Фізико-хімічні аспекти отримання паливних дисперсних систем на основі природного вугілля та рідких органічних відходів

Розглянуто основні фізико-хімічні й технологічні аспекти отримання палива на основі природного вугілля та рідких органічних середовищ. Висвітлено особливості процесів структуроутворення в паливних дисперсних системах на основі вугілля залежно від гранулометричного складу, форми частинок та природи д...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Вісник НАН України
Дата:	2015
Автори:	Савіцький, Д.П., Макаров, А.С., Садовський, Д.Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2015
Теми:	Статті та огляди
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/82207
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Фізико-хімічні аспекти отримання паливних дисперсних систем на основі природного вугілля та рідких органічних відходів / Д.П. Савіцький, А.С. Макаров, Д.Ю. Садовський // Вісн. НАН України. — 2015. — № 3. — С. 61-72. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859588834257272832
author	Савіцький, Д.П. Макаров, А.С. Садовський, Д.Ю.
author_facet	Савіцький, Д.П. Макаров, А.С. Садовський, Д.Ю.
citation_txt	Фізико-хімічні аспекти отримання паливних дисперсних систем на основі природного вугілля та рідких органічних відходів / Д.П. Савіцький, А.С. Макаров, Д.Ю. Садовський // Вісн. НАН України. — 2015. — № 3. — С. 61-72. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Вісник НАН України
description	Розглянуто основні фізико-хімічні й технологічні аспекти отримання палива на основі природного вугілля та рідких органічних середовищ. Висвітлено особливості процесів структуроутворення в паливних дисперсних системах на основі вугілля залежно від гранулометричного складу, форми частинок та природи дисперсійного середовища. Запропоновано технологічну схему отримання паливних дисперсних систем на основі вугілля та рідких органічних відходів. Визначено технологічні характеристики паливних дисперсних систем, отриманих із застосуванням відходів спиртових, біодизельних та нафтопереробних підприємств. Рассмотрены основные физико-химические и технологические аспекты получения топлива на основе природного угля и жидких органических сред. Отображены особенности процессов структурообразования в топливных дисперсных системах на основе углей в зависимости от гранулометрического состава, формы частиц и природы дисперсионной среды. Предложена технологическая схема получения топливных дисперсных систем на основе угля и жидких органических отходов. Определены технологические характеристики топливных дисперсных систем, полученных с применением отходов спиртовых, биодизельных и нефтеперерабатывающих предприятий. In the present article we review the main physico-chemical and technological aspects of the production of fuels based on coal and liquid organic media. The features of structure formation in the fuel disperse systems based on coal depend on particle size distribution, particle shape, and nature of the dispersion medium. In this study we propose the process flowsheet for producing fuel disperse systems based on coal and liquid organic waste. The technological characteristics of fuel disperse systems obtained using waste of alcohol, biodiesel, and oil refineries have been determined.
