Охорона нематеріальної культурної спадщини як актуальний напрям культурної політики України
Дослідження присвячене теоретико-методологічним питанням виявлення, вивчення, фіксації й охорони елементів нематеріальної культурної спадщини. Розглянуто історію становлення
 міжнародної правової бази у сфері охорони нематеріальної культурної спадщини та входження до цього процесу України. И...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Праці Центру пам’яткознавства |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80867 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Охорона нематеріальної культурної спадщини як актуальний напрям культурної політики України / Г.О. Андрес // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 5-15. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860033103979872256 |
|---|---|
| author | Андрес, Г.О. |
| author_facet | Андрес, Г.О. |
| citation_txt | Охорона нематеріальної культурної спадщини як актуальний напрям культурної політики України / Г.О. Андрес // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 5-15. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Праці Центру пам’яткознавства |
| description | Дослідження присвячене теоретико-методологічним питанням виявлення, вивчення, фіксації й охорони елементів нематеріальної культурної спадщини. Розглянуто історію становлення
міжнародної правової бази у сфері охорони нематеріальної культурної спадщини та входження до цього процесу України.
Исследование посвящено теоретико-методологическим вопросам выявления, изучения, фиксации и охраны элементов нематериального культурного наследия. Рассмотрена история становления международной правовой базы в сфере охраны нематериального
культурного наследия и вхождения в этот процесс Украины.
Research is devoted to theoretical and methodological issues of identifying, learning, retention
and protection of elements of Intangible Cultural Heritage. The history of the formation of
the international legal framework on the protection of Intangible Cultural Heritage, and in the
process of entering Ukraine.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:52:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ðîçä³ë ² ÒÅÎвß, ²ÑÒÎвß
ÒÀ ²ÑÒÎвÎÃÐÀÔ²ß
ÏÀÌ’ßÒÊÎÇÍÀÂÑÒÂÀ
УДК 94(977):351.86222
Г.О. АНДРЕС
Охорона нематеріальної культурної
спадщини як актуальний напрям
культурної політики України
Дослідження присвячене теоретико-методологічним питан-
ням виявлення, вивчення, фіксації й охорони елементів немате-
ріальної культурної спадщини. Розглянуто історію становлення
міжнародної правової бази у сфері охорони нематеріальної куль-
турної спадщини та входження до цього процесу України.
Ключові слова: нематеріальна культурна спадщина, пам’ят-
коохоронне законодавство, ревалоризація, ревіталізація.
Україна – полінаціональна держава. За підсумками
Всеукраїнського перепису населення (2001 р.) на тери-
торії країни проживають представники понад 130 наці-
ональностей, які належать до різних мовних груп, релі-
гій, мають своєрідну й унікальну культуру [1].
Нематеріальна культурна спадщина народів України
є вагомою складовою національної культури, основою
національної самосвідомості, консолідуючим чинни-
ком, створює неповторну різноманітну палітру культу-
ри держави. Питання збереження культурної спадщи-
ни – це основа розвитку культурної політики багатьох
країн світу, а нематеріальна культурна спадщина – ваго-
ма складова цього процесу.
Згідно «Конвенції про охорону нематеріальної куль-
турної спадщини», ухваленої в 2003 р. Генеральною
конференцією UNESCO та ратифікованої Україною в
2008 р., нематеріальна спадщина – це звичаї, форми та про-
яви, знання та навички, а також пов’язані з ними інстру-
менти, предмети, артефакти й культурні прояви, визнані
спільнотами, групами і, в деяких випадках, окремими осо-
бами в якості частини їх культурної спадщини [2].
6 ISSN 2078-0133
В Україні збереглися яскраві прояви традиційної культури, фольклору,
ремесел, обрядів, народних свят. Тому, у відповідності до прийнятих нашою
державою міжнародних зобов’язань, виникає потреба в її охороні на державно-
му рівні. Таку необхідність давно усвідомила світова спільнота, що пов’язано
зі стрімким процесом глобалізації, котрий разом із перевагами несе небезпеку
культурному різноманіттю людства.
