Молекулярно-генетичне дослідження порушень природної та стимульованої овуляції

Метою дослідження було вивчення асоціації мутацій в генах FMR1, INHα1, NAT2, GSTT1, GSTM1 з функціональним резервом яєчників, а також відповіддю яєчників на стимуляцію овуляції гонадотропіном в групах жінок з клінічним діагнозом передчасне виснаження яєчників (ПВЯ) та «поганих відповідачів». В групі...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2008
Main Authors:	Лівшиць, Г.Б., Кравченко, С.А., Татарський, П.Ф, Судома, І.А., Лівшиць, Л.А.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України 2008
Subjects:	Оригинальные работы
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8087
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Молекулярно-генетичне дослідження порушень природної та стимульованої овуляції / Г.Б. Лівшиць, С.А. Кравченко, П.Ф. Татарський, І.А. Судома, Л.А. Лівшиць // Цитология и генетика. — 2008. — Т. 42, № 2. — С. 63-69. — Бібліогр.: 16 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860230656215220224
author	Лівшиць, Г.Б. Кравченко, С.А. Татарський, П.Ф Судома, І.А. Лівшиць, Л.А.
author_facet	Лівшиць, Г.Б. Кравченко, С.А. Татарський, П.Ф Судома, І.А. Лівшиць, Л.А.
citation_txt	Молекулярно-генетичне дослідження порушень природної та стимульованої овуляції / Г.Б. Лівшиць, С.А. Кравченко, П.Ф. Татарський, І.А. Судома, Л.А. Лівшиць // Цитология и генетика. — 2008. — Т. 42, № 2. — С. 63-69. — Бібліогр.: 16 назв. — укp.
collection	DSpace DC
description	Метою дослідження було вивчення асоціації мутацій в генах FMR1, INHα1, NAT2, GSTT1, GSTM1 з функціональним резервом яєчників, а також відповіддю яєчників на стимуляцію овуляції гонадотропіном в групах жінок з клінічним діагнозом передчасне виснаження яєчників (ПВЯ) та «поганих відповідачів». В групі пацієнток з ПВЯ та «поганих відповідачів» у 1,6 та 2,5 % відповідно спостерігали як мутацію 769G→A гена INHα1, так і алель високого ризику гена FMR1. Даний генотип не було виявлено в контрольній групі. Частота делеції в гені GSTM1 у групі «поганих відповідачів» була статистично достовірно вище (p = 0,01), ніж в контрольній. Частота зустрічальності мутантного генотипа Ser680SerAla307Ala (22,2 %) була статистично вирогідно вище (p = 0,028), ніж в контрольній групі (7,7 %). Денна доза гонадотропіна у жінок з алелями ризику гена FMR1 та пацієнтів з генотипами «повільних ацетиляторів» гена NAT2 була статистично достовірно вище, ніж у індивідів з нормальними алелями гена FMR1 та пацієнтів з генотипом «швидкого ацетилятора» гена NAT2. Кількість ооцитів, отриманих після стимуляції, у жінок з мутацією Ala257Thr гена INHα1 була статистично вірогідно менше, ніж у пацієнтів без мутації. Подальші дослідження даних генів важливі для вивчення функціонального резерва яєчників та модуляції індивідуальної відповіді яєчників на екзогенний гонадотропін. Целью исследования было изучение ассоциации мутаций в генах FMR1, INHα1, NAT2, GSTT1, GSTM1 c функциональным резервом яичников, а также ответом яичников на стимуляцию овуляции гонадотропином в группах женщин с клиническим диагнозом преждевременное истощение яичников и «плохих ответчиков». В этой группе пациенток у 1,6 и 2,5 % соответственно наблюдали как мутацию Ala257Thr гена INHα1, так и аллель высокого риска гена FMR1. Указанный генотип не был выявлен в контрольной группе. Частота делеции в гене GSTM1 в группе «плохих ответчиков» была статистически достоверно выше (p = 0,01) чем в контрольной. Частота встречаемости мутантного генотипа Ser680Ser-Ala307Ala (22,2 %) была статистически достоверно выше (p = 0,028), чем в контрольной группе (7,7 %). Дневная доза гонадотропина для носителей аллеля высокого риска гена FMR1 и пациентов в генотипом «медленных ацетиляторов» гена NAT2 была статистически достоверно выше по сравнению с пациентами, имеющими нормальные аллели гена FMR1 и пациентами с генотипами «быстрого ацетилятора» гена NAT2. Количество ооцитов после стимуляции овуляции у женщин с мутацией Ala257Thr гена INHα1 было статистически достоверно ниже, чем у женщин без данной мутации. Дальнейшие исследования упомянутых генов важны для изучения функционального резерва яичников и модуляции индивидуального ответа яичников на экзогенный гонадотропин. The influence of FMR1, INHα1, NAT2, GSTT1 and GSTM1 genes on ovarian function, and their association with POF and «poor response» to exogenous GT after ovulation stimulation were investigated. The carriers of Ala257Thr transition predominated in the studied «poor responders» group. This transition combined with intermediate alleles of FMR1 gene was observed in 1,6 % POF patients and 2,5 % persons from «poor responders» group but in nobody of the control group. The frequency of deletion in GSTM1 gene in «poor responders» group was significantly higher (p = 0,01) than in normal ovulatory control group. The frequency of Ser680Ser-Ala307Ala polymorphic genotype (22,2 %) in «poor responders» group was significantly higher (p = 0,028) than in normalovulatory control group (7,7 %). The daily dosage of GT in intermediate alleles of FMR1 gene carriers as well in patients with «slow acetylation» NAT2 genotype was significantly higher in comparison to patients without intermediate alleles and patients with «quick acetylation» NAT2 genotype. Quantity of oocytes after ovulation stimulation in women with INHa1 gene Ala257Thr transition was significantly decreased in comparison to patients without such mutation. Further investigations of these genes can play a major role in POF studying and modulation of ovarian response to exogenous GT.