first_indexed	2025-11-27T12:35:52Z
format	Article
fulltext	ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 61 САВІЦЬКИЙ Денис Павлович — кандидат хімічних наук, старший науковий співробітник Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України МАКАРОВ Анатолій Семенович — доктор технічних наук, старший науковий співробітник Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України САДОВСЬКИЙ Дмитро Юрійович — провідний інженер Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України ФІЗИКО-ХІМІЧНІ АСПЕКТИ ОТРИМАННЯ ПАЛИВНИХ ДИСПЕРСНИХ СИСТЕМ НА ОСНОВІ ПРИРОДНОГО ВУГІЛЛЯ ТА РІДКИХ ОРГАНІЧНИХ ВІДХОДІВ Розглянуто основні фізико-хімічні й технологічні аспекти отримання па- лива на основі природного вугілля та рідких органічних середовищ. Висвіт- лено особливості процесів структуроутворення в паливних дисперсних системах на основі вугілля залежно від гранулометричного складу, форми частинок та природи дисперсійного середовища. Запропоновано техноло- гічну схему отримання паливних дисперсних систем на основі вугілля та рідких органічних відходів. Визначено технологічні характеристики палив- них дисперсних систем, отриманих із застосуванням відходів спиртових, біодизельних та нафтопереробних підприємств. Ключові слова: вугілля, паливні дисперсні системи, рідкі органічні від- ходи, реологічні властивості. Вступ Сучасні світові концепції паливного використання вугілля спрямовані на розвиток технологій, які характеризуються зменшенням шкідливих викидів та підвищенням повноти зго- ряння органічної маси твердого палива. Найбільш екологічно безпечними, порівняно з пилоподібним спалюванням природ- ного вугілля, вважаються технології киплячого шару, газифі- кації з отриманням синтез-газу, а також технології паливних дисперсних систем (ПДС). Такі системи складаються з дис- персної фази, дисперсійного середовища і хімічних реагентів, які використовують для регулювання реологічних властивос- тей, стабільності та зниження рівня шкідливих викидів під час згоряння. Серед вуглевмісних ПДС найбільшого поширення набуло водовугільне паливо [1, 2], основними перевагами яко- го порівняно з вихідним вугіллям є нижчий рівень викидів у навколишнє середовище оксидів сірки, азоту, монооксиду вуглецю, ароматичних канцерогенів, сажі та пилу, а також ви- щий ступінь вигоряння вугілля. Однак більшість проведених УДК544.7:662.758 doi: 10.15407/visn2015.03.061 62 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ досліджень вказують на необхідність підви- щення теплотворної здатності такого виду палива. Цю проблему можна вирішити, вико- ристовуючи як дисперсійне середовище рідкі органічні відходи та стічні води промислових підприємств, зокрема нафтопереробних, по- лімерних, спиртових, целюлозно-паперових, хіміко-фармацевтичних, коксохімічних, біопа- ливних [3]. Проблема максимального наповнення рідких органічних середовищ вугільними частинками Оскільки основною енергетичною характерис- тикою палива є його теплотворна здатність, масова частка вугілля у складі ПДС має бути максимальною. Причому такі системи повинні бути стабільними в часі і мати певні реологічні властивості, що залежать від способу спалю- вання. В’язкість таких систем (ηef), визначена в ламінарному діапазоні швидкостей зсуву (γ = 9 с−1), як правило, становить 1—2 Па·с. Однак повна або часткова заміна водного дис- персійного середовища на органічне у процесі приготування ПДС на основі природного ву- гілля призводить до формування принципово відмінних між собою дисперсних структур, які визначають стабільність і реологічну по- ведінку ПДС. Згідно з сучасними уявлення- ми, реологію дисперсних систем розглядають як результат контактних взаємодій частинок дисперсної фази між собою та з дисперсійним середовищем. Відповідно відсоток наповнен- ня ПДС вугільними частинками залежатиме від фізико-хімічних властивостей вугілля та рідких органічних середовищ, а також від кон- тактних взаємодій