Сучасна історична енциклопедистика: здобутки і перспективи розвитку
Висвітлено концептуальні засади, передумови і подальший розвиток унікального академічного проекту — галузевого універсального довідника «Енциклопедія історії України». Розглянуто еволюцію й трансформацію енциклопедичних практик на рубежі ХХІ ст. Проаналізовано процес переходу до формату електронного...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2015 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2015
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/82205 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Сучасна історична енциклопедистика: здобутки і перспективи розвитку / В.А. Смолій, Г.В. Боряк // Вісн. НАН України. — 2015. — № 3. — С. 44-60. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859652381071900672 |
|---|---|
| author | Смолій, В.А. Боряк, Г.В. |
| author_facet | Смолій, В.А. Боряк, Г.В. |
| citation_txt | Сучасна історична енциклопедистика: здобутки і перспективи розвитку / В.А. Смолій, Г.В. Боряк // Вісн. НАН України. — 2015. — № 3. — С. 44-60. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | Висвітлено концептуальні засади, передумови і подальший розвиток унікального академічного проекту — галузевого універсального довідника «Енциклопедія історії України». Розглянуто еволюцію й трансформацію енциклопедичних практик на рубежі ХХІ ст. Проаналізовано процес переходу до формату електронного мультимедійного енциклопедичного ресурсу і
перспективи мережевих енциклопедичних проектів в Україні.
Освещены концептуальные основы, предпосылки и дальнейшее развитие уникального академического проекта —
отраслевого универсального справочника «Энциклопедия истории Украины». Рассмотрена эволюция и трансформация энциклопедических практик на рубеже XXI века. Проанализирован процесс перехода в формат
электронного мультимедийного энциклопедического ресурса и перспективы сетевых энциклопедических проектов в Украине.
The implementation of the unique academic project — a new sectoral universal reference book ‘The Encyclopedia of History
of Ukraine’ is on time. The article highlights its conceptual principles, conditions and circumstances. The evolution
and transformation of encyclopedic practices from the end of 1990s to the beginning of 2000s are examined. The perspectives
of the project’s development are analyzed. In particular, preparation of the volume Ukraine — Ukrainians, additional
volumes, and transition to the format of electronic multimedia encyclopedic source are reviewed. The meaning of
the latter in Ukrainian and global encyclopedistics is characterized. The features of the network encyclopedic projects in
Ukraine are researched.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:34:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
44 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3
СМОЛІЙ
Валерій Андрійович —
академік НАН України,
доктор історичних наук,
професор, директор Інституту
історії України НАН України
СУЧАСНА ІСТОРИЧНА
ЕНЦИКЛОПЕДИСТИКА: ЗДОБУТКИ
І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Висвітлено концептуальні засади, передумови і подальший розвиток уні-
кального академічного проекту — галузевого універсального довідника «Ен-
циклопедія історії України». Розглянуто еволюцію й трансформацію енци-
клопедичних практик на рубежі ХХІ ст. Проаналізовано процес переходу
до формату електронного мультимедійного енциклопедичного ресурсу і
перспективи мережевих енциклопедичних проектів в Україні.
Ключові слова: Енциклопедія історії України, соціогуманітаристика, іс-
торична енциклопедистика, мережеві енциклопедичні ресурси.
Енциклопедичні студії посідають особливе місце в європей-
ській та світовій науці, оскільки не лише узагальнюють і сис-
тематизують наші знання, а й представляють їх суспільству.
У широкому розумінні йдеться про своєрідну репрезентацію
Знання в енциклопедичному форматі на полі культури. Як
феномен людської культури енциклопедія стала маркером ду-
ховної зрілості нації, віддзеркаленням інтелектуального по-
тенціалу суспільства. Енциклопедії (насамперед універсальні)
створюються на етапі найвищого злету певної людської спіль-
ноти (якщо це не зумовлено іншими, політичними чи ідеоло-
гічними факторами). Згадаймо, наприклад, 35-томну «Енци-
клопедію, або Тлумачний словник науки, мистецтв і ремесел»
(Encyclopédie ou Dictionnaire Raisonné des Sciences, des Arts et des
Métiers) Д. Дідро і Ж. Д’Аламбера (1751—1780) — одне з най-
знаменитіших універсальних довідкових видань і пам’ятку
культури XVIII ст., що стала своєрідною квінтесенцію й ві-
зитівкою гуманітарного знання доби Просвітництва. Саме
завдяки енциклопедичним проектам творилися певні тради-
ції і моделі систематизації та представлення Знання. Відзна-
чимо славнозвісну «Британніку» (Encyclopaedia Britannica),
яка впродовж XX ст. перетворилася на один із найвідоміших
зразків і стандартів універсальної енциклопедії. Власні
стандарти формували також «Американа» (Encyclopedia Ameri-
cana, видається з 1829 р.), французькі довідники видавництва
СТАТТІ СТАТТІ
ТА ОГЛЯДИТА ОГЛЯДИ
УДК 930.85
БОРЯК
Геннадій Володимирович —
член-кореспондент НАН
України, доктор історичних
наук, професор, заступник
директора Інституту історії
України НАН України
doi: 10.15407/visn2015.03.044
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 45
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
«П. Ларусс» (Éditions Larousse), енциклопе-
дичні словники «Енциклопедія Брокгауза»
(Brockhaus Enzyklopädie) уславленої німецької
фірми Фрідріха Арнольда Брокгауза, «Енци-
клопедичний словник» (Энциклопедический
словарь) акціонерного товариства «Ф.А. Брок-
гауз — І. Ефрон».
Власну традицію енциклопедистики має й
українська соціогуманітаристика, її витоки
сягають, щонайменше, кінця XIX — початку
XX ст., коли з’явилася низка проектів і перших
потуг систематичного представлення гумані-
тарного й історичного знання про Україну 1. Пе-
редусім до таких спроб варто віднести відоме
видання «Український народ у його минулому
й сьогоденні» (Украинский народ в его прошлом
и настоящем; Санкт-Петербург/Петроград,
1914, 1916), однак його вдалося реалізувати
лише частково (побачили світ два томи за ре-
дакцією Ф. Вовка, М. Грушевського, Ф. Кор-
ша, А. Кримського, М. Туган-Барановського і
О. Шахматова). До видання увійшли узагаль-
нюючі нариси з історії України, українознав-
чих студій, антропології, етнографії, географії,
демографії, права тощо. Побутували й інші
проекти, проте небагатьом з них судилося ді-
йти до видавничої стадії, а ще менше було реа-
лізовано у повному обсязі.
1 Першим українським друкованим довідником енци-
клопедичного характеру деякі дослідники вважають
видатну пам’ятку ХVII ст. — «Лексикон сло в’я но-
роський» Памви Беринди (1627); спроби викласти
загальні відомості про Україну здійснив Інокентій Гі-
зель у «Синопсисі» (1674). Цей перелік універсаль-
них «довідкових» пам’яток XVII—XVIII ст. можна
продовжити. Загальні відомості з історії енциклопе-
дичної справи в Україні див.: Черниш Н.І. Українська
енциклопедична справа. — Львів, 1998; Железняк М.Г.
Історія енциклопедичної справи в Україні // Ук раїна
дипломатична. — Вип. 10. — К., 2009; Железняк Н.Г.
Энциклопедии Украины: история и современность //
Исторический опыт, актуальные проблемы развития
российской региональной энциклопедистики: матер.
Всерос. науч.-практ. конф. с междунар. участием
(Уфа, 27—28 сент. 2012 г.). — Уфа, 2012. — С. 35—40;
те саме // Материалы ХІІІ международного семина-
ра «Украинскими дорогами Санкт-Петербурга». —
СПб., 2013. — С. 130—138.
У першій половині 1930-х років на західно-
українських обширах Науковим товариством
імені Шевченка було видано «Українську за-
гальну енциклопедію» (УЗЕ; відома також як
Коломийська енциклопедія), яка за структурою і
змістом являла собою короткий універсальний
компендіум відомостей про Україну (Львів;
Станіславів; Коломия, 1930—1935; головний
редактор — Іван Раковський, редактори —
В. Дорошенко, М. Рудницький, В. Симович) 2.
Ця енциклопедія не лише мала непересічне
значення для консолідації української націо-
нальної свідомості у межах Другої Речі Поспо-
литої, а й стала викликом для вчених і влади
підрадянської України. Саме після виходу у
Львові першого тому УЗЕ нарком освіти Ми-
кола Скрипник виступив з ініціативою ство-
рення «Української Радянської Енциклопедії»
(так звана Скрипниківська УРЕ). Із запланова-
них 20 томів, які могли б стати квінтесенцією
українського відродження, у стислі терміни
було підготовлено три, перший з них мав ви-
йти на початку 1933 р., але з цензурних мір-
кувань він не побачив світ. Невдовзі покінчив
життя самогубством очільник енциклопедії,
деякі працівники редакції були репресовані,
а редакційні матеріали знищені. У листопаді
1934 р. перший український радянський енци-
клопедичний проект було формально «призу-
пинено» рішенням Політбюро ЦК КП(б)У 3.
Утім, справжні змагання в українській енци-
клопедистиці розгорнулися після Другої світо-
вої війни — як на теренах еміграції й діаспори,
так і на обширах УРСР. Певна річ, вони відо-
2 Савенко В.В. Підготовка і видання НТШ «Україн-
ської загальної енциклопедії» // Наукові записки
Тернопільського національного педагогічного уні-
верситету ім. В. Гнатюка. Сер. Історія. — Тернопіль,
2010. — Вип. 2. — С. 148—153.
