпров’ї, вирізняється Межиріцьке поселення,
розташоване на правому березі р. Росави на території Канівського району Черкаської
обл. Воно було відкрите у 1965 р. й досліджувалося з 1966 до 1974 р. під керівни-
цтвом академіка І.Г. Підоплічка. Учений відкрив у 1966 р. перше житло, в 1969 р. –
друге й у 1972 р. – третє. Дослідник запропонував створити експозицію in situ. Через
неможливість збереження першого житла на місці, в 1960-х роках його було пере-
везено до Палеонтологічного музею ННПМ, де там-таки І.Г. Підоплічком зроблено
натурну реконструкцію. Після виявлення в 1976 р. та розкриття в 1978 р. четвертого
ГПК з рештками житла, М.І. Гладких і Н.Л. Корнієць розробили методику його кон-
сервації з подальшим експонуванням in situ у спеціально збудованому стаціонарно-
му павільйоні. Пам’ятка досліджувалася в 1976–1984, 1986 та 1989 роках під керів-
ництвом М.І. Гладких (Київський державний університет імені Тараса Шевченка),
Н.Л. Корнієць (Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена АН УРСР), палеогеогра-
фа А.О. Величка (Інститут географії АН СРСР) за участі антрополога О. Соффер
103Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
(Іллінойський університет, США) й археолога Л.А. Яковлєвої (Інститут археології
АН УРСР). У 1992–1998 роках поселення досліджувалося під керівництвом Н.Л.
Корнієць (Геологічний музей ННПМ) за участі А.О. Величка (Інститут географії
Російської академії наук), О. Соффер, Дж. Адовасіо, В.Ю. Сунцова (Іллінойський
університет, США). В 2002–2009 роках розкопки проводив археолог Д.Ю. Нужний
(Інститут археології НАН України) за участі палеозоолога С. Пеана (Музей націо-
нальної природничої історії, Париж, Франція). В 2010 р. дослідження продовжив
археолог П.С. Шидловський (Київський національний університет імені Тараса
Шевченка) [10]. За даними М.І. Гладких (усне повідомлення), нині пам’ятка дослі-
джена на площі 1180 м2. Дослідник реконструює на поселенні п’ять жител.
До сьогодні музеєфікація Межиріцького поселення не здійснена. Бюро Президії
АН УРСР прийняло відповідну постанову за № 162-Б від 6 квітня 1977 р. «Про
створення науково-дослідної лабораторії Інституту зоології АН УРСР «Стійбище
мисливців на мамонтів». У 1980-х роках також були схвалені відповідні поста-
нови та розпорядження щодо облаштування музейного комплексу. Ці докумен-
ти зберігаються в науковому архіві Президії НАН України. Документація 1989 р.
на робоче проектування музейного комплексу зберігається в Палеонтологічному
музеї ННПМ. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р.
№ 174 пам’ятку занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Поселення має статус пам’ятки національного значення на підставі Постанови
Кабінету Міністрів України № 928 (928 – 2009 – П) від 03.09.2009 р. «Про занесен-
ня пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного зна-
чення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України».
У 2010 р. на території Межиріцького поселення замість старого павільйону
був збудований новий каркасної конструкції з оцинкованого заліза та з двосхилим
дахом. 5 листопада 2010 р. відбулося виїзне засідання співробітників Відділу пале-
озоології хребетних і Палеонтологічного музею ННПМ на чолі з палеонтологом
Т.В. Крахмальною.
Для проведення усього комплексу заходів із створення музейного комп-
лексу «Пізньопалеолітичне поселення Межиріч» на правах філії чи відділення
Палеонтологічного музею ННПМ необхідно сформувати науково-методичну групу
в складі археолога, палеонтолога-реставратора, музеолога, архітектора й інженера.
Для облаштування майбутнього музейного комплексу треба визначити межі поши-
рення культурного шару на поселенні з проведенням відповідного зондажу, підго-
тувати науково-проектну документацію щодо музеєфікації пам’ятки з визначенням
зон охорони пам’ятки. На першому етапі необхідно встановити охоронний знак і
схвалити відповідне рішення про охоронювану археологічну територію на місці
розташування поселення. Зважаючи на вагомий внесок академіка І.Г. Підоплічка у
справу дослідження пам’ятки, майбутньому музейному комплексу варто присвоїти
його ім’я чи встановити на його честь меморіальну дошку.