У справі охорони нематеріальної культурної спадщини науковці виділяють,
ґрунтуючись на практичному досвіді, наступні підходи: вивчення нематеріальної
культурної спадщини в середовищі проживання її носіїв; фіксацію нематеріаль-
ної культурної спадщини різними засобами; вивчення нематеріальної культур-
ної спадщини за артефактами та письмовими джерелами; інтерпретацію (автор-
ську) нематеріальної культурної спадщини в літературі та мистецтві; музейну
реконструкцію нематеріальної культурної спадщини; ревалоризацію – повернен-
ня об’єкту спадщини його цінності, що втрачена під впливом часу; ревіталізацію
нематеріальної культурної спадщини, тобто відновлення її здатності до функціо-
нування та самовідтворення; актуалізацію нематеріальної культурної спадщини
через театралізацію, рольові ігри, діяльність військово-історичних клубів, будин-
ків ремесел і аматорську творчість тощо. Вченими визначається, що складність
охорони полягає в існуванні такої спадщини не в межах професійної культу-
ри, яка має свої інституції й традиції збереження, вивчення і трансляції майбут-
нім поколінням, а у повсякденній культурі з нечіткими формами спадковості [3].
Проблема збереження традиційної культури, починаючи з другої половини
XX ст., стала одним із пріоритетів не тільки для національних, але й для між-
народних організацій, насамперед – UNESCO та Ради Європи. Ними розро-
блений значний масив документів який прямо чи опосередковано регулює такі
питання: Оперативне керівництво з виконання Конвенції «Про охорону нема-
теріальної культурної спадщини» [4]; Конвенція «Про охорону та заохочення
розмаїття форм культурного самовираження» 2005 р. (ратифіковано Законом
України від 20.01.2010 № 181 [5]; Конвенція «Про охорону нематеріальної
культурної спадщини» 2003 р. [6]; Загальна декларація UNESCO «Про куль-
турне різноманіття» 2001 р. [7]; Резолюція «Про стратегію Ради Європи в галу-
зі культури» Комітет Міністрів Ради Європи 1995 р. №(95)38 [8]; Рекомендації
UNESCO «Про збереження традиційної культури і фольклору» 1989 р. [9];
Декларація Мехіко «Щодо політики у сфері культури» 1982 р.1 [10].
Початковим етапом у розробці даної проблеми, на думку дослідників, можна
вважати 1973 р., коли уряд Болівії звернувся до UNESCO із запитом про роз-
1 Повний перелік і тексти документів представлено на сайті http://culturalstudies.in.ua/
UNESCO.
7Праці Центру пам'яткознавста, вип. 22, К., 2012
робку пропозицій щодо регламентації, розвитку та поширенню фольклору.
Ця робота була проведена Всесвітньою організацією інтелектуальної власнос-
ті, за дорученням UNESCO, а Генеральною конференцією UNESCO в Парижі у
1989 р. на 25-й сесії, були прийняті «Рекомендації щодо збереження традиційної
культури та фольклору». Однак широкого розуміння в суспільстві це не викли-
кало. Пояснюється це як необов’язковим юридичним характером документа,
так і відсутністю в ньому конкретних пропозицій і заходів. З 1995 до 1999 р.
UNESCO були організовані 8 регіональних семінарів з цього питання. У 1989 р.
у Вашингтоні спільно зі Смітсонівським інститутом було організовано конфе-
ренцію на тему «Глобальна оцінка Рекомендацій про збереження фольклору»,
де було введене нове поняття – «нематеріальна культурна спадщина». [11, с. 59].
Значення, що надається UNESCO нематеріальній спадщині, засвідчує факт
започаткування двох програм – «Живі скарби людства» 1993 р. та проголо-
шення «Шедеврів усної і нематеріальної спадщини людства» 1997 р. На 154-й
і 155-й сесіях виконавча рада UNESCO розробила положення про надання ста-
тусу «Шедевра усної і нематеріальної спадщини людства» і підкреслила зна-
чення усної спадщини як невід’ємної частини нематеріальної спадщини люд-
ства. Започаткований проект «Проголошення шедеврів усної і нематеріальної
культурної спадщини» дав поштовх міжнародній діяльності й сформував
новий напрям охорони пам’яток на світовому рівні – охорона нематеріальної
культурної спадщини. Мета цього проекту в збереженні культурних особли-
востей, подальшому розвитку та збагаченні духовної спадщини [12]. У 2001 р.
оголошено перші 19 шедеврів нематеріальної культурної спадщини [13].
Велике значення нематеріальної культурної спадщини як чинника забез-
печення культурного розмаїття та гарантії сталого розвитку було відзначе-
но в Загальній декларації ЮНЕСКО «Про культурне різноманіття» 2001 р.