3 Історичний огляд. Радянські енциклопедії // Вели-
ка українська енциклопедія. — http://gue.microdb.
com/index.php?id =1389347608. Ще до закінчення
Другої світової війни було зроблено спроби від-
родити скрипниківський проект, див. Демиденко Т.
Маловідомі сторінки з історії української енцик-
ло педистики: спроба відродження проекту УРЕ у
1944—1947 рр. // Український історичний збірник. —
2009. — Вип. 12. — С. 215—224.
46 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
бражали не тільки давно назрілі потреби коди-
фікації, репрезентації знання, а й тодішні об-
ставини та передумови, в яких здійснювалися
наукові чи культурні практики, тобто біполяр-
ний поділ світу й ідеологічні настанови доби
«холодної війни». Саме це виплекало відому
метафоричну формулу — дві українських енци-
клопедії, яка відображала змагання «паралель-
них» енциклопедичних проектів універсально-
го формату — «Енциклопедії українознавства»
та «Української радянської енциклопедії» 4.
Своєрідним продуктом цих енциклопедич-
них змагань став і перший фаховий універсаль-
ний 4-томний довідник з вітчизняної історії —
«Радянська енциклопедія історії України»
(РЕІУ) (1969—1972). Ця енциклопедія, попри
заідеологізованість, численні фактографічні
прогалини, а також наслідування канонів 16-
томної «Радянської історичної енциклопе-
дії» (Советская историческая энциклопедия;
1961—1976), представляла потужний зведений
ресурс відомостей з історії України. Безсумнів-
ними ознаками проекту РЕІУ, яким би це не ви-
давалося дивним, є його україноцентричність,
національна парадигма історичного процесу і
новий фактаж, що вперше в концентрованому
вигляді вводився до наукового обігу, хоча й у
стандартному для того часу радянському ідео-
логічному камуфляжі.
Значні здобутки й напрацювання ввійшли
до української енциклопедистики завдяки
кільком виданням, пов’язаним з «Енцикло-
педією українознавства» за редакцією Воло-
димира Кубійовича 5. Передусім слід згадати
успішно реалізовані англомовні енциклопе-
4 Кубійович В., Маркусь В. Дві українські енциклопе-
дії. — Нью-Йорк: Пролог, 1961. — 146 с.; Кузеля З. До-
теперішні українські енциклопедії // ЕУ. — Мюнхен;
Нью-Йорк, 1949. — Т. 1. — С. 9—11.
5 Енциклопедія Українознавства в 10 т. / гол. ред.
В. Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя,
1954—1989. — http://diasporiana.org.ua/?s=Енцик ло-
педія+українознавства. На початку 90-х років було
здійснено два перевидання — львівське і київське (і
тут не обійшлося без традиційної конкуренції!). За-
гальна частина ЕУ у 1994—1995 рр. була також пере-
видана Інститутом української археографії та джере-
лознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.
дичні проекти «Україна: Коротка енциклопе-
дія» (Ukraine: A Concise Encyclopedia; Торонто,
1963, 1971, 1—2 тт.) та «Енциклопедія України/
українознавства» (Encyclopedia of Ukraine;
Торонто, Баффало, Лондон, 1984—1993,
1—5 тт., за редакцією В. Кубійовича та Д. Гузар-
Струка), які запропонували систематичний
звід знань про Україну західному читачеві. За-
значимо, що останній проект нині інтенсивно
трансформується та переходить у формат від-
критої електронної енциклопедії — «Інтернет-
Енциклопедія України» (Internet Encyclopedia
of Ukraine, IEU) 6.
Таким, у найзагальніших рисах, поставав
інтелектуальний і культурний ландшафт укра-
їнської енциклопедистики наприкінці 1990-х
pоків, коли розпочалася підготовка нового фа-
хового універсального видання — «Енцикло-
педії історії України» (ЕІУ). Власне, ідея його
створення побутувала в академічних й універ-
ситетських колах щонайменше від середини
1990-х років. До таких дослідницьких устрем-
лінь спричинилася ціла низка чинників та об-
ставин, що кардинально змінили обриси то-
дішньої української історичної науки зокрема і
соціогуманітаристики загалом. Потужні куль-
турні трансформації, масове поширення інте-
лектуальних новацій і методик, запозичених у
західному академічному світі, впровадження
6 http://www.encyclopediaofukraine.com. Команда IEU
нині працює над створенням бази даних повних тек-
стів статей 5-томної Encyclopedia of Ukraine. Попри
те, що лише 25 % текстів паперового видання переве-
дено в електронний формат і внесено до бази даних,
на сьогодні IEU залишається єдиним універсальним
українським енциклопедичним ресурсом в англомов-
ному сегменті Інтернету. Загалом IEU можна вважа-
ти зразковою сучасною українською енциклопедією
універсального характеру. Базові статті згаданого
5-томника істотно редагуються, оновлюються і лише
після цього поступово оприлюднюються у мережі.
Ресурс створюється і підтримується Канадським ін-
ститутом українських студій. Він має зручну систему
навігації, пошуку і презентації останніх надходжень
до бази даних. Так, нещодавно на головній сторінці
IEU користувачам було представлено тематичні бло-
ки статей — «Історія», «Земля», «Люди», «Культура»,
«Мистецтво», «Література». Кожен із цих блоків міс-
тить, у свою чергу, внутрішні підрозділи.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 47
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
до повноцінного наукового обігу забороненої
за радянських часів спадщини (передусім без-
прецедентне за масштабами розсекречування
архівів кінця 1980-х — початку 1990-х років,
що дістало назву «архівної революції»), пере-
видання еміграційної та діаспорної літератури,
величезний фактографічний масив — усе це
дедалі більше й частіше вимагало всебічного
осмислення, а в певному сенсі систематизації
і пошуку нових форм представлення соціо-
гуманітарного знання, зокрема з української
історії.
До того ж нерідко кон’юнктурні довідкові
видання, які побачили світ упродовж 1990-х
pоків, наочно демонстрували численні пробле-
ми, що побутували в українській енциклопе-
дистиці. Передусім маємо на увазі розвал ста-
рої видавничо-редакційної республіканської
бази, паралельне існування контраверсійних
традицій енциклопедистики, що сформували-
ся в межах радянських і діаспорних практик,
урешті-решт своєрідний «опір» нового факто-
графічного матеріалу, який не лише розростав-
ся подібно до величезного сніжного кому, а й
уперто не вкладався у традиційні формати сис-
тематизації й репрезентації знання.
За таких обставин і передумов Інститут іс-
торії України НАН України зініціював масш-
табний науково-дослідний проект з підготовки
й видання ЕІУ. Відтак 20 червня 1997 р. Пре-
зидія HAH України ухвалила постанову № 219
«Про підготовку фундаментальної «Енцикло-
педії історії України»», в якій майбутнє 5-томне
видання було віднесено до кола пріоритетних
напрямів досліджень у галузі соціальних і гу-
манітарних наук. Перед спеціалістами доволі
гостро постала проблема вироблення загальної
концепції, словника — електронного «древа га-
сел» — та низки методичних рекомендацій для
авторів. Більше того, енциклопедичний фор-
мат цього науково-дослідного проекту вимагав
створення спеціального творчого колективу,
який би постійно розробляв та опікувався ЕІУ
на всіх стадіях її написання й підготовки. Втім,
розуміння повного обсягу функцій і завдань та-
кого колективу склалося лише за кілька років,
коли нагальною стала потреба комплексного
поєднання науково-дослідних, редакційних,
видавничих практик.
Першим же практичним кроком було ство-
рення в Інституті історії України 16 липня
1998 p., згідно з наказом № 45-к, «тимчасового
творчого колективу», пізніше трансформова-
ного в робочу групу, яка й розпочала підготов-
ку словника та концептуальних засад проекту.
3 грудня 1998 р. наказом по Інституту № 93-к
за низкою тематичних, хронологічних та функ-
ціональних напрямів (всесвітньо-історичні ас-
пекти національної історії; історія культури;
археологія; античність; раннє середньовіччя;
теоретичні статті та визначення; радянський
період історії України; персоналії істори-
ків; джерелознавство та спеціальні історичні
дисципліни; узагальнюючі статті; ілюстра-
ції; картографія, а також з інших проблемно-
хронологічних сегментів) було сформовано
робочу групу Головної редколегії ЕІУ.
Масштабний проект «Енциклопедії історії
України» виявився надзвичайно складним для
реалізації, зокрема, не раз доводилося коригу-
вати концептуальні засади. Зазвичай енцикло-
педичний формат висуває перед дослідниками
доволі жорсткі й складні вимоги: а) окреслити
провідні масиви інформації, що мають бути
репрезентовані, і для цього сформувати певні
алгоритми добору словникових гасел; б) ви-
значити способи представлення й уніфікації
фактографічних відомостей і узагальнень, тоб-
то типи статей та ієрархічні зв’язки між ними;
в) чітко зафіксувати сферу самообмеження.
Певна річ, архітектоніка будь-якої енцикло-
педії залежить саме від опрацювання й пере-
ведення в конструкції тексту наведених вище
настанов.
