Особливості фінансування музеїв вищих навчальних закладів: історично-компаративний аналіз українського та європейського контексту
У статті автор аналізує особливості фінансування музеїв вищих навчальних закладів в Україні та за кордоном, виводячи специфіку з історичного контексту існування музеїв даної категорії. Апелюючи до думок закордонних дослідників, автор порівнює ситуацію і звертає увагу на наявність низки спільних п...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Праці Центру пам’яткознавства |
|---|---|
| Datum: | 2012 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2012
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80745 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Особливості фінансування музеїв вищих навчальних закладів: історично-компаративний аналіз українського та європейського контексту / С.В. Муравська // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 155-166. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-80745 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Муравська, С.В. 2015-04-24T16:42:38Z 2015-04-24T16:42:38Z 2012 Особливості фінансування музеїв вищих навчальних закладів: історично-компаративний аналіз українського та європейського контексту / С.В. Муравська // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 155-166. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80745 069.01(477+4) У статті автор аналізує особливості фінансування музеїв вищих навчальних закладів в Україні та за кордоном, виводячи специфіку з історичного контексту існування музеїв даної категорії. Апелюючи до думок закордонних дослідників, автор порівнює ситуацію і звертає увагу на наявність низки спільних проблем у сфері фінансування музеїв вищих навчальних закладів І потенційні шляхи їхнього вирішення. В статье автор предлагает анализ особенностей финансирования музеев высших учебных заведений в Украине и за границей, выводя специфику из исторического контекста существования музеев данной категории. Апеллируя к мнению зарубежных исследователей, автор сравнивает ситуацию и обращает внимание на наличие ряда общих проблем у сфере финансирования музеев вузов и потенциальные пути их решения. In the article the author offers an analysis of peculiarities of university museum funding in Ukraine and abroad. It is done through specifi c historical context of the existence of such museums. Appealing to the views of foreign researchers, the author compares the situation and pays attention to the common problems of university museums funding and potential ways to decide it. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Праці Центру пам’яткознавства Музеєзнавство Особливості фінансування музеїв вищих навчальних закладів: історично-компаративний аналіз українського та європейського контексту Особенности финансирования музеев высших учебных заведений: историко-компаративный анализ украинского и европейского контекста Peculiarities of university museums funding: historical and comparative analysis of Ukrainian and European context Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Особливості фінансування музеїв вищих навчальних закладів: історично-компаративний аналіз українського та європейського контексту |
| spellingShingle |
Особливості фінансування музеїв вищих навчальних закладів: історично-компаративний аналіз українського та європейського контексту Муравська, С.В. Музеєзнавство |
| title_short |
Особливості фінансування музеїв вищих навчальних закладів: історично-компаративний аналіз українського та європейського контексту |
| title_full |
Особливості фінансування музеїв вищих навчальних закладів: історично-компаративний аналіз українського та європейського контексту |
| title_fullStr |
Особливості фінансування музеїв вищих навчальних закладів: історично-компаративний аналіз українського та європейського контексту |
| title_full_unstemmed |
Особливості фінансування музеїв вищих навчальних закладів: історично-компаративний аналіз українського та європейського контексту |
| title_sort |
особливості фінансування музеїв вищих навчальних закладів: історично-компаративний аналіз українського та європейського контексту |
| author |
Муравська, С.В. |
| author_facet |
Муравська, С.В. |
| topic |
Музеєзнавство |
| topic_facet |
Музеєзнавство |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Праці Центру пам’яткознавства |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| format |
Article |
| title_alt |
Особенности финансирования музеев высших учебных заведений: историко-компаративный анализ украинского и европейского контекста Peculiarities of university museums funding: historical and comparative analysis of Ukrainian and European context |
| description |
У статті автор аналізує особливості фінансування музеїв вищих навчальних закладів
в Україні та за кордоном, виводячи специфіку з історичного контексту існування музеїв
даної категорії. Апелюючи до думок закордонних дослідників, автор порівнює ситуацію
і звертає увагу на наявність низки спільних проблем у сфері фінансування музеїв вищих
навчальних закладів І потенційні шляхи їхнього вирішення.
В статье автор предлагает анализ особенностей финансирования музеев высших учебных заведений в Украине и за границей, выводя специфику из исторического контекста существования музеев данной категории. Апеллируя к мнению зарубежных исследователей,
автор сравнивает ситуацию и обращает внимание на наличие ряда общих проблем у сфере
финансирования музеев вузов и потенциальные пути их решения.
In the article the author offers an analysis of peculiarities of university museum funding in
Ukraine and abroad. It is done through specifi c historical context of the existence of such museums.
