Трансформація народної культури у творах митців першої третини ХХ століття
У статті розглянуто проблему збереження і трансформації національної культури. Проаналізовано творчо-педагогічні
 принципи професорів Української академії мистецтва М. Бойчука та В. Кричевського. Досліджено творчість О. Саєнка в 20-х
 роках ХХ ст. – вихованця й продовжувача творчих з...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Праці Центру пам’яткознавства |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80650 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Трансформація народної культури у творах митців першої третини ХХ століття / О.Л. Майданець-Баргилевич // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 239-247. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860190059435655168 |
|---|---|
| author | Майданець-Баргилевич, О.Л. |
| author_facet | Майданець-Баргилевич, О.Л. |
| citation_txt | Трансформація народної культури у творах митців першої третини ХХ століття / О.Л. Майданець-Баргилевич // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 239-247. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Праці Центру пам’яткознавства |
| description | У статті розглянуто проблему збереження і трансформації національної культури. Проаналізовано творчо-педагогічні
принципи професорів Української академії мистецтва М. Бойчука та В. Кричевського. Досліджено творчість О. Саєнка в 20-х
роках ХХ ст. – вихованця й продовжувача творчих засад М. Бойчука та В. Кричевського в монументально-декоративному мистецтві. Вивчено окремі різновиди творчості О. Саєнка – монументальний живопис, графіка, проектування інтер’єрів.
В статье рассмотрена проблема сохранения и трансформации национальной культуры. Проанализированы творческие и педагогические принципы профессоров Украинской академии искусств М.Бойчука и В.Кричевского. Исследовано творчество А. Саенко 20-х годов ХХ столетия – воспитанника и продолжателя творческого метода М. Бойчука и В. Кричевского в монументально-декоративном искусстве. Изучены отдельные направления творчества А. Саенко – монументальная живопись, графика, проектирование интерьеров.
The article studies the problem of preserving and transformation national culture. The article
analyses creative and pedagogical principles of M. Boychuk and V. Krychevsky, the professors of
Ukrainian Academy of Art, and creative work of O. Sayenko, the disciple and continuator of M. Boychuk
and V. Krychevsky creative principles in monumental and decorative art. It also studies certain
types of O. Sayenko creative works – monumental and decorative art, graphic art and design.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:06:03Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ðîçä³ë VII ÏÀÌ’ßÒÊÈ ÌÈÑÒÅÖÒÂÀ
УДК 75.03 (477)«19»
О.Л. МАЙДАНЕЦЬ-БАРГИЛЕВИЧ
Трансформація народної культури у творах
митців першої третини ХХ століття
У статті розглянуто проблему збереження і трансформа-
ції національної культури. Проаналізовано творчо-педагогічні
принципи професорів Української академії мистецтва М. Бой-
чука та В. Кричевського. Досліджено творчість О. Саєнка в 20-х
роках ХХ ст. – вихованця й продовжувача творчих засад М. Бой-
чука та В. Кричевського в монументально-декоративному мис-
тецтві. Вивчено окремі різновиди творчості О. Саєнка – мону-
ментальний живопис, графіка, проектування інтер’єрів.
Ключові слова: монументально-декоративне мистецтво,
художник-універсал, національний стиль, синтетизм.
Останнім часом проблема збереження національної
культури, традицій народного мистецтва, осмислення
й оновлення його різних видів і жанрів стає все більш
актуальною. Усвідомлення цілісності та різноманітнос-
ті культурного досвіду, здобутків народу, його способу
життя, етнічних ідеалів дає розуміння закономірностей
розвитку національного мистецтва.
Художники-професіонали як провісники нового
мистецтва згідно з вимогами часу завжди шукали нові
шляхи, різноманітні засоби художньо-образної вираз-
ності, вирішували завдання новаторського формотво-
рення, взаємодії з навколишнім середовищем, зверта-
лися до новітніх форм, технологій і матеріалів. І завжди
тримали тісний зв’язок з історичними традиціями,
з творчістю народу. Саме тому мистецтво зберегло свою
духовність, чітко визначену національну своєрідність.
В історії українського мистецтва є яскраві приклади
звернення митців до витоків народної культури в пере-
ломні етапи розвитку суспільства. Цей досвід має непе-
ресічне значення для дослідження процесів, що відбу-
ваються у мистецтві на нинішньому етапі, й потребує
більш детального аналізу.
