Регіональний зерновий підкомплекс: сучасний стан, проблеми та зв'язок з ринком продовольства
Зернопродуктовый подкомплекс АПК является важной составляющей экономики Украины, его развитие в большей мере определяет уровень обеспечения населения достаточным количеством отечественных продуктов питания и социально-экономическую ситуацию в стране. Зернопродуктовий підкомплекс АПК є важливою склад...
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80667 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Регіональний зерновий підкомплекс: сучасний стан, проблеми та зв'язок з ринком продовольства / В.М. Ганганов // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 111. — С. 19-22. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860258555167244288 |
|---|---|
| author | Ганганов, В.М. |
| author_facet | Ганганов, В.М. |
| citation_txt | Регіональний зерновий підкомплекс: сучасний стан, проблеми та зв'язок з ринком продовольства / В.М. Ганганов // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 111. — С. 19-22. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Зернопродуктовый подкомплекс АПК является важной составляющей экономики Украины, его развитие в большей мере определяет уровень обеспечения населения достаточным количеством отечественных продуктов питания и социально-экономическую ситуацию в стране.
Зернопродуктовий підкомплекс АПК є важливою складовою економіки України, його розвиток великою мірою визначає рівень забезпечення населення достатньою кількістю вітчизняних продуктів харчування та соціально-економічну ситуацію в країні.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:52:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
19
Підсумки фінансової діяльності Поземельного селянського банку будуть підведені в наступній статті.
Висновки
1. Організація Поземельного селянського банку свідчить про те, що царський уряд був вимушений піти
на те, щоб до складу рад банків входили місцеві керівники, які добре знали стан справ на місцях.
2. Банки створювалися з метою створення товарних селянських господарств, з привіле для приватних
селян, вихиднями їх общини.
3. Поземельний селянський банк був знаряддям уряду в розвитку ринку землі на основі надання
кредитів селянам для викупу поміщицьких угідь.
Ганганов В.М.
РЕГІОНАЛЬНИЙ ЗЕРНОВИЙ ПІДКОМПЛЕКС: СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ
ТА ЗВ'ЯЗОК З РИНКОМ ПРОДОВОЛЬСТВА
Вступ. Серед галузей рослинництва найважливішою є зернове господарство. Це основа всього сільсь-
когосподарського виробництва. Так, від зерна і продуктів його переробки значною мірою залежить і
могутність держави, і добробут її населення. Зернове господарство формує продовольчий фонд і постачає
фуражне зерно тваринництву, створює резервні державні запаси зерна і дає продукцію на експорт.
Зерно як цінний незамінний продукт харчування становить основу продовольчого фонду, воно не-
обхідне для задоволення потреб тваринництва в концентрованих кормах, і як важливе джерело виробництва
молока, м’яса, яєць та інших продуктів. Зернове господарство поставляє сировину багатьом галузям пере-
робної промисловості і є основою функціонування і розвитку борошномельної, комбікормової пивоварної,
спиртової та інших галузей.
Зерно необхідне для створення і поповнення державних запасів і резервів, що використовуються в над-
звичайних ситуаціях. Це також важливий експортний продукт. В умовах поглиблення міжнародного поділу
праці, економічних відмінностей краї і неоднакової забезпеченості іх зерном власного виробництва цей
продукт стає одним з найважливіших об'єктів зовнішньої торгівлі.
Основна частина. Україна належить до країн із значними обсягами виробництва зерна. Хоч вона і ви-
робляє зерна значно менше, ніж найбільші виробники у світі (Китай, США, Індія, Росія), та в Європі вона-
поступається лише Франції, а в останні роки – і Німеччині.
Як відмічають провідні вчені-регіоналісти Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Горська О.В., Фащевський
М.І., Антоньєва Л.С. та ін., зернове господарство розміщене у відповідності з особливостями природно-
економічних зон України. В Поліссі зернові займають 2,1–2,3 млн. га, або 40–45% посівної площі цієї зони.
Тут більше всього вирощують жита (60–65% його валового збору в Україні) та зернобобових культур; ви-
робляється 6% товарного зерна, 1/6 валового збору гречки та ячменю, 10% пшениці.
В Лісостепу зернові вирощують на площі близько 5 млн. га, що становить 40–50% всієї посівної площі.
