Реформи заради реформ? (відкритий лист до редакції щотижневика «Дзеркало тижня»)
Gespeichert in:
| Datum: | 2015 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2015
|
| Schriftenreihe: | Вісник НАН України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/82136 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Реформи заради реформ? (відкритий лист до редакції щотижневика «Дзеркало тижня») / В.М. Локтєв // Вісн. НАН України. — 2015. — № 2. — С. 69-72. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-82136 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-821362025-02-09T13:46:07Z Реформи заради реформ? (відкритий лист до редакції щотижневика «Дзеркало тижня») Reforms for the sake of reforms? (open letter to the editor’s office of “Dzerkalo Tyzhnya” weekly) Локтєв, В.М. Наука і суспільство 2015 Article Реформи заради реформ? (відкритий лист до редакції щотижневика «Дзеркало тижня») / В.М. Локтєв // Вісн. НАН України. — 2015. — № 2. — С. 69-72. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/82136 uk Вісник НАН України application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наука і суспільство Наука і суспільство |
| spellingShingle |
Наука і суспільство Наука і суспільство Локтєв, В.М. Реформи заради реформ? (відкритий лист до редакції щотижневика «Дзеркало тижня») Вісник НАН України |
| format |
Article |
| author |
Локтєв, В.М. |
| author_facet |
Локтєв, В.М. |
| author_sort |
Локтєв, В.М. |
| title |
Реформи заради реформ? (відкритий лист до редакції щотижневика «Дзеркало тижня») |
| title_short |
Реформи заради реформ? (відкритий лист до редакції щотижневика «Дзеркало тижня») |
| title_full |
Реформи заради реформ? (відкритий лист до редакції щотижневика «Дзеркало тижня») |
| title_fullStr |
Реформи заради реформ? (відкритий лист до редакції щотижневика «Дзеркало тижня») |
| title_full_unstemmed |
Реформи заради реформ? (відкритий лист до редакції щотижневика «Дзеркало тижня») |
| title_sort |
реформи заради реформ? (відкритий лист до редакції щотижневика «дзеркало тижня») |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Наука і суспільство |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/82136 |
| citation_txt |
Реформи заради реформ? (відкритий лист до редакції щотижневика «Дзеркало тижня») / В.М. Локтєв // Вісн. НАН України. — 2015. — № 2. — С. 69-72. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT loktêvvm reformizaradireformvídkritijlistdoredakcííŝotižnevikadzerkalotižnâ AT loktêvvm reformsforthesakeofreformsopenlettertotheeditorsofficeofdzerkalotyzhnyaweekly |
| first_indexed |
2025-11-26T11:37:31Z |
| last_indexed |
2025-11-26T11:37:31Z |
| _version_ |
1849852752874700800 |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 2 69
НАУКА НАУКА
І СУСПІЛЬСТВО І СУСПІЛЬСТВО
ЛОКТЄВ
Вадим Михайлович —
академік НАН України,
академік-секретар Відділення
фізики і астрономії НАН України
РЕФОРМИ ЗАРАДИ РЕФОРМ?
Відкритий лист до редакції
щотижневика «Дзеркало тижня»
Головному редактору щотижневика
«Дзеркало тижня» Юлії Мостовій,
заступнику головного редактора
Сергію Рахманіну,
оглядачу Інні Ведерниковій
Шановна пані Юліє, шановний пане Сергію,
шановна пані Інно!
Припускаючи, що ваш щотижневик не схильний до друкуван-
ня відкритих листів, використовую саме таку форму для звер-
нення до вас, оскільки не маю іншої можливості, щоб вислови-
ти свої міркування щодо вашої екстраординарної за розміром і
неосяжної за кількістю поданої в ній соціологічної інформації
статті у новорічному (№ 50) числі «Дзеркала тижня» за 2014
рік. Як людина, що має відношення до науки і наукової сфери*
в нашій країні, стан яких повсюдно вважається критичним для
успішного розвитку будь-якої держави, мушу зі здивуванням
відмітити, що вони разом отримали у згаданій безмежній стат-
ті лише 10 коротеньких рядків на четвертій сторінці, тому не
забере багато місця їх процитувати: «Науку, що лежить в осно-
ві прогресу і дає ідеї для виробництва та народження робочих
місць, а не гендлярського виродження, вирішили підтримати
лише 0,5 %. Саме стільки вважають актуальною реформу НАН
України та університетської науки. Це — вирок».
У нас любят заводить реформы
лишь потому, что так легче управлять.
П.А. Столыпин
* При цьому я не розрізняю академічну і університетську науки, як
прийнято робити, зокрема, й у вашому виданні, бо таких немає, а є єдина
наука, яка робиться чи в академіях, чи в університетах. При цьому я маю
на увазі, насамперед, її фундаментальну складову, саме рівень якої і
визначає все і вся.
70 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 2
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
У цьому твердженні всі слова за винятком
перших 4—5 викликають заперечення. І не
лише у мене, а й у більшості моїх колег, з ким
мені вдалося обмінятися враженнями щодо на-
писаного у цій статті. По-перше, тільки люди,
далекі від науки, можуть бачити в ній як голо-
вну мету ідеї для виробників та народження
(чому не створення?) робочих місць. Навіть
для держави така, поставлена перед наукою,
мета була б необачливим рішенням. У науки
багато більш важливих прямих завдань, але
у короткому листі не місце для лікнепу з від-
повідного питання. По-друге, скажу більше:
працюючий учений, заклопотаний конкрет-
ним дослідженням, взагалі про таке не думає
і не дбає, хоча все, що стосується нових ви-
робництв і високотехнологічних, а правильні-
ше — наукомістких робочих місць, дійсно має
місце, проте завдяки опосередкованим, часто
через багато років, зв’язкам науки з технікою
і технологіями. За прикладами далеко ходити
не потрібно — лазери, надпровідність, ядерні
технології, Інтернет тощо.
Пропускаю гендлярство, бо не зрозумів, що
ви маєте на увазі — гендлярство тільки у нау-
ковому середовищі чи в країні в цілому, — і пе-
рейду до так званого вироку, який у наведеній
фразі, безумовно, є головним словом. Ви роби-
те вирок суспільству, яке начебто не розуміє
ролі науки, що, на жаль, має місце. Причому, як
на мене, було б чеснішим говорити про вирок
керманичам, а не простим людям, зануреним у
безліч своїх зовсім не простих турбот і, направ-
ду, дуже мало думаючим про проблеми науки.
Але, шановні панове, дозвольте з ваших
слів зробити прямо протилежний висновок,
а саме: наведені слова — це вирок вам. Так,
вам! А одночасно і всім різномастим горе-ре-
фор ма торам, що з причин, відомих тільки їм,
прагнуть докорінно перебудувати одну з дер-
жавоутворюючих галузей та її основоположну
структуру, в предметі яких практично не розу-
міються. Я роблю такий висновок, тому що не
можу уявити, що грамотні, освічені люди мо-
жуть не розуміти, що підтримка науки і дуже
хитро сформульоване питання таблиці 10 про
першочерговість «реформи НАН України та
університетської науки, що створює базис для
розвитку наукової діяльності», не зовсім одне
і те саме. А якщо відверто, то абсолютно не те
саме. І я не виключаю, що пересічний грома-
дянин при всьому своєму щирому бажанні та
прагненні щодо підтримки справжньої науки
може бути твердо налаштований проти будь-
якої реформи Академії, яка, погодьтесь, пра-
цює краще, ніж мала б працювати в умовах,
створених для її роботи. І, напевне, має більші
здобутки, в тому числі визнані у світовому ви-
мірі, ніж практично всі державні інституції.
Я далекий від думки, що в НАН України все
гаразд і немає проблем. Вони є, і їх не може не
бути, але найпринциповіші з них знаходять-
ся поза Академією, а не всередині її. Та навіть
за несприятливих для своєї діяльності умов у
країні вона забезпечує наукову роботу тисяч
науковців — роботу, якою ви так глибоко пере-
ймаєтеся і яка має успіхи, хоча й доволі скром-
ні. Проте, будь ласка, назвіть, що зробила дер-
жава для такої їх підтримки, яка дійсно була б
адекватна високим — за гамбурзьким рахун-
ком — вимогам. В Академії іде дискусія щодо
реформування — тільки у вашому щотижневи-
ку мали слово члени Академії О.О. Кришталь,
С.М. Рябченко, А.А. Сибірний та деякі інші,
які піднімали важливі питання академічного
буття та покращення стану науки в державі,
але вони професіонали і бачать справу, так би
мовити, у світовому аспекті. Тому перше пи-
тання, яке виникає у мене як у звичайного нау-
ковця: а, власне, про яку реформу мало б ітися
у вашому розумінні. Загальні слова про якийсь
розвиток наукової діяльності є лозунгом і зміс-
ту не несуть. Якщо ж про ту, що висловлена у,
за всіма ознаками замовленій, статті деякого
В. Мойсеєнка, то на неї вчені, що працюють в
Академії, категорично не згодні.