В 2000 р. питання збереження нематеріальної спадщини обговорювалося в
Мюнхені на Конференції Комітету ICOM з музеології та у Стамбульській декла-
рації 2002 р., прийнятої на третій зустрічі міністрів культури країн UNESCO.
У результаті всіх цих заходів у Парижі в 2003 р. на 32-й сесії Генеральної кон-
ференції UNESCO прийнято Конвенцію «Про охорону нематеріальної культур-
ної спадщини». Безумовно, масштабність цього прояву національної культу-
ри вимагає неординарних підходів до вирішення її проблем, об’єднання зусиль
науковців, практиків, державних діячів. Декларативність запевнень важливос-
ті й актуальності збереження нематеріального культурної спадщини у багатьох
випадках не підкріплюється реальними зусиллями [14].
Охорона нематеріальної спадщини, порівняно з охороною пам’яток мате-
ріальної культури, надзвичайно складна та методично неврегульована через
8 ISSN 2078-0133
складність фіксації даного типу об’єктів. Однак нематеріальна спадщина є час-
тиною «загальноєвропейської культурної спадщини» та «культурної спадщи-
ни всесвітнього значення» й на сьогодні сформовано розуміння необхідності її
вивчення та популяризації.
Щодо нематеріальної спадщини часто вживається визначення «колективна
пам’ять». Це формулювання було прийняте Радою Європи. Так, Рекомендація
№R(89)6 «Про охорону і розширення сільської архітектурної спадщини»
визначає необхідність збереження «колективної пам’яті» сільської Європи.
Питання «колективної пам’яті» було також частиною кампанії «Європа –
спільна спадщина» 1999–2000 років [15]
Дослідниця Т.С. Кур’янова у своїй роботі «Музей и нематериальное куль-
турное наследие» доводить, що поняття «об’єкт нематеріальної культурної
спадщини» не являється чимось новим для музейної справи, проте теоретична
база цього явища розроблена недостатньо. Значення музеїв у справі збережен-
ня нематеріальної культурної спадщини (шляхом її музеєфікації), особливо
останнім часом, безупинно зростає. Довгий час презентація нематеріальної
спадщини обмежувалася лише показом її елементів: танців, обрядів, техно-
логій тощо. Сучасна музейна справа орієнтована на інтегративність, комп-
лексність, що зумовило створення першого музею збереження нематеріаль-
ної культурної спадщини в Харбіні (2010 р.) [16].
Нематеріальна культурна спадщина в період глобалізації підпадає під
загрозу зникнення. Відтак, її збереження та розвиток визначається як ключове
завдання UNESCO та держав-учасниць у справі збереження культурної само-
бутності країн, культурного розмаїття, а також поширення інформації у світі
про різні народи та держави, адже нематеріальна культурна спадщина, на від-
міну від матеріальної, є найбільш представницькою.
Важливим напрямом діяльності держав у сфері охорони нематеріальної
культурної спадщини є міжнародне співробітництво та допомога. Відповідно
до Конвенції міжнародне співробітництво включає в себе обмін інформацією та
досвідом, спільні ініціативи, а також надання з боку UNESCO допомоги в зусил-
лях, спрямованих на охорону нематеріальної культурної спадщини.
Керівним документом, який встановлює умови щодо отримання міжнародної
допомоги на реалізацію Конвенції є «Оперативное руководство по выполнению
Конвенции об охране нематериального культурного наследия» 2008 р. [17].
Серед важливих заходів UNESCO, що сприяють популяризації світової
нематеріальної культурної спадщини, є оприлюднення Репрезентативного
списку нематеріальної культурної спадщини людства та Списку нематеріаль-
ної культурної спадщини, що потребує охорони (ст. 16 та 17 Конвенції).
9Праці Центру пам'яткознавста, вип. 22, К., 2012
Кожна країна-учасниця має подати до цих списків елементи нематеріаль-
ної культурної спадщини, що знаходяться на її території, за умови їх ідентифі-
кації та фіксації. На жаль, жоден із елементів нематеріальної культурної спад-
щини в списку Україна не представила.
