Монументально-декоративне мистецтво, творене соломою, другої половини ХХ століття
У статті розглянуто один із напрямів монументально-декоративного мистецтва – мозаїка соломою другої половини ХХ ст. та проаналізовано творчі досягнення митців, які творили в цій галузі. В статье рассмотрено одно из направлений монументально-декоративного искусства – мозаика соломой второй половины...
Saved in:
| Published in: | Праці Центру пам’яткознавства |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80214 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Монументально-декоративне мистецтво, творене соломою, другої половини ХХ століття / О.Л. Майданець-Баргилевич // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 232-246. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859869062250627072 |
|---|---|
| author | Майданець-Баргилевич, О.Л. |
| author_facet | Майданець-Баргилевич, О.Л. |
| citation_txt | Монументально-декоративне мистецтво, творене соломою, другої половини ХХ століття / О.Л. Майданець-Баргилевич // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 232-246. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Праці Центру пам’яткознавства |
| description | У статті розглянуто один із напрямів монументально-декоративного мистецтва – мозаїка соломою другої половини ХХ ст. та проаналізовано творчі досягнення митців, які творили в цій галузі.
В статье рассмотрено одно из направлений монументально-декоративного искусства
– мозаика соломой второй половины ХХ столетия и проанализированы творческие достижения художников в этой области.
The article observes straw mosaics, one of the styles in monumental and decorative art of the
second half of the twentieth century, and analyses creative achievements of artists in this fi eld.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:49:51Z |
| format | Article |
| fulltext |
232 ISSN 2078-0133
Key words: pot, the food culture of the Ukrainians, pottery centre, Opishne, Bubnivka,
Kaniv, Uman, Rokyta,Verba, Khomutets, Shatryshcha.
УДК 746.7(477)«19»
О.Л. МАЙДАНЕЦЬ-БАРГИЛЕВИЧ
Монументально-декоративне мистецтво, творе-
не соломою, другої половини ХХ століття
У статті розглянуто один із напрямів монументально-декоративного мистецтва – мо-
заїка соломою другої половини ХХ ст. та проаналізовано творчі досягнення митців, які
творили в цій галузі.
Ключові слова: монументально-декоративне мистецтво, національний стиль, тради-
ційна народна культура, орнаменталізація, пластично-конструктивні можливості, мозаїка
соломою, інкрустація, інтарсія, маркетрі, флоромозаїка, аплікація, рельєфне вишивання,
плетення соломою.
Серед різновидів українського декоративного мистецтва мозаїка соломою
займає досить поважне місце. Для зазначеного періоду характерна різноманітна
палітра технологічних і композиційних прийомів використання соломи як мате-
ріалу для творення художніх образів та масштабне застосування її у художньому
оформленні інтер’єрів громадських споруд. Завдяки різноманітності природної
колористики та необмеженим пластично-конструктивним можливостям, солома
з часом стала одним із провідних матеріалів, здатним естетизувати архітектурний
простір, наповнити його органічним теплом.
У мистецтвознавчих дослідженнях Є. Мамолата [1], В. Нагая [2], П. Жолтовського
та П. Мусієнка [3], Б. Бутник-Сіверського [4] зустрічаються матеріали про цей вид
мистецтва та творчість художників, однак, системна оцінка та детальний аналіз
цього явища практично відсутні. Тому видається доцільним і актуальним досліджен-
ня розвитку мистецтва з використанням матеріалу соломи зазначеного періоду, вве-
дення його в науковий обіг. Окрім того, останнім часом з’являються нові митці, а
також нові технологічні прийоми, які потребують наукової атрибуції й оцінки.
У світському середовищі ХVІІІ ст., мабуть, вперше виникла ідея серед май-
стрів, які володіли технікою маркетрі та інтарсією, використати солому для ство-
рення мозаїчних рисунків декоративного оформлення дерев’яної поверхні меблів й
інших елементів інтер’єру. Оригінальні мистецькі твори, виконані у техніці марке-
трі для оформлення меблів і датовані ХVІІІ ст., зрідка зустрічаються в зарубіжних
музейних колекціях [5], а також у вітчизняних збірках (декоративні пласти, 1920-ті
роки ХХ ст.) [6].
У народному побуті українців з давніх часів соломою прикрашали полиці,
божниці [7], рами, скриньки, дитячі іграшки, писанки, виготовляли обрядові речі
233Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
та предмети вжитку. Кожний майстер прагнув переда-
ти за допомогою матеріалу у своїх творах, побутових
речах власне сприйняття світу, зв’язок із природою.
Інкрустація соломою даного періоду відрізняється
від справжньої інкрустації (або інтарсії) тим, що її еле-
менти не врізуються в дерев’яну основу, а наклеюють-
ся на поверхню. Відмінністю її від аплікації та марке-
трі є те, що лише в окремих випадках елементи соломи
щільно покривають поверхню, більша ж частина осно-
ви залишається відкритою і слугує тлом. Кожний еле-
мент соломи рельєфно виступає над поверхнею твору.
У маркетрі ж тло повністю покривається щільно піді-
гнаними один до одного елементами рисунка.
Якщо сприймати слово інкрустація за його значен-
ням (incrustio (лат.) – вирізаю), для кожного елемента
рисунка треба вирізати спеціальне гніздо, в яке
його потрібно вклеїти. Оскільки елементи із соломи
наклеюються зверху, таку техніку точніше було б
назвати аплікацією. Досвід майстрів засвідчує, що
справжня інкрустація як техніка трудомістка, і крім
неї була розроблена також техніка аплікації соломкою,
яка простіша, але зовні подібна до інкрустації і
тепер використовується в декоративному мистецтві. Нині у мистецтвознавчих
дослідженнях вводяться терміни – мозаїчний набір соломою та мозаїка соломою,
зміст яких відповідає технології описаних вище прийомів.
