Севастопольське музейне об’єднання (1928–1940): невідомі сторінки діяльності
Стаття присвячена історії формування та розвитку Севастопольського музейного
 об’єднання. Охарактеризовано роль цієї установи у розгортанні пам’яткоохоронної справи на
 території Кримського півострова. Виділено тенденції у сфері музейного будівництва Радянського Союзу в 30-ті роки ХХ...
Saved in:
| Published in: | Праці Центру пам’яткознавства |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/81572 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Севастопольське музейне об’єднання (1928–1940): невідомі сторінки діяльності / В.В. Акімченков // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 24. — С. 206-214. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860065236134920192 |
|---|---|
| author | Акімченков, В.В. |
| author_facet | Акімченков, В.В. |
| citation_txt | Севастопольське музейне об’єднання (1928–1940): невідомі сторінки діяльності / В.В. Акімченков // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 24. — С. 206-214. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Праці Центру пам’яткознавства |
| description | Стаття присвячена історії формування та розвитку Севастопольського музейного
об’єднання. Охарактеризовано роль цієї установи у розгортанні пам’яткоохоронної справи на
території Кримського півострова. Виділено тенденції у сфері музейного будівництва Радянського Союзу в 30-ті роки ХХ ст.
Статья посвящена истории формирования и развития Севастопольского музейного объединения. Охарактеризована роль этой организации в развертывании памятникоохранительной деятельности на территории Крымского полуострова. Выделено тенденции сфере музейного
строительства Советского Союза в 30-е годы ХХ в.
Article is devoted to history of formation and development of the Sevastopol museum association.
The role of this organization in expansion of the cultural heritage protecting activity in the territory of
the Crimean peninsula is characterized. It is allocated tendencies to the sphere of museum construction
of the Soviet Union in the 30th years of the XX century.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:07:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
206 ISSN 2078-0133
Непомнящий А.А. Товариство захисту та збереження в Росії пам’яток мистецтва та
старовини та старожитності Херсонесу: нові джерела
На підставі нового корпусу документів із Наукового архіву Інституту історії матеріаль-
ної культури РАН розглянуто раніше невідомі сюжети взаємовідносин співробітників Складу
місцевих старожитностей (Музею в Херсонесі) з монастирем Товариством захисту та збере-
ження в Росії пам’яток мистецтва та старовини за посередництва Імператорської Археоло-
гічної комісії. Уперше оприлюднена службова записка керівника розкопок Р.Х. Льопера, яка
надає можливість простежити хід наукового вивчення пам’ятки.
Ключові слова: Товариство захисту та збереження в Росії пам’яток мистецтва та старо-
вини; Херсонес, Р.Х. Льопер, охорона культурної спадщини.
Nepomnyashchiy A.A. The society of the protection and conservation in Russia monuments
of art and antiquities and ancient Chersonese: new sources
On basis of the new documents from the Scientifi c archive of the Institute of material culture his-
tory RAS previously unknown subjects of interrelations of the employees of the Warehouse of lo-
cal antiquities (the Museum in Chersonese) with the monastery and with the Society for the protec-
tion and conservation in Russia monuments of art and antiquities with the mediation of the Imperial
Archaeological Commission were disclosed. For the fi rst time the offi ce memo of the head of excava-
tions R. C. Leper, revealing the course of archaeological research was published.
Keywords: the Society for the protection and conservation in Russia monuments of art and antiq-
uities; the Chersonese, R. C. Leper, guarding of cultural heritage.
Подано до друку: 17.03.2013 р.
УДК 930.253:069 (477.75)
В.В. АКІМЧЕНКОВ
Севастопольське музейне об’єднання
(1928–1940): невідомі сторінки діяльності
Стаття присвячена історії формування та розвитку Севастопольського музейного
об’єднання. Охарактеризовано роль цієї установи у розгортанні пам’яткоохоронної справи на
території Кримського півострова. Виділено тенденції у сфері музейного будівництва Радян-
ського Союзу в 30-ті роки ХХ ст.
Ключові слова: Севастопольське музейне об’єднання, Музей печерних міст, Інкерман-
ський монастир, Д.М. Анкудінов.
Тенденції кінця 20-х – 30-х років ХХ ст. у сфері музейної справи Радянського
Союзу мають свої специфічні риси, які вирізняються від інших етапів радянської
історії. Політичний клімат тоталітарної держави визначав хід наукового прогре-
су, особливо у гуманітарних науках, і тим більше у музейництві, яке «потребу-
вало» перебудови за соціалістичними принципами. Нескінченні «чистки» серед
краєзнавців призводили до незворотних деформацій у науці. Нав’язана схема
методології марксизму й інші насильницькі втручання та заборони спричинили
надмірну заідеологізованість друкованих праць і звузили спектр наукових дослі-
джень, що ускладнює вивчення тієї епохи.