між частинками вугілля на межі поділу фаз. Відомо, що вугілля є полікомпонентною гір- ською породою, що складається з неоднорідної органічної маси, мінеральних включень різно- го складу та вологи. Усі компоненти, перебува- ючи у тісній взаємодії, утворюють дисперсну систему, яка і визначає фізико-хімічні й техно- логічні властивості вугілля [4]. Модель хіміч- ної структури органічної маси вугілля містить такі фрагменти: ароматичні конденсовані кіль- ця, циклоалканові фрагменти, функціональні групи (—OH, —COOH, —NH2, —SH), алкільні замісники (С1—Сn), а також зв’язки типу «міс- ток», які зв’язують різні фрагменти між собою (—(СН2)m—, —О—, —О—СН2—, —NH—, —S—). З підвищенням стадії метаморфізму співвід- ношення структурних фрагментів змінюється, зокрема, збільшується кількість конденсова- них кілець і зменшується число функціональ- них груп, зв’язків типу «місток», алкільних радикалів, циклоалканових фрагментів. Се- ред гетероатомів (N, O, S) в органічній масі низько- і середньометаморфізованого вугілля переважає кисень. При переході від бурого ву- гілля до антрациту зменшується вміст кисню і підвищується вміст вуглецю. Відповідно, зі зростанням стадії метаморфізму відбувається підвищення теплотворної здатності вугілля. Неорганічна складова вугілля представлена в основному глинистими мінералами (силіката- ми та алюмосилікатами), діоксидом кремнію, карбонатами Ca, Mg, Fe, сульфідами. Суттєву роль у невалентному зв’язуванні окремих ком- понентів вугілля відіграють взаємодії за участю органомінеральних структур. На стадії бурого вугілля значна частина кислотних груп пере- буває у зв’язаному стані у вигляді карбокси- латних комплексів лужних і лужноземельних металів: AR—(C=O)—O—Ca—O(C=O)—AR; AR—(C=O)—O—Ca—O—(CH2)n—AR, а також Al, Si, Fe, Ni, Ti. Отже, можна стверджувати, що поверхня природного вугілля є «мозаїч- ною», тобто на ній присутні як гідрофільні, так і гідрофобні ділянки. Гідрофільність вугілля зумовлена переважно наявністю функціональ- них груп, які беруть участь у формуванні вод- невих зв’язків. Гідрофільні групи трапляються на поверхні як органічних, так і неорганічних фрагментів структури вугілля. Рідкі органічні відходи також значно різ- няться не лише за складом, а й за в’язкістю, густиною, природою міжмолекулярних зв’яз- ків. Безумовно, при наповненні таких середо- вищ тонкодисперсними частинками вугілля виникає проблема їх рівномірного розподі- лу в об’ємі дисперсної системи. Якщо у воді ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 63 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ (рис. 1а) і спиртах (рис. 1б) взаємодія між час- тинками вугілля і дисперсійним середовищем реалізується завдяки водневим зв’язкам, то в середовищах, що містять вуглеводневі й аро- матичні сполуки, відбуваються гідрофобні вза- ємодії (рис. 1 в, г). Наприклад, приготування ПДС на основі природного вугілля і сивушних масел ускладнюється проблемою стабільності, оскільки менші значення густини сивушних масел (ρ = 0,7—0,85 г/см3) порівняно з водою зумовлюють швидшу седиментацію частинок вугілля. Високі значення в’язкості нафтових шламів (до 20 Па·с і більше) призводять до зниження концентрації вугільних частинок у дисперсійному середовищі внаслідок процесів агрегації. Отже, дослідження з отримання ПДС на основі природного вугілля та рідких орга- нічних середовищ потрібно розвивати у двох напрямах: 1) вивчення закономірностей мак- симального наповнення рідких органічних се- редовищ вугільними частинками на прикладі модельних систем з урахуванням впливу фі зи- ко-хімічних факторів на такі системи; 2) одер- жання реальних ПДС з чітким розподілом їх технологічних властивостей і сфер застосуван- ня залежно від складу рідких органічних від- ходів певного підприємства. Реологічні властивості висококонцентрованих паливних дисперсних систем на основі природного вугілля Оскільки більшість технологічних процесів отримання ПДС на основі