Appealing to the views of foreign researchers, the author compares the situation and pays
attention to the common problems of university museums funding and potential ways to decide it.
|
| issn |
2078-0133 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80745 |
| citation_txt |
Особливості фінансування музеїв вищих навчальних закладів: історично-компаративний аналіз українського та європейського контексту / С.В. Муравська // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 155-166. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT muravsʹkasv osoblivostífínansuvannâmuzeívviŝihnavčalʹnihzakladívístoričnokomparativniianalízukraínsʹkogotaêvropeisʹkogokontekstu AT muravsʹkasv osobennostifinansirovaniâmuzeevvysšihučebnyhzavedeniiistorikokomparativnyianalizukrainskogoievropeiskogokonteksta AT muravsʹkasv peculiaritiesofuniversitymuseumsfundinghistoricalandcomparativeanalysisofukrainianandeuropeancontext |
| first_indexed |
2025-11-25T20:34:26Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:34:26Z |
| _version_ |
1850523204075913216 |
| fulltext |
155Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
УДК 069.01(477+4)
С.В. МУРАВСЬКА
Особливості фінансування музеїв вищих
навчальних закладів: історично-компаративний
аналіз українського та європейського контексту
У статті автор аналізує особливості фінансування музеїв вищих навчальних закладів
в Україні та за кордоном, виводячи специфіку з історичного контексту існування музеїв
даної категорії. Апелюючи до думок закордонних дослідників, автор порівнює ситуацію
і звертає увагу на наявність низки спільних проблем у сфері фінансування музеїв вищих
навчальних закладів І потенційні шляхи їхнього вирішення.
Ключові слова: музей, вищий навчальний заклад, університет, фінансування.
Очевидно, що використання колекцій певних матеріалів для навчання і
дослідження почалося вже тоді, коли виникли вказані процеси як такі, а істо-
рія музеїв навчальних закладів (в найбільш примітивному їх значенні) веде своє
коріння паралельно з історією музейної справи. Одне із перших та найбільш
яскравих відкриттів навчальних збірок було зроблено на початку ХХ ст. археоло-
гом Леонардом Вуллі (Leonard Woolley) в Урі, на території сучасного Іраку. Вуллі
розкопав школу, час створення якої датується 530 р. до н.е. В ній розташовува-
лась кімната зі антикварними речами, які були у вжитку за 1600 років до цього.
Ця школа була створена донькою останнього вавилонського царя Набоніда [25,
p. 50]. Є також низка інших прикладів навчальних колекцій стародавнього світу,
які були знайдені на території Китаю, Єгипту, Сирії.
Музеї вищих навчальних закладів (далі – МВНЗ, університетські музеї, хоча
в реаліях України мова може йти про музеї інститутів, інших навчальних уста-
нов ІІІ–IV рівня акредитації) мають глибоку історію. Проте, висвітлення специ-
фіки їхнього існування в часовому просторі, в т.ч. фінансовий аспект, залиши-
лося практично поза увагою українських науковців. За радянського часу до цієї
проблеми побіжно, в контексті вивчення суспільних чи навчальних музеїв в ціло-
му, зверталися Іван Буланий, Іван Явтушенко, Юрій Омельченко [2; 12]. На жаль,
пострадянська українська історіографія дослідження питання є майже суціль-
на terra incognita, за винятком окремих публікацій присвячених головним чином
історії МВНЗ, в яких вони працюють (Любов Самойленко) [16], виділення цього
спектру музеїв в руслі музейної педагогіки (Лариса Гайда, Інна Медведєва) [4;
6] або окремої категорії громадських музеїв (Олександр Крук) [5]. У Російській
Федерації ситуація є трохи кращою за рахунок кандидатських і докторських
досліджень, які стосуються проблем історії виникнення та розвитку універси-
тетських музеїв у дореволюційній Росії (Майя Бурликіна) [3], культурної взає-
модії Казанського університету та музеїв у XIX – на початку ХХ ст. (Гульчачак
156 ISSN 2078-0133
Назіпова) [9], музеїв в системі вищої освіти Західного Сибіру (Наталія Білоусова)
[1], деяких інших робіт.
Європейська історіографія вивчення цієї наукової проблеми є більш широ-
кою. Особливо активно вона почала розвиватися після утворення в 2001
р. Комітету університетських музеїв і колекцій Міжнародної Ради Музеїв
(University Museums and Collections ICOM). Серед дослідників фінансового
аспекту діяльності музеїв вищих навчальних закладів варто виділити Марту
Лоренсо, С’ю-Енн Веллас, Пітера Тірелла, Стівена де Клерка, Пітера Стенбері,
Кейт Арнольд-Фостер [20; 22; 25; 27; 29–31].
Аналізуючи матеріал, автор спробує в історичному розрізі зробити компа-
ративний огляд особливостей фінансування музеїв вищих навчальних закла-
дів в Україні та за кордоном, адже без дискурсу в минуле неможливо розібра-
тися з існуючим нині, не зовсім утішним status quo.
Незаперечним є факт, що повсякчас кошти на формування музейних
колекцій виділялися паралельно із загальними фінансами навчального закла-
ду та складали окрему графу. Їхній обсяг залежав від конкретної людини, яка
контролювала процес, і вважала (або ж ні) музеї важливою складовою лан-
кою системи навчання у вищому навчальному закладі. Зрозуміло, що подібні
колекції не мали такого статусу, як у наш час. Однак, якщо розглянути ґене-
зу славнозвісного Мусейону, заснованого Птоломеєм за спонсорської допомо-
ги Олександра Македонського, то він включав монастирські будівлі, загаль-
ну лекційну кімнату, ботанічний сад і зоопарк, бібліотеку, колекцію картин,
скульптур і зліпків для навчання художників, будучи де-факто одним із пер-
ших музеїв при освітньому закладі [21, p. 43].
Якщо мова йде про час створення повноцінних університетських музеїв,
то їхню точку відліку варто співвідносити з датами заснування перших вищих
навчальних закладів в епоху Середньовіччя.
