Володимир Щербина – дослідник київської старовини
У статті досліджується наукова спадщина В. Щербини, присвячена вивченню історії м. Києва та його околиць, а також чинники, які вплинули на формування наукових поглядів ученого. В статье исследуется научное наследие В. Щербины, посвященное изучению истории г.
 Киева и его околиц, а также факт...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Праці Центру пам’яткознавства |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80747 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Володимир Щербина – дослідник київської старовини / А.М. Желєзко // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 178-186. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860083249312694272 |
|---|---|
| author | Желєзко, А.М. |
| author_facet | Желєзко, А.М. |
| citation_txt | Володимир Щербина – дослідник київської старовини / А.М. Желєзко // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 178-186. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Праці Центру пам’яткознавства |
| description | У статті досліджується наукова спадщина В. Щербини, присвячена вивченню історії м. Києва та його околиць, а також чинники, які вплинули на формування наукових поглядів ученого.
В статье исследуется научное наследие В. Щербины, посвященное изучению истории г.
Киева и его околиц, а также факторы, которые повлияли на формирование его научных взглядов.
The scientifi c heritage of V. Shcherbyna, devoted to the study of history of Kyiv and the
factors that infl uenced on the formation of his scientifi c views are examined in this article.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:17:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
178 ISSN 2078-0133
Ðîçä³ë V²ÑÒÎÐÈ×Ͳ ÏÎÑÒÀÒ²
УДК 94(477-25)«ЩЕРБИНА»
А.М. ЖЕЛЄЗКО
Володимир Щербина – дослідник київської
старовини
У статті досліджується наукова спадщина В. Щербини, при-
свячена вивченню історії м. Києва та його околиць, а також чинни-
ки, які вплинули на формування наукових поглядів ученого.
Ключові слова: Володимир Щербина, Київ, Київщина, києвоз-
навство, лавра, Стрілецька та Рейтарська вулиці, Шулявка, музей.
Одним із пріоритетних напрямків досліджень
сучасної української історіографії є вивчення науко-
вої спадщини провідних істориків, діяльність яких була
пов’язана з краєзнавчими дослідженнями м. Києва.
Поряд із такими відомими вченими-дослідниками істо-
рії Києва як М. Берлинський, М. Максимович, М. Закрев-
ський, М. Петров, В. Антонович, М. Грушевський,
В. Ляскоронський, К. Шероцький, М. Біляшівський,
П. Лебединцев, А. Лобода впевнено можна постави-
ти видатного історика, археографа, джерелознавця,
архівіста, члена-кореспондента ВУАН, освітнього та
громадського діяча Володимира Івановича Щербину
(1850–1936). Його наукова діяльність і творча спадщи-
на на довгі роки були незаслужено забуті. Тому необ-
хідно дослідити науковий внесок ученого в історич-
не краєзнавство як складову історичної науки, особли-
во його києвознавчі розвідки. В цьому й полягає мета
нашого дослідження.
У вітчизняній історіографії недостатньо уваги
приділялося вивченню постаті В. Щербини, хоча про
його багатогранну діяльність згадується майже в усіх
національних енциклопедіях, де йому присвячені неве-
ликі замітки.
У 1926 р. ВУАН урочисто вшанувала дослідни-
ка з приводу п’ятдесятиріччя його науково-академічної
й освітянської діяльності. М. Грушевський присвятив
179Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
науковцю замітку «Історикові Київа» [3], в якій коротко описав його життєвий
шлях і підкреслив унесок в українську науку. За знання з історії Києва академік
називав Володимира Івановича «Нестором київських істориків».
Учні В.І. Щербини, співробітники Комісії з історії Києва і Правобережної
України С. Глушко [2], К. Антипович [7], та С. Шамрай [10] присвятили вчите-
лю окремі статті.
Значним внеском у розроблення даної проблеми стала дисертаційна
робота Т. Тороповської, яка дослідила й висвітлила громадську, культурно-
просвітницьку і наукову діяльність В. Щербини [9].
Серед сучасних дослідників наукової діяльності В. Щербини варто зазна-
чити І. Вербу, який у своїй статті «Праця Володимира Щербини «Гетьманство
К.Г. Розумовського в связи с предыдущею историей Малороссии» [1] розкрив
зміст кандидатської дисертації вченого та обставини її написання.