вугілля залежать від їх реологічних властивостей, доцільно розгля- нути основні аспекти регулювання цих власти- востей. Слід зазначити, що такі ПДС належать до висококонцентрованих. Якщо в розбав- лених дисперсних системах концентраційна однорідність розподілу частинок дисперсної фази встановлюється мимовільно, внаслідок теплового броунівського руху, то у висококон- центрованих дисперсних системах наявна міц- на фіксація в просторовій структурній сітці [5]. З підвищенням концентрації та дисперсності твердої фази відбувається зміцнення просто- рової сітки, а можливість руйнування зв’язків між частинками дисперсної фази, розмір яких перевищує 10−6—10−7 м, завдяки броунівсько- му руху виключається. Якщо підсумувати приріст поверхневої енергії Гіббса для дисперсної системи в резуль- таті розриву всіх контактів між частинками дисперсної фази, отримаємо: U SΔ = σΔ χ , (1) де ΔU — енергія Гіббса, σ — поверхневий натяг, ΔS — площа елементарного контакту, χ — число контактів між частинками дисперсної фази в одиниці об’єму дисперсної системи. Величину χ можна розрахувати за глобулярною моделлю пористої структури [6], яка припускає пропо- рційність міцності структури добутку числа контактів між частинками на міцність кожно- го контакту. Відповідно рівняння (1) набуває Рис. 1. Схема взаємодії органічної складової ву- гілля з молекулами води (а), етанолу (б), етану (в), бензолу (г) 64 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ вигляду: 3 2 2 3 2 z U S d ϕ⎛ ⎞Δ = σΔ ⎜ ⎟⎝ ⎠π , (2) де z — координаційне число, що характеризує число контактів частинки із сусідніми частин- ками, φ — об’ємна концентрація дисперсної фази, d — діаметр частинок. Як випливає з рівняння (2), величина ΔU пропорційна поверхневому натягу на міжфаз- ній межі σ та площі елементарного контакту ΔS і обернено пропорційна кубу характерного розміру частинки. Оскільки концентрацію φ і дисперсність S частинок зазвичай задають, а z і ΔS визначають, то основним фактором, який можна змінювати для керування величиною ΔU, є міжфазний поверхневий натяг σ. У висококонцентрованих дисперсних сис- темах, за умови фіксації частинок у положенні ближньої потенціальної ями, енергія теплово- го руху виявляється недостатньою для подо- лання енергетичного бар’єра. Якщо при цьому дисперсні системи містять частинки розміром d ≥ 10—6 м, які не можуть брати участь у тепло- вому русі, то внесок енергії броунівського руху стає нескінченно малим порівняно з внеском енергії, яку надає частинці зовнішній механіч- ний вплив. Тоді визначальним фактором руй- нування структури стає поєднання сумарного значення кінетичної енергії частинок та енергії сил відштовхування. Зменшити сили та енергії взаємодії між частинками можна механічним впливом та зміною властивостей міжфазної межі дисперсна фаза — дисперсійне середови- ще. Основними методами впливу на власти- вості дисперсної фази, дисперсійного середо- вища і відповідно межі поділу фаз є фізичні (застосування електричних і магнітних полів, ультразвуку, НВЧ-випромінювання, зміни температури й тиску) та хімічні методи (ви- користання хімічних реагентів, таких як ПАР, полімери, електроліти). Отже, агрегативна й седиментаційна стій- кість розбавлених колоїдно-дисперсних систем залежить від співвідношення: інтенсивність взаємодії частинок дисперсної фази — участь частинок у броунівському русі. У висококон- центрованих дисперсних системах за наявнос- ті твердої фази разом із зазначеними фактора- ми переважного значення набуває конкуренція між зчепленням частинок та інтенсивністю зо- внішнього механічного впливу. Звідси випли- ває, що керування реологічними властивостя- ми та процесами структуроутворення в таких системах має передбачати поєднання механіч- ного впливу і значного послаблення міцності зчеплення в контактах між частинками за до- помогою введення в систему речовин різної хімічної природи. Дослідження реологічних властивостей дисперсних систем