Портрети в контексті поховальної культури шляхти Речі Посполитої та козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст.
У статті розглядаються портрети як атрибут поховальних церемоній у середовищі польської шляхти і козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст.
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2014
|
| Schriftenreihe: | Праці Центру пам’яткознавства |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/81748 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Портрети в контексті поховальної культури шляхти Речі Посполитої та козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст. / А.В. Попружна // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 281-287. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-81748 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-817482025-02-10T01:17:36Z Портрети в контексті поховальної культури шляхти Речі Посполитої та козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст. Портреты в контексте погребальной культуры шляхты Речи Посполитой и казацкой старшины второй половины XVII–XVIII вв. Portraits as funeral culture of nobility of and Cossack authorities late XVII–XVIII centuries Попружна, А.В. Некрополістичні пам’ятки У статті розглядаються портрети як атрибут поховальних церемоній у середовищі польської шляхти і козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст. В статье рассматриваются портреты как атрибут погребальных церемоний в среде польской шляхты и казацкой старшины второй половины XVII–XVIII вв. The article analyses the portraits of the Cossack authorities and nobility representatives which were part of funeral ceremony. 2014 Article Портрети в контексті поховальної культури шляхти Речі Посполитої та козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст. / А.В. Попружна // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 281-287. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/81748 94(477.52)(093.4) uk Праці Центру пам’яткознавства application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Некрополістичні пам’ятки Некрополістичні пам’ятки |
| spellingShingle |
Некрополістичні пам’ятки Некрополістичні пам’ятки Попружна, А.В. Портрети в контексті поховальної культури шляхти Речі Посполитої та козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст. Праці Центру пам’яткознавства |
| description |
У статті розглядаються портрети як атрибут поховальних церемоній у середовищі польської шляхти і козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст. |
| format |
Article |
| author |
Попружна, А.В. |
| author_facet |
Попружна, А.В. |
| author_sort |
Попружна, А.В. |
| title |
Портрети в контексті поховальної культури шляхти Речі Посполитої та козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст. |
| title_short |
Портрети в контексті поховальної культури шляхти Речі Посполитої та козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст. |
| title_full |
Портрети в контексті поховальної культури шляхти Речі Посполитої та козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст. |
| title_fullStr |
Портрети в контексті поховальної культури шляхти Речі Посполитої та козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст. |
| title_full_unstemmed |
Портрети в контексті поховальної культури шляхти Речі Посполитої та козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст. |
| title_sort |
портрети в контексті поховальної культури шляхти речі посполитої та козацької старшини другої половини xvii–xviii ст. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Некрополістичні пам’ятки |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/81748 |
| citation_txt |
Портрети в контексті поховальної культури шляхти Речі Посполитої та козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст. / А.В. Попружна // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 281-287. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| series |
Праці Центру пам’яткознавства |
| work_keys_str_mv |
AT popružnaav portretivkontekstípohovalʹnoíkulʹturišlâhtirečípospolitoítakozacʹkoístaršinidrugoípolovinixviixviiist AT popružnaav portretyvkontekstepogrebalʹnoikulʹturyšlâhtyrečipospolitoiikazackoistaršinyvtoroipolovinyxviixviiivv AT popružnaav portraitsasfuneralcultureofnobilityofandcossackauthoritieslatexviixviiicenturies |
| first_indexed |
2025-12-02T10:45:12Z |
| last_indexed |
2025-12-02T10:45:12Z |
| _version_ |
1850393034641899520 |
| fulltext |
281Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014
родского кладбища, поэтому покойников хоронили около церквей, а центральное кладбище
появилось только во второй половине XVIII в.
Ключевые слова: Чернигов, церковная топография, некрополи, Крепость, Верхний
замок, Форштадт.
Bondar O.M. The Church topography and Сemeteries of Chernihiv in 17th-18- centuries
Article is devoted to the question of the topography of the churches and cemeteries of
Chernigov 17th–18th centuries. Basis of the written, archaeological and cartographic sources,
the stages of brick and wooden church building in the city system 17th-18th centuries. On the terri-
tory of the Fortress were stone church of the Holy Savior, the Saints Boris and Gleb, the All Saints,
the Resurrection of the Lord and wood – the Saints Michael and Theodore, the Archangel Michael,
the Iona Theologian and the Annunciation.
The author concludes that in the time of the Cossacks was restored part of ancient temples,
and the emergence of new religious complex was associated with the development of the city It
was the revival of the Orthodox faith, the increased of built up area and population increased.
Because were built churches in the territory in Forshtadt and in Zastrizhenya. It was a wooden
church – St. Nicholas, Holy Cross, Holy Intercession of the Virgin, the Epiphany, the Ascension of
Christ, the Candlemas, the St. Barbara. In the suburb were standing stone churches - St. Catherine,
St. Paraskeva Patnitsa. They were appearing along the main streets of the city
Chernigiv wasn’t single city cemetery in17th – the fi rst half of the 18th century. Because the
dead were buried near the church, and the central cemetery appeared only in the second half of the
18th century. This cemetery was located near the cemetery 12th–13th centuries.
In some ways, topography churches and cemeteries 17th–18th centuries repeated topography
churches period of ancient Russia. This was due to the historical inheritance of this city.
Key words: Chernigiv, church topography, cemeteries, Fortress, Upper Castle, Forshtadt.
Подано до друку: 30.03. 2014 р.
УДК 94(477.52)(093.4)
А.В. ПОПРУЖНА
Портрети в контексті поховальної культури
шляхти Речі Посполитої та козацької старшини
другої половини XVII–XVIII ст.
У статті розглядаються портрети як атрибут поховальних церемоній у середовищі поль-
ської шляхти і козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст.
Ключові слова: поховальна культура, жалобна церемонія, надгробний портрет, козацька
старшина, шляхта.
Провідні соціальні верстви польського і українського суспільства XVII–
XVIII ст. – шляхта і козацька старшина були носіями самобутньої поховальної
культури, сформованої під впливом Західної Європи.
Жалобна церемонія другої половини XVII–XVIII ст. на теренах Речі
Посполитої була своєрідним театралізованим дійством, яке вміщувало різні
мистецькі прояви: архітектуру, літературу, портретний живопис, елементи
театру. Саме через поховання провідні соціальні спільноти польська шлях-
та і українська козацька старшина намагалися засвідчити свій високий статус.
282 ISSN 2078-0133
Різні аспекти поховального церемоніалу української шляхти і козацтва
висвітлені у працях сучасних дослідників – Н. Яковенко [32], Н. Білоус
[3], О. Винниченко [5;6], О. Кривошеї [15], О. Дзюби [9], О. Демченко [8],
Я. Кочерткевич [14], О. Замури [11].
Важливим атрибутом траурного ритуалу, який забезпечував гідну пам’ять
про померлого, були портрети. Першим привернув увагу до старовинно-
го українського портрету О. Лазаревський, опублікувавши на сторінках
«Киевской старины» «контерфекти» представників козацької старшини [16; 17].
Надгробні портрети згадувалися також у студіях К. Широцького [31],
В. Горленка [7], А. Стороженка [25], Д. Щербаківського [30], Ф. Ернста [30].
Серед сучасних науковців певну увагу їм приділили Р. Косів [13], Г. Бєлікова
[28], Д. Семенюк [23], Л. Тананаєва [27], Б. Іванова [12], І Нетудихаткін [18],
О. Суховарова-Жорнова [26], О Походяща [22] й інші.
Як польські, так й українські дослідники пов’язують поширення портрет-
ного жанру з поховальною обрядовістю (портрети у складі ікон, корогв, епі-
тафій). Портрет утверджувався в масовій свідомості шляхом його сприйнят-
тя як частини релігійного культу. Портрети XVI–XVIII ст., створені в Речі
Посполитій, стали невід’ємним атрибутом жалобної церемонії – «pompa
funebris» польських магнатів і шляхти [34], а згодом козацької старшини
Лівобережної Гетьманщини.
Одним із різновидів портретів, пов’язаних із поховальною церемонією
польської шляхти, були хоругви [13, с. 70]. Під час відспівування помер-
лого хоругви розміщувались біля труни, а згодом – біля місця поховання.
На полотняних або шовкових хоругвах зображувались герби, портрети, епі-
тафії. Хоругви, започатковані у середовищі середньовічних цехових реміс-
ників, з часом були використані у поховальних ритуалах шляхти і козацтва
[28, с. 24–25]. Відомі дві «кінні» хоругви – посмертна хоругва Петра Конашевича-
Сагайдачного 1622 р. і хоругва Тимоша Хмельницького 1653 р. До цього типу
належала також хоругва ніжинського полковника Івана Гуляницького (1677 р.)
