Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія
Статья посвящена актуальным проблемам разработки основных принципов формирования региональной инновационно-инвестионной стратегии. Предложена модель взаимовлияния факторов формирования указанной стратегии. Обобщены имеющиеся наработки по видам региональных стратегий. Стаття присвячена актуальним про...
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2007 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80670 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія / Е.М. Забарна // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 111. — С. 28-31. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-80670 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Забарна, Е.М. 2015-04-21T15:42:56Z 2015-04-21T15:42:56Z 2007 Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія / Е.М. Забарна // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 111. — С. 28-31. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80670 Статья посвящена актуальным проблемам разработки основных принципов формирования региональной инновационно-инвестионной стратегии. Предложена модель взаимовлияния факторов формирования указанной стратегии. Обобщены имеющиеся наработки по видам региональных стратегий. Стаття присвячена актуальним проблемам розробки принципів формування регіональної інноваційно-інвестиційної стратегії. Узагальнено наявні розробки щодо видів регіональних стратегій. Запропоновано модель взаємовпливу факторів формування інноваційно-інвестиційної стратегії. The article dedicated to actual problem of establishing main principal of forming regional innovation-investitional strategy/ The model of correlation of factors of this strategy is proposed. Existing experience in exploring different kinds of regional strategies is closely viewed and systematized. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія |
| spellingShingle |
Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія Забарна, Е.М. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title_short |
Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія |
| title_full |
Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія |
| title_fullStr |
Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія |
| title_full_unstemmed |
Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія |
| title_sort |
регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія |
| author |
Забарна, Е.М. |
| author_facet |
Забарна, Е.М. |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| publishDate |
2007 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Культура народов Причерноморья |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| format |
Article |
| description |
Статья посвящена актуальным проблемам разработки основных принципов формирования региональной инновационно-инвестионной стратегии. Предложена модель взаимовлияния факторов формирования указанной стратегии. Обобщены имеющиеся наработки по видам региональных стратегий.
Стаття присвячена актуальним проблемам розробки принципів формування регіональної інноваційно-інвестиційної стратегії. Узагальнено наявні розробки щодо видів регіональних стратегій. Запропоновано модель взаємовпливу факторів формування інноваційно-інвестиційної стратегії.
The article dedicated to actual problem of establishing main principal of forming regional innovation-investitional strategy/ The model of correlation of factors of this strategy is proposed. Existing experience in exploring different kinds of regional strategies is closely viewed and systematized.
|
| issn |
1562-0808 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80670 |
| citation_txt |
Регіональна інноваційно-інвестиційна стратегія / Е.М. Забарна // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 111. — С. 28-31. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zabarnaem regíonalʹnaínnovacíinoínvesticíinastrategíâ |
| first_indexed |
2025-11-26T17:29:45Z |
| last_indexed |
2025-11-26T17:29:45Z |
| _version_ |
1850765479921057792 |
| fulltext |
Данильченко В.А.
ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ ФИНАНСОВО-ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЙ
ОПТОВОЙ ТОРГОВЛИ
28
§ расчёт влияния на изменение складского товарооборота изменений поставок товаров и товарных запа-
сов (путём использования балансовой увязки показателей товарооборота: З1 + П = Р + З2);
§ изучение показателей эффективности, исчисленных как отношение оптового товарооборота к совокуп-
ным или отдельным ресурсам (затратам);
§ разработка мер по использованию резервов увеличение товарооборота и прибыли на данном этапе раз-
вития и в предстоящем периоде.
Следовательно, анализ оптового оборота включает три раздела:
§ анализ объема и структуры оборота (О);
§ анализ оптовых закупок (поступления товаров) (П);
§ анализ товарных запасов (З).
Направления экономического анализа товарооборота: по формам товародвижения; по категориям по-
купателей; по регионам; по структуре и ассортименту оборота; по способу оплаты за товар.
При необходимости проводится более глубокий анализ по любому из направлений. Например, анали-
зируется продажа каждому покупателю в разрезе товарных групп. Возможны и другие направления эконо-
мического анализа товарооборота и структуры продаж исходя из интересов предприятия и целей аналити-
ческой работы.
