Сприйняття вітчизняної науки і науковців у суспільній свідомості (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 24 грудня 2014 р.)

Проаналізовано такі індикатори сприйняття громадянами України вітчизняної науки, як ставлення до вибору професії вченого, довіра до вчених НАН України, уявлення про неможливість розвитку Української держави без розвитку науки, розуміння важливості рекомендацій учених для розвитку країни, а також за...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Петрушина, Т.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2015
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	З кафедри Президії НАН України
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/82125
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Сприйняття вітчизняної науки і науковців у суспільній свідомості (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 24 грудня 2014 р.) / Т.О. Петрушина // Вісн. НАН України. — 2015. — № 2. — С. 29-36. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-82125
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-821252025-02-23T20:07:59Z Сприйняття вітчизняної науки і науковців у суспільній свідомості (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 24 грудня 2014 р.) Восприятие отечественной науки и ученых в общественном сознании Perception of domestic science and scientists in the public mind (information from scientific report at the meeting of Presidium of NAS of Ukraine December 24, 2014) Петрушина, Т.О. З кафедри Президії НАН України Проаналізовано такі індикатори сприйняття громадянами України вітчизняної науки, як ставлення до вибору професії вченого, довіра до вчених НАН України, уявлення про неможливість розвитку Української держави без розвитку науки, розуміння важливості рекомендацій учених для розвитку країни, а також зацікавленість людей у новинах з наукової тематики. Отримані дані свідчать про наявність суспільного запиту на розвиток вітчизняної науки. Проанализированы такие индикаторы восприятия гражданами Украины отечественной науки, как отношение к выбору профессии ученого, доверие к ученым НАН Украины, представление о невозможности развития Украинского государства без развития науки, понимание важности рекомендаций ученых для развития страны, а также заинтересованность людей в новостях по научной тематике. Полученные данные свидетельствуют о наличии общественного запроса на развитие отечественной науки. There were analyzed such public perception’s indicators of Ukrainian science as attitude towards the choice of scientist profession, trust in scientists of NAS of Ukraine, the idea of the impossibility of Ukrainian state’s development without the development of science, understanding of the importance of scientists’ recommendations for the development of the country as well as people’s interest in scientific news. The data indicate the presence of public demand for the development of national science. 2015 Article Сприйняття вітчизняної науки і науковців у суспільній свідомості (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 24 грудня 2014 р.) / Т.О. Петрушина // Вісн. НАН України. — 2015. — № 2. — С. 29-36. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/82125 uk Вісник НАН України application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З кафедри Президії НАН України З кафедри Президії НАН України
spellingShingle	З кафедри Президії НАН України З кафедри Президії НАН України Петрушина, Т.О. Сприйняття вітчизняної науки і науковців у суспільній свідомості (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 24 грудня 2014 р.) Вісник НАН України
description	Проаналізовано такі індикатори сприйняття громадянами України вітчизняної науки, як ставлення до вибору професії вченого, довіра до вчених НАН України, уявлення про неможливість розвитку Української держави без розвитку науки, розуміння важливості рекомендацій учених для розвитку країни, а також зацікавленість людей у новинах з наукової тематики. Отримані дані свідчать про наявність суспільного запиту на розвиток вітчизняної науки.
format	Article
author	Петрушина, Т.О.
author_facet	Петрушина, Т.О.
author_sort	Петрушина, Т.О.
title	Сприйняття вітчизняної науки і науковців у суспільній свідомості (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 24 грудня 2014 р.)
title_short	Сприйняття вітчизняної науки і науковців у суспільній свідомості (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 24 грудня 2014 р.)
title_full	Сприйняття вітчизняної науки і науковців у суспільній свідомості (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 24 грудня 2014 р.)
title_fullStr	Сприйняття вітчизняної науки і науковців у суспільній свідомості (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 24 грудня 2014 р.)
title_full_unstemmed	Сприйняття вітчизняної науки і науковців у суспільній свідомості (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 24 грудня 2014 р.)