104 ISSN 2078-0133
На території Державного історико-культурного заповідника «Трахтемирів» (ство-
рений у 1994 р.) (Канівський район Черкаської обл.) для студентів – майбутніх архео-
логів передбачається створення «археодрому» з реконструкцією житла пізньопалеолі-
тичних мисливців на мамутів, характерного для Лісостепового Придніпров’я [11].
У 1993 р. під керівництвом археолога Л.А. Яковлєвої поновлено досліджен-
ня пізньопалеолітичного поселення мадленського часу Гінці на правому березі
р. Удай (відкрите у 1871 р., перші розкопки відносяться до 1873 р.) (Лубенський
район Полтавської обл.) [12]. Околиці однойменного села в 1990 р. включені до
Полтавського обласного ландшафтного заказника. Передбачається музеєфікація
відкритих решток житлових конструкцій з кісток мамутів. З метою забезпечення
їхнього збереження від атмосферних опадів, інших небажаних природних проце-
сів, які можуть негативно вплинути на стан схоронності викопного матеріалу, роз-
копки проводяться у двох переносних павільйонах-ангарах.
Необхідно прийняття рішення про створення заповідника у районі досліджен-
ня унікального пізньопалеолітичного комплексу – Амвросіївської стоянки та кіст-
ковища мисливців на бізонів, розташованого біля с. Родники Амвросіївського
району Донецької обл. Пам’ятка відкрита у 1935 р. В.М. Євсєєвим і з того часу
періодично досліджується. Значний внесок у збереження кістковища зробив ака-
демік І.Г. Підоплічко. На основі вивчення решток стада тварин, дослідник вважав,
що загонне полювання на 983 бізонів відбулося наприкінці травня чи у червні [13].
Існують й інші інтерпретації цього комплексу, які підсумовані археологом О.О.
Кротовою, що систематично досліджує його з 1980-х років. Дослідниця при рекон-
струкції способу життя мешканців стоянки залучає дані з палеоіндіанських стоян-
ках, розташованих на Великих Рівнинах Північної Америки [14]. Власне бачен-
ня характеру функціонування стоянки та кістковища запропонував археолог І.В.
Сапожніков [15]. Способи полювання та розбирання здобичі стародавніми меш-
канцями докладно розглянуті археологом І.А. Сніжко [16].
У 1949 р. І.Г. Підоплічко розробив наукову концепцію збереження пам’ятки
in situ. Але через відсутність фінансування, вчений лише здійснив вирізку час-
тини кістковища монолітом із відповідною консервацію решток бізонів і пере-
віз до Палеонтологічного музею ННПМ. Моноліт із 1968 р. експонується у залі
«Плейстоцен».
Під час організації музейних комплексів in situ слід враховувати також
зарубіжний досвід із музеєфікації палеонтологічних місцезнаходжень. Так, у
м. Павлоград (Республіка Казахстан) діє Палеонтологічний музей просто неба
«Гусячий переліт». Унікальне захоронення решток гіппаріонової фауни середньо-
верхнього міоцену туролійської доби відкрито у 1928 р. на береговому урвищі
правого схилу долини р. Іртиш. Для витягання решток викопної фауни застосовано
метод промивання породи. В 1971 р. місцезнаходженню було надано статус
«Палеонтологічної пам’ятки природи», а в 2005 р. – «Державної палеонтологічної
105Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
пам’ятки «Гусячий переліт». Розроблена концепція створення «Національного
палеонтологічного музею просто неба – Гусячий переліт». Передбачено створення
павільйону над геологічним розрізом із рештками кістяків стародавніх хребетних
in situ, а також скульптур – реконструкцій тварин гіппаріонової фауни в натуральну
величину, міського скверу з атракціонами й інших об’єктів [17].
