Пам’ятки селітроварного виробництва на території Путивльського повіту першої половини XVII ст.
Стаття присвячена результатам вивчення майданів, що у першій половині XVII ст. знаходилися у південній частині Путивльського повіту. Здійснено аналіз їх конфігурації та географічного розташування. На основі даних археологічних розвідок та документів XVII ст. ці рештки селітроварного виробництва пов...
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2013
|
| Назва видання: | Праці Центру пам’яткознавства |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/81586 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Пам’ятки селітроварного виробництва на території Путивльського повіту першої половини XVII ст. / Є.М. Осадчий, О.В. Коротя // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 24. — С. 46-153. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-81586 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-815862025-02-09T20:36:52Z Пам’ятки селітроварного виробництва на території Путивльського повіту першої половини XVII ст. Памятники селитроварного производства на территории Путивльского удела первой половины XVII в. Monuments of saltpeter brewing in the territory of Putyvl county fi rst half of the XVII century Осадчий, Є.М. Коротя, О.В. Пам’ятки археології Стаття присвячена результатам вивчення майданів, що у першій половині XVII ст. знаходилися у південній частині Путивльського повіту. Здійснено аналіз їх конфігурації та географічного розташування. На основі даних археологічних розвідок та документів XVII ст. ці рештки селітроварного виробництва пов’язуються саме з роботою московських селітроварів. Пропонується інтерпретація городища Ігорівка як одного з центрів селітроваріння у Посейм’ї. В первой половине XVII в. На территории Путивльского удела активно велась добыча селитры. Ватаги мастеров из Речи Посполитой активно осваивали малозаселённые пространства юго-запада Московского царства. Майданный способ добычи селитры был известен и московским селитроварам. В статье анализируется один из типов майданов, которые можно связать с селитроварами из Путивля. Приводятся данные археологических разведок и письменных источников. Рассматривается вариант отождествления одного из средневековых пограничных острогов с центром добычи селитры. In the fi rst half of the XVII century on the territory of Putyvl county actively nitrate was mined. Gangmasters of the Commonwealth actively developing sparsely populated area southwest of Moscow realm. Square nitrate mining method was known and Moscow saltpeter brewers. This article analyzes one of the types Squares, which can be associated with saltpeter brewers of Putyvl. Directed data of archaeological and written sources. Consider the option of identifying one of the medieval frontier forts with saltpeter mining center. 2013 Article Пам’ятки селітроварного виробництва на території Путивльського повіту першої половини XVII ст. / Є.М. Осадчий, О.В. Коротя // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 24. — С. 46-153. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/81586 039 (47).17 uk Праці Центру пам’яткознавства application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Пам’ятки археології Пам’ятки археології |
| spellingShingle |
Пам’ятки археології Пам’ятки археології Осадчий, Є.М. Коротя, О.В. Пам’ятки селітроварного виробництва на території Путивльського повіту першої половини XVII ст. Праці Центру пам’яткознавства |
| description |
Стаття присвячена результатам вивчення майданів, що у першій половині XVII ст. знаходилися у південній частині Путивльського повіту. Здійснено аналіз їх конфігурації та географічного розташування. На основі даних археологічних розвідок та документів XVII ст. ці
рештки селітроварного виробництва пов’язуються саме з роботою московських селітроварів.