ґрунтується на вимірю- ванні механічних сил. За виміряними значен- нями напруги і швидкості зсуву визначають в’язкість. Кількісний опис реологічних влас- тивостей структурованих дисперсних систем значною мірою оснований на використанні ідеальних механічних моделей в’язкого, пруж- ного і пластичного тіл, а також на їх поєднан- ні. Відомо багато концепцій і математичних моделей, що описують реологічні властивості дисперсних систем [7—9]. Однак відповідність цих моделей реальним системам досить умов- на. Реологічні моделі, як відомо, є емпірични- ми й напівемпіричними наближеннями, що описують криві текучості в певному інтервалі швидкостей зсуву [10]. Вважається, що такі параметри, як міцність і число контактів, змі- нюються залежно від фізико-хімічних власти- востей дисперсійного середовища та поверхні частинок дисперсної фази, дії ПАР, швидкості зсуву в момент вимірювання та інших факто- рів. Однак здебільшого міцність контактів та їх координаційне число визначають методом роз- рахунку, використовуючи виміряні значення початкової напруги зсуву, хоча логічно було б будувати моделі на основі реально виміряних сил взаємодії між частинками. Теоретична модель в’язкості розбавлених суспензій частинок, які не взаємодіють між со- бою, була запропонована А. Ейнштейном. Ана- ліз та розроблення теоретичних уявлень про реологію суспензій належать М. Рейнеру [11]. Теоретичні моделі текучості суспензій з по- зицій фізико-хімічної механіки обґрунтували ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 65 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ П.О. Ребіндер [12], Н.Б. Ур’єв [5], М.М. Кру- глицький [13], теорію фазової текучості сус- пензій — Г.С. Ходаков [14]. Не вдаючись у детальні характеристики цих теорій, з’ясуємо, як змінюватиметься в’язкість ПДС залежно від концентрації вугілля та влас- тивостей дисперсійного середовища. У теорії в’язкості розбавлених суспензій Ейнштейн розглядав частинки як включення в диспер- сійне середовище, а в’язкість суспензій — як наслідок внесених ними збурень. Він виходив з гідродинамічних рівнянь для систем макро- скопічних твердих сферичних частинок, які при зсуві набувають додаткового обертово- го руху. Розсіювання енергії, що виникає при цьому, є причиною зростання в’язкості. Рів- няння Ейнштейна для неструктурованих роз- бавлених суспензій у загальному вигляді, при 0,04 ≤ φ ≤ 0,3, для сферичних частинок можна записати так: 0(1 2,5 )η = η + ϕ , (3) де η — в’язкість дисперсної системи, η0 — в’яз- кість дисперсійного середовища, φ — об’єм на частка дисперсної фази, 2,5 — коефіцієнт для сферичних частинок (3 — для частинок кубіч- ної форми, 5 — для частинок у вигляді луски, 5,9 — для еліпсоїдних частинок). При виведен- ні цього рівняння передбачалося, що система не стискається, частинки не взаємодіють між собою, між частинками та рідиною немає ков- зання і турбулентності. Численні експеримен- тальні перевірки рівняння Ейнштейна в осно- вному підтвердили його справедливість. При підвищенні в суспензії концентрації частинок сферичної форми, які не взаємоді- ють між собою до φ ≤ 0,35, на основі теорії Ей- нштейна виведено степеневе рівняння Ванда: ( ) 2 3 0 1 2,5 1 ...A B Cη = η − ϕ = + ϕ + ϕ + ϕ + . (4) Коефіцієнти у рівнянні (4) можуть змінюва- тися: А = 2,5, B = 6,2—7,35, С = 15,6—16,2 [15]. Для розрахунку в’язкості концентрованих суспензій Г.