Некрополь Благовіщенського монастиря в Ніжині
У дослідженні вперше розглядається некрополь Благовіщенського монастиря в Ніжині як об’єкт пам’яткознавчого дослідження. Визначено джерельну базу й історіографію проблеми. Окреслено зміст, структуру, динаміку та особливості формування пам’ятки. Укладено алфавітний некрополь-довідник поховань вказано...
Saved in:
| Published in: | Праці Центру пам’яткознавства |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80652 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Некрополь Благовіщенського монастиря в Ніжині / С.Ю. Зозуля // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 259-280. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859989853731553280 |
|---|---|
| author | Зозуля, С.Ю. |
| author_facet | Зозуля, С.Ю. |
| citation_txt | Некрополь Благовіщенського монастиря в Ніжині / С.Ю. Зозуля // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 259-280. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Праці Центру пам’яткознавства |
| description | У дослідженні вперше розглядається некрополь Благовіщенського монастиря в Ніжині як об’єкт пам’яткознавчого дослідження. Визначено джерельну базу й історіографію проблеми. Окреслено зміст, структуру, динаміку та особливості формування пам’ятки. Укладено алфавітний некрополь-довідник поховань вказаного тематико-географічного некрополя.
В исследовании впервые рассматривается некрополь Благовещенского монастыря
в Нежине как объект памятниковедческого исследования. Очерчен круг источников и
историография проблемы. Определены содержание, структура, динамика и особенности
формирования памятника. Составлен алфавитный некрополь-справочник захоронений
указанного тематико-географического некрополя.
In the fi rst study considered the necropolis of the Annunciation Monastery in Nizhyn as a
cultural legacy studies’ object. A range of sources and historiography of the problem is outlined.
The content, structure, dynamics and specifi c features of the cultural legacy object are determined.
An alphabetical directory of burials in this necropolis-specifi ed topics and geographical
necropolis is compiled.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:30:44Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ðîçä³ë IÕ ÍÅÊÐÎÏÎ˲ÑÒÈ×Ͳ
ÏÀÌ’ßÒÊÈ
УДК 72.031(477.51)
С.Ю. ЗОЗУЛЯ
Некрополь Благовіщенського монастиря
в Ніжині
У дослідженні вперше розглядається некрополь Благовіщен-
ського монастиря в Ніжині як об’єкт пам’яткознавчого дослі-
дження. Визначено джерельну базу й історіографію проблеми.
Окреслено зміст, структуру, динаміку та особливості формуван-
ня пам’ятки. Укладено алфавітний некрополь-довідник похо-
вань вказаного тематико-географічного некрополя.
Ключові слова: поховання, цвинтар, історичне кладовище,
некрополь, некрополістична пам’ятка, історіографія, Благові-
щенський монастир, Ніжин.
Поява у Ніжині Благовіщенського монасти-
ря пов’язана з іменем митрополита Муромського та
Рязанського, місцеблюстителя російського патріаршо-
го престолу Стефана Яворського, за ініціативою й на
кошти якого (а також за фінансової допомоги гетьма-
на Івана Мазепи – звісно до 1709 р.) в 1702–1716 роках
будувався центральний храм майбутнього монасти-
ря (Благовіщенський собор)*. Із освяченням останньо-
го в 1716 р. починається історія діючого однойменно-
го чоловічого монастиря в Ніжині [1]. Надалі монас-
тир переживав періоди підйому та сповільнення свого
розвитку, набував або втрачав церковної ваги, отриму-
вав й утрачав маєтки; жив у відносному матеріально-
му статкові, відчував помітні фінансові проблеми, –
так, наприклад, чи не найвищого розквіту він набув
у першій половині ХІХ ст. за керування монастирем
настоятелем Віктором Черняєвим [2], а в радянський
час обитель узагалі або стояла пусткою, або викорис-
* Мотивація вибору місця для побудови храму на користь Ніжина не
випадкова – крім того, що це було на початку ХVІІІ ст. найбільш
розвинуте місто Підгетьманської України, Стефан Яворський
походив із духовної родини, що проживала неподалік Ніжина,
до того ж його рідний брат Павло Яворський був протопопом
Миколаївського собору – центрального храму Ніжина.
260 ISSN 2078-0133
товувалася під господарські потреби місцевого харчокомбінату. Проте, наразі,
нас цікавить не історія монастиря загалом, а історія його некрополя.
Упродовж майже трьохсотрічної історії існування Благовіщенського
чоловічого монастиря в Ніжині, інколи іменованого також «Богородичним
Назаретом» (або «Назаретом Пресвятої Богородиці»), досі спеціально
питанням формування монастирського некрополю – ні стосовно його лока-
лізації та динаміки розвитку, ні щодо кількісного й біографічного аспектів –
ніхто не займався. Проте, є безпосередні свідчення, що почав він формува-
тися практично відразу після залюднення новоствореної обителі чернечою
братією в першій третині ХVІІІ ст.
У найбільш ранніх історіографічних джерелах – топографічних описах
середини – кінця ХVІІІ ст. (опис Ніжина за «Румянцевським» переписом
(1766–1768), «Топографічний опис Чернігова, Ніжина та Сос ниці» (1783),
«Опис Ніжина» початку 1880–х років, «Опис Чернігівського на місництва»
О. Шафонського (1786) й інші), звісно, інформація про монастир присутня
– свідчення про місце його розташування, про номенклатуру монастирської
нерухомості, про маєтності тощо. Проте, жодним словом не згадуються ані
існування монастирського кладовища, ані церковних цвинтарів, ані окремі
поховання [3].
Уперше згадуються поховання на території монастиря в невеликій за
обсягом праці Івана Чернова «Краткая история построения Нежинского
Благовещенского монас тыря, назывемого Богородичным Назаретом»
(М., 1815), де відтворюється загальна історія існування монастиря від часу
його заснування до середини 1814 р. крізь призму основних діянь двадця-
ти перших настоятелів обителі [4]. Останнім на момент написання архіман-
дритом був Віктор Черняєв, грек за походженням («из Миссийцев»), успі-
хам у розбудові монастиря котрого Іван Чернов приділяє – після особи
Стефана Яворського – чи не найбільшу увагу, але, на відміну від останнього,
про свого сучасника автор пише більш живо, помітно деталізуючи діяльність
настоятеля ніжинського монастиря – що явно свідчить про непогану обізна-
ність у монастирських справах, можливо – про особисте знайомство з ним*.
На таку думку наводить і факт уміщення І. Черновим у своїй книзі списку гра-
* Що стосується особи самого Івана Чернова, то допоки щось конкретно сказати важко.
Проте, в тексті його книги зустрічаються діалектні слова місцевої говірки. Відтак, цілком
можливо він походив із Ніжина чи округи. Те, що його книга була надрукована в Москві
– може свідчити, крім іншого, що він міг бути купцем, котрий мав торгові справи і в
Першопрестольній. З іншого боку, те, що І. Чернов знав про М.М. Бантиша-Каменського,
вказуючи, що один із архімандритів ніжинського монастиря – Володимир Каменецький
(1742–1749) – був його рідним дядьком, може свідчити про те, що І. Чернов міг бути якось
пов’язаним із архівною справою, а відтак – із самими відомим українським істориком й
архівістом, уродженцем Ніжина.
261Праці Центру пам'яткознавста, вип. 20, К., 2011
мот С. Яворського (1717),
митрополита Київського
Іоасафа Кроковського
(1716) та царя Петра І
(1718) Благовіщенському
монастиреві в Ніжині [5],
а також кількох інших
документів, які – вочевидь
– зберігалися в монастир-
ській бібліотеці (або без-
посередньо в архімандри-
та) й автор мав до них пев-
ний доступ**.
Безпосередньо в книзі
І. Чернов згадує, перера-
ховуючи в хронологічній
послідовності архіман-
дритів монастиря, де частина з них закінчила свій земний шлях. Зокрема вка-
зані всі настоятелі, котрі померли й поховані в Ніжині чи останки котрих були
перевезені для поховання в Ніжин [6]. Він пише про поховання чотирьох із
шести установлених зараз поховань безпосередньо в Благовіщенському собо-
рі, для кількох із них указуючи практично точне місце; згадує про похован-
ня одного з архімандритів на території «ветхого монастыря» – чоловічого
Ветхоріздвяного Георгіївського (Красноостровського) монастиря, що знахо-
дився на західній околиці сучасного Ніжина. Проте, найбільш цінним – окрім
самого факту, що праця І. Чернова є першим історіографічним джерелом до
вивчення некрополю цього монастиря (і монастиря загалом) – є свідчення
про перше поховання, датоване 1721 р. (святителя Михайла Грецького без-
посередньо на території собору), а також згадка про започаткування в 1720 р.