Утім, коли йдеться про універсальний фа-
ховий компендіум відомостей загальнонаціо-
нального масштабу, яким є ЕІУ, складність
науково-методичних, технічно-організацій-
них, координаційних і редакторських проблем
зростає щонайменше на кілька порядків. Чи-
мало часу довелося витратити, щоб осягнути
специфіку, особливості та вимоги такого ен-
циклопедичного формату, кінець кінцем від-
найти оптимальний баланс між репрезента-
48 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
цією й уніфікацією інформації. Цей шлях ви-
явився довгим і тернистим. Тим виразніше,
особливо на початковому етапі роботи, про-
ступає науково-ор га нізаційна діяльність од-
ного з провідних сучасних українських істо-
риків, тодішнього заступника директора Ін-
ституту історії України проф. С.В. Кульчиць-
кого. Саме йому довелося вперше здобувати
досвід вирішення складних організаційних,
методологічних та науково-редакційних пи-
тань підготовки Енциклопедії.
Спочатку проект бачився як систематиза-
ція й узагальнення того величезного масиву
фактографічної інформації, яка ввійшла до
наукового обігу впродовж 1990-х — початку
2000-х pоків. Зокрема, було розроблено спе-
ціальні методичні рекомендації для авторів, а
також підготовлено серію типових статей ЕІУ,
які охоплювали низку видових гасел: різнома-
нітні персоналії, джерела, пам’ятки історичної
думки, війни, повстання, стани, політичні ор-
ганізації та партії, установи, держави, державні
утворення, міжнародні угоди та ін. Провідним
рефреном було об’єктивістське представлення
історії України з акцентуванням на ліквідації
«білих плям» і фактографічних прогалин. Ці
зафіксовані пріоритети лягли в основу кон-
струкції перших томів енциклопедичного
проекту.
На підготовчому етапі було створено єдине
«древо гасел» — електронну базу даних, що
містила докладний перелік майбутніх слов-
никових статей. Однак практична робота
вже над першими томами продемонструва-
ла багатошаровість та полівимірність енци-
клопедичного формату, тобто наявність різ-
номанітних вертикальних, горизонтальних,
історично-генетичних, хронологічних, фахово-
дисциплінарних, предметних зрізів — величез-
не розмаїття зв’язків і відгалужень, які тією чи
іншою мірою перетинаються в більшості гасел.
Отже, постала ціла низка уточнюючих тексто-
вих сегментів і ситуаційних контекстів, які
спонукали редакційну колегію серйозно ско-
ригувати первісну словникову базу, а по суті,
уводити нові гасла і додаткові блоки інформа-
ції до вже написаних статей.
Зрештою, енциклопедичні практики кінця
1990-х — початку 2000-х pоків продемонструва-
ли один з найголовніших викликів для проек-
ту «Енциклопедії історії України» — проблему
співвідношення й гармонізації синхронічного і
діахронічного представлення світу історії, точ-
ніше низку суперечностей між репрезентацією
структури і процесу. Дилема «процес/ струк-
тура» належить до старих, класичних проблем
історієписання, яку історики здебільшого ви-
рішують з діахронічним перекосом, тобто на
користь представлення процесу. Тим паче, що
більшість фахівців сприймають та уявляють
минувшину саме у вигляді процесу. Ці тради-
ційні проблеми, але у значно більших масшта-
бах і ракурсах, було перенесено й на терен ЕІУ.
Відтак, перед нею і перед іншими проектами
соціогуманітарних енциклопедій постала го-
стра проблема конструювання будови, зокре-
ма збалансування певних перекосів між пред-
ставленням процесу і структури. Ідеться про
діахронічну чи, так би мовити, процесуальну
домінацію словникових гасел, яка диктува-
лася базовим фактографічним матеріалом.
Натомість структура й формації історичного
часу (синхронічний вимір) — соціальні, еко-
номічні, етнонаціональні, духовні, культурні
зрізи і структури епох, географічне, природне,
соціокультурне середовище побутування та їх
трансформації в різні часи — залишалися десь
на маргінесах, а іноді взагалі випадали зі слов-
никового компендіуму. У проекті ЕІУ це проя-
вилося в недостатній кількості гасел середньої
ланки за багатьма напрямами, нестачі великих
базових статей із високим рівнем узагальнен-
ня, які, до того ж, інколи були відірваними від
першого (предметного) рівня.
Спершу вирішення цієї проблеми вбачало-
ся в розширенні формату Енциклопедії через
включення нових масивів фактографічного
матеріалу. Зауважимо, що для такого рішен-
ня були цілком об’єктивні підстави, оскільки
істотно зросла словникова база, і крім того,
упродовж 2000-х pоків до наукового обігу було
введено багато нових джерельних комплексів,
які істотно збільшили обсяги фактографічної
інформації, що помітно розширило коло пер-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 49
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
соналій і термінів, які неодмінно слід було
включити до універсальної фахової енцикло-
педії з історії України.
Усе це спричинило кардинальне переформа-
тування проекту «Енциклопедії історії Украї-
ни», яке назріло вже у середині 2000-х pоків.
Зокрема, у розпорядженні Президії HAH
України № 600 від 14.10.2005 було зафіксова-
но, що обсяг кожного тому ЕІУ й терміни його
опрацювання визначатимуться установами-
координаторами, тобто Інститутом історії
України та видавництвом «Наукова думка».
Отже, розпочалася поступова трансформація
проекту з 5-томника на 8-томник, а згодом і на
10-томник.
Основні рішення щодо зміни формату було
закріплено постановою № 138 «Про актуаль-
ні питання реалізації науково-видавничого
проекту «Енциклопедія історії України»», що
її Президія HAH України ухвалила 7 травня
2008 р. Водночас документ передбачав низку
заходів щодо підвищення фахового рівня, зо-
крема забезпечення перевірки фактичної до-
стовірності словникових гасел, а також комп-
лексного опрацювання бібліографії, ілюстра-
тивних, картографічних матеріалів. У постано-
ві вперше намічалися й перспективні напрями
розвитку проекту, зокрема, передбачалося роз-
міщення всіх томів у Всесвітній мережі.
Така суттєва корекція формату ЕІУ потре-
бувала залучення додаткових фінансових і ма-
теріальних ресурсів, що значно ускладнило ре-
алізацію проекту з огляду на загальну кризову
економічну ситуацію у країні впродовж 2008—
2012 pp. Однак ці проблеми вдалося успішно
вирішити у процесі тривалих перемовин з від-
повідними державними органами й установа-
ми. Зокрема, цільове фінансування на завер-
шення 10-томного видання було передбачено
Постановою Верховної Ради України № 3284-
VI «Про відзначення 75-річчя Інституту історії
України Національної академії наук України»,
ухваленою 21 квітня 2011 р.
Однак колізії, пов’язані з цим проектом,
звичайно, не обмежувалися лише розширен-
ням формату й обсягів «Енциклопедії історії
України» та змаганнями за її фінансове й мате-
ріальне забезпечення, оскільки поставали різні
виклики, пов’язані зі способами репрезентації
та уніфікації інформації. Нагадаємо, що пер-
вісно ЕІУ розглядалася й конструювалася як
фаховий універсальний звід відомостей з іс-
торії України, що передбачало представлення
словникових гасел на засадах об’єктивізму та
сцієнтизму. У такому дусі було підготовлено
перші 5 томів.
Проте влітку — восени 2008 р. розгорнула-
ся доволі гостра дискусія навколо перегляду
усталених принципів уніфікації й репрезента-
ції інформації. Зокрема, керівництво редакції
видавництва «Наукова думка» запропонува-
ло наблизити рівень ЕІУ до широкого загалу
читачів, тобто зробити низку статей більш
«людяними». У широкому сенсі йшлося про
своєрідну спробу популяризації фахового
представлення через зміщення чи перерозпо-
діл акцентів викладу передусім щодо словни-
кових статей про персоналії й населені пункти.
Власне, на перший план висувалося персоні-
фіковане представлення подій, біографій, міст,
місцевостей тощо. Більше того, пропонувалося
кардинально змінити звичний фаховий фор-
мат викладу, до якого планувалося включа-
ти матеріали автобіографічного, мемуарного,
епістолярного спрямування, залучати досто-
вірні інтернет-ресурси тощо. Наслідком цього
популяризаторського експерименту стала роз-
лога «Пам’ятка авторові щодо підготовки «Ен-
циклопедії історії України», томи 6—10», під-
готовлена за ініціативою редакції видавництва
спільно з Інститутом історії України.
Почасти апробацію таких підходів було про-
ведено у 6-му томі ЕІУ, в якому фаховий ком-
пендіум відомостей скоригували за допомогою
персоніфікованих, регіональних і краєзнавчих
доповнень. З одного боку, цей експеримент
продемонстрував, що змішування жанрових
і видових ліній уніфікації помітно розмиває
фахові принципи систематизації й кодифіка-
ції соціогуманітарного знання, тобто порушує
кордони самообмеження, що є підставовими
для енциклопедичного формату. З іншого боку,
істотно зросли обсяги редакційних, коректор-
ських та організаційно-технічних практик, які
50 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
вимагали майже вдвічі більше робочого часу
порівняно з підготовкою інших томів ЕІУ.
Вочевидь, в умовах жорсткого календарного
плану та цільового фінансування проекту ідея
змішування фахових і популяризаторських
принципів репрезентації й уніфікації виявила-
ся непродуктивною, а в певному розумінні —
помилковою. Тож 7—10-й томи готувалися з
перспективи виключно фахової репрезентації
історичного знання.
Варто сказати кілька слів про організаційні
й технологічні проблеми. Ахіллесова п’ята ви-
дання, яка, на превеликий жаль, притаманна,
мабуть, усім сучасним аналогічним проектам в
Україні, проявилася у відсутності повного ци-
клу енциклопедичних практик. На нашу дум-
ку, доцільно вести мову про нагальні потреби,
пов’язані із забезпеченням збалансованих, по-
слідовних і повноцінних комунікацій у ланцю-
зі автор — рецензент — редактор — коректор.