Серед художників монументально-декоративного мистецтва другої половини
ХХ ст. виокремлюється ім’я Олександра Саєнка – як новатора, який, орієнтуючись на
твори українського народного мистецтва, талановито розвинув техніку мозаїки соло-
мою, підніс її у ранг високого мистецтва. Аналіз його творчості свідчить про само-
бутнє пластично-образне світобачення митця, його творчий метод художнього мис-
лення з характерними рисами – орнаменталізації та монументально-декоративного
стилю [8]. Упродовж твор чого шляху О. Саєнко виконав низку мистецьки доверше-
них творів, що дають можливість говорити про спадщину митця як значний внесок
до скарбниці українського мистецтва. Нині його ім’я за рішенням Міжнародної орга-
нізації ЮНЕСКО (1997) внесено до списку видатних діячів культури світу [9].
Індивідуальний художній стиль О. Саєнка формувався в 1920-і роки під час
навчання в Українській академії мистецтва у видатних митців і педагогів М. Бойчука
та В. Кричевського. Стилістика форми у творах О.Саєнка, виконаних у техні-
ці мозаїки соломою, набула графічності, лаконічності, виразності композиції, рит-
міки, яскравої декоративності («На панщині пшеницю жала», «Українське село»
О. Саєнко. Семен Палій. 1966-
1967. Дерево, солома, гуаш.
200х100. Державний музей
народної архітектури та побуту
України, м. Київ
234 ISSN 2078-0133
(обидві – 1922), триптих «На варті СРСР»
(1922–1929)). У цих роботах відчутні гли-
бинні джерела українського професійного
та народного мистецтва. Трансформуючи
давньоукраїнські знакові системи й архе-
типні форми, митець створив цілісний образ
епохи.
Як відомо, в 1928 р. О. Саєнко вперше
виконав для приміщення історичної секції
Всеукраїнської академії наук у техніці моза-
їки соломою два твори – «Козак-Мамай» і
«Невільники», в яких виявив притаманне
йому органічне відчуття простору, тобто
комплексний підхід до розв’язання мону-
ментальних завдань. Вперше в архітектурі
було застосовано техніку мозаїчного набо-
ру соломою як різновид монументально-
декоративного мистецтва [10].
У 1950-х роках митець виконав деко-
ративні панно («М. Гоголь», 1951; «Богдан
Хмельницький», 1954; «Т. Шевченко»,
1956; «Козак-Мамай», 1956; «Весна», 1957; фризи: «Свято врожаю», 1955;
«Птахи», 1956; «Колгоспний достаток», 1957). У них виявляється суть творчо-
го методу художника – міцний рисунок, виразна пластика ліній і форм, стрима-
на, й водночас багатоманітна, завдяки природним відтінкам соломи, колористика.
Одним із етапних творів цього періоду став «Козак-Мамай»(1960, 1978, варі-
анти). У ньому автор виразно будує узагальнений образ народного героя, вия-
вивши розуміння історичного матеріалу, глибину народної мудрості, й розробляє
нову стилістику, характерну для монументального мистецтва. Чіткість композиції,
своєрідна орнаментальність, ритмічність і площинність зображень, узгоджених з
архітектурою, а також із особливостями соломи як матеріалу, її здатністю переда-
ти естетику, красу й енергію геометричних форм. Усе це цілком відповідало твор-
чій концепції художника.
Шістдесяті роки ознаменовані новими досягненнями. Перша персональ-
на виставка О.Саєнка в 1962 р. у залах Спілки художників України стала поді-
єю в українському мистецтві. До митця прийшло визнання. Все творче життя
художника було пов’язане з рідною землею, з українською народною культу-
рою. «Характерним прикладом того, яких чудових результатів досягає митець,
коли вчиться у народу, є творчість одного з найстаріших українських художників
О.Ф. Саєнка», – писав академік Василь Касіян [11].
О. Саєнко. Дума про хліб. 1973. Дерево, соло-
ма, гуаш. 194х140. Державний музей народної
архітектури та побуту України, м. Київ
235Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
Повертаючись до найсвятішої для
нього теми – Шевченкіани, О.Саєнко ство-
рює панно «Реве та стогне Дніпр широ-
кий» (1964) і «Невільники» (1966, варіант),
що являють собою нове осмислення обра-
зу Кобзаря та його творчості. В першому
з названих творів Т.Г. Шевченко постає як
духовний провідник українського народу.
Постать поета передана об’ємно й обрам-
лена по контуру золотом соломи. Краєвид
навколо постаті трактований декоративно:
хвилі Дніпра та розлога верба урівноважу-
ють композицію.
Твір «Невільники» – це символ гід-
ності й непокори, непереможності наро-
ду. В основі композиційної побудови –
експресивні ритми руху в контрастно-
му зіставленні основних сюжетних ліній.
Створенню внутрішньої напруги сприяє
й колористична гама: ультрамаринове тло,
вкраплення червоних барв і золотаво-охриста солома.
Історична тема завжди вабила майстра драматичними колізіями. Боротьба
українського народу за своє визволення й незалежність знайшла відображення у
творах: «Іван Сірко» (1967), «Семен Палій з люлькою», «Семен Палій на коні»
(1966–1967). Це своєрідна галерея національних героїв минулих часів. Оперуючи
різними композиційними прийомами, кольором і формою як образною категорією,
що йде від глибин особистого сприйняття народного мистецтва, автор представляє
загальну панораму Запорозької Січі, відновлює нашу історичну пам’ять про воле-
любне українське козацтво.