ведення монастирського поменника (синодика) «ради всегдашнего поминове-
ния о упокоении душ усопших: Царской фамилии, Святейшего Синода; духо-
вних и мирських доброхотных подателей» [7], що окреслює певні перспекти-
ви подальшого дослідження з поля біографічної некрополістики.
Надалі до останньої чверті ХІХ ст. історіографічна література не містить
жодної інформації ні про Благовіщенський монастир у Ніжині (й монастир
у Ветхому як його частини), ні про його некрополь.
У 1873 р. з’явився з друку «Історико-статистичний опис Чернігівської
Єпархії», написаний митрополитом Філаретом (Гумілевським) [8], де з-поміж
** Щоправда, з іншого боку – списки документів міг надати І. Чернову або сам В. Черняєв,
або за вказівкою останнього їх виготовив хтось із ченців.
На передньому плані – міський квартал Ніжина, який займає
Благовіщенський монастир. Між собором і корпусом келій пра-
воруч від нього гарно видно галявину, де розміщувалося монас-
тирське кладовище. Фото початку 1980-х років
262 ISSN 2078-0133
опису храмів і монас-
тирів єпархії є опис і
Благовіщенського монас-
тиря в Ніжині. Опис міс-
тить інформацію про
розташування обите-
лі, її культових і госпо-
дарських споруд, коротко
подається історія виник-
нення й побудови остан-
ніх; уміщений короткий
екскурс історії монастиря
– і Благовіщенського, і Ветхоріздвяного Георгіївського, – з переліком їх настояте-
лів. Очевидно, Філарет Гумілевський багато чого взяв із праці І. Чернова, зокре-
ма, майже ідентична інформація про настоятелів обох монастирів, повторюють-
ся основні положення з короткого екскурсу з історії обителі (до 1814 р. в обох
випадках, звісно). Проте, митрополит Філарет указує джерела, які використову-
вав (у І. Чернова цього немає) – здебільшого актовий матеріал із консисторського
архіву в Чернігові; також користувався він документами, що зберігалися безпо-
середньо в Ніжинському Благовіщенському монастирі*; є посилання на сучасну
йому чернігівську губернську періодику тощо. Відтак, фактологічний матеріал
тут значно ширший; хронологічно доведений до сучасного авторові часу.
Більш точною і повнішою є й інформація в описі Філарета Гумілевського
про монастирські поховання. Є згадки про померлих у Ніжині й похованих
на території одно з двох монастирів кількох настоятелів, що керували оби-
теллю після 1814 р. Уточнене місце поховання кількох із поховань усереди-
ні Благовіщенського собору [9]. Проте, ні окремі поховання, ні масиви похо-
вань на території обох монастирів у описі Філарета Гумілевського спеціаль-
ним предметом розгляду не є.
Натомість, у творах законовчителя Ніжинського історико-філологічного
інституту князя Безбородька та гімназії при інститутові, кандидата
богослов’я, протоієрея А.Ф. Хойнацького, котрі стосуються Ніжинського
Благовіщенського монастиря, некрополь обителі набуває дещо чіткіших
рис. За 10 років після появи історико-топографічного опису Філарета
Гумілевського з’явилася окремо видана невелика розвідка А.Ф. Хойнацького
про найбільш відому особу, поховану на той час не тільки в Благовіщенському
монастирі, але й у Ніжині – святителя Михайла Грецького [10]; а вже на
початку ХХ ст. – нарис історії монастиря цього ж автора [11].
* Навіть подає перелік рукописів і книг із монастирської бібліотеки станом на початок
1870-х років, які на його думку були «достойны внимания».
Місце, де розміщувалося кладовище Благовіщенського монасти-
ря. Фото автора, 2010 р.
263Праці Центру пам'яткознавста, вип. 20, К., 2011
У розвідці «Святитель Михаил Греческий…» А.Ф. Хойнацький подає
побіжно опис життя цього церковного діяча, обставини його появи в Ніжині,
але більш детально розповідає про його поховання: точно локалізуючи місце
поховання, розмірковує чому саме в цьому ніжинському храмі, а не в грецькій
церкві – позаяк, небіжчик був греком – було поховано Михаїла Грецького [12].
Окремо А.Ф. Хойнацький описує ексгумацію («віднайдення мощів») останків
святителя в час керування монастирем архімандритом В. Черняєвим, а також
свідчить про розголос, який отримала ця подія, та про паломницький рух, нею
спричинений; вказує час повторного поховання (закриття склепу) [13]. Окремо
зазначимо, що автор згадує використаний ним документ із монастирського
архіву («указы и дела») – запит чернігівського архієпископа Павла від 1858 р.
про стан монастиря, де згідно п. 8 «Кто из знатных погребен в монастыре?»
були перераховані елітні поховання в хронологічній послідовності [14]**.
У наступній роботі А.Ф. Хойнацький подає найбільш повну на той час істо-
рію Ніжинського Благовіщенського чоловічого монастиря; крім того він подає
стислий історіографічний огляд досліджень з історії цієї ніжинської обителі.
Зокрема, крім уже згаданої розвідки І. Чернова (якого він називає «образованным
господином», що перебував у Ніжині під час перебування в Москві французів
– тобто в час окупації її військами Наполеона І в 1812 р.), автор «Нарису істо-
рії Ніжинського Благовіщенського монастиря» згадує про сучасні йому бро-
шури ніжинського священика П. Огієвського та професора Чернігівської духо-
вної семінарії Л. Білоусовича, який, вочевидь, використав матеріали з попе-
редньої праці – хоча б судячи з того, що він її редагував і доповнював [15].
Згадує А.Ф. Хойнацький також про брошуру «Нежинский Благовещенский
монастир, именуемый Назарет Пресвяте Богородицы» (1843) авторства інспек-
тора Юридичного ліцею в Ніжині, колишнього викладача Ніжинської гімна-
зії вищих наук князя Безбородька І.Г. Кулжинського [16] – але тут-таки зазнача-
ючи, що на початку ХХ ст. ця розвідка вже становила бібліографічну рідкість***,
і вказуючи далі, що вона – як і розвідка І. Чернова – значно поступаються в повно-
ті викладеного матеріалу двом попереднім, особливо брошурі П. Огієвського. За
повним текстом останньої А.Ф. Хойнацький відсилає читача до «Историко-
статистического описания Черниговской Епархии» [17] (складеного, як зазначе-
но вище, в 1873 р. митрополитом Філаретом Гумілевським). Відтак, й інформа-
ція щодо монастирського некрополя в ній містилася ідентична.
** Ймовірно, інформація про поховання – здебільшого, про похованих на території монасти-
рі церковних діячів – була взята з праці І. Чернова.
*** У бібліографічному покажчику праць учених – репрезентантів Ніжинської вищої
школи, наприклад, серед праць І.Г. Кулжинського ця робота взагалі не згадується
(див.: Викладачі Ніжинської вищої школи. Бібліографічний покажчик. Ч.1. 1820-1920 /
Упорядник Гранатович Л.В. – Ніжин, 2001. – С. 103–105). Відтак, вона відсутня у фондах
бібліотеки Ніжинського університету, на основі яких робився цей покажчик; її наявність
у фондах інших книгозбірень поки не встановлена.
264 ISSN 2078-0133
Розповідаючи про монастир у цілому, А.Ф. Хойнацький кілька разів досить
детально зупиняється на описові поховань на його території. На відміну від
попередніх дослідників, він подає некрополістичні дані кількома окреми-
ми масивами. Перший стосується просопографічного опису (водночас із точ-
ною локалізацією місця поховання) померлих і похованих на території оби-
телі церковних діячів (колишніх настоятелів монастиря; того-таки святителя
Михаїла Грецького тощо) [18]. Далі в А.Ф. Хойнацького вперше окреслені як
окремі просторово-географічні об’єкти монастирські кладовища: кладовище-
цвинтар у межах монастирської огорожі біля Благовіщенського собору [19],
а також цвинтар навколо Георгіївської церкви на території Ветхоріздвяного
монастиря [20], перераховуючи в обох випадках найбільш елітні (що були
відомі авторові) поховання.
Надалі – від часу появи «Нарису» А.Ф. Хойнацького й до кінця ХХ ст.