Важливе значення для забезпечення збереженості археолого-палеонтологічних
об’єктів in situ має спорудження відповідних павільйонів й обладнання спеціаль-
них вітрин для демонстрації викопного матеріалу. Так, відкрита у 1927 р. знаме-
нита печера Чжокоудянь з рештками синантропа середнього плейстоцена (500–400
тис. років тому), що розташована у провінції Хубей за 50 км на південний захід від
Пекіна (Китайська Народна Республіка), в 1953 р. була музеєфікована. Пам’ятка
продовжує досліджуватися. Поряд, біля гори Лунгушань, розташована будівля
музею, де експонуються рештки кістяків синантропу, кам’яні знаряддя, скам’янілі
фрагменти кістяків тварин і муляжі. В 1980-х роках проведені інженерно-
геологічні роботи зі зміцнення печери. Біля м. Беньсі у районі Мяаохоужань (про-
вінція Ляонін) у 2000-х роках створений геопарк. Він включає музеєфіковану кар-
стову печеру з культурним шаром доби палеоліту та рештками викопних тварин, а
також будинок геологічного музею [18].
Зважаючи на те, що палеолітичні поселення та стоянки у багатьох випад-
ках є геологічними пам’ятками й розташовані у місцевості, яка теж є пам’яткою
природи, Європейська асоціація зі збереження геологічної спадщини, яка діє при
UNESCO, розглядає такі об’єкти як геосайти. На базі палеолітичних пам’яток із
рештками викопної фауни рекомендовано створювати геопарки [19].
Однак, не всі археолого-палеонтологічні пам’ятки, які становлять значний нау-
ковий інтерес, можуть бути музеєфіковані. Багато з них було досліджено досить
давно, і нині вони увійшли до сучасної структури населених пунктів і фактично
знищені. На місцях розкопок таких пам’яток варто встановлювати пам’яткоохоронні
знаки і поруч, де це можливо, у спеціальному приміщенні розмістити експозицію
з макетами-реконструкціями розкритих житлових конструкцій. Це, зокрема сто-
сується поселень мадленського часу межиріцької археологічної культури, таких
як Києво-Кирилівське мисливців на мамутів (м. Київ, вул. Фрунзе, № 59–61) та
Фастівська стоянка мисливців на мамутів та коней (м. Фастів Київської обл.).
Для вітчизняної музеології особливо актуальним є застосування існуючих
і розробка нових методик зі збереження фосилій під час створення археолого-
палеонтологічних парків з проведенням усього комплексу заходів з музеєфікації
відкритих пам’яток.
До сьогодні у вітчизняному законодавстві відсутнє положення про організа-
цію як «археопарків», так і їх різновиду – археолого-палеонтологічних парків. Такі
майбутні комплекси конче потребують визначення їх правового статусу. На зако-
нодавчому рівні закріплено створення природних заповідників, палеонтологічних
106 ISSN 2078-0133
заказників, історико-культурних і археологічних заповідників. Новостворювані
археолого-палеонтологічні комплекси з демонстрацією пам’яток in situ, які станов-
лять значний науковий інтерес, потрібно підпорядковувати відповідним устано-
вам НАН України. Для забезпечення збереження відкритих житлових конструкцій
необхідно будівництво стаціонарних павільйонів з дренажною системою. За меж-
ами досліджених пам’яток доцільним є спорудження т.зв. «експериментального»
павільйону, в якому дослідники та студенти, що спеціалізуються на археології та
палеонтології, мали б змогу проводити досліди-реконструкції з вивчення стародав-
нього житлобудівництва, виготовлення знарядь праці, творів образотворчого мис-
тецтва тощо. Павільйон повинен бути обладнаним найсучаснішою комп’ютерною
технікою. В «експериментальному» павільйоні можна було б розташувати декіль-
ка макетів-реконструкцій досліджуваного поселення в інтерпретації різних дослід-
ників. Доцільним є показ реконструкцій палеографічної обстановки досліджуваної
пам’ятки, виконаної палеогеографами за участі різних фахівців.
Загалом, облаштовані відповідним чином експозиційні комплекси in situ
займуть чільне місце у музейній мережі України, що сприятиме пожвавленню
екскурсійно-туристичної діяльності.
Джерела та література
1. Титова О.М., Кепін Д.В. Мандри в добу первісності: туристичний маршрут (за матеріалами
України) // Праці Центру пам’яткознавства. – К.: Центр пам’яткознавства НАН України і
УТОПІК, 2006. – Вип. 9. – С. 46–60.