Створюючи образи Івана Сірка, Семена Палія, автор виявляє нову якість наці-
онального романтизму, головні ознаки якого – рух і статика, особлива одухот-
вореність і дорогоцінна ошатність, виявлені золотом соломи та її унікальною
властивістю – лінійною структурою тканини стебла, яка залежно від кута зору
по-різному мерехтить і виблискує на світлі. Ритміка композиції твору і її окремих
деталей узгоджуються з особливостями соломи. Складнішою стає палітра митця –
різноманітні відтінки матеріалу (від брунатного, холоднувато-сріблястого, зелено-
голубого до ніжно-зеленого) створюють дивовижну гру кольору.
А солома – ніби струмені його душі, що упродовж всього життя становили якусь
дивовижну експресивну енергію, котра є уособленням вселюдської гармонії [12].
О. Саєнко. Гуси під вербою. 1973. Дерево, соло-
ма, гуаш. 150х140. Державний музей народної
архітектури та побуту України, м. Київ
236 ISSN 2078-0133
О. Саєнко своєю творчіс-
тю довів, що солома як мате-
ріал придатна не тільки для
оздоблення інтер’єрів уза-
гальненими монументально-
декоративними композиці-
ями, але й для зображен-
ня виразних конкретно-
чуттєвих образів.
Улюбленою для
О.Саєнка була тема праці.
Героїчний труд хліборобів
надихнув митця на створен-
ня монументального твору «Дума про хліб» (1973). У цій роботі митець показав
як упродовж багатьох століть і в новий час українці обробляли землю та виро-
щували хліб. Принцип побудови композиції цього твору – зіставлення проти-
лежностей. У центрі зображено вітряк, одухотворений, олюднений, поданий як
пам’ятка хліборобської праці, безмовний свідок століть. У творі домінує золотис-
тий колір соломи, він надає узагальнено-конкретному образу оптимістичне зву-
чання, яке передане у ритмах народного танцю, святі хліба як апофеозі людської
праці. Поліфонічний твір «Дума про хліб» – філософський роздум про сенс життя
українця-хлібороба.
Декоративність і ритмічність як визначальні ознаки творчості О.Саєнка нероз-
дільно пов’язані з орнаментом, який відіграє важливу формотворчу роль. Лірично-
поетичний або піднесено-оптимістичний лад його робіт гармонійно поєднаний
із вишуканою розробкою структурних елементів. Чутливий до традицій народ-
ної культури, художник творить власний ритмізований орнамент, оновлює знакові
системи, надаючи їм неповторного та самобутнього звучання. Особливе смислове
навантаження у творах митця відіграють образи дерев і птахів, які являють собою
знак-символ, що постійно змінює свою форму («Гуси під вербою», 1974; «Лелеки»
і «Мелодія літа», 1977).
О. Саєнку як монументалісту, наділеному даром синтетичного мислення, на
жаль, довелося виконати лише кілька проектів у архітектурі. В 1963 р. архітектор
Н. Чмутіна запросила митця до оформлення інтер’єру київського готелю «Дніпро» в
техніці мозаїки соломою. У монументально-декоративній композиції, виконаній О.
Саєнком, розгортається український краєвид із розлогими вербами, що схилили віти
до самої землі, та казковими птахами, які символізують торжество земного буття.
У 1977 році для інтер’єрів Будинку культури у Бресті О. Саєнко створив шість
декоративних панно, які надали ошатності й камерності концертному залу, де при
освітленні з’являлася мерехтлива гра золотого блиску соломи.
М. Шкарапута, Л. Тоцький. Як зібрались браття біля чари.
1968–1969. Деревоволокниста плита, солома, темпера. 265х500.
Світлиця козака Вуса, м. Олександрія, Кіровоградська обл.
237Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
Декоративна компо-
зиція О. Саєнка «Квітучий
сад» прикрасила у 1980 р.
Будинок культури заводу
«Точелектроприлад» у Києві.
Виконане мозаїчним набором
соломою панно з орнамен-
тальними мотивами в образі
розлогого дерева під час буй-
ного квітування заповнювало
весь простір фойє, формува-
ло гармонічне середовище.
Здобувши визнання
монументальними робота-
ми, митець наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років повертається до виконан-
ня декоративно-ужиткових речей для інтер’єрів (килими, кераміка, вибійка), ство-
рює інкрустовані соломою меблі, прагне, щоб середовище, де живе людина, було
гармонійно-естетичним.
У своєму щоденнику художник висловив своє ставлення до творчості:
Для мене мистецтво було не заради мистецтва, а найпершою необхідністю в
житті народу, його духовною потребою. Народне мистецтво – по суті монумен-
тальне, і я в своїй творчості базуюсь на його монументальних традиціях. Я бачив
своє завдання в тому, щоб сучасні побутові предмети для життя народу були ви-
соким мистецтвом. І хочу, щоб мої твори не тільки прикрашали виставкові зали, а
ввійшли в щоденний побут людей [13].
Працюючи над ескізами оформлення громадських споруд, О. Саєнко впродовж
творчого життя сповідував синтез архітектури та мистецтва. У своїх творах він
талановито поєднував світові досягнення професійного мистецтва й глибинні тра-
диції народної культури, ділився з молоддю творчим досвідом, знаннями, набути-
ми у М. Бойчука та В. Кричевського. Плідним для О. Саєнка було спілкування на
початку 1960-х років з групою молодих монументалістів, випускниками Київського
художнього інституту – А. Горською, В. Зарецьким, Г. Зубченко, М. Шкарапутою,
які разом із художником Г.Синицею, враховуючи досвід здобутків бойчукізму й сві-
тового монументального мистецтва, у своїх творах розробляли нові художні ідеї.
Мистецький досвід і доробок О. Саєнка надихали до творчості багатьох художни-
ків, які в 1960-х роках почали працювати з матеріалом золотої соломи.