207Праці Центру пам'яткознавста, вип. 24, К., 2013
За період з 1940 до 2011 р. у вітчизняній історіографії не існує жодної науко-
вої розвідки яка була би присвячена Севастопольського музейному об’єднанню
(далі – СМО). Певні орієнтири задає лише студія професора А.А. Непомнящого,
де розглянуто панораму розвитку кримознавства у 20-ті – 30-ті роки ХХ ст. [1],
а також атмосферу музейної справи того часу [2]. Тому саме архівні матеріали
та музейні фонди слугують основою при розгляді поставленої проблеми, та на
джерельній основі спростовують міф про нібито повну відсутність діяльності
Музейного об’єднання.
Протягом існування СМО до його складу входило 7 музеїв: Військово-
історичний (створено на основі Музею оборони Севастополя), Державний
Херсонеський історико-археологічний музей [3], Музей революції (створений
10 червня 1928 р.), Картинна галерея (створена у 1927 р.), Панорама «Оборона
Севастополя 1854–1855 рр.», Севастопольський музей краєзнавства [4] та Музей
печерних міст.
Питання щодо створення Севастопольського музейного об’єднання обго-
ворювалося на рівні республіканських органів влади. 29 липня 1927 р. коле-
гія Народного комісаріату освіти Кримської АСРР прийняла постанову про
створення Музейного об’єднання у Севастополі. В свою чергу Головне управ-
ління науковими, науково-художніми та музейними установами (Головнаука)
Наркомосу РРФСР підготувала свій висновок, де йшлося про доцільність ство-
рення подібної установи. Вважалося за необхідне об’єднати музеї міста, крім
Херсонесу, з метою раціоналізації їх діяльності. Також було запропоновано
створити при Музеї краєзнавства та Картинній галереї самостійні наукові ради
та загальну раду для Військово-історичного музею і Панорами, реорганізував
Картину галерею в Художній музей [5].
Зрештою це питання було винесено на розгляд Ради Народних Комісарів
Кримської АСРР. 1 серпня 1928 р. з доповіддю виступив народний комі-
сар освіти Криму Мамут Муратович Недим. Він наполягав на створенні
Об’єднання, адже це входило у плани Наркомосу, оскільки таким чином було
знайдено механізм залагодження наукової та культурно-просвітньої діяльнос-
ті низки міських музеїв.
Зазначимо, що керівництво Кримської республіки давно бажало «упередити
небажаний паралелізм у роботі окремих установ» [6], кількість яких невпинно
зростала [7]. Так було вирішено й питання стосовно координації господарської й
організаційної роботи, скорочені видатки на утримання керівного сектору кож-
ного музею. При цьому жоден із музеїв не втратив своєї автономії у сфері нау-
кової діяльності. Наприкінці серпня 1928 р. була розпочата ревізія й облік майна
Об’єднання, матеріали свідчать про незадовільній стан музейної мережі міста,
яка потребувала негайного реформування [8].
208 ISSN 2078-0133
Музейне об’єднання внесло суттєвий доробок у налагодження
пам’яткоохоронної справи у Південно-Західному Криму. Саме за ініціативи його
керівництва було створено Музей печерних міст. 19 жовтня 1937 р. Рада Народник
Комісарів Кримської АСРР проголосила «територію, зайняту печерними містами
Чуфут-Кале, Тепе-Кермен, Киз-Куле, Качі-Кальон, Сюрень, Мангуп-Кале, Ескі-
Кермен, північну частину плато Топшану, печерні комплекси Донатор, Шулдан,
Чилтер, Бакла, Інкерман та в обриві скелі Монастирській на лівому узбережжі
Чорної річки, у скелі, на початку Совєтської балки, плато Уч-Баш – передати до
складу нового музею, проголосивши цю територію державним заповідником» [9].
Однак, цій події передувала наполеглива праця керівництва Севастопольського
музейного об’єднання за право створення подібної установи.
Так, 10 травня 1937 р. на засіданні Севастопольської міськради з доповіддю
про необхідність і своєчасність створення МПГ виступив директор СМО Д.М.