Ймовірно, перші організовані університетські колекції були пов’язані з
викладанням медицини [23, p.127; 25, p. 52]. Зокрема, в XVI ст. з’явилися
такі об’єкти навчального процесу, як фізичні (ботанічні) сади (Hortus Medicus
або Hortus simplicium) й анатомічні театри (Theatrum anatomicum). Їхня поява
була обумовлена об’єктно-орієнтованим навчанням, тому адміністрація освіт-
ніх установ неминуче закладала кошти на розвиток таких науково-допоміж-
них підрозділів. Першим місцем «дислокації» ботанічних садів й анатомічних
театрів була Італія, а вже звідти ця традиція дуже швидко поширилася на інші
європейські університети, де викладали медицину.
У 1683 р. в Оксфордському університеті було засновано музей Ашмола,
організаційна структура якого, розроблена на інтеграції навчальної та дослід-
157Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
ницької складової й публічних виставок започаткувала ту триєдність, яка
зараз вважається аксіомою в середовищі університетських музеїв («модель
Ашмола») [25, p. 68]. Забезпечення доступу громадськості до музею знамену-
вало його відкритість суспільству, і згодом ця традиція від саме університет-
ських музеїв перейшла до скарбниць інших категорій (хоча на тлі другоряд-
ності МВНЗ у наш час про цю обставину фактично не згадують).
Золотий вік для university museums, за визначенням іспанської дослідни-
ці Марти Лоренсо, розпочався в епоху Просвітництва, коли поняття «науки»,
«освіти» й інших подібних категорій неабияк зміцнили свої ціннісні складо-
ві. З одного боку, в результаті наукового прогресу впродовж XVIII – на початку
XIX ст. збільшилася кількість і якість досліджень, які проводилися на базі уні-
верситетських колекцій. З іншої сторони, Вільгельм фон Гумбольдт, виклавши
програму створення Берлінського університету в 1810 р., помістив досліджен-
ня та підготовку кадрів для наукових досліджень у центрі організації навчаль-
ного процесу [25, p. 67]. За таких обставин університетські музеї почали віді-
гравати в житті вищого навчального закладу настільки вагому роль, як ніколи
досі, виконуючи функцію баз для проведення таких досліджень. У низці євро-
пейських країн було проведено реформи системи вищої освіти, які стимулюва-
ли створення колекцій і музеїв. Процес утворення національних держав перебу-
вав на піку свого розвитку; за таких обставин саме їхнє керівництво виступило
ініціатором утворення та поповнення університетських колекцій.
Якщо вести мову про українські терени, то наразі не має достеменних відо-
мостей про наявність навчальних колекцій у місцевих вищих навчальних закла-
дах в XVI–XVIII ст. (мова йде передусім про Острозьку та Києво-Могилянську
академії, Львівський університет). Можна тільки припустити, що, зважаючи на
викладання там медицини, колекції подібного плану мали б бути.
Після трьох поділів Речі Посполитої, коли українські землі опинилися в
складі Російської та Австрійської (згодом – Австро-Угорської) імперій, розви-
ток музейної справи пішов окремими напрямами, які, щоправда, мали низку
спільних рис. Передусім варто зауважити, що Університетські Статути доре-
волюційної Росії (1804, 1835, 1863, 1884 років) передбачали створення певних
музеїв і таким чином здійснювали дієвий вплив на розвиток музейної мережі,
її фінансування, матеріально-технічне та кадрове забезпечення [3].
Перший університет на українських землях доби Просвітництва було
засновано в Харкові 1805 р., коли діяв перший Університетський Статут, який
був найбільш прогресивним для розвитку музеїв у структурі вищого навчаль-
ного закладу, всебічно підтримуючи їх починання як в матеріальному, так і в
моральному плані. Зокрема, проектом першого Статуту Харківського універ-
158 ISSN 2078-0133
ситету, який орієнтувався на загальнодержавний зразок, передбачалося, що
одним із його відділів має стати місцева академія мистецтва. З цією метою
В.Н. Каразін придбав цінну колекцію гравюр Ф. Аделунга, яка в майбутньо-
му стала основою Музею красного мистецтва [7, с. 4].
У період дії другого Університетського Статуту (1835) в результаті науко-
вої спеціалізації отримали розвиток музеї трьох наукових напрямів: природні
(мінералогічні, зоологічні, ботанічні тощо), технічні (моделей тощо), гумані-
тарні (музеї образотворчих мистецтв і старожитностей тощо). Цьому прикла-
дом є Київський університет, уже на момент організації якого – знову ж таки
за державні кошти – передбачалося відкриття низки музеїв, зокрема ботаніч-
ного, зоологічного, мінералогічного; згодом виникли архітектурний і нуміз-
матичний кабінети [16].
У результаті проведення реформ 60-х років XIX ст. (Університетський
Статут 1863 р.) держава не дистанціювалася від процедури фінансування
музеїв, а навпаки – сприяла виникненню МВНЗ, які відповідали новим нау-
ковим напрямкам: палеонтологічних, етнографічних, археологічних тощо.
Останній Університетський Статут дореволюційної Росії (1884) вніс незначні
зміни до структури вищих навчальних закладів та їхніх навчально-допоміж-
них установ, до яких відносилися й музеї [3].