– історія ніжинського Благовіщенського монастиря (разом із тим – й історія
його некрополю) об’єктом спеціальної дослідницької уваги на була. Кілька
згадок про певну увагу до монастирських старожитностей у 1920–х роках
з боку кількох ніжинських науковців, що вдалося віднайти в архівних доку-
ментах, тільки підтверджують таку думку. Так, професор місцевого інсти-
туту О.С. Грузинський разом зі студенткою (майбутньою його аспірант-
кою) О.А Кириловою обстежував обидва чоловічі монастирі в Ніжині [21].
Проте, архівні документи не позначають мету, яку він переслідував – як і
наслідки цього обстеження. Засвідчено лише, що О.С. Грузинський особис-
то складав каталог бібліотеки Благовіщенського монастиря [22]. Цілком ймо-
вірно, що монастирський некрополь цього дослідника мало цікавив. Певний
інтерес до поховань на території Благовіщенського монастиря проявляв
М.М. Бережков: розробляючи ніжинознавчу тематику, він робив опис місце-
вих старожитностей, в т.ч. й кладовищ, згадуючи окремі поховання, здебільшо-
го своїх ніжинських знайомих, колег із місцевого інституту тощо, зведених у
його рукописному фонді у справі під назвою «Матеріали до історії Ніжина» [23].
Але далі зроблених робочих нотаток у М.М. Бережкова справа не просунулася.
На сучасному етапі (90-ті роки ХХ – початок ХХІ ст.) дослідження некро-
поля Благовіщенського монастиря в Ніжині також не велося. Повоєнна радян-
ська історіографія взагалі не звертала увагу на монастир як на об’єкт дослі-
дження (не кажучи про монастирський некрополь). Певні зрушення стали
помітні лише від початку 1990-х років, коли на тлі відродження українознавчих
студій з’явився інтерес до вивчення церковної історії та сакральних пам’яток.
Щоправда, дослідників цікавили здебільшого питання загальної історії чоло-
вічого монастиря в Ніжині, господарської чи культурно-просвітницької
діяльності його братії, зверталися до вивчення окремих персоналій – свя-
тителя Михайла Грецького, митрополита Стефана Яворського, архієписко-
265Праці Центру пам'яткознавста, вип. 20, К., 2011
па Віктора Черняєва тощо [24].
В розрізі пам’яткознавчих дослі-
джень об’єктом вивчення була
споруда Благовіщенського собору,
рідше – комплексу монастирських
будівель загалом [25]. Найбільш
повно історію та діяльність монас-
тиря висвітлив чернігівський
дослідник Д.І. Гапоненко, який
присвятив указаній проблемати-
ці низку розвідок, а також дисер-
таційне дослідження [26]. Але як
у його працях, так і в досліджен-
нях інших авторів жодним сло-
вом не згадується ні про існуван-
ня некрополя Благовіщенського
монастиря загалом, ні про окремі
поховання на території обителі.
Найбільш раннім і найбільш
відомим похованням із некрополя Благовіщенського чоловічого монасти-
ря в Ніжині є поховання святителя Михаїла Грецького. Він помер у 1721 р. і
– як справедливо зазначає А.Ф. Хойнацький – мав бути похований у церкві,
що належала грецькій громаді Ніжина [27]. Проте, Михайлівська церква на той
час була ще недобудованою – відтак, небіжчика вирішили поховати на терито-
рії тільки-но заснованого чоловічого монастиря, який, до того ж, знаходився
поруч із грецьким кварталом (до того ж, святитель зупинився якраз у монас-
тирі). Небіжчик був похований безпосередньо на території Благовіщенського
собору – в склепі під підлогою південного (Стрітенського) приділу, в північно-
західній частині храму. На початку ХІХ ст. під час ремонту собору з цей склеп
був відкритий*. Процедура «віднайдення мощів» («обретения мощей») набу-
ла значного розголосу й поховання швидко перетворилося на об’єкт покло-
ніння й паломництва. Внаслідок цього було влаштовано окремий вхід до скле-
пу, на стіні зробили зображення святителя з підписом під ним: «сего святи-
теля Михаила зде почивают нетленные мощи; скончался в 1721 году» [28].
Після закінчення ремонту вхід до склепу був закритий, але зображення й напис
залишилися, що допомогло дослідникам другої половини ХІХ ст., передусім,
А.Ф. Хойнацькому більш точно локалізувати місце поховання Михаїла Грецького.
Надалі, впродовж ХVІІІ–ХІХ ст., практика поховання в середині
Благовіщенського собору продовжилася. Так, у 1731 р. у тому ж склепі
* Власне, саме дякуючи цьому «обретению мощей» святителя було з’ясовано, що в цьому
ж склепі було поховано також Єпифанія Тихорського.
План Благовіщенського собору. Цифрами вказані визна-
чені за джерелами місця поховань: А – свтт. Михайла
Грецького (†1721) і архієп. Єпифанія (Тихорського)
(†1731), Б – архім. Платона (Левицького) (†1749)
й архім. Йосипа (Митькевича) (†1762), В – архієп.
Інокентія (†1840), Г – архієп. Іоаникія (†1880)
266 ISSN 2078-0133
поруч із останками святителя Михаїла Грецького було поховано Єпифанія
Тихорського – єпископа Білгородського й Обоянського, колишнього настоя-
теля Богоявленського монастиря в Ніжині, за керування якого в монастирі й
перебував єпископ із Греції [29].
У 1749 р. праворуч від Царських воріт іконостасу того-таки Стрітенського
приділу собору було поховано ще одного архімандрита Благовіщенського
монастиря – Платона Левицького [30]. Він був переведений із посади ректора
Московської духовної академії до Ніжина в 1746 р. і помер перебуваючи керів-
ником ніжинської обителі. Тут-таки, поруч із П. Левицьким у 1762 р. був похо-
ваний інший архімандрит Благовіщенського монастиря – Йосиф Митькевич,
який за три роки до смерті також був переведений служити до Ніжина
(до цього був архімандритом Густинського монастиря під Прилуками) [31].
«У западной стены Благовещенского собора, направо от входа» знаходить-
ся поховання архієпископа Волинського та Житомирського Інокентія [32]. Він
упродовж 1832–1840 років служив на Волині, зарекомендував себе як ревний
ієрарх у справі зміцнення православ’я на території Правобережної України
після придушення польського повстання 1830–1831 років; особливо поміт-
ними були його турботи з облаштування Почаївського монастиря, тільки-но
відібраного в уніатів (греко-католиків). У 1840 р. Інокентія було призначено
архієпископом Орловським і Сєвським. Але направляючись на нову кафедру,
після нетривалого перепочинку в Ніжині, він занедужав у дорозі поза містом
і повернувшись помер у Благовіщенському монастирі.
Під південною стіною Стрітенського приділу Благовіщенського собору був
похований у склепі ще один церковний екзарх – єпископ Іоаникій. Він помер
у 1880 р., будучи послушником ніжинського монастиря, закінчивши архіпас-
тирське служіння на Кавказі ще в 1857 р. Через погіршення здоров’я про-
сив про переведення до більш південної єпархії, але врешті отримав дозвіл
переїхати до Ніжина [33], де в 1857 р. навіть був тимчасово настоятелем
Благовіщенського монастиря [34].
Одночасно з практикою поховань усередині собору, в першій третині
ХІХ ст. почало формуватися й кладовище-цвинтар на території монастиря поза
стінами його центрального храму. За свідченнями А.Ф. Хойнацького, «на погос-
те между соборною Благовещенскою церковцю и западною монастырскою сте-
ною находится монастырское кладбище для погребения знатнейших лиц и
почтеннейших из братий монастиря…» [35]. Більш точного його розташуван-
ня й розмірів наявна джерельна база не містить. Польове обстеження також не
дає відповіді на це питання – за 70 років використання території монастиря його
наземна частина була цілком знівельована. Натомість більш-менш точно лока-
лізувати кладовище допомогли земельні роботи під час прокладання водого-
ну на початку 2000-х років: траншея, що тяглася від зовнішньої західної стіни
267Праці Центру пам'яткознавста, вип. 20, К., 2011
обителі між корпусом келій, розташованих у північно-західній частині монас-
тиря, і Благовіщенським собором, прорізала 5 поховань, розташованих в один
ряд. Оскільки на сьогодні документально виявлено інформацію про не менш,
як 8 поховань на цьому кладовищі (див. Додаток № 2), а також зважаючи на
рівновіддалену відстань від як від келій, так і від собору (приблизно 10–12 м)
– цілком ймовірно, що поховання розташовувалися двома чи трьома рядами,
з досить великою відстанню між похованнями (до 2–3 м); із заходу кладовище-
цвинтар було обмежене західною стіною монастиря, зі сходу – закінчувало-
ся (судячи з останнього поховання) приблизно на рівні північного виходу з
Благовіщенського собору, тобто приблизно 25–30 м. Відтак, ймовірна наповне-
ність могла становити в межах 20 поховань.