Насамперед, мова йде про славнозвісну школу
Михайла Бойчука, який у 20-х роках ХХ ст. звернувся
240 ISSN 2078-0133
до коренів традиційної культури в
пошуках сучасного стилю, націо-
нальної самобутності.
Дмитро Антонович першим
дав пояснення закономірності
звернення М. Бойчука до візан-
тизму та народного мистецтва:
«Кожен європейський вдумливий
і серйозний майстер, коли хоче
відійти від принципів реалізму, а
розуміє малярство в його декора-
ційності і згідно до того хоче свій
рисунок стилізувати, обов’язково
прийде до візантійського мистецтва…» [1]. Заслуга Михайла Бойчука в тому,
що він «глибоко продумав візантійське мистецтво, але не його одне – також
глибоко проаналізував українське народне мистецтво, в далеких глибинах
якого теж, можливо, є дещо від Візантії, і силою інтелектуального напружен-
ня прийшов до великого синтезу, який і є принципом його школи» [2]. Проте,
не кожен може зрозуміти той великий синтез, глибину змісту мистецьких засад
школи М. Бойчука.
М. Бойчук мріяв про відродження монументального стилю, орієнтова-
ного на національні традиції, зокрема, на старослов’янську ікону та світову
класику – особливо мистецтво Візантії, Єгипту, Ассирії, раннього Ренесансу
доби Джотто.
У живописних і графічних творах М. Бойчука початку ХХ ст., які нині
сприймаються як програма подальшої його творчості, митець творчо розви-
ває свої принципи, шукає новий естетичний канон – національний образ, що
брав свій початок від простодушних зображень Богоматері в іконах народ-
них майстрів і розвивався на основі спостережень реальності.
У численних зображеннях «Дівчат» та «Жінок» відчувається цільність автор-
ської позиції, відшліфованість ідеї, далекої від запобігань перед смаками публіки.
Виконані в кольорі композиції, створені шляхом пластичного відбору й узагаль-
нення структури, сприймаються як неперехідні, символічні, народнопісенні обра-
зи життя («Орач», «Плач Ярославни» та ін.) [3].
У ранніх творах М. Бойчука можна помітити як він вивчав основи акаде-
мічної науки, найрізноманітніші явища світової мистецької культури, шука-
ючи власної довершеної, виразної мови, набирав необхідний досвід.
У 1917 р. за ініціативи М. Грушевського й інших відомих громадських
діячів була створена Українська академія мистецтва, де М. Бойчук серед
інших був обраний професором. У її стінах М. Бойчук зміг реалізувати свої
ідеї про синтез мистецтв, створити школу монументального малярства,
Рис. 1. В. Кричевський. Оформлення Історичної секції
ВУАН. Кабінет первісної культури. 1928–1929.
241Праці Центру пам'яткознавста, вип. 20, К., 2011
яка мала стати втіленням громад-
ських ідей, уособленням ідеалів
суспільства.
Новим явищем у тогочасній
художній практиці стала колек-
тивна праця студентів під керів-
ництвом професора М. Бойчука
під час виконання монументаль-
них розписів.
У майстерні спільно обгово-
рювалися тематика творів і різні
композиційні схеми. Особливістю
педагогічного методу М. Бойчука
був відхід від реалістичної
школи, вивчення основних прин-
ципів монументального мисте-
цтва. З цією метою в майстер-
ні застосовувався специфічний
різновид начального завдання –
т.зв. відрисовка-аналіз. У числен-
них аналітичних копіях (відри-
совках) творів мистецтва світо-
вої класичної спадщини аналізу-
валися формальні принципи та
закономірності побудови компо-
зиції, характер ритму, акцентува-
лася увага на ролі лінії, її мелоди-
ці й поетичності.
Педагог дозволяв викорис-
товувати класичні композиційні
схеми, відточені віками, з їхньою
істинною монументальністю,
урівноваженістю, гармонією, рит-
мікою, наповненою внутрішньою
силою. В межах таких композиційних схем молоді митці могли вільно вияв-
ляти себе, показувати свої уподобання та здібності.
Освоєння принципів монументального мистецтва, педагогічні засади вчи-
теля можна простежити у творчості його учнів: Т. Бойчука, С. Налепінської,
О. Павленко, І. Падалки, В. Седляра, які зверталися до національної тематики,
розробки невеликих жанрових сцен, особливо з сільського життя, побуту, від-
починку. Програмними темами були: збирання врожаю, пастушка, ткаля, гон-
М. Бойчук. Біля яблуні. Фрагмент оформлення
Київського кооперативного інституту. 1920. Фреска.