Це виявилося вкрай складним завданням, по-
требувало величезних зусиль. За кілька років
редколегія і робоча група ЕІУ набули чима-
лого практичного досвіду на організаційно-
технічній і науково-методичній ниві, хоча й
нині нас далеко не все задовольняє у цій сфері.
Про масштаби роботи свідчить той факт, що
в редакційному портфелі ЕІУ накопичила-
ся значна кількість матеріалів, відхилених на
різних стадіях підготовки видання. До того ж
переважна більшість опублікованих статей за-
знала щонайменше кількох наукових редакцій
і доопрацювань, термінологічних уточнень,
фактографічних доповнень. Доцільно згадати
й про технічно-видавничі проблеми, які не-
одноразово змушували значно скорочувати й
утискати повністю готові тексти вже на стадії
передачі до видавництва, іноді на кілька десят-
ків друкованих аркушів. Певна річ, такі мета-
морфози не могли не позначитися на загальній
архітектоніці багатотомника.
У середині — наприкінці 2000-х pоків ви-
разно окреслилися системні й фундаментальні
проблеми. Відтоді модератори й учасники про-
екту поступово, крок за кроком, дуже складно,
болісно, у процесі тривалих і гострих дискусій
розпочали перехід від конкретно-предметного
мислення в побудові словникової структури
до вирізнення й диференціації спершу окре-
мих «термінологічних гнізд» і, врешті-решт,
наблизилися до проблем цілісної, інтегральної
репрезентації соціогуманітарного (зокрема, іс-
торичного) знання про Україну в енциклопе-
дичному форматі. Проте пошук гармонійного
балансу між діахронічним та синхронічним
представленням і до сьогодні залишається ак-
туальною справою, що потребує запроваджен-
ня певних новацій. Однак незважаючи на чис-
ленні колізії, виклики, проблеми, у 2013 р. про-
ект ЕІУ вийшов на новий рівень. Зрештою, 10
томів, виданих упродовж десяти років (2003—
2013), продукують різноманітні думки та реф-
лексії як щодо певних підсумків, так і стосовно
майбутніх перспектив.
На поточний момент створено й фактично
опубліковано 10-томну універсальну енци-
клопедію соціогуманітарного профілю, в якій
комплексно репрезентовано здобутки гума-
ністичних та суспільних наук з обсягу укра-
їнської минувшини від найдавніших часів до
сьогодення. Більше того, ЕІУ є фундаменталь-
ним фаховим зводом сучасних знань про Укра-
їну та її історію, представлених у розширеному
енциклопедично-довідковому форматі. Проте
це — не лише універсальний і найповніший
фаховий довідник, а й цікаве культурологічне
видання, що містить потужний шар культуро-
знавчої інформації.
Зауважимо, що Енциклопедія впровадила
до наукового обігу великий фаховий словни-
ковий звід відомостей з усіх галузей та дисци-
плін історичного профілю, а також суміжних
наук (археологія, антропологія, соціологія,
філософія, політологія, культурологія, етно-
психологія, славістика та багато інших), що
безпосередньо чи опосередковано стосуються
вітчизняної історії. Неабиякі досягнення спо-
глядаємо й на ниві уніфікації та репрезентації
інформації. У компактному енциклопедичному
форматі систематизовано й представлено фак-
тографічні відомості з історії всіх цивілізацій,
культур, держав і державних утворень, націй,
народів, етносів, племен, торгівельних коло-
ній, міст, великих поселень, станів, прошарків,
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 51
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
верств, груп, політичних партій та організацій
у територіальних межах нинішньої України
від первісної доби й до сучасності. Водночас
запропоновано найповніший на сьогодні набір
словникових статей, присвячених діячам укра-
їнської історії — як знаковим, визначним, так і
забутим чи маловідомим; при цьому кілька со-
тень персоналій уперше введено до української
енциклопедистики. Низку статей ЕІУ при-
свячено українству поза межами батьківщини
(еміграція, діаспора, міграційні потоки та роз-
селення українців у світі, українські зарубіжні
інституції й організації тощо), що нерозривно
пов’язане з історією України.
У проекті представлено унікальні блоки
ілюстративного та картографічного матеріалу,
які істотно доповнюють, розширюють слов-
никовий звід, продукуючи ефект візуального
супроводу базової інформації. Слід згадати й
про розгалужений довідково-бібліографічний
блок, який подається до більшості словнико-
вих гасел і дозволяє читачеві здійснювати са-
мостійну бібліографічну евристику за багать-
ма напрямами (персоналії, події, факти, окремі
періоди чи цілі епохи української історії, тео-
рії та концепції тощо). Бібліографічні й істо-
ріографічні характеристики не обмежуються
лише вітчизняною літературою — автори на-
магалися подавати широкий європейський та
світовий контекст проблеми, події, явища, пер-
соналії (залежно від рівня й характеру предме-
ту статті), окреслювати, коли це визнавалося
за можливе й доцільне, місце конкретної події,
явища, особи у світовому історичному проце-
сі або міжнародному науковому, політичному,
культурному просторі.
Кількісні параметри ЕІУ відображають ве-
личезний обсяг виконаної роботи. Десять томів
становлять 1050 обліково-видавничих аркушів,
тобто впродовж усього періоду видання щоро-
ку публікувалося пересічно по одному тому об-
сягом 100 арк. Десять томів — це понад 12 тис.
статей, близько 8 тис. ілюстрацій і більш як 500
спеціально розроблених карт. До написання
статей було залучено 1350 авторів як з Украї-
ни, так і з-поза меж нашої держави. Словникові
гасла ЕІУ писали фахівці з провідних україн-
ських та зарубіжних академічних установ й
університетів. Проте розмаїття словникових
гасел спонукало редакційну колегію до трива-
лих пошуків і широкого залучення спеціалістів
з різних установ, закладів, громадських органі-
зацій, органів влади, інших інституцій. Звісно,
у проекті брали участь постійні партнери Ін-
ституту історії України — архівісти й бібліоте-
карі. Однак левову частку статей Енциклопе-
дії (майже дві третини всіх гасел) підготували
співробітники Інституту історії України, який
повністю забезпечив науково-методологічний,
організаційно-координаційний та методично-
технічний супровід цього масштабного енци-
клопедичного проекту.
На сьогодні ЕІУ підійшла до нового, якісно
іншого етапу реалізації, який можна означи-
ти як перехід від представлення предметно-
об’єктних, фактографічних зрізів знання до
цілісної й інтегральної репрезентації історич-
ного знання про Україну. Тепер найважливі-
ша проблема, що постає перед виконавцями
проекту, — це потреба синхронізувати наяв-
ний словниковий матеріал, поданий у десяти
томах, із загальними образами й уявленнями
про історію нашої країни та історичне знання,
які склалися в сучасній науці. Інакше кажучи,
збалансувати, скоригувати той діахронічний
чи процесуальний дисбаланс, про який ішлося
вище, представити масив узагальнюючої, гене-
ралізованої інформації.
Зауважимо, що ця проблема не є новою у
світових енциклопедичних практиках. Ска-
жімо, у всесвітньовідомій енциклопедії «Бри-
танніка» схожу проблему було вирішено за
допомогою спеціальної структурної частини
«Мікропедія» (Micropaedia) — короткої енци-
клопедії для швидких довідок із посиланнями
на статті великої «Макропедії» (Macropaedia).
В українській енциклопедичній традиції по-
дібний розподіл, хоч і не зовсім вдало, свого
часу було реалізовано в «Енциклопедії укра-
їнознавства»: «Загальна частина» (Мюнхен;
Нью-Йорк, 1949) та «Словникова частина»
(1955—1995).
У проекті ЕІУ редколегія запланувала спеці-
альний том «Україна—Українці», в якому крім
52 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
частини традиційних словникових гасел на лі-
теру «У» (до 20 % обсягу), свідомо залишених
поза межами опублікованих десяти томів, пе-
редбачається подати узагальнюючий, генералі-
зований компендіум знань з історії України (до
80 % обсягу тому). Цей том уявляється нам як
серія статей високого рівня узагальнення сто-
совно всіх періодів, епох, а головне — зв’язків,
передумов і середовищ, у яких розгорталася
наша минувшина. У функціональному розу-
мінні за призначенням він нагадує том «Мі-
кропедія» у «Британніці», проте з суттєвим
коригуванням, оскільки «Британська енцикло-
педія» є загальною універсальною, а «Енцикло-
педія історії України» — соціогуманітарна, або
універсальна галузева, з відповідним рефреном
та іншими засадами репрезентації матеріалу.
Отже, у томі «Україна—Українці» плануємо
висвітлити низку провідних проблем і сюжетів
історії України з перспективи сучасного соціо-
гуманітарного знання. Передусім це — геогра-
фічне, природне середовище, тваринний і рос-
линний світи, кліматичні умови як підоснова
історії від найдавніших часів до сьогодення.
Поважне місце має посісти представлення іс-
торичної людини й уявлень про неї на теренах
минувшини України у світлі сучасних знань,
насамперед з фізичної, культурної й історич-
ної антропології. На окрему увагу заслуговує
репрезентація узагальнюючої інформації про
соціокультурні й етнокультурні середовища та
їх трансформації в історичному часі, тобто ци-
вілізаційні виміри вітчизняної історії.