Орієнтуючись на найбільш раннє з відомих поховань, заснування монас-
тирського кладовища Благовіщенського монастиря в Ніжині можна дату-
вати початком 1830-х років, коли вперше було зафіксовано поховання на
території монастиря поза стінами центрального його храму – в 1831 р.
тут був похований генерал-майор А.М. Милорадович [36]. Подальші похо-
вання цілком підтверджують наведену думку А.Ф. Хойнацького щодо еліт-
ності даного кладовища – впродовж другої третини ХІХ – першої чверті
ХХ ст. тут були поховані винятково представники станової чи службової еліти,
а також найбільш поважні особи з монастирської братії, зокрема керівництво:
настоятелі Платон Григораш (Григорович) (†1839) та Варфоломій (†1873),
колезький радник, колишній інспектор Ніжинського юридичного ліцею
І.Г. Кулжинський (†1884), професор Ніжинського історико-філологічного
інституту князя Безбородька В.В. Новодворський (†1921)* тощо.
Важко говорити про мотивацію влаштування такого кладовища безпосеред-
ньо біля головного храму ніжинської обителі, адже до складу Благовіщенського
монастиря від самого початку його існування входив більш давній (за різними
даними з ХІV чи ХVІІ ст.) Ветхоріздвяний (Красноострівський) Георгіївський
чоловічий монастир поза західною околицею міста в урочищі Ветхе, де до
1830-х років і практикувалися подібні елітні поховання. Тут, на цвинтарі цен-
трального храму монастиря – Георгіївської церкви** – з середини ХVІІІ ст. (про
* Поховання В.В. Новодворського було мабуть останнім не лише на цьому кладовищі, але
й останнім для існування некрополя Благовіщенського монастиря загалом: на початку
1920-х років монастир був закритий, у 1924–1929 роках Благовіщенський собор ще
функціонував як парафіяльний храм (був переданий у користування громаді Української
автокефальної православної церкви), але поховань ні біля стін церкви, ні всередині
храму більше не здійснювалося.
** Більш точно локалізувати зараз практично неможливо, адже після закриття на початку
1920-х років цього монастиря його територія уже в 1930-х роках почала активно й ціле-
спрямовано руйнуватися, насамперед – поховання, надгробки з яких місцеве населення
використовувало в якості будівельного матеріалу. Нині на місці обителі знаходиться
268 ISSN 2078-0133
більш ранні документальна інформація відсутня) було поховано кілька вельми
шанованих за життя представників станової та службової еліти: Ніжинський
війт, полковник П.С. Тернавіот (†1775), генерал-поручик І.В. Багратіон
(1783), перший директор Ніжинської гімназії вищих наук, статський радник
В.Г. Кукольник (†1821) [37]. Тут-таки були поховані двоє настоятелів благо-
віщенського монастиря: Арсеній Домонтович (†1799) та Євгеній Прозоров
(†1830). Саме після поховання останнього практика елітних поховань перемі-
щується до території власне Благовіщенського монастиря.
Відомості про продовження поховань на території монастиря у Ветхому
знаходимо лише у метричних книгах про смерть Благовіщенського собору
кінця ХІХ ст. Інформація з цих книг засвідчує, що на території Ветхоріздвяного
монастиря хоронили виключно померлих рядових ченців – послушників,
ієромонахів, ієросхимонахів тощо. На жаль, дані згаданих метричних книг
хронологічно неповні, оскільки збереглися лише ті, що відображають період
з 1896 до 1911 р.* Проте, цілком логічно припустити, що і до 1896 р., і в 1912–
1921 роках монастирську братію нижчого рангу хоронили якраз у Ветхому.
Узагалі, приналежність поховань на території Ветхоріздвяного Георгіївського
монастиря до некрополя Благовіщенського монастиря викликає певні питання
й потребує пояснень. Адже до 1716 р. цей монастир діяв цілком самостійно.
До моменту приєднання до новоствореного монастиря в самісінькому цен-
трі Ніжина, монастир у Ветхому був досить сильним як релігійним, так і гос-
подарським утворенням, був шанований і серед духовенства, і серед мирян,
зокрема – можновладців, що підтверджується чисельними грамотами та пожа-
луваннями, насамперед від українських гетьманів [38]. Тут постійно прожива-
ли ченці та послушники, які, звісно, час від часу помирали й за монастирськи-
ми традиціями знаходили останній спочинок на території обителі – ні спеці-
ального монастирського кладовища поза його межами, ні зафіксованих систе-
матичних поховань братії в інших місцях досі виявити не вдалося.
Але від 1716 р. монастир у Ветхому втрачає свою самостійність і стає час-
тиною іншого монастиря. Керування усіма справами, в т.ч. й регламентуван-
ня процесу поховань на його території, відтепер здійснюється керівництвом
Благовіщенського монастиря, що гарно ілюструється фактом появи тут похо-
вань настоятелів цього монастиря, а згодом – і документального засвідчен-
приватна житлова забудова, відтак, навіть польові дослідження є мало реальними,
не кажучи про більш масштабні археологічні тощо.
* Якщо точніше – 1896, 1898, 1900–1903, 1907 та 1911 роки. Проте, відсутня інфор-
мація за проміжні роки свідчить швидше про відсутність фіксованих у головному
монастирському храмі випадків смерті – зважаючи на демографічні особливості кліру.
Наразі також не відомо про ведення таких книг до кінця ХІХ ст., як і про те, чи була
при Благовіщенському соборі монастиря з’явилася парафія з мирян. (За результатами
архівного пошуку таку інформацію поки не виявлено).
269Праці Центру пам'яткознавста, вип. 20, К., 2011
ня поховань рядової братії. Наскільки пов’язана мотивація елітних поховань
у Ветхому з престижністю Благовіщенського монастиря – сказати важко.
Можливо авторитет Ветхоріздвяного Георгіївського монастиря був вирішаль-
ним під час вибору місця поховання. Але все ж подібне питання не могло вирі-
шуватися без відома архімандрита. До того ж, зміна місця престижних похо-
вань у 1830 р. – яскраве свідчення повної підпорядкованості обителі у Ветхому
Благовіщенському монастиреві у Ніжині. Ймовірно від цього часу практи-
ка поховань на цвинтарі Георгіївської церкви припинилася взагалі, а десь на
території цієї частини Благовіщенського монастиря була відведена ділянка
для поховань братії, яка позначена в метричних книгах як Ветхинське брат-
ське кладовище (або Монастирське кладовище) [39]. Відтак, усі поховання як
на території власне Благовіщенського монастиря, розташованого в історич-
ному середмісті сучасного Ніжина, так і монастиря у Ветхому як його части-
ни, з 1716 р. слід вважати складовими єдиного тематико-географічного некро-
поля, до якого, звісно, не входять поховання більш раннього часу на терито-
рії Ветхоріздвяного Георгіївського монастиря. Хоча водночас поховання і до
1716 р., і після в межах території цієї обителі утворюють єдиний некрополь,
але за типологією вже не тематико-географічний, а суто територіальний.
Таким чином, можна говорити про існування з 1721 до 1921 р. тематико-
географічного некрополя Благовіщенського чоловічого монастиря в Ніжині.
Впродовж майже трьохсотрічної своєї історії вказана некрополістична пам’ятка
досі не була об’єктом спеціального – ні історіографічного, ні пам’яткознавчого
– дослідження, хоча окремі поховання все ж розглядалися в контексті загальної
історії вказаного монастиря чи в межах вивчення окремих персоналій.
Некрополь структурно складається з кількох історичних кладовищ:
Ветхинського братського (монастирського) кладовища на території колишньо-
го Ветхоріздвяного (Красноострівського) Георгіївського монастиря на західній
околиці Ніжина, цвинтарних поховань біля центральної церкви цього монасти-
ря; монастирського кладовища-цвинтаря на території Благовіщенського монас-
тиря в історичному середмісті Ніжина та внутрішньохрамових поховань усе-
редині Благовіщенського собору (всі пам’ятки нині зруйновані й існують як вір-
туальні некрополістичні пам’ятки). Останні представлені виключно похован-
нями вищого духівництва, передусім керівництвом власне Благовіщенського
монастиря, Ветхинське братське кладовище було призначене для поховання
нижчого духовенства – чернечої братії; решта містить поховання представників
станової та службової еліти, а також кількох настоятелів указаного ніжинського
монастиря. Відтак, даний некрополь за статусом є елітним і – порівняно з інши-
ми подібними пам’ятками Ніжина – набуває рис найбільш престижного місця
поховання, водночас із Грецьким кладовищем на північній околиці міста.