Поставлю питання ще гостріше: оскільки
Академію лають за відсутність результатів но-
белівського рівня, то чому, хоча б гіпотетично,
мені не підняти питання щодо реформування
аж до припинення виходу вашого щотижневи-
ка через відсутність у його штаті журналістів,
що були б, як мінімум, номінованими на Пу-
літцерівську премію? Хотілося б почути вашу
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 2 71
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
відповідь на такий закид по суті, а не з триві-
альної позиції позабюджетності видання. Або
вимагати, щоб у наших умовах ви могли б кон-
курувати з, скажімо, New York Times або Daily
Mirror. А ми наскільки можемо витримуємо по-
дібну конкуренцію, оприлюднюючи власні ре-
зультати, отримані, зокрема, і без участі наших
західних колег, у найпрестижніших наукових
журналах світу. Їх нерідко цитують як пріори-
тетні, але що знає про це ваш читач? Слушно
звернути вашу увагу, що у певному сенсі най-
авторитетніша щоденна інформаційна газета
New York Times щотижня публікує цілий блок
матеріалів про наукові досягнення, поточні
дослідження, історію науки, чим, по-перше,
висловлює повагу до такої сфери людської ді-
яльності, як наукова, а по-друге, виховує свого
читача, включаючи і владні кола. Звісно, це не
зменшує необхідності робити те саме академі-
ям і університетам — і деякі роблять. Проте не
секрет, що популярність ЗМІ набагато вища,
ніж наукових видань, а ефективність їх впливу
на маси незрівнянна. З власного досвіду знаю,
що сайти професійних установ, навіть попу-
ляризуючи ті чи інші лабораторні результа-
ти, більш спрямовані на професіоналів або на
журналістів, що пишуть про науку і щось у ній
розуміють.
З іншого боку, про які ефективні реформи
може йтися в державі, де Президент починає
свою діяльність з твердження, що більше не
буде витрачання коштів на нікому не потріб-
ні наукові програми (курсив мій), а слідом за
ним прем’єр-міністр пропонує залишити і фі-
нансово підтримувати лише одну програму,
але таку, що принесе славу Україні. Напевно,
йому невтямки, що інший відомий діяч за-
довго до нього пропонував знімати не 40—50
фільмів на рік, а 5—10, на які спрямувати все
наявне фінансування, але всі вони мали б
бути виключно видатними. Чим це закінчи-
лося, відомо — на певний період в СРСР мис-
тецтво кіно припинило свій розвиток. Здава-
лося, було б більш слушно нашому прем’єрові
пропонувати залишити одне міністерство, але
таке, що зробить Україну такою, як, напри-
клад, Швейцарія…
Додам лише, що якби хтось з вищих керівни-
ків або провідних політиків розвинених країн
дозволив би собі подібні висловлювання щодо
своїх учених або науки в цілому, боюсь, він не
мав би майбутнього як державний діяч, бо такі
слова суспільство розцінює як ганьбу.
Жарти жартами, але з вашого матеріалу
в мене народжується лише одна думка — по-
точний рік буде черговим роком боротьби за
спасіння української науки. Знаний у всьому
світі фізик-теоретик академік РАН В. Захаров
нещодавно зауважив, що оскільки другого за-
кону термодинаміки ніхто не відміняв, то у
світі править хаос, який можна зупинити лише
іншими діями людей, і наука є головним воро-
гом хаосу. Часто люди навіть не усвідомлюють,
що вони є агентами хаосу. До них можна від-
нести шарлатанів і астрологів, які заповнили
шпальти багатьох газет, журналів і екрани ТБ,
некомпетентних керівників, які «сидять» біля
фінансових потоків і приймають рішення, не-
зрозуміло чим мотивовані. Такі, треба визна-
ти, зустрічаються і серед учених, які чи то з
причин комплексу неповноцінності, чи то че-
рез брак визнання генерують «цінні» ідеї, як,
скажімо, підтримка генератора Річчі (дивним
чином, про нього ДТ теж писало в позитивних
тонах).