first_indexed	2025-12-07T18:21:25Z
format	Article
fulltext	63 Метою дослідження було вивчення асоціації мутацій в генах FMR1, INHα1, NAT2, GSTT1, GSTM1 з функціо� нальним резервом яєчників, а також відповіддю яєчників на стимуляцію овуляції гонадотропіном в групах жінок з клінічним діагнозом передчасне виснаження яєчників (ПВЯ) та «поганих відповідачів». В групі пацієнток з ПВЯ та «поганих відповідачів» у 1,6 та 2,5 % відповідно спостерігали як мутацію 769G�A гена INHα1, так і алель високого ризику гена FMR1. Даний генотип не бу� ло виявлено в контрольній групі. Частота делеції в гені GSTM1 у групі «поганих відповідачів» була статистично достовірно вище (p = 0,01), ніж в контрольній. Часто� та зустрічальності мутантного генотипа Ser680Ser� Ala307Ala (22,2 %) була статистично вирогідно вище (p = = 0,028), ніж в контрольній групі (7,7 %). Денна доза го� надотропіна у жінок з алелями ризику гена FMR1 та па� цієнтів з генотипами «повільних ацетиляторів» гена NAT2 була статистично достовірно вище, ніж у індиві� дів з нормальними алелями гена FMR1 та пацієнтів з ге� нотипом «швидкого ацетилятора» гена NAT2. Кількість ооцитів, отриманих після стимуляції, у жінок з мута� цією Ala257Thr гена INHα1 була статистично вірогідно менше, ніж у пацієнтів без мутації. Подальші досліджен� ня даних генів важливі для вивчення функціонального ре� зерва яєчників та модуляції індивідуальної відповіді яєч� ників на екзогенний гонадотропін. Вступ. Згідно з даними МОЗ України близь� ко 10–25 % подружніх пар в нашій країні страж� дають на безпліддя. Встановлено, що частота жіночого безпліддя становить 60 %, чоловічо� го – 40 %. Допоміжні репродуктивні технології широ� ко використовуються у лікуванні безпліддя, то� му актуальними є проблеми відповіді яєчників на стимуляцію гонадотропіном. Адекватна відповідь означає нормальну функцію яєчни� ків, або так званий «резерв яєчників». З іншо� го боку ця відповідь може бути пов’язана з особливостями індивідуальної чутливості до екзогенного гонадотропіна, який використову� ється для стимуляції овуляції. На сьогоднішній день широко проводяться дослідження гене� тичних чинників, що обумовлюють ці факто� ри. За попередніми оцінками передбачається, що приблизно в 50 % випадків причиною без� пліддя є генетичні фактори. Одним з найбільш розповсюджених пору� шень гаметогенезу у жінок є передчасне висна� ження яєчників (ПВЯ). Встановлено, що на цю патологію страждає близько 1–3 % жінок ре� продуктивного віку [1]. ПВЯ, або синдром виснажених яєчників (СВЯ), який проявляється як вторинна аме� норея, з’являється у жінок молодше 40 років та супроводжується підвищеним рівнем гона� дотропінів, дефіцитом статевих стероїдів та безпліддям [2, 3]. В структурі первинної аме� нореї ПВЯ складає 10–28 %. У жінок з вто� ринною аменореєю ПВЯ зустрічається з час� тотою 4–18 % [4, 5]. Найбільш частими причинами виникнення ПВЯ є аномалії Х�хромосоми, а також ятро� генні фактори, такі як хірургічні втручання, хіміо� та радіотерапія [6]. Але більше полови� ни каріотипічно нормальних спонтанних ви� падків ПВЯ залишаються нез’ясованими. Можна очікувати, що причиною таких «ідіо� матичних» випадків є генетичні ушкодження або аутоімунні процеси. Наявність родинних випадків ПВЯ може свідчити про роль генетичних ушкоджень в його патогенезі. За попередніми даними у 50 % випадків причиною ПВЯ є саме генетичні фактори. Хоча генетичні дефекти найчастіше спостерігаються в Х�хромосомі, було повідом� лено, що значну роль у розвитку ПВЯ відігра� ють аутосомальні порушення (таблиця) [7]. Встановлено, що синдром ламкої Х�хромо� ІSSN 0564–3783. Цитология и генетика. 2008 © Г.Б. ЛІВШИЦЬ, С.А. КРАВЧЕНКО, П.Ф. ТАТАРСЬКИЙ, І.А. СУДОМА, Л.А. ЛІВШИЦЬ, 2008 УДК 575.11+577.21 Г.Б. ЛІВШИЦЬ1, 2, С.А. КРАВЧЕНКО 1, П.Ф. ТАТАРСЬКИЙ 1, І.А. СУДОМА 3, Л.А. ЛІВШИЦЬ 1, 2 1 Інститут молекулярної біології та генетики НАН України, Київ, вул. Акад. Заболотного, 150 E�mail: livshits@imbg.org.ua 2 Науковий центр радіаційної медицини, АМН України, Київ 3 Клініка «НАДІЯ», Київ МОЛЕКУЛЯРНО.ГЕНЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОРУШЕНЬ ПРИРОДНОЇ ТА СТИМУЛЬОВАНОЇ ОВУЛЯЦІЇ 64 Г.Б. Лівшиць, С.А. Кравченко, П.Ф. Татарський, І.А Судома, Л.