title_sort	сприйняття вітчизняної науки і науковців у суспільній свідомості (за матеріалами наукової доповіді на засіданні президії нан україни 24 грудня 2014 р.)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2015
topic_facet	З кафедри Президії НАН України
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/82125
citation_txt	Сприйняття вітчизняної науки і науковців у суспільній свідомості (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 24 грудня 2014 р.) / Т.О. Петрушина // Вісн. НАН України. — 2015. — № 2. — С. 29-36. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT petrušinato sprijnâttâvítčiznânoínaukiínaukovcívususpílʹníjsvídomostízamateríalaminaukovoídopovídínazasídanníprezidíínanukraíni24grudnâ2014r AT petrušinato vospriâtieotečestvennojnaukiiučenyhvobŝestvennomsoznanii AT petrušinato perceptionofdomesticscienceandscientistsinthepublicmindinformationfromscientificreportatthemeetingofpresidiumofnasofukrainedecember242014
first_indexed	2025-11-24T23:26:22Z
last_indexed	2025-11-24T23:26:22Z
_version_	1849716146990743552
fulltext	ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 2 29 СПРИЙНЯТТЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ НАУКИ І НАУКОВЦІВ У СУСПІЛЬНІЙ СВІДОМОСТІ За матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 24 грудня 2014 року Вступ Неможливо перебільшити роль науки в розвитку сучасного суспільства. Геніально просто про значущість цього соціально- го інституту ще в ХІХ ст. сказав Л. Пастер: «Наука має бути найбільш піднесеним втіленням батьківщини, бо з усіх народів першим буде завжди той, який випередить інші у сфері думки і розумової діяльності». Продовженням цих ідей, випробуваних часом і вкорінених у культурі людства, стала Декларація про науку і використання наукових знань, схвалена на Всесвітній конференції з науки під егідою ЮНЕСКО (Будапешт, 1999). У ній зазначено, що наука та її прикладні аспекти сьогодні, як ніколи раніше, необхідні для економічного, соціального, куль- турного й екологічно безпечного розвитку. У ХХІ ст. бути на рівні розвинених країн і успішно конку- рувати за гідне місце в сучасному глобальному світі можливо лише за умови нарощування інтелектуальної складової сус- пільства, створення та реалізації нових ідей і технологій май- бутнього. Недооцінка ролі науки, відсутність необхідних умов ПЕТРУШИНА Тетяна Олегівна — доктор соціологічних наук, завідувач відділу економічної соціології Інституту соціології НАН України Проаналізовано такі індикатори сприйняття громадянами України віт- чизняної науки, як ставлення до вибору професії вченого, довіра до вчених НАН України, уявлення про неможливість розвитку Української держави без розвитку науки, розуміння важливості рекомендацій учених для розви- тку країни, а також зацікавленість людей у новинах з наукової тематики. Отримані дані свідчать про наявність суспільного запиту на розвиток ві- тчизняної науки. Ключові слова: наука, довіра до вчених, вибір професії вченого, наука і суспільство. 30 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 2 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ для її безупинного розвитку може призвести не лише до негативних соціальних наслідків, а й до незворотної стагнації суспільства. Як підкреслював Ф. Жоліо-Кюрі, країна, яка не розвиває науку, неминуче перетворюється на колонію. Хоча Україна поки що утримує статус нау- кової держави і зберігає вагомий науковий по- тенціал, стан науково-технічної сфери країни є критичним. Як сталося так, що наукова спіль- нота, серед здобутків якої — перший в Європі цифровий комп’ютер, найбільший у світі літак «Мрія», найпотужніша міжконтинентальна ракета SS-18, унікальні технології зварювання в космосі, під водою, живих тканин та багато чого іншого, не змогла протистояти процесам деградації вітчизняної економіки і суспільства, погіршенню добробуту і соціальної захищено- сті громадян, не змогла забезпечити обороно- здатність країни і запобігти руйнуванню самої