Боюсь, що реформа НАН України, здійсню-
вана з крісел владних кабінетів і підтримувана
(чого не можна виключати) провідними ЗМІ,
стане тим, що отримало назву «ідеологія ра-
кової пухлини», коли остання, будучи впев-
неною, що прагне свого, руйнує організм, але
разом з ним гине й сама. Аналогічно і в даному
випадку під благими намірами реформування
науково-освітньої сфери руками і діями людей,
далеких від неї, найімовірніший результат — це
її руйнування, а разом з нею й держави. Звер-
таючись до минулого (зрозуміло, йдеться про
часи СРСР), ми маємо приклад, як влада, га-
даючи, що робить щось позитивне і необхідне,
вбивала генетику, кібернетику, деякі гумані-
тарні напрями. Наслідки цього відчуваються
й дотепер. На цьому, як на мене, мають наго-
лошувати прогресивні ЗМІ, які дійсно дбають
про науку і освіту.
72 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 2
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
А на питання, як з таким боротися, відповідь
відома, проста і лише одна — наукою мають
керувати лише вчені, які є вільними у визна-
ченні пріоритетів і напрямів своїх досліджень.
І не будь-які, а поважні, ті, що мають загально-
визнані результати. Керівні посади мають бути
виборними, на певний термін. Забезпечення
ж наукової діяльності, особливо у сфері фун-
даментальних досліджень, має взяти на себе
держава, і коли воно дійсно задовольняє нор-
мальні, визнані в світі, критерії, то суспільство
отримує повне право вимагати від наукової
спільноти детального звіту щодо ефективності
та результатів її діяльності. Ми маємо, нарешті,
усвідомити, що наука в змозі себе прогодува-
ти лише за серйозної підтримки зверху. Без її
базового фінансування не обійтися ні за яких
умов! Інакше наше керівництво нагадуватиме
власника корови, який її не годує, але драту-
ється, що немає молока.
Уже традиційні спекуляції щодо молоді,
якій не дають просуватися кар’єрними схода-
ми вчені похилого віку, теж краще припини-
ти, бо молодь кидає країну з абсолютно інших
причин, про що написано вже багато. З цього
приводу хотів би зауважити, що проти «свіжої
крові», звичайно, ніхто і ніде не заперечує, але
на перше місце треба ставити кваліфікацію.
Тому тільки молодий вік — не панацея, чим,
повторю, сьогодні часто спекулюють, зокрема
й у пресі. Насправді, науку роблять учені се-
реднього віку, і саме таких нині бракує най-
більше, бо молоді, вивчившись та набувши
певного досвіду, з відомих причин кидають
рідні пенати і шукають місце подалі від дому.
Наука — це покликання, і щоб нею займатися,
про багато речей треба забути. Можу здатися
неввічливим, тому наперед вибачаюся, але на-
смілюся зауважити, що теперішня молодь на
це погоджується далеко не завжди.
Наостанок повернуся, певною мірою, до
початку і повідомлю, що на одному з останніх
перед Новим роком засідань Президії НАН
України доктор соціологічних наук Тетяна
Петрушина з Інституту соціології НАН Укра-
їни доповідала про дослідження щодо довіри
нашого населення до вчених. Таких дійсно
небагато — близько 35 %, проте ця цифра по-
ступається лише церкві, якій довіряє 43 %, і в
рази перевищує довіру до владних структур —
Президента, прем’єра, Верховної Ради — не
більше 15 %. Однак ніхто про реформування
цих керівних інститутів не говорить або далі
розмов справа не йде. Підтримка науки суттє-
во зростає зі ступенем освіти — чим освічені-
ша людина, тим більше вона підтримує науку,
що, в принципі, природно. Але мені особисто
залишилося незрозумілим, чому тоді люди
з владних поверхів, що мають і вищу освіту,
і, крім того, часто наукові ступені і наукові
звання, так погано ставляться до наукової ді-
яльності та її представників, щороку обмежу-
ючи їх професійну діяльність мізерними бю-
джетами та їх різкими секвестрами. Те, що
без фінансування немає армії, вже збагнули,
а от до науки і освіти, напевно, ще не доросли.
Тому звертаюся до вас, як керманичів одного
з найвідоміших в Україні видань, і пропоную
допомогти у розвитку науки, оскільки стан
справ за недружелюбного ставлення держави
до НАН України зокрема і до вчених взагалі
неможливо поліпшити без активної участі
преси. Її внесок у спасіння науки в Україні
не можна було б переоцінити. Можливо, гря-
дущий рік виявиться навіть складнішим, ніж
важкий попередній, проте закликаю не бути
песимістами і сподіватися на світле, бо наука,
як відомо, справа світла, і всі ми сумлінно слу-
житимемо їй, незважаючи ні на що, бо вона і
є наше життя.
|