А. Лівшиць соми, який є однією з найбільш поширених форм розумової відсталості, зумовлюється експансією тринуклеотидних (CGG) повторів в першому екзоні гена FMR1 (Xq27.3). «Пре� мутаційні» алелі визначаються як такі, що протягом декількох поколінь можуть перетво� ритися на повну мутацію – CGG�ділянка, яка містить понад 200 тринуклеотидних повторів. В свою чергу розмір «премутаційних» алелів варіює в діапазоні від 50 до 200 CGG�повто� рів. Було показано, що премутаційні алелі час� тіше спостерігаються у жінок з ПВЯ, ніж в за� гальній популяції. Також було показано, що приблизно в 3 % спорадичних випадків і в 13 % сімейних випадків пацієнтки з ПВЯ мали премутацію [8]. Фоллікулостимулюючий гормон (ФСГ) та його рецептор (ФСГР) залучені до регуляції резерву яєчників, оскільки їх основною фізіо� логічною функцією в яєчниках є стимуляція дозрівання фолікулів, а також стимуляція про� дукції естрогенів гранульозними клітинами. ФСГ використовується в лікуванні безпліддя з 1975 р., з тих пір, як з’явилися повідомлення про індукцію овуляції екстрактами з клітин людини [9]. На сьогодні клінічне використання препаратів рекомбінантного ФСГ в лікуванні безплідності реалізується в стабільному зро� станні наживо народжених дітей [10]. Доза ФСГ, яка вводиться пацієнту, визначається декілько� ма факторами, які, в принципі, і зумовлюють відповідь на стимуляцію (в разі її проведення), а також основним рівнем фізіологічного ФСГ. Нещодавно рецептор ФСГ сфокусував на собі увагу як один із факторів, який може бути пов’язаний або безпосередньо залучений до зменшення резерву яєчників. Теоретично му� тації в ФСГ�рецепторі можуть призводити до неточної передачі гормонального сигналу, що, в свою чергу, призведе до зменшення резерву яєчників. За результатами нещодавно прове� дених досліджень було встановлено, що в ФСГ�рецепторі, окрім мутацій, виявляють ще й так звані «нормальні варіанти» – поліморфіз� ми ФСГ�рецептора [11]. Два таких поліморфіз� ми локалізовані в 10�му екзоні гена в позиціях 307 (Ala/Thr) та 680 (Asn/Ser) [12, 13]. В зв’язку з тим, що глікопротеїн інгібін залу� чений до негативного контролю рівня ФСГ, у жінок його вважають потенційним кандидатом у розвитку ПВЯ. Інгібін структурно входить до суперродини (TGF)�β – групи мультифункціо� нальних факторів росту та диференціації. Суб� одиниці інгібіну кодуються трьома різними ге� нами – INHα, INHαA та INHβB, які картовані в 2q33�qter, 2cen�ql3 та 7pl5�pl4 регіонах відпо� відно [14]. Таким чином, цілком логічно, що мутації в генах різних субодиниць інгібіну, які спричи� нюють зменшення рівня біоактивного інгібіну, можуть, в свою чергу, викликати підвищення концентрації ФСГ за принципом негативної регуляції, що призводить до первинного ви� снаження фолікулів і в результаті до ПВЯ. Як вже зазначалось вище, відповідь яєчни� ків на введення екзогенних гонадотропінів пов’язана, з одного боку, з резервом яєчників, а з другого – з індивідуальною чутливістю ме� таболізувати екзогенний гонадотропін. Полі� морфні варіанти ферментів, які задіяні в мета� болізмі ксенобіотиків, можуть бути маркерами ISSN 0564–3783. Цитология и генетика. 2008. № 2 Гени, що залучені до патогенезу ПВЯ Гени Розташування гена Мутації ідентифіковані Гени, локалізовані в Х� хромосомі FMR1 FMR2 BMP15 Аутосомальні гени FOXL2 FSHR LH receptor FSH�β variant LH�β variant Ingibin A GALT AIRE EIF2B2,�4,�5 NOGGIN Хq27.3 Xq28 Xp11.2 3q22�q23 2p21�p16 2p21 11p23 19q13.32 2q33�q36 9p13 21q22.3 14q24.3,2p23.3,3q27 17q27 17q22 Мутації неідентифіковані Гени, локалізовані в Х� хромосомі POLG AT2 c�kit Аутосомальні гени SOX3 MIS 15q25 Xq22�q23 4q12 Xq26�q27 19p13.3�13.2 65 Молекулярно(генетичне дослідження порушень природної та стимульованої овуляції фармакологічної чутливості, тому вивчення індивідуальної чутливості до токсинів та взає� модії геному і навколишнього середовища є важливим компонентом молекулярної епіде� міології. Одним з таких ферментів є арил�N� ацетилтрансферази (NAT). NAT є ферментом метаболізму ксенобіотиків, відповідальним за N�ацетилювання ариламінів. Вони є також важливими для О�ацетилювання N�гідрокси� льованих гетероциклічних амінів. Ці ферменти грають важливу роль в детоксикації та актива� ції великої кількості ліків та канцерогенів. Дві тісно пов’язані поліморфні ізоформи NAT1 та NAT2 були виявлені у людини. Було вста� новлено також, що міжіндивідуальне варіюван� ня послідовності генів NAT є потенційним дже� релом виникнення індивідуальної реакції на ліки, чутливості до раку та інших захворювань. Глутатіон�S�трансферази (GST) teta1 (GSTT1) та mu 1 (GSTM1) є членами суперродини біл� ків, які каталізують кон’югацію відновленого глутатіона до широкого спектра електрофіль� них та гідрофільних сполук. Відомо, що глута� тіон�S�трансферази задіяні в детоксикації ба� гатьох потенційно канцерогенних агентів. Таким чином, поліморфні варіанти генів (GSTs) розглядаються як потенційно важливі чинники індивідуальної чутливості до шкід� ливих факторів оточуючого середовища. Ра� зом з тим було встановлено, що деякі полі� морфні варіанти гена GSTM1 можуть бути фактором індивідуальної чутливості до дії де� яких фармацевтичних препаратів. Метою даної роботи було