2. Степанчук В.Н. Нижний и средний палеолит Украины. – Черновцы: Зелена Буковина, 2006.
– 463 с.; Гладких М.І., Станко В.Н. Епоха пізнього палеоліту // Давня історія України: У 3
т. – К.: Наукова думка, 1997. – Т. 1. – С. 51–113.
3. Рековец Л.И. Меджибож – местонахождение териофауны и многослойная палеолитическая
стоянка человека в Украине // Вестник зоологии. – 2001. – Т. 35, № 6. – С. 39–44; Він же.
Териофауна и материальная культура местонахождения Меджибож // Vita Antiqua. – 2001. –
№ 3–4. – С. 135–137; Пясецкий В.К. Среднеашельское местонахождение Меджибож // Там
само. – С. 125–134; Степанчук В.М., Рижов С.М., Матвіїшина Ж.М., Кармазиненко С.П.
Поновлення робіт на місцезнаходженні Меджибіж: результати 2008–2009 рр. // Кам’яна
доба України. – К.: Шлях, 2010. – Вип. 13. До 60-річчя Л.Л. Залізняка. – С. 33–44.
4. Степанчук В.М., Сиволап М.П. Результати археологічного обстеження пізньоашельського
місцезнаходження Велика Бурімка на Черкащині // Кам’яна доба України. – К.: Шлях,
2005. – Вип. 7. До 85-річчя Д.Я. Телегіна . – С. 20–26.
5. Бадер О.Н., Бадер Н.О. Волчий Грот, некоторые результаты его изучения // Исследования
палеолита в Крыму (1879–1979): Сборник научных трудов. – К.: Наукова думка, 1979. – С.
15–33; Коен В., Степанчук В. Найдавніші поселення Криму // Пам’ятки України. – 1986.
– № 1. – С. 50; Колосов Ю.Г., Степанчук В.Н., Чабай В.П. Ранний палеолит Крыма. – К.:
Наукова думка, 1993. – 224 с.
6. Гладилин В.Н., Пашкевич Г.А. Палеогеография среднего и позднего вюрма Закарпатья
по данным исследований в пещере Молочный Камень // Палеоекология древнего чело-
107Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
века. К Х Конгрессу INQUA (Великобритания, 1977). – М.: Наука, 1977. – С. 106–112;
Ткаченко В.И. О культурных особенностях в развитии позднего палеолита Закарпатья //
Археологический альманах. – Донецк, 1994. – № 3. – С. 181–192.
7. Мацкевий Л.Г. Палеоліт і мезоліт у печерах Заходу України // Археологический альманах.
– Донецк, 2000. – № 9. – С. 3–34; Він же. Палеоліт і мезоліт території сучасного Львова //
Vita Antiqua. – 2001. – № 3–4. – С. 108–124.
8. Шовкопляс И.Г. Мезинская стоянка. – К.: Наукова думка, 1965. – 326 с.; Сергин В.Я.
Структура Мезинского палеолитического поселения. – М.: Наука, 1987. – 104 с.; Дема Л.,
Рековець Л. Історія та сучасний стан дослідження палеолітичної стоянки Мізин на Десні
(Короткий історичний нарис) // Історія Української науки на межі тисячоліть. – К., 2009.
– Вип. 41. – С. 55–65.
9. Шовкопляс И.Г., Корниец Н.Л., Пашкевич Г.А. Добраничевская стоянка // Археология и
палеогеография позднего палеолита Русской равнины. – М.: Наука, 1981. – С. 97–106;
Гладких М.І. Пізньопалеолітичні житла, методи їх консервації та експонування //
Археологія. – 1972. – № 6. – С. 106–107.
10. Пидопличко И.Г. Межиричские жилища из костей мамонта. – К.: Наукова думка, 1976. – 240
с.; Гладких М.І., Корнієць Н.Л. Нова споруда з кісток мамонта в Межиріччі // Вісник Академії
наук УРСР. – 1979. – № 9. – С.50–54; Корниец Н.Л., Гладких М.И., Величко А.А. та ін. Межирич
// Археология и палеогеография позднего палеолита Русской равнины. – М.: Наука, 1981. – С.