науки? Чому на законодавчому рівні, на рівні державної ідеології ми декларуємо збереження та зміцнення науково-технологічного потен- ціалу, утвердження інноваційної моделі роз- витку як пріоритети національних інтересів, а на рівні реальної державної політики маємо протилежне — антинаукову, антиінноваційну політику? На мою думку, відповідь очевидна: замість подолання недоліків, що мали місце в радян- ській системі господарювання («затратна еко- номіка», планування від «досягнутого» і від- сутність економічної зацікавленості у впро- вадженні інновацій, недостатній рівень нау ко- вого обґрунтування народногосподарських планів, загальна бюрократизація управління тощо), в Україні після розпаду Союзу з’яви ли- ся нові монстри — неоліберальна філософія господарювання, кланово-олігархічний капі- талізм, всеохоплююча корупція. І це на тлі пра- вового свавілля і цінностей новоствореної ринкової, точніше квазіринкової, економіки, єдиним пріоритетом якої є отримання прибут- ку. Як наслідок, вітчизняна наука за роки неза- лежності зазнала катастрофічних змін: змен- шилося фінансування, знизився престиж нау- кової роботи, різко скоротилася чисельність науковців. Усе це суперечить світовим трендам і ставленню до науки у розвинених країнах. Іс- торія свідчить, що політики, які справді дбають про державу, на перше місце завжди ставлять розвиток науки. Так, у суворі часи громадян- ської війни гетьман П. Скоропадський схвалив рішення про заснування Української Академії наук. Хочеться сподіватися, що проведення парламентських слухань з питань науки влітку 2014 р., у розпал кризових явищ і трагічних по- дій на Сході — не випадковий збіг подій, а усві- домлення реальної загрози національній без- пеці держави, її майбутньому взагалі в разі продовження існуючого антидержавного став- лення до вітчизняної науки. Масові опитування стосовно ролі науки в суспільстві Для пошуку ефективних шляхів розвитку нау- ки важливо мати об’єктивну інформацію щодо сприйняття в суспільній свідомості вітчизня- ної науки і діяльності науковців. Зрозуміло, що з більшості питань, особливо проблемних питань розвитку науки, цільовою аудито рією для соціологічних опитувань мають бути екс- перти. Проте громадська думка, загальні уяв- лення людей щодо низки питань стосовно ролі науки в суспільстві, престижу професії науковця, довіри до вчених дуже важливі для ефективного діалогу влади і науки, влади і суспільства. Не випадково в розвинених кра- їнах світу проводять регулярні опитування населення з приводу ставлення до науки. Так, Національний науковий фонд США кожні два роки оцінює ставлення суспільства до на- уки, наукової і науково-технічної діяльності за більш як 75 індикаторами і 260 субінди- каторами [1]. У країнах Євросоюзу в рамках спеціального проекту Євробарометр також здійснюється постійний моніторинг громад- ської думки стосовно цих проблем. Останнє дослідження 2013 р. охоплювало 10 напрямів взаємовідносин науки і суспільства, у кожно- му з яких респонденти з 28 країн Європи (27 країн ЄС і Хорватії, N = 27563) відповідали на низку запитань. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 2 31 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Отримані дані свідчать, що питання розви- тку науки і техніки цікавлять половину жи- телів країн Європи, в яких проходило опиту- вання (53 %). При цьому 40 % респондентів зазначили, що вони поінформовані з цих пи- тань. Проте 40 % опитаних і не зацікавлені, і не поінформовані в цій галузі. Серед основних джерел інформації з питань розвитку науки більшість респондентів назвали телебачення (65 %), Інтернет (35 %) і газети (33 %). Більше половини респондентів (55 %) вважають, що прийняття рішень стосовно науки й техно- логій потребує обговорення з громадськістю і врахування її думки. Переважна більшість населення країн ЄС згодна з тим, що наука і техніка позитивно впливають на суспільство (77 %), роблять життя більш легким, ком- фортним і здоровим (66 %), забезпечують більше