Пропонується інтерпретація городища Ігорівка як одного з центрів селітроваріння у Посейм’ї. |
| format |
Article |
| author |
Осадчий, Є.М. Коротя, О.В. |
| author_facet |
Осадчий, Є.М. Коротя, О.В. |
| author_sort |
Осадчий, Є.М. |
| title |
Пам’ятки селітроварного виробництва на території Путивльського повіту першої половини XVII ст. |
| title_short |
Пам’ятки селітроварного виробництва на території Путивльського повіту першої половини XVII ст. |
| title_full |
Пам’ятки селітроварного виробництва на території Путивльського повіту першої половини XVII ст. |
| title_fullStr |
Пам’ятки селітроварного виробництва на території Путивльського повіту першої половини XVII ст. |
| title_full_unstemmed |
Пам’ятки селітроварного виробництва на території Путивльського повіту першої половини XVII ст. |
| title_sort |
пам’ятки селітроварного виробництва на території путивльського повіту першої половини xvii ст. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Пам’ятки археології |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/81586 |
| citation_txt |
Пам’ятки селітроварного виробництва на території Путивльського повіту першої половини XVII ст. / Є.М. Осадчий, О.В. Коротя // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2013. — Вип. 24. — С. 46-153. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Праці Центру пам’яткознавства |
| work_keys_str_mv |
AT osadčiiêm pamâtkiselítrovarnogovirobnictvanateritorííputivlʹsʹkogopovítuperšoípolovinixviist AT korotâov pamâtkiselítrovarnogovirobnictvanateritorííputivlʹsʹkogopovítuperšoípolovinixviist AT osadčiiêm pamâtnikiselitrovarnogoproizvodstvanaterritoriiputivlʹskogoudelapervoipolovinyxviiv AT korotâov pamâtnikiselitrovarnogoproizvodstvanaterritoriiputivlʹskogoudelapervoipolovinyxviiv AT osadčiiêm monumentsofsaltpeterbrewingintheterritoryofputyvlcountyfirsthalfofthexviicentury AT korotâov monumentsofsaltpeterbrewingintheterritoryofputyvlcountyfirsthalfofthexviicentury |
| first_indexed |
2025-11-30T14:02:29Z |
| last_indexed |
2025-11-30T14:02:29Z |
| _version_ |
1850224261783879680 |
| fulltext |
146 ISSN 2078-0133
Kazakevich G.M. The La Tène complexes of the Transcarpathian Ukraine: some prob-
lems of chronology and cultural attribution.
The catalogue of major La Tène sites from the Transcarpathian Ukraine is made. Main fea-
tures of those complexes against the background of Central European Celtic culture develop-
ment are described. The reciprocal assimilation of the Celts and the Thracians is characterized.
The author puts forward an idea that some La Tène settlements survived after the war between
Celts and Dacians in the mid-1st century BC.
Key words: Transcarpathian Ukraine, Upper Tisza area, La Tène culture, Galish-Lovachka,
Kushtanovycya culture, the Celts, the Thracians.
Подано до друку: 22.10.2012 р.
УДК 039 (47).17
ОСАДЧИЙ Є.М.,
КОРОТЯ О.В.
Пам’ятки селітроварного виробництва
на території Путивльського повіту
першої половині XVII ст.
Стаття присвячена результатам вивчення майданів, що у першій половині XVII ст. зна-
ходилися у південній частині Путивльського повіту. Здійснено аналіз їх конфігурації та гео-
графічного розташування. На основі даних археологічних розвідок та документів XVII ст. ці
рештки селітроварного виробництва пов’язуються саме з роботою московських селітроварів.
Пропонується інтерпретація городища Ігорівка як одного з центрів селітроваріння у Посейм’ї.
Ключові слова: Путивль, селітроваріння, Московська держава.
На початку XVII ст. землі Південної Сіверщини знаходилися у зоні інтер-
есів кількох держав і народів. Московське царство, якому юридично належа-
ли ці території не могло ефективно контролювати та захищати власні кордони.
Тут пересікалися інтереси Речі Посполитої, Московської держави, Кримського
ханства, Ногайської орди, Запорізької Січі та донського козацтва. Близькість
до Муравського шляху та наявність кількох зручних переправ робили пів-
день Сіверщини дуже небезпечним краєм для заснування постійних поселень.
Проте ці землі, що отримали назву Дикого Поля були об’єктом інтересів про-
мисловиків, мисливців, купців і просто розбійників.