Анкудінов. Негайне вирішення цього питання було визнане за необхідність,
адже незрозумілим залишався статус цілої групи пам’яток історії, археології та
культури. У результаті ініціатива була підтримана міськрадою.
Місцем розміщення нового музею керівництво СМО обрало Інкерман. Про
це Д.М. Анкудінов доповів на засіданні міськради. Також назріло питання про
встановлення точних кордонів «печерних міст» (для вирішення цього питання
до Криму було направлено землеміра Химинського [10]) й передачі до музею
усіх раніше вивезених артефактів з цих пам’яток [11]. Ініціатива створення
Музею печерних міст була підтримана як урядовими органами республіки, так
й науковими установами країни [12]. У листі Народного Комісаріату Освіти
Кримської АСРР йшлося про те, що «зростає попит на лекції історичного зміс-
ту, на екскурсії історичними місцями <…> Роботи у Криму цілої групи експеди-
цій та авторитетних наукових установ зібрали багато цікавих та цінних історич-
них матеріалів з питання вивчення печерних міст. Але, все знайдене знаходиться
у сховищах Академії наук або у запасних фондах деяких великих центральних
музеїв» [13]. 21 липня 1936 р. Державна академія історії матеріальної культури
надіслала до Раднаркому республіки прохання закріпити за музеєм територію
«печерних міст» Криму та підтримала клопотання СМО щодо цього питання.
Деякі вчені-кримознавці також продемонстрували наміри допомогти у створен-
ні музею своїми знаннями та досвідом, оскільки це був «перший досвід у світо-
вому масштабі будівництва музею безпосередньо на місці» [14]. Вагомий внесок
у формування та розбудову Музею печерних міст вніс спадковий доглядач фор-
теці Кирк-Єр – Яків Абрамович Дубинський (1895–1958) [15].
Упродовж 1937 р. працівники новоствореного музею та зібрані матеріали
знаходилися при Будинку вчителя у Севастополі [16]. Для облаштування Музею
209Праці Центру пам'яткознавста, вип. 24, К., 2013
печерних міст Музейному об’єднанню було передано Благовіщенський кор-
пус Інкерманського монастиря. Ліквідація церкви там відбулася ще 20 травня
1926 р. згідно з постановою КримЦВК – з огляду на те, що «відсутні бажаю-
чі які би використовували її у культових цілях» [17]. Тому на момент створен-
ня музею тут мешкали робітники різноманітних севастопольських підприємств:
Севгресу, Жилдору, Бензоскладстрою тощо, яких планувалося переселити до
іншого приміщення. На організацію МПГ офіційно було обіцяно 50 тис. руб.
[18]. Але до 29 липня 1937 р. вдалося отримати лише 25 тис. руб., що спричини-
ло певні труднощі у питанні своєчасного закінчення усіх робіт [19]. Керівництву
СМО було дане завдання до 1 січня 1938 р. привести в належний стан приміщен-
ня, а до 1 травня 1938 р. відкрити у ньому музей . Незважаючи на підтримку як
зі сторони РНК Криму, так й Севастопольської міськради – багато питань зали-
шалося невирішеними. У лютому 1938 р. приміщення Благовіщенського корпу-
су не було остаточно передано СМО, а в його приміщеннях мешкало 14 родин
робітників місцевих підприємств. Зважаючи на такі обставини керівництво
Музейного об’єднання звернулося до міськради з проханням передати для ново-
го музею приміщення мечеті в Інкермані, на що отримало відмову, адже вона
використовувалося у якості гуртожитку [20].
20 жовтня 1937 р. до Кримської АСРР приїхала інспектор Музейного від-
ділу Наркомпросу РРФСР К.А. Врочинська, яка здійснила обстеження крим-
ських музеїв, у т.ч. – Музею печерних міст, шляхом участі у двох засіданнях
Музейного об’єднання. Перше – було присвячено доповіді начальника експеди-
ції археологічних розкопок, друге – визначенню профілю музею, п’ятирічного
плану його організації та розвитку. Також було вирішено питання й про ство-
рення бібліотеки музею; до збірки останньої передали дублікатні екземпляри з
бібліотеки Севастопольського музею краєзнавства, який у цей час не мав влас-
ного приміщення та знаходився при Військово-історичному музеї [21].