можливостей для майбутніх поколінь (75 %) [2]. На жаль, в Україні жодного разу не прово- дилося таке масштабне і комплексне дослі- дження. Хоча кілька разів науковці Інститу- ту соціології НАН України в рамках масових опитувань відстежували громадську думку стосовно вітчизняної науки і науковців за пев- ними фрагментарними індикаторами (1998, N = 1200; 2003, N = 1500; 2008, N = 1800). Зви- чайно, робити висновки необхідно не за одним, а за якомога більшою кількістю показників, які з різних боків, у різних смислових контекстах віддзеркалюють ставлення громадян до на- уки. Дані соціологічного моніторингу 2014 р. (N = 1800) дали змогу оцінити сприйняття населенням вітчизняної науки та її ролі в сус- пільстві за чотирма показниками: ставленням до вибору професії вченого; рівнем довіри до вчених; уявленням про можливість/неможли- вість розвитку Української держави та економі- ки без розвитку вітчизняної науки; авторитет- ністю вітчизняних учених серед українських громадян. Крім того, ми з’ясували, наскільки наші співвітчизники цікавляться новинами у сфері науки, і порівняли це з їх інтересом до новин в інших сферах життя, а також з даними обстеження громадської думки в європейських державах. Інтерес українців до наукових новин При відповіді на запитання «Які новини цікав- лять Вас найбільшою мірою?» наші співвіт- чизники серед новин різної тематики обирали передусім політику (58 %). Спортивні новини і проблеми навколишнього середовища цікав- лять істотно менші частки громадян (19 % і 18 % відповідно). Новими науковими відкрит- тями і технологічними досягненнями ціка- виться лише 15 % населення (табл. 1). На жаль, через відмінності в інструментарії опитувань ми не могли повноцінно порівняти результати європейського і українського до- сліджень. Водночас певні висновки очевидні. Якщо європейців насамперед цікавлять про- блеми навколишнього середовища, далі йдуть Таблиця 1. Зацікавленість громадян України і жителів європейських країн новинами різної тематики, % Тематика новин Українські громадяни загалом (2014, N = 1800) Найком- петентніші громадяни (2014, N = 1800) Жителі 27 країн ЄС (2010, N = 26671) Політика 58 58 68 Спорт 19 21 65 Проблеми навколишнього середовища 18 21 88 Нові медичні відкриття 15 14 82 Культура і мистецтво 15 28 69 Нові наукові від- криття і техноло- гічні досягнення 15 24 79 * Жителі європейських країн відповідали на запитан- ня щодо ступеня їх інтересу до проблем, які стосують- ся 6 тематичних напрямів, у межах спеціального опи- тування Євробарометру 2010 р. (респонденти обирали одну з чотирьох альтернатив: «дуже цікавлюся», «по- мірно цікавлюся», «взагалі не цікавлюся», «не знаю»). У таблиці наведено об’єднані частки тих, хто «дуже цікавиться» і «помірно цікавиться» [3, с. 10]. Україн- ські громадяни, відповідаючи на запитання, які нови- ни цікавлять їх найбільшою мірою, мали можливість обирати кілька варіантів відповідей. 32 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 2 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ нові медичні і наукові відкриття, а спортивні новини, культура і політика посідають остан- нє місце, то наші співвітчизники найбільше цікавляться політикою. Безумовно, інтерес до тих чи інших новин залежить від багатьох чин- ників, хоча саме політика найбільшою мірою цікавить усі без винятку категорії українських громадян. Зацікавленість у новинах науки дещо вища серед громадян, які довіряють уче- ним НАН України (19 %), а серед тих, хто їм не довіряє, науковими новинами цікавляться 11 % населення 1. Більше інтересу до них вияв- ляють також самозайняті (23 %, для порівнян- ня: серед найманих працівників цими новина- ми цікавляться 18 %), люди із середньою і ви- щою освітою, а також молодь і представники середнього покоління. Ураховуючи особливості масової свідо- мості, ми вирішили для точнішої діагностики сприйняття населенням вітчизняної науки ви- окремити серед респондентів групу найбільш здатних давати компетентні відповіді на запи- тання, пов’язані з науковою сферою. Проаналі- зувавши соціально-демографічні характерис- тики респондентів, ми за допомогою фільтра із загального масиву відібрали до цієї групи, яку умовно можна вважати «протоекспертами», жителів великих міст, які мають вищу освіту і володіють відповідним рівнем комп’ютерної грамотності (вміють користуватися і постійно використовують комп’ютер на роботі). Отже, якщо загалом науковими новинами в суспіль- стві цікавиться 15 % населення, то серед групи найбільш компетентних респондентів — 24 %. Багато це чи мало, особливо порівняно з жи- телями європейських країн, де кожний другий виявляє інтерес до питань науки і техніки? Ду- маю, що за жорстких умов виживання, масової малозабезпеченості, відсутності можливостей для дозвілля це — не найгірший показник. Проте за цими цифрами, як і за іншими дани- ми масових опитувань, не можна не бачити і проблеми «деінтелектуалізації» соціуму, що 1 Тут і далі зазначено лише ті відмінності, для яких іс- нує статистична значущість відмінностей на рівні 1 % або 5 %. потребує серйозної уваги і відповідної корекції культурної політики загалом. Ставлення українських громадян до вибору професії вченого Неоднозначно виглядає ситуація з престижніс- тю професії вченого. З одного боку, громадська думка оцінює її досить високо. За даними моні- торингу 2012 р., ця професія входила до числа найпрестижніших і посідала п’яте-шосте місце серед 31 найменування найрізноманітніших за рівнем кваліфікації й освіти професій, піс- ля таких видів професій/занять, як «міністр», «депутат», «керівник банку», «директор заво- ду», «адвокат», «юрист». Більшість опитаних (63 %) оцінювали престиж, повагу до професії вченого на високому рівні, кожний п’ятий — на середньому, а кожний десятий — на низькому. На запитання «Як змінився престиж професії вченого в Україні за останні роки?», за даними попередніх опитувань, приблизно половина відповідала «знизився». Що стосується групи найосвіченіших і найкомпетентніших україн- ських громадян, більшість з них (65 %) стабіль- но відзначали падіння престижу. Водночас соціальна привабливість професії вченого в масовій свідомості залишається ви- сокою. За даними моніторингу 2014 р., 71 % українських громадян, якщо близька їм люди- на вирішила б стати вченим, схвалили б такий вибір, у тому числі безумовно схвалили — 34 %, скоріше схвалили — 37 %. Вагався з відповіддю кожний четвертий-п’ятий (23 %), сприйняли б це негативно — 7 % респондентів. Схвальне ставлення до вибору професії науковця пере- важає в усіх соціально-демографічних гру- пах. Цілком закономірно, що серед тих, кого цікавлять нові наукові відкриття, ступінь та- кої схвальності вищий, ніж серед тих, кого взагалі ніякі новини не цікавлять (82 % і 56 % відповідно). Слід підкреслити усталеність соціальної привабливості професії вченого в суспільній свідомості: у 2003 р. така сама більшість українських громадян (71 %) була готова схвалити вибір близької людини стати науковцем. Не можна не зазначити, що, за да- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 2 33 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ ними інших досліджень (зокрема опитування, проведеного Міжнародним кадровим порта- лом «HeadHunter Україна» у вересні 2014 р., N = 1200), професія вченого перебуває в де- сятці найменш престижних професій. Проте сьогодні чимало представників бізнесу та по- літичної еліти, декларуючи необхідність роз- витку науки і не вживаючи для цього ніяких реальних кроків (а часом, навпаки, висловлю- ючи хибні, недалекоглядні й відверто шкідливі для розвитку науки і країни думки), прагнуть мати вчений ступінь. Отже, на рівні суспільної свідомості є про- тиріччя між престижністю професії вченого (як складного порівняльно-оцінювального уявлення людей щодо значущості, визнання, популярності професії в суспільстві з ураху- ванням його соціокультурних, ціннісних осо- бливостей) і повагою до цієї професії 2. Дійсно, оцінка об’єктивних параметрів