Відомі київські художники-монументалісти Галина Зубченко та Григорій
Пришедько – автори серії мозаїк смальтою в оформленні громадських споруд – звер-
нулися до соломи як матеріалу для втілення творчих задумів у настінній компози-
ції «Весняні гони» (1974), розташованій в інтер’єрі Інституту кібернетики Академії
Л. Тоцький. Козацька Рада. 1972. Деревоволокниста плита,
солома, темпера. 28 м2. Санаторій «Бердянськ», м. Бердянськ,
Запорізька обл.
238 ISSN 2078-0133
наук УРСР. Поряд із розписом темперою, митці використа-
ли солому, стебла очерету, кукурудзу. Вільне володіння фор-
мою, кольором, тонке відчуття матеріалу, декоративність –
характерні ознаки розпису, де найповніше застосовані прин-
ципи народного мистецтва, його закони осмислення життя.
Саме у цій роботі відчутний вплив видатного художника і
майстра мистецтва мозаїки соломою О. Саєнка [14].
Григорій Синиця – художник-монументаліст, один
із засновників відродження національної колористичної
школи монументального живопису, в своїй творчості про-
тягом 1960–1970-х років прагнув поєднати монументаль-
ну композиційну культуру школи М. Бойчука з розумін-
ням кольору як образу в народному мистецтві [15]. Із
цією метою вивчав творчість й плідно працював з тала-
новитими художниками і народними майстрами: М. та
Ф. Приймаченками, Г. Собачко-Шостак та І. Шостак,
Г. Верес і Г. Василащук, О. Саєнком. У співавторстві
з А. Горською, Г. Зубченко, Г. Марченко та за участі
В. Зарецького та Н. Світличної створив цикл мозаїчних
панно на торцях і фасаді експериментальної школи з цен-
тральною частиною – «Прометей» у м. Донецьку (1965–
1966) та монументальні мозаїки з використанням соло-
ми в інтер’єрі магазину в м. Олександрії (1968, разом із
Л. Тоцьким і М. Шкарапутою).
Г. Синиця винайшов техніку монументальної «фло-
ромозаїки», в якій творив у 1960–1970-х роках цикл
«Україно, життя моє», де образно відображав історію
української землі, духовність і красу її народу («Ярослав
Мудрий», 1968; «Байда»,1968; «Скіфи», 1974). Він також
виконав серію флоромозаїк, що прикрашають інтер’єр
комбінату «Криворіжсталь» у Кривому Розі (1972). Значна
кількість його творів зберігається в картинній галереї
НТУУ «КПІ», відкритій у 1992 р., та Музеї Г. Синиці у Кривому Розі.
Монументалістами Миколою Шкарапутою, Леонідом Тоцьким й архітектором
Василем Смілянцем у 1968–1969 роках у м. Олександрія Кіровоградської обл. були
виконані монументально-декоративні твори (площею до 2-х м2, написані темпе-
рою з набором золотої соломи різних відтінків і фактур) у залі для святкових цере-
моній «Світлиця Козака Вуса». Автор двох композицій – «Козак Вус» і «Веселі
музики» – М. Шкарапута, інші – «Як зібрались браття біля чари», «Танцювала
риба з раком», «Веселий півень» і «На оновленій землі» були здійснені у співав-
Г. Самутіна. Життєпряхи.
1976. Дерево, солома, тем-
пера. 223х66. Національний
історико-етнографічний
заповідник «Переяслав», м.
Переяслав-Хмельницький,
Київська обл.
239Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
торстві – М. Шкарапутою і
Л. Тоцьким.
Мозаїки соломою орга-
нічно вписувалися в архітек-
турний простір зали, збага-
чували її образно-емоційний
зміст, створюючи урочис-
ту атмосферу. Цьому спри-
яли, перш за все, своєрідне
образне мислення і стилісти-
ка, творчо розроблена профе-
сійними митцями на засадах
художніх принципів народно-
го мистецтва. Вдало обраний
матеріал для втілення твор-
чих задумів – золота солома, її природний колір життєдайного сонця, що спалахує фан-
тастичним світлом, урізноманітнює мистецькі образи, надаючи їм особливої виразнос-
ті. Темою мозаїк соломою стала історія міста, яке, за легендами, заснував запорізький
Козак Вус у ХVІІ ст. Саме йому присвячена центральна композиція. Автор цієї роботи
М. Шкарапута створив узагальнено-конкретний образ козака – засновника міста й роду.
За його словами «таку єдність можливо було втілити в значний мистецький образ тіль-
ки засобом метафоричного мислення і відповідною пластичною формою з національно-
сучасною структурою і стилістикою, які б органічно відтворювали цю єдність. Отже, на
золотому фоні ритмічно викладеної соломки, яка своїм сяйвом символізує стан вічнос-
ті, зображений Козак-Древо (метафора). Постать козака – пам’ять про минуле. Коріння
древа – символ міцності, стійкості і життєвості. А в кроні з білими квітами бачимо
образи сучасників – нащадків козака, засновника міста Олександрії». Філософські й
моральні принципи українського народу – без минулого немає майбутнього – знайшли
неповторне втілення у цій композиції. Монументальні твори «Світлиці» вирішені в
єдиному стилістичному ключі, й разом із декоративно-функціональними елементами
інтер’єру створюють цілісне середовище [16].