242 ISSN 2078-0133
чар, жниця, праця селян, перемога нового
ладу (як правило в алегоричній формі). Ці
твори мали дещо символічний характер,
передавали радість буття, праці.
Прагнучи до відродження всіх
притаманних українській мистецькій
традиції форм, М. Бойчук виховував
художника-універсала, здатного твори-
ти у різних видах мистецтва.
На жаль, з того моменту, як школа
М. Бойчука «виявила національний
характер, вона стала для інтернаці-
онально налаштованого державного
керівництва незручною», відтак, підда-
валася нищівній критиці й урешті була
знищена. На цьому завершився період
видатного явища в українському обра-
зотворчому мистецтві – національно-
культурного відродження.
Одночасно зі становленням школи М. Бойчука зазнав розвитку й
творчий напрямок, очолюваний професором В. Кричевським. Видатний
художник і педагог був одним із перших в Україні, хто став трактувати
народну творчість не лише з етнографічного погляду, але й переосмис-
лювати, трансформувати цю високу мистецьку цінність, важливу час-
тину духовного доробку українського народу. Очолюючи в Українській
академії мистецтва майстерню з оформлення інтер’єрів, В. Кричевський
навчав студентів: лише опанування народного мистецтва, осмислення
його крізь призму професійної культури може дати поштовх для розви-
тку мистецтва згідно з вимогами часу.
З ім’ям В. Кричевського пов’язана ціла епоха мистецького відро-
дження. Відомі його творчі здобутки в архітектурі, малярстві, графіці,
кінематографі, декоративно-ужитковому мистецтві (проекти килимів,
декоративних тканин, посуду тощо). Професор Академії був блискучим
орнаменталістом, рідкісним знавцем українського орнаменту.
Звернення В.Кричевського до українського орнаменту, його стилі-
зації загалом широко відоме з оформлення ним будинку Полтавського
губернського земства, де орнаментальні мотиви органічно поєднані з
архітектурою та чи не вперше заявили про рівноправне співіснування
з іншими видами мистецтва. Знана дослідниця українського мистецтва
В. Рубан-Кравченко, аналізуючи творчість В. Кричевського, зазначає:
«Завдяки серйозним студіям археологічних знахідок, вивченню музей-
них колекцій і наявної літератури, йому поступово відкривається пра-
О.Саєнко. Дівчина з книгою. 1921. Папір,
акварель. 12,5х10,5.
243Праці Центру пам'яткознавста, вип. 20, К., 2011
давнє коріння і магічний зміст орнаментальних мотивів народного мис-
тецтва, їх стійка формальна система, обумовлена уповільнено-сталими,
майже незмінними з часом народними традиціями, закоріненими у пер-
вісні пласти культури людства»[4].
Як відомо, В. Кричевський також послідовно дотримувався ідей і
принципів модерну, його декоративного напрямку, які, однак, інтерпрету-
вав на засадах традицій українського мистецтва, зокрема, народної твор-
чості. Орнамент, який приваблював його чистотою логічної структури,
здатністю виражати універсальні явища через символи, знакові систе-
ми, пластичні узагальнення, митець вважав самостійним видом образот-
ворчості. Водночас із активним застосуванням рослинних орнаменталь-
них мотивів у всіх видах творчості (книжкова і станкова графіка, декора-
тивне мистецтво), де В. Кричевський досяг вершинних зразків стилізації,
митець віддавав перевагу геометричному орнаменту. Це помітно на ескі-
зах вибійок, зроблених ним для Оленівських майстерень, які є першими
спробами узагальнення природних форм і зверненням до давніх симво-
лічних знаків. Можливо, це пов’язано зі студіюванням В. Кричевським
зразків трипільської культури з її геометризованими формами.
Багатогранна діяльність педагогів Української академії мистецтва
підпорядковувалася ідеї створення синтетичного національного стилю.
Часи бурхливих відновних процесів у суспільстві в 1920-ті роки,
атмосфера школи М. Бойчука та В. Кричевського, з її налаштуванням
на народну естетику, постійне спілкування з професорами, справили
неабиякий вплив на формування мистецької молоді, зокрема, студента
Академії Олександра Саєнка.