сучасного ста- новища науковця в соціальній ієрархії (насам- перед за критерієм заробітної плати) досить низька, що не дивно для суспільства, в якому гроші стали головним мірилом успіху в житті. Проте повага людей до професії вченого зали- шається високою. Довіра населення до вчених На фоні тотальної недовіри до головних офі- ційних інститутів функціонування суспільства (за винятком персоніфікованої довіри своїм близьким і знайомим) ученим НАН України сьогодні довіряють 35 % населення. Це досить високий показник, набагато вищий за рівень довіри громадян до Уряду (17 %), Верховної Ради (9 %), ЗМІ (25 %). На сьогодні рівень до- віри до вчених можна порівняти лише з рівнем довіри до Президента України (див. рис.). 2 Поняття престижу включає кілька компонентів: 1) осо- бисту повагу до людей певних професій; 2) ставлен- ня до професії як «потрібної», «цінної»; 3) уявлення про місце професії в соціальній ієрархії, яка може ви- будовуватися за різними критеріями (володінням матеріальними або владними ресурсами, впливом на суспільство тощо); 4) привабливість професії для себе і своїх близьких. Проте слід зазначити кілька принципових моментів. Не довіряє вченим кожний п’ятий житель України (20 %), не довіряє Президен- ту — кожний третій (35 %). Крім того, показ- ник довіри до вчених НАН України 3 — це суто показник довіри до вчених, до інституту на- уки взагалі, позбавлений персоніфікованого і ситуаційного забарвлення, як, наприклад, по- казник довіри до Президента. До того ж він, на відміну від останнього, залишається найви- щим і у часовому вимірі, про що свідчать до- слідження минулих років. Показник довіри до вчених не залежить від статі, віку й освіти лю- дей. Деякі відмінності спостерігаються лише за соціально-економічним статусом зайнятості громадян. Серед самозайнятих частка тих, хто довіряє вченим НАН України, трохи більша, ніж серед групи найманих працівників (42 % і 33 % відповідно), що, можливо, пов’язано з активнішою життєвою позицією і дещо ви- щим інтелектуальним потенціалом, а отже, і поінформованістю самозайнятих. Цікаво, що серед групи найбільш компетентних громадян рівень довіри до вчених ще вищий — 45 %, та- кий, як рівень довіри до церкви у суспільстві загалом. 3 Як індикатор довіри громадян до вчених було обрано саме довіру до вчених НАН України не лише тому, що Національна академія наук України є вищою на- уковою організацією країни, а й для того, щоб зверну- ти увагу респондентів на те, що йдеться про ставлен- ня і довіру саме до вітчизняної науки і науковців. Рівень довіри/недовіри громадян України до деяких інститутів функціонування суспільства (2014, N = = 1800), % 34 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 2 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Уявлення громадян про можливість/неможливість розвитку Української держави та економіки без розвитку вітчизняної науки Більшість населення (63 %) вважає розвиток Української держави та економіки неможли- вим без розвитку вітчизняної науки, у тому числі 34 % громадян вважають це абсолютно неможливим, а 29 % — скоріше неможливим. І тільки 8 % вважають такий розвиток мож- ливим (5 % — скоріше можливим, 3 % — абсо- лютно можливим). Кожний шостий-сьомий опитаний (15 %) зазначив, що це неможливо в одних галузях, але цілком можливо в інших. Для 14 % опитаних було важко визначити своє ставлення. Думка громадян з цього питання не залежить від статі і віку. Певні відміннос- ті спостерігаються за чинником освіти: серед респондентів з вищою і середньою освітою тих, хто вважає це неможливим, значно більше, ніж серед респондентів, які мають початкову або неповну середню освіту (71 %, 65 % і 55 % від- повідно). Набагато більше тих, хто вважає не- можливим розвиток нашого суспільства без розвитку науки, серед респондентів, які до- віряють ученим НАН України, — 73 %. Серед тих, хто їм не довіряє, таких менше — 56 %. Слід підкреслити, що навіть серед громадян, які не довіряють ученим НАН України, і серед