Художнє оформлення Інституту теоретичної фізики у Києві (1971), здійсне-
не групою монументалістів (І. Марчук, М. Стороженко, Л. Тоцький) і архітекто-
ром В. Смілянцем передбачало використання не лише техніки енкаустики, моза-
їки смальтою, але й мозаїки соломою. Зокрема, у цьому матеріалі в гостьовому
залі Л. Тоцьким і В. Смілянцем було виконане монументальне панно із зображен-
ням легендарних братів – засновників міста Києва: Кия, Щека і Хорива у гостро-
динамічних формах, характерних для матеріалу соломи. Сестра Либідь зобра-
жена у вигляді дівчини-птаха, що так часто зустрічається в народній творчос-
ті. Пластичні лінії соломи, на відміну від прямолінійних і гострокутних, створю-
Н. Саєнко. Чар-зілля. 1989. Дерево, солома, гуаш. 76х95.
Посольство України в США, м. Вашингтон, США
240 ISSN 2078-0133
ють ніжно-поетичний образ, оспіваний у
народних думах [17].
Помітною роботою Л. Тоцького стало
виконання монументально-декоративного
панно «Козацька Рада» в інтер’єрі санаторію
«Бердянськ» (1972). Багатофігурна компози-
ція сприймається як гімн козацькому духу
– волелюбному й непереможному, загарто-
ваному у звитяжних боях. Славна сторінка
української історії, яка пробуджує свідомість
і кличе до дії. Монументальні постаті козаць-
кої старшини самодостатні й величні, спо-
внені високої гідності, одяг розкішно деко-
рований, стилізація орнаментальних площин
органічно доповнює створений образ.
До гурту художників-шістдесятників,
які зверталися до джерел української народ-
ної культури і духовності, належала також
київська художниця Ганна Самутіна [18].
Відчуваючи потужність народного мисте-
цтва, спілкуючись з молодими монументалістами, засвоюючи новаторські ідеї в
мистецтві, Г. Самутіна обрала свій шлях із власними темами, засобами виразності,
технічними прийомами й технологією. В 1970-х роках вона створила серію деко-
ративних творів, виконаних мозаїчним набором соломою й іншими природни-
ми матеріалами («Хліб минулий» і «Хліб сучасний» (диптих, 1972) на замовлен-
ня Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» для Музею
хліба, «Життєпряхи», «Провесна», «Лелеки» (1972–1976)). Її твори справляють
особливе враження завдяки неповторному осмисленню митцем світу, оптимістич-
ній енергетиці, гармонії ліній і світлоносній колористиці.
У 1980–1990-х роках найбільш послідовно в техніці мозаїки соломою працює
Ніна Саєнко (донька О. Саєнка). Отримавши мистецьке підґрунтя, в основі якого –
декоративно-образне мислення, монументальне трактування форми, врівноваже-
на композиція й гармонійний колорит, митець в умовах сучасності розвиває твор-
чі традиції О. Саєнка, збагачує стильові прийоми, що узгоджуються з українським
декоративізмом [19].
У перших творах Н. Саєнко, виконаних у техніці мозаїки соломою, відчуваєть-
ся відгомін рідної їй природи Сіверщини («А зозулі кують», 1985; «Орнаментальна
квітка», 1986; «Рано-вранці воду брала», 1986). За вдаваною простотою в них про-
стежується досконале володіння художніми прийомами – вивіреність ритмів,
лінійних структур, вишукана гармонія кольорів.
Н. Саєнко. Лісова рапсодія. 1994. Дерево,
солома, гуаш. 100х60
241Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
Упродовж мистецького
шляху сформувався власний
стиль, позначений інтерпре-
тацією народних традицій.
Для творів Н. Саєнко харак-
терна довершеність компо-
зиції («Золоті ворота», 1988;
«Чар-зілля», 1999), тонка
стилізація форм («Зустріч»,
1993; «Сонце сходить»,
1996), своєрідна орнамен-
тальна ритміка («Мозаїка»,
1992; «Лісова рапсодія»,
1994; сучасне сприйняття
традиції з неповторним національним колоритом («Дивосвіт», 1992; «Тече вода
з-під явора», 1994; «Древо життя. Триптих», 1995; Зорі Всесвіту, 2008).
Образна мова Н. Саєнко – це мова знакових систем, що передають радість буття,
звитяжних перемог народних героїв, утвердження добра. Як правило, її декоратив-
ні композиції симетричні, гранично лаконічні й ритмізовані, статично-динамічні,
цілком підпорядковані законам умовності й площинності. Стримана колористика
(синьо-блакитне, брунатно-червоне, смарагдове і чорне тло) підсилює золоту гру
різноманітних відтінків соломи, надає творам особливої вишуканості й краси.
Як і в народному мистецтві, твори Ніни Саєнко несуть в собі символіку, знако-
вість, «закодованість», свою музично-пісенну тональність. Поєднання умовності й
живого пульсуючого тепла становить індивідуальність образотворчості мисткині.
Її індивідуальність – це тонке відчуття кольору і довершеність форми. У цій гармо-
нії довершеності, в умінні бачити образне начало у кожній орнаментальній формі
проступає те, що незаперечно пов’язане з народним підґрунтям і, водночас, уосо-
блює поняття «традиція новизни» [20].
У 1988–1997 роках Н. Саєнко виконала серію декоративних творів у техніці моза-
їчного набору соломою для громадських споруд на території Хмельницької (тех-
нікум механізації сільського господарства, м. Нова Ушиця, 1988) та Чернігівської
областей (середня школа, с. Нові Яриловичі, 1992; дитячі садки, с. Вербичі, м.
Новгород-Сіверський, м. Сосниця, 1992; середня школа, с. Кошівка та район-
на лікарня, м. Сосниця, 1993; поліклініка, середня школа, м. Носівка, 1994–1997;
середня школа, м. Короп, 1997). Упродовж 1996–2011 років мисткиня переда-
ла Художньо-меморіальному музею «Садиба народного художника Олександра
Саєнка» в м. Борзна на Чернігівщині, засновником якого вона є, понад 20 власних
декоративних творів [21].
Н. Саєнко. Древо життя. Триптих. 1995. Дерево, солома, гуаш.