Прикладом, що підтверджує визнання Україною необхідності охорони нема-
теріальної культурної спадщини є прийняті нормативно-правові та законодав-
чі акти: Закон України «Про ратифікацію Конвенції про охорону та заохочення
розмаїття форм культурного самовираження» від 20.01.2010 р. № 1811; Закон
України «Про приєднання України до Конвенції про охорону нематеріальної
культурної спадщини» від 06.03.2008 р. №132; Конвенція про охорону немате-
ріальної культурної спадщини (див. Закон № 132 від 06.03.2008 р., дата підпи-
сання – 17.10.2003 р.; дата приєднання України – 06.03.2008 р.; дата набрання
чинності для України – 27.08.2008 р.); Постанова КМ України «Про заснування
премії імені В.М. Гнатюка за збереження й охорону нематеріальної культурної
спадщини» від 31. 08. 2005 р. № 841; Постанова КМ України «Про затверджен-
ня Державної програми охорони та збереження нематеріальної культурної спад-
щини на 2004–2008 рр.» від 23.12.2004 р. № 1732; Закону України «Про народні
художні промисли» від 21.06.2001 р. № 2547. На виконання ряду положень кон-
венції та законів України були розроблені проекти нормативно-правових актів:
Рекомендації щодо охорони нематеріальної культурної спадщини України;
Порядок створення та оновлення переліків (реєстрів) нематеріальної культур-
ної спадщини України; Положення про Координаційну раду з питань нематері-
альної культурної спадщини України при Міністерстві культури України [18].
За останній період, Українським центром культурних досліджень (далі –
УЦКД) був розроблений і запропонований до обговорення проект номінації
«Народно-інструментальна музична традиція Гуцульщини». Даний проект вра-
ховує вимоги конвенції, оперативних настанов і проектів нормативних доку-
ментів, насамперед «Порядку створення й оновлення переліків (реєстрів) нема-
теріальної культурної спадщини України та положень, визначених у проекті
«Порядку створення та оновлення переліків (реєстрів) нематеріальної культур-
ної спадщини України». Робота здійснювалася в межах відповідної теми науко-
во-дослідної роботи УЦКД і є прикладом, який можна використати для подібних
робіт із урахуванням специфіки нематеріальної культурної спадщини регіонів
України. Цей проект може також стати основою для створення національного
реєстру – «Переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України».
Здійснення такої роботи не можливо одноосібно. З урахуванням специ-
фіки прояву/елементу нематеріальної культурної спадщини необхідно залу-
чення фахівців різних спеціальностей. Тому, для підготовки зазначеного
проекту, доведення та визначення унікальності заявленого прояву, були заді-
10 ISSN 2078-0133
яні культурологи, пам’яткознавці, фахівці держуправління. Відповідальний
виконавець – С.Є. Пахлова, музикознавець – І.Л. Лапінський, науковий
керівник – Г.О. Андрес, координація роботи з підготовки проекту – О.А. Грищенко.
І.Л. Лапінським було опрацьовано обґрунтування номінації, визначено та дове-
дено унікальність музичної традиції, сформовано перелік традиційних музичних
інструментів для зазначеного проекту.
Гуцули – як і бойки та лемки – найкраще серед інших етнічних груп збе-
регли власні етнографічні й культурні особливості. Традиційно-побутові осо-
бливості гуцулів виявляються в мові, одязі, народній архітектурі, фольклорі,
обрядах, народних інструментально-музичних традиціях, декоративно-при-
кладному мистецтві тощо. Гуцульщина вирізняється колоритом самобутнього
музичного мистецтва та різноманіттям музичних інструментів. Музика стала
для гуцулів не лише проявом мистецтва, але й запорукою культурного само-
вираження та необхідним атрибутом побуту.
Усі ці атрибути життя гуцулів розвиваються в нерозривному зв’язку між
собою, що зумовлює формування неповторного різнобарв’я культурно-мистець-
ких традицій, які складають нематеріальну культурну спадщину Гуцульщини.
Для здійснення поставленого завдання з підготовки проекту, була розро-
блена форма з переліком основних положень, заповнення яких дасть відпові-
ді на питання стосовно унікальності елементу спадщини, необхідності її збе-
реження, загроз тощо (з повною версією проекту можна познайомитися за
адресою http://culturalstudies.in.ua/UNESCO/unesko-sp10-2-4.php#unesco1).
1. Назва елемента нематеріальної культурної спадщини
Офіційна/визнана назва елемента, яка буде міститися в опублікованих
матеріалах. Вона має бути стислою.
2. Інша назва елемента (якщо це можливо та необхідно),
Це може бути назва, яку використовує громада(и), група(и), окрема(і) особа(и),
пов’язані з побутуванням елементу, або назва, під якою елемент уже відомий.
3. Регіон (область) України
4. Характеристика елемента
4.1. Визначення громад(и), груп(и) або, окремих осіб (носіїв), що напряму
стосуються елементу, та місце їхнього перебування
Оскільки нематеріальна спадщина може бути визначена тільки у зв’язку з
певною громадою, групами чи особами, які вважають її частиною своєї куль-
турної спадщини, важливо чітко визначити громади, групи або осіб, що мають
безпосереднє відношення до побутування елементу.
Інформація, подана в цьому пункті, повинна уможливити з’ясування, які
саме групи найтісніше пов’язані з елементом та можуть бути його носіями.
11Праці Центру пам'яткознавста, вип. 22, К., 2012
4.2. Географічне розташування та зона побутування елемента
Цей пункт має визначати територію поширення елемента, за можливості
вказавши географічне розташування місця, де він зосереджений. Якщо схожі
елементи існують у сусідніх місцевостях, слід це також вказати.
4.3. Галузь спадщини, яка представлена елементом
Визначається одна чи більше галузей, що визначені у ст. 2.2. Конвенції,
в яких проявляється цей елемент. Може бути вказано іншу галузь нематеріаль-
ної культурної спадщини, де може проявлятись елемент.
5. Короткий опис елемента спадщини
Короткий опис елемента спадщини, що дасть уявлення про нього.
6. Матеріальні предмети, пов’язані з елементом
Можуть бути зазначені предмети (наприклад, інструменти, одяг, ритуальні
предмети тощо), які пов’язані з побутуванням елементу та забезпечують його
існування та використання.
7. Стисле визначення ступеня життєздатності елемента, потреби в заходах
з метою його охорони
7.1. Оцінка життєздатності елемента
Подається опис нинішнього рівня життєздатності елемента, тобто геогра-
фічна концентрація та масштаб його побутування, потужності традиційних
способів його відтворення та передачі, демографічна характеристика й стан
середовища носіїв елемента і його споживачів
7.2. Потреба в захисті елемента спадщини
8. Заходи, що здійснюються з метою охорони елемента
Визначається, які здійснювалися та здійснюються заходи з охорони нема-
теріальної культурної спадщини для забезпечення життєздатності елемента й
рівень участі у них громади, груп(и), окремих осіб, в т.ч. носіїв елемента.
Для забезпечення життєздатності елемента, що є необхідною умовою охо-
рони нематеріальної культурної спадщини, можуть здійснювати заходи за
наступними напрямами:
Документування.
Дослідження.
Збереження.
Захист.
Популяризація.
Підвищення ролі спадщини в житті суспільства/регіону.
Забезпечення передачі спадщини від покоління до покоління, зокрема шля-
хом формальної та неформальної освіти.
Відродження різних аспектів спадщини.
12 ISSN 2078-0133
Зазначаються заходи щодо охорони елемента, що були реалізовані протя-
гом останніх 3–5 років.
9. Участь громад, груп чи осіб у процесі висунення та підготовки номінації
Описується, у який спосіб громади, групи чи особи (в т.ч. носії елемента)
брали участь у процесі підготовки номінації на всіх її стадіях; як заохочується
підготовка номінації за участі різних органів та груп, включно з органами міс-
цевої влади, громадами, недержавними організаціями, дослідницькими уста-
новами, експертними центрами й іншими зацікавленими сторонами.
Для кращої демонстрації участі всіх заінтересованих сторін у процесі вису-
нення елемента на номінацію необхідно зазначити наступне:
Рішення, Резолюції та інші документи, що підтверджують ініціативу гро-
мади, носіїв елемента, працівників культури, влади щодо висунення цього еле-
мента на номінацію. Такі рішення мають бути попередньо обговорені, напри-
клад на загальних зборах громадськості, круглих столах, конференціях тощо,
у відповідних районах і областях, за участі великої кількість учасників (нау-
ковців, митців, працівників культури, громадськості, влади, окремих осіб, в
т.ч. носіїв елементу, тощо), а також оприлюднені в ЗМІ та Інтернеті.
Публікації в ЗМІ та Інтернеті, друковані та електронні джерела, які найкра-
щим чином демонструють елемент і підтверджують його існування і важли-
вість для громади, що його відтворює (також із посиланням на доступ до цих
джерел у мережі Інтернет).