Одним із промислів, що мав вплив на розвиток Південної Сіверщини у
першій половині XVII ст. був видобуток селітри. Селітроваріння було важли-
вою складовою процесу виготовлення пороху в період коли набуває поширен-
ня вогнепальна зброя та артилерія. Важливість видобутку селітри розуміли як
у Речі Посполитій, так і у Московській державі. На території Речі Посполитої
навіть існувала Селітряна держава. У Московському царстві видобуток селі-
три контролювався Розрядним і Пушкарним приказами. Тобто видобуток селі-
три в обох країнах намагалися контролювати на державному рівні.
147Праці Центру пам'яткознавста, вип. 24, К., 2013
Селітроваріння у прикордонних територіях мало свої особливості. Воно
характеризувалося, перш за все, майже повною відсутністю контролю з боку
владних структур. Ватаги промисловиків на свій страх і ризик вели розвідки
придатних для виварювання курганів й споряджали експедиції вглиб Дикого
Поля для виварювання селітри. Саме у Південній Сіверщині варіння селітри
супроводжувалося конфліктами між ватагами обох держав. Численна перева-
га часто залишалася на стороні вихідців із Речі Посполитої. Вони мали значну
підтримку з боку керівництва Селітряної держави та князів Речі Посполитої,
які мали володіння на Задніпрянщині. Значна загроза роботі промисловиків
була з боку номадів. Влітку, коли трава у степу вигорала, татари і ногаї пере-
кочовували північніше, і це часто приводило до збройних сутичок між промис-
ловиками та загонами, що охороняли табуни. Ці фактори зумовили сезонний
характер видобутку селітри у регіоні.
Як бачимо, на території Сіверщини в XVII ст. одночасно існували селітро-
варні майстерні промисловиків з Речі Посполитої та Московської держави.
Метою даної роботи є виділення об’єктів, пов’язаних із видобутком селітри,
що належали вихідцям із Московії.
Пам’ятки археології, пов’язані з селітроварінням у південних волостях
Путивльського повіту майже не потрапляли на сторінки фахової літератури.
Окремі археологічні об’єкти були виявлені експедиціями О.В. Сухобокова,
Ю.Ю. Моргунова та В.В. Приймака [7, c. 28–29, 31–32; 14]. Це городище
поблизу с. Миколаївка Буринського району та кілька курганних могильни-
ків у складі яких зафіксовані майдани. Проте спеціально вони не вивчалися,
а тільки фіксувалася їх наявність. Історичні дані, пов’язані з видобутком селі-
три на порубіжних територіях публікувалися Д.І. Багалієм, А.Г. Слюсарським,
П.М. Кулаковським, О.Б. Супруненком й іншими [1; 2, с. 133–136; 6, с. 359–362;
12, с. 267–284; 13, с. 59–71].
Цілеспрямоване археологічне виявлення археологічних об’єктів пов’язаних
із селітроварінням значно активізувалося починаючи з 2005 р., коли з ініціати-
ви директора ІКЗ «Більськ» В.В. Приймака було започатковано картографуван-
ня курганів і майданів північної периферії Більського городища [3, с. 29–73].
Авторами було проведено археологічні розвідки на територіях, що в першій
половині XVII ст. належали до Путивльського повіту. В результаті було вияв-
лено значну кількість майданів розташованих на вододілі Псла та Ворскли,
Верхній Сулі та невеликих притоках Сейму в середній його течії. Серед зна-
чної кількості майданів було виявлено низку об’єктів, що мають спільні риси.
Серед них виділяються складні комплекси, що складаються з решток курган-
них насипів і котлованів технологічних споруд (Печище), прості підковопо-
дібні майдани з буртами (Синяк, Лісне, Новоолександрівка, Вільшана тощо)
148 ISSN 2078-0133
та серпоподібні майдани без буртів (Рудка, Олександрівка, Славгород тощо).
Аналіз їх розташування не дає змоги виділити окремі типи майданів за терито-
ріальними ознаками. Документи середини XVII ст. свідчать про проникнення
селітроварів з Речі Посполитої далеко углиб Сіверщини. До того ж, нетрива-
ле перебування Путивля у складі Речі Посполитої давало змогу ватагам укра-
їнських селітроварів вільно вести промисел поблизу Путивля [9, с. 116–125].
У 2013 р. авторами було проведено картографічні роботи на території
Буринського району Сумської області. В ході обстеження долини р. Чаша (при-
тока р. Сейм) було виявлено кілька майданів, що мали спільні риси у своїй будо-
ві. Це майдан і курганний могильник поблизу с. Нова Олександрівка, курган-
ні могильники поблизу сіл Чалищівка та Ігорівка Буринського району. На карті
Російської імперії другої половини ХІХ ст. курганний могильник із майданом
поблизу с. Нова Олександрівка має назву Могила Фабрична. Поряд знаходиться
ліс Фабричний і балка з аналогічною назвою. Ймовірно, що назви ці пов’язані з
процесом видобутку селітри та збереглися в пам’яті місцевого населення.
Дані об’єкти виділяються з-поміж решти відомих на території Сіверщини
майданів. Вони підковоподібні, проте не мають чіткої форми півкола, а швид-
ше є рештками хаотичного нагромадження ґрунту. В центрі та на краях майдану
знаходяться курганоподібні підвищення. Така конфігурація майданів невідома у
Посуллі й околицях Більського городища. Поодинокі майдани такого типу зна-
йдені раніше в Середньому Поворсклі та Пслі. Всі вони не мають «вусів» підго-
товленого для виварювання ґрунту та буртів вже вивареного поряд із майданом.
Ймовірно насипи в центрі та на краях і є рештками промитого ґрунту. Також від-
сутні лійкоподібні ями в центрі. Хоча цей факт може пояснюватися тим, що кур-
ганні могильники обрані для виварювання, ймовірно, належать до епохи бронзи.
Часто поряд з майданом знаходиться насип кургану овальної форми.
Аналіз будови майданів, що були виявлені на південь від Путивля свідчить
про те, що промивка ґрунту відбувалася на майдані, а промиту лужну воду
вивозили до майстерні для виварювання. Існує припущення, що майдани без
буртів (або «вусів») є рештками тих майстерень, де землю тільки промивали
без виварювання. Такий спосіб був відносно безпечним. Дим від печі міг вида-
ти місце розташування промисловиків, а зважаючи на загальну напружену вій-
ськову ситуацію в регіоні це був чи не єдиний спосіб зберегти місце видобутку
селітри у таємниці. Така технологія видобутку селітри у регіоні ще пов’язана з
відсутністю поряд із курганами лісових масивів. Брак палива вплинув на зміну
способу варіння селітри. Всі виявлені майдани знаходяться за течією р. Чаші
й відстань між ними не перевищує 10 км, тобто 1–1,5 години руху для воза,
навантаженого бочками з водою.
149Праці Центру пам'яткознавста, вип. 24, К., 2013
Однією з проблем став пошук місця розташування майстерні для криста-
лізації селітри. У 2013 р. під час обстеження городища Ігорівка було знайдено
верхню частину чавунного казана. Його діаметр перевищує 1,5 м, точніше вста-
новити діаметр неможливо через деформацію фрагмента. Такий казан міг вико-
ристовуватися для кристалізації лужної води. Зазвичай казани для кристалізації
виготовляли з міді. Мідь дуже пластичний метал і при транспортуванні на дале-
кі відстані казан міг витримати навантаження і не розколотися. Мідні казани
були легші за чавунні, що також впливало на вибір металу, з якого їх виготов-
ляли. Чавунні казани були виготовлені з дуже крихкого матеріалу, а для того,
щоб зробити їх більш легкими стінки у казанів робили тонкими. Такий казан
міг легко тріснути при перевезенні возом на значні відстані.