Процес затягування у формуванні музею мав негативний вплив на стан істо-
ричних пам’яток регіону. Наприкінці 1938 р. голова Бахчисарайської міської ради
направив до Раднаркому Кримської АСРР листа, у якому зазначав, що в місті та
на його околицях існує низка пам’яток, які знаходяться у віданні Музейного
об’єднання та Наркомосу республіки. Становище цих об’єктів, за його слова-
ми, було незадовільним: деякі фонтани було зруйновано, а окремі дюрбе зна-
ходилися у напівзруйнованому стані [22]. У якості додатку до листа директо-
ром Державного бахчисарайського палацу-музею тюрксько-татарської культури
був складений перелік історичних пам’яток, які потребували негайної допомоги.
Було виокремлено 15 об’єктів: кімната XVIII ст. (у пров. Міліцейському, 16)
з елементами дерев’яного декору й арабським розписом, яка використовувала-
ся як підсобне приміщення; діючий мармуровий фонтан XVIII ст. з орнамен-
210 ISSN 2078-0133
том (у пров. Міліцейському, 17); недіючий фонтан XVIII ст. зі штучного каме-
ню й орнаментом на території приватного будинку (у пров. Міліцейському, 10);
фонтан Сирлик-Чешме XVIII ст. з орнаментом; лазня Сари-Гузель з написом
XVI ст. у напівзруйнованому стані (на вул. Чурук-Су, 147); Ескі-Дюрбе XIV–
XV ст. з орнаментом і написом, купол якої потребував ремонту; дюрбе Діляри-
Бікэч і Єшіль-Джамі XVIII ст.; дюрбе № 1 (XV ст.), № 2 та № 3 Ахмет-Бея та
хана Мухамет-Гірея XVI ст. (у поселенні Азіз); дюрбе Хаджі-Менглі-Гірея
XVI ст. з орнаментом (у поселенні Салачик); кладовище Кири Азизлер XIV–
XV ст., яке потребувало відновлення та Успенський монастир XV ст. Але слід
зазначити, що поганий стан цих пам’яток було задокументовано ще наприкінці
20-х років ХХ ст. під час їх обстеження У.А. Боданинським і Б.М. Засипкіним [23].
Ситуація навколо музею ставала нестерпною, у її вирішення довило-
ся втрутитися НКП РРФСР та особисто наркому освіти Н.К. Крупській. Саме
через це здійнявся гучний скандал між виконкомом Кримської АСРР та нау-
ково-освітніми установами Севастополя. До Президії Верховної Ради респу-
бліки Наркомосом було надіслано лист про стан севастопольських наукових і
музейних установ. Йшлося про нецільове використання мечеті в Інкермані, про
боротьбу місцевого архіву та майстерень за право володіти польським костелом
й про незадовільний стан Петропавловської церкви. Жодна з інстанцій не бажа-
ла йти на поступки, що в свою чергу мало негативний вплив на розгортання нау-
ково-дослідної справи у регіоні.
Таким чином, хоча офіційною датою створення Музею печерних міст вва-
жається 19 жовтня 1937 р., але справжня систематична робота з археологічного
вивчення й охорони ввірених йому пам’яток історії, співробітниками цієї уста-
нови, була розпочата лише на початку літа 1938 р., про що свідчать численні
газетні статті місцевої преси [24]. У грудні 1938 р. Музей печерних міст підго-
тував 420 фотознімків археологічних розкопок печерного міста Мангуп-Кале,
які було зроблено влітку 1937 р. Ці фотографії було відправлено до Державного
Історичного музею в Москву [25].
Саме у 30-ті роки ХХ ст. тенденції у сфері музейного будівництва набувають
соціалістичного забарвлення. Всі установи цього типу було побудовано за марк-
систсько-ленінською ідеологією й поступово «удосконалювалися» та реформу-
валися згідно з ідейною структурою «Краткого курса ВКП(б)» Й. Сталіна. У цей
час доводиться до життя соціалістична методологія побудови музеїв, основи
котрої опрацьовувалися ще наприкінці 20-х років ХХ ст. Постановою Президії
Всесоюзного центрального виконавчого комітету «Про стан та завдання музей-
ного будівництва в автономних радянських соціалістичних республіках й авто-
номних областях» від 20 серпня 1933 р. бу ло вирішено, що «музеї національних
республік і областей, котрі повинні бути одним із опорних пунктів марксист-
211Праці Центру пам'яткознавста, вип. 24, К., 2013
сько-ленінського виховання й технічною базою пропаганди серед широких мас
– в дійсності, ані за характером, ані за якістю своїх експонатів, не відповідають
своєму призначенню», тому їх слід привести до належного стану [26].
У цей час СМО розширило свої заходи щодо збереження історичної пам’яті
та популяризації культурного надбання Севастополя. Серед загального корпусу
радянської кримознавчої спадщини чітко виокремлюється численна ланка попу-
лярних видань СМО (путівники, описи та поштові картки). Особливої уваги
заслуговують роботи наукового співробітника Військово-історичного музею
Володимира Петровича Бабенчикова. Він відігравав значну роль у популяриза-
ції пам’яткознавства в Севастополі. Творчий доробок В.П. Бабенчикова стано-
вить 2 популярні роботи [27], які протягом 20-х – 30-х років ХХ ст. витримали
понад 20 перевидань, і більше 30 статей у пресі, кількість же його неопубліко-
ваних праць – численна. В свою чергу, поштові картки з видами Севастополя
друкувалися Об’єднанням в деяких випадках самостійно, а деколи з залученням
Кримського державного видавництва [28].
Перехід Севастополя на режимне положення суттєво вплинув на діяльність
установ міста й життя населення. Скоротилася кількість відвідувачів музеїв,
коштів не вистачало, тому довилося перейти на утримання з місцевого бюджету,
хоча до цього Об’єднання обходилося без дотацій з боку фінансових органів [29].
У грудні 1939 р. була проведена старанна інвентаризація майна СМО, під час якої
було виявлено нові експонати. В цей же час заступник наркома освіти Кримської
АСРР т. Акімов підготував доповідного листа «Про стан і завдання музейного
будівництва Криму», у якому наполягав на реорганізації Музейного об’єднання,
яке «фактично треба ліквідувати як надбудову й виділити музеї у самостійні <…>
тим паче, що все це диктується умовами режиму міста Севастополя [курсив
наш – авт.]» [30]. Це питання було винесено на розгляд Ради Народних Комісарів
Кримської АСРР, яка 28 листопада 1939 р. прийняла постанову про ліквідацію
СМО [31]. 13 лютого 1940 р. було складено «Акт ліквідації Севастопольського
музейного об’єднання» [32]. До ліквідаційної комісії увійшли: Д.М. Анкудінов
(директор СМО), т. Кольченко (голова Севастопольського міськвідділу народ-
ної освіти) та В.М. Молотов (представник Наркомосу). На базі Об’єднання було
утворено: Музей Кримської війни, Музей революції та Музей печерних міст [33].
Також вирішили, «в силу причин пов’язаних з режимом [міста Севастополя; кур-
сив наш – авт.], перевести Музей печерних міст до Бахчисараю, де «він буде
доступний робітникам» [34]. Музей печерних міст отримав від СМО всі держав-
ні акти на земельні ділянки «печерних міст» [35].
Севастопольське музейне об’єднання – це явище, аналогів якому з подібної
організації роботи музеїв не існувало. За 12 років свого існування воно суттєво
вплинуло на розгортання науково-дослідної справи у Південно-Західній части-
212 ISSN 2078-0133
ні Кримського півострова. Саме завдяки завзяттю й наполегливості керівництва
СМО було сформовано Музей печерних міст, який став центром систематично-
го вивчення «печерних міст» і низки інших археологічних пам’яток. Але гро-
мадсько-політичні зміни в СРСР мали суттєвий вплив на усі сфери життя. Тому
з переходом Севастополя на режимне положення змінився й звичний стан речей
у місті. Це був перший із факторів, які призвели до ліквідації Севастопольського
музейного об’єднання. Саме в цей час зійшла нанівець активність місцевого кра-
єзнавчого осередку, а про створення чогось якісно нового не могло бути і мови.
Джерела та література
1. Непомнящий А.А. Профессор Николай Эрнст : страницы крымского краеведения /
А.А. Непомнящий ; Центр памятниковедения НАН Украины. – К. : Стилос, 2012. – 464 с. –
(Серия : «Биобиблиография крымоведения» ; вып. 15).
2. Непомнящий А.А. К истории погрома 1937–1938 годов в крымских музеях / А.А. Непомнящий
// Музеи XXI века : новые реалии, новые подходы, новые возможности : сб. матер. Респ. науч.
конф. / Мин. культуры АР Крым. – Симферополь, 2013. – С. 188–207.
3. За свідченням О.І. Полканова Херсонеський музей входив до скалу СМО лише декілька років,
а зрештою став самостійним та знаходився під керівництвом Головнауки НКП РРФСР (див.:
Полканов А.И. История музейного дела и охраны памятников культуры за десять лет Советской
власти в Крыму / А.И. Полканов // Известия Таврического общества истории, археологи и
этнографии. – 1931. – Т. 4 : к 10-тилетию власти Советов в Крыму. – С. 93–123).