Основна зернова культура Лісостепу – озима пшениця, площа якої становить більш як 2 млн. га; вирощу-
ють також кукурудзу на зерно, ячмінь та зернобобові. Лісостепова зона виробляє близько 40% пшениці,
35% кукурудзи, 40% ячменю, 40% проса, 64% гречки, 27% жита.
В Степовій зоні площа під зерновимидорівнює 6,5–7 млн. га, що становить 55% всієї посівної площі зо-
ни. Основні зернові культури Степу – озима пшениця і кукурудза на зерно, ячмінь, просо, рис. В Степу ви-
рощують 50–48% всього зерна України, 50% пшениці, 60% кукурудзи, 43% ячменю, 53% проса, 100% рису.
В Степовій зоні виробляється найбільш якісне зерно.
Зернове господарство є основною базою, що формує зернопродуктовий підкомплекс АПК. До його
складу входить: вирощування зерна, його заготівля, зберігання; ряд галузей харчовоїпромисловості, що пе-
реробляють і використовують перероблену зернову продукцію (борошномельна, хлібопекарська, макарон-
на, кондитерська, виробництво харчових концентратів, спиртова, крохмале-патокова та пивоварна); се-
лекція і насінництво зернових культур, виробництво засобів виробництва, що забезпечують його
функціонування; інфраструктура, що обслуговує цей підкомплекс.
Зернопродуктовий підкомплекс АПК є важливою складовою економіки України, його розвиток вели-
кою мірою визначає рівень забезпечення населення достатньою кількістю вітчизняних продуктів харчуван-
ня та соціально-економічну ситуацію в країні.
Перехід до ринкової економіки спричинив докорінні зміни в економічних відносинах між товаровироб-
никами і споживачами агропромислової продукції, змінилися і функції держави. Її організаційну роль по-
ступово беруть на себе вільні ринкові інститути, які сприяють створенню нових форм господарських
зв’язків між підприємствами суміжних галузей. Однак важливо, щоб ринкові інституції розвивались не
тільки на національному, а й на регіональному рівні, зв’язуючи в єдину систему регіональний,
національний і світовий ринки. Лише за таких умов товаровиробник зможе повною мірою скористатися ви-
годами кон’юнктури ринків, правильно побудувати свою маркетингову стратегію: товарну і цінову
політику, політику товаропросування.
Актуальність формування регіональних аграрних ринків, і зернового, зокрема, зумовлена необхідністю
швидкого і цілеспрямованого переведення вітчизняної економіки на ринкові засади. Від практичного
здійснення науково-обгрунтованих принципів і механізмів створення повноцінних ринків залежатиме ре-
зультативність здійснюваних економічних реформ в АПК країни та окремих регіонів. В перспективі це ви-
значатиме місце українського аграрного сектора та участь регіонів у світовому поділі праці.
Москалев М., Солопов В. відзначають, що становлення регіональних зернових ринків в Україні прохо-
Ганганов В.М.
РЕГІОНАЛЬНИЙ ЗЕРНОВИЙ ПІДКОМПЛЕКС: СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ЗВ'ЯЗОК
З РИНКОМ ПРОДОВОЛЬСТВА
20
дить під впливом сукупності мікро- та макроекономічних чинників. Ефективне формування та
функціонування регіонального ринку зерна вимагає їх врахування та визначення чітких методичних
підходів для прийняття відповідних організаційно-економічних рішень, які б до того ж враховували особ-
ливості регіонального розвитку виробництва та збуту зернової продукції.
Справедливо відмічають Николаев Є.В., Ізотов О.М., Грицай А.Д., що Причорноморський регіон тра-
диційно займає одне з провідних місць у формуванні товарних ресурсів зерна в Україні. Цьому сприяє
історично сформована зернова спеціалізація цього регіону. Повністю задовольняючи власні потреби у зер-
новій продукції, регіон має можливість продавати на українському ринку та експортувати значну частину
вирощеного врожаю. Наявність найкращих у світі чорноземів, розгалуженої сітки автомобільних та
залізничних шляхів, річкового та морського сполучення, поряд із сприятливим кліматом для вирощування
більшості зернових культур, створюють необхідні умови для організації ефективного виробництва високо-
якісного продовольчого зерна в регіоні. Зерно, вирощене в господарствах Причорномор’я є цілком конку-
рентоспроможним на національному і світовому ринках як по якості, так і по собівартості. Проте скориста-
тися в повній мірі своїми вигодами регіон не спромігся.