Городище Ігорівка розташоване усього за 12 км від Путивля. На карті
Путивля та околиць кінця XVII ст. позначене «Выгорево городище», що знахо-
дилося поряд із переправою через нині засипану притоку р. Сейм; далі – через
Сейм до Путивля [10, с. 280]. На території городища В.В. Приймаком було
досліджено кілька відкритих вогнищ і житло, датоване дослідником XVII ст.
Це рештки кам’яного фундаменту у заповненні якого траплялися фрагменти
віконниць та димленого посуду. Культурний шар городища насичений вугіл-
лям і фрагментами гончарного посуду XVI–XVIII ст. [14].
Завдяки своєму вдалому розташуванню городище Ігорівка могло виконува-
ти одразу кілька функцій. Основним завданням фортеці була охорона перепра-
ви через притоку р. Сейм. Це була найближчий до Путивля острог. Відстань
між фортецями становила 12 км.
На території городища, крім військової залоги, також знаходився ремісничий
центр, де велися роботи з кристалізації лужної води. Про це свідчить наявність
значного за розмірами будинку з кам’яним фундаментам і фрагмент великого
чавунного казана. Обстеження решти прикордонних острогів Речі Посполитої
та Московської держави цього періоду зафіксувало незначний культурний шар
й одну чи дві западини від напівземлянкових споруд. Наявність великого житла
з потужним фундаментом і скляними віконницями є свідченням того, що тут
крім перебування невеликої залоги стрільців знаходилися представники замож-
ної ватаги селітроварів. Великий дім із вікнами та кам’яним фундаментом був
місцем постійного перебування тут заможної ватаги селітроварів на відміну від
споруд стрільців-прикордонників у решті острогів.
Така поліфункціональність пізньосередньовічного укріплення на терито-
рії городища Ігорівка пояснюється його вдалим розташуванням. Близькість до
Путивля, переправа, яку необхідно було охороняти та наявність поблизу кількох
придатних для виварювання курганних могильників зробили це місце майже
ідеальним військовим і промисловим центром округи Путивля у першій поло-
вині XVII ст.
150 ISSN 2078-0133
Невідомо, де саме знаходилися печі для кристалізації. Археологічні дослі-
дження подібної майстерні на території Більського городища (розкопки
О.Б. Супруненка) свідчать про незначні розміри подібних печей і відсутність
складної дерев’яної конструкції [13, с. 20–58]. За даними графічної реконструк-
ції здійсненої Т.В. Менчинською така споруда мала опорні стовпи та легкий
дах [13, с. 42]. Самі печі могли знаходитися поза його межами городища. Таке
припущення ґрунтується на аналізі укріплень самого городища. Круті схили
та високий вал із напільного боку значно утруднювали б проїзд навантажено-
го бочками воза.
Визначенню того, кому саме належали ці селітряні варниці може допомог-
ти ряд документів другої половини XVII ст. У першій половині XVII ст. на
Путивльщині варінням селітри займалося кілька ватаг, одну з яких очолював
відомий промисловик чернігівець Дмитро Горбунов. Під його керівництвом
працювала велика ватага, що могла вести промисел одночасно на кількох курга-
нах. Доповіді Дмитра Горбунова путивльському воєводі про те, що «литовські
люди» варять селітру на Середньому Пслі датуються серединою XVII ст. Про
чисельність і силу цієї ватаги свідчать документи періоду Смоленської війни.
Загін під керівництвом Дмитра Горбунова разом із раттю Баїма Болтіна й Івана
Єропкіна вдало діяли під час штурму та взяття Борзни та Ромен [11, с. 173].
У цей час землі між Путивлем і Буринню належали путивльським поміщи-
кам Селітряниковим. Ця династія промисловиків добре відома ще з першої поло-
вини XVII ст. і брала активну участь у видобутку селітри саме в Путивльському
повіті. Не виключено, що саме Селітряникови й могли бути ватажками тієї вата-
ги, що варила селітру у басейні р. Чаша. Перші згадки про володіння динас-
тії Селітряникових датуються 20-ми роками XVII ст. Їх володіння позначені на
кресленику Путивля та його околиць який датується 90-ми роками XVII ст. [11,
c. 279]. Вони володіли не тільки селітряними майстернями, але й пороховими
млинами на р. Берюх під Путивлем [5, c. 185].