С. Ходаков запропонував ряд рів- нянь, виведених на основі теорії фазової теку- чості, яка стверджує, що суспензії та емульсії в реологічних моделях слід розглядати як дво- фазні, в яких дисперсійне середовище фактич- но визначає їх в’язкість [14]. Згідно з цією те- орією, в’язкість дисперсних систем при φ ≤ 0,1 (k = 1, Δ = 0) розраховують за рівнянням: 1,5 1 0 0 0 (1 1,5(1 ) 1 )−η ⎡ ⎤= − − ϕ + ϕ⎣ ⎦η , (5) де k — коефіцієнт звивистості прошарків дис- персійного середовища (коефіцієнт Козені), φ0 — фактичний об’ємний вміст твердої фази, Δ — відносний об’єм дисперсійного середови- ща між агрегатами частинок. Слід зазначити, що ПДС на основі вугілля можуть бути не лише суспензіями, а й висо- конаповненими емульсіями, і, відповідно, ма- тематичні моделі реологічної поведінки таких систем можуть різнитися. Для емульсій, напо- внених твердими частинками (за концентрацій φ0 ≈ 0,3), можна застосовувати рівняння Муні: 0 0 0 max ln (1 ) kϕη = η − ϕ ϕ . (6) Також широко використовують рівняння Кан диріна—Кулезньова [16]: 0 max 0 1 ( )nk η = η ϕ − ϕ , (7) де φmax — максимально можлива об’ємна част- ка наповнювача за щільної упаковки частинок, n — показник, що залежить від форми частинок. Вплив природи дисперсійного середовища на в’язкість суспензій вугілля демонструють дані таблиці. Проведені розрахунки наочно показують, що в рідких органічних середовищах в’язкість суспензій вугілля (за однакових φ) значно вища, ніж у воді. Як відомо, за щільної гексаго- нальної упаковки частинок ступінь об’ємного заповнення становить 74 %. Однак можливість застосування таких суспензій ускладнюється високими значеннями в’язкості та схильністю до дилатансії. Крім того, на практиці, особливо при сухому подрібненні, частинки вугілля на- бувають форми, відмінної від сферичної. Якщо в технології водовугільного палива опти- мальним вважається бімодальний грануломе- тричний склад, то при наповненні органічних середовищ вугільними частинками питання впливу гранулометричного складу на в’язкість 66 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ системи залишається відкритим. Варто також зазначити, що для висококонцентрованих дис- персних систем, які містять частинки розміром кілька десятків мікрометрів, визначення опти- мального гранулометричного складу тільки геометричним методом є принципово помил- ковим. У таких системах щільному упакуван- ню частинок перешкоджає процес структуро- утворення, схильність до якого різко зростає зі зменшенням їхнього розміру. У грубодисперс- них системах полідисперсність підвищує щіль- ність упаковки частинок, тоді як у системах, що містять великі (d ≥ 100—250 мкм) і дрібні частинки (d ≤ 10—20 мкм), наявність останньої фракції перешкоджає досягненню високих значень φ. Якщо поверхню великої частинки в першому наближенні прийняти за плоску, тоді за наявності частинок d ≤ 10—20 мкм може відбуватися взаємодія не двох сфер, а сфери з площиною. Згідно з теорією молекулярних взаємодій конденсованих фаз, сила зчеплення частинок сферичної форми як мінімум удвічі менша, ніж при зчепленні сферичної частинки В’язкість розбавлених суспензій залежно від вмісту твердої фази Рідина Концен- трація φ В’язкість η, мПа·с, обчислена за формулою (3) (4) (5) Вода η = 1,002 мПа·с ρ = 0,998 г/см3 0,01 1,027 1,027 1,027 0,05 1,127 1,145 1,138 0,1 1,253 1,336 1,298 0,15 1,377 1,603 1,487 0,20 1,503 2,0 1,525 Гліцерин η = 1499 мПа·с ρ = 1,263 г/см3 0,01 1536 1537 1537 0,05 1686 1713 1702 0,1 1874 1999 1941 0,15 2061 2398 2225 0,20 2249 2998 2561 Нафта η = 25 мПа·с ρ = 0,82 г/см3 0,01 25,63 25,6 25,6 0,05 28,13 28,57 27,7 0,1 31,25 33,3 30,7 0,15 34,38 40 37,1 0,20 37,5 50 42,7 і площини. Цим пояснюється налипання дріб- ної фракції на поверхні великих частинок. У технологічних процесах ПДС зазнають різних механічних впливів: змішування, го- могенізації, перекачування, розпилення. При цьому інтенсивність механічного впливу ви- значає реологічні властивості системи. Напри- клад, швидкість зсуву під час роботи насосів для транспортування водовугільних суспензій у момент введення їх у дію становить 500— 600 с−1. У процесі проходження суспензій че- рез форсунки швидкість зсуву досягає 5000— 7000 с−1 [5]. Для отримання повної інформації про реологічні властивості дисперсних систем в умовах широкого діапазону навантажень за- стосовують метод ротаційної віскозиметрії [8, 9], який дозволяє побудувати повні реологічні криві залежності напруги зсуву та ефективної в’язкості від швидкості зсуву. Для більшості ