Схід і Південь України: діагноз і прогноз істориків (рецензія на колективну монографію «Схід і Південь України: час, простір, соціум»)
Монографію присвячено обґрунтуванню нових просторово-часових підходів
 до дослідження регіональної специфіки Сходу і Півдня України, проаналізовано історичні витоки диспропорцій і асиметрій у розвитку цих регіонів, глибинні причини незбіжності політичних орієнтацій, ментальності та історично...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2015 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2015
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/82138 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Схід і Південь України: діагноз і прогноз істориків (рецензія на колективну монографію «Схід і Південь України: час, простір, соціум») / В.І. Онопрієнко // Вісн. НАН України. — 2015. — № 2. — С. 81-85. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860174767286386688 |
|---|---|
| author | Онопрієнко, В.І. |
| author_facet | Онопрієнко, В.І. |
| citation_txt | Схід і Південь України: діагноз і прогноз істориків (рецензія на колективну монографію «Схід і Південь України: час, простір, соціум») / В.І. Онопрієнко // Вісн. НАН України. — 2015. — № 2. — С. 81-85. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Монографію присвячено обґрунтуванню нових просторово-часових підходів
до дослідження регіональної специфіки Сходу і Півдня України, проаналізовано історичні витоки диспропорцій і асиметрій у розвитку цих регіонів, глибинні причини незбіжності політичних орієнтацій, ментальності та історичної пам’яті населення. Останнім часом зазначені проблеми набули екстремального політичного, економічного і соціокультурного значення.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:59:49Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 2 81
СХІД І ПІВДЕНЬ УКРАЇНИ:
ДІАГНОЗ І ПРОГНОЗ ІСТОРИКІВ
Рецензія на колективну монографію
«Схід і Південь України: час, простір, соціум»
Драматичні події останнього майдану, вияви сепаратизму та
війна на Сході України як ніколи гостро поставили проблеми
пошуку ефективної, сучасної, раціональної політики, що відпо-
відає викликам глобалізованого світу. Про це пише в моногра-
фії «Схід і Південь України: час, простір, соціум» (у 2 т. Т. 1. К.:
Інститут історії України НАН України, 2014) відповідальний
редактор академік НАН України В.А. Смолій:
«Витоки історичної драми нашої країни, очевидно, слід шукати у тому,
що її правляча еліта змирилася з роллю об’єкта політики і не зуміла гідно
відповісти на виклики ХХІ століття. Але є і значно більш глибоко закоріне-
ні причини внутрішньої нестійкості держави й перманентних економічних,
політичних та інших криз, які стали реаліями нашого буття. Йдеться про
«ефект колії», або те, що зарубіжні аналітики вкладають у формулу path
dependence — залежність від пройденого шляху. Алгоритми розвитку кож-
ного соціуму значною мірою визначаються тим, як у минулому відбувалися
його зв’язки зі світом і наскільки раціональною була його внутрішня струк-
тура на різних історичних етапах. Найвище призначення історичної на-
уки у тому й полягає, щоб розшифрувати загадки минулого, аналізувати
вплив «шрамів історії» на теперішнє і в такий спосіб бодай якоюсь мірою
піднімати завісу над майбутнім. Лише чесна розмова про здобутки й про-
блеми допоможе у пошуках відповіді на кардинальне питання: якою має
бути місія гуманітаріїв у поверненні від аномальної логіки протистоянь до
стабільного «позитивного миру».