Продовження вивчення некрополя Благовіщенського монастиря в Ніжині
є можливим за умови залучення нових джерел, насамперед метричних книг.
270 ISSN 2078-0133
Актуальним є здійснення польових досліджень, передусім щодо більш точної
локалізації місць поховань, зокрема, на території колишнього Ветхоріздвяного
Георгіївського монастиря. Особливого значення такі дослідження також набу-
вають через пожвавлення ремонтних робіт на території відродженого сучас-
ного Благовіщенського чоловічого монастиря.
Дослідження некрополю Благовіщенського монастиря в Ніжині є певним
внеском у справу вивчення ніжинських некрополів, некрополістичних пам’яток
Українського Лівобережжя, національної культурної спадщини загалом.
Уміщений далі в якості додатка некрополь-довідник містить найбільш
повний на сьогодні перелік поховань, що входять до некрополя Благовіщенського
монастиря в Ніжині. Поховання подані за алфавітом. У біометричних даних
інформація надана за її наявності. Інформація про місце смерті вказана лише
в тому випадку, якщо небіжчик помер не в Ніжині (якщо помер не в Ніжині,
але інформації де саме немає – після дати смерті вміщено позначку «*», якщо
інформація про місце смерті наближена – позначку «(?)»). За неможливості
більш точно визначити причину смерті – її вказано за оригінальним записом у
метричній книзі. Символом «*» позначено дату народження, яку вираховано за
роком смерті та віком небіжчика (похибка становить -1 рік). Час поховання вка-
заний або за наявності його точного датування, або коли рік смерті й поховання
не співпадає. Література наприкінці кожного запису стосується не номінативу
поховання, а згадки в цьому джерелі про його поховання.
Джерела та література
1. Наприклад, див.: Історія Ніжена мовою дат / 2-ге вид., випр. й доп. – Луцьк, 2004. – С. 36;
Чернігівщина. Енциклопедичний довідник / За ред. А.В. Кудрицького. – К., 1990. – С. 71–72; й інші.
2. Див.: Хойнацкий А.Ф. Очерк истории Нежинского Благовещенского монастыря. – Нежин,
1907. – 102 с.; Чернов И. Краткая история построения Нежинского Благовещенского монас-
тыря, называемого Богородичным Назаретом. – М., 1815. – 85 с.
3. Див.: Доборовольский П. Топографическия описания городов Чернигова, Нежина и Сосницы с
их поветами (рукописи 1783 г.). – Чернигов, 1903. – С.171–182; Шафонский А. Черниговского
наместничества топографическое описание (1786 г.). – М., 1851. – С. 449–486; «Сокращенное
историческое описание Черниговской губернии вообще и всякого города особо» 1787 р.
(підготовка до друку О. Коваленка та І. Петреченко) ⁄⁄ Сіверянський літопис. – 1995. – № 2 –
С. 89–90; Коваленко О., Петреченко І. Неопублікований опис Ніжина початку 80-х рр.
XVІІІ ст. ⁄⁄ Ніжинська старовина. – 2006. – Вип. 2 (5). – С. 51–61; Описи Лівобережної України
кінця XVІІІ – початку ХІХ ст. – К., 1997. – С. 93–97, 187–190; Описание города Нежина, его улиц и
домов. Перепись населения по домам, составленная 15 февраля 1766 г. в городской магистратуре
(підготовка до друку, зауваження до тексту документа та покажчик топонімів і географічних назв
С. Зозулі та О. Морозова) // Ніжинська старовина. – Вип. 7(10). – К., 2008. – С. 15–206.
4. Чернов И. Вказана праця.
5. Там само. – С. 17–48.
6. Там само. – С. 53, 71, 73, 76
7. Там само. – С. 53.
8. Филарет (Гумилевский). Нежинский второклассный монастырь, называемый «Назарет»
Пресвя тыя Богородицы // Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание
271Праці Центру пам'яткознавста, вип. 20, К., 2011
Черниговской епархии. – Чернигов, 1873. – Кн. 3. Мужеские монастыри. – С. 157–208.
9. Там само. – С. 198, 200, 203, 205.
10. Хойнацкий А.Ф. Святитель Михаил Греческий, нетленно почивающий в Нежинском
Благовещен ском монастыре Черниговской епархии. – К., 1881. – 15 с.
11. Хойнацкий А.Ф. Очерк истории…
12. Хойнацкий А.Ф. Святитель Михаил Греческий… – С. 6, 9.
13. Там само. – С. 11–13.
14. Там само. – С. 12.
15. Хойнацкий А.Ф. Очерк истории… – С. 6–7.
16. Там само. – С. 6.
17. Там само.
18. Там само. – С. 77–86, 91.
19. Там само. – С. 93
20. Там само. – С. 94.
21. Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в
м. Ніжині, ф. Р–6121, оп. 1, спр. 281, арк. 193.
22. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф. Р–166, оп.
2, спр. 464, арк. 173.
23. Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, ф. ХХІІІ [особовий],
од. зб. 2, 7–59 (1876–1930), 283, 320.
24. Див. напр.: Астаф'єв О.Г. Стефан Яворський у Ніжині // Література та культура Полісся. – Ніжин,
1994. – Вип. 4. – С. 134–142; Білокінь С. Ніжинський Благовіщенський монастир (Богородичний
Назарет) // Довідник з історії України. А–Я. – 2-е вид. – К., 2001. – С. 515; Морозов О. Богородичний
Назарет // Вісті. – 1995. – 1 вересня. – С. 6; 8 вересня. – С. 6; Самойленко Г.В., Самойленко С.Г.
Нариси культури Ніжина. – Ніжин, 1998. – Ч. 4. – С. 31–39; Самойленко С.Г. Митрополит Стефан
Яворський як культурний діяч України і меценат // Література та культура Полісся. – Вип. 11. –
Ніжин, 1998. – С. 38–51; Чернігівщина: Енциклопедичний довідник (за ред. А.В. Кудрицького).
– К., 1990. – С. 71–72; Чечин С. Миторополит Стефан Яворський та гетьман Іван Мазепа //
Ніжинська старовина. Історико-культурологічний збірник. Вип. 1 (3). – Ніжин, 2005. – C. 74–78.
25. Див.: Астаф’єв О., Астаф’єва М. Екзарх і гетьман // Просвіта. – 1994. – № 4–5. – С. 4;
Самойленко С.Г. Відомі архітектори XVIII ст. в Ніжині // Наукові записки Вінницького
державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Вип. 17. Серія: Історія:
Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. П.С. Григорчука. – Вінниця, 2009. – С. 132–136; Він
же. Монументальне мистецтво Ніжина у ХVІІІ ст. // Література та культура Полісся. – Вип.
6. – Ніжин, 1995. – С. 144–150.
26. Гапоненко Д. Відродження Ніжинського Благовіщенського монастиря. Архімандрит
В. Черняєв (1803–1823) // Сіверянський літопис. – 2008. – № 5. – С. 25–28; Він же. Господарська
діяльність Ніжинського Благовіщенського монастиря // Сіверянський літопис. – 2008. – № 1.
– С. 54–58; Він же. Історія утворення та діяльності Ніжинського Благовіщенського монастиря
(XVIII – XIX ст.) // Сіверянський літопис. – 2007. – № 2. – С. 44–49; Він же. Ніжинський
Благовіщенський монастир: культурно-просвітницька діяльність (XVIII– XIX ст.) //
Сіверянський літопис. – 2008. – № 3. – С. 38–43; Гапоненко Д.І. Ніжинський Благовіщенський
монастир: історія, господарська і культурно-просвітницька діяльність (ХVIII – початок
ХХ ст.) : Автореф. дис. … канд. іст. наук : 07.00.01. – Чернігів, 2010. – 20 с.Він же. Ніжинський
Ветхоріздвяний Георгіївський монастир (ХУІІ – початок ХУІІІ ст.) // Література та культура
Полісся. Вип. 51. Регіональна історія та культура XVII–XX ст.: сучасний погляд на проблеми
та особи / Відп. ред. та упоряд. Г.В. Самойленко ; Ніжинський державний університет імені
Миколи Гоголя. – Ніжин, 2009. – С. 32–37.