Ми цілком підтримуємо точку зору Бабарика Г.М., який вважає, що вимоги сьогоденної практики пере-
ведення вітчизняної економіки на ринкові засади зумовлюють актуальність розробки теоретико-
методичних основ формування регіональних аграрних ринків, в тому числі зернового. Регіональний ринок
зерна – це система економічних відносин з приводу купівлі-продажу зернової продукції в межах певного
регіону. Регіон, на нашу думку – це окреме територіальне утворення, яке є частиною єдиного економічного
поля, воно виконує посередницьку роль між макро- і мікроекономікою, забезпечуючи при цьому оптималь-
не функціонування всіх систем: економічних, соціальних, політичних.
Багаторівневий характер ринку зумовлює логіку його структуризації за територіальною ознакою, що
дає можливість досліджувати його в розрізі просторового розміщення. Такий підхід цілком відповідає спе-
цифіці аграрного виробництва, що характеризується територіальною розосередженістю та залежністю від
природно-кліматичних умов. Регіональні ринки, слугуючи основою ринкової ієрархічної піраміди, склада-
ють національні ринки, сукупність яких формує загальний світовий ринок.
Таким чином, зерновий регіональний ринок знаходиться в багатовимірному просторі. Його систему ко-
ординат по вертикалі формує територіальний вектор, по горизонталі площину формують, з одного боку, га-
лузі сільського господарства, а з іншого – виробники, споживачі та ринкова інфраструктура, елементи якої
слугують з’єднуючою ланкою між ними.
Розвиток зернового ринку Причорномор’я відбувається за загальними законами і механізмами ринку.
Проте він має свої характерні особливості в організації: історично сформована спеціалізація на виробництві
та експорті високоякісного продовольчого зерна; наявність досить розгалуженої збутової інфраструктури та
близькість до морських і річкових портів. Ці, та деякі інші особливості позитивно впливають на ефек-
тивність та конкурентоспроможність виробленої в регіоні зернопродукції при продажу її на національному
та світовому ринках.
З набуттям незалежності Україна перетворилася на експортера зерна світового рівня. Найбільша пито-
ма вага припадає на пшеницю. Водночас очікуваного напевного зиску від продажу, як окремий селянин так
і держава в цілому не отримують.
Загальновизначеним фактором є думка про те, що кращої у всіх відношеннях культури для всієї тери-
торії України, ніж пшениця, не має. Однак головним критерієм виробників залишається валовий збір зерна,
але ж в ринкових умовах головними показниками господарювання є величина прибутку з одиниці площі і
високого рівня цього показника можна досягти лише в тому разі, якщо пшениця буде конкурентоспромож-
ним товаром на внутрішньому, і головне на світовому ринку, тобто якщо собівартість пшениці буде по-
рівняно низькою, а якість навпаки якомога вищою.
Щоб отримати належний зиск від експорту пшениці, Україна повинна виходити на світовий ринок із
зерном, вміст білка в якому становить 12–15% (тобто із зерном першого, другого і в найгіршому разі треть-
ого класу), а сила борошна перебуває щонайменше в межах 250–400 о.а. Україна має всі без винятку пере-
думови вирощування саме такого зерна. Для цього треба реалізувати стратегію вирощування пшениці, яка
включає вирішення таких основних проблеми: оптимізація площ посіву і рівня врожайності, системи удоб-
рення пшениці і сортової політики.
З представлених досліджень провідних вчених Ради по вивченню продуктивних сил України НАН Ук-
раїни можна зробити висновок, що Причорноморський економічний регіон завдяки своїм грунтово-
кліматичним умовам та сформованим історією краю землеробними традиціями, сприятливими для вирощу-
вання зернових культур, завжди був і залишається винятком у плані стратегічного забезпечення України
високоякісним зерном. Це регіон, у якому вирощується п’ята частина валового збору зерна України.
Ми погоджуємося з твердженнями М.М.Гаврилюка, М.А.Литвиненка, М.О.Кіндрука, які підмічають,
що підвищення урожайності зернових культур залежить від комплексу технологічних, організаційно-
економічних і природних чинників, серед яких вирішальне значення має освоєння таких складових
інтенсивної технології, як:
− правильний підбір сортів, що менше пошкоджуються шкідниками і хворобами, характерними для дано-
го регіону;
− дотримання сівозмін;
− дотримання оптимальних строків посіву та збирання зернових;
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
21
− впровадження науково-обгрунтованої системи добрив, що забезпечує ріст врожайності, поліпшення
якості продукції і підвищення родючості грунту тощо.
Таким чином, у Причорноморському регіоні є реальні можливості стати зоною гарантованого вироб-
ництва зерна, як для підприємств переробної промисловості України, так і на експорт.
При цьому в регіоні більшу увагу приділяли озимій пшениці, яка є головною зерновою культурою в
регіоні. Вона займає найбільшу питому вагу у посівах зернових, невибаглива, характеризується високим
рівнем врожаю та невисокими витратами.
Пшениця - одна з основних і найдавніших рослин у світі. На сьогодні найбільші площі під пшеницею –
в Індії та Росії, але найбільші в світі обсяги зерна цієї культури виробляють у ЄС – 25 (понад 100 млн т, у т.
ч. в 2005 /06 МР – близько 123 млн га), де значно вищі показники врожайності. Зокрема, якщо порівняти
середні показники виробництва за останні три сезони, в ЄС – 25 валовий збір пшениці майже в два рази
більший, ніж в Індії, та в тричі більший, ніж у Росії. Другий світовий виробник пшениці – Китай, за яким
ідуть Індія, США та РФ.
Щодо світової торгівлі пшеницею, обсяг річного експорту – імпорту зерна цієї культури перевищує 100
млн т і становить близько 108 –109 млн т, із яких майже 25 % на зовнішні ринки постачають Сполучені
Штати та країни Євросоюзу. Рекордними для України за обсягами експорту пшениці був 2002/ 03 МР, тоді
із показниками експорту на рівні 6,5 млн т країна посіла сьоме місце серед постачальників пшениці на
імпортні ринки.
Головний імпортер пшениці – Єгипет. Ця країна за рік стабільно завозить 6 – 8 млн т. Єгипет зазвичай
виробляє менше, ніж ввозить, тобто в структурі споживання домінує імпортована пшениця. Далі можна на-
звати ЄС - 25 із річним імпортом від 5 до 14 млн. т. При цьому ЄС – нетто – експортер пшениці, навіть у
2002/03 МР, коли було ввезено рекордні 14 млн т, еспорт становив близько 20 млн т. По 5 % світової
торгівлі останніми роками припадає на Японію, Бразилію та Алжир (5,5 – 5,7 млн т). Ці країни завжди серед
провідних імпортерів (Японія, завозить у межах 5,5 – 6,2 млн т, Бразилія 5,2 - 7,7 млн т, Алжир 4,0 – 6,1 млн
т). Час від часу істотні обсяги пшениці імпортує Китай (до 7 млн т). Останнім часом ця країна є нетто –
імпортером, хоча в окремі сезони імпорту тут не було або експортували пшениці більше, ніж імпортували.
Новий сезон навряд чи буде сприятливий для експорту пшениці з України, бо перспективи врожаю не
обіцяють значних експортних надлишків (хіба що в секторі фуражної пшениці), ймовірним є імпорт продо-
вольчої пшениці. На глобальному рівні теж очікується зниження виробництва пшениці, проте міжнародні
експерти не включають зростання обсягів світової торгівлі (можуть перевищувати 110 млн т).
Таблиця 1. Світове виробництво пшениці у 2003/04/05 МР, млн тонн
№ Провідні виробники 2002 - 2003 2003 - 2004 2004 - 2005
1. Китай 90,29 86,49 91,95
2. Індія 71, 81 65,10 72,06
3. США 43,71 63,81 58,74
4. Росія 50,55 34,10 45,40
5. Канада 16,20 23,55 25,86
6. Австралія 10,13 26,13 22,60
7. Пакистан 18,23 19,18 19,50
8. Туреччина 16,80 16,80 18,50
9. Аргентина 12,30 14,50 16,00
10. Іран 12,45 13,50 14,00
11. Україна 20,56 3,60 17,50
12. Казахстан 12,60 11,00 9,95
13. Єгипет 6,30 6,44 7,18
14. Узбекистан 5,00 5,40 5,50
15. Бразилія 2,93 5,85 5,85
16. Румунія 4,30 2,00 6,50
17. ЄС - 15 0 0 0
18 ЄС - 25 124,83 196,88 136,77
Інші країни 45,36 45,09 49,43
Усього у світі 557,69 554,58 628,83
Що стосується ячменю, то А.Никифоров, Л.Рагузіна, Г.Никифорова, відмічають, що ця культура нале-
жить до числа найдавніших культурних рослин. За площами культивування та обсягами виробництва ячме-
ню Україна виходить до п’ятірки найпотужніших світових виробників цієї культури разом із ЄС, Росією,
Австралією та Канадою. Ці країни є й провідними експертами. Якщо казати про головних споживачів, то до
вже названих країн слід додавати Туреччину, Саудівську Аравію та Сполученні Штати, з яких Туреччина та
США, покривають свої потреби за рахунок свого виробництва, Саудівська Аравія є найбільшим світовим
імпортером фуражного ячменю. До вагомих споживачів, із досить високою часткою імпорту, належить Ки-
тай (другий за обсягами світовий імпортер ячменю).