80х50 (кожна частина). Національний український музей, м.
Чикаго, США
242 ISSN 2078-0133
Сюжетно-тематичні й орнаментально-
декоративні композиції Н. Саєнко відіграли
важливу роль у гармонійній естетизації при-
міщень громадських споруд, пробудженні
генетичної пам’яті, важливої для національ-
ного самоусвідомлення. Урізноманітнюючи
тематику творів, Н. Саєнко зберігає при
цьому неповторність образного мислен-
ня, професійно досконалу тональність.
Дбаючи про мистецьке виховання підрос-
таючого покоління, вона залучає до твор-
чості дітей і молодь у Мистецькій студії
імені Олександра Саєнка.
Наприкінці 1990-х років набули роз-
витку нові різновиди використання соло-
ми як матеріалу у творчості художників і
майстрів народного мистецтва: вишиван-
ня, аплікація та плетення соломою.
Художник Наталія Лашко оригінально
застосовує солому для вишивки декоративних панно. Техніку вишивки соломою
вона розробила на початку 1980-х років [22], в основу якої покладено принцип
«рельєфної» вишивки золотом, оздоблення інтер’єрів епохи бароко та вишивки шов-
ком Китаю і Японії. Це своєрідний синтез рельєфу та площини, кольору тла й гри
світла на блискучій об’ємній поверхні самої вишивки соломою. Рельєфне зображен-
ня на деяких роботах досягає 5 см висотою.
Перше масштабне полотно «Три троянди – три сестри» (за мотивами А. Чехова)
як частина її дипломної роботи датоване 1984 р. Серед відомих творів – портре-
ти («Т.Г. Шевченко», 1996); іконографічні образи («Богоматір», 2001); обрядові дій-
ства («У ніч перед Різдвом», 2001; натюрморти («Писанки», 2006); декоративні ком-
позиції («Мальви», 1999). У них Н. Лашко, володіючи великим арсеналом художньо-
композиційних засобів, віртуозно використовує природний матеріал для втілення ідеї
твору й досягнення різноманітних, характерних лише для соломки, ефектів. Особливе
звучання кожному полотну надає співставлення різних фактурних поверхонь, розта-
шування солом’яних штрихів, якими майстриня творить рельєфні картини.
У 1990-х роках Ольга Мельник (Солудчик) започаткувала в Інституті мистецтв
Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника курс аплікації
соломою, за допомогою якої студенти відображають сюжети релігійного мистецтва.
У її власному доробку – сучасні хатні ікони східної та західної християнської тра-
диції, зокрема стилізовані образи Богородиць, Елеуса (Милування): Вишгородська
(Володимирська), ХІ – початок ХІІ ст.; Одигітрія, ХІІІ ст.; Палладіум Данила
М. Бойків. Спас. 2006. Дерево, солома. 50х38
243Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
Галицького; Зарваницька Богородиця
Одигітрія, ХІV ст.; Почаївська Богородиця
Милування, ХVІ ст.; Крилоська Богородиця
Одигітрія, ХVІІІ ст. [23].
Твори мають глибоке духовне підґрун-
тя і мистецький задум, у них уява митця
– це невичерпне джерело натхнення для
пошуку й відтворення складних іконогра-
фічних структур.
Тему сакрального мистецтва продовжує
розвивати Мирослава Бойків [24]. Ікони з
образами святих, віртуозно створені нею
солом’яними стеблинами, що викладені у
різних комбінаціях, варіантах фактури і
покривають всю поверхню твору, сповне-
ні світлої урочистості, сприяють формуван-
ню духовності («Свята родина» та «Спас»,
2006; «Святий Миколай Чудотворець»,
2008; «Покрова», 2010).
Джерело для власної творчості в цари-
ні народної культури знайшла Марія Кравчук із Туличева Волинської обл. [25]. Її
матеріалом для роботи стали стебла молодого жита. М. Кравчук відчула в плетен-
ні з соломи дивну силу й красу, здатну висловити не лише індивідуальне світо-
сприйняття, але й поетичний образ Волині. Мисткиня надала прадавньому виду
народної творчості сучасного звучання, означила напрям розвитку цього різновиду
декоративно-ужиткового мистецтва. Майстер широких тематичних узагальнень, осо-
бливого образного мислення в матеріалі соломи має вагомий творчий доробок: цикл
«Солом’яні дзвони», серії – «Вінки», «Обереги», «Дідухи», «Павуки»). Ці твори
невід’ємно пов’язані з інтер’єром, гармонізують простір, наповнюють його особли-
вою аурою народно-побутової творчості. В арсеналі М. Кравчук безліч прийомів
соломоплетіння. Її солом’яні духи – ангели, птахи та звірі як обереги материнської
землі імпровізаційно-незбагненні й фантастичні.
Останніми роками М. Кравчук організує всеукраїнські й міжнародні пленери
із соломкарського мистецтва в Луцьку та Купичеві, в яких беруть участь художни-
ки й народні майстри з усього світу.
Отже, мистецтво мозаїки соломою упродовж другої половини ХХ ст. було
досить поширеним й активно розвивалося в монументально-декоративному та
декоративно-ужитковому напрямках. Характерна ознака його досягнень – широ-
кий діапазон композиційних і технологічних прийомів у творенні художніх обра-
зів і масштабність використання в оформленні інтер’єрів громадських споруд.
М. Кравчук. Коники. 2008. Солома, автор-
ська техніка
244 ISSN 2078-0133
Помітним було прагнення митців віднайти пластичну мову та художньо-виражальні
засоби, які б забезпечили національну самобутність вітчизняного мистецтва.
Важлива роль в утвердженні мистецтва мозаїки соломою належить О. Саєнку
– новатору, який заявив своїми творами цілком самостійно означений напрямок
у монументально-декоративному мистецтві. Творчий досвід і доробок О. Саєнка
надихали, починаючи з 1960-х років, багатьох художників і народних майстрів до
образотворчості з використанням цього дивовижного матеріалу.
Мистецтво, творене золотою соломою, в багатоманітності образно-
стилістичних здобутків митців гідно презентує українське монументально-
декоративне мистецтво і має невичерпні перспективи поступу.
Джерела та література
1. Мамолат Є. Монументально-декоративне мистецтво. 2-е вид., допов. – К.: Вид-во образ. мисте-
цтва, 1963. – 42 с.
2. Нагай В. Українська народна творчість. – К.: Мистецтво, 1963. – 12 с.
3. Жолтовський П.М., Мусієнко П.Н. Українське декоративне мистецтво. – К.: Мистецтво, 1963. –
120 с. (Сер. 8., № 3).
4. Бутник-Сіверський Б. Українське радянське народне мистецтво. – К.: 1966. – 227 с.; Історія
українського мистецтва. Радянське мистецтво 1941–1967 років: У 6 т. – К.: Голов. Ред. УРЕ АН
УРСР, 1968. – Т. 6. – С. 350–351.
5. Peppiatt M. Antiques: French straw work. Surprising decorative effects from the humblest of materials
// Architectural Digest. – New York, 1994. – Vol. 51. – № 8. – P. 95–98.
6. Музей українського народного декоративного мистецтва. – К.: Мистецтво, 2009. – 351 с.: іл. (на
с. 188 міститься: «О. Саєнко. Невільниця. Диптих. 1929. Дерево, соломка, інкрустація, фарбу-
вання. 41,7х33,2; 41,6х32,1»)
7. Там само. – С. 188 (див. репродукцію «Р.П. Шевчук. Божниця ХІХ ст., с. Межиліски, Овруцький
повіт Волинської губернії»).
8. . Енциклопедія українознавства: Словникова частина / Наук. Т-во ім. Т. Шевченка; Гол. ред.
Кубійович В. – К.: Молоде життя. – Т. 7 [П–С]. – 1996. – С. 2691; Історія українського мисте-
цтва: У 5-и т. / НАН України. ІМФЕ ім. М.Т. Рильського; голов. ред. Г. Скрипник, наук. ред.
Т. Кара-Васильєва. – К., 2007. – Т.5: Мистецтво ХХ століття. – C. 232–235, 693; 1314; Кара-
Васильєва Т., Чегусова З. Декоративне мистецтво України ХХ століття. У пошуках «великого
стилю». – К.: Либідь, 2005. – C. 48–57, 187, 276; Мєстечкін Г. З джерел вічності // Хлібороб
України. – 1972. – № 5. – С. 34–35; Найден О. Світ Олександра Саєнка // Макаров А., Найден
О. Барви щедрої землі. – К.: Т-во культур. зв’язків з українцями за кордоном, 1970. – С. 50–63;
Олександр Саєнко: Альбом. – К.: Мистецтво, 1980. – 68 с.; Олександр Саєнко: Каталог вистав-
ки творів. – К.: СХУ, 1983. – 56 с.
9. Основні положення меморандуму про співробітництво між урядом України і Організацією
Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) // Бюлетень ЮНЕСКО. –
1997. – № 3. – С. 3–5.
10. Майданець-Баргилевич О. Творчість Олександра Саєнка у контексті розвитку монументально-
декоративного мистецтва першої третини ХХ століття // Народна творчість та етнографія. –
2006. – № 1. – С.113–120.
11. Касіян В. Мистецтво ріднить // Україна. – 1962. – № 6. – С. 8.
12. Велігоцька Н. І солома грає кольорами // Народна творчість та етнографія. – 1969. – № 6. – С.
48–51.
245Праці Центру пам'яткознавста, вип. 19, К., 2011
13. Саєнко Н. Олександр Саєнко: до становлення і розвитку українського монументально-
декоративного мистецтва ХХ століття: Книга-альбом. – К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2003. –
С.204.
14. Григорій Пришедько (1927–1978). Галина Зубченко: Каталог виставки творів / Авт. вступ. статті
та упор. Саєнко Н. – К.: Спілка художників України, 1987. – C. 4.
15. Григорій Синиця: Каталог виставки / Авт. вступ. статті Г. Мєстечкін. – К.: Тріумф, 1995. – С.
3–9.
16. Данильченко І. Моя золота соломка // Молода гвардія. – 1969. – №75. – 13 квіт. – С. 8; Диченко
І. Усмішка козака Вуса // Народна творчість та етнографія. – 1969. – № 4. – С. 103; 25. Диченко
І. Світлиця козака Вуса // Україна. – 1970. – № 20. – С. 13.
17. Илляшенко М. Новые интерьеры Киева // Декоративное искусство СССР. – 1971 – № 11. – С.
168; Лігостов В. Монументальні розписи в Інституті теоретичної фізики АН УРСР // Дніпро. –
1972. – № 1. – С. 132; Філіпчук С. Мистецьке оздоблення новобудов Інституту теоретичної
фізики у Києві // Народна творчість та етнографія. – 1971. – № 3. – С. 43–47.
18. Климчук О. Тихі дзвони ташань-цвіту // Україна. – 1979. – № 9. – С. 12.
19. Історія українського мистецтва: У 5-и т. / НАН України. ІМФЕ ім. М.Т. Рильського; голов. ред.
Г. Скрипник, наук. ред. Т. Кара-Васильєва. – К., 2007. – Т.5: Мистецтво ХХ століття. – С. 851,
892, 893; Олександр Саєнко: мистецька спадщина і сучасність / Авт. конц., текстів та упор. вид.