Здобуття Україною незалежності в 1991 р. радикально змі-
нило об’єкт вітчизняної історії — український народ перетво-
рився з етнічної маси на вищу форму суспільної організації —
суверенну націю-державу, яка має прості й об’єктивні виміри:
РЕЦЕНЗІЇ РЕЦЕНЗІЇ
ОНОПРІЄНКО
Валентин Іванович —
доктор філософських наук,
професор, завідувач відділу
методології та соціології науки
Центру досліджень науково-
технічного потенціалу та історії
науки ім. Г.М. Доброва
НАН України,
val_onopr@mail.ru
Монографію присвячено обґрунтуванню нових просторово-часових підходів
до дослідження регіональної специфіки Сходу і Півдня України, проаналізо-
вано історичні витоки диспропорцій і асиметрій у розвитку цих регіонів,
глибинні причини незбіжності політичних орієнтацій, ментальності та
історичної пам’яті населення. Останнім часом зазначені проблеми набули
екстремального політичного, економічного і соціокультурного значення.
82 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 2
РЕЦЕНЗІЇ
простір, час, людська свідомість (зокрема, на-
ціональна тотожність). Однак упродовж 23 ро-
ків цей якісно новий об’єкт української історії
так і не втілився повною мірою не лише у від-
повідній концепції історії України, а й у реаль-
ній політичній практиці.
Глобалізаційні виклики поступово посилю-
ють необхідність переосмислення теоретико-
методологічних основ регіональної і локальної
історії з урахуванням нової ролі регіонів, що
дедалі активніше самостійно беруть участь у
світових трансформаційних процесах. Остан-
нім часом в історичній науці поширився ін-
терес до проблем регіоналістики, локальної
(місцевої) історії, історичного краєзнавства,
що пояснюється як зростанням історизму в
суспільстві, так і тенденціями до децентралі-
зації влади. Міфологізованій та жорстко ідео-
логізованій історії кинула виклик колективна
пам’ять локальних спільнот, які не були впи-
сані в національну історію. Демістифікація
державної історії відбувається в період ста-
новлення громадянського суспільства. Голов-
ною тенденцією сучасного історієписання стає
відхід від метанаративів, що відкриває зовсім
інші можливості для локальної історії, порів-
няно з системою краєзнавства в радянській
історіографії. У зв’язці «час − простір» фокус
уваги перенесено на простір, на рівень узагаль-
нень, відповідний запитам конкретної людини
в просторово обмежених ареалах, а соціальні
процеси починають розглядати крізь призму
проникнення в життєві світи індивідів. Склад-
не переплетення явищ глобалізації, регіоналі-
зації, локалізації як відображення діалектич-
ної єдності основних суперечностей сучасної
епохи поставило перед істориками завдання
зіставлення в науковому аналізі тих підсистем
історичного знання, які акцентовані на част-
ковому й специфічному, на співвідношенні
макроісторії й локалістики. Нова локальна іс-
торія актуалізується і розвивається в ситуації,
коли національні метанаративи виявилися не-
здатними забезпечити ідентифікацію індиві-
дуума в історичному просторі.
Під локальною історією розуміють історію
не території, а «мікроспівтовариства», сукуп-
ності людей, що здійснюють певну діяльність.
Увагу зосереджують не на політичній історії і
не на головних подіях національної історичної
драми, а передусім на соціокультурному кон-
тексті місцевої історії.
Проблема співвідношення загальнодержав-
ного і регіонального набуває великого полі-
тичного, економічного і соціального значення.
Йдеться про появу в регіонів нових економіч-
них і політичних якостей, які дають їм змогу
функціонувати в умовах інтенсифікації транс-
національних зв’язків. Набуття локалітетами
ресурсів для відносно самостійного існування
оцінюється як стадія їх політичного розкріпа-
чення. На цій основі закладається новий тип
внутрішньодержавних зв’язків і нова модель
регіональності, в основі якої лежить визнання
свободи, багатоманітності, полікультурності,
що дає підґрунтя для переосмислення усієї
системи центр-периферійних, міжрегіональ-
них, міжетнічних та інших відносин. Рівень
культури в суспільстві великою мірою зале-
жить від того, наскільки задіяно потенціал
збереження й освоєння новими поколіннями
історичної пам’яті. Це означає, що в потоці
соціокультурної трансляції має бути макси-
мально достовірне, вільне від міфів і вигадок
знання.
Складна історична доля України, в якій ло-
кально-територіальні зв’язки виявилися міц-
нішими за національно-державні, зумовлює
спрямування наукових пошуків у русло регіо-
налістики. Починаючи з кінця 90-х років від-
бувається процес концептуалізації вітчизняної
історичної регіоналістики як підсистеми істо-
ричного знання. Його основою є осмислення
регіональності на основі нової, «просторової»
парадигми із застосуванням хорологічних під-
ходів до вивчення життєдіяльності соціумів на
різних історичних етапах. Регіон — це дійовий
фактор формування регіональної ідентичності,
соціальних і культурних форм буття, політич-
них, у тому числі електоральних, симпатій. Но-
вий рівень осмислення історії локусів надасть,
зрештою, нового імпульсу дослідженням істо-
рії розселення, міст і сіл, міграцій, управлін-
ських і самоуправлінських структур.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 2 83
РЕЦЕНЗІЇ
Саме ці ідеї лежать в основі розгляду склад-
ної і болючої проблеми сучасної України. В ре-
цензованій колективній монографії використа-
но матеріали Всеукраїнської наукової конфе-
ренції «Дослідження Сходу і Півдня України
в історичній ретроспективі: підсумки і пробле-
ми» (червень 2014 р.). Творче ядро авторсько-
го колективу становлять дослідники Інституту
історії України НАН України і Українського
інституту національної пам’яті, але представ-
лені також учені з Донецького національного
університету, Запорізького національного уні-
верситету, Маріупольського державного уні-
верситету, Миколаївського національного уні-
верситету ім. В.О. Сухомлинського, Одеського
національного університету ім. І.І. Мечникова
та Східноукраїнського національного універ-
ситету ім. В. Даля.
Проблеми Сходу і Півдня України в істо-
ричній ретроспективі та у світлі сучасних тра-
гічних подій у монографії розглянуто через
концепт пограниччя, причому не лише в тери-
торіальному вимірі, а й у «точках зіткнення»
демократії і авторитаризму, лояльності і про-
тесту, ліберальних і національних доктрин.
Саме етика пограниччя — місця зустрічі Сво-
го і Чужого — дає змогу зрозуміти важливість
збереження цілісності за умов роздільності й
протистоянь. Проте для цього слід позбутися
спрощеного погляду на пограниччя як на зі-
ткнення двох периферій обабіч кордону, зро-
зуміти його специфічний екзистенційний фе-
номен. Тут усе особливе — і сприйняття сусіда,
і відчуття кордону, і знакові системи. І, зрозу-
міло, не можна забувати про специфіку куль-
турних кордонів, які часто не збігаються ні з
географічними, ні з етнічними, не кажучи вже
про політичні. Природно, що й філософія діа-
логу тут має вибудовуватися на нестандартно-
му фундаменті толерантного взаєморозуміння.
Саме такий підхід, що ставить високі вимоги до
вироблення універсальної теорії регіоналісти-
ки і її модифікованих з урахуванням місцевих
особливостей варіантів, може бути реалізова-
ний в умовах завдань формування загально-
європейського регіонального простору, в який
прагне увійти Україна. Культурний регіон — це
територія, об’єднана відносною гомогенністю,
спільним історичним минулим, традиціями, це
вдячний об’єкт для різнотипних наукових до-
сліджень.
Автори кваліфікують політичний міф про
дві України як своєрідний жупел і підтверджу-
ють свою позицію на великому матеріалі соціо-
логічних опитувань. Разом з тим, у монографії
стверджується:
«Система територіальної організації в Україні являє
собою доволі аморфну цілісність, на стан якої виразно
впливають консервативні рудименти далекого минуло-
го, відлуння колишньої розчленованості, «революційних»
експериментів радянської доби, наслідки протистоян-
ня регіональних еліт. Події «помаранчевої революції»
і наступні ознаки дестабілізації у політичній сфері
вже вкотре підтвердили, що регіональна поляризація
в Україні є довгостроковим чинником і що протисто-
яння її умовного Сходу й Заходу — реальність, з якою
владні структури повинні рахуватися постійно. Регіо-
нальні еліти віддають перевагу різним стандартам
націєбудівництва, мають відмінні зовнішні орієнтації.