з написом-епітафією [13, с. 74].
Ймовірно, що хоругви стали передвісниками появи портретів з епітафіями,
які були своєрідним живописним пам’ятником, який встановлювали в церкві
для наголошення на тому, що зображена людина похована саме тут.
Наприклад, епітафійний портрет у повний зріст Станіслава Каменського
з монастиря францисканців у Кременці виконаний, очевидно, після смер-
ті на основі поясного прижиттєвого портрета (епітафія зберігається в музеї у
Вроцлаві, представлений на виставці прижиттєвий портрет – у художньому
музеї в Луцьку). Більше того, іноді портрет виконували в кількох екземпля-
283Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014
рах: один як епітафійний, другий – для родинної галереї чи для іншого храму,
яким теж опікувався портретований (прикладом можуть бути посмертні пор-
трети Іоанна Гербурта) [28].
Ще одним із різновидів портретів, які використовувалися польською шлях-
тою під час поховальних церемоній, були «натрунні» портрети. Вони замов-
лялися після смерті людини і кріпилися безпосередньо до торця труни, повто-
рюючи його форму, з боку голови небіжчика. Малювали такі портрети на
шести- чи восьмикутних олов’яних, цинкових, посріблених або срібних бля-
хах, розміром 40х40 см, при чому зображувалося тільки погруддя людини.
Уперше такий портрет був установлений на торці труни короля Стефана
Баторія в 1586 р. [23, с. 50] Згодом портрет став частиною поховального оздо-
блення, відігравав роль ніби «двійника» померлого й символізував продовжен-
ня життя померлого. Після поховання такий портрет зазвичай переносився до
родинної каплиці чи церкви.
Нерідко польські портрети, пов’язані з жалобними церемоніями, місти-
ли зображення або живої людини, або вже померлої на катафалку [12, с. 217].
Найвищим проявом «поховального театру» на теренах Речі Посполитої у
середовищі польської шляхти була поява переодягненої людини (архиміма),
схожої на покійного, який немов «себе проводжав» [27, с. 78].
Зародження та становлення козацької старшини як соціальної еліти відбу-
валося у соціумі Речі Посполитої. І якщо просте козацтво, що вело «напіваске-
тичне життя, сформувало погорду до «лядських панських звичаїв», театраль-
них ритуалів, пов’язаних з похороном» [13, с. 69], то поховальна культура
представників козацької старшини другої половини XVII–XVIII ст. увібрала
традиції жалобної церемонії польської шляхти.
К. Широцький відзначив, що «як і на Заході, існував дуже пишний похо-
ронний обряд, у склад котрого входило, між іншим, заготовлення портрету
з умерлого і несення його за домовиною; бувало й так, що портрет заміняв-
ся живим образом небіжчика в той спосіб, що за труною йшов подібний до
покійного і перебраний в його одежу чоловік. На могилі умерлого поставляла-
ся різьблена постать його… або писаний портрет, що завішувався на знамені
і покладався у церкві поруч з корогвами. Часто портрет вмерлого писався на
вікові або боці труни» [31, с. 199].
Спільними елементами урочистої поховальної церемонії польської й укра-
їнської соціальної еліти були укладення тестаментів, пошук і облаштування
належного місця для поховання (церковний цвинтар, церква, монастир), бла-
годійність, музичний супровід, жалобні промови над померлими, поминання.
Утім жалобні церемонії у середовищі козацької старшини Лівобережної
України були менш помпезними, ніж у Речі Посполитій, а традиція уві-
284 ISSN 2078-0133
чнення померлих представників козацької старшини на портретах мала
свої особливі риси.
Зокрема, серед представників козацької старшини Гетьманщини викорис-
тання металевих натрунних портретів у поховальному ритуалі не було поши-
рено. Натомість, ця традиція збереглася у середовищі міщан. Це підтвер-
джує колекція натрунних портретів членів Львівського Ставропігійського
братства [23, с. 48]. Відоме також погрудне зображення митрополита Іоанна
Максимовича на шестигранному шматку бляхи, віднайденого в його усипаль-
ниці в Софійсько-Успенському кафедральному соборі в Тобольську [21, с. 258].
Протягом другої половини XVIІ – XVIII ст. у середовищі соціальної еліти
козацької держави виробилася традиція замовляти, готуючись до «остан-
нього шляху», портрети, які після смерті встановлювалися «над гробом».