Выводы
В результате данного исследования можно сделать следующие выводы:
1) основная цель анализа торговой деятельности предприятий оптовой торговли в отличии от других
видов деятельности предприятий – выявление, изучение и мобилизация резервов развития товарооборота,
улучшения обслуживания покупателей, совершенствования товародвижения.
2) в процессе анализа необходимо дать оценку выполнения планов оптового товарооборота и поставки
товаров покупателям; изучить их в динамике; выявить и измерить влияние факторов на развитие оптового
товарооборота; изучить причины недостатков в торгово-коммерческой деятельности, если они имеются, и
разработать меры по их устранению и предупреждению; определить стратегию и тактику маркетинговой
деятельности оптового предприятия.
3) анализ должен показать, как оптовое предприятие в своей хозяйственной деятельности учитывает
социально-экономическое развитие обслуживаемого региона, производственные возможности промышлен-
ных предприятий и других поставщиков, наличие у них товарных ресурсов, объём и структуру предпола-
гаемого поступления товаров из других регионов республики, ближнего и дальнего зарубежья.
4) в процессе анализа товарооборота оптовые предприятия изучают следующие показатели:
§ динамику общего объёма по видам и товарным группам оптового товарооборота в действующих и со-
поставимых ценах;
§ долю оптового товарооборота в разрезе товарных групп и по общему объёму на товарных рынках ре-
гиона;
§ долю розничных и других покупателей в общем товарообороте и по основным товарным группам, и
оценивают возможность работы с ними в перспективе;
§ заявки покупателей и структуру оптового товарооборота;
§ отношение оптово-складского товарооборота к розничному и коэффициент оптового (посреднического)
товародвижения, исчисляемый как отношение валового товарооборота (всех видов оптового и рознич-
ного) к чистому (розничному в динамике по зоне деятельности предприятия и в сравнении с показате-
лями по региону в целом).
Источники и литература
1. Фатеева Н.В., Чепоров В.В. Финансовый анализ: теория, практика и интерпретация / Учебное пособие
для студентов экономических специальностей. – Симферополь: ТНУ, 2005. – 112с.
2. Сухова Л.Ф., Глаз В.Н., Чернова Н.А. Анализ финансового состояния и бизнес-план торговой органи-
зации потребительской кооперации: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 288 с.
3. Гинзбург А.И. Прикладной экономический анализ. – СПб.: Питер, 2005. –320 с.
4. Турило А.М. Методологічні підходи до оцінки фінансової діяльності підприємства // Фінанси України.
– № 3. – 2007. – С. 100 – 104.
5. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватиза-
ції. Затверджено наказом Міністерства фінансів України, Фонду держмайна України від 2.01.2001р. №
49/121. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8.02.2001р. № 121/5312
6. Кравченко Л.И. Анализ хозяйственной деятельности в торговле. Новое знание. – К., 2007. – 512с.
Забарна Е.М.
РЕГІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ
Сучасний економічний стан України потребує розробки та реалізації заходів по забезпеченню економі-
чного розвитку її регіонів, розширенню та посиленню інноваційно-інвестиційної спрямованості функціону-
вання реального сектору економіки. В той же час, новій сучасній інноваційній політиці необхідна розробка
та впровадження особливої концепції інвестування розвитку регіонів, пов’язаної з необхідністю вирішення
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
29
низки ключових проблем. Так, регулювання інвестиційної діяльності по регіонах має здійснюватися в ме-
жах стратегії державної економічної політики. Причому, основним інструментом регулювання повинні ста-
ти інноваційні проекти та проекти, які орієнтовано на пріоритетні напрямки розвитку економіки країни в
цілому, окремих її сфер та регіонів. Вирішення цього завдання пов’язане з одного боку, з необхідністю фо-
рмування сприятливих умов, що забезпечують стабільність структурної перебудови, та з іншого боку, з за-
безпеченням адекватного використання економічних важелів, що визначають функціонування та саморегу-
лювання інноваційно-інвестиційної діяльності державних та приватних установ. У зв’язку дана стаття є ак-
туальною. Метою даного дослідження є виявлення основних заходів щодо формування інноваційно-
інвестиційної стратегії розвитку регіонів та національної економіки в цілому.
Розробка стратегії та початок її реалізації не є моментальною справою. Інерційність розвитку економіки
та системи управління є достатньо складними. Якщо сьогодні отримати (розробити) стратегію, то ефект від
неї буде не раніше, ніж через 3–5 років. Держава є практично єдиним інститутом, що здатний сформувати
умови для подолання накопичених суперечок. В державній економічній політиці необхідно сформувати
стратегію, що поєднуватиме переваги політики фінансової стабілізації з активною промисловою політикою
поновлення економічного розвитку її регіонів. Причому, однією з головних передумов такої концепції є те,
що без державної підтримки (фінансової, страхової, організаційно-адміністративної) активізувати діяль-
ність регіонів, відновити реальний сектор неможливо. Стратегія, перш за все, це вибір засобу дій (включа-
ючи постановку цілій і шляхів їх досягнення) у відповідній економічній та політичній ситуації, яка його й
обумовлює. В загальному вигляді, інноваційно-інвестиційна стратегія (St) може бути представлена як:
St = F ( At, Bt, Ct, Dt …),
де А,B,C,D – набір зовнішніх і внутрішніх факторів, які визначають інноваційно-інвестиційну стратегію
(S) в момент часу t.
Труднощі економічних реформ на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки проявляються в об-
межених можливостях внутрішніх накопичень в країні та в нездатності інвесторів компенсувати нестачу
коштів. Вкладення до реального сектору, із-за великого ризику, є не сприятливими для банківського капіта-
лу, вітчизняних та іноземних інвесторів, а також населення. Регіональна інвестиційна політика та її слаб-
кість обумовлена незахищеністю витрат бюджету на інвестиційні цілі. Тому, необхідно створення такої
стратегії розвитку, яка враховувала б стан економіки на сьогоденному етапі розвитку і на перспективу, міс-
тила би оцінку можливих джерел формування інвестиційних ресурсів, визначала пріоритети і розробку ме-
тодів її реалізації, сприяла укріпленню та примноженню інноваційного потенціалу, створювала б правові
умови для всіх учасників інноваційно-інвестиційного процесу. Першочергового значення набуває необхід-
ність створення механізму регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, який сприятиме підвищенню
мотивацій до довгострокового вкладення фінансових коштів в інноваційні проекти, галузі, в окремі регіони
і в економіку України в цілому. У загальному вигляді взаємозв’язок факторів, які враховують при форму-
ванні інноваційно-інвестиційної стратегії систематизовано у вигляді рис.1.
Не дивлячись на наявні передумови, в Україні відсутня цілісна та читка політика економічного розвит-
ку, яка є основою для нормального режиму відтворення. Ідеться про цілеспрямовану регіональну політику в
області оновлення виробничого потенціалу, що є базовим елементом загальної структурної політики. При
цьому, має бути вирішено найважливіше завдання – відтворення зруйнованого інвестиційного поля україн-
ської економіки.
Виходячи із зазначеного можна запропонувати стратегію докорінних структурних перетворень промис-
ловості регіонів на інноваційній основі. В даному випадку структурна політика має бути спрямованою на
багаторівневе стимулювання найбільш ефективних структурних змін у виробництві, а також на забезпечен-
ня високої конкурентноздатності регіонів. Така стратегія передбачає наступні дії:
− розширення виробництва найважливіших видів техніки, устаткування, енергії, сучасних матеріалів, на
яких спеціалізується відповідний регіон;
− розвиток матеріально-технічної бази з урахуванням життєвого циклу найважливіших галузей: промис-
ловості (машинобудування), інформатики й інших;
− збільшення виробництва непродовольчих товарів та товарів широкого вжитку;
− підвищення інноваційно-інвестиційного потенціалу регіону;
− збільшення експортно-імпортного потенціалу регіонів.