4. Про входження СМК до складу СМО існують певні розбіжності. Так, науковий співробітник
Херсонеського музею Г.Д. Бєлов зазначав, що Музей краєзнавства організаційно не підпорядко-
вувався Об’єднанню (див.: Архів Міжшкільного краєзнавчого музею м. Севастополя, ф. СМК,
ін. 137, № 62 [Лист Г.Д. Белова від 20 квітня 1975 р.], 2 арк.) Це судження не обґрунтоване, адже
СМК не був класичною музейною установою. Це була спілка ентузіастів-краєзнавців, яка на гро-
мадських засадах створила музей, та не підпорядковуючись ні місцевим, ні державним органам
влади. Його директор – Павло Бабенчиков у другій половині 30-х років ХХ ст. прийняв рішення
передати всі зібрані матеріали до Об’єднання, які й розмістили при Військово-історичному музеї.
У свою чергу, за СМК залишили деякі неофіційні та юридично не закріплені права. Це й стало
трагедією, тому що під час ліквідації СМО було не до відновлення Музею краєзнавства, тим паче,
що засновника та колишнього директора музею було засуджено за політичною статтею.
5. Державний архів у Автономній Республіці Крим (далі – ДААРК), ф. Р-652, оп. 1, спр. 1393,
арк. 61.
6. Так, 13 грудня 1929 р. під час чергової наради музейних робітників Кримської АСРР
О.І. Полканов заявив, що археологічна робота у Севастопольськім районі повинна проводи-
тися Державним Херсонеським історико-археологічним музеєм, а не Музеєм краєзнавства.
На цю репліку відреагував директор Музею краєзнавства П.П. Бабенчиков, який зазначив,
що «самостійну археологічну роботу музей не веде, але пам’ятки нав’язуються самі» (див.:
Національний заповідник «Херсонес Таврійський», науковий архів, спр. 466, арк. 56–59).
7. ДААРК, ф. Р-652, оп. 1, спр. 1393, арк. 59.
8. Державний архів міста Севастополя, ф. Р-518, оп. 1, спр. 13, арк. 58.
9. ДААРК, ф. Р-652, оп. 10, спр. 59, арк. 33.
10. Пещерные города-заповедники // Маяк Коммуны. – 1938. – 27 февр. – С. 4.
11. ДААРК, ф. Р-652, оп. 10, спр. 36, арк. 102.
12. Там само, оп. 11, спр. 384, арк. 4.
13. Там само, оп. 10, спр. 58, арк. 59 зв.
213Праці Центру пам'яткознавста, вип. 24, К., 2013
14. Бабенчиков [В.П.] Единственный в мире музей пещерных городов / В.П. Бабенчиков // Маяк
Коммуны. – 1936. – 26 июля. – С. 3.
15. Яків Абрамович Дубинський (20 січня 1895, Феодосія – 1958) – спадковий доглядач фортеці
Кирк-Єр, один із засновників Музею печерних міст, 30 років присвятив археології Криму. Вніс
суттєвий доробок у збереження та вивчення культурної спадщини караїмів. З 1918 р. газзан
(настоятель) кенаси в Чуфут-Кале. З 1928 р. здійснював розвідки та розкопки у південно-захід-
ному нагір’ї Криму. В 1936 р. почав працювати у Севастопольському музейному об’єднанні.
Приймав участь у розкопках, що здійснювала Державна академія історії матеріальної культури
на Ескі-Кермені в 1937 р. та на Мангупі в 1938 р. (докладніше див.: Я.А. Дубинский : [некролог]
// Советская археология. – 1959. – № 3. – С. 283; Полканова Т.А. Основатель Музея пещерных
городов : памяти Я.А. Дубинского / Т.А. Полканова // Крымские караимы : происхождение,
этнокультура, история / Ассоциация «Крымкарайлар». – Симферополь : Доля, 2005. – 160 с.).
16. ДААРК, ф. П-35, оп. 1, спр. 153, арк. 21.
17. Терещук Н.М. Взаимоотношения Инкерманского монастыря Св. Климента и местных орга-
нов власти в 1920-е гг. по документам церковного стола / И. М. Терещук // Херсонес – город
Святого Климента : тез. докл. и сообщ. VI Межд. конф. по церковной археологии / Нац. запо-
вед. «Херсонес Таврический». – Севастополь, 2011. – С. 38–39.
18. ДААРК, ф. Р-652, оп. 10, спр. 58, арк. 59 зв.