Важливі блоки інформації, які передба-
чається подати у цьому томі, пов’язані з уза-
гальнюючими образами, уявленнями й харак-
теристиками всіх історичних епох і періодів
як низки цілісних просторово-хронологічних
сегментів минувшини. У світлі такого підходу
планується репрезентація періодизацій історії
України у зв’язку зі світовим та європейським
минулим, а також різноманітні концептуальні
представлення української історії: національні
й інонаціональні традиції та ін. Ще один інфор-
маційний сегмент тому «Україна—Українці»
буде сконцентровано на інтегральному пред-
ставленні соціальних, політичних, економіч-
них, господарських структур з різних епох
і періодів історії. Урешті, варто згадати про
представлення у цьому томі загальної палітри
«дисциплінарних світів» історичної науки з
їхніми відмінними культурними традиціями,
інтелектуальними стандартами, дискретністю,
таких як дисциплінарна і проблемна, фунда-
ментальна й актуальна структури історичної
науки, інтердисциплінарні практики, дифузія
дисциплінарності в контексті студіювання іс-
торії України тощо. Цей блок проблем з від-
повідними масивами інформації має посісти
чільне місце в «Енциклопедії історії України».
Очевидно, що том «Україна—Українці» потре-
буватиме й спеціального ілюстративного, кар-
тографічного та допоміжного супроводу, що
має забезпечити повноцінне представлення
узагальнюючої інформації.
Не лише 15-річний період реалізації енцикло-
педичного проекту, але й бурхливі події мину-
лого року переконали нас у неможливості його
завершення після видання останнього тому за
абеткою. Сучасна наукова інформація цирку-
лює з величезною швидкістю й інтенсивністю,
стало нарощуючи темпи зростання. Це потре-
бує постійного оновлення як наявної словнико-
вої бази Енциклопедії, так і її змістового напо-
внення, а також регулярного й систематичного
введення нових гасел. У світовій енциклопе-
дистиці вже давно склалася практика видання
періодичних додатків, серійних доповнень до
основного проекту, ілюстрованих (в останні
роки мультимедійних) щорічників, спеціальних
індексів тощо. Очевидно, що цю плідну й апро-
бовану часом практику опрацювання та видан-
ня додаткових томів варто застосувати.
Редакційна колегія схиляється до доціль-
ності систематичного планування підготовки
та видання по одному додатковому тому «Ен-
циклопедії історії України» з періодичністю у
2—3 роки. Словникова база таких додаткових
томів має містити: а) нові гасла, пов’язані з уве-
денням до наукового обігу відповідного факто-
графічного матеріалу; б) словникові статті, що
уточнюватимуть і коригуватимуть уже опу-
бліковані гасла; в) словникові статі концепту-
ального й термінологічного спрямування, які
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 53
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
відображатимуть новації, тенденції у царині
соціогуманітарного, історичного знання. Зага-
лом видання додаткових томів стане одним зі
шляхів перетворення ЕІУ на постійний акаде-
мічний проект у галузі української історичної
та соціогуманітарної енциклопедистики. Зро-
зуміло, ці трансформації мають здійснюватися
якщо не виключно у мережевому форматі, то
бодай паралельно з традиційним виданням у
паперовому вигляді.
Безумовно, найоптимальнішим шляхом
трансформації проекту «Енциклопедії історії
України» з тимчасового на постійно діючий є
повне й необмежене удоступнення тексту всіх
томів у Всесвітній мережі. У виборі цього шля-
ху редколегія також керується загальним до-
свідом. Наприклад, «Британніка» від 1994 р.
видається на оптичних дисках, а пізніше її
електронну версію було розміщено в Мережі 7.
У 1997 р. навіть припинився випуск паперово-
го варіанту (втім 2002 p., під тиском традиціо-
налістів, друк відновлено). Останній том папе-
рової версії «Британніки» побачив світ 2010 р.
У березні 2012 р. редакція енциклопедії оголо-
сила про остаточний перехід на мультимедій-
ний формат унаслідок жорсткої конкуренції
як із безкоштовною й загальнодоступною «Ві-
кіпедією», так і з іншими англомовними ен-
циклопедичними проектами («Енциклопедія
Кольєра», «Енциклопедія Американа», «Ен-
карта» та ін.).
З 2008 р. редколегія «Енциклопедії історії
України» працює у цьому напрямі. На веб-
порталі Інституту історії України у спеціаль-
ному розділі у форматі бази даних зі зручною
навігацією викладено повнотекстові версії
майже 70 % загального масиву опублікованих
словникових гасел (літери «А»—«О»); крім
того, всі десять томів видання удоступнено у
форматі PDF 8. Запроваджено рейтингову сис-
тему статей ЕІУ — ТОП-100 9, що дозволяє від-
стежувати в реальному часі найпопулярніші з
них за кількістю переглядів. Відзначимо, що
7 http://www.britannica.com/.
8 http://www.history.org.ua/?encyclop.
9 http://www.history.org.ua/?hit&termin_hit.
всі статті з рейтингу ТОП-100 мають щонай-
менше по кілька тисяч переглядів, що загалом
свідчить про досить високий інтерес читацької
аудиторії.
У вересні 2012 р. редколегія «Енциклопе-
дії історії України» відгукнулася на звернен-
ня ГО «Вікімедія Україна» й уклала угоду з
«Вікіпедією» про «агресивне поширення» в її
українському сегменті нашого продукту. Це —
так звана ліцензія Creative Commons для без-
коштовного некомерційного видання із зазна-
ченням авторства, на умовах ліцензії CC BY-
SA, що дозволить ширше представити проект
ЕІУ у віртуальному просторі 10.
На подальшу перспективу редколегія роз-
глядає електронну версію «Енциклопедії істо-
рії України» як постійний, систематично онов-
люваний ресурс на кшталт «Вікіпедії», але з
академічними й фахово-дисциплінарними ка-
нонами представлення історичного та соціогу-
манітарного знання. Важливу роль у збережен-
ні високого академічного рівня цього енцикло-
педичного проекту має відіграти систематичне
видання додаткових томів ЕІУ.
Проміжним етапом у створенні електронної
енциклопедії може стати підготовка її мульти-
медійної версії на оптичних дисках. Видання
таких версій стало доброю традицією світової
енциклопедистики впродовж останніх двох
десятиліть. Мультимедійна версія не лише до-
поможе в подальшому просуванні продукту в
інформаційному й віртуальному просторах, а й
дозволить забезпечити нагальні потреби істо-
риків та учених-гуманітаріїв у добу інформа-
ційних технологій і Всесвітньої мережі.
Слід зазначити, що як п’ятирічний період
підготовки (1997—2002), так і десятиліття без-
посереднього видання (2003—2013) «Енцик-
лопедії історії України» загалом пройшли в
надзвичайно сприятливому інформаційному
соціогуманітарному середовищі, адже пара-
лельно з ЕІУ успішно розгортався інший про-
ект — «Енциклопедія сучасної України» (ЕСУ),
що ним опікується спеціальна академічна уста-
10 http://wikimediaukraine.wordpress.com/2012/09/
19/eu/.
54 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
нова — Інститут енциклопедичних досліджень
НАН України. За твердженням видавців ЕСУ,
вона «…подає цілісний образ новітньої Украї-
ни в подіях, інституціях, установах, родах ді-
яльності, поняттях, персоналіях; охоплює всі
сфери життя в Україні, відображає сучасні
погляди на історичні події та постаті. Специ-
фіка ЕСУ полягає в тому, що в ній переважає
сучасний матеріал, особлива увага приділяєть-
ся явищам, процесам, поняттям, що характери-
зують добу державної незалежності України».
Теоретико-методологічний і практичний доро-
бок цього Інституту від 2009 р. узагальнюється
у серійному виданні «Енциклопедичний ві-
сник України» 11. За задумом редакційної коле-
гії, ЕСУ — це перша загальноукраїнська енци-
клопедія, що намагається правдиво, неуперед-
жено і всебічно подати цілісний багатогранний
образ України ХХ ст. 25-томне видання місти-
тиме не менш як 100 тис. статей. Упродовж
2001—2014 рр. побачили світ перші 13 томів
ЕСУ, тобто на сьогодні пройдено приблизно
половину шляху до завершення проекту. Слід
відзначити, що останнім часом ЕСУ набуває
переважно персоналійного спрямування, по-
даючи у поточних томах значний масив статей
про політичних, громадських, державних ді-
ячів, науковців, митців, акторів, спортсменів,
літераторів; причому не лише громадян Укра-
їни, а й українців, які мешкають за кордоном і
стали відомими в тій чи іншій сфері.
Фінальний етап підготовки й видання «Ен-
циклопедії історії України» збігся з новим
викликом, що постав перед вітчизняною со-
ціогуманітаристикою: у січні 2013 р. прези-
дентським указом було підтримано пропози-
цію Національної академії наук України щодо
створення впродовж 2013—2020 pp. універ-
сальної «Великої української енциклопедії»
(ВУЕ). Принципи створення ВУЕ значною
мірою спираються на Матеріали робочої гру-
пи з підготовки проекту Концепції створення
Української універсальної енциклопедії (2006) 12.
11 http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/visnuk.php.
12 Сайт Інституту енциклопедичних досліджень. —
http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/materialy
%20grupy.pdf.
Саме під такою первинною назвою — Укра-
їнська універсальна енциклопедія (30 томів,
100 тис. гасел) — фігурувала нинішня ВУЕ в
середовищі інтелектуалів у 1990-х — середині
2000-х років; саме такою бачив її ініціатор і ду-
ховний батько проекту академік Іван Дзюба —
як вершину «інтелектуальної спроможності
нації» 13. На сьогодні Державною науковою
установою «Енциклопедичне видавництво»
(наступник видавництва «Українська енци-
клопедія» ім. М.П. Бажана) вже опрацьовано
адміністративно-організаційні засади загаль-
нонаціонального проекту ВУЕ, концепцію, ме-
тодологію, методичний інструментарій включ-
но з робочою версією словника, функціонує
тематичний веб-портал 14.
Історичний, точніше — історико-еко но міч-
ний, історико-правовий, історико-демо гра фіч-
ний, історико-культурний, історико-літе ра тур-
ний, історико-етнографічний, а відтак — соціо-
гуманітарний сегмент зазначених енциклопе-
дичних проектів є визначальним, адже в
кінцевому підсумку абсолютна більшість гасел
як ЕСУ, так і ВУЕ має справу з людськими ци-
вілізаційними здобутками.
Потужне інформаційне тло для розгортан-
ня інтернет-версій суто історичних енцикло-
педичних ресурсів створюють суміжні новітні
мережеві енциклопедичні проекти 15. І тут ми
маємо прикру нагоду констатувати чи не най-
показовішу ознаку сучасної української енци-
клопедистики — майже повну відсутність у Ме-
режі поважних академічних енциклопедичних
13 Дзюба І. В Європі немає держав, які не мають уні-
версальних енциклопедій... Крім України // Україна
молода. — 2006. — http://umoloda.kiev.ua/regions/
0/303/0/29668/.
14 Велика українська енциклопедія. — http://gue.
microdb.com/.
15 Див. огляди цих ресурсів: Боряк Г.В., Папакін Г.В.
Відкриті енциклопедичні гуманітарні ресурси в Ін-
тернеті: Сучасний стан і проблеми функціонуван-
ня // Спеціальні історичні дисципліни. — Вип. 21:
Електронні інформаційні ресурси. — К., 2013. —
С. 73—89; Добко Т.В. Українська енциклопедія в
електронному середовищі // Українська енцикло-
педистика: матер. ІІІ міжнар. наук. конф. (22—23
жовтня 2013 р., Київ). — К., 2014. — С. 45—50.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 55
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
видань, якими пишається вітчизняна наука.
Як це не парадоксально, потужний довідковий
масив наукового знання, спродукований про-
відними науковими осередками, тобто фунда-
ментальні енциклопедичні видання з більшос-
ті гуманітарних наук, біографічні та тематичні
енциклопедичні словники, своїми творцями і
видавцями практично не представлені в Інтер-
неті. Так, донедавна ми не знаходили у Мере-
жі жодного з 13 виданих томів «Енциклопедії
сучасної України» 16, досі не існує мережевих
версій двох опублікованих томів «Енциклопе-
дії Української Діаспори» (ЕУД) або першого
тому «Енциклопедії Наукового товариства іме-
ні Шевченка» (2013). Не знайдемо ми також і
більшості з майже 20 регіональних (історико-
краєзнавчих) енциклопедій та енциклопедич-
них довідників останніх років.
Показово, що довгий час лише дві устано-
ви демонстрували на своїх сайтах власний
енциклопедичний продукт — Інститут історії
України НАН України («Енциклопедія історії
України») та Львівський національний універ-
ситет ім. І. Франка (перше за доби незалежнос-
ті енциклопедичне видання історичного про-
філю — 3-томний «Довідник з історії України»
(1993—1999; 2-ге видання 2001) 17. Обидва
довідники є досить зручними у користуван-
ні спеціальними електронними продуктами з
системою навігації, побудованою за абеткою
гасел. Як зазначено вище, лише нещодавно до
цих двох інституцій приєднався Інститут ен-
циклопедичних досліджень НАН України.
Усі інші енциклопедичні ресурси відкритого
доступу в Інтернеті сформовані здебільшого
завдяки приватним або громадським ініціа-
тивам. Так, значною популярністю користу-
ється 6-томна «Юридична енциклопедія»
16 Від початку 2015 р. Інститут енциклопедичних до-
сліджень НАН України після серйозної апробації
виставив у Мережі спеціальний ресурс — бета-
версію бази даних «Енциклопедія сучасної Украї-
ни» (див.: http://esu.com.ua).
17 Довідник з історії України у 3 т. Текстуально ресурс
є «клоном» 2-го видання: Довідник з історії Украї-
ни / за заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. — К.: Генеза,
2001, див. http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm.
(1998—2004), підготовлена і видана Інститу-
том держави і права ім. В.М. Корецького НАН
України. Це видання було оцифровано, і воно
доступне в Інтернеті у двох варіантах на спеці-
алізованих енциклопедичних сайтах (Лексика
та Циклоп) 18, що не мають жодного стосунку
до Інституту і взагалі до академічної науки.
Те саме можна сказати про електронну версію
3-томної «Економічної енциклопедії» (2000—
2002) — спільний проект Інституту економіки
НАН України та Академії народного господар-
ства у Тернополі 19.
Взагалі феномен відкритих енциклопедич-
них ресурсів Інтернету заслуговує на окреме
дослідження. Створення великого інформа-
ційного веб-ресурсу потребує відповідних фа-
хових навичок та певних матеріальних витрат
на розроблення навігаційних механізмів і під-
тримання продукту в інтернет-середовищі. Це
підштовхує певну частину розміщувачів енци-
клопедичних ресурсів на запровадження плат-
ні за користування ними 20, втім, переважна
більшість подібних довідково-інформаційних
ресурсів в українському сегменті Інтернету
функціонує безкоштовно. Парадоксально, але
серед українських мережевих енциклопедич-
них публікацій немає жодного комерційного ре-
сурсу, який би обмежував або принаймні адмі-
ністрував доступ до змісту довідників. Важко
віднайти прагматичні мотиви, з яких власники
і адміністратори веб-ресурсів виставляють у
вільний і безкоштовний доступ енциклопедич-
ні видання (виконуючи певний обсяг роботи
з підготовки електронної версії багатотомни-
ків), — адже більшість сайтів, про які йдеться,
позбавлені рекламних банерів, відтак їхні влас-
ники нічого, крім витрат, не мають від свого
безкорисливого «бізнесу» в Інтернеті. Очевид-
18 Юридична енциклопедія. — http://leksika.com.ua/
legal/; те саме — http://cyclop.com.ua/content/view/
330/43/.
19 Економічна енциклопедія. — http://cyclop.com.ua/
content/view/174/37/.
20 Наприклад, російський ресурс Рубрикон — река ин-
формации пропонує користувачам пакети платних
послуг (http://www.rubricon.com).
56 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
но, рушійною силою їхнього ентузіазму слід
визнати бажання поширювати Знання.
Наступна особливість, притаманна вітчиз-
няній інтернет-енциклопедистиці, — це по-
ява (замість майже відсутніх академічних
інформаційно-довідкових ресурсів) електрон-
них квазіенциклопедій, створюваних випадко-
вим колективом авторів без обмежень у досту-
пі, з вільним режимом створення і доповнення
статей. Як приклад можна назвати популярну
«Українську інтернет-енциклопедію». Автори
проекту представляють її як «україномовну
вільну бібліотеку, яка містить історичні до-
кументи, наукові статті, тексти підручників,
посібників та багато іншої цікавої та корисної
інформації» 21. По суті його можна розглядати
як універсальний незалежний електронний
ресурс переважно довідкового характеру. За
принципами організації роботи цю енцикло-
педію варто назвати своєрідним національним
мініатюрним клоном «Вікіпедії», оскільки там
є така сама можливість вносити правки до на-
явних статей або розміщувати власні. Автори
цього інформаційного ресурсу формулюють
свій принцип створення і редагування статей
так: якщо певну статтю не можна вважати якіс-
ною, вона містить недостовірні факти, чи про-
сто є бажання розмістити іншу статтю, можна
надіслати листа електронною поштою на їхню
адресу. Наявні статті Української інтернет-
енциклопедії постійно корегуються. Це яскра-
вий приклад колективної праці людей, які по-
требують сучасних знань.
Іншим серйозним викликом академічній ен-
циклопедичній гуманітаристиці, на який вона
досі не відреагувала адекватно, став усесвіт-
ній феномен «Вікіпедії» — сучасної відкритої
інтернет-енциклопедії. За обсягом відомостей
і тематикою «Вікіпедія» вважається найпов-
нішою енциклопедією в історії людства. Без-
умовно, лідерські позиції у сфері універсалі-
зації та максимального удоступнення знання,
в тому числі його соціогуманітарної складової,
задекларовані засади об’єктивності і неуперед-
21 Українська інтернет-енциклопедія. — http://www.
uapedia.com.ua/?page_id=2.
женості дозволили «Вікіпедії» стати не лише
потужним каналом трансформації наукового
знання у загальнодоступне, але й дієвим ін-
струментом формування суспільної свідомос-
ті. Не заглиблюючись у спеціальні досліджен-
ня, побіжно зазначимо лише, що саме унікальні
революційні можливості у сфері доступності
знання роблять «Вікіпедію» потенційно небез-
печною, адже за умов сучасних інформаційних
воєн цілком можливе використання її саме як
інформаційної зброї, що взагалі ставить під
сумнів питання належності українськомовної
«Вікіпедії» до числа національних інформа-
ційних продуктів. Кілька років тому відомий
публіцист Сергій Грабовський, посилаючись
на конкретні приклади, зробив досить різкий
висновок про те, що цю базу знань, створену
українцями не лише для себе, але й для всіх,
хтось прагне перетворити «на інструмент анти-
української боротьби, вживлюючи у тіло зміс-
товних статей відверту дезінформацію. Тож, ві-
таючи творців проекту з успіхом, — продовжує
С. Грабовський, — хочу привернути їхню увагу
до того, що цей успіх високо оцінили й вельми
професійні інтернетники в цивільному. Що ж,
на війні — як на війні» 22.
