Нова знахідка графіті зі згадкою Всеволода Ярославича у Софії Київській
Під час планомірних епіграфічних досліджень у вівтарній частині дияконника Софії Київської було виявлене графіті, в якому йдеться про дату смерті сина Ярослава Володимировича (Мудрого) Всеволода-Андрія. На сьогоднішній день це вже третє графіті, в тексті якого згадується цей князь. Перші два відомі...
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2011
|
| Назва видання: | Праці Центру пам’яткознавства |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80657 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Нова знахідка графіті зі згадкою Всеволода Ярославича у Софії Київській / В.В. Корнієнко // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 330-334. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-80657 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-806572025-02-09T21:36:43Z Нова знахідка графіті зі згадкою Всеволода Ярославича у Софії Київській Корнієнко, В.В. Рецензії, дискусійні проблеми, гіпотези, повідомлення Під час планомірних епіграфічних досліджень у вівтарній частині дияконника Софії Київської було виявлене графіті, в якому йдеться про дату смерті сина Ярослава Володимировича (Мудрого) Всеволода-Андрія. На сьогоднішній день це вже третє графіті, в тексті якого згадується цей князь. Перші два відомі науковому загалу – № 4 [1] та № 99 [2], інше ж, № 2756, публікується вперше. 2011 Article Нова знахідка графіті зі згадкою Всеволода Ярославича у Софії Київській / В.В. Корнієнко // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 330-334. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80657 uk Праці Центру пам’яткознавства application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії, дискусійні проблеми, гіпотези, повідомлення Рецензії, дискусійні проблеми, гіпотези, повідомлення |
| spellingShingle |
Рецензії, дискусійні проблеми, гіпотези, повідомлення Рецензії, дискусійні проблеми, гіпотези, повідомлення Корнієнко, В.В. Нова знахідка графіті зі згадкою Всеволода Ярославича у Софії Київській Праці Центру пам’яткознавства |
| description |
Під час планомірних епіграфічних досліджень у вівтарній частині дияконника Софії Київської було виявлене графіті, в якому йдеться про дату смерті сина Ярослава Володимировича (Мудрого) Всеволода-Андрія. На сьогоднішній
день це вже третє графіті, в тексті якого згадується цей князь. Перші два відомі
науковому загалу – № 4 [1] та № 99 [2], інше ж, № 2756, публікується вперше. |
| format |
Article |
| author |
Корнієнко, В.В. |
| author_facet |
Корнієнко, В.В. |
| author_sort |
Корнієнко, В.В. |
| title |
Нова знахідка графіті зі згадкою Всеволода Ярославича у Софії Київській |
| title_short |
Нова знахідка графіті зі згадкою Всеволода Ярославича у Софії Київській |
| title_full |
Нова знахідка графіті зі згадкою Всеволода Ярославича у Софії Київській |
| title_fullStr |
Нова знахідка графіті зі згадкою Всеволода Ярославича у Софії Київській |
| title_full_unstemmed |
Нова знахідка графіті зі згадкою Всеволода Ярославича у Софії Київській |
| title_sort |
нова знахідка графіті зі згадкою всеволода ярославича у софії київській |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Рецензії, дискусійні проблеми, гіпотези, повідомлення |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80657 |
| citation_txt |
Нова знахідка графіті зі згадкою Всеволода Ярославича у Софії Київській / В.В. Корнієнко // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 20. — С. 330-334. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Праці Центру пам’яткознавства |
| work_keys_str_mv |
AT korníênkovv novaznahídkagrafítízízgadkoûvsevolodaâroslavičausofííkiívsʹkíi |
| first_indexed |
2025-12-01T01:47:49Z |
| last_indexed |
2025-12-01T01:47:49Z |
| _version_ |
1850268629911732224 |
| fulltext |
330 ISSN 2078-0133
(с. 105–112) та стаття «Бастіонні укріплення Правобережжя XVI–XVII ст.: спро-
ба типології» (с. 113–122), в якій автор виділяє 4 основні типи розвитку бастіон-
ної системи укріплень, що використовувались у розглядуваний час в Україні.
Ознайомившись із дослідженням Олексія Глушка, викликає щирий
подив, що ця високопрофесійна праця виконана дуже молодим дослідником
– магістром, у подальшому – аспірантом. Вона характеризує автора як зріло-
го, вдумливого науковця, а його книгу – як оригінальне та цілісне історико-
архітектурне й історико-археологічне дослідження, у якому чітко виділені
специфічні риси фортечних систем України XV–XVII ст., що вирізняє їх із
масиву європейської фортечно-замкової архітектури. Без сумніву, ця моно-
графія надовго стане настільною книгою для фахівців – істориків, археоло-
гів, архітекторів, мистецтвознавців, і поповнить низку добротних наукових
видань, присвячених дослідженню давніх пам’яток України.
На жаль, доля молодого талановитого дослідника склалася трагічно –
Олексія Глушка не стало на самому початку його життя в науці, яке обіцяло
бути насиченим і плідним. Про це красномовно свідчить рецензована книга.
Ми повинні бути вдячні її укладачам і видавцям, які донесли до читача
унікальні, досить глибокі та цікаві думки й спостереження молодого вченого,
які беззаперечно можна вважати новим словом у вивченні пізньосередньовіч-
ної та ранньомодерної фортифікації на території Правобережної України.
В.В. КОРНІЄНКО
Нова знахідка графіті зі згадкою
Всеволода Ярославича у Софії Київській
Під час планомірних епіграфічних досліджень у вівтарній частині диякон-
ника Софії Київської було виявлене графіті, в якому йдеться про дату смерті
сина Ярослава Володимировича (Мудрого) Всеволода-Андрія. На сьогоднішній
день це вже третє графіті, в тексті якого згадується цей князь. Перші два відомі
науковому загалу – № 4 [1] та № 99 [2], інше ж, № 2756, публікується вперше.
Напис виконаний на фресці з образом Св. Василія Великого [3], що знахо-
диться у північно-східному куті віми приділа Свв. Іоакима та Анни (рис. 1–2).
Поверхня стародавнього тиньку в місці розташування напису сильно пошкод-
жена вибоями. На фресці простежуються 3 рядки (рис. 3), хоча не можна
виключати наявності також ще одного або кількох рядків нижче, адже під запи-
сом стародавній тиньк утрачений. Співвіднесення розмірів літер і довжини пер-
шого рядка, в якому фіксуються початок та закінчення, дозволяє встановити, що
кожен складався приблизно з 25 літер, тобто на фресці був виконаний досить
великий за обсягом текст, від якого збереглося трохи більше третини знаків.
331Праці Центру пам'яткознавста, вип. 20, К., 2011
На початку верхнього рядка можемо розпізнати літери ÌÖ з надрядковою
Ñ, що є традиційним скороченням слова ìhñ#öà. Наступні два знаки пошко-
джені вибоєм, ідентифікувати їх не є можливим. Контекст і контури вибою
дозволяють реконструювати тут 2 літери À, одна з яких є закінченням першо-
го слова, а інша – початком другого. Далі на фресці чітко читаються чотири
літери ÏÐÈË, які однозначно визначаються як середня частина назви місяця
– àïðèë#. Наступні 3 знаки пошкоджені. Перший із них має реконструювати-
ся як закінчення # назви місяця. Дві останні за контекстом як складова тра-
диційної формули пам’ятного напису – можуть бути ідентифіковані як при-
йменник âú або 2 цифри дати. Вірогідний варіант їх реконструкції розгляне-
мо нижче. Незважаючи на пошкодження, наступна літера за контурами впев-
нено читається як Ä і має визначатися як початок слова ä(ü)íü. Далі тиньк
сильно пошкоджений великим вибоєм, простежуються 2 верхні фрагмен-
ти літер у вигляді невеликих дуг, завдяки чому вони можуть бути реконстру-
йовані як Å та Ñ. Наступна літера Ò збереглась повністю, за нею простежу-
ються 2 пошкоджені літери. Перша може бути визначена як Î або À, друга –
Ð або Â, від якої вціліла щогла та фрагмент верхньої петлі. Передостанній
знак знищений вибоєм, останній упевнено ідентифікується як Ñ. Відтак, зва-
жаючи на наявні чітко визначені літери останнє слово першого рядка слід
реконструювати як дієслово ïðåñòàâèñ#, закінчення якого у вигляді літери ¤
добре помітне на початку другого рядка.
Враховуючи структуру тексту першого рядка, як зазначено вище, 2 пошко-
джені літери перед словом äüíü можна реконструювати або як зазначення дати
²Ã (=13) або ж як прийменник âú. Спробуємо з’ясувати, який варіант є більш
вірогідним. Між збереженою в рядку літерою ä та фрагментарно збереженими
літерами åñ відстань така, що дозволяє розмістити не більше чотирьох літер –
закінчення íü в слові äüíü та початок ïð у слові ïðåñòàâèñ#. Відтак, якщо ми
реконструюємо в цьому місці прийменник âú, то після слова äüíü, відповідно
до структури формули, мали би бути вказані літери дати ²Ã. Адже для умови
їх відсутності традиційна формула пам’ятного запису втрачає сенс. Але для
цих двох літер просто не вистачає місця. Тож більш вірогідним скидається на
те, що дата ²Ã стояла перед словом äüíü, хоча, звичайно ж, не можна виклю-
чати, що автор графіті міг пропустити дату за неуважністю та реконструювати
2 пошкоджені літери як âú. Однак, подальші спостереження над текстом (адже
нижче автором наводиться дата смерті згадуваної в записі особи) дозволяють
реконструювати втрачені літери як прийменник âú.