Так, в інтер’єрах храмів над похованнями були розташовані портрети гене-
рального судді І. Домонтовича [29, с. 276], генерального обозного В. Дуніна-
Борковського [1; 18], бунчукового товариша Г. Стороженка [25, с. 577], пол-
ковника прилуцького І. Стороженка [25, с. 580], стародубського полковника
М. Миклашевського [28, с. 104], вдови Новгород-Сіверського сотника Є. Жоравко
[31, с. 200], миргородського полкового обозного В. Родзянка [28, с. 56].
Цікаво, що крім штучного портрету, був написаний також портрет Івана
Домонтовича на стовпі собору. Філарет Гумілевський зазначає, що на колоні
над похованням ктитора Івана Домонтовича в храмі св. Миколая, Батуринського
Крупицького монастиря було намальовано портрет фундатора. В 1830 р.,
у зв’язку із синодальною забороною, стінописне портретне зображення гене-
рального судді Війська Запорізького завісили іконою [29, с. 276].
«Найчастіше все ж малювали портрети покійників на дереві або на полот-
ні і вішали у церкві на стіні, а під час процесій носили їх іноді навколо церк-
ви вкупі з образами і корогвами. Дуже рідко виображали покійника з заплю-
щеними очима, звичайно малювали його на повен зріст з складеними побожно
руками перед розп’яттям. Внизу містила відповідні написи, вірші або епіта-
фії… Такими посмертними портретами є взагалі і більшість старих портре-
тів, що дійсно входили тут, в склад похоронного обряду як у шляхти, так і у
козацтва», – доповнили уявлення про надгробні портрети Д. Щербаківський і
Ф. Ернст [30, с. 12].
Але варто нагадати про пересторогу, щодо завчасного створення надгроб-
ного портрету ще за життя портретованої особи, яка існувала у православному
соціумі: «Через те з живої натури писалося лиш фігура – все доличне: одежа,
руки, аксесуари, а лице – дописували тоді вже, коли чоловік вмирав – теж з
натури, або по пам’яті – може, й не тим вже майстром» [31, с. 202]. Можливо,
портрети не завжди творилися одним майстром.
285Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014
Існують портрети, на яких зображені мертві й живі, зокрема це портрет
новгород-сіверської сотниківни Євдокії Жоравко з дітьми [18, с. 5–9] та пор-
трет померлої та живої дружин Януша Радзивілла [27, с. 79].
Спільною рисою як шляхетських, так і козацьких портретів була наявність
надписів, зображень гербів і атрибутів, що характеризували соціальний статус.
Таким чином, портрети – елемент поховальної культури, характерний для
усього європейського простору XVI–XVIII ст. Вони були поширені в дру-
гій половині XVIІ – першій третині XVIII ст. як серед польської шляхти, так
і серед козацької старшини – адже і Польща, і Україна розвивалися під впли-
вом загальних ідей європейського бароко; Польща в даному випадку виступа-
ла «провідником» нового напряму в мистецтві. «Ніде так яскраво не втілився
органічний сплав нових ідей і національних традицій, як в портретному маляр-
стві Гетьманщини» [28].
Надгробні портрети представників козацької старшини хоча й сформу-
валися під впливом сусідньої Речі Посполитої, але мали свій самобутній
характер. Традиції зображувати померлого були перейняті й у Російській
державі. Цікаве спостереження занотував М. Ханенко, перебуваючи при геть-
мані І. Скоропадському в Москві. Під час пишної поховальної церемонії князя
В. Голіцина він побачив на хоругві білого кольору портрет померлого й епі-
тафію [13, с. 77]. Польськими впливами також пояснюється початок творення
у Росії надгробних портретів, адже «Русские не раз могли быть свидетелями
траурных церемоний как поляков, так и украинцев… Обычаи же казаков в той
области… были очень близки польским» [2, с. 17].
Використання портретів у жалобній церемонії мало декілька причин.
Насамперед, портрет «оживлював» померлого, дозволяючи йому востаннє
постати під час прощання з рідними і світом. Це також був спосіб увічнення
пам’яті про небіжчика, привід нагадати про його ктиторство й благодійництво.
Загалом, розміщення портретів у храмах пояснювалось вірою у прощення гріхів.
Джерела та література
1. Адруг А. Портрет Василя Дуніна-Борковського / А. Адруг. – Чернігів, 2005. – 32 с.