Список організацій і установ (державних та недержавних), творчих колек-
тивів і, в разі потреби, окремих осіб (в т.ч. з числа носіїв елементу), які брали
активну участь у процесі висунення елемента на номінацію та забезпеченні
підготовки відповідного подання.
10. Документація
Подається список основних друкованих джерел або зафіксованих іншим
способом даних із використанням стандартного бібліографічного оформлення
про елемент із посиланням на доступ до них у мережі Інтернет (за наявності).
Допоміжні матеріали, які демонструють елемент (фото-, відео- та аудіома-
теріали.) тощо.
11. Контактна інформація
11.1. П.І.Б відповідальної особи (осіб), із зазначенням посади, телефону та e-mail.
Надається інформація про особу(и), відповідальну(і) за підготовку номінації
11.2. Назва відповідальної організації (компетентного органу), поштова
адреса, телефон, e-mail та адреса офіційного сайту.
Надається інформація про організацію, відповідальну за підготовку номінації
11.3. Назва залучених організацій
13Праці Центру пам'яткознавста, вип. 22, К., 2012
Подається інформація про організацію(ї), що брали участь у підготовці та
висунені номінації
12. Перелік додаткових джерел
Можна додати список друкованих джерел про елемент, використовую-
чи стандартний бібліографічний формат, а також веб-сайти чи мультимедійні
ресурси, що містять додаткову інформацію про номінований елемент.
Електронні ресурси.
Відео- та аудіоматеріали.
13. Дата підготовки
Додатки. Були подані переліки традиційних інструментів із їх характерис-
тиками, географічні карти із зазначеними регіонами побутування спадщини,
відео- та фотоджерела.
Приєднання до Конвенції для України надали нового значення питанням
дослідження, збереження та популяризації традиційної народної культури.
Враховуючи специфіку української культури, яка має великий творчий потен-
ціал, і, зокрема, безпосередньо завдяки традиційній культурі, що зберігають-
ся протягом століть, є позитивним кроком на шляху до осмислення важливос-
ті своєї нематеріальної культурної спадщини.
На сьогодні в Україні відсутній дієвий нормативно-правовий акт, який
визначав би завдання державної політики, а також компетенції органів вико-
навчої влади у сфері охорони нематеріальної культурної спадщини. Зокрема,
це стосується завдань, спрямованих на ідентифікацію, документування, дослі-
дження, збереження, захист, популяризацію, підвищення її ролі та передачу,
шляхом освіти, – тобто виконання завдань передбачених конвенцією.
В Україні протягом 2004–2008 років реалізовувалася Державна програма охо-
рони та збереження нематеріальної культурної спадщини. Яка мала на меті привер-
нення уваги до вивчення традиційної культури, фольклору України й активізацію
діяльності з боку органів управління культури на місцях до проблем вивчення та
збереження цієї унікальної спадщини. Програма мала визначити методи, завдання
й основні механізми реалізації державної політики щодо збереження та розвитку
нематеріальної культурної спадщини. Сприяти глибшому усвідомленню значення
нематеріальної культурної спадщини та її охороні як важливої складової ідентифі-
кації нації. Має передбачати підвищення ефективності існуючих і створення нових,
умов збереження нематеріальної культурної спадщини та її популяризації.
Термін дії згаданої програми вже вичерпаний, але розуміння в суспіль-
стві значення нематеріальної культурної спадщини ще лишається недостат-
нім. Невирішеним лишаються питання формування переліку об’єктів нема-
теріальної культурної спадщини та визначення відповідальної за цей процес
14 ISSN 2078-0133
установи, яка б акумулювала питання охорони та забезпечувала координацію
зусиль усіх зацікавлених сторін. Необхідна розробка дієвої системи заходів з
підтримки закладів культури та дозвілля, спрямованих на збереження немате-
ріальної культурної спадщини; підтримки носіїв і хранителів традицій; колек-
тивів народної творчості; вдосконалення системи підготовки та перепідготов-
ки фахівців галузі; підтримки регіональних, міжрегіональних, всеукраїнських
і міжнародних фестивалів, конкурсів, виставок народної творчості й проек-
тів, спрямованих на збереження розвиток нематеріальної культурної спадщи-
ни; популяризація нематеріальної спадщини через ЗМІ, мережу Інтернет тощо.