Духовність, – писав О. Федорук, – була молитвою для багатьох художників
у незабутні 20-ті роки. За такої культурно-мистецької ситуації, що сьогодні оці-
нюється як відродження національної самосвідомості, кожен відчував свою при-
четність до загальної мистецької атмосфери, постать Олександра Саєнка на цьо-
му багатому тлі не виокремлювалася, але й не губилася: то було стійке мистецьке
середовище, в якому ферментували прогресивні ідеали західної культури нової
доби, його живили носії національного гуманізму, виплеканого сполукою профе-
сійного і народного мистецтва. У цьому середовищі повага до народних витоків
трималася на міцних морально-естетичних чинниках, які наповнювали творчість
кожного митця, а Саєнка – чистою непідробною тональністю [5].
Серед безлічі мистецьких течій і напрямків, що стихійно виникали у той час,
О. Саєнко віднайшов власний почерк, позначений національною своєрідністю.
Основними ознаками його творчості стали: лаконізм побудови (часто
симетричної, характерної для народного мистецтва), міцна конструктив-
ність і спрощеність форми, чітка декоративність творів, чистота і ясність
використаних кольорів, притаманних народному малярству.
Уже перші роботи О. Саєнка позначені відчутним упливом педагогіч-
них настанов М. Бойчука. Ці роботи вражають чіткою побудовою компози-
244 ISSN 2078-0133
ції, монументальним трактуванням форми, світлим чистим колоритом, роз-
робкою різних українських жанрових сцен, ліричністю.
У невеликих акварелях О. Саєнка «Чоловік у полі», «Жінка в хаті», «Рубає
дрова» (усі – 1920 р.), «Українська родина», «Місить тісто», «Дівчина з кни-
гою» (всі – 1921 р.), графічних композиціях «Пиляють дрова», «Пастушка і
вівці» (1922) представлені привабливі образи українців, їхні життя й побут.
О. Саєнко під враженням розпису Луцьких казарм виконував свої компо-
зиції для фресок, які мали аркоподібну форму. В цих творах автора більше
цікавить виразність композиції, гра ліній, що найбільше відтворює сюжет.
Наприклад, в ескізі до фрески «Пиляють дрова» митець передає пластич-
ною мовою процес пиляння. Основним персонажем стає людина в дії, на ній
концентрується увага, все зайве відсутнє.
Знаковою серед ранніх творів О. Саєнка є композиція «Збирання уро-
жаю» (1920, картон, темпера, монументальний розпис, 81х195 см) як звернен-
ня до однієї з програмних тем студентів М. Бойчука. Багатофігурна компози-
ція вирішена за принципом горизонтального фриза. Площина твору заповне-
на фігурами і стилізованими деревами. Жіночі постаті відокремлюються одна
від одної деревами. Ряд дерев надає композиції чіткої ритмічної урівноваже-
ності й сталості, а пози трьох жінок – пластично-вишуканої динаміки. Дерева
подані як символи-знаки, по-різному орнаментовані. В даній композиції від-
чувається використання та переосмислення композиційних схем минулого,
характерних особливо для розписів і фресок Єгипту, Ассирії.
В цілому твір нагадує своєрідний, сюжетний орнамент, де простежується рит-
мізована в’язь дерев і фігур, які плавно перетікають одне в одне. Обличчя зби-
ральниць не деталізовані, а подані умовно; фігури наближені до силуетного зо-
браження, що надає певного декоративного ефекту композиції. Одяг оздоблений
характерними українськими узорами (плахти, спідниці) [6].
Колорит картону до фрески «Збирання урожаю» складається з трьох
кольорів – голубого, жовто-вохристого, світло-зеленкуватого. Темно-
коричневий контур надає творові чіткої конструктивності й завершенос-
ті, що увиразнює логіку окремих складових твору. Твір виявився фактично
першою спробою студента у створенні ескізу для фрески, спробою в галузі
справжнього монументального малярства.
О. Саєнко досить умовно, орнаментально, але лаконічно й упевнено зая-
вив про свої можливості щодо композиційного вирішення теми, базованого
на традиціях старої фрески, колористичного творення образу. Робота позна-
чена рисами індивідуального стилю.