107–119; Gladkih M.I., Kornietz N.L., Soffer O. Mammoth-Bone Dwellings on the Russian Plain //
Scientific American. – 1984. – November. – Vol. 251, N 5. – P. 164–175; Корниец Н.Л., Соффер
О.А, Адовасио Дж., Величко А.А. Продолжение исследований на позднепалеолитической
стоянке Межирич // Археологічні дослідження в Україні 1993 року. – К.: Ін-т археології НАН
України, 1997. – С. 70–71.; Корнієць Н.Л., Сунцов В.Ю. Дослідження Межиріча // Археологічні
відкриття в Україні 1997-1998 рр. – К.: Ін-т археології НАН України, 1998. – С. 82–84; Гладких
М.И. Древнейшая архитектура по археологическим источникам палеолита // Vita Antiqua. –
1999. – № 1. – С.29–33; Він же. Бытовое и культовое использование жилищ из костей мамонтов
// Кам’яна доба України. До 130-річчя відкриття Гінцівської стоянки. – К.; Полтава: Шлях,
2003. – Вип. 4. – С. 213–222; Péan S., Kornietz N., Nuzhnyi D. Vivre du mammouth au Paléolithique
en Ukraine // L’Homme. Pour la Science. Dossier hors-série. La vie au témps des mammouths. –
2004. – N 41. – Avril–Juin. – P. 82–89; Крахмальна Т.В. Здійснена мрія академіка І.Г. Підоплічка
(до 40-річчя відкриття діючої експозиції Палеонтологічного музею) // Вісник Національного
науково-природничого музею НАН України. – 2008–2009. – № 6–7. – С. 245–257; Крахмальна
Т.В., Кепін Д.В. Експонування палеоприродної спадщини четвертинного періоду // Праці
Центру пам’яткознавства. Зб. наук. праць. – К.: Центр пам’яткознавства НАН України і
УТОПІК, 2010. – Вип. 17. – С. 135–150; Охорона культурної спадщини України. Нормативна
база: Збірник документів (3-є видання, доповнене, перероблене) (авт.-упор.: Пархоменко М.Т.,
Титова О.М., Рудика Н.М., Левада М.Є. / Українське товариство охорони культурної спадщини,
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. – К., 2010. – С. 483.
11. Гладких М.І., Рижов С.М., Суховий М.О. Експозиційне використання забудованої терито-
рії Трахтемирівського заповідника // Пам’ятки та визначні місця Шевченківського краю.
Проблеми охорони та дослідження. Тези доповідей науково-практичної конф. 27–28 трав-
ня 1997 р., м. Канів–Київ. – Канів; К.: УТОПІК, 1997. – С. 33–35.
12. Gladkih M., Iakovleva L. Les sites d’Ukraine: de Mejiriche à Gontsy et leurs cabanes en os de mammouth
// Dossiers d’Archeologie: les Mammouth. – 2004. – N 291, Mars. – P. 64–67; Iakovleva L., Djinjian
108 ISSN 2078-0133
F. Le site paleolithique de Gontsy (Ukraine) // Там само. – P. 68–73; Iakovleva L., Djindjian F. Le site
Paleolithique de Gontsy (Ukraine) et les sites a cabanes en os de Mammouth du Paleolithique superieur
recent D’Europe orientale. Les campagnes de fouilles 1993–2005 à Gontsy. – Kiev, 2005. – 28 p.
13. Пидопличко И.Г. Амвросиевская палеолитическая стоянка и ее особенности // Краткие
сообщения Института археологии АН УССР. – 1953. – Вып. 2. – С. 65–68.
14. Кротова О.О. Пам’ятка верхньопалеолітичних мисливців на бізонів (до інтерпретації
Амвросіївського кістковища) // Кам’яна доба України. – К.: Шлях, 2010. – Вип. 13. До
60-річчя Л.Л. Залізняка. – С. 159–168; Wheat J.B. A Paleo-Indian Bison Kill // Scientific
American. – 1967. – Vol. 216. – N 1. – P. 44–52; Тодд Л.С. Исследование скопления остат-
ков бизонов из раннеголоценовой стоянки Хорнер, парк Каунти, Вайоминг, США //
Исследования четвертичного пери ода. – М.: Наука, 1986. – С. 168–176; Фрайсон Дж.С.