Неодмінною умовою конкурентноздатності регіонів та країни в цілому є динамічність, гнучкість й ада-
птивність інноваційно-інвестиційної політики. Цьому сприятиме поширення принципу інноваційності стра-
тегічних промислових проектів [1] на всіх стадіях, що охоплює етапи досліджень, прогнозування, проекту-
вання та керування реалізацією завдань. На початкових стадіях формування стратегії багатоваріантність до-
зволить проводити більш обґрунтований конкурентний добір кращих розробок, а на стадії реалізації – по-
вніше оцінювати переваги варіантів і вносити відповідні зміни до стратегічного курсу, уточнюючи мету та
кінцеві показники, вчасно реагуючи на кон’юнктуру, що складається. Для впровадження інноваційно-
інвестиційної стратегії регіони повиннен мати достатньо вагомі причини, які можуть бути визначені на базі
аналізу “вузьких місць”. При цьому, підприємства регіону повинні орієнтуватися на стабільну виробничо-
економічну діяльність у стратегічній перспективі, яка, в свою чергу, може визначатися постійним процесом
оптимізації обсягів продукції, що випускається, по кожному її виду (рис.2).
Забарна Е.М.
РЕГІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ
30
Рис.1. Модель взаємовпливу факторів формування інноваційно-інвестиційної стратегії
Введення нових видів продукції в розробку
час
Рис.2.Часова перспектива кривих життєвих циклів продукції при стабільній
виробничо-економічній діяльності підприємств
доходи
витрати
Зовнішнє середовище соціально-економічної системи
Діючі суб’єкти:
-державні та суспільні інститути;
-банки та інші фінансові інститути;
-суміжні та конкуруючі організації;
-споживачи
Система відносин в суспільстві:
-відносини виробництва, розподілу, обміну, споживання
(в умовах необхідності ефективного використання
обмежених ресурсів);
-характер суспільного відтворення;
-економічна ситуація в країні
Здійснюють цілеспрямований зовнішній
вплив на систему
Здійснюють стихійний зовнішній вплив на систему
Форми зовнішнього впливу, що враховують в інноваційній стратегії
-державна інноваційна політика;
-політика банків;
-стратегія суміжних та конкуруючих компаній;
-поведінка споживачів
-дія об’єктивних економічних законів через
механізм ціноутворення, конкуренції,
циклічних коливань ділової активності...
Регіон як соціально-економічна система
Склад внутрішніх чинників об’єктивного характеру:
Визначають потенційні можливості системи в інноваційно-інвестиційному процесі
Склад внутрішніх суб’єктивних факторів:
-особиста поведінка фахівців та керівників організацій в інноваційно-інвестиційному процесі;
-розробка інноваційно-інвестиційної стратегії
Фактори, що визначають внутрішні ресурси:
- фінансове положення;
- науково-технічний потенціал;
- виробничий потенціал;
- кадровий потенціал
Фактори, що визначають відносини всередині
організації:
- форма власності;
- організаційна структура;
- “розмір організації”;
- галузева належність
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
31
В цілому, в економічній літературі достатньо широко досліджено питання формування інноваційної
стратегії [2]. Частково цим проблемам було присвячено й попередні дослідження автора [3]. Узагальнюючи
наявні наробки, можна виділити наступні види стратегій:
− інтенсивна стратегія інноваційного розвитку – переорієнтація на інноваційний шлях розвитку економі-
ки країни на базі самих передових ідей, науково-технічних досягнень світового рівня (передбачає акти-
вну інноваційно-інвестиційну політику);
− загальнодержавна інноваційна стратегія – розвиток приватного й акціонерного капіталу, розширення
можливостей підприємництва різних ланок (необхідні чітко визначені державні пріоритети для вирі-
шення соціально-економічних завдань);
− цільова проблемно-предметна стратегія орієнтована на галузь чи регіон взагалі (використання цільових
стратегічних коротко- та довгострокових програм);
− стратегія поєднання методів ринкового та нормативного державного регулювання;
− стратегія розробки нових поколінь науково-виробничих і організаційно-управлінських систем, що зда-
тні безперебійно, гнучко й адаптивно діяти в режимі інноваційного конвеєру;
− стратегія розвитку міжнародного співробітництва.