Регіональна біполярність виявляється і в різних оцінках
минулого, у виборі полі- чи моноетнічної моделі націо-
нальних відносин. Найгірше те, що ця біполярність час-
то відіграє роль розмінної монети у політичних іграх і
від того має тенденцію до посилення. Найглибша основа
цієї поляризації — соціально-економічна строкатість,
інфраструктурна різнорівневість, серйозні диспропор-
ції у рівнях людського розвитку. За обсягом валової до-
даної вартості з розрахунку на одну особу показники
між областями різняться більш ніж у шість разів, за
розміром середньої заробітної плати — більш ніж удві-
чі, за рівнем бідності — у чотири рази. Звідси високий
рівень соціального відторгнення у найменш урбанізова-
них областях, скорочення зайнятості, високий рівень
міграційної активності тощо. Всі ці перекоси виникли,
зрозуміло, не сьогодні; більшість з них є результатом
складних геополітичних ігор, в епіцентрі яких Україна
опинялася у різні періоди свого буття».
Специфіка регіонів у монографії показана в
історичній ретроспективі і аспекті сьогодення,
у зв’язках і впливах, ментальності і типових
стереотипах. Книга насичена соціологічним
матеріалом і статистичними даними.
Йдеться також про використання методо-
логії синергетики для подолання ідентифіка-
ційних «розламів» між регіонами України, для
взаєморозуміння та відновлення міжкультур-
ного діалогу. Дійсно, в синергетичному аспек-
84 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 2
РЕЦЕНЗІЇ
ті національна ідея постає елементом націє- і
державотворення, завдяки якому нація консо-
лідується, самоусвідомлює себе єдиним цілим,
визначає своє місце і роль у процесі історично-
го розвитку людства. Практичною діяльністю
щодо реалізації національної ідеї є пошук та
формування чинників, які скеровують етно-
си, нації на протистояння асиміляції, збере-
ження особливостей самобутньої життєдіяль-
ності, прагнення до національно-культурної і
національно-територіальної автономії, досяг-
нення національної незалежності, економіч-
ного й політичного суверенітету, створення
держави й визначення форми державності,
розвитку всіх сфер суспільного життя в гармо-
нії із загальнолюдськими цінностями. Одна з
ключових категорій синергетики — атрактор,
структура, що виникає в самоорганізаційній
моделі соціальної динаміки суспільства. Такі
базові соціальні структури є спонтанними, їх
не можна сконструювати, утворити штучно,
не можна зруйнувати, вони неодмінно відро-
джуються, зберігаючи свою основну суть —
забезпечувати нижчий рівень соціальної ен-
тропії порівняно з навколишнім соціальним
середовищем. Кожна етноспільнота має свій
нормативно-ціннісний базис. Атрактор визна-
чає уявлення про власний образ в історично-
му русі, ідентичність та ідеологію — систему
знання щодо ієрархії цінностей етноспільно-
ти, а також соціальні практики (політику, еко-
номіку, право тощо). Атрактор як образ може
бути чітким або дифузним, розмитим. Чіткий
образ задає спрямований рух з антиентропій-
ним вектором, відповідно, нечіткий визначає
неспрямований рух етноспільноти.
Прикладами етноспільнот з чіткими атрак-
торами є Німеччина, Китай, Норвегія, США.