19. Там само, спр. 141, арк. 153.
20. Там само, спр. 12, арк. 2.
21. Докладніше див.: Акимченков В.В. «Академия в миниатюре» : Севастопольский музей краеве-
дения (1923–1939) / В.В. Акимченков ; под ред. А.А. Непомнящего ; Таврический нац. ун-т им.
В.И. Вернадского, Центр памятниковедения НАН Украины и УООПИК. – К. ; Симферополь :
АнтиквА, 2012. – 120 с. – (Серия : «Биобиблиография крымоведения» ; вып. 17).
22. ДААРК, ф. Р-652, оп. 15, спр. 12, арк. 51.
23. Охрана и изучение памятников истории и культуры в Крымской АССР : исследования и
документы / авт.-сост. А.В. Хливнюк ; под ред. А.А. Непомнящего ; вступ. ст. Н.О. Гриненко ;
комм. Н. В. Кармазиной и др. – Симферополь : СГТ, 2008. – 240 с. – (Серия : «Биобиблиография
крымоведения» ; вып. 11).
24. Докладніше див.: Акімченков В.В. З історії археологічного музейництва Криму у 20-ті – 30-ті
роки ХХ століття : за матеріалами газети «Маяк Коммуны» / В.В. Акімченков // Краєзнавство.
– 2012. – № 1. – С. 111–118.
25. Фотоснимки с раскопок в Мангуп-Кале // Маяк Коммуны. – 1938. – 12 дек. – С. 4.
26. О состоянии и заданиях музейного строительства в АССР и АО // Бюллетень Народного комис-
сариата по просвещению РСФСР. – 1933. – № 18. – С. 3.
27. Бабенчиков В.П. Панорама штурма 6-го июня 1855 г. : путеводитель по картине / В.П.
Бабенчиков. – [1-е – 12-е изд.]. – Севастополь, [1927–1938]. – 19 с. ; Він же. Панорама
обороны Севастополя : штурм 6 июня 1855 г. / В.П. Бабенчиков ; Севастопольское музейное
объединение. – Севастополь : Гос. Изд-во Крымской АССР, 1939. – 13-е изд. – 32 с. ; Він же.
Описание войны в Севастополе (1854 – 1855) / В.П. Бабенчиков ; Гос. Военно-исторический
музей. – [1-е – 4-е изд.]. – Севастополь, [1928–1930]. – 38 с.
28. Севастополь : пристань III-го Интернационала : [почтовая карточка] / изд. Крымгосиздата и
Севастопольского музейного объединения. – Севастополь, [после 1930 г.] ; № 22 : Севастополь
: санаторий им. Сталина : [почтовая карточка] / изд. Севастопольского музейного объединения.
– Севастополь, [после 1928 г.]
29. ДААРК, ф. Р-20, оп. 10, спр. 131, арк. 34 зв.
30. Там само, ф. Р-652, оп. 15, спр. 66, арк. 177.
31. Там само, арк. 2 зв.
32. Опублікований текст джерела див.: Акимченков В.В. Документы местных архивов как источник
по истории музейного дела : на примере Государственного архива в Автономной Республике
214 ISSN 2078-0133
Крым / В.В. Акимченков // Сіверщина в історії України : зб. наук. праць / Нац. заповід. «Глухів»,
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. – К. ; Глухів, 2011. – Вип. 4. – С. 46–48.
33. ДААРК, ф. Р-20, оп. 10, спр. 131, арк. 34 зв.
34. Там само, ф. Р-652, оп. 15, спр. 66, арк. 177.
35. Там само, ф. Р-20, оп. 10, спр. 131, арк. 70.
Акимченков В.В. Севастопольское музейное объединение (1928–1940): неизвестные
страницы деятельности
Статья посвящена истории формирования и развития Севастопольского музейного объе-
динения. Охарактеризована роль этой организации в развертывании памятникоохранительной
деятельности на территории Крымского полуострова. Выделено тенденции сфере музейного
строительства Советского Союза в 30-е годы ХХ в.
Ключевые слова: Севастопольское музейное объединение, Музей пещерных городов,
Инкерманский монастырь, Д.М. Анкудинов.
Akimchenkov V.V. Sevastopol museum association (1928–1940): unknown pages of activity
Article is devoted to history of formation and development of the Sevastopol museum association.
The role of this organization in expansion of the cultural heritage protecting activity in the territory of
the Crimean peninsula is characterized. It is allocated tendencies to the sphere of museum construction
of the Soviet Union in the 30th years of the XX century.