27. Хойнацкий А.Ф. Святитель Михаил Греческий… – С. 83.
28. Хойнацкий А.Ф. Очерк истории… – С. 84–85.
29. Там само. – С. 78, 83.
272 ISSN 2078-0133
30. Чернов И. Вказана праця. – С. 71.
31. Там само. – С. 73.
32. Хойнацкий А.Ф. Очерк истории… – С. 78–79.
33. Там само. – С. 80.
34. Там само. – С. 85.
35. Там само. – С. 93.
36. Там само. – С. 93.
37. Там само. – С. 94.
38. Напр. див.: Гапоненко Д.І. Ніжинський Ветхоріздвяний…
39. Див.: Державний архів Чернігівської області, ф. Р 679, оп. 10, спр. 800, 817, 828, 833, 838, 844,
1326, 1445.
Додаток № 1
Некрополь-довідник
поховань з некрополя Благовіщенського монастиря в Ніжині
Антоній, ієросхимонах
(1839*–18.09.1898, сухоти)
чернець Благовіщенського монастиря в Ніжині
‡: 19.09.1898; Ветхинське братське (монастирське) кладовище
Державний архів Чернігівської області, ф. 679, оп. 10, спр. 817, арк. 61.
Арсеній (Домонтович), архімандрит
(? – 16.12.1799)
настоятель Благовіщенського монастиря в Ніжині (1798–1799), до цього
був ректором Сєвської, Тамбовської та Казанської духовних семінарій
‡: 18.12.1799; цвинтар Георгіївської церкви Ветхоріздвяного Георгіївського
монастиря
Филарет (Гумилевский). Нежинский второклассный монастырь,
называемый «Назарет» Пресвятыя Богородицы // Филарет Гумилевский).
Историко-статистическое описание Черниговской пархии. – Чернигов, 1873.
– Кн. 3. Мужеские монастыри. – С. 202.
Хойнацкий А.Ф. Очерк истории Нежинского лаговещенского монастыря.
– Нежин, 1907. – С. 78, 94.
Чернов И. Краткая история построения Нежинского Благовещенского
монастыря, называемого Богородичным Назаретом. – М., 1815. – С. 76.
Багратіон (Багратіоні) Іван (Іоанне) Вахуштович, грузинський князь
(? – 1781*)
генерал-поручик
командувач Сибірської дивізії за імператорства Катерини ІІ, син Вахушти
Багратіоні (В.В. Грузинського) – грузинського царевича, вченого, осново-
положника грузинської історіографії та географії; онук картлійського царя
Вахтанга ІV, двоюродний небіж А.І. Багратіона – родоначальника росій-
273Праці Центру пам'яткознавста, вип. 20, К., 2011
ського князівського роду, троюрідний дядько героя франко-російської війни
1812–1813 років П.І. Багратіона, кавалер ордена Св. Георгія 4 ступеня (1778)
‡: 1783; цвинтар Георгіївської церкви Ветхоріздвяного Георгіївського
монастиря
Филарет (Гумилевский). Нежинский второклассный монастырь,
называемый «Назарет» Пресвятыя Богородицы // Филарет (Гумилевский).
Историко-статистическое описание Черниговской епархии. – Чернигов,
1873. – Кн. 3. Мужеские монастыри. – С. 168.
Хойнацкий А.Ф. Очерк истории Нежинского Благовещенского монастыря.
– Нежин, 1907. – С. 94.
Варсифиній, ієромонах
(1819*–04.03.1902, рак нирок)
чернець Благовіщенського монастиря в Ніжині
‡: 06.04.1902; Ветхинське братське (монастирське) кладовище
Державний архів Чернігівської області, ф. 679, оп. 10, спр. 838, арк. 162.
Варфоломій, архімандрит
(? – 1873, жовта лихоманка)
настоятель Благовіщенського монастиря в Ніжині (1869–1873), ректор
Саратовської духовної семінарії (1864–1868), професор Київської духовної
академії (1863–1864)
‡: кладовище-цвинтар Благовіщенського монастиря в Ніжині
Хойнацкий А.Ф. Очерк истории Нежинского Благовещенского монастыря.
– Нежин, 1907. – С. 52, 93.
Вертелецький Юхим Єфремович, селянин
(1843*–08.10.1911, рак сечового міхура)
послушник Благовіщенського монастиря в Ніжині
‡: 10.10.1911; Ветхинське братське (монастирське) кладовище*
Державний архів Чернігівської області, ф. 679, оп. 10, спр. 1445, арк. 3.
Герман, мантійний монах
(1831*–07.10.1903, старість)
чернець Благовіщенського монастиря в Ніжині
‡: 09.10.1903; Ветхинське братське (монастирське) кладовище
Державний архів Чернігівської області, ф. 679, оп. 10, спр. 844, арк. 270.
Григорій, архімандрит
(? – не пізніше 08.10.1911, порок серця)
* Указане в записі про смерть у метричній книзі як кладовище Ветхинського хутора
поблизу храму Св. Георгія.
274 ISSN 2078-0133
настоятель Благовіщенського монастиря в Ніжині*
‡: кладовище-цвинтар Благовіщенського монастиря в Ніжині
Державний архів Чернігівської області, ф. 679, оп. 10, спр. 1445, арк. 2.
Євгеній (Прозоров), архімандрит
(? – 01.09.1830)
настоятель Благовіщенського монастиря в Ніжині (1823–1830),
у 1924 р. освячував церкву Св. Олександра Воїна Ніжинської гімназії вищих
наук князя Безбородька; до цього був настоятелем козелецького Георгіївського
та домницького Різдва Богородиці монастирів; походив із родини протопопа
Чернігівської єпархії
‡: цвинтар Георгіївської церкви Ветхоріздвяного Георгіївського монастиря
Филарет (Гумилевский). Нежинский второклассный монастырь, называемый
«Назарет» Пресвятыя Богородицы // Филарет (Гумилевский). Историко-
статистическое описание Черниговской епархии. – Чернигов, 1873. – Кн. 3.
Мужеские монастыри. – С. 205.
Хойнацкий А.Ф. Очерк истории Нежинского Благовещенского монастыря.
– Нежин, 1907. – С. 78, 94.
Єпифаній (Тихорський), архімандрит
(? – 1731)
єпископ Білгородський і Обоянський, настоятель Благовіщенського
монастиря в Ніжині (1719–1721), до цього служив у Києво-Печерській
лаврі; засновник Харківського колегіуму; в 1720 р. започаткував ведення
поменника ніжинського Благовіщенського монастиря
‡: Благовіщенський собор, південний (Стрітенський) притвор, південно-
західна частина підземний мурований склеп; разом зі святителем Михаїлом
Грецьким
Хойнацкий А.Ф. Очерк истории Нежинского Благовещенского монастыря.
– Нежин, 1907. – С. 78.
Хойнацкий А.Ф. Святитель Михаил Греческий, нетленно почивающий в
Нежинском Благовещенском монастыре Черниговской епархии. – К., 1881. – С. 12.
Чернов И. Краткая история построения Нежинского Благовещенского
монастыря, называемого Богородичным Назаретом. – М., 1815. – С. 52.
Інокентій, архієпископ
(1784*–25.04.1840)
під час прямування на нову посаду в Орловську єпархію (1840) зупи-
нявся на відпочинок у ніжинському Благовіщенському монастирі; архієпис-
* Припущення зроблене за фактом відспівування Благочинним монастирів Чернігівської єпар-
хії, настоятелем Рихлівського Миколаївського монастиря та вказуванням у наступному запи-
сі цієї ж метричної книги вже іншого настоятеля Благовіщенського монастиря в Ніжині.
275Праці Центру пам'яткознавста, вип. 20, К., 2011
коп Волинський і Житомирський (1832–1840), до цього керував Курською і
Сєвською єпархією, був вікарієм Московської єпархії, викладачем Пермської
духовної семінарії
‡: Благовіщенський собор, південний (Стрітенський) притвор, біля
західної стіни, підземний мурований склеп
Хойнацкий А.Ф. Очерк истории Нежинского Благовещенского монастыря.
– Нежин, 1907. – С. 78.