Кожна із зазначених стратегій може бути реалізована паралельно із іншими, залежно від конкретних
економічних умов.
Відпрацьовуючи складові інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку регіонів України вважаємо за
необхідне формування і становлення інноваційного бізнесу (інноваційного підприємництва), а саме такого
виду діяльності, який би включав усіх учасників інноваційного процесу. Це стосується і фундаментальної
науки. Саме її, як джерело інновацій, поки не включено до єдиного бізнесового інноваційного циклу. Ство-
рюючи інноваційний продукт, вона не тільки не бере участі у його просуванні на ринок, але практично не
володіє інноваційною ринковою кон’юнктурою. Отже, логічний інноваційний цикл створення та поширен-
ня інновацій в Україні є розірваним.
На нашу думку, в основу державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності повинна бути
покладена двоєдина функція держави. З одного боку, держава визначає створення економічного середови-
ща через прийняття відповідних законодавчих актів, а з іншого – функціонує в якості власника комплексу
виробничо-господарських структур і сама здійснює інвестиції в їх розвиток. Що стосується законодавчого
забезпечення, яке стимулює безпосередньо інноваційну діяльність, доцільним є вирішення на законодавчо-
му рівні двох проблем:
− розробка розумної системи пільг (в першу чергу податкових) для ключових на теперішньому етапі
суб’єктів (а не всіх) інноваційної діяльності та внесення відповідних поправок до законодавчих актів;
− розробка законодавчого забезпечення діяльності венчурних фондів і прийняття необхідних законодав-
чих актів. Це дозволить стимулювати залучення фінансових ресурсів у найбільш ресурсно-дефіцитні
етапи інноваційного процесу.
Сьогодні в Україні власні ресурси підприємств і банків не можуть забезпечити економічного зростання,
підтримувати стабільну діяльність економічного комплексу. Це визначає необхідність кардинального пере-
гляду заходів бюджетної політики у напрямку збільшення державних капіталовкладень. При цьому слід за-
значити, що ніякої суперечності з соціальною політикою не буде, навпаки, реальність соціальних гарантій
може бути забезпечена тільки за умови ліквідації наслідків економічної кризи. Тому сприяння розвитку
економіки є набагато реальнішою соціальною спрямованістю бюджету, ніж нинішня декларативність, не
підкріплена достатнім рівнем фінансування.
Максимальне використання можливостей науково-технічного, технологічного й інноваційного потенці-
алу у відновленні реального сектору економіки, надання економіці інноваційного характеру розвитку є
першочерговим завданням державної інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку регіонів.
Джерела та література
1. Забарная Э.Н. Ориентиры современной государственной инновационно-инвестиционной стратегии
Украины // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. –
Випуск 97. – ДонНТУ, 2005. – С.124–131.
2. Сухоруков А.І. Принципи інвестиційної політики України / Інноваційно-інвестиційна стратегія
розвитку національної економіки: Зб.наук.пр. / НАН України об’єдн. ін-т економіки. Ред.кол.:
Сухоруков А.І. (відп.ред.) та ін. – Київ, 2004. – С.10–29.
3. Забарная Э.Н. Стратегия формирования промышленного производства на основе активизации
инновационной деятельности: Дис. канд. эконом. наук: 08.07.01. – Одесса, 1999. – 139 с.
Иванова М.В., Санникова С.Ф., Белоброва Е.В., Еремеева С.В.
УКРАИНА В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ МИРОВОЙ ЭКОНОМИКИ:
ТЕХНОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ
Введение. Основной тенденцией 21века в экономической, политической и гуманитарной сферах являет-
ся глобализация, сильно влияющая на экономику, порождая проблемы глобальной конкуренции стран.
Глобализация мировой экономики – это высшая форма интернационализации мирового хозяйства, обу-
словленная становлением нового технологического способа производства на базе расширения информаци-
онно-телекоммуникационных технологий. Экономически и технологически развитые страны способны ге-
|