Володимир Іванович Щербина – потомок корінних київських родин,
пов’язаний із Києвом своїми дитячими та юнацькими переживаннями, освітою й
науковими інтересами, піввіковою культурною й громадською діяльністю, київ-
ський патріот, закоханий у своє рідне місто, він віддає всі свої сили та час дослі-
дженню історії Києва. Його мета: написати комплексну історію рідного міста від
періоду приєднання України до Московської держави до початку ХХ ст., одночас-
но акцентуючи увагу на яскравих моментах політичного, соціального, культур-
ного та духовного життя міста. Вчений «пильно використовує архівний матеріал,
досліджує ощаджені часом будови, збирає спогади сучасників, що кидають про-
мінчики світла на загальну еволюцію Київського життя» [7, арк. 2–3].
Цінність наукових робіт В. Щербини полягає в тому, що досліджую-
чи історію різних установ, монументальних пам’яток чи подій він шукає не
схеми, а живих людей минулого. В їх діяльності, інтересах, переживаннях
«відкриває власне те вічно-людське, що притягає сучасну людину до того
давно минулого і пережитого» [3, с. 4].
У 1868–1873 роках В. Щербина навчався в Університеті Св. Володимира
під керівництвом В. Антоновича та М. Драгоманова. Паралельно він займався в
архівному гуртку, заняття якого проводилися в центральному історичному архі-
ві під керівництвом проф. В. Антоновича, де найбільшу увагу слухачів керівник
гуртка звертав на методику дослідження архівних джерел та їх систематизацію.
Все це пізніше стало в нагоді В. Щербині в його науковій роботі. Результатом
діяльності стала канди датська дисертація «Гетманство Кирилла Григорьевича
Разумовского в связи с предшествующей историей Малороссии».
Навчаючись в університеті, В. Щербина перебував членом київської
«Старої Громади». Разом із М. Драгомановим, В. Антоновичем, Я. Шульгиним,
180 ISSN 2078-0133
О. Русовим він брав участь у її засіданнях. Володимир Іванович дотримував-
ся ліберальних поглядів, приділяв головну увагу вивченню української культу-
ри, мови, історії.
Навчання в університеті – важливий етап у науковій кар’єрі В. Щербини.
Університет спрямував майбутнього науковця на індивідуальну творчу працю,
озброїв його інструментарієм історика, скерував на громадську роботу.
В. Щербина був членом Київського історико-архівного гуртка, також співп-
рацював з київською Археологічною комісією й входив до Історичного товари-
ства Нестора-літописця, де виступав з доповідями на засіданнях, організовував
публічні лекції, співпрацював з редакцією журналу «Киевская Старина». Також
був активним діячем УНТ в Києві, входив до його історичної секції. Разом із
М. Грушевським, М. Василенком, Ф. Вовком, М. Лисенком, П. Житецьким,
Б. Грінченком й іншими відомими українськими діячами організовував публічні
засідання, сприяв виданню наукової продукції [2, с. ІХ–ХІ].
З часом В. Щербина розуміє, що все більше захоплюється історією Києва
й Київщини. Робота в Київському центральному архіві й інших архівосховищах
давала йому все новий і новий матеріал для наукових розвідок. У результаті дослі-
джень у журналах «Киевская Старина» та «Чтениях Исторического Общества
Нестора Летописца», починаючи з 1891 р., з’являється низка цінних розвідок
В. Щербини з історії Києва. Протягом 1891–1899 років лише в «Киевской
Старине» було надруковано 35 його наукових праць. Окрім статей, друкували-
ся також його рецензії, замітки з української історії, літератури, мистецтва тощо.
Для всебічного вивчення топографії місцевостей, решток культури й побу-
ту населення, В. Щербина часто подорожує – як за дорученням наукових това-
риств, так і за власною ініціативою. Влітку 1901 р. за дорученням Товариства
Нестора Літописця та Московського Археологічного товариства він спільно з
Л. Добровольським здійснили декілька екскурсій територією Васильківського та
Бердичівського повітів. Метою подорожі було обстеження дерев’яних будівель на
місцях і розшукування стародруків й рукописів, які мали історичне значення. Було
обстежено 34 місцевості, зібрано велику кількість стародруків і пам’яток мисте-
цтва, зроблено низку фотографічних знімків і планів різних історичних будівель.
Сьогодні більшість з цих споруд втрачена, відтак дослідження В. Щербини та
Л. Добровольського є єдиним джерелом до історії пам’яток цих регіонів [2, с. ХІІІ].
В. Щербина був одним із фундаторів Київського художньо-промислового
і наукового музею (сучасний Національний музей України), входив до складу
відділу «Старий Київ» цього музею. Під його керівництвом готувалося видан-
ня «Материалы по истории и топографии старого Киева» – справжньої енци-
клопедії київської старовини [4].
181Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
З 1920 р. В. Щербина працював у Національній бібліотеці при Український
академії наук, потім у Третьому та Першому відділах Академії. Не дивлячись на
поважний вік, він був активним і діяльним членом академічних історичної сек-
ції, Археографічної комісії, порайонних комісій для дослідження історії України.
За час роботи в Академії науковий доробок вченого значно зріс. Про це свід-
чать численні його праці в журналі «Україні», різних наукових збірках й інших
академічних виданнях. Здебільшого – це праці, які стосуються історії Києва та
його околиць: «Два Київські генерал-губернатори першої половини XVIII віку»,
«Боротьба Київа за автономію», «Спомини у Київі про рід Іпсіланті», «Київ в
20-х роках ХІХ ст.», «Участь Київа у Законодавчій Комісії 1767 р.», «Документи
до історії Київа 1494–1835 р.р.» [2, с. XIV].
У 1924 р. В. Щербину за клопотанням М. Грушевського було обрано чле-
ном-кореспондентом ВУАН. Того ж року Володимир Іванович очолив Комісію
історії Києва та Правобережжя. Під керівництвом В.Щербини було складено
збірник «Старий Київ», у 1926 р. видана збірка «Київ та його околиці в істо-
рії та пам’ятках» [15]. Саме В. Щербина розробив новий напрямок у краєзнав-
стві – наукове києвознавство, у межах якого сам працював упродовж 50 років.
Головними джерелами, якими користувався вчений у своїх дослідженнях,
були жалувані грамоти, привілеї, накази, офіційні документи, які визначали права
міста. Але, як зазначав Володимир Іванович: «У всіх джерелах є багато цінного
матеріалу, але є багато і недоліків» [9, с. 14] . Тому важливим критерієм у дослі-
дженнях науковця було його критичне ставлення до цих документів. Так, напри-
клад, у його ґрунтовній праці «Нариси з історії Київа, відколи приєднано його
до Московської держави, до початку світової війни і революції (1654–1914 рр.)»
автор зазначає, що твори з історії Києва за період 1654–1914 роки «містять у собі
силу коштовного матеріалу, але всі ці твори викладено аналітичною методою і не
дають синтези» [8, арк. 1]. Проаналізувавши українську та російську історіогра-
фію досліджуваного періоду, В. Щербина у своїх нарисах виділив й узагальнив
основні періоди в історичному житті міста за останні 260 років.
Перший період «Київ у другій половині XVII ст.» дослідник назвав роз-
квітом української культури після звільнення України від Польщі. Осередком
цієї культури був Київ. Самоврядування міське та церковне, вільна торгівля
внутрішня й зовнішня, шкільна освіта, національна література, національне
мистецтво — такі були характерні особливості зазначеного періоду.
Другий період історії Києва «Київ у XVIII ст.» характеризувався боротьбою
між залишками давньої української культури та централізаторським спрямуван-
ням російської влади і впливом західноєвропейської культури з півночі.
Характерною особливістю третього періоду «Київ у першій чверті ХІХ ст.»
автор виділяє «перевагу польської культури у місті й у цілому краї».
182 ISSN 2078-0133
Четвертий період «Київ у другій чверті ХІХ ст.» називає добою засто-
сування до міста ро сійської системи офіційної народності (за програмою
Уварова) [8, арк. 17–23].
П’ятий період «Київ у другій половині ХІХ ст. та на початку ХХ ст.».
Саме м. Київ у цей період був одним із найбільш культурних міст всієї Європи
та, разом із тим, осередком України, яка почала відроджуватися [8, арк. 23–29].
Отже, Володимир Іванович досліджував історію Києва у більш ширшо-
му контексті, ніж його попередники. Він намагався осягнути та відобразити
особливості історичного процесу в його єдності та невичерпному розмаїтті.