Добыча бизонов и анализ каменных орудий на палеоиндийской стоянке Хорнер, парк
Каунти, Вайоминг, США // Там само. – С. 176–183.
15. Сапожников И.В. Большая Аккаржа. Хозяйство и культура позднего палеолита Степной
Украины. – К.: Шлях, 2003. – 304 с.
16. Сніжко І.А. Утилізація мисливської здобичі на Амвросіївському пізньопалеолітичному комплек-
сі: Автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.04 / Ін-т археології НАН України. – К., 2001. – 20 с.
17. Савинов П.Ф. Извлечение костей мелких ископаемых позвоночных промывкой вмещающей
породы // Материалы по истории фауны и флоры Казахстана. – Алма-Ата, 1961. – Т. III.
– С. 170–173; Тлеубердина П.А., Бекнияз Б.К., Керей Б.Д. Палеонтологические памятники
природы Казахстана // Материалы Международной научно-практической конференции
«Палеонтологические памятники природы – природное наследие: изучение, перспективы
исследований и проблемы сохранения». – Павлодар: Изд-во «Кереку», 2008. – С. 29–34;
Тлеубердина П.А., Камзин Е.З., Камзина Н.Е. Национальный палеонтологический музей под
открытым небом «Гусиный перелет» // Материалы Международной научно-практической
конференции «Палеонтологические памятники природы – природное наследие: изучение,
перспективы исследований и проблемы сохранения». – Павлодар: Изд-во «Кереку», 2008.
– С. 35–39.
18. Наугольных С.В. Музеи естественной истории: взгляд из Китая // Природа. – 2008. – №
4. – С. 49–54; Gao Ming–Xiu. Engineerings Geological problems damaging ancient works,
monuments and historical sites in China // The Engineering Geology of Ancient works.
Monuments and Historical Sites. – Rotterdam: Balkema, 1988. – P. 1393–1396.
19. Гриценко В. Геосайти України та геологічна спадщина Європи // Геолог України. – 2004.
– № 2. – С. 55–62; Keever P.J.Mc., Zouros N. Global Network of National Geoparks // World
heritage. – 2009. – N 52. – P. 54–59.
Кепин Д.В. Создание археолого-палеонтологических парков в Украине
В статье рассмотрены археолого-палеонтологические памятники раннего, среднего и
позднего палеолита на территории Украины, на базе которых можно создать комплексные
музеи-заповедники. Приведены сведения о подобных музейных комплексах, существую-
щих в Республике Казахстан и Китайской Народной Республике. В заключении отмечено,
что для археолого-палеонтологических парков, как разновидности «археопарков», в Укра-
ине необходим правовой статус.
Ключевые слова: палеолит, археолого-палеонтологический парк, музеефикация.
109Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
Kepin D.V. The creation of archaeological-palaeontology parks in Ukraine
In the article archaeological-palaeontology monuments of Early, Middle and Late Palaeoli-
thic are considered. On the base of these monuments one can create complex museum-reserves.
The information on such museum complexes existed in Kazakhstan Republic and China People
republic are reported.
In conclusion it is noted the necessary of the legal status for archaeological-palaeontology
parks as a kind of «archaeoparks» in Ukraine.
Key words: Palaeolithic, archaeological-palaeontology park, museifi cation.
УДК 94(4)«1945/1954».94(447).069.01
І.В. НІКІТІНА
З історії музейної справи Севастополя
в 1944–1950 роках. Питання початку
відновлення будівлі Панорами
«Оборона Севастополя 1854–1855 рр.»
У статті здійснено огляд і загальний аналіз архівних документів щодо початкового
етапу відбудови споруди Панорами «Оборона Севастополя 1854–1855 рр.». З’ясовано, що
основними проблемами цього питання була негармонійність співпраці відповідальних за
роботу органів, технічні затримки, незадовільне планування загального обсягу фінансо-
вих витрат на будівництво. Використані архівні документи вперше вводяться в науковий
обіг і надають змогу розширити уявлення науковців у питанні відбудови панорами.