У картоні до фрески «Вшанування запорожців» (1920, картон, темпера,
монументальний розпис, 73х384 см, Національний художній музей України)
О. Саєнко розробляє ціле дійство – вшанування переможців-козаків. Загалом
у цій композиції, більш складній за дією, можна виділити такі основні прин-
245Праці Центру пам'яткознавста, вип. 20, К., 2011
ципи монументального мистецтва: відсутність другорядних деталей, лаконіч-
не висловлювання думки, ідеї твору; узагальнення великих площин, мас, осо-
бливо урочистий ритм, локальність колориту; мажорність звучання твору.
О. Саєнко, творчо осмислюючи ассирійські канони у трактуванні люд-
ського тіла, намагався розробити образи людей із українським характером.
Автор узяв найхарактерніше з єгипетських фресок і ассирійських рельє-
фів, навчився створювати розповідь про події, заповнюючи всю поверхню
монументально-орнаментальними мотивами. Повна відсутність перспекти-
ви та площинне трактування людського тіла є виразними ознаками як єги-
петського, так і саєнкового мистецтва.
У зазначених ескізах до фресок О.Саєнко поєднав власне художнє бачен-
ня з баченням своїх учителів: Михайла Бойчука – у творенні монументаль-
ної форми, побудові фрескової композиції, канонічної схематизації й орна-
ментальності, Василя Кричевського – в декоративності.
Серед мистецької спадщини Олександра Саєнка – численні монументально-
декоративні панно в оригінальній техніці мозаїчного набору соломою, кили-
ми, гобелени, кераміка, вибійка, а також проекти інтер’єрів, виконані з гли-
боким розумінням народної специфіки й традиції – художньої пропорції та
принципів архітектурної композиції, синтезу архітектури і мистецтва.
Творчість митця, починаючи з 1920-х років, має характерну особливість –
вона не абстрагована від архітектури, а, як правило, мислиться «прив’язаною»
до стіни, до інтер’єру. Це відчуття архітектурного простору прищепив
Олександрові Саєнку його вчитель – Василь Григорович Кричевський. Уже
ранні твори О. Саєнка «Минуле» (1920), «На панщині пшеницю жала»,
«Українське село» (1922), виконані у стінах Академії в техніці інкрустації
соломою, переконують у професійному розумінні митцем природи народного
мистецтва і засвоєння його основних рис: монументалізованості форми, деко-
ративної орнаментальності площин, гармонійної ритміки, виразності образів.
Характерно, що О. Саєнко не запозичує безпосередньо жодного елемента
в народних майстрів. Він лише користується принципом традиційних інкрус-
тацій, структурою їхньої стилістики. Проте, митець творить цілком оригіналь-
не, новаторське зображення. За допомогою простих і виразних геометричних
ліній, знаків (символів дерев, вітряків, тварин, постатей) створюється орна-
ментально вибудуваний ритм. Логічність і класична простота цього твору
засвідчують наявність у майстра належного творчого й життєвого досвіду,
достеменного знання матеріалу, великої любові до зображуваного. Все тут –
переконливо, вірогідно, й разом із тим образно-символічно, високохудожньо.
Етапним у ранній творчості О. Саєнка було оформлення в 1928 р. під
керівництвом В. Кричевського історичної секції Всеукраїнської академії наук,
зокрема, створення композицій «Невільники» та «Козак Мамай». Вперше в
архітектурі була застосована техніка викладання соломою. Враховуючи влас-
тивості матеріалу, О. Саєнко виконує твори декоративно-площинного харак-
246 ISSN 2078-0133
теру. Чіткі геометризовані контури, зумовлені прямими лініями соломи, вели-
кі площини, якими вирішуються узагальнені зображення фігур і предметів,
надають творам художньої виразності, монументальності. Це не просто ілю-
страції до улюблених сюжетів дум і пісень українського народу, а пластичне
відбиття їх суті, змісту, ідей шевченківських поезій.
Відомий дослідник мистецтва І. Врона про ці твори писав: «Саме тут
О. Саєнко з великою силою показав себе майстром композиції і блискучим
колористом, що зумів підкорити цілком своєрідну техніку соломи завданням
живопису і монументально-декоративної картини» [7].
У своїй творчості О. Саєнко значну роль відводить килимові, який у про-
ектах інтер’єрів тримає вузлові, центральні стіни, розміщується на підлозі,
використовується як акцентний декоративний елемент. Килим стає доміну-
ючим в оформленні громадських споруд (будинків культури, бібліотек, дитя-
чих садків), у побутових приміщеннях (житло інтелігента, робітника, селя-
нина), виступає в синтезі з іншими видами мистецтва – малярством, графі-
кою, тканинами (вибійкою), керамікою, панно, інкрустованими соломою.