Іоаникій (Образцов Іван), архієпископ
(? [Тверська губернія (?)] – 18.04.1880)
за старістю і станом здоров’я направлений «на спокій» до ніжинсько-
го Благовіщенського монастиря (1857), де відразу виконував тимчасо-
во обов’язки настоятеля (1857), надалі неофіційно брав участь у керуван-
ні монастирем; керував Кавказькою (приблизно з 1850 р.) та Уфимською
(з 1835 р.) єпархіями, єпископ Вятський (1832–1835), ректор Пензенської
(1829–1832), Тобольської, Могильовської та Мінської (з 1819 р.) духо-
вних семінарій, викладач (до чернецтва) Чернігівської духовної семінарії
(1817–1819), випускник Санкт-Петербурзької духовної академії
‡: 24.04.1880; Благовіщенський собор, південний (Стрітенський) при-
твор, біля південної стіни; підземний мурований склеп
Хойнацкий А.Ф. Очерк истории Нежинского Благовещенского монастыря.
– Нежин, 1907. – С. 80-81.
Йосиф (Митькевич), архімандрит
(? – 1776)
настоятель Благовіщенського монастиря в Ніжині (1759–1762), до цього
– настоятель батуринського Миколаївського, домницького Різдва Богородиці
та Густинського (під Прилуками) монастирів
‡: Благовіщенський собор, південний (Стрітенський) притвор, перед
Царськими воротами іконостасу; підземний мурований склеп; разом із
Платоном Левицьким
Хойнацкий А.Ф. Очерк истории Нежинского Благовещенского монастыря.
– Нежин, 1907. – С. 77.
Чернов И. Краткая история построения Нежинского Благовещенского
монастыря, называемого Богородичным Назаретом. – М., 1815. – С. 73.
Кукольник Василь Григорович, дворянин
(1765 [Мукачеве] – 06.02.1821, самогубство**)
** Під час припадку, спричиненого психічним розладом, викинувся з вікна будинку гімна-
зії. Ймовірно з цієї причини був похований на церковному цвинтарі, а не поза освяченою
територією як решта самогубців.
276 ISSN 2078-0133
статський радник викладав у Замойській академії (Замостя, з 1789 р.),
Санкт-Петербурзькому педагогічному інституті (з 1804 р.), навчав дітей імпе-
ратора Павла І, перший директор Ніжинської гімназії вищих наук (з 1820 р.),
автор першого польського підручника із сільського господарства
‡: 09.02.1821; цвинтар Георгіївської церкви Ветхоріздвяного Георгіївського
монастиря
Хойнацкий А.Ф. Очерк истории Нежинского Благовещенского монастыря.
– Нежин, 1907. – С. 94.
Кулжинський Іван Григорович, дворянин (з 1857 р.), син священика
(14.04.1803 [Глухів Чернігівської губернії] – 27.11.1884)
колезький радник після виходу у відставку за станом здоров’я з 1847 р.
проживав у Ніжині; інспектор Закавказького дівочого інституту, директор
Закавказьких училищ у Тифлісі, інспектор Ніжинського юридичного ліцею,
керував гімназіями в Немирові та Клевані (Волинь), викладав у Харківському
університеті, Україно-Слобідській гімназії та Харківському інституті шля-
хетних дівчат, Ніжинській гімназії вищих наук князя Безбородька, випус-
кник Чернігівської духовної семінарії (1823); автор близько 90 літературних і
морально-педагогічних творів, разом із сином Г.І. Кулжинським у Харкові вида-
вав журнал «Благовест» (з 1883 р.); кавалер орденів Св. Анни 3 та 2 ступеня
‡: кладовище-цвинтар Благовіщенського монастиря в Ніжині
Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.В. Вернадського,
ф. ХХІІІ, спр. 283, арк 131–132.
Милорадович Андрій Миколайович, дворянин, син поміщика
с. Калюжинець Прилуцького повіту Полтавської губернії
(17.06.1785 [Чернігів] – 04.03.1831)
генерал-майор служив у чині генерал-майора Генерального штабу
(з 1822 р.), підпоручика по квартирмейстерській частині у свиті російсько-
го імператора (з 1805 р.), випускник Сухопутного шляхетського кадетського
корпусу (1799); кавалер ордену Св. Георгія 4 ступеню (1926)
‡: кладовище-цвинтар Благовіщенського монастиря в Ніжині
Хойнацкий А.Ф. Очерк истории Нежинского Благовещенского монастыря.
– Нежин, 1907. – С. 93.
Михаїл Грецький, святитель
(? – 1721)
заштатний єпископ*, у 1720 р., мандруючи до Санкт-Петербургу, прибув
у Ніжин із Греції; під час відкриття склепу на початку ХІХ ст. («віднайден-
* І.Г. Кулжинський в одній зі своїх праць, надрукованій у «Воскресных чтениях» (№ 10,
1881 р.) вказує, посилаючись на ніжинські переповітки, що святитель Михаїл був або
277Праці Центру пам'яткознавста, вип. 20, К., 2011
ня мощів») були зафіксовані ознаки природної муміфікації його тіла й одягу,
що спричинило ажіотаж навколо поховання як нетлінних мощів і перетво-
рення їх на предмет поклоніння й паломництва
‡: Благовіщенський собор, південний (Стрітенський) притвор, південно-
західна частина; підземний мурований склеп; разом із Єпифанієм
Тихорським
Хойнацкий А.Ф. Очерк истории Нежинского Благовещенского монастыря.
– Нежин, 1907. – С. 84.
Хойнацкий А.Ф. Святитель Михаил Греческий, нетленно почивающий
в Нежинском Благовещенском монастыре Черниговской епархии. – К.,
1881. – С. 6, 9.
Чернов И. Краткая история построения Нежинского Благовещенского
монастыря, называемого Богородичным Назаретом. – М., 1815. – С. 53.
Нафанаїл, ієросхимонах
(? – 1830-ті роки)
чернець Благовіщенського монастиря в Ніжині
‡: кладовище-цвинтар Благовіщенського монастиря в Ніжині
Хойнацкий А.Ф. Очерк истории Нежинского Благовещенского монастыря.
– Нежин, 1907. – С. 93.
Новодворський Вітольд Владиславович, дворянин
(1861–1921)
статський радник
історик-медієвіст, професор Ніжинського історико-філологічного інституту
князя Безбородька (1906–1916), Київського комерційного інституту (з 1909 р.),
приват-доцент Київського університету Св. Володимира (з 1908 р.), випускник
Санкт-Петербурзького інституту інженерів сляхів сполучення (1881) та Санкт-
Петербурзького університету (1885)
‡: кладовище-цвинтар Благовіщенського монастиря в Ніжині
Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.В. Вернадського,
ф. ХХІІІ, спр. 283, арк 131–132.
Павло (Чадневський), архімандрит
(? – 10.01.1823)
єпископом у малоазійському міста м. Кізік (Асійського повіту провінції Геллеспонт у
Османській імперії), або митрополитом у болгарському м. Шумла (тоді також територія
Османської імперії). Він же у публікації в «Чернігівських єпархіальних відомостях»
(№ 26, 1882 р.) повідомляє, що в Ніжині святитель був відомий також під іменем
Михаїла Кізічеського (тобто з Кізіку). Однак, знаючи про схильність І.Г. Кулжинського
до літературних вигадок, до цієї інформації слід ставитися вкрай критично.
278 ISSN 2078-0133
за хворобою відправлений на пенсію (1803), жив «на спокої» у ніжинсько-
му Благовіщенському монастирі, де був настоятелем (1800–1803), паралельно
з керуванням монастирем у Ніжині – ректор і професор Чернігівської духовної
семінарії, до цього – архімандрит Устюжського монастиря в Архангельську
‡: цвинтар Георгіївської церкви Ветхоріздвяного Георгіївського монастиря
Филарет (Гумилевский). Нежинский второклассный монастырь,
называемый «Назарет» Пресвятыя Богородицы // Филарет (Гумилевский).
Историко-статистическое описание Черниговской епархии. – Чернигов,
1873. – Кн. 3. Мужеские монастыри. – С. 203.
Хойнацкий А.Ф. Очерк истории Нежинского Благовещенского монастыря.
– Нежин, 1907. – С. 78.
Парфеній, ієросхимонах
(1825*–05.02.1896, запалення легень)
чернець Благовіщенського монастиря в Ніжині
‡: 07.02.1896; Ветхинське братське (монастирське) кладовище
Державний архів Чернігівської області, ф. 679, оп. 10, спр. 800, арк. 281.