На завершення зазначимо, що загалом но-
вітня українська енциклопедистика (включно
з енциклопедичними словниками) нараховує
більш як 130 назв видань, з яких близько 30
побачили світ за радянської доби, а понад 100
позицій — після 1991 р. Більшість публікацій
доби незалежності (приблизно 60 назв) опри-
люднено в Мережі (див. Додаток), причому
не самими видавцями, а стараннями і коштом
сторонніх інституцій. Виняток становлять уні-
верситетські енциклопедичні публікації, роз-
міщені на сайтах відповідних університетів,
а також Інститут історії України та Інститут
енциклопедичних досліджень — поодинокі
академічні установи, що не лише продукують,
а й самі виставляють у Мережі свій енциклопе-
дичний продукт. Як видно з Додатку, абсолют-
22 Грабовський С. Українська Вікіпедія як анти ук раїн-
ський інструмент. — http://www.pravda.com.ua/
columns/2010/04/13/4932965/.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 57
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
на більшість наявних у Мережі енциклопедич-
них ресурсів має соціогуманітарний характер,
усі вони без винятку містять історичну (як
мінімум, персоналійну) складову. Так само усі
без винятку ресурси мають передусім освітній
характер і спрямування.
З 69 українських енциклопедичних публіка-
цій, розміщених у Мережі, трохи більше поло-
вини (35) є онлайновими «клонами» книжко-
вих видань у форматах PDF або DjVu; майже
стільки ж (34) є спеціальними мережевими ен-
циклопедичними проектами (порівн. розділи
1 і 2 Додатку). Цікаво, що ще два роки тому в
загальному масиві ресурсів значно переважали
саме «клони» книжкових видань.
Якими вбачаються нам перспективи роз-
витку наукової енциклопедистики у вітчиз-
няному інтернет-просторі? Передусім цілком
очевидно, що академічним установам варто
подбати про належну презентацію у Мережі
створюваних ними енциклопедичних видань.
Краще це зробити самим, аніж згодом побачи-
ти їх в Інтернеті на чужому сайті. При цьому
залучення сучасного технологічного інстру-
ментарію для створення спеціальних мереже-
вих енциклопедичних продуктів (спеціальних
інформаційних систем з пошуковими інстру-
ментами, гіперпосиланнями, мультимедійним
контентом тощо), які не були б цифровими
«клонами» традиційних енциклопедичних
видань, дозволить максимально використати
можливості Інтернету (а для поширення на-
укового Знання вони є справді безмежними).
Повертаючись до історичної енциклопе-
дистики, зазначимо, що 10-томна «Енцикло-
педії історії України» (2003—2013) вже посі-
ла поважне місце як у сучасній вітчизняній
історичній науці, так і в національній соціо-
гуманітаристиці. Утім, на часі нові виклики
й проблеми, пов’язані з просуванням цього
інтелектуального продукту на новітніх куль-
турних обширах. Інакше кажучи, повноцінна
реалізація всіх складових проекту ЕІУ до-
зволить нам упевнено почуватися у просторі
електронної енциклопедистики, а також пере-
творить «Енциклопедію історії України» на
дієвий і гнучкий канал інтеграції української
історичної науки зі світовою соціогуманіта-
ристикою.
Стаття надійшла 16.01.2015.
ДОДАТОК
УКРАЇНСЬКІ ЕЛЕКТРОННІ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ
ТА ЕНЦИКЛОПЕДИЧНІ ДОВІДНИКИ: МАТЕРІАЛИ ДО РЕЄСТРУ 23
1. Електронні версії друкованих видань, розміщені в Мережі
1.1. Астрономічний енциклопедичний словник (2003) http://www.franko.lviv.ua/publish/astro/
1.2. Большаков Л.Н. Оренбургская Шевченковская энциклопедия: Тюрьма. Солдатчина. Ссылка: Энцикл.
Одиннадцати лет, 1847—1858 (1997) http://kraeved.opck.org/biblioteka/enciklopedii/ose/a.php
1.3. Гірничий енциклопедичний словник (2001—2004) http://ruthenia.info/cgi-bin/r.pl?c_=txt
1.4. Довідник з історії України (1993—1999) http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm
1.5. Енциклопедичний словник-довідник з туризму (2006) http://leksika.com.ua/turizm/
1.6. Енциклопедія історії України. У 10 т. (2003—2013) http://history.org.ua/new.php?encyclop
1.7. Енциклопедія Львова: перелік гасел (А—М) http://litopys.lviv.ua/katalog/lviv_perelik.html
1.8. Енциклопедія НТШ (Попередній перелік гасел, 2007) http://www.ntsh.org/hasla
1.9. Енциклопедія трипільської цивілізації (2004)
http://www.history.org.ua/?litera&id=7720
23 До реєстру не включено значну кількість наявних на сьогодні онлайнових словників різних видів і жанрів
(відносно повний перелік цих ресурсів подає «Вікіпедія»: http://uk.wikipedia.org/wiki/Список_словників_
української_мови).
58 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
1.10. Енциклопедія українознавства (1954—1989)
http://horyzont.narod.ru/slownyk_4.htm (перелік гасел)
http://diasporiana.org.ua/?s=енциклопедія+українознавства (повнотекстова версія)
http://www.history.org.ua/?litera&id=8811 (повнотекстова версія)
1.11. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі (1985)
http://litopys.org.ua/djvu/slovnyk_litopys_nazv.htm
1.12. Європейський словник філософій (2011)
http://kassiopeya.com/scripts/ajax.php?task=look_inside&id=axvoksxmru64c
1.13. Звід пам’яток історії та культури України (1999—2011) http://www.history.org.ua/?litera&id=5681
1.14. Ілюстрована енциклопедія історії України (2004) http://history.org.ua/?litera&kat=3&id=6347
1.15. Історія міст і сіл Української РСР. У 26 т. (1967—1973) http://www.history.org.ua/?litera&id=8767,
http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=40232&sid=3984372022870996a38e90a4ac773a6b
1.16. Маґочій Павло Роберт, Поп Іван. Енциклопедія історії та культури карпатських русинів (2010)
http://lemko.org/pdf/Encyclopedia2010.pdf
1.17. Малий словник історії України (1997) http://www.history.org.ua/?litera&kat=3&id=7471
1.18. Мельничеко В. Шевченківська Москва (2009) http://kobzar.ua/item/show/3845
1.19. Міжнародний біографічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР.
Т. 1: Україна (2006) http://history.org.ua/new.php?litera&kat=3&id=5060
1.20. Музыкальный энциклопедический словарь (1990) http://www.music-dic.ru/
1.21. Острозька академія (2008) http://www.oa.edu.ua/ua/important/akademija_encyklopedija
1.22. Поп Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси (2001)
http://history.org.ua/new.php?litera&kat=3&id=7081
1.23. Прилуччина. Енциклопедичний довідник (2007)
http://chtyvo.org.ua/authors/Shkoropad_Dmytro/Pryluchchyna_Entsyklopedychnyi_dovidnyk/
1.24. Радянська енциклопедія історії України (1969—1972) http://history.org.ua/?litera&id=8318
1.25. Ротач П. Полтавська Шевченкіана. Спроба обласної (крайової) енциклопедії. У 2 кн. (2005—2009)
http://kobzar.ua/item/show/4213, http://kobzar.ua/item/show/4215
1.26. Словник античної міфології (1985) http://litopys.org.ua/slovmith/slovm.htm
1.27. Словник мови Шевченка. У 2 т. (1964) http://kobzar.ua/item/show/4645
1.28. Тернопільський енциклопедичний словник. У 4 т. (2004—2010) http://irbis.library.te.ua/cgi-bin/irbis64r_01/
cgiirbis_64.exe?S21CNR=10&S21STN=1&S21REF=5&C21COM=S&I21DBN=ELKKN&P21DBN=ELKKN&
S21ALL=%3C.%3EDP=$%3C.%3E&S21FMT=fullwebr&Z21ID=
1.29. Украинский народ в его прошлом и настоящем (1914—1916) http://elib.nplu.org/view.html?&id=531
1.30. Україна в міжнародних відносинах: Енциклопедичний словник-довідник (2009—2012)
http://www.history.org.ua/?litera&id=5083
1.31. Українська мова: Енциклопедія (2000) http://litopys.org.ua/ukrmova/um.htm
1.32. Українська радянська енциклопедія (1974—1985) http://leksika.com.ua/ure/
1.33. Українські історики: Біобібліографічний довідник (1998—2010)
http://www.history.org.ua/?litera&id=2438
1.34. Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ) (1999; 2001; 2003; 2006)
http://www.ukrop.com/ua/encyclopaedia/use, http://slovopedia.org.ua/29/53392-0.html24
1.35. Ukraine. A Concise Encyclopaedia (1963—1988)
https://www.questia.com/library/7743526/ukraine-a-concise-encyclopedia
2. Спеціальні мережеві ресурси (онлайнові бази даних)
2.1. Велика українська енциклопедія http://gue.microdb.com/
2.2. Вікіпедія — Вільна енциклопедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Головна_сторінка
2.3. Всесвітній словник української мови http://uk.worldwidedictionary.org
2.4. Дрогопедія (Дро-Е) — Перша електронна енциклопедія Дрогобича http://dro-e.blogspot.com/
24 Портал «Словопедія» містить цілу низку лінгвістичних словників, які тут не наводяться.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 59
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
2.5. Економічна енциклопедія http://cyclop.com.ua/content/view/174/37/,
http://enbv.narod.ru/text/Econom/encyclo/index.html
2.6. Енциклопедія життя і творчості Івана Франка http://www.i-franko.name 25
2.7. Енциклопедія життя і творчості Лесі Українки http://www.l-ukrainka.name
2.8. Енциклопедія життя і творчості Михайла Грушевського http://www.m-hrushevsky.name