Кожна з цих спільнот має свій історичний про-
стір і час, у якому визначено відповідну істо-
ричну спрямованість. Ці етноспільноти усві-
домлюють, хто вони є і до чого йдуть (мають
свою місію, задану атрактором). Прикладами
етноспільнот з дифузними атракторами мо-
жуть бути Україна, Росія, Мексика. Кожна з
цих спільнот не має чітко визначеного атрак-
тора, не до кінця усвідомлює, хто вона і куди
йде, а через це її історична перспектива стає
невизначеною. Спільноти з чіткими атрактора-
ми, вступаючи у відносини зі спільнотами з ди-
фузними атракторами, починають задавати їм
вектор руху та визначати їх ідентичність. Так
відбувається нині з Україною та Мексикою.
Дифузність атрактора в українській історії
може бути пов’язана з відсутністю періодів
лінійної історії і переважанням періодів со-
ціального хаосу, що призводило до руйнації-
розщеплення цілісного атрактора та посла-
блювало самоорганізаційні засади української
етнічності. Це тягне за собою невизначеність
соціально-історичної траєкторії руху етно-
спіль ноти, і тому Україна між Сходом і Захо-
дом стає традиційною темою для соціально-
політичного дискурсу. Оскільки українці не
повністю усвідомлюють, хто вони є, то про-
голошується офіційна безідеологічність, що
спричинює суспільну аномію та інші негатив-
ні явища. У кінцевому підсумку відбувається
розузгодження між політикою та економікою.
Робота політиків спрямовується не на спільні
справи, а на вирішення приватних проблем, що
веде до занепаду економіки країни, оскільки
економіка потребує функціонування політики
саме як сфери спільних справ.
Система етносоціокультурних цінностей,
яка відповідає прагненням етноспільнот і
всього суспільства загалом, є основою, що
зміцнює це суспільство, де такі цінності віді-
грають роль центрів і полюсів спрямування
етносоціальної активності, стають етносоціо-
культурною умовою консолідації, порядку,
стабільності. Тому поява сьогодні нових для
українського суспільства викликів і загроз,
небезпек і ризиків, пов’язаних з переходом у
нову фазу свого нелінійного розвитку, потре-
бує переосмислення ієрархії ціннісних смис-
лів та формування оновленої ціннісної систе-
ми як етносоціокультурної основи стратегії
новоствореної держави.
Лейтмотивом монографії є думка, що голо-
вна проблема України — відсутність об’єднавчої
доктрини, комплексу ідей, прийнятних як
платформа для компромісу і стійкого консен-
сусу. Вирішити її можна лише у разі відмови
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 2 85
РЕЦЕНЗІЇ
від розподільчої, «давальницької» схеми ре-
сурсів. Будь-яка імітація цієї схеми не піде на
користь ні центру, ні регіонам. Не можна лише
декларувати й імітувати лозунги і настанови
громадянського суспільства, не приводячи в
дію його механізми. Акцент має робитися на
врахуванні міграційної рухливості, колоніза-
ційних потоках, перехресних впливах, що дасть
змогу прояснити витоки схильності населення
Сходу і Півдня України до зміни політичних
орієнтацій та ідентифікаційних критеріїв. Роз-
мова про конструкти колективної пам’яті й
історичні репрезентації спрямована на форму-
вання образу України та її регіонів на засадах
національної і регіональної ідентичностей. Ак-
тивізувати соціокультурну динаміку соціуму
зможуть лише ті структури, які створять ефек-
тивну програму універсалістських цінностей
і загальногромадянських підходів, викорис-
тають механізми їх легітимації й пропаганди,
мінімізуючи вплив традиціоналістських наста-
нов і групових впливів регіональних еліт. Про-
стір і територіальність мають постійно бути
не лише у фокусі соціальної діагностики, а й у
епіцентрі регіональної політики. Метою полі-
тичних трансформацій українського суспіль-
ства має стати раціональна адміністративно-
територіальна реформа, яка враховує реалії як
сучасного регіонального поділу праці, так і іс-
торичного підґрунтя регіоналізації.