з’ясування ролі мутацій генів FMR1, INHα1, FSHR, NAT2, GSTT1 та GSTM1 в розвитку передчасного виснаження яєчників та слабкої відповіді яєч� ників на стимуляцію овуляції екзогенним го� надотропіном. Матеріали та методи. Матеріалом для дослід� ження були лейкоцити периферичної крові до� норів яйцеклітин, пацієнтів з клінічним діагно� зом ПВЯ та порушенням функції яєчників, які були включені в дослідження з інформованої згоди. ДНК з лейкоцитів периферичної крові виділяли загальноприйнятим методом [15]. Для аналіза мутації Ala257Thr (769G�A) ге� на INHα1 нами було розроблено метод, який заснований на рестрикційному аналізі продук� ту полімеразної ланцюгової реакції (ПЦР) 2�го екзона з використанням ендонуклеази ре� стрикції BstV1I. У випадку, коли має місце му� тація, на одній з хромосом 2 зникає один з сайтів упізнавання BstV1I, тому у гетерозигот ми спостерігаємо на електрофореграмі рест� рикційні фрагменти довжиною 25, 85, 134 і 159 п.н. (рис. 1). Для ідентифікації кількості СGG�повторів в гені FMR1 Cy�5 мічені продукти ПЦР аналі� зували на автоматичному лазерному флуори� метрі ALF�express (рис. 2). Поліморфні варіанти Asn680Ser, Thr307Ala 10�го екзона гена FSHR досліджували за допо� могою ПЛР з наступним гідролізом ендонук� леазами рестрикції BseNI (BsrI), Eco81I (SauI) та електрофоретичним розділенням в 2%�но� му агарозному гелі. У випадку, коли має місце мутація, на одній з хромосом 2 зникає один з сайтів упізнавання BseNI (BsrI), Eco81I (SauI) відповідно. Тому у гомозиготних носіїв мутантних варіантів ми спостерігаємо на елек� трофореграмі рестрикційні фрагменти довжи� ною 413 та 107 п.н. у випадку поліморфного варіанта в позиції 680 (рис. 3) та рестрикцій� ІSSN 0564–3783. Цитология и генетика. 2008. № 2 Рис. 1. Електрофореграма рестрикційних BstV1I фраг� ментів продукта ампліфікації послідовності 2�го екзо� на гена INHα1 (10 % ПААГ): 1 – маркер молекулярної маси (Ladder 100 bp); 2, 3, 5 – норма; 4 – мутація Ala257Thr (769G�A) в гетерозиготному стані; 6 – не� рестрикований фрагмент 66 Г.Б. Лівшиць, С.А. Кравченко, П.Ф. Татарський, І.А Судома, Л.А. Лівшиць ний фрагмент довжиною 328 п.н. у випадку поліморфного варіанта в позиції 307 (рис. 4). Для аналіза поліморфних варіантів генів GSTM1, GSTT1 використовували метод ПЛР з наступним аналізом продуктів в 1,8%�ному агарозному гелі. У разі присутності нормально� го алеля гена GSTM1 на електрофореграмі спо� стерігали специфічний фрагмент розміром 134 п.н. Для нормального алеля гена GSTТ1 та� ка полоска має розмір 278 п.н. (рис. 5). Аналіз поліморфних варіантів A803G, С481T, G857A, G590A гена NAT2 проводили за допо� могою ПЛР з наступним гідролізом продукта ПЛР ендонуклеазами рестрикції DdeI, КpnI, TaqI, BamHІ відповідно. Аналіз рестрикцій� них фрагментів проводили у 7%�ному поліак� риламідному гелі (рис. 6). Алелі NAT2 (S1, S2, S3) з’явились внаслі� док мононуклеотидних замін (С481T, G857A, G590A відповідно), що призводить до виник� нення ферментів зі зниженою функціональною активністю, так званих «повільних ацетилято� рів». Заміна A803G призводить до виникнення алеля (F1), який кодує білок з підвищеною функ� ціональною активністю, так званого «швидкого ацетилятора». Для статистичної обробки даних використо� вували стандартні тести Фішера та Ст’юдента. Результати досліджень та їх обговорення. За результатами аналіза мутації Ala257Thr (769G�A) в гені INHα1 в групі пацієнтів з клінічним діагнозом ПВЯ (n = 64) та в конт� рольній групі (n = 200) було встановлено, що відсоток носіїв даної мутації не перевищував виявлений в контролі і становив 4,8 та 4,7 % відповідно. Цей результат не збігається з по� передніми даними про підвищену частоту му� тації Ala257Thr (769G�A) серед пацієнтів з ПВЯ [16]. За результатами наших досліджень в групі пацієнтів з ПВЯ не виявлено тенденції до підви� щення відсотка носительок алелів високого ри� зику (� 40 CGG�повторів) гена FMR1 у порів� нянні з контрольною групою. Цей алель зустрічався з частотою 4,8 % як в обстежу� вальній, так і в контрольній групах. Проте ду� же важливо відзначити, що серед пацієнтів з діагнозом ПВЯ сполучення мутації Ala257Thr (769G�A) в гені INHα1 та алеля високого ри� зику гена FMR1 було виявлено у 1,6 % індиві� дів. Такої комбінації не було виявлено в жод� ного з індивідів контрольної групи. При аналізі зчеплених поліморфних варіан� тів 10�го екзона гена рецептора ФСГ (FSHR) в групі жінок з ПВЯ (n = 57) відзначалась тен� денція до підвищення зустрічальності індиві� дів з мутантним генотипом Ser680Ser�Ala307Ala у порівнянні з контрольною групою (n = 130). Частота даної мутації в цих групах становила 15,8 та 7,7 % відповідно. Таким чином, резуль� тати наших досліджень підтверджують зробле� ні раніше припущення про залучення генів ISSN 0564–3783. Цитология и генетика. 