2.9. Енциклопедія життя і творчості Тараса Шевченка http://www.t-shevchenko.name
2.10. Енциклопедія історії України У 10 т. (2003—2013) http://history.org.ua/new.php?encyclop
2.11. Енциклопедія Київського національного університету імені Тараса Шевченка http://eu.univ.kiev.ua/
2.12. Енциклопедія пам’яток http://www.encyclosights.com/
2.13. Енциклопедія політичної думки (2000)
http://slovopedia.org.ua/40/53392-0.html, http://hohlopedia.org.ua/entsyklopediya_politychnoji_dumky/
2.14. Енциклопедія українського козацтва http://web.znu.edu.ua/euk/
2.15. Енциклопедія сучасної України (бeтa-версія) (2014—2015) http://esu.com.ua/nauka.php
2.16. Енциклопедія української літератури http://www.proza.com.ua/enc/
2.17. Знання про Україну http://www.uknol.info
2.18. История университета в биографиях и портретах: Электронная энциклопедия (Таврійський національний
університет ім. В.І. Вернадського) http://www.abris.crimea.ua/index.php?v=4&tek=370&par=4
2.19. Кам’янець і Кам’янеччина: Матеріали для регіонального енциклопедичного словника
http://www.tovtry.km.ua/ua/history/book/kamjanechyna_a_ja.html
2.20. Квазіенциклопедія ОУН-УПА http://oun-upa.org.ua/encyclopaedia/
2.21. Николаевская область: Электронная историческая энциклопедия http://history.mk.ua/
2.22. Полтавіка. Полтавська енциклопедія у 12 т. Т. 12: Релігія і Церква. (2009)
http://history-poltava.org.ua/?page_id=167
2.23. Портал Шевченка http://kobzar.ua/page/90
2.24. Прадідівська слава (Українські пам’ятки) http://www.pslava.info
2.25. Словник української мови в 11 т. (1970—1980) http://sum.in.ua
2.26. Словники України онлайн (Український лінгвістичний портал) http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/
2.27. Українська інтернет-енциклопедія http://www.uapedia.com.ua/
2.28. Українці в Сполученому Королевстві: Інтернет-енциклопедія http://www.ukrainiansintheuk.info/
2.29. Фармацевтична енциклопедія (2005; 2010) http://www.pharmencyclopedia.com.ua
2.30. Хохлопедія (Українська Енциклопедія) http://hohlopedia.org.ua/
2.31. Шевченківська енциклопедія (окремі гасла) http://www.shevchcycl.kiev.ua/
2.32. Юридична енциклопедія (1998) http://cyclop.com.ua/content/view/330/43/
2.33. Internet Encyclopedia of Ukraine http://encyclopediaofukraine.com
2.34. WWW-Енциклопедія Києва http://wek.kiev.ua/uk/Головна_сторінка
3. Видання на електронних носіях
3.1. Київ: Історична енциклопедія: 2 диски. — K.: 3 Media, 2000.
3.2. Жарких Микола. Україна 13—18 ст.: Eнциклопедичний бібліографічний довідник. — К., 2007.
3.3. Жарких Микола. Україна 13—18 ст.: Eнциклопедичний бібліографічний довідник. Систематичний
покажчик. — К., 2007.
3.4. Храми Києва: Енциклопедія. — К.: 3 Media, 2001.
25 пп. 2.6—2.9, 2.16, 2.23 є дочірніми проектами ресурсу Миколи Жарких «Мислене древо: Наука. Освіта. Літера-
тура» http://www.myslenedrevo.com.ua.
60 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3
СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ
В.А. Смолий, Г.В. Боряк
Институт истории Украины НАН Украины
ул. Грушевского, 4, Киев, 01001, Украина
СОВРЕМЕННАЯ ИСТОРИЧЕСКАЯ ЭНЦИКЛОПЕДИСТИКА:
ДОСТИЖЕНИЯ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ
Освещены концептуальные основы, предпосылки и дальнейшее развитие уникального академического проекта —
отраслевого универсального справочника «Энциклопедия истории Украины». Рассмотрена эволюция и транс-
формация энциклопедических практик на рубеже XXI века. Проанализирован процесс перехода в формат
электронного мультимедийного энциклопедического ресурса и перспективы сетевых энциклопедических проек-
тов в Украине.
Ключевые слова: Энциклопедия истории Украины, социогуманитаристика, историческая энциклопедистика,
сетевые энциклопедические ресурсы.
V.A. Smolii, H.V. Boriak
Institute of History of Ukraine of National Academy of Sciences of Ukraine
4 Hrushevsky St., Kyiv, 01001, Ukraine
MODERN HISTORICAL ENCYCLOPEDISTICS:
ACHIEVEMENTS AND PERSPECTIVES OF DEVELOPMENT
The implementation of the unique academic project — a new sectoral universal reference book ‘The Encyclopedia of His-
tory of Ukraine’ is on time. The article highlights its conceptual principles, conditions and circumstances. The evolution
and transformation of encyclopedic practices from the end of 1990s to the beginning of 2000s are examined. The perspec-
tives of the project’s development are analyzed. In particular, preparation of the volume Ukraine — Ukrainians, addi-
tional volumes, and transition to the format of electronic multimedia encyclopedic source are reviewed. The meaning of
the latter in Ukrainian and global encyclopedistics is characterized. The features of the network encyclopedic projects in
Ukraine are researched.
Keywords: The Encyclopedia of History of Ukraine, encyclopedic cause, socio-humanities, historical encyclopedistics,
network encyclopedic resources.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-82205 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:34:52Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Смолій, В.А. Боряк, Г.В. 2015-05-26T16:09:09Z 2015-05-26T16:09:09Z 2015 Сучасна історична енциклопедистика: здобутки і перспективи розвитку / В.А. Смолій, Г.В. Боряк // Вісн. НАН України. — 2015. — № 3. — С. 44-60. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/82205 930.85 Висвітлено концептуальні засади, передумови і подальший розвиток унікального академічного проекту — галузевого універсального довідника «Енциклопедія історії України». Розглянуто еволюцію й трансформацію енциклопедичних практик на рубежі ХХІ ст. Проаналізовано процес переходу до формату електронного мультимедійного енциклопедичного ресурсу і перспективи мережевих енциклопедичних проектів в Україні. Освещены концептуальные основы, предпосылки и дальнейшее развитие уникального академического проекта — отраслевого универсального справочника «Энциклопедия истории Украины». Рассмотрена эволюция и трансформация энциклопедических практик на рубеже XXI века. Проанализирован процесс перехода в формат электронного мультимедийного энциклопедического ресурса и перспективы сетевых энциклопедических проектов в Украине. The implementation of the unique academic project — a new sectoral universal reference book ‘The Encyclopedia of History of Ukraine’ is on time. The article highlights its conceptual principles, conditions and circumstances. The evolution and transformation of encyclopedic practices from the end of 1990s to the beginning of 2000s are examined. The perspectives of the project’s development are analyzed. In particular, preparation of the volume Ukraine — Ukrainians, additional volumes, and transition to the format of electronic multimedia encyclopedic source are reviewed. The meaning of the latter in Ukrainian and global encyclopedistics is characterized. The features of the network encyclopedic projects in Ukraine are researched. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Статті та огляди Сучасна історична енциклопедистика: здобутки і перспективи розвитку Современная историческая энциклопедистика: достижения и перспективы развития Modern historical encyclopedistics: achievements and perspectives of development Article published earlier |
| spellingShingle | Сучасна історична енциклопедистика: здобутки і перспективи розвитку Смолій, В.А. Боряк, Г.В. Статті та огляди |
| title | Сучасна історична енциклопедистика: здобутки і перспективи розвитку |
| title_alt | Современная историческая энциклопедистика: достижения и перспективы развития Modern historical encyclopedistics: achievements and perspectives of development |
| title_full | Сучасна історична енциклопедистика: здобутки і перспективи розвитку |
| title_fullStr | Сучасна історична енциклопедистика: здобутки і перспективи розвитку |
| title_full_unstemmed | Сучасна історична енциклопедистика: здобутки і перспективи розвитку |
| title_short | Сучасна історична енциклопедистика: здобутки і перспективи розвитку |
| title_sort | сучасна історична енциклопедистика: здобутки і перспективи розвитку |
| topic | Статті та огляди |
| topic_facet | Статті та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/82205 |
| work_keys_str_mv | AT smolíiva sučasnaístoričnaenciklopedistikazdobutkiíperspektivirozvitku AT borâkgv sučasnaístoričnaenciklopedistikazdobutkiíperspektivirozvitku AT smolíiva sovremennaâistoričeskaâénciklopedistikadostiženiâiperspektivyrazvitiâ AT borâkgv sovremennaâistoričeskaâénciklopedistikadostiženiâiperspektivyrazvitiâ AT smolíiva modernhistoricalencyclopedisticsachievementsandperspectivesofdevelopment AT borâkgv modernhistoricalencyclopedisticsachievementsandperspectivesofdevelopment |