Н. Саєнко. – К.: Компанія ЛІК, 2009. – 320 с.: іл. – Бібл.: С. 304–311; Саєнко Ніна: Каталог
виставки. – К.: Новий друк, 2002. – 16 с.; Саєнко Ніна: Каталог творів, бібліографія. – К.: Новий
друк, 2002. –20 с.; Чегусова З. Декоративне мистецтво кінця ХХ століття. 200 імен: Альбом-
каталог. – К.: Атлант ЮЕмСі, 2002. – C. 12, 16, 274–275, 465–466; Чегусова З. Декоративне
мистецтво України: тенденції розвитку // Мистецтво України: 1991–2003: Альбом / Упоряд. Т.
Придатко, З. Чегусова. – К.: Мистецтво, 2003. – С. 29, 229, 243, 412; Чегусова З. «Сіверська
борозна»: українська родина мистців // Образотворче мистецтво. – 2009. – № 3. – С. 78–80.
20. Велігоцька Н. Ритми любові Ніни Саєнко // Образотворче мистецтво. – 2004. – № 4. – С. 44–46.
21. Художньо-меморіальний музей «Садиба народного художника України Олександра Саєнка»:
Путівник / Авт.-упор. Н. Саєнко . – К.: Комакс, 2002. – 24 с.
22. Творча майстерня Наталії Лашко. Вишивка соломкою. – Кам’янець-Подільський, 2009. – 26 с.
23. Ікони в аплікації соломкою. Річні календарі 2011–2012 р. – Івано-Франківськ, 2010. – С. 2, 4, 6,
9, 12, 27.
24. Ікони в аплікації соломкою. Річні календарі 2011–2012 р. – Івано-Франківськ, 2010. – С. 2–3,
5, 8, 17–18, 21, 25, 27; Образи святих у роботах Мирослави Бойків. Аплікація соломою
[Буклет]. – Коломия, 2010. – 6 с.
25. Пісня житнього стебла. Пошук художнього образу рідного краю у творчості Марії Кравчук / Авт.
вступ. статті З. Навроцька . – Луцьк, 2008. – 24 с.
Майданец-Баргилевич Е.Л. Монументально-декоративное искусство, созданное
соломой, второй половины ХХ столетия
В статье рассмотрено одно из направлений монументально-декоративного искусства
– мозаика соломой второй половины ХХ столетия и проанализированы творческие до-
стижения художников в этой области.
Ключевые слова: монументально-декоративное искусство, национальный стиль, тра-
диционная народная культура, орнаментализация, пластически-конструктивные свойства,
мозаика соломой, инкрустация, интарсия, маркетри, флоромозаика, апликация, рельефная
вышивка и плетение соломой.
Maydanets-Barhylevych O.L. Monumental and decorative art created by straw, second
half of the twentieth century
246 ISSN 2078-0133
The article observes straw mosaics, one of the styles in monumental and decorative art of the
second half of the twentieth century, and analyses creative achievements of artists in this fi eld.
Key words: monumental and decorative art, national style, traditional folk culture, orna-
menting, plastic and design possibility, straw mosaics, incrustation, intarsia, parquetry, fl oral
mosaics, appliqué, relief embroidery and braiding with straw.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-80214 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0133 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:49:51Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Майданець-Баргилевич, О.Л. 2015-04-13T16:46:30Z 2015-04-13T16:46:30Z 2011 Монументально-декоративне мистецтво, творене соломою, другої половини ХХ століття / О.Л. Майданець-Баргилевич // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 19. — С. 232-246. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80214 746.7(477)«19» У статті розглянуто один із напрямів монументально-декоративного мистецтва – мозаїка соломою другої половини ХХ ст. та проаналізовано творчі досягнення митців, які творили в цій галузі. В статье рассмотрено одно из направлений монументально-декоративного искусства – мозаика соломой второй половины ХХ столетия и проанализированы творческие достижения художников в этой области. The article observes straw mosaics, one of the styles in monumental and decorative art of the second half of the twentieth century, and analyses creative achievements of artists in this fi eld. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Праці Центру пам’яткознавства Духовність нашого обряду Монументально-декоративне мистецтво, творене соломою, другої половини ХХ століття Монументально-декоративное искусство, созданное соломой, второй половины ХХ столетия Monumental and decorative art created by straw, second half of the twentieth century Article published earlier |
| spellingShingle | Монументально-декоративне мистецтво, творене соломою, другої половини ХХ століття Майданець-Баргилевич, О.Л. Духовність нашого обряду |
| title | Монументально-декоративне мистецтво, творене соломою, другої половини ХХ століття |
| title_alt | Монументально-декоративное искусство, созданное соломой, второй половины ХХ столетия Monumental and decorative art created by straw, second half of the twentieth century |
| title_full | Монументально-декоративне мистецтво, творене соломою, другої половини ХХ століття |
| title_fullStr | Монументально-декоративне мистецтво, творене соломою, другої половини ХХ століття |
| title_full_unstemmed | Монументально-декоративне мистецтво, творене соломою, другої половини ХХ століття |
| title_short | Монументально-декоративне мистецтво, творене соломою, другої половини ХХ століття |
| title_sort | монументально-декоративне мистецтво, творене соломою, другої половини хх століття |
| topic | Духовність нашого обряду |
| topic_facet | Духовність нашого обряду |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80214 |
| work_keys_str_mv | AT maidanecʹbargilevičol monumentalʹnodekorativnemistectvotvorenesolomoûdrugoípolovinihhstolíttâ AT maidanecʹbargilevičol monumentalʹnodekorativnoeiskusstvosozdannoesolomoivtoroipolovinyhhstoletiâ AT maidanecʹbargilevičol monumentalanddecorativeartcreatedbystrawsecondhalfofthetwentiethcentury |