Key words: Sevastopol museum association, Museum of the cave cities, Inkerman monastery,
D.M. Ankudinov.
Подано до друку: 15.04.2013 р.
УДК 94(477.6)»1926–1929»
О.В. ПРИНЬ
Наукове товариство на Донеччині:
міфи та реалії ХХ століття
У статті розглянуто історичний процес створення у м. Луганську науково-дослідного
підрозділу Донецького інституту народної освіти, основні заходи органів влади, окремих на-
уковців і викладачів зі створення Наукового товариства на Донеччині та його робочих секцій.
Ключові слова: науково-дослідна кафедра, професор, С.Г. Грушевський, Донецький ін-
ститут народної освіти (ДІНО), Луганськ, Наркомпрос УСРР, губвиконком, окрвиконком.
Запровадження політики українізації та ліквідації неписьменності сприяло
розгортанню на Луганщині розгалуженої мережі шкіл, бібліотек, музеїв, клу-
бів, а також розвитку першого вищого навчального закладу в м. Луганськ –
Донецького інституту народної освіти (далі – ДІНО). Реалізація основних засад
політики українізації вимагала створення в цьому інституті нових навчальних,
наукових й інших допоміжних підрозділів. З’являються педагогічний музей,
кабінети зоології та краєзнавства, педологічна лабораторія та ін. [1].
Метою цієї статті є з’ясування достовірності факту заснування та діяльнос-
ті науково-дослідного підрозділу ДІНО – кафедри донбасознавства.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-81572 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2078-0133 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:07:05Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Акімченков, В.В. 2015-05-18T11:56:05Z 2015-05-18T11:56:05Z 2013 Севастопольське музейне об’єднання (1928–1940): невідомі сторінки діяльності / В.В. Акімченков // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 24. — С. 206-214. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/81572 930.253:069 (477.75) Стаття присвячена історії формування та розвитку Севастопольського музейного
 об’єднання. Охарактеризовано роль цієї установи у розгортанні пам’яткоохоронної справи на
 території Кримського півострова. Виділено тенденції у сфері музейного будівництва Радянського Союзу в 30-ті роки ХХ ст. Статья посвящена истории формирования и развития Севастопольского музейного объединения. Охарактеризована роль этой организации в развертывании памятникоохранительной деятельности на территории Крымского полуострова. Выделено тенденции сфере музейного
 строительства Советского Союза в 30-е годы ХХ в. Article is devoted to history of formation and development of the Sevastopol museum association.
 The role of this organization in expansion of the cultural heritage protecting activity in the territory of
 the Crimean peninsula is characterized. It is allocated tendencies to the sphere of museum construction
 of the Soviet Union in the 30th years of the XX century. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Праці Центру пам’яткознавства Історичне пам’яткознавство Севастопольське музейне об’єднання (1928–1940): невідомі сторінки діяльності Севастопольское музейное объединение (1928–1940): неизвестные страницы деятельности Sevastopol museum association (1928–1940): unknown pages of activity Article published earlier |
| spellingShingle | Севастопольське музейне об’єднання (1928–1940): невідомі сторінки діяльності Акімченков, В.В. Історичне пам’яткознавство |
| title | Севастопольське музейне об’єднання (1928–1940): невідомі сторінки діяльності |
| title_alt | Севастопольское музейное объединение (1928–1940): неизвестные страницы деятельности Sevastopol museum association (1928–1940): unknown pages of activity |
| title_full | Севастопольське музейне об’єднання (1928–1940): невідомі сторінки діяльності |
| title_fullStr | Севастопольське музейне об’єднання (1928–1940): невідомі сторінки діяльності |
| title_full_unstemmed | Севастопольське музейне об’єднання (1928–1940): невідомі сторінки діяльності |
| title_short | Севастопольське музейне об’єднання (1928–1940): невідомі сторінки діяльності |
| title_sort | севастопольське музейне об’єднання (1928–1940): невідомі сторінки діяльності |
| topic | Історичне пам’яткознавство |
| topic_facet | Історичне пам’яткознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/81572 |
| work_keys_str_mv | AT akímčenkovvv sevastopolʹsʹkemuzeineobêdnannâ19281940nevídomístorínkidíâlʹností AT akímčenkovvv sevastopolʹskoemuzeinoeobʺedinenie19281940neizvestnyestranicydeâtelʹnosti AT akímčenkovvv sevastopolmuseumassociation19281940unknownpagesofactivity |