Дослідженню Києва та його околиць він присвятив більше 40 статей і
монографію «Нові студії з історії Києва», яка вийшла друком у 1926 р.
Тривалий час Володимир Іванович Щербина працював у лаврському архі-
ві. Досліджуючи низку документів, він виявив мапу Київського повіту дру-
гої половини XVIII ст., яка складалася з двох частин і називалася «Карта
вокруг Киева лежащим местечкам, селам и деревням, снятая в 1748 году,
с показаниемъпольского владения с Российскою империею границ». На цій
мапі Київський повіт має площу близько 1800 кв. верст, межі повіту ширші, ніж
позначено у трактаті про Вічний мир (1686). Дослідник виявив територію (пів-
денно-західний кут) – досить великий простір, який офіційно у трактаті не вка-
заний. На мапі зображені цікаві фортифікаційні спорудження: великий вал біля
с. Плисецьке, форпости, маяки. Вал тягнеться з півдня на північ між верхніми час-
тинами Стугни й Ірпеня протягом 12 верств. Уздовж валу виявлено 5 форпостів.
З обох кордонів Стугни й Ірпеня зображено багато маяків. Розташовані вони гру-
пами по три та по два. І біля кожної групи маяків зображена будівля. Ймовірно,
що це були вишки для вартових. Маяки здебільшого були розташовані на півден-
но-західному кордоні від Стугни, їх було приблизно 50; на північному боці Ірпеня
їх було не більше 15 [12, с. 58–59]. Згідно цієї мапи, можна зробити висновок, що
південна межа Київського повіту XVIII ст. була більш небезпечна, ніж північна.
В. Щербина досконало дослідив будівлі Києво-Печерської лаври на
основі малодосліджених і деяких друкованих матеріалів. У 1718 р. у лаврі ста-
лася велика пожежа, яка зруйнувала більшу частину монастирських будівель
– друкарню, бібліо теку, архів, келії й інші. В усіх дослідженнях, присвячених
Києво-Печерській лаврі, а також у різних путівниках по Києву вказується, що
велика лаврська церква (Успенський собор) й узагалі всі будівлі, що знахо-
дяться на території лаври, отримали свій сучасний вигляд у процесі реставра-
ції після пожежі. Але як виглядали ці будівлі до пожежі, за яких обставин та
на які кошти і ким проведено цю реставрацію – не згадувалося.
У лаврському архіві збереглося «Дело о возобновлении в Печерской Лавре
погорелой в 1718 г. церкви и монастиря», де містилися дані про вигляд будівель,
183Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
що збудував І. Мазепа. Довгочасне замовчування цих даних можна пояснити з
одного боку бажанням знищити спогади про І. Мазепу, а з іншого – тим фактом,
що не всі документи збереглися під час пожежі. Проте, документи, що збере-
глися, містять низку цікавих фактів. Наприклад, разом із описом Мазепинського
муру навколо лаври, доповідається про збудування трьох мурованих церков:
«единой на вратах экономических Всех святых, другой – Иоанна Кущника, на
рогу от улицы стоячей, третьей – святого Онуфрия» [11, с. 103–104]. В лавр-
ському архіві є окрема справа про різьбярів, які виготовили іконостас у собор-
ній церкві лаври коштами гетьмана І. Скоропадського. Після смерті останнього
справу продовжила його вдова Анастасія Марківна, яка мала великий авторитет
в Україні ще за життя свого чоловіка. Протягом 10 років проводилося віднов-
лення собору та будівництво інших будинків у суто українському стилі. Велику
лаврську дзвіницю, за дослідженнями вченого, збудував німецький архітектор
І. Шедель у новому академічному стилі. [11, с. 104–105].
У Києві є багато вулиць і місцевостей, що мають назви, які зберегли-
ся з різних періодів історії міста. У Старому Києві, біля Софійського собо-
ру є дві вулиці, що мають малозрозумілі назви «Стрілецька» та «Рейтарська».
Походження назв цих вулиць дослідив В. Щербина. Назви згаданих вулиць
збереглися відтоді, коли у Києві, за доби Б. Хмельницького, з’явилися «мос-
ковські воєводи та московська залога», головну частину яких становили
стрільці – старовинне постійне військо Московської держави ще з часу Івана
Грозного. При ньому були ватаги нового війська – кінні чати під назвою рей-
тарів. Рейтари були частиною війська «чужиземного строю», набиралися з
чужинців, але з часом до рейтарів стали вербувати і московитів.