громадян із найнижчим освітнім рівнем такої думки дотримується більше половини. Авторитетність вітчизняних учених серед українських громадян На чиї ж рекомендації, на думку громадян, має спиратися влада при розробленні програми розвитку України? Передусім на рекомендації українських учених! На другому місці серед експертів-радників респонденти бачать пред- ставників бізнесу та закордонних експертів, на третьому — політиків і громадські організації України (табл. 2). Статистично значущі відмінності з цього питання спостерігаються за віковим і освітнім чинниками. Простежуються чіткі закономір- ності: чим старші громадяни, чим вищий їх рівень освіти, тим більший серед них відсоток тих, хто вважає, що влада має спиратися на рекомендації вітчизняних учених. Так, серед громадян з вищою і середньою освітою таких, відповідно, 39 % і 37 %, а серед громадян з по- чатковою або неповною середньою освітою — 32 %. Серед людей старшого віку так вважає 41 %, середнього — 35 %, а серед молоді — 28 %. Цікаво, що, на думку «протоекспертів» — най- більш освічених і компетентних громадян, важливість рекомендацій вітчизняних учених, закордонних експертів і представників бізнесу перебуває приблизно на одному рівні. Звичайно, на позицію людей з цього пи- тання суттєво впливає чинник довіри до на- уковців. Серед тих, хто довіряє вченим НАН України, майже половина (46 %) вважають, що влада при розробленні програми розвитку України має спиратися насамперед на реко- мендації українських учених, серед тих, хто не довіряє їм, таких лише третина (31 %). На по- зицію громадян щодо пріоритетів експертної думки стосовно розвитку країни певний вплив має їх соціально-економічний статус зайнятос- ті. Якщо проранжувати відповіді респондентів на запитання, на чиї рекомендації має спирати- ся влада при розробленні програми розвитку України, отримуємо таке. Серед найманих пра- цівників перше місце «експертного п’єдесталу» посідають вітчизняні вчені (35 %), друге місце поділяють закордонні експерти і представники бізнесу (28 % і 25 % відповідно), третє — полі- Таблиця 2. Розподіл відповідей на запитання анкети «На Вашу думку, на чиї рекомендації насамперед повинна спиратися влада при розробленні програми розвитку України?» (2014, N = 1800) На рекомендації… % Вітчизняних учених 35 Представників бізнесу та керівників підприємств 24 Іноземних експертів 24 Політиків і державних діячів України 20 Громадських організацій України 19 Важко сказати 26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 2 35 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ тики і громадські організації України (21 % і 18 %). У самозайнятих бачення з цього приводу інше (аналогічне до групи «протоекспертів»): на першому місці вони бачать бізнесменів, по- літиків і вітчизняних учених (34 %, 32 % і 30 % відповідно), на другому — громадські органі- зації і закордонних експертів (25 % і 23 %). На мою думку, це пов’язано зі специфікою зайня- тості цієї групи респондентів, їх більш актив- ною участю (ніж у більшості найманих праців- ників) в організаційно-економічних питаннях і більш прагматичним характером економічно- го мислення загалом. Регіональна специфіка сприйняття громадянами України вітчизняної науки і науковців Особливо шанобливе ставлення до вітчизня- ної науки зафіксовано в регіонах з високою концентрацією науковців і високотехнологіч- ного виробництва. Так, найбільша підтримка і повага до науки і вчених простежується серед мешканців Дніпропетровської і Харківської областей. Саме серед них найбільша частка громадян, які вважають, що українська влада при розробленні програми розвитку країни має спиратися на рекомендації вітчизняних учених (44 %, в українському суспільстві зага- лом — 35 %). Аналогічно серед них і найбільші частки тих, хто довіряє вченим НАН України (46 %, у суспільстві загалом — 35 %), хто під- тримував би своїх близьких у виборі професії вченого (77 %, у суспільстві загалом — 71 %), хто цікавиться новинами у сфері науки (21 %, у суспільстві загалом — 15 %). Найвищий рівень довіри до науковців, соціальної привабливості професії вченого спостерігається також серед киян (50 % і 79 % відповідно). Отже, аналіз громадської думки дозволяє стверджувати, що, незважаючи на виявлення в українському суспільстві низки негативних явищ (падіння престижу професії вченого, наявність серед населення невеликої частки громадян, що цікавляться новими науковими відкриттями і технологічними досягненнями), більшість населення визнає роль науки як най- важливішого фактора розвитку сучасного сус- пільства. Більше того, на противагу відсутнос- ті реального запиту з боку української держави та економіки, в Україні існує суспільний запит на розвиток вітчизняної науки. У суспільстві зберігається високий рівень довіри до вітчиз- няних учених, що покладає на них велику від- повідальність за висновки і рекомендації. Досить високими залишаються соціальна привабливість і повага українських громадян до професії вченого. Для підвищення автори- тету і престижу вітчизняної науки, зростання зацікавленості й обізнаності наших співвіт- чизників у новинах науки необхідно постійно інформувати про них суспільство, враховую- чи рейтинги засобів масової інформації і по- ширеність, особливо серед молоді, новітніх інформаційно-комунікаційних технологій (Ін- тернет, соціальні мережі). Забезпечення широкого стратегічного діа- логу між ученими, владою і суспільством з питань науки заради збереження і процві- тання не лише вітчизняної наукової сфери, а й незалежної Української держави потребує проведення як комплексних досліджень гро- мадської думки, так і спеціальних експертних опитувань. 36 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 2 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Science and Engineering Indicators 2014. Chapter 7. Science and Technology: Public Attitudes and Understand- ing. — http://www.nsf.gov/statistics/seind14/content/etc/nsb1401.pdf. 2. Special Eurobarometer 401. Responsible Research and Innovation (RRI), Science and Technology. Report 2013. — http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_401_en.pdf. 3. Special Eurobarometer 340. Science and Technology. Report 2010. — http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ ebs/ebs_340_en.pdf. Т.О. Петрушина Институт социологии НАН Украины ул. Шелковичная, 12, Киев, 01021, Украина ВОСПРИЯТИЕ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ НАУКИ И УЧЕНЫХ В ОБЩЕСТВЕННОМ СОЗНАНИИ Проанализированы такие индикаторы восприятия гражданами Украины отечественной науки, как отношение к выбору профессии ученого, доверие к ученым НАН Украины, представление о невозможности развития Украин- ского государства без развития науки, понимание важности рекомендаций ученых для развития страны, а также заинтересованность людей в новостях по научной тематике. Полученные данные свидетельствуют о наличии об- щественного запроса на развитие отечественной науки. Ключевые слова: наука, доверие к ученым, выбор профессии ученого, наука и общество. T.O. Petrushina Institute of Sociology of NAS of Ukraine 12 Shovkovychna St., Kyiv, 01021, Ukraine PERCEPTION OF DOMESTIC SCIENCE AND SCIENTISTS IN THE PUBLIC MIND There were analyzed such public perception’s indicators of Ukrainian science as attitude towards the choice of scientist profession, trust in scientists of NAS of Ukraine, the idea of the impossibility of Ukrainian state’s development without the development of science, understanding of the importance of scientists’ recommendations for the development of the country as well as people’s interest in scientific news. The data indicate the presence of public demand for the develop- ment of national science. Keywords: science, trust in scientists, scientist profession’s choice, science and society.

Сприйняття вітчизняної науки і науковців у суспільній свідомості (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 24 грудня 2014 р.)

Репозитарії

Схожі ресурси