За таких обставин цей елемент починає набувати специфічних структурно-
пластичних якостей, урізноманітнюється його зміст, збільшується емоційна
виразність – він стає більш декоративним завдяки узагальненню форм, зміс-
товній умовності образів, вагомості використаних символів, орнаменталь-
ності загальної композиції тощо. Кожен із килимів О. Саєнком гармоній-
но вписаний у ансамбль інтер’єру («Збирання врожаю», 1920; «Диво-сад»,
1923–1977; «Козенята під деревом», 1956; «Цвіт папороті», 1984).
Задумані як твори для інтер’єру, килими О. Саєнка є цілком самобутніми,
новаторськими, тобто інноваційними з погляду образності, пластики, худож-
ньої мови. Базуючись на принципах народного мистецтва, художник створив
співзвучні часові композиції, зробив ще один крок у напрямі до формування
оригінального стилю, де органічно поєднуються традиція й новаторство.
Помітне місце у творчості О. Саєнка посідала вибійка як різновид мис-
тецтва художнього оформлення тканини. Українська вибійка має давню тра-
дицію – застосовувалася в побуті українців для оздоблення одягу, скатертин,
покривал, рушників, наволочок тощо. Одяг зі стилізованими квітами, зобра-
женням птахів, дерев, геометричних форм, які були пов’язані з культовими
обрядами українського народу, поширився в ХVIII–ХІХ ст. Узор і колорис-
тична побудова орнаменту, як правило, лаконічні та переконливі, рисунок –
простий і чіткий; вживається обмежена кількість кольорів.
О. Саєнко виконав серію проектів вибійчаних тканин для оздоблення
сучасних інтер’єрів – оббивка для меблів, стін, килими-вибійки для дива-
нів, лав, декоративні рушники. Його вибійки носили характер новаторства з
погляду змісту та композиційної побудови.
Загалом, вагомий доробок О. Саєнка в різноманітних напрямах його
творчості є яскравою сторінкою у декоративному мистецтві 1920-х років.
247Праці Центру пам'яткознавста, вип. 20, К., 2011
Його художні образи вражають широтою узагальнення форми, умовністю
кольору, чіткою силуетністю зображень, завдяки чому досягається своєрід-
ний синтез монументально-декоративного малярства й графіки.
Творчі досягнення митців початку ХХ ст.. – професорів Української
академії мистецтва М. Бойчука, В. Кричевського, а також їх послідовни-
ка О. Саєнка, які орієнтувалися на синтез мистецтв, народне мистецтво
як систему світобачення, вивчення його першоджерел і талановиту транс-
формацію у власній творчості, дали вражаючі результати, що переконли-
во заявили українське мистецтво в Європі й світі. Школа М. Бойчука та
В. Кричевського й донині для нових поколінь є високим взірцем викорис-
тання і трансформації народної культури.
Джерела та література
1. Антонович Д. Тимко Бойчук. 1896–1922. – Прага: Вид–во української молоді, 1929. – С. 10.
2. Там само. – С. 14.
3. Бойчук і бойчукісти, бойчукізм: Каталог виставки / Авт.-упоряд. О.О. Ріпко, Н.М. Присталенко.
– Львів: ред.-вид. відділ обл. управління по пресі, 1991. – С. 32–37.
4. Рубан-Кравченко В. Кричевські і українська художня культура ХХ століття: Василь
Кричевський. – К.: Криниця, 2004. – C. 173–174.
5. Федорук О. Шлях поступу // Народна творчість та етнографія. – 1990. – № 6 (226). –
С. 74–78.
6. Майданець О. Рефлексії древніх культур у творчості Олександра Саєнка // Праці Центру
пам’яткознавства. – 2006. – № 8. – С. 282–290.
7. Приватний архів родини Саєнків, 18.11.1968 р., «Врона І. Саме тут Саєнко… (З неопубліко-
ваної статті про творчість О.Саєнка)».
Майданец-Баргилевич Е.Л. Трансформация народной культуры в произведениях
творцов первой трети ХХ века
В статье рассмотрена проблема сохранения и трансформации национальной культуры.