Показовим є факт знайдення у 1626 р. селітряним майстром Романом
Гавриловим сином Селітрениковим багатого поховання, що містило речі із золо-
та та срібла в одному з курганів поблизу Путивля [11, c. 284]. Таким чином можна
стверджувати, що в околицях Путивля у першій половині XVII ст. варінням селі-
три займалися одразу кілька ватаг селітроварів, й усі вони були московськими.
Поза межами Середнього Посейм’я майдани з насипами зафіксовані поки
що у трьох місцях.
Перший майдан знаходиться поблизу с. Білани Білопільського району у
верхів’ях р. Вир, на вододілі двох струмків. Майдан виявлений авторами даного
дослідження в 2013 р. Він має складну конфігурацію, де можна виділити влас-
не майданчик для промивки ґрунту та відвали вже промитого. З північної сто-
151Праці Центру пам'яткознавста, вип. 24, К., 2013
рони майдану знаходиться класичний підковоподібний насип із неглибокою
западиною в центрі. З південної сторони розташовані відвали промитого ґрун-
ту. Вони мають форму наближену до підкови, трохи сплощеної. В центрі та на
краях зафіксовані підвищення, що нагадують насипи курганів. Вони округлої
та видовженої форми. На триверстовій карті Російської імперії другої половини
ХІХ ст. цей майдан зображено у вигляді вісімкоподібного насипу з ямами в цен-
трі. Оранка значно пошкодила пам’ятку. Зараз важко встановити – це два майда-
ни, що злилися між собою, чи один складної конфігурації. Проте, схожість май-
дану з тими, що знаходяться у Посейм’ї не викликає сумнівів.
Другий – це курганний могильник поблизу с. Ворожба Лебединського райо-
ну. Могильник виявлений Л.І. Білинською у 1988 р. але в описі могильника від-
сутні дані про наявність майдану [16]. У 2010 р. у складі могильника авторами
даного дослідження зафіксований майдан із трьома вершинами та деформова-
ний насип кургану. Зважаючи на те, що решта насипів курганів, які мають зна-
чні розміри не були виварені можна зробити висновок про нетривалий час робо-
ти варниці. Ймовірно, що ватага працювала лише один сезон.
Третій майдан, подібний до сейминських розташований у верхів’ях
р. Боромля. В 1988 р. курганний могильник із великим майданом було виявлено
В.В. Приймаком [15, c. 109–110]. Майдан значно перевищує за розмірами решту
курганів могильника. Він також має 3 вершини, що розташовані в центрі підко-
воподібного насипу та на його краях. У складі могильника є також майдан, який
тільки почали розварювати. Видовжений насип кургану має пошкодження у пів-
денній частині та невеликі серпоподібні «вуса». При картографуванні могильни-
ка складалося враження при різке припинення робіт з виварювання селітри. На
користь цього можна навести свідчення ряду документів 40-х років XVII ст. про
захоплення путивльських селітряних варниць «литовськими людьми».
Аналіз розташування цих майданів свідчить про їх тяжіння до суходільних
шляхів, яким користувалися путивльські служилі люди. Майдан Білани розта-
шований неподалік Синякового шляху, що вів із Путивля до переправи на Пслі
поблизу Липенського городища. Майдан поблизу с. Боромля знаходилися непо-
далік переправи через р. Боромля та місця розташування спостережного пункту
путивльської сторожової застави. У випадку з майданом Ворожба найближчий
острог Московської держави знаходиться за 20 км вниз за течією р. Псел, а сам
майдан знаходиться поряд із дорогою, що з’єднувала Возоцький острог із пере-
правою поблизу Липенського городища на Пслі [4, c. 209, 215, 217].