Тому, разом із активізацією діяльності місцевих громад, клубних закладів,
обласних центрів народної творчості (що функціонують на місцевому рівні та
відносяться до сфери управління місцевих органів культури), управлінь культу-
ри щодо створення переліків нематеріальної культурної спадщини як на місцево-
му, так і на загальнодержавному рівні необхідне подовження терміну виконання
Державної програми охорони та збереження нематеріальної культурної спад-
щини. Разом із тим необхідна активізація діяльності основних зберігачів народ-
них традицій, якими є на сьогодні установи культури та дозвілля. Недостатність
бюджету на місцях тягне за собою недостатню якість послуг таких закладів.
Застаріла технічна база, невідповідний рівень кваліфікації персоналу – не дозво-
ляють надавати послуги, щодо збереження нематеріальної культурної спадщини.
Відхід із життя безпосередніх носіїв і хранителів нематеріальної культур-
ної спадщини в умовах відсутності вивчення зразків народного мистецтва може
спричинити безповоротні втрати деяких видів нематеріальної культурної спад-
щини. Тому у випадку перерваної традиції та відсутності здатних у її поновлен-
ні носіїв, але маючи високий ступінь достовірності знань про втрачений елемент
нематеріальної спадщини може бути його реконструкція або ревіталізація [19].
Таким чином, вирішення комплексу проблем, що склалися у сфері збере-
ження нематеріальної культурної спадщини, можливо при координації діяль-
ності різних учасників процесу. Необхідне об’єднання зусиль органів влади,
закладів культури, громадських організацій, окремих фахівців, громад, груп чи
осіб які зацікавлення у збереження своєї нематеріальної культурної спадщини
та представлення найкращих її зразків на міжнародному рівні.
Джерела та література
1. Дані Всеукраїнського перепису населення (2001 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://2001.ukrcensus.gov.ua/rus/results/general/nationality.
2. Збірник нормативно-правових актів сфери охорони культурної спадщини / автори-упорядники
Сердюк О.М., Бобровський Т.А., Кириленко Л.М.]. – Чернігів : ВАТ «РВК» Деснянськи правда»,
2011. – С. 69–70.
3. Белугина Г.К. Проблема актуализации нематериального культурного наследия // Ярославский
педагогический вестник – 2011. – № 2. – Т. І (гуманитарные науки). – С. 287–288.
15Праці Центру пам'яткознавста, вип. 22, К., 2012
4. Оперативне керівництво з виконання Конвенції «Про охорону нематеріальної культур-
ної спадщини» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://unesdoc.unesco.org/
images/0018/001897/189761r.pdf.
5. Збірник нормативно-правових актів… – С. 69–70.
6. Конвенція «Про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження» 2005 р.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1811-17.
7. Загальна декларація UNESCO «Про культурне різноманіття» 2001 р. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://unesdoc.unesco.org/images/0012/001246/124687r.pdf#page=77.
8. Резолюція «Про стратегію Ради Європи в галузі культури» Комітет Міністрів Ради Європи
1995 р. №(95)38» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/
main.cginreg=994_268.
9. Рекомендації UNESCO «Про збереження традиційної культури і фольклору» 1989 р.»
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_295.
10. Декларація Мехіко «Щодо політики у сфері культури» 1982 р.» [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cginreg=995_730.
11. Труевцева О.Н. Музеи и нематериальное культурное наследие // Хранители наследия / Алт. гос.
акад. культуры и искусств ; гл. ред. О.Н. Труевцева. – Барнаул, 2005. – Вып. 2. – С. 59.
12. Козлова И. Международный проект UNESCO «Провозглашение шедевров устного и нематери-
ального наследия человечества» // Ориентиры культурной политики. – 2001. – № 1. – С. 15–22.
13. Мельничук О.І. Концепція нематеріальної культурної спадщини. Формування в міжнародному праві //
Пам’ятки України: історія та культура. – 2003. – № 3. – С. 12–17; Труевцева О.Н. Вказана праця. – С. 19–21.
14. Ахундова Н. К проблеме сохранения нематериального культурного наследия[Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://harmony.musigi-dunya.az/harmony/rus/reader.asp?s=1&txtid=71;
Каргин А.С., Костина А.В. Сохранение нематериального культурного наследия народов РФ как
приоритет культурной политики России в XXI веке // Культурная политика. – 2008. – № 3. – С. 61.
15. Кампания под лозунгом «общее наследие» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www/echr.
ru/ 800_europians_13html а также. – law/rufox.ru/topic5807/8html.