Проанализированы творческие и педагогические принципы профессоров Украинской ака-
демии искусств М.Бойчука и В.Кричевского. Исследовано творчество А. Саенко 20-х годов
ХХ столетия – воспитанника и продолжателя творческого метода М. Бойчука и В. Кричев-
ского в монументально-декоративном искусстве. Изучены отдельные направления творче-
ства А. Саенко – монументальная живопись, графика, проектирование интерьеров.
Ключевые слова: монументально-декоративное искусство, художник-универсал, на-
циональный стиль, синтетизм.
Maidanets-Bargylevych O.L. Transformation of Folk Culture in the works of artists the
fi rst third of the 20-th century
The article studies the problem of preserving and transformation national culture. The article
analyses creative and pedagogical principles of M. Boychuk and V. Krychevsky, the professors of
Ukrainian Academy of Art, and creative work of O. Sayenko, the disciple and continuator of M. Boy-
chuk and V. Krychevsky creative principles in monumental and decorative art. It also studies certain
types of O. Sayenko creative works – monumental and decorative art, graphic art and design.
Key words: monumental and decorative art, versatile artist, national style, synthesis.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-80650 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0133 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:06:03Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Майданець-Баргилевич, О.Л. 2015-04-20T14:04:45Z 2015-04-20T14:04:45Z 2011 Трансформація народної культури у творах митців першої третини ХХ століття / О.Л. Майданець-Баргилевич // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 239-247. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80650 75.03 (477)«19» У статті розглянуто проблему збереження і трансформації національної культури. Проаналізовано творчо-педагогічні
 принципи професорів Української академії мистецтва М. Бойчука та В. Кричевського. Досліджено творчість О. Саєнка в 20-х
 роках ХХ ст. – вихованця й продовжувача творчих засад М. Бойчука та В. Кричевського в монументально-декоративному мистецтві. Вивчено окремі різновиди творчості О. Саєнка – монументальний живопис, графіка, проектування інтер’єрів. В статье рассмотрена проблема сохранения и трансформации национальной культуры. Проанализированы творческие и педагогические принципы профессоров Украинской академии искусств М.Бойчука и В.Кричевского. Исследовано творчество А. Саенко 20-х годов ХХ столетия – воспитанника и продолжателя творческого метода М. Бойчука и В. Кричевского в монументально-декоративном искусстве. Изучены отдельные направления творчества А. Саенко – монументальная живопись, графика, проектирование интерьеров. The article studies the problem of preserving and transformation national culture. The article
 analyses creative and pedagogical principles of M. Boychuk and V. Krychevsky, the professors of
 Ukrainian Academy of Art, and creative work of O. Sayenko, the disciple and continuator of M. Boychuk
 and V. Krychevsky creative principles in monumental and decorative art. It also studies certain
 types of O. Sayenko creative works – monumental and decorative art, graphic art and design. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Праці Центру пам’яткознавства Пам’ятки мистецтва Трансформація народної культури у творах митців першої третини ХХ століття Трансформация народной культуры в произведениях творцов первой трети ХХ века Transformation of Folk Culture in the works of artists the fi rst third of the 20-th century Article published earlier |
| spellingShingle | Трансформація народної культури у творах митців першої третини ХХ століття Майданець-Баргилевич, О.Л. Пам’ятки мистецтва |
| title | Трансформація народної культури у творах митців першої третини ХХ століття |
| title_alt | Трансформация народной культуры в произведениях творцов первой трети ХХ века Transformation of Folk Culture in the works of artists the fi rst third of the 20-th century |
| title_full | Трансформація народної культури у творах митців першої третини ХХ століття |
| title_fullStr | Трансформація народної культури у творах митців першої третини ХХ століття |
| title_full_unstemmed | Трансформація народної культури у творах митців першої третини ХХ століття |
| title_short | Трансформація народної культури у творах митців першої третини ХХ століття |
| title_sort | трансформація народної культури у творах митців першої третини хх століття |
| topic | Пам’ятки мистецтва |
| topic_facet | Пам’ятки мистецтва |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80650 |
| work_keys_str_mv | AT maidanecʹbargilevičol transformacíânarodnoíkulʹturiutvorahmitcívperšoítretinihhstolíttâ AT maidanecʹbargilevičol transformaciânarodnoikulʹturyvproizvedeniâhtvorcovpervoitretihhveka AT maidanecʹbargilevičol transformationoffolkcultureintheworksofartiststhefirstthirdofthe20thcentury |