Платон (Григораш (Григорович)), архімандрит
(? – 10.03.1839)
настоятель Благовіщенського монастиря в Ніжині (1830–1839), викла-
дав у Ніжинській гімназії вищих наук князя Безбородька в 1920-х роках, до
цього – настоятель Балаклавського Георгіївського монастиря та благочин-
ний на духовенством Чорноморського флоту Російської імперії, вихованець
Київської духовної академії; походив із сім’ї священика
‡: кладовище-цвинтар Благовіщенського монастиря в Ніжині
Филарет (Гумилевский). Нежинский второклассный монастырь,
называемый «Назарет» Пресвятыя Богородицы // Филарет (Гумилевский).
Историко-статистическое описание Черниговской епархии. – Чернигов,
1873. – Кн. 3. Мужеские монастыри. – С. 205.
Хойнацкий А.Ф. Очерк истории Нежинского Благовещенского монастыря.
– Нежин, 1907. – С. 78.
Платон (Левицький), архімандрит
(? – 1749)
настоятель Благовіщенського монастиря в Ніжині (1746–
1749), до цього – ректор Московської духовної академії
‡: Благовіщенський собор, південний (Стрітенський) притвор, перед
Царськими воротами іконостасу; підземний мурований склеп; разом із
Йосифом Митькевичем
279Праці Центру пам'яткознавста, вип. 20, К., 2011
Хойнацкий А.Ф. Очерк истории Нежинского Благовещенского монастыря.
– Нежин, 1907. – С. 77.
Чернов И. Краткая история построения Нежинского Благовещенского
монастыря, называемого Богородичным Назаретом. – М., 1815. – С. 71.
Тернавіот Петро Степанович (Стерійович), ніжинський грек
(? – 1775)
полковник Війська Запорізького [малоросійський полковник]
ніжинський війт (1723–1750), предводитель ніжинського повітового дво-
рянства; син Стерія Тернавіота (ніжинського війта (1714–1718)); меценат,
фінансував будівництво церкви Іоанна Богослова у Ніжині (1751–1752)
‡: цвинтар Георгіївської церкви Ветхоріздвяного Георгіївського монастиря
Филарет (Гумилевский). Нежинский второклассный монастырь,
называемый «Назарет» Пресвятыя Богородицы // Филарет (Гумилевский).
Историко-статистическое описание Черниговской епархии. – Чернигов,
1873. – Кн. 3. Мужеские монастыри. – С. 168.
Хойнацкий А.Ф. Очерк истории Нежинского Благовещенского монастыря.
– Нежин, 1907. – С. 94.
Феодосій (Гаврильцев Федір Йосипович), архімандрит
(1824*–01.05.1902, старість)
проживав у ніжинському Благовіщенському монастирі «на спокої»,
до цього був ігуменом, ймовірно цього ж монастиря (?)
‡: 05.05.1902; кладовище-цвинтар Благовіщенського монастиря в Ніжині
Державний архів Чернігівської області, ф. 679, оп. 10, спр. 838, арк. 162.
Додаток № 2
Статистичні дані про поховання з некрополя
Благовіщенського монастиря в м. Ніжина
Загалом виявлених поховань – 25, в т.ч.:
а) за місцем поховання:
– усередині Благовіщенського собору (південний (Стрітенський) при-
твор) – 6;
– кладовище-цвинтар Благовіщенського монастиря – 8;
– цвинтар Георгіївської церкви Ветхоріздвяного монастиря – 6;
– Ветхинське братське (монастирське) кладовище – 5;
б) за соціальним статусом:
– представників духовенства – 19 (в т.ч. вищого духовенства – 13);
– представників станової та службової еліти – 6;
в) за часом поховання:
280 ISSN 2078-0133
– ХVІІІ ст. – 7;
– ХІХ ст. – 12;
– ХХ ст. – 6.
Зозуля С.Ю. Некрополь Благовещенского монастыря в Нежине
В исследовании впервые рассматривается некрополь Благовещенского монастыря
в Нежине как объект памятниковедческого исследования. Очерчен круг источников и
историография проблемы. Определены содержание, структура, динамика и особенности
формирования памятника. Составлен алфавитный некрополь-справочник захоронений
указанного тематико-географического некрополя.
Ключевые слова: захоронение, погост, историческое кладбище, некрополь, некропо-
листический памятник, историография, Благовещенский монастырь, Нежин.
Zozulya S. Necropolis of the Annunciation Monastery in Nizhyn
In the fi rst study considered the necropolis of the Annunciation Monastery in Nizhyn as a
cultural legacy studies’ object. A range of sources and historiography of the problem is outlined.
The content, structure, dynamics and specifi c features of the cultural legacy object are deter-
mined. An alphabetical directory of burials in this necropolis-specifi ed topics and geographical
necropolis is compiled.
Key words: grave, burial churchyard, historic cemetery, necropolis, necropolistic legacy ob-
ject, historiography, Annunciation Monastery, Nizhyn.
УДК: 314.42(477-25)«17»
О.О. Мельник
Смертність парафіян церков Києво-Печерської
фортеці ХVІІІ ст. (за даними метричних книг)
У статті розглядаються показники та динаміка смертності парафіяльного населен-
ня Києво-Печерської фортеці на основі даних метричних книг. Наведені результати об-
числень таблиці смертності, співвідношення народжених і померлих, чоловіків та жінок
окремих церков. Зазначені проблемні аспекти й перспективи у вивченні метрик.
Ключові слова: метрична книга, смертність, Києво-Печерська фортеця, церква,
демографія.
Протягом більше, ніж століття привертає увагу вчених соціально-
демографічна історія Києва та стимулює появу нових досліджень у цьому
напрямі [1]. Інформаційну базу щодо вивчення кількісних змін суспільства
ХVІІІ ст. складають міські переписи, присяжні листи, подвірні ревізії населення
Гетьманщини й інші писемні документи. Поруч із поглибленим аналізом нако-
пичених даних, до наукового обігу залучаються маловідомі джерела, зокрема,
матеріали церковного діловодства. Окремим блоком у них представлені метрич-
ні книги, що слугували основним засобом реєстрації громадянського стану
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-80652 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0133 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:30:44Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Зозуля, С.Ю. 2015-04-20T14:05:16Z 2015-04-20T14:05:16Z 2011 Некрополь Благовіщенського монастиря в Ніжині / С.Ю. Зозуля // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 259-280. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80652 72.031(477.51) У дослідженні вперше розглядається некрополь Благовіщенського монастиря в Ніжині як об’єкт пам’яткознавчого дослідження. Визначено джерельну базу й історіографію проблеми. Окреслено зміст, структуру, динаміку та особливості формування пам’ятки. Укладено алфавітний некрополь-довідник поховань вказаного тематико-географічного некрополя. В исследовании впервые рассматривается некрополь Благовещенского монастыря
 в Нежине как объект памятниковедческого исследования. Очерчен круг источников и
 историография проблемы. Определены содержание, структура, динамика и особенности
 формирования памятника. Составлен алфавитный некрополь-справочник захоронений
 указанного тематико-географического некрополя. In the fi rst study considered the necropolis of the Annunciation Monastery in Nizhyn as a
 cultural legacy studies’ object. A range of sources and historiography of the problem is outlined.
 The content, structure, dynamics and specifi c features of the cultural legacy object are determined.
 An alphabetical directory of burials in this necropolis-specifi ed topics and geographical
 necropolis is compiled. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Праці Центру пам’яткознавства Некрополістичні пам’ятки Некрополь Благовіщенського монастиря в Ніжині Некрополь Благовещенского монастыря в Нежине Necropolis of the Annunciation Monastery in Nizhyn Article published earlier |
| spellingShingle | Некрополь Благовіщенського монастиря в Ніжині Зозуля, С.Ю. Некрополістичні пам’ятки |
| title | Некрополь Благовіщенського монастиря в Ніжині |
| title_alt | Некрополь Благовещенского монастыря в Нежине Necropolis of the Annunciation Monastery in Nizhyn |
| title_full | Некрополь Благовіщенського монастиря в Ніжині |
| title_fullStr | Некрополь Благовіщенського монастиря в Ніжині |
| title_full_unstemmed | Некрополь Благовіщенського монастиря в Ніжині |
| title_short | Некрополь Благовіщенського монастиря в Ніжині |
| title_sort | некрополь благовіщенського монастиря в ніжині |
| topic | Некрополістичні пам’ятки |
| topic_facet | Некрополістичні пам’ятки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80652 |
| work_keys_str_mv | AT zozulâsû nekropolʹblagovíŝensʹkogomonastirâvnížiní AT zozulâsû nekropolʹblagoveŝenskogomonastyrâvnežine AT zozulâsû necropolisoftheannunciationmonasteryinnizhyn |