16. Хэйлунцзян: Открыт первый Музей нематериального культурного наследия
// Партнеры. 21.10.2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://russian.dbw.cn/
system/2010/10/21/000288533.shtml.
17. Оперативне керівництво…
18. Нормативні акти України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://culturalstudies.in.ua.
19. Зубец И.З. Нематериальное культурное наследие // Ростовский пряник. [Еелектронний ресурс].
– Режим доступу: http://rostmuseum.ru/publication/srm/017/zubets01.html#prim.
Андрес А.А. Охрана нематериального культурного наследия, как актуальное на-
правление культурной политики Украины
Исследование посвящено теоретико-методологическим вопросам выявления, изуче-
ния, фиксации и охраны элементов нематериального культурного наследия. Рассмотрена
история становления международной правовой базы в сфере охраны нематериального
культурного наследия и вхождения в этот процесс Украины.
Ключевые слова: нематериальное культурное наследие, памятников законодатель-
ство, ревалоризация, ревитализация.
Andres H.O. Intangible cultural heritage, as a contemporary cultural policy in Ukraine
Research is devoted to theoretical and methodological issues of identifying, learning, reten-
tion and protection of elements of Intangible Cultural Heritage. The history of the formation of
the international legal framework on the protection of Intangible Cultural Heritage, and in the
process of entering Ukraine.
Key words: intangible cultural heritage, monuments legislation, valorization, revitalization.
Подано до друку: 10.10.2012 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-80867 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0133 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:52:47Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Андрес, Г.О. 2015-04-27T14:25:03Z 2015-04-27T14:25:03Z 2012 Охорона нематеріальної культурної спадщини як актуальний напрям культурної політики України / Г.О. Андрес // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2012. — Вип. 22. — С. 5-15. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80867 94(977):351.86222 Дослідження присвячене теоретико-методологічним питанням виявлення, вивчення, фіксації й охорони елементів нематеріальної культурної спадщини. Розглянуто історію становлення
 міжнародної правової бази у сфері охорони нематеріальної культурної спадщини та входження до цього процесу України. Исследование посвящено теоретико-методологическим вопросам выявления, изучения, фиксации и охраны элементов нематериального культурного наследия. Рассмотрена история становления международной правовой базы в сфере охраны нематериального
 культурного наследия и вхождения в этот процесс Украины. Research is devoted to theoretical and methodological issues of identifying, learning, retention
 and protection of elements of Intangible Cultural Heritage. The history of the formation of
 the international legal framework on the protection of Intangible Cultural Heritage, and in the
 process of entering Ukraine. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Праці Центру пам’яткознавства Теорія, історія та історіографія пам’яткознавства Охорона нематеріальної культурної спадщини як актуальний напрям культурної політики України Охрана нематериального культурного наследия, как актуальное направление культурной политики Украины Intangible cultural heritage, as a contemporary cultural policy in Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Охорона нематеріальної культурної спадщини як актуальний напрям культурної політики України Андрес, Г.О. Теорія, історія та історіографія пам’яткознавства |
| title | Охорона нематеріальної культурної спадщини як актуальний напрям культурної політики України |
| title_alt | Охрана нематериального культурного наследия, как актуальное направление культурной политики Украины Intangible cultural heritage, as a contemporary cultural policy in Ukraine |
| title_full | Охорона нематеріальної культурної спадщини як актуальний напрям культурної політики України |
| title_fullStr | Охорона нематеріальної культурної спадщини як актуальний напрям культурної політики України |
| title_full_unstemmed | Охорона нематеріальної культурної спадщини як актуальний напрям культурної політики України |
| title_short | Охорона нематеріальної культурної спадщини як актуальний напрям культурної політики України |
| title_sort | охорона нематеріальної культурної спадщини як актуальний напрям культурної політики україни |
| topic | Теорія, історія та історіографія пам’яткознавства |
| topic_facet | Теорія, історія та історіографія пам’яткознавства |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/80867 |
| work_keys_str_mv | AT andresgo ohoronanemateríalʹnoíkulʹturnoíspadŝiniâkaktualʹniinaprâmkulʹturnoípolítikiukraíni AT andresgo ohrananematerialʹnogokulʹturnogonaslediâkakaktualʹnoenapravleniekulʹturnoipolitikiukrainy AT andresgo intangibleculturalheritageasacontemporaryculturalpolicyinukraine |