Як уже зазначалося вище, другий рядок розпочинається з літери ¤.
Наступний знак практично повністю знищений вибоєм, далі чітко читають-
ся літери ÑÅ. Дві наступні за ними сильно пошкоджені, проте за збереже-
ними контурами вони відносно впевнено можуть бути реконструйовані як
склад ÂÎ. Незважаючи на часткову руйнацію прорізів, наступні літери також
332 ISSN 2078-0133
за контурами впевнено ідентифікуються як ËÎÄÚ. Закінчення рядка не збе-
реглося через вивал стародавнього тиньку. Відтак, у другому рядку рекон-
струюється лише одне слово, яке є ім’ям померлої людини – Âñåâîëîäú.
На початку третього рядка чітко читаються 2 літери ò, над якими збе-
реглися залишки титла, за ними – U. Наступні 3 знаки сильно пошкодже-
ні вибоєм, але за збереженими частинами вони впевнено ідентифікуються
як склад ÌÅÐ. Літера за ними знищена вибоєм, а 3 інші, хоча й частково
пошкоджені, проте впевнено визначаються як Ú, Ñ та Å. Відтак, у третьому
рядку читається цифра 13 та реконструюється дієслово uìåðëú.
Отже, наявний на стіні текст може бути представлений наступним чином:
З розбивкою на слова та відновленням втрачених фрагментів [4]:
Ì(h)ñ(#)ö[à à]ïðèë[#] [âú] ä(ü)[íü ïðåñ]òàâ[è]ñ# [Â]
ñåâîëîäú …ò uìåð[ë]ú ñå[ðåäî\] …
Місяця квітня вдень приставився Всеволод … 13-го помер середою …
Зважаючи на розташування графіті у вівтарній частині, його автором
найвірогідніше був софійський клірик. Доволі цікаво, що він фактично
повідомив ту саму інформацію щодо смерті Всеволода Ярославича, що й
дружинник князя Дмитро, автор графіті № 4: Âú âåëèêûè ÷åòâåðãú ðàêà
ïîëîæåíà áûñòú. Îòî Àíúäðå# ðqñúñêûè êúí#zú áëàãûè. À Äìèòðú
jàëú îòðî÷úêú åãî ìhñ#öà àïðèë# âú ²Ä. À áå ñåðåäå qìúðëú ïî
îáhäå [5]. Тож, обидва автори зазначають, що князь помер удень, уточ-
нюючи літописне повідомлення під 1093 р.: ïðåñòàâèñÿ âåëèêûé êíÿçü
Âñåâîëîäú, ñûíú ßðîñëàâëü, âíóêú Âîëîäèìåðü, ìhñÿöà àïðèëÿ âú
13 äåíü, à ïîãðåáåíú áûñòü 14 äåíü íåähëè ñóùè òîãäà ñòðàñòíhé
è äíè ñóùþ ÷åòâåðòêó, â
îíú æå ïîëîæåíú áûñòü âú
ãðîáh â âåëèöhé öåðüêâè
ñâÿòûÿ Ñîôüÿ [6]. Хоча оби-
два графіті не містять указів-
ки року виконання, контек-
стний аналіз дозволяє дату-
вати час виконання записів
№ 4 та № 2756 другою дека-
дою квітня 1093 р., а най-
вірогідніше – до 14 квітня,
коли Всеволода Ярославича
333Праці Центру пам'яткознавста, вип. 20, К., 2011
поховали у Софійському соборі.
Для цього у північній внутрішній
галереї храму було зведено великий
склеп-усипальню [7]. Залишки цього
склепу в 1952 р. були досліджені
археологом М. Каргером [8]. Вони
мали вигляд двох відрізків перего-
родки, яка проходила поперек гале-
реї, сполучаючи її північну та пів-
денну стіни. Ці відрізки перегородки,
зведеної впритул до східної поверхні
пілонів стін галереї, мають товщи-
ну до 0,45 м і лежать на 15 см нижче
сучасного рівня підлоги; вони збе-
реглися на висоту 20 см. Зважаючи
на те, що їх складено з плінфи на
світло-рожевому цем’янковому роз-
чині й вони закривають нижню час-
тину фресок стін, ці фрагменти є
залишками давньоруського цегляно-
го склепу, побудованого вже після
основного розпису собору. Причому
східна поверхня обох відрізків збе-
регла на собі залишки фрескового
тиньку з темно-червоним (пурпуро-
вим) пофарбуванням. Саме над цим
склепом-усипальнею був видряпа-
ний знак-тризуб, що атрибутований
автором даної статті як приналежний
Всеволоду Ярославичу [9].