На формування бюджету впливав сам шлях утворення МВНЗ. Однак,
вони утворювалися не тільки директивою «згори», коли заснування того чи
іншого «сховища муз» передбачалося Статутом і було обов’язковим до вико-
нання. Ще одним способом був ініціативний. У даному випадку музей вини-
кав зусиллями конкретного вченого, найчастіше завдяки значним благодій-
ним унескам, які могли визначати профіль музею. Часто благодійник був із
числа вчених вищого навчального закладу й виконував обов’язки почесно-
го (або дійсного) директора музею. Прикладом є процес формування збірки
Музею красного мистецтва і старожитностей Харківського університету, про
який уже згадувалося вище [7, с. 5–6]
Фінансування музеїв вищих навчальних закладів у Австрійській імперії було
обумовлено загальноєвропейськими тенденціями Просвітництва, коли держа-
ва в межах виділення бюджету для розвитку університету передбачала кошти
для окремих його допоміжних установ, на базі яких проводилися наукові дослі-
дження. На чолі університетських музеїв – як за кордоном, так і в Росії – стояли
провідні вчені, які мали величезні повноваження. Наприклад, у зв’язку з розви-
тком науки, професори філософії Львівського університету вимагали поповне-
ння природничих зборів Кабінету натуральної історії дублетами імператорських
віденських музеїв, підвищення бібліотечних дотацій та відокремлення нумізма-
159Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
тичного кабінету. До слова, професору Францу Дівалю вдалося добитися реалі-
зації цієї вимоги. Крім того, було видане розпорядження урядам краю, лісів, гір
й іншим надсилати цікаві природничі знахідки до колекцій Кабінету [18, с. 18].
Наведений факт яскраво ілюструє вагомий статус університетських колекцій, які
того часу не відповідали повністю сучасному значенню поняття «музей».
Незважаючи на щорічні імператорські дотації – прямого джерела форму-
вання бюджету університетського музею, кожен керівник намагався «виби-
ти» в уряду гроші за цільовим призначенням, тобто на одноразове придбан-
ня певних експонатів. Часто сума коштів на такі поповнення могли переви-
щувати річний бюджет. Одночасно, в Австрійській імперії взагалі та Галичині
зокрема не меншою мірою, ніж у Російській імперії впродовж ХІХ ст. були
розвинуті традиції меценатства, які впливали й на поповнення фондів уні-
верситетських музеїв і кабінетів. Зокрема, в 30-х роках ХІХ ст. львівський
аптекар Францішек Салямон передав Кабінету натуральної історії місцево-
го університету свою природничу колекцію, чим значно збагатив його фонди.
Подібні приклади мають місце упродовж всього «австрійського» періоду істо-
рії Львівського університету [18, с. 19].
Сприятливі умови для розвитку університетських музеїв на теренах
Підросійської України завершуються з установленням радянської влади. В 20-х
роках ХХ ст. у зв’язку з формуванням нової системи освітніх установ її базою
стають трудові школи та педагогічні інститути. Таким чином, наука відокрем-
лювалася від діяльності вищих навчальних закладів; паралельно з ліквідацією
університетів підлягали ліквідації й університетські музеї, а їхні колекції пере-
давалися в централізовані державні чи академічні музеї [11, с. 104]. МВНЗ або
зникли взагалі, або перетворилися в знаряддя ідеологічної, агітаційної та гро-
мадської роботи. І хоча в середині 30-х років ХХ ст. у Харкові, Києві, Одесі та
Дніпропетровську університети (а з ними й музеї) були відновлені [16], їхній
статус змінився, причому з тяглістю часу в незворотньо негативний бік. Нова
законодавча база, нівелюючи попередні досягнення розвитку музейної спра-
ви в університетському середовищі, орієнтувала музеї цієї категорії передусім
на ідейно-виховну й агітаційну роботу. Поступово, особливо в умовах масових
репресії та боротьби з інакодумством у 30–40-х роках ХХ ст., університетські
музеї під зовнішнім тиском перестають виконувати свою навчально-дослідну
функцію, перетворюючись на зброю в агітаційній боротьбі, та підлягають куру-
ванню партійними організаціями й активу вищих навчальних закладів, стаючи
де-факто громадськими музеями [16]. Зрозуміло, що за таких обставин фінан-
сування музею було значно урізане, а виділені кошти спрямовувалися на досяг-
нення вище зазначеної мети.
160 ISSN 2078-0133
Непевний статус МВНЗ було зафіксовано, хоч і в негативному для них
руслі, в Типовому положенні про народний музей, ухваленим у 1965 р.
Міністерством культури СССР. Це Положення було першим офіційним доку-
ментом, який регулював створення та діяльність музейних закладів на громад-
ських засадах [2, с. 20]. У ньому було чітко вказано, що МВНЗ належать до
даної категорії. Цікаво, що ні в цьому документі, ні в «Типовому положенні
про музей на громадських засадах» УРСР 1978 року, яке фактично його дублю-
вало, графа «Фінансування» навіть не була виокремлена. Одна зі статей підроз-
ділу «Облік і забезпечення збереження фондів» (№ 13) вказувала, що «адмі-
ністрація … вищих навчальних закладів зобов’язана створювати необхід-
ні умови для забезпечення обліку фондів громадських музеїв, їх охорони та
користування» [17, с. 162]. Жодного уточнення, за рахунок яких саме статей
університетського бюджету чи спеціальних коштів має здійснюватися фінансу-
вання вказано не було. Така ситуація дозволила адміністрації вищих навчаль-
них закладів у майбутньому трактувати нормативний документ на свій розсуд,
і в результаті відсунути музеї на периферію університетського життя.