2. Алексеева М. А. Жанр конклюзий в русском искусстве конца XVII– начала XVIII в. /
М. А. Алексеева // Русское искусство барокко : Материалы и исследования. – М., 1977. – С. 7–29.
3. Білоус Н. Ціна шляхетського поховання на Волині наприкінці XVII ст. / Н. Білоус // Повсякдення
ранньомодерної України. Історичні студії в 2-х томах. Т. 2: Світ речей і повсякденних уявлень ;
Відп. ред. Віктор Горобець. – К. : Інститут історії України НАН України, 2013. – С. 297–316.
4. Белецкий П. Украинская портретная живопись XVII–XVIII ст. / П. Белецкий. – Л., 1981. – С. 99.
5. Вінниченко О. Побожні записи і порятунок душі в ментальності ранньомодерної людини на
матеріалах шляхетських заповітів першої половини XVIII ст. / О. Вінниченко // Наукові записки
Українського католицького університету. – Львів, 2010. – Число 2. – Серія : Історія. – Вип. 1. –
С. 51–65.
286 ISSN 2078-0133
6. Винниченко О. «Своя смерть»: річпосполитський шляхтич перед обличчям вічності (за ранньо-
модерними тестаментами) / О. Вінниченко // Повсякдення ранньомодерної України. Історичні
студії в 2–х томах. Т. 2: Світ речей і повсякденних уявлень ; Відп. ред. Віктор Горобець. К. :
Інститут історії України НАН України, 2013. – С. 272–297.
7. Горленко В. Старинные малороссийские портреты / В. Горленко // Киевская старина. – 1882. –
№ 12. – С. 602–606.
8. Демченко Л. Волинські тестаменти XVI ст.: дипломатичний аналіз / Л. Демченко // Наукові
записки : Зб. праць молодих вчених та аспірантів. – К., 1997. – Т. 2. – С. 35–48.
9. Дзюба О. Про поховання Параскеви Товстоліс, другої дружини київського полкового обозного
Федора Ханенка / О. Дзюба // Повсякдення ранньомодерної України. Історичні студії в 2–х
томах. Т. 2: Світ речей і повсякденних уявлень ; Відп. ред. Віктор Горобець. – К. : Інститут історії
України НАН України, 2013. – С. 350–356.
10. Жолтовський П. Український живопис XVII–XVIII ст. / П. Жолтовський. – К., 1978. – С. 148.
11. Замура О. Смерть у церковних приписах та повсякденному житті Гетьманщини XVIII ст. /
О. Замура // Повсякдення ранньомодерної України. Історичні студії в 2–х томах. Т. 2: Світ речей і
повсякденних уявлень ; Відп. ред. Віктор Горобець. – К. : Інститут історії України НАН України,
2013. – С. 316–350.
12. Иванова Б. Средневековые компоненты в структуре живописного портрета на заре Нового
времени в странах восточной и юго–восточной Европы / Б. Иванова // Acta Slavica Iaponica. –
2005. – С. 215–237.
13. Косів Р.Р. Українські хоругви XVII–XVIII ст. / Р.Р. Косів. – К. : Оранта, 2009. – 372 с.
14. Кочеркевич Я.О. Побожні формули у заповітах міщан м. Львова другої половини XVI–XVII
століть: дипломатичний аналіз / Я.О. Кочеркевич // Архіви України. – 2010. – № 5. – С. 45–61.
15. Кривошея О.В. Духовні заповіти козацької старшини як історичне джерело / О.В. Кривошея //
Збірник наукових праць Науково–дослідного інституту українознавства. – К., 2007. – Т. XVI. –
С. 369–374
16. Лазаревский А. Старинные малороссийские портреты / А. Лазаревский // Киевская старина. –
1882. – № 5. – С.337–342.
17. Лазаревский А. Старинные малороссийские портреты / А. Лазаревский // Киевская старина. –
1882. – № 10. – С.173–174.
18. Нетудихаткін І.А. Шанування церковних благодійників у православних храмах Києва та
Лівобережної України XVIII–XIX cт.: нормативно-правовий аспект / І.А. Нетудихаткін // Гілея:
науковий вісник : Зб. наук. праць. – К., 2010. – Вип. 36. – С. 5–9.