Основні обсяги фуражного ячменю з України експортують до країн Близького Сходу, найбільші
відвантаження традиційно здійснюють у Саудівську Аравію. Український ячмінь продають також Північній
Африці. У цьому регіоні найуспішніше освоюємо ринки Тунісу, Лівії та Марокко.
У 2004/05 МР з України було експортовано в 4,32 млн т ячменю, з них 1,8 млн т – в Саудівську Аравію,
Ганганов В.М.
РЕГІОНАЛЬНИЙ ЗЕРНОВИЙ ПІДКОМПЛЕКС: СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ЗВ'ЯЗОК
З РИНКОМ ПРОДОВОЛЬСТВА
22
близько півмільйона тон в Йорданію, понад 400 тис. т в Іран та Сирію, 370 тис. т в Ізраїль. Підвищений екс-
портний попит сприяє стабільності цін на фуражний ячмінь, що з одного боку вигідно сільгоспвиробникам,
які його вирощують, а з іншого обумовлює зниження внутрішнього споживання ячменю на корм. Найбільш
вірогідно, доки суттєво не поліпшиться фінансовий стан тваринницької галузі та не відновиться поголів’я,
обсяги експортного збуту фуражного ячменю залишатимуться суттєвими.
Експерти прогнозують зниження світового споживання зернових, порівняно з поточним сезоном, зни-
ження станеться за рахунок істотного використання зернових на корми в країнах ЄС, СНД, Південно –
Східної Азії та Канаді, що пов’язано із пташиним грипом.
Таблиця 2. Світове виробництво ячменю у 2003/04/05 МР, млн. т
№ Провідні виробники 2002 -2003 2003 - 2004 2004 -2005
1. РФ 18,70 18,00 17,20
2. Канада 7,49 12,33 13,19
3. Україна 10,36 6,85 11,10
4. Австралія 3,87 10,39 7,70
5. Туреччина 7,20 6,90 7,40
6. США 4,94 6,06 6,09
7. Китай 3,32 2,72 2,90
8. ЄС - 15 0,0 0,0 0,0
9. ЄС -25 56,51 54,83 61,75
Інші країни 21,49 23,91 26,03
Усього в світі 133,88 141,98 153,36
Висновки. Регіональний ринок зерна – система економічних відносин з приводу купівлі-продажу зер-
нової продукції в межах певного територіального простору. Регіональні ринки, слугуючи основою ринкової
ієрархічної піраміди, складають національні ринки, сукупність яких формує загальний світовий ринок. Си-
туація на сучасному світовому ринку складається таким чином, що саме регіони виступають повноправни-
ми представникам країн, спеціалізуючись на виробництві і торгівлі характерними для них видами про-
дукції. Досліджуваний регіон має ряд особливостей, які вважаємо за конкурентні переваги над іншими ви-
робниками зернової продукції. Перш за все, це сприятливі природно-кліматичні умови, які дозволяють ви-
рощувати високоякісне продовольче зерно. По-друге, віками відпрацьовані технології, наявність великих
масивів найкращих у світі чорноземів дозволяють вирощувати зерно з відносно низькою виробничою
собівартістю. По-третє, досвід реалізації на вітчизняному та світовому ринках, наявність збутової
інфраструктури і близькість до морських портів можуть забезпечувати найменші, порівняно з іншими
регіонами, витрати маркетингового ланцюга. В кінцевому результаті, ці фактори позитивно впливатимуть
на конкурентоздатність регіону на зернових ринках.