Джерела та література
1. Высоцкий С.А. Древнерусские надписи Со-
фии Киевской ХІ–XIV вв. Выпуск І. – К., 1966. –
С. 18–24, табл. V–VI. Прочитання коригували В.
Орел та А. Кулик (див.: Орел В., Кулик А. Замет-
ки о древних киевских граффити // Археологія. – 1995. – № 1. – С. 127–128), А. Залізняк [див.:
Зализняк А.А. К изучению древнерусских надписей // Янин В.Л., Зализняк А.А., Гиппиус А.А.
Новгородские грамоты на бересте (Из раскопок 1997–2000 гг.). – Т. ХІ. – М., 2004. – С. 258–262).
Нові результати дослідження див.: Корнієнко В.В. Графіті зі згадкою Всеволода Ярославича в
світлі нових епіграфічних досліджень в Софії Київській // Видубицький Михайлівський мона-
стир – погляд крізь віки. Збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 940-літтю Свято-
Михайлівського Видубицького монастиря (Київ, 17 вересня 2010 р.). – К., 2010. – С. 365–367.
334 ISSN 2078-0133
2. Высоцкий С.А. Средневековые надписи Софии Киевской (по материалам граффити XI–XVII вв.).
– К., 1976. – С. 9–12, табл. I–II,1. Нові результати дослідження див.: Корнієнко В.В. Вказана
праця. – C. 367–369.
3. Фреска як образ святителя Василія Великого за іконографією атрибутиована В. Сарабьяновим
– його доповідь «Образ священства в росписях Софии Киевской» на ХІХ-й Всеросійській
науковій сесії візантиністів «Российское византиноведение: традиции и перспективы» (Мо-
сква, Московський державний університет ім. М.В. Ломоносова, історичний факультет,
27–29 січня 2011 р.).
4. Згідно прийнятої методики автора даної статті (див.: Корнієнко В.В. Корпус графіті Софії Київської
(ХІ – початок XVIII ст.). Ч. 1: Приділ св. Георгія Великомученика. – К., 2010. – С. 6–7) під
час реконструкції текстів використовуються 4 види дужок. У квадратних подаються втрачені
внаслідок пошкоджень тиньку літери, у круглих – помилково або спеціально пропущені авто-
ром, у т. ч. й при скороченні слів, у фігурних – реконструйовані за змістом слова або доповнення
незакінчених слів, у скісних – випадкове подвоєння літер, обумовлене ушкодженням штукатур-
ки в процесі видряпування літери та необхідністю її додаткового написання.
5. Текст подається відповідно до дослідження автора без указівки втрачених і пропущених літер за
виданням: Корнієнко В.В. Графіті зі згадкою… – С. 367.
6. Бугославский С.А. Текстология Древней Руси. Повесть временных лет. – М., 2006. – С. 238.
7. Нікітенко Н.М. Під покровом Святої Софії. Некрополь Софійського собору в Києві. – К., 2000. –
С. 39; Никитенко Н. Святая София Киевская. – К., 2008. – С. 358–359.
8. Науковий архів Національного заповідника «Софія Київська», НАДР 918: Каргер М.К. Отчет об
археологическом исследовании в Киевском Софийском соборе в 1952 г., арк. 23–24.
9. Нікітенко Н.М., Корнієнко В.В. Княжий знак Всеволода Ярославича в графіті Софії Київської
// Видубицький Михайлівський монастир – погляд крізь віки. Збірник матеріалів наукової
конференції, присвяченої 940-літтю Свято-Михайлівського Видубицького монастиря (Київ, 17
вересня 2010 р.). – К., 2010. – С. 302–312.
Г.М. БИЧКОВСЬКА
Видавнича діяльність Центру пам’яткознавства
НАН України і УТОПІК*
Центр пам’яткознавства Національної академії наук України і Українського
товариства охорони пам’яток історії та культури розпочав свою видавни-
чу діяльність майже відразу після свого заснування – спільним рішенням
Президії АН України та Головної ради Українського товариства охорони
пам’яток історії та культури у травні 1991 р. Ця науково-дослідна устано-
ва була покликана об’єднати зусилля академічної науки та громадськості для
зміцнення теоретичного підґрунтя пам’яткознавчих досліджень, вироблення
сучасних наукових підходів до виявлення та визначення категорій пам’яток,
відновлення історико-культурного середовища міст і сіл України, розширення
наукового співробітництва з провідними зарубіжними пам’яткознавчими цен-
трами. Практична діяльність Центру була спрямована на вирішення завдань
* У даному випуску збірника ми починаємо друкувати огляд видавничої діяльності
Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК за 1991–2011 роки.
|