19. Николаев П.В. Предметный мир парсун придворных / П.В. Николаев // В мире науки и искусства:
вопросы филологии, искусствоведения и культурологии: сборник статей по материалам ХХІХ
международной научно-практической конференции. – Новосибирск, 2013. / [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://sibac.info/163-arkhiv-statej/2013/11-2013/10835-10835?tmpl=co
mponent&print=1&page=
20. Огаркова Н.А. Церемония погребения польского короля Станислава-Августа Понятовского и
«Missa defunctoram» O.A. Козловского / Н.А. Огаргкова // Петербургский музыкальный архив :
сборник. – СПб., 1998. – Вып. 2. – С. 55–63.
21. Пуцко В.Г. Портреты Тобольского митрополита Иоанна Максимовича / В.Г. Пуцко // Проблемы
истории России. – Екатеринбург : Волот, 2008. – Вып. 7: Источник и его интерпретации. –
С. 258–264.
22. Походяща О. Вплив церкви на розвиток українського портретного живопису ХVІІ–ХVІІІ сто-
літь / О. Походяща // Українознавство. – 2011. – № 3. – С. 78–82.
23. Семенюк Д. Колекція натрунних портретів з фондів ЛІМ / Д. Семенюк // Наукові записки
Львівського історичного музею. – Львів, 1997. – С. 48–61.
24. Софронова Л.А. Поэтика славянского театра XVII–XVIII вв. / Л.А. Софронова. – М., 1981. –
С. 66–67.
287Праці Центру пам'яткознавста, вип. 25, К., 2014
25. Стороженко А. Старинные малороссийские портреты / А. Стороженко // Киевская старина. –
1882. – № 9. – С.577–579.
26. Суховарова–Жорнова О. Типологічна характеристика історичних портретів XVII–XVIII ст. /
О. Суховарова-Жорнова // Спеціальні історичні дисципліни: Питання теорії та методики: Зб.
наук. пр. Число 11: У 2 ч.: До 10–річчя заснування відділу спеціальних історичних дисциплін
Інституту історії України НАН України / НАН України. Ін-т історії України; Відп. ред. М.Ф.
Дмитрієнко. – К., 2004. – Ч. 2. – 328 с.
27. Тананаева Л.И. Надгробный портрет в Речи Посполитой (XVI–XVII века) / Л.И. Тананаева
// Категории жизни и смерти в славянской культуре. – М. : Институт славяноведения РАН,
2008. – 368 с.
28. Український портрет ХVІ–ХVІІІ століть : Каталог-альбом / Уклад. Г. Бєлікова, Л. Членова. –
К. : Артанія Нова ; Хмельницький : Галерея, 2006. – 351 с.
29. Филарет (Гумилевский). Историко–статистическое описание Черниговской епархии. Мужские
монастыри. – Чернигов : Губернская типография, 1873. – Кн. 3. – С. 276.
30. Щербаківський Д., Ернст Ф. Український портрет. Виставка українського портрету XVII–XX ст. /
Д. Щербаківський, Ф. Ернст. – К., 1925. – С. 8–15.
31. Широцький К. Дещо про давні портрети / К. Щироцький // Сяйво – 1914. – Ч. 7 – 9. – С. 198–202.
32. Яковенко Н. «Погреб тілу моєму вибираю с предки моєми»: місця поховань волинських князів /
Наталя Яковенко // Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні
ХVI – початку XVIII століття. – К. : Laurus, 2012. – 472 с.
33. Dziubkowa J. Vanitas. Portret trumienny na tle sarmackich obyczajów pogrzebowych. / J. Dziubkowa. –
Poznań, 1996 – 1997. – 315 s.
34. Chroscicki J. Pompa funebris. Z dzejow kultury staropolskie / J. Chroscicki. – Warszawa, 1974. – 365 s.
Попружная А.В. Портреты в контексте погребальной культуры шляхты Речи
Посполитой и казацкой старшины второй половины XVII–XVIII вв.
В статье рассматриваются портреты как атрибут погребальных церемоний в среде
польской шляхты и казацкой старшины второй половины XVII–XVIII вв.
Ключевые слова: погребальная культура, траурная церемония, надгробный портрет,
казацкая старшина, шляхта.
Popruzhna A.V. Portraits as funeral culture of nobility of and Cossack authorities late
XVII–XVIII centuries
The article analyses the portraits of the Cossack authorities and nobility representatives
which were part of funeral ceremony.
Key words: Сossack authorities, nobility, funeral culture, graveside portrait.
Подано до друку: 31.03. 2014 р.
|