Джерела та література
1. Насінництво й насієзнавство зернових культур / М.М.Гаврилюк, М.А.Литвиненко, М.О.Кіндрук. –К.:
Аграрна наука, 2003.– 240 с.
2. Обзор рынка зерновых и продуктов их переработки // Хранение и переработка зерна.– 2006. – №1.– С.
6–8.
3. Пазій І.П., Бабарика Г.М., Єгорова Н.Ю. Фінансування та ефективність державної підтримки розвитку
селекції і насінництва зернових культур в Україні // Економіка АПК. – 2005. – № 8. – С. 116–120.
4. Плотнікова М.Ф. Розвиток підприємств зернопродуктового підкомплексу в сучасних умовах // Еко-
номіка АПК. – 2005. – № 9. – С. 35–41.
5. Прогноз урожая зерновых культур в Украине // Хранение и переработка зерна. – 2006. – № 1. – С. 6–8.
6. Рибка В.С. Резерви підвищення продуктивності і економічної ефективності виробництва ярої пшениці в
умовах південного Степу України/ В.С. Рибка, О.В. Ковтун, О.В. Андрійченко // Хранение и перера-
ботка зерна. – 2006. – № 1. – С. 15–16.
7. Рыбчинский Р.С. Общая характеристика зернозаготовительной отрасли Украины // Хранение и перера-
ботка зерна.– 2006. –№ 1.– С. 15–16.
Гирля С.М.
РОЗРОБКА СТРАТЕГІЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВИРОБНИЦТВА –
ЗАПОРУКА УСПІШНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РИНКУ
Вступ. Конкурентоспроможність продукції та конкурентоспроможність підприємства співвідносяться
між собою як частина і ціле. Можливість господарства конкурувати на певному товарному ринку безпосе-
редньо залежить від конкурентоспроможності продукції, а також сукупності економічних методів управ-
ління діяльністю підприємства, що здійснюють вплив на результати конкурентної боротьби.
При виході підприємства на зовнішній ринок, конкурентоспроможність підприємства це здатність рин-
кового суб’єкта діяти в довготерміновому періоді на світовому ринку, тривалий час відстоювати власні пе-
реважні позиції завдяки використанню ефективної стратегії, отримуючи прибуток, достатній для науково-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-80667 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:52:33Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ганганов, В.М. 2015-04-21T15:28:12Z 2015-04-21T15:28:12Z 2007 Регіональний зерновий підкомплекс: сучасний стан, проблеми та зв'язок з ринком продовольства / В.М. Ганганов // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 111. — С. 19-22. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80667 Зернопродуктовый подкомплекс АПК является важной составляющей экономики Украины, его развитие в большей мере определяет уровень обеспечения населения достаточным количеством отечественных продуктов питания и социально-экономическую ситуацию в стране. Зернопродуктовий підкомплекс АПК є важливою складовою економіки України, його розвиток великою мірою визначає рівень забезпечення населення достатньою кількістю вітчизняних продуктів харчування та соціально-економічну ситуацію в країні. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Регіональний зерновий підкомплекс: сучасний стан, проблеми та зв'язок з ринком продовольства Article published earlier |
| spellingShingle | Регіональний зерновий підкомплекс: сучасний стан, проблеми та зв'язок з ринком продовольства Ганганов, В.М. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Регіональний зерновий підкомплекс: сучасний стан, проблеми та зв'язок з ринком продовольства |
| title_full | Регіональний зерновий підкомплекс: сучасний стан, проблеми та зв'язок з ринком продовольства |
| title_fullStr | Регіональний зерновий підкомплекс: сучасний стан, проблеми та зв'язок з ринком продовольства |
| title_full_unstemmed | Регіональний зерновий підкомплекс: сучасний стан, проблеми та зв'язок з ринком продовольства |
| title_short | Регіональний зерновий підкомплекс: сучасний стан, проблеми та зв'язок з ринком продовольства |
| title_sort | регіональний зерновий підкомплекс: сучасний стан, проблеми та зв'язок з ринком продовольства |
| topic | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80667 |
| work_keys_str_mv | AT ganganovvm regíonalʹniizernoviipídkomplekssučasniistanproblemitazvâzokzrinkomprodovolʹstva |