У Києві стрільці з’явилися в 1654 р. разом із московськими воєводами.
Оселилися вони біля фортеці, яку було збудовано на фундаменті давніх валів
княжої доби. Там вони заснували свою «Стрілецьку слободу», про яку й досі
нагадує назва вулиці – Стрілецька.
Коли з’явилися рейтари – невідомо. Оселилися вони у міщанському «місті»,
на Подолі, там, де було місце для випасу коней. Міщани були стурбовані їх при-
сутністю, бо вважали це порушенням своїх прав і привілеїв. У 1666 р. вони звер-
нулися до київського воєводи П. Шереметьєва з проханням вивести рейтарів у
«город», тобто у старокиївську фортецю, де знаходилася решта московської зало-
ги. Таким чином, опосередковано через П. Шереметьєва з’явилася у Києві вул.
Рейтарська, неподалік Софійського собору [12, с. 65].
Серед києвознавчих розвідок В.І. Щербини центральне місце посідає
розвідка «Шулявщина (або Шулявка)» [14]. Автор починає своє досліджен-
ня з південно-західної частини Києва, де розташовані корпуси Політехнічного
184 ISSN 2078-0133
інституту. На думку дослідника, назва Шулявка (Раковка) походить від назви
птаха шуляка, схоже до інших назв багатьох місцевостей. Найдавніші згадки
про Шулявку відносяться до ХІІ ст.
У 1146 р. тут вирішувалася доля Києва. Онук Володимира Мономаха –
Ізяслав Мстиславович за згодою киян, які не любили правлячої тоді в Києві
гілки династії – Ольговичів, підступив до стольного граду. Ольговичі змушені
були втікати. Ігор Ольгович, який посідав київський престол після смерті свого
брата Всеволода, не встиг втекти – загруз із конем у болоті й був захоплений
у полон. Місцевість, де це відбувалося називається у літописі «Шелвов борк»,
тобто борок-лісок. Як стверджує В. Щербина, М. Карамзін і М. Максимович
вважали, що це й була Шулявка. В 1161 р. в літописі згадується «сільце під
Шелвовим борком, де тодішній князь київський Ростислав Мстиславович час-
тував князів чернігівських Олега та Святослава, небожів того Ігоря Ольговича».
За припущеннями дослідника, мабуть це «сільце» було початком пізнішої
Шулявки [14, с. 61]. За дослідженнями вченого, подальші згадки про Шулявку
з’являються у XVIII ст., коли був збудований двоповерховий дерев’яний будинок
для літнього відпочинку київського митрополита, а біля нього насаджений бере-
зовий гайок, із якого починалася Кадетський гай («Кадетська роща»). В роди-
ні Щербин зберігся малюнок цього будинку. Це маленька акварель 30-х років
XIX ст. Мати В. Щербини часто показувала його своїм дітям і казала, що це –
Шулявка, де вона гуляла, коли була молодою зі своїм батьком і його товаришем,
проф. Київського університету М. Максимовичем. Згодом В. Щербина передав
цей малюнок до історичного музею імені Тараса Шевченка [14, с. 62].
При Всеукраїнському Археологічному комітеті існувала Комісія Старого
Києва. До її складу входив і В. Щербина. Її співробітники, крім іншого, займа-
лася археологічними розкопками на території Києва. Було виявлено велику кіль-
кість різних експонатів, починаючи від доби палеоліту й закінчуючи сьогоден-
ням. Члени Комісії подали клопотання до київської міської влади щодо виділен-
ня приміщення для створення муніципального музею у Києві.
План організації музею був розроблений під керівництвом В. Щербини і
переданий до виконкому разом із пояснювальною запискою. Музей мав поділя-
тися на 4 відділи: геологічний, передісторичної доби, історичної доби, сучасний
стан Києва [6]. У пояснювальній записці зазначалося, що характерною особли-
вістю майбутнього музею має бути комплексне відтворення минулого та сього-
дення: «пам’ятки, що ілюструють життя різних історичних епох, розкидані по
різних музеях м. Києва, України. В кращому випадку вони ілюструють окре-
мі сторони життя. Обов’язок киян, науковців, чиновників – допомогти поєдна-
ти минуле з ілюстраціями сучасного будівництва з перспективами подальшого
185Праці Центру пам'яткознавста, вип. 21, К., 2012
розвитку міста» [14, арк. 41]. Науковці разом із В. Щербиною провели величез-
ну роботу щодо створення згаданого музею у Києві. Проте, на жаль, їхнє кло-
потання залишилися безрезультатними.