Мало що змінилося для музеїв вищих навчальних закладів і за незалеж-
ності України. В 1997 р. було видане «Положення про музей при навчально-
му закладі, який перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки
України», в якому – на відміну від подібних документів радянського часу
– вже було виділено окрему графу «Фінансування», де вказувалося, що
«Витрати, пов’язані з пошуковою роботою, придбанням інвентарю, обладнан-
ня, технічних засобів і оформленням музею, проводяться за рахунок коштів
базового навчального закладу, органів освіти, а також залучених коштів» [13].
Дещо уточнений документ було видано в 2006 р., пункт 6.1. якого гласив
«Витрати … проводиться за рахунок загальних асигнувань, органів управ-
ління освітою, а також залучених коштів» [14].
Вищенаведені факти переконливо свідчать, що бюджет МВНЗ України зна-
ходиться у повній залежності від доброї волі адміністрації установи та стану
її фінансових справ. У кращій ситуації перебувають ті МВНЗ, колекції яких є
науковими об’єктами, що становлять національне надбання [15], однак таких,
якщо вести мову виключно про колекції музеїв і ботанічних садів, у всеукраїн-
ському масштабі всього 11 (!) [10].
Однак, було би помилкою стверджувати, що український варіант розвитку
подій у середовищі МВНЗ є нонсенсом і пов’язувати його із загальною небла-
гополучною фінансовою ситуацією в країні. Дослідниця з Великої Британії
Зенобія Козак стверджує, що в 80–90-х роках ХХ ст. британські університет-
ські колекції пережили кризу нестачі персоналу та фінансових ресурсів, а також
161Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
спроби раціоналізувати свої ресурси шляхом продажу частини експонатів з огля-
ду на три основні причини: урядове скорочення державних витрат, структур-
ні зміни у галузі досліджень, вищої освіти, об’єктно-орієнтованому навчанні
як такому. Оскільки процес викладання різко змінився за змістом, методологія
наукових інтересів мусила встигати за цим процесом, в результаті чого музей-
ні колекції, які раніше використовувалися часто, потрапили в ранг непотрібних.
Окрім того, певні статті університетського бюджету, які стосувалися музеїв були
переглянуті: фінанси на розвиток музеїв рекомендували використати на користь
нових досліджень, залучення викладачів за угодою, розширення навчальної бази
тощо [24, p. 153]. Це дало привід Алану Ворхaрсту (Alan Warhurst), директору
музею університету Манчестера ще в 1986 р. «охрестити» боротьбу музеїв ука-
заної категорії за існування «кризою ресурсів» [31, p. 137]. Він же підкреслив,
що наразі МВНЗ паралельно знаходяться в умовах «кризи визнання» – перед
ними висуваються проблеми необхідності обґрунтування актуальності своїх
колекцій для материнських структур, тобто університету й суспільства загалом.
Гадаємо, ця ситуація є типовою для музейних колекцій вищих навчальних закла-
дів України теж.
Університетський музейний сектор Об’єднаного Королівства впродовж дов-
гого часу страждає від дуже обмежених ресурсів і загальної відсутності фінансу-
вання. Водночас, згідно з висловлюваннями З. Козак, сьогодні криза університет-
ських музеїв і колекцій більш пов’язана з обмеженими фінансовими ресурсами,
ніж нечіткою ідентифікацією та не зовсім зрозумілою метою існування, тому що
без фундаментальних ресурсів музей даної категорії не може вижити [24, p.154].
У Європі загалом ситуація є подібною: річні бюджети – не враховуючи
заробітну плату для персоналу – надаються університетом для музеїв та їхніх
колекції, як правило, в дуже обмеженому розмірі й орієнтовно менше 10 % від
бюджету не університетського музею подібного типу і розміру. Здебільшого,
музей з кількома важливими колекціями отримує на своє виживання орієнтов-
но 500–700 євро щорічно.
Фінансування багатьох колекцій університету знаходиться в кризовій
точці, але питання про свій бюджет музеї рідко формулюють належним
чином. Адміністрація вищих навчальних закладів часто не звертає уваги на
проблеми музеїв з огляду на невисоку думку про важливість колекцій, а також
через відсутність голосу університетської музейної спільноти. Тільки великі
та визнані «сховища муз», наприклад The Pitt Rivers Museum, Musee des Arts
et Metiers, The Oxford University Museum, The Ashmolean Museum, які мають у
своїх фондах експонати міжнародного значення, користуються більшою авто-
номією й мають більше шансів отримати дотації на фінансування.
162 ISSN 2078-0133
Механізми фінансування вищої освіти в усій Європі, від напряму яких зале-
жить формування бюджету університетських музеїв, неоднорідні. Такі країни,
як Великобританія та Нідерланди мають істотний контингент платників і висо-
ку плату за навчання, водночас у Швеції та Німеччині доступ до вищої осві-
ти є безкоштовним. Деякі країни мають добре розвинуті традиції приватних
пожертвувань для вузів порівняно з іншими [19, p. 563]. У той же час майже
всі університети нині налагодили ділові партнерські стосунки з приватним сек-
тором, особливо у сфері прикладної науки, промисловості й нових технологій.
Фінансування університетів є комплексним питанням і особливо інтенсивно
обговорюється сьогодні. Тим не менш, один аспект не піддається сумніву: існу-
ючий державний механізм фінансування, як у європейському, так і в українсько-
му контексті – не на користь культурної та наукової спадщини університетів, у
т.ч. музеїв, колекцій, ботанічних садів, рукописних зібрань університетських
бібліотек, а також нерухомих пам’яток, які мають певне історичне значення.
Університети фінансуються урядами, виходячи з математичних формул у
межах кожної країни, але в основному залежать від обсягу навчально-науко-
вої продукції (кількість студентів, опублікованих наукових робіт, працівників
з науковими ступенями й ученими званнями, науково-дослідними інститута-
ми тощо). Як результат – музеї мають набагато менше можливостей для адек-
ватного фінансування, ніж інші університетські структури. Тому вищі навчаль-
ні заклади фінансують свої музеї, виходячи з наявності спеціальних коштів,
що, як правило, означає «нерегулярно» і «недостатньо». Водночас, фіксований
бюджет, закладений на 3–5 річний термін, має дуже важливе значення для пра-
вильного планування діяльності музею. Інакше яким чином можна планувати
масштабні й тривалі акції, які складатимуть його реноме?
Щоправда, якщо університетські музейні колекції використовуються для
навчання та проведення досліджень, вони мають право на отримання коштів із
дослідницьких проектів, які реалізує конкретний навчальний заклад. У деяких
країнах (наприклад, у тій-таки Великій Британії), існує сильна традиція приват-
ного фінансування. Багато університетських музеїв можуть подати заявку на
отримання гранту в проектах, які проводять національні, регіональні чи місцеві
органи влади на проектній основі. Тим не менш, є, на думку М. Лоренсо, чіткі
умови, при реалізації яких університети фінансують свої колекції планово й
упродовж тривалого терміну: університетські музеї стають не тільки актуальни-
ми, але й необхідними для викладання та наукового дослідження, входячи таким
чином у структуру «формули фінансування»; або якщо дотації на музей немож-
ливо закласти «прямо», існуючі параметри звичайної формули коригуються для
того, щоб знайти місце для фінансування колекцій; стійке державне фінансуван-
163Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
ня шукається адміністрацією вищих навчальних закладів поза формулою, але з
акцентом на «постійність» фінансування. Проте, вказавши ці умови, дослідни-
ця відразу ж наголошує, що за нинішніх умов, перший варіант здається досить
нереальним, а другий варіант буде означати, що навчально-наукова та культур-
на роль музеїв сприймається надто серйозно і такий перебіг подій із різних при-
чин навряд чи трапиться незабаром. Тому в недалекій перспективі й незалежно
від інших випадкових джерел фінансування, університети повинні вишукувати
кошти для своїх колекцій за межами звичного бюджету (третій варіант) [25, p.
386]. Це вже звичайна практика в багатьох університетах на сьогоднішній день.
Нові музеї вищих навчальних закладів, особливо тих, які утворені після 2000 р.,
фінансуються не з щорічного бюджету університету, а з асигнувань приватного
сектору, національних міністерств культури (або еквівалентних органів управ-
ління), Європейського Союзу, органів місцевого самоврядування тощо.
Деякі з цих нових проектів викликають заклопотаність з огляду на дві
обставини. По-перше, не схоже, що деякі з них можуть бути стійкими у довго-
строковій перспективі. Постійне фінансування на оперативні витрати, персо-
нал і опіку над колекціями після створення музею не є достатньо гарантованим.
Музей не може підтримувати себе у фінансовому відношенні. Зрештою, так і
не повинно бути. Адміністрація і європейських, і українських вищих навчаль-
них закладів можливо, ще не цілком зрозуміла, що музеї не є і, швидше за все,
ніколи не будуть джерелом доходу. Відкриття нового музею (або ремонт старо-
го) є серйозним рішенням, яке потребує тривалих зобов’язань з боку універси-
тету, а не – як указувала директор одного з громадських музеїв ще радянського
часу – «лише б відкрити» (незважаючи на інший часовий і територіальний про-
стір, ситуація є аналогічною) [8].
По-друге, багато колекцій нині залишилося в минулому, особливо най-
більш «важкі» для показу публіці – дослідницькі колекції з геології, біології,
медичні наукові фонди тощо. Хто буде фінансувати належну опіку, забезпе-
чення умов зберігання колекції університету, які мають обмежені можливості
для показу, водночас становлячи значний науковий інтерес? Правильну відпо-
відь на це питання поки тяжко знайти.
Великій Британії вдалося домогтися стабільного фінансування для деяких
(32 на даний час) університетських музеїв, і це число продовжує збільшувати-
ся [24, p. 159]. В Італії ректори не тільки зацікавилися колекціями університе-
тів – вони почали лобіювати інтереси музеїв, вимагаючи прийняття відповідно-
го законодавства [26]. Нідерландам вдалося перетворити 3 «застійні» гербарії
в один із найбільш важливих гербаріїв для сучасної науки у світі – успішним
із точки зору проведення наукових досліджень, навчання й отримання грошо-
164 ISSN 2078-0133
вих коштів [28]. Можна знайти більше гарних подібних прикладів, але всі вони
мають одну спільну рису, оскільки з’явилися в результаті плідної співпраці пер-
соналу університетських музеїв і адміністрації вищого навчального закладу.
Як показує аналіз викладеного матеріалу, особливості фінансування музеїв
вищих навчальних закладів в Україні та Європі мають низку спільних рис. Вони
пов’язані, передусім, із залежністю бюджету цих структурних підрозділів від
наявності в університету «вільних» коштів, сподіватися чого за теперішніх еко-
номічних умов є проблемним. Одночасно, забезпечення сталого фінансування,
координації та співробітництва між університетами у плані вирішення «музей-
ного питання» на національному рівні має важливе значення. Мова йде як про
український, так і про європейський контекст. Варто пам’ятати, що формуван-
ня надійного «музейного» бюджету буде забезпечене або для всіх університе-
тів певної держави, або для жодного. Реалізація такої мети вимагає злагодженої,
спільної позиції університетів на рівні рад ректорів і переговорів з відповідаль-
ними представниками уряду. З іншого боку, необхідно також, аби директори та
куратори МВНЗ, які як ніхто інший знають про особливу значущість колекцій,
публічно виступали на їхній захист. Натомість, доки музеї будуть діяти без під-
тримки з боку адміністрації навчального закладу та в умовах відсутності співп-
раці з аналогічними підрозділами інших університетів, фінансування не буде
стабільним і спадщина, яку вони представляють, буде, як і раніше, в небезпеці.
Джерела та література
1. Белоусова Н.А. Музеи в системе высшего образования Западной Сибири : Автореф. дис. …
канд. культурол. наук : 24.00.03 / Белоусова Н.А. – Кемерово, 2009. – 20 с.
2. Буланий І.Т., Явтушенко І.Г. Громадські музеї України: Історія, досвід, проблеми / І.Т. Буланий,
І.Г. Явтушенко. – К. : Мистецтво, 1979. – 197 с.
3. Бурлыкина М.И. История становления и развития университетских музеев в дореволюционной
России : Автореф. дис. … докт. культуролог : 24.00.03 / М.И. Бурлыкина. – М., 1994. – 31 с.
4. Гайда Л.А. Музей у навчальному закладі / Л.А. Гайда. — К. : Шкільний світ, 2009. – 128 с.
5. Крук О.І. Розвиток музейної справи в Україні (кінець 1950-х – 1980-ті рр.). : Автореф. дис. …
канд. істор. наук : 07.00.01 / О.І. Крук. – Х., 2000. – 20 с.
6. Медведєва І.М. Організаційно-педагогічні засади діяльності музеїв у вищих технічних навчаль-
них закладах : Дис. … канд. пед. наук / І.М. Мєдвєдєва. – Луганськ, 2009. – 256 с.
7. Музейна справа на Харківщині: становлення та розвиток : Наук.-доп.. покаж. / укл.: Т.О.
Сосновська, В.О. Ярошик. – Х. : ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2011. – 228 с.
8. Нагих Р. Лишь бы открыть… / Р. Нагих // Советский музей. – 1987. – № 2 (94), (март-апрель).
–С. 32–33.
9. Назипова Г. Казанский университет и музеи: проблема культурного взаимодействия (XIX –
начало ХХ вв.) : Автореф. дис. … док. истор. наук : 07/00/02 / Г. Назипова. – Казань, 2009. – 30 с.
10. Наукові об’єкти, що становлять національне надбання [Електронний ресурс] // Міністерство
освіти і науки, молоді та спорту України : діяльність : наука [веб-сайт]. – Режим доступу: http://
www.mon.gov.ua/index.php/ua/diyalnist/nauka/naukovi-obekti-natsionalnogo-nadbannya. – Назва з
екрану (02.02.2012).
165Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
11. Омельченко Ю.А. Охорона пам’яток і музейне будівництво на Україні в перші роки Радянської
влади / Ю.А. Омельченко // Український історичний журнал. – 1972. – № 1. – С. 102–108.
12. Омельченко Ю.А. Розвиток учбових музеїв : Навч. посіб. / Ю.А. Омельченко. – К. : Радянська
школа, 1988. – 194 с.
13. Положення про музей при навчальному закладі, який перебуває у сфері управління Міністерства
освіти і науки України : Наказ Міністерства освіти України № 151 від 20.05. 1997 р. // Гайда Л.
Музеєзнавство в навчальних закладах : навчально-методичний посібник. – Кіровоград : Вид–
во Кіровоградського обл. ін–ту післядипл. пед. освіти ім. В. Сухомлинського, 2007. – С. 69–72.
14. Про внесення змін до положень щодо музеїв при навчальних закладах, які перебувають у сфері
управління Міністерства освіти і науки України : Наказ Міністерства освіти і науки України
№ 640 від 04.09.2006 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uazakon.com/
documents/date_87/pg_gfceot.htm. – Назва з екрану (02.02.2012).
15. Про затвердження Положення про Музейний фонд України: постанова Кабінету Міністрів
України № 1147 від 20 липня 2000 р. [Електронний ресурс] // Офіційний вісник України. –
2000. – № 30. – С. 84.
16. Самойленко Л.Г. Учебные музеи Национального университета имени Тараса Шевченко:
феномен культуры или науки [Електронний ресурс] / Л.Г. Самойленко // Санкт-Петербургский
государственный університет. Исторический факультет [веб-сайт]. – Режим доступу: http://
museology-spb.narod.ru/bibr.html. – Назва з екрану (22.12.2011).
17. Типовое положение о музеях на общественных началах / Утверджено коллегией Министерства
культуры УРСР 25 сентября 1978 р. согласно с Укрсофпромом // Буланий И., Евтушенко И.
Народные сокровищницы (о деятельности народних музеїв Украинской РСР. – К. : Мистецтво,
1984. – С. 158–164.
18. Шидловський І.В. Становлення та раритети Зоологічного музею імені Бенедикта Дибовського
// Наукові записки Державного природничого музею. – Львів, 2003. – Т. 18. – С. 17–22.
19. A History of the university in Europe / Walter Ruegg (gen. ed.). – Vol. IV (Universities since 1945).
– New York : Cambridge University Press, 2011. – 603 p.
20. Arnold-Forster K. A developing sense of crisis’: a new look at university collections in the United
Kingdom / K. Arnold-Forster // Museum International. – 2000. – Number 52 (3). – P. 10–14.
21. Boylan P.J. Universities and museums: past, present and future / P.J.Boylan // Museum Management
and Curatorship. – 1999. – Number 18. – P. 43–56.
22. Clercq S.W.G., de. Uniting forces: the European network and National collaborative projects / S.W.G.
de Clercq // Managing university museums: education and skills / M. Kelly (ed.) ; OECD. – Paris :
2001. – P. 85–102.
23. Horder J. Promoting health through public programmes in university medical museums / J. Horder //
Museologia. – 2003. – Number 3. – P. 127–132.
24. Kozak Z.R. Promoting the past, preserving the future: British university heritage collections and
identity marketing : PhD, Museum and Gallery Studies / Zenobia Rae Kozak; University of St
Andrews. – St Andrews, 2007. – 279 p.
25. Lourenco M. Between two worlds: the distinct nature and contemporary signifi cance of university
museums and collections in Europe : PhD thesis / Marta C. Lourenco. – Conservatoire National des
Arts et Metiers, Paris, 2005. – 405 p.
26. Pugnaloni F. 2003. The future of university museums system in Italy / F. Pugnaloni // Museologia. –
2003. – Number 3. – P. 51–54.
27. Stanbury P. Managing the visibility of university museum collections / P. Stanbury // Managing
University Museums: Education and Skills / M. Kelly (ed.) ; OECD. – Paris : 2001. – P. 69–77.
28. The branches of the National herbarium of the Netherlands [Електронний ресурс] // Nationaal
Herbarium Nederland [веб-сайт]. – Режим доступу: http://www.nhn.leidenuniv.nl/index.php/nhn/
branches. – Назва з екрану (02.02.2012).
29. Tirrell P. 2002. The university museum as a social enterprise / P. Tirell // Museologia. – 2002. -
Number 2. – P. 119–132.
166 ISSN 2078-0133
30. Wallace S.-A. University museums at the crossroads / Sue-Anne Wallace // Museologia. – Number
3. – P. 5–8.
31. Warhurst A. 1986. Triple crisis in university museums / A. Warhurst // Museums Journal. – 1986. –
Number 86. – P. 137–140.
Муравская С.В. Особенности финансирования музеев высших учебных заведе-
ний: историко-компаративный анализ украинского и европейского контекста
В статье автор предлагает анализ особенностей финансирования музеев высших учеб-
ных заведений в Украине и за границей, выводя специфику из исторического контекста су-
ществования музеев данной категории. Апеллируя к мнению зарубежных исследователей,
автор сравнивает ситуацию и обращает внимание на наличие ряда общих проблем у сфере
финансирования музеев вузов и потенциальные пути их решения.
Ключевые слова: музей, высшее учебное заведение, университет, финансирование.
Muravska S.V. Peculiarities of university museums funding: historical and compara-
tive analysis of Ukrainian and European context
In the article the author offers an analysis of peculiarities of university museum funding in
Ukraine and abroad. It is done through specifi c historical context of the existence of such muse-
ums. Appealing to the views of foreign researchers, the author compares the situation and pays
attention to the common problems of university museums funding and potential ways to decide it.
Key words: museum, higher educational establishment, university, funding.
Подано до друку: 08.05.2012 р.
УДК 069.444/745.52
О.С. ЯРЕМА-ВИНАР
Гобелен «Зустріч Давида» з колекції
Національного музею мистецтв імені Богдана та
Варвари Ханенків: стан збереження, консерва-
ція та експонування.
Опис одного з найбільших за розміром гобеленів із колекції Національного музею
мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Розглядається стан збереження, розробля-
ються рекомендації щодо фондового зберігання та можливого експонування.
Ключові слова: гобелен, музей Ханенків, основа, піткання, фарбники, фонди, експо-
зиція, реставрація, меланж.
У музеях постійно існує потреба у створенні спеціальних умов, що поперед-
жують руйнацію та відхилення від початкового стану експонату. Насамперед це
стосується музейних предметів, які виконані з матеріалів органічного походжен-
ня, і тому належать до найбільш вразливих експонатів до фізичних і хімічних
процесів, до впливу навколишнього середовища, забруднення повітря, різких
перепадів температури і вологості, контактів з денним і штучним світлом, яке
|