Таким чином, за результатами проведених досліджень можна зробити
попередні висновки. На території Путивльського повіту у першій половині
XVII ст. паралельно існували селітряні варниці майстрів з Речі Посполитої та
Московської держави. У результаті проведених археологічних розвідок було
152 ISSN 2078-0133
виділено комплекс об’єктів, пов’язаних із селітроварінням. Типологічна схо-
жість майданів свідчить про те, що це рештки варниць, яки залишила одна вата-
га. Аналіз їх розташування неподалік Путивля та дані писемних джерел дозво-
ляють з великою імовірністю стверджувати, що це майдани, що залишилися від
путивльських майстрів-селітроварів. Це підтверджують дані документів пер-
шої половини XVII ст. Отримані дані дозволяють також інтерпретувати горо-
дище Ігорівка не тільки як прикордонний острог, але і як осередок селітровано-
го виробництва.
Джерела та література
1. Багалей Д.И. Новые материалы для истории Слободской Украины / Д.И. Багалей // Сборник
Харьковского Историко-Филологического Общества. – Х., 1893. – Т.V. – Вып. 1. – С. 167–280.
2. Багалій Д.І. Історія Слобідської України / Д.І. Багалій. – Х. : Дельта, 1993. – 256 с.
3. Коротя О.В. Кургани і майдани басейну р. Грунь-Ташань (до 90-річчя Б.А. Шрамка) /
О.В. Коротя, В.В. Приймак, А.І. Охріменко, О.В. Сидоренко // Пам’ятки археології північно-
західного і західного секторів округи Більського городища (І тис. до н.е – І тис. н.е.) : Центр
пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. – Полтава : Техсервіс, 2010. – С. 29–73.
4. Коротя О.В. Каталог пам’яток військової справи Сумщини XVII ст. (Матеріали до «Зводу
пам’яток історії та культури України. Сумська область») / О.В. Коротя, Є.М. Осадчий / Пам’ятки
історії Північно-Східної Слобожанщини XVII ст. – Суми : Джерело, 2011. – С. 177–223.
5. Ключаров А. Материалы для истории Курской епархии. Глинская Рождество-Богородицкая
пустынь (приложение к Курским епархиальным ведомостям). Время происхождения и пер-
воначальная история Глинской Рождество-Богородицкой пустыни \ Архимандрит Анатолий
(Ключаров) // Путивльський краєзнавчий збірник. – Суми : Вид. Університетська книга, 2010.
– Вип. 6. – С. 172–245.
6. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618–1648) / П. Кулаковський.
– К. : Темпора, 2006. – 496 с.
7. Моргунов Ю.Ю. Древнерусские памятники поречья Сулы / Ю.Ю. Моргунов. – Курск : изд.
ИА РАН, Курского государственного областного музея археологии, 1996. – 159 с.
8. Описание документов и бумаг, хранящихся в московском архиве министерства юстиции. Книга
восемнадцатая. Документы Разрядного приказа. Севского стола. – СПб. : изд. Синодальной
типографии, 1910. – 700 с.
9. Осадчий Є.М. Селітроваріння на території Північно-Західної Слобожанщини XVII ст. /
Є.М. Осадчий // Праці Центру пам’яткознавства : Зб. наук. пр. – К. : Центр пам’яткознавства
НАН України і УТОПІК, 2011. – Вип. 20. – С. 116–125.
10. Пономаренко П.В. Рукописні документи XVII ст. з фондів Державного історико-культурного
заповідника в м. Путивлі / П.В. Пономаренко // Путивльський краєзнавчий збірник. – Суми :
Вид. Університетська книга, 2010. – Вип. 6. – С. 252–288.
11. Ракитин А.С. Военные экспедиции путивльских служилых людей на Порубежье Московии и
Речи Посполитой в годы Смоленской войны 1632 - 1634 годов / А.С. Ракитин // Путивльський
краєзнавчий збірник. – Суми : Вид. Університетська книга, 2013. – Вип. 7. – С. 173.