Володимир Іванович Щербина, крім наукової діяльності, займався також
педагогічною роботою – читав лекції з історії пам’яток міста Києва та Київщини,
проводив практичні заняття, приймав екзамени, писав рецензії, працював з аспі-
рантами. У 1930 р. досліднику виповнилося 80 років і він вийшов на пенсію.
Помер у 1936 р., похований на Звіринецькому кладовищі у Києві.
Отже, творча спадщина В. Щербини не вичерпується опублікованими
працями. У його доробку – монографія, близько 100 наукових статей і рецен-
зій. Наукові дослідження вченого й понині зберігають велике значення, оскіль-
ки синтезують у собі підсумки як його власних розвідок, так і результати
досліджень його попередників з історії Києва. В.І. Щербина впродовж своєї
п’ятдесятирічної наукової діяльності зробив важливий внесок у розвиток істо-
ричного краєзнавства, що ставить його ім’я у перші лави видатних українських
учених, видатних українців загалом.
Джерела та література
1. Верба І.В. Праця Володимира Щербини «Гетьманство К.Г. Розумовського в связи с предыдущею
историей Малороссии» / І. В. Верба // Наукові праці історичного факультету Запорізького наці-
онального університету. – Вип. XXVI. – Запоріжжя, 2009. – С. 117–118.
2. Глушко С. П’ядесятиріччя науково-педагогічної і громадської діяльності В.І. Щербини /
С. Глушко // Нові студії з історії Києва В.І. Щербини. – К. : УАН, 1926. – C. IX–XIV.
3. Грушевський М. Історикові Києва / М. Грушевський // Нові студії з історії Києва В. І. Щербини,
члена-кореспондента УАН і керівничого над працями комісії історії Києва і Правобережжя. –
К. : УАН, 1926. – С. 3–5.
4. Державний архів м. Києва, ф. 304, оп. 1, спр. 1, 000 арк. 32–33.
5. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, ф. Х, № 14833–
14852, 476 арк.
6. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, ф. Х, № 10077–
10120, 72 арк.
7. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, ф. Х, № 15069, 13 арк.
8. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, ф. Х, № 15070–
15073, 30 арк.
9. Тороповська Т.М. Громадська, культурно-просвітницька і наукова діяльність В. Щербини
(1850–1936) : Автореф. дис. … канд.. істор. наук: 09.00.12 / Т.М. Тороповська. – К., 2004. – 17 с.
10. Шамрай С. Праці В.І. Щербини з історії Правобережжя / С. Шамрай // Нові студії з історії
Києва В.І. Щербини. – К., 1926. – С. XV–XXIII.
11. Щербина В. Головні будівлі Печерської Лаври (За матеріалами лаврського архіву) / В. Щербина
// Нові студії з історії Києва В. Щербини. – К. : УАН, 1926. – С. 67–105.
12. Щербина В. Мапа Київського повіту половини XVIII ст. / В. Щербина // Нові студії з історії
Києва В. Щербини. – К. : УАН, 1926. – С. 58–59.
13. Щербина В. Стрілецька та Рейтарська вулиці у Києві / В. Щербина // Нові студії з історії Києва
В. Щербини. – К. : УАН, 1926. – С. 64–66.
14. Щербина В. Шулявщина (або Шулявка) / В. Щербина // Нові студії з історії Києва В. Щербини.
– К. : УАН, 1926. – С. 61–63.
186 ISSN 2078-0133
Железко А.Н. Владимир Щербина – исследователь киевской старины
В статье исследуется научное наследие В. Щербины, посвященное изучению истории г.
Киева и его околиц, а также факторы, которые повлияли на формирование его научных взглядов.
Ключевые слова: Владимир Щербина, Киев, Киевщина, киевоведение, лавра, Стрелецкая и
Рейтарская улицы, Шулявка, музей.