Монографію можна розглядати як інтелек-
туальну підказку владі в екстремальних умо-
вах, коли вирішується доля країни. Її ідеї не
варто ігнорувати, бо вони спрямовані на раціо-
налізацію політичних дій. Дуже доречним є за-
стереження:
«Залишити Донбас у стані тотального страху —
значить продовжити нелюдяний експеримент над ре-
гіоном і остаточно втратити всяку повагу його меш-
канців до столиці. І тут мова має йти не лише про
суто воєнні аспекти розв’язання проблеми Сходу, а й
про ті кроки в напрямі децентралізації влади, про які
багато говорять, але серйозних практичних кроків у
цьому напрямі поки що не помітно. Стратегія еконо-
мічного й політичного прагматизму в Україні має, на
наше глибоке переконання, базуватися на тверезому
врахуванні регіональної специфічності й порубіжності,
культурно-психологічних компонентів регіональної са-
мосвідомості, вразливості психіки громадян, що опини-
лися в регіоні бойових дій».
Отже, на історичну регіоналістику поклада-
ються особливі завдання як у сфері діагностики,
так і в можливостях пошуку виходу з кризи.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-82138 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:59:49Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Онопрієнко, В.І. 2015-05-25T10:19:00Z 2015-05-25T10:19:00Z 2015 Схід і Південь України: діагноз і прогноз істориків (рецензія на колективну монографію «Схід і Південь України: час, простір, соціум») / В.І. Онопрієнко // Вісн. НАН України. — 2015. — № 2. — С. 81-85. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/82138 Монографію присвячено обґрунтуванню нових просторово-часових підходів
 до дослідження регіональної специфіки Сходу і Півдня України, проаналізовано історичні витоки диспропорцій і асиметрій у розвитку цих регіонів, глибинні причини незбіжності політичних орієнтацій, ментальності та історичної пам’яті населення. Останнім часом зазначені проблеми набули екстремального політичного, економічного і соціокультурного значення. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Рецензії Схід і Південь України: діагноз і прогноз істориків (рецензія на колективну монографію «Схід і Південь України: час, простір, соціум») East and South of Ukraine: diagnosis and prognosis of historians (review of collective monograph “East and South of Ukraine: time, space, society”) Article published earlier |
| spellingShingle | Схід і Південь України: діагноз і прогноз істориків (рецензія на колективну монографію «Схід і Південь України: час, простір, соціум») Онопрієнко, В.І. Рецензії |
| title | Схід і Південь України: діагноз і прогноз істориків (рецензія на колективну монографію «Схід і Південь України: час, простір, соціум») |
| title_alt | East and South of Ukraine: diagnosis and prognosis of historians (review of collective monograph “East and South of Ukraine: time, space, society”) |
| title_full | Схід і Південь України: діагноз і прогноз істориків (рецензія на колективну монографію «Схід і Південь України: час, простір, соціум») |
| title_fullStr | Схід і Південь України: діагноз і прогноз істориків (рецензія на колективну монографію «Схід і Південь України: час, простір, соціум») |
| title_full_unstemmed | Схід і Південь України: діагноз і прогноз істориків (рецензія на колективну монографію «Схід і Південь України: час, простір, соціум») |
| title_short | Схід і Південь України: діагноз і прогноз істориків (рецензія на колективну монографію «Схід і Південь України: час, простір, соціум») |
| title_sort | схід і південь україни: діагноз і прогноз істориків (рецензія на колективну монографію «схід і південь україни: час, простір, соціум») |
| topic | Рецензії |
| topic_facet | Рецензії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/82138 |
| work_keys_str_mv | AT onopríênkoví shídípívdenʹukraínidíagnozíprognozístorikívrecenzíânakolektivnumonografíûshídípívdenʹukraíničasprostírsocíum AT onopríênkoví eastandsouthofukrainediagnosisandprognosisofhistoriansreviewofcollectivemonographeastandsouthofukrainetimespacesociety |