Ключові слова: панорама, відбудова, листування.
Відбудова м. Севастополь після визволення його від німецьких загарбників у
травні 1944 р. увійшла в історію як третій подвиг севастопольців. Сторінки цієї історії
неодноразово знаходили відображення у багатьох краєзнавчих та історичних публіка-
ціях. Увага авторів таких творів була зосереджена на трудових досягненнях будівель-
ників щодо введення до ладу різноманітних об’єктів, усенародний характер відбудо-
ви, участі в ній різних прошарків населення міста, допомога з різних місць СРСР у
роботах із будівництва міста, відродження з руїни його інфраструктури. Приділялася
увага також подіям щодо відродження культурних установ міста, у т.ч. й музеїв.
Одне з центральних місць таких публікацій займає історія відродження
Панорами «Оборона Севастополя 1854–1855 рр.». Технічний бік цього питання у
стислому вигляді розглядається у праці М.Д. Моторіна «Відроджений Севастополь»,
де вказані основні заході з відбудови споруди Панорами, а також деякі особливос-
ті відродження пам’ятки (процес реставрування врятованих фрагментів полотна
панорами) [5]. Факти щодо відродження панорами наведені майже в усіх путівни-
ках, які різного часу видавалися Національним музеєм героїчної оборони і визво-
лення Севастополя [4]. Досить докладно проаналізовано питання щодо відновлення
полотна панорами та її будівлі у книзі «Севастопольській панорамі 100 років» [6].
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-80209 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0133 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T09:00:26Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Кепін, Д.В. 2015-04-13T16:44:52Z 2015-04-13T16:44:52Z 2011 Створення археолого-палеонтологічних парків в Україні / Д.В. Кепін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 99-109. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80209 0.69.01:902:903.4:902.3:56.072 У статті розглянуті археолого-палеонтологічні пам’ятки раннього, середнього та пізнього палеоліту, на базі яких можна створити комплексні музеї-заповідники. Наведені відомості про подібні музейні комплекси, які існують у Республіці Казахстан і Китайській Народній Республіці. Наприкінці зазначено, що для археолого-палеонтологічних парків, як різновиду «археопарків», в Україні необхідний правовий статус. В статье рассмотрены археолого-палеонтологические памятники раннего, среднего и позднего палеолита на территории Украины, на базе которых можно создать комплексные музеи-заповедники. Приведены сведения о подобных музейных комплексах, существующих в Республике Казахстан и Китайской Народной Республике. В заключении отмечено, что для археолого-палеонтологических парков, как разновидности «археопарков», в Украине необходим правовой статус. In the article archaeological-palaeontology monuments of Early, Middle and Late Palaeolithic are considered. On the base of these monuments one can create complex museum-reserves. The information on such museum complexes existed in Kazakhstan Republic and China People republic are reported. In conclusion it is noted the necessary of the legal status for archaeological-palaeontology parks as a kind of «archaeoparks» in Ukraine. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Праці Центру пам’яткознавства Музеєзнавство Створення археолого-палеонтологічних парків в Україні Создание археолого-палеонтологических парков в Украине The creation of archaeological-palaeontology parks in Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Створення археолого-палеонтологічних парків в Україні Кепін, Д.В. Музеєзнавство |
| title | Створення археолого-палеонтологічних парків в Україні |
| title_alt | Создание археолого-палеонтологических парков в Украине The creation of archaeological-palaeontology parks in Ukraine |
| title_full | Створення археолого-палеонтологічних парків в Україні |
| title_fullStr | Створення археолого-палеонтологічних парків в Україні |
| title_full_unstemmed | Створення археолого-палеонтологічних парків в Україні |
| title_short | Створення археолого-палеонтологічних парків в Україні |
| title_sort | створення археолого-палеонтологічних парків в україні |
| topic | Музеєзнавство |
| topic_facet | Музеєзнавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80209 |
| work_keys_str_mv | AT kepíndv stvorennâarheologopaleontologíčnihparkívvukraíní AT kepíndv sozdaniearheologopaleontologičeskihparkovvukraine AT kepíndv thecreationofarchaeologicalpalaeontologyparksinukraine |