Zhelezko A.M. Volodymyr Shcherbyna as a researcher of the Kyiv antiquity
The scientifi c heritage of V. Shcherbyna, devoted to the study of history of Kyiv and the
factors that infl uenced on the formation of his scientifi c views are examined in this article.
Key words: Volodymyr Shcherbyna, Kyiv, Kyiv region, the study of Kyiv, Laura, Strilet-
ska Street, Reytarska Street, Shulyavka, museum.
Подано до друку: 09.04.2012 р.
УДК 351.853(477.73)«1918/1920»(092)
І.О. СТАРЕНЬКИЙ
Пам’яткоохоронна діяльність П.В. Клименка
на Поділлі у 1918–1920 роках
У статті розглядається пам’яткоохоронна діяльність Пилипа Васильовича Клименка
на Поділлі, його участь у діяльності пам’яткоохоронних організацій, роль у збереженні
архівної спадщини.
Ключові слова: охорона пам’яток, Поділля, П.В. Клименко, Відділ охорони пам’яток
старовини та мистецтва, Українська революція.
В умовах руйнації та необдуманої перебудови історико-культурних
пам’яток, актуальною є проблема вивчення пам’яткоохоронного руху для
використання його кращих надбань на сучасному періоді розвитку країни.
Повною мірою це стосується й території Поділля. Активну пам’яткоохоронну
діяльність на Поділлі розгорнув Пилип Васильович Клименко.
Певні аспекти досліджуваної проблеми вивчали О.О. Нестуля [1],
М.Б. Петров [2], В.П. Ляхоцький [3], І. Дивний [4], І. Матяш [5] 1 інші. Проте,
досі питання залишається недостатньо вивченим.
Пилип Васильович Клименко прибув до Кам’янця-Подільського в
1918 р. 30 грудня 1918 р. його було призначено екстраординарним професо-
ром Кам’янець-Подільського державного українського університету (далі –
КПДУУ) на кафедрі історії [6]. Згідно протоколу комісії з розподілу професо-
рів за розрядами 23 травня 1919 р., він займав посаду декана історико-філо-
логічного факультету, на яку був призначений ректором Іваном Івановичем
Огієнком 5 лютого того ж року [7].
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-80747 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0133 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:17:32Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Желєзко, А.М. 2015-04-24T16:43:12Z 2015-04-24T16:43:12Z 2012 Володимир Щербина – дослідник київської старовини / А.М. Желєзко // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 21. — С. 178-186. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80747 94(477-25)«ЩЕРБИНА» У статті досліджується наукова спадщина В. Щербини, присвячена вивченню історії м. Києва та його околиць, а також чинники, які вплинули на формування наукових поглядів ученого. В статье исследуется научное наследие В. Щербины, посвященное изучению истории г.
 Киева и его околиц, а также факторы, которые повлияли на формирование его научных взглядов. The scientifi c heritage of V. Shcherbyna, devoted to the study of history of Kyiv and the
 factors that infl uenced on the formation of his scientifi c views are examined in this article. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Праці Центру пам’яткознавства Історичні постаті Володимир Щербина – дослідник київської старовини Владимир Щербина – исследователь киевской старины Volodymyr Shcherbyna as a researcher of the Kyiv antiquity Article published earlier |
| spellingShingle | Володимир Щербина – дослідник київської старовини Желєзко, А.М. Історичні постаті |
| title | Володимир Щербина – дослідник київської старовини |
| title_alt | Владимир Щербина – исследователь киевской старины Volodymyr Shcherbyna as a researcher of the Kyiv antiquity |
| title_full | Володимир Щербина – дослідник київської старовини |
| title_fullStr | Володимир Щербина – дослідник київської старовини |
| title_full_unstemmed | Володимир Щербина – дослідник київської старовини |
| title_short | Володимир Щербина – дослідник київської старовини |
| title_sort | володимир щербина – дослідник київської старовини |
| topic | Історичні постаті |
| topic_facet | Історичні постаті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80747 |
| work_keys_str_mv | AT želêzkoam volodimirŝerbinadoslídnikkiívsʹkoístarovini AT želêzkoam vladimirŝerbinaissledovatelʹkievskoistariny AT želêzkoam volodymyrshcherbynaasaresearcherofthekyivantiquity |