2008. № 2 Рис. 2. Флуорограма продуктів ампліфікації послідов� ності ДНК в області CGG�повторів гена FMR1: 1 – індивід з алелями 38 та 45 CGG�повторів (зона ризи� ку); 2 – індивід з алелями 34 та 44 CGG�повторів (зо� на ризику); 3 – індивід з алелями 24 та 30 CGG�пов� торів (норма) Рис. 3. Електрофореграма рестрикційних BsеNI фраг� ментів продукта ампліфікації послідовності 10�го екзо� на гена FSНR (2%�ний агарозний гель): 1 – індивід з мутантним генотипом Ser680Ser; 2, 3, 4 – індивіди з ге� нотипом Asn680Ser; 5 – індивід з нормальним геноти� пом Asn680Asn; 6 – маркер молекулярної маси (Ladder 100bp) 67 Молекулярно(генетичне дослідження порушень природної та стимульованої овуляції INHα1, FMR1 та FSHR до регуляції резерву яєчників [7]. Проте, очевидно, саме сполучен� ня мутантих варіантів цих генів і є реальним фактором ризику розвитку ПВЯ. Подібні мо� лекулярно�генетичні дослідження були прове� дені нами в групі жінок «поганих відповіда� чів», для яких при стандартних ін’єкційних дозах гонадотропіну не вдається отримати не� обхідну відповідь яєчників на стимуляцію супер� овуляції в циклах екстракорпорального заплід� нення (ЕКЗ). До цієї групи включали жінок віком до 40 років, у яких кількість ооцитів, от� римана після стимуляції овуляції, не переви� щувала чотирьох при денній ін’єкційній дозі гонадотропіну 225–300 IU. За результатами аналізу мутації Ala257Thr (769G�A) в гені INHα1 встановлено, що в групі жінок «поганих відповідачів» (n = 57) час� тота носіїв даної мутації (12,5 %) перевищувала виявлену в контрольній групі донорів яйцеклі� тин (5 %). В свою чергу як в групі пацієнтів з ПВЯ, так і у жінок «поганих відповідачів» у 2,5 % випадків зустрічалась комбінація мута� ції Ala257Thr (769G�A) в гені INHα1 з алелем високого ризику гена FMR1. Такий генотип не був виявлений серед індивідів з контрольної групи. Цікаво зазначити, що у донорів яйцеклі� тин з мутацією Ala257Thr (769G�A) в гені INHα1 кількість ооцитів, отриманих після сти� муляції овуляції, було статистично достовірно менше (5,0 ± 1,3), ніж у донорів без мутації (10,9 ± 2,8). Також було встановлено, що у жі� нок – донорів яйцеклітин, які мали алель ри� зику та премутацію (�40 CGG�повторів) гена FMR1, на другому циклі стимуляції денна доза гонадотропіну була істотно вища, ніж у доно� рів з нормальними алелями. Цікаві дані аналізу зчеплених поліморфних варіантів 10�го екзона гена FSHR були отрима� ні в групі жінок «поганих відповідачів» (n = 36). Серед пацієнтів цієї групи мутантний генотип Ser680Ser�Ala307Ala (22,2 %) зустрічався ста� тистично вірогідно частіше (p = 0,028), ніж в контрольній групі жінок – донорів яйцеклітин (7,7 %). Спираючись на отримані результати, ІSSN 0564–3783. Цитология и генетика. 2008. № 2 Рис. 4. Електрофореграма рестрикційних Eco81I фраг� ментів продукта ампліфікації послідовності 10�го екзо� на гена FSНR (2%�ний агарозний гель): 1, 2, 3 – інди� від з нормальним генотипом Thr307Thr; 4, 6, 8 – індивіди з генотипом Thr307Ala; 5 – маркер молекуляр� ної маси (Ladder 100bp); 7 – індивід з мутантним гено� типом Ala307Ala Рис. 5. Електрофореграма розділення продукту муль� типлекс ПЛР для виявлення делеції в генах GSTT1 та GSTM1: 1, 5, 6, 7 – GSTT1(+) та GSTМ1(+); 2 – GSTT1 (null); 3 – GSTМ1(null), 4 – GSTT1(null) та GSTМ1 (null); 8 – маркер молекулярної маси (pUC19/ MspI) Рис. 6. Електрофореграма розділення продуктів ПЛР алельних варіантів гена NAT2 специфічною ендонуклеа� зою рестрикції (індивід с алелями F1/S2): М – маркер молекулярної маси (pUC19/MspI); 1 – рестрикція КpnI; 2 – рестрикція BamHI; 3 – рестрикція ТaqI; 4 – рестрик� ція DdeI 68 Г.Б. Лівшиць, С.А. Кравченко, П.Ф. Татарський, І.А Судома, Л.А. Лівшиць можно стверджувати, що мутації в генах INHα1, FMR1 та FSHR, які залучені до регу� ляції резерву яєчників, можуть бути фактора� ми, що впливають на індивідуальну чутливість до екзогенного гонадотропіну. Для оцінки можливої ролі поліморфних ва� ріантів генів, що кодують ферменти другої фази системи детоксикації у формуванні такої інди� відуальної чутливості до екзогенного гонадотро� піну, нами було проведено порівняльний аналіз розподілу поліморфних варіантів генів NAT2, GSTT1 та GSTM1 в групі «поганих відповіда� чів» та в контролі. За результатами цього до� слідження не виявлено статистично вірогідної різниці стосовно частки носіїв алелів «повіль� них ацетиляторів» гена NAT2 в групі «поганих відповідачів» та в контрольній групі. Проте з’я� сувалося, що у пацієнток з генотипом «повіль� них ацетиляторів» доза гонадотропного гормону, необхідна для стимуляції овуляції, була статис� тично достовірно вище (3142,5 ± 277,5 МЕ), ніж у пацієнток з генотипом «швидкого ацетилято� ра» гена NAT2 (2490 ± 285 МЕ). При аналізі де� лецій генів глутатіон�S�трансферази GSTT1 та GSTM1 також були отримані дані на користь їх можливого залучення у формування індивіду� альної відповіді яєчників на гормонотерапію. Так, у групі «поганих відповідачів» (n = 41) го� мозиготна делеція гена GSTT1 зустрічалась з частотою 24,4 % і перевищувала таку у індивідів з даним генотипом (18 %) в контрольній групі (n = 106). Частота індивідів з гомозиготною делецією гена GSTM1 в групі «поганих відповідачів» (n = 25) становила 76 % і статистично достовірно (p = 0,01) перевищувала виявлену в контрольній групі (48 %). Висновки. Отримані дані свідчать на користь того, що порушення генів INHα1, FMR1 та FSHR можуть бути факторами спадкової схиль� ності до зменшення функціонального резерву яєчників у носіїв відповідних мутантних генів. Встановлено, що мутантний генотип Ser680Ser� Ala307Ala ФСГ�рецептора є чинником знижен� ня індивідуальної відповіді яєчників до екзоген� ного гонадотропіну. Важливу роль в модуляції цієї відповіді також можуть відігравати мутантні гени INHα1 та FMR1. Показано, що гени, які кодують ферменти другої фази системи деток� сикації (NAT2, GSTT1 та GSTM1), задіяні у формуванні індивідуальної чутливості до гор� монотерапії. Генетичне тестування аналізованих генів в групах пацієнтів з порушенням функції яєч� ників та залучених в цикл лікування безпліддя методом екстракорпорального запліднення дозволить поліпшити консультування щодо планування сім’ї та дозволить обирати опти� мальну стратегію стимуляції овуляції. Автори вдячні співробітникам клінік «Иси� да» та «Надія», а також Інституту педіатрії акушерства та гінекології АМН України за на� дання зразків крові та клінічної інформації. SUMMARY. The influence of FMR1, INHα1, NAT2, GSTT1 and GSTM1 genes on ovarian function, and their association with POF and «poor response» to exogenous GT after ovulation stimulation were investigated. The car� riers of Ala257Thr transition predominated in the studied «poor responders» group. This transition combined with intermediate alleles of FMR1 gene was observed in 1,6 % POF patients and 2,5 % persons from «poor responders» group but in nobody of the control group. The frequency of deletion in GSTM1 gene in «poor responders» group was significantly higher (p = 0,01) than in normal ovulatory control group. The frequency of Ser680Ser�Ala307Ala polymorphic genotype (22,2 %) in «poor responders» group was significantly higher (p = 0,028) than in normal� ovulatory control group (7,7 %). The daily dosage of GT in intermediate alleles of FMR1 gene carriers as well in patients with «slow acetylation» NAT2 genotype was sig� nificantly higher in comparison to patients without inter� mediate alleles and patients with «quick acetylation» NAT2 genotype. Quantity of oocytes after ovulation stim� ulation in women with INHa1 gene Ala257Thr transition was significantly decreased in comparison to patients with� out such mutation. Further investigations of these genes can play a major role in POF studying and modulation of ovarian response to exogenous GT. РЕЗЮМЕ. Целью исследования было изучение ас� социации мутаций в генах FMR1, INHα1, NAT2, GSTT1, GSTM1 c функциональным резервом яични� ков, а также ответом яичников на стимуляцию овуля� ции гонадотропином в группах женщин с клиническим диагнозом преждевременное истощение яичников и «плохих ответчиков». В этой группе пациенток у 1,6 и 2,5 % соответственно наблюдали как мутацию Ala257Thr гена INHα1, так и аллель высокого риска гена FMR1. Указанный генотип не был выявлен в контрольной группе. Частота делеции в гене GSTM1 в группе «пло� хих ответчиков» была статистически достоверно выше (p = 0,01), чем в контрольной. Частота встречаемости мутантного генотипа Ser680Ser�Ala307Ala (22,2 %) была ISSN 0564–3783. Цитология и генетика. 2008. № 2 69 Молекулярно(генетичне дослідження порушень природної та стимульованої овуляції статистически достоверно выше (p = 0,028), чем в кон� трольной группе (7,7 %). Дневная доза гонадотропина для носителей аллеля высокого риска гена FMR1, и па� циентов с генотипом «медленных ацетиляторов» гена NAT2 была статистически достоверно выше по сравне� нию с пациентами, имеющими нормальные аллели ге� на FMR1, и пациентами с генотипом «быстрого ацети� лятора» гена NAT2. Количество ооцитов после стимуляции овуляции у женщин с мутацией Ala257Thr гена INHα1 было статистически достоверно ниже, чем у женщин без данной мутации. Дальнейшие исследо� вания упомянутых генов важны для изучения функци� онального резерва яичников и модуляции индивиду� ального ответа яичников на экзогенный гонадотропин. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Lander E.S., Linton L.M., Birren B. et al. Initial sequenc� ing and analysis of the human genome // Nature. – 2001. – 409, № 6822. – P. 860–921. 2. Santoro N. Mechanisms of premature ovarian failure // An Endocrinol. – 2003.– 64. – P. 87–92. 3. Timmreck L.S., Reindollar R.H. Contemporary issues in primary amenorrhea // Obstet. Gynecol. Clin. North Amer. – 2003. – 30. – P. 287–302. 4. Coulam C.B., Adamson S.C., Annegers J.F. Incidence of premature ovarian failure // Obstet. Gynecol. – 1986. – 67. – P. 604–606. 5. Anasti J.N. Premature ovarian failure: an update // Fertil. and Steril. – 1998.– 70. – P. 1–15. 6. Lamp T., Schultz�Lobmeyr I., Obruca A. et al. Premature ovarian failure: etiology and prospects // Gynecol. Endocrinol. – 2000. – 14. – P. 292–302. 7. Goswami D., Conway G.S. Premature ovarian failure // Hum. Reprod. Update. – 2005.– 11(4). – P. 391–410. 8. Conway G.S., Payne N.N., Webb J., Murray A., Jacobs P.A. Fragile X premutation screening in women with premature ovarian failure // Hum. Reprod. – 1998. – 13. – P. 1184–1187. 9. Gemzell C. Induction of ovulation // Acta Obstet. Gynecol. Scand. – 1975.– 47, Suppl. – P. 1–5. 10. Nygren K.G., Andersen A.N. Assisted reproductive tech� nology in Europe, 1999. Results generated from European registers by ESHRE // Hum. Reprod. – 2002. – 17(12). – P. 3260–3274. 11. Gromoll J., Bröcker M., Derwahl M., Höppner W. Detection of mutations in glycoprotein hormone receptors // Methods. – 2000.– 21(1). – P. 83–97. 12. Simoni M., Gromoll J., Höppner W., Kamischke A., Krafft T., Stähle D., Nieschlag E. Mutational analysis of the follicle�stimulating hormone (FSH) receptor in normal and infertile men: identification and character� ization of two discrete FSH receptor isoforms // J. Clin. Endocrinol. Metab. – 1999.– 84(2). – P. 751–755. 13. Falconer H., Andersson E., Aanesen A., Fried G. Follicle�stimulating hormone receptor polymorphisms in a population of infertile women // Acta Obstet. Gynecol. Scand. – 2005. – 84(8). – P. 806–811. 14. Barton D.E., Yang�Feng T.L., Mason A.J., Seeburg P.H., Francke U. Mapping of genes for inhibin subunits alpha, beta A, and beta B on human and mouse chro� mosomes and studies of mice // Genomics. – 1989.– 5(1). – P. 91–99. 15. Маниатис Т., Фрич Е.Е., Сэмбрук Ж. Молекулярное клонирование. – М.: Мир, 1985. – 420 c. 16. Shelling A.N., Burton K.A., Chand A.L., van Ee C.C., Framce J.T., Farquhar C.M., Milson S.R., Love D.R., Gersak K., Aittomaki K., Winship I.M. Ingibin: a candi� date gene for premature ovarian failure // Hum. Reprod. –2000. – 12. – P. 2644–2649. Надійшла 24.07.07 ІSSN 0564–3783. Цитология и генетика. 2008. № 2
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8087
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0564-3783
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:21:25Z
publishDate	2008
publisher	Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України
record_format	dspace
spelling	Лівшиць, Г.Б. Кравченко, С.А. Татарський, П.Ф Судома, І.А. Лівшиць, Л.А. 2010-04-29T11:17:09Z 2010-04-29T11:17:09Z 2008 Молекулярно-генетичне дослідження порушень природної та стимульованої овуляції / Г.Б. Лівшиць, С.А. Кравченко, П.Ф. Татарський, І.А. Судома, Л.А. Лівшиць // Цитология и генетика. — 2008. — Т. 42, № 2. — С. 63-69. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. 0564-3783 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8087 Метою дослідження було вивчення асоціації мутацій в генах FMR1, INHα1, NAT2, GSTT1, GSTM1 з функціональним резервом яєчників, а також відповіддю яєчників на стимуляцію овуляції гонадотропіном в групах жінок з клінічним діагнозом передчасне виснаження яєчників (ПВЯ) та «поганих відповідачів». В групі пацієнток з ПВЯ та «поганих відповідачів» у 1,6 та 2,5 % відповідно спостерігали як мутацію 769G→A гена INHα1, так і алель високого ризику гена FMR1. Даний генотип не було виявлено в контрольній групі. Частота делеції в гені GSTM1 у групі «поганих відповідачів» була статистично достовірно вище (p = 0,01), ніж в контрольній. Частота зустрічальності мутантного генотипа Ser680SerAla307Ala (22,2 %) була статистично вирогідно вище (p = 0,028), ніж в контрольній групі (7,7 %). Денна доза гонадотропіна у жінок з алелями ризику гена FMR1 та пацієнтів з генотипами «повільних ацетиляторів» гена NAT2 була статистично достовірно вище, ніж у індивідів з нормальними алелями гена FMR1 та пацієнтів з генотипом «швидкого ацетилятора» гена NAT2. Кількість ооцитів, отриманих після стимуляції, у жінок з мутацією Ala257Thr гена INHα1 була статистично вірогідно менше, ніж у пацієнтів без мутації. Подальші дослідження даних генів важливі для вивчення функціонального резерва яєчників та модуляції індивідуальної відповіді яєчників на екзогенний гонадотропін. Целью исследования было изучение ассоциации мутаций в генах FMR1, INHα1, NAT2, GSTT1, GSTM1 c функциональным резервом яичников, а также ответом яичников на стимуляцию овуляции гонадотропином в группах женщин с клиническим диагнозом преждевременное истощение яичников и «плохих ответчиков». В этой группе пациенток у 1,6 и 2,5 % соответственно наблюдали как мутацию Ala257Thr гена INHα1, так и аллель высокого риска гена FMR1. Указанный генотип не был выявлен в контрольной группе. Частота делеции в гене GSTM1 в группе «плохих ответчиков» была статистически достоверно выше (p = 0,01) чем в контрольной. Частота встречаемости мутантного генотипа Ser680Ser-Ala307Ala (22,2 %) была статистически достоверно выше (p = 0,028), чем в контрольной группе (7,7 %). Дневная доза гонадотропина для носителей аллеля высокого риска гена FMR1 и пациентов в генотипом «медленных ацетиляторов» гена NAT2 была статистически достоверно выше по сравнению с пациентами, имеющими нормальные аллели гена FMR1 и пациентами с генотипами «быстрого ацетилятора» гена NAT2. Количество ооцитов после стимуляции овуляции у женщин с мутацией Ala257Thr гена INHα1 было статистически достоверно ниже, чем у женщин без данной мутации. Дальнейшие исследования упомянутых генов важны для изучения функционального резерва яичников и модуляции индивидуального ответа яичников на экзогенный гонадотропин. The influence of FMR1, INHα1, NAT2, GSTT1 and GSTM1 genes on ovarian function, and their association with POF and «poor response» to exogenous GT after ovulation stimulation were investigated. The carriers of Ala257Thr transition predominated in the studied «poor responders» group. This transition combined with intermediate alleles of FMR1 gene was observed in 1,6 % POF patients and 2,5 % persons from «poor responders» group but in nobody of the control group. The frequency of deletion in GSTM1 gene in «poor responders» group was significantly higher (p = 0,01) than in normal ovulatory control group. The frequency of Ser680Ser-Ala307Ala polymorphic genotype (22,2 %) in «poor responders» group was significantly higher (p = 0,028) than in normalovulatory control group (7,7 %). The daily dosage of GT in intermediate alleles of FMR1 gene carriers as well in patients with «slow acetylation» NAT2 genotype was significantly higher in comparison to patients without intermediate alleles and patients with «quick acetylation» NAT2 genotype. Quantity of oocytes after ovulation stimulation in women with INHa1 gene Ala257Thr transition was significantly decreased in comparison to patients without such mutation. Further investigations of these genes can play a major role in POF studying and modulation of ovarian response to exogenous GT. Автори вдячні співробітникам клінік «Исида» та «Надія», а також Інституту педіатрії акушерства та гінекології АМН України за надання зразків крові та клінічної інформації. uk Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України Оригинальные работы Молекулярно-генетичне дослідження порушень природної та стимульованої овуляції Article published earlier
spellingShingle	Молекулярно-генетичне дослідження порушень природної та стимульованої овуляції Лівшиць, Г.Б. Кравченко, С.А. Татарський, П.Ф Судома, І.А. Лівшиць, Л.А. Оригинальные работы
title	Молекулярно-генетичне дослідження порушень природної та стимульованої овуляції
title_full	Молекулярно-генетичне дослідження порушень природної та стимульованої овуляції
title_fullStr	Молекулярно-генетичне дослідження порушень природної та стимульованої овуляції
title_full_unstemmed	Молекулярно-генетичне дослідження порушень природної та стимульованої овуляції
title_short	Молекулярно-генетичне дослідження порушень природної та стимульованої овуляції
title_sort	молекулярно-генетичне дослідження порушень природної та стимульованої овуляції
topic	Оригинальные работы
topic_facet	Оригинальные работы
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8087
work_keys_str_mv	AT lívšicʹgb molekulârnogenetičnedoslídžennâporušenʹprirodnoítastimulʹovanoíovulâcíí AT kravčenkosa molekulârnogenetičnedoslídžennâporušenʹprirodnoítastimulʹovanoíovulâcíí AT tatarsʹkiipf molekulârnogenetičnedoslídžennâporušenʹprirodnoítastimulʹovanoíovulâcíí AT sudomaía molekulârnogenetičnedoslídžennâporušenʹprirodnoítastimulʹovanoíovulâcíí AT lívšicʹla molekulârnogenetičnedoslídžennâporušenʹprirodnoítastimulʹovanoíovulâcíí

Молекулярно-генетичне дослідження порушень природної та стимульованої овуляції

Institution

Similar Items