12. Слюсарский А.Г. Социально–экономическое развитие Слобожанщины XVII–XVIII вв. /
А.Г. Слюсарский. – Х. : Харьковское книжное издательство, 1964. – 460 с.
13. Супруненко О.Б. Селітроварницький стан на Більському городищі / О.Б. Супруненко,
В.В. Шерстюк, Ю.О. Пуголовок : Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК ; ЦОДПА.
– К. : Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, 2010. – 96 с.
14. Сухобоков О.В. Отчёт о работе Левобережной славяно-русской экспедиции ИА АН УССР в
1982 – 1983 гг.// Науковий архів Інституту археології НАН України, 1983/38, с. 16–26.
153Праці Центру пам'яткознавста, вип. 24, К., 2013
15. Сухобоков О.В. Отчёт о работах Левобережной славяно-русской экспедиции ИА АН УССР в
1986 г.// Науковий архів Інституту археології НАН України, ф. Е., № 22032–22035.
16. Сухобоков О.В. Отчёт о полевых исследованиях 1988 г. / О.В. Сухобоков, С.П. Юренко,
Л.И. Белинская, Н.А. Милованова // Науковий архів Інституту археології НАН України, 1988/32.
Осадчий Е.Н., Коротя О.В. Памятники селитроварного производства на терри-
тории Путивльского удела первой половины XVII в.
В первой половине XVII в. На территории Путивльского удела активно велась до-
быча селитры. Ватаги мастеров из Речи Посполитой активно осваивали малозаселённые
пространства юго-запада Московского царства. Майданный способ добычи селитры был
известен и московским селитроварам. В статье анализируется один из типов майданов,
которые можно связать с селитроварами из Путивля. Приводятся данные археологиче-
ских разведок и письменных источников. Рассматривается вариант отождествления од-
ного из средневековых пограничных острогов с центром добычи селитры.
Ключевые слова: Путивль, селитроварение, Московская держава.
Osadchiy Ye.M., Korotya O.V. Monuments of saltpeter brewing in the territory of
Putyvl county fi rst half of the XVII century
In the fi rst half of the XVII century on the territory of Putyvl county actively nitrate was
mined. Gangmasters of the Commonwealth actively developing sparsely populated area south-
west of Moscow realm. Square nitrate mining method was known and Moscow saltpeter brew-
ers. This article analyzes one of the types Squares, which can be associated with saltpeter brew-
ers of Putyvl. Directed data of archaeological and written sources. Consider the option of
identifying one of the medieval frontier forts with saltpeter mining center.
Keywords: Putyvl, nitrate, Moscow realm.
Подано до друку: 03.06.2013 р.
УДК 902/904(477.53)«12/13»
О.Б. СУПРУНЕНКО
Нові матеріали золотоординського часу
з пониззя Псла
Аналізуються результати науково-рятівних археологічних досліджень поховальних
пам’яток золотоординського часу та деякі знахідки останніх років з нижньої течії р. Псла на
Полтавщині, що засвідчують поширення кочівницьких старожитностей на північній перед-
степовій межі Західного улусу Золотої Орди у другій половині ХІІІ – наприкінці XІV ст.
Ключові слова: Золота Орда, кочівники, монети, Полтавщина, пониззя Псла, поховання.
Пам’ятки золотоординського часу за останні роки стали добре відомими на
Полтавщині, особливо у степових районах – нижніх течіях Сули, Псла, Сухого
Кобелячка, Ворскли й Орелі [18, c. 5–45; 20, с. 7–12]. Дніпровські, Псільська та
Ворсклинські переправи, які діяли за доби розвинутого і на початку пізнього
середньовіччя, зумовили появу тут стійбищ кочівників, загони яких забезпечу-
вали функціонування й охорону шляхів та переправ, можливо, функціонування
митниць, розташованих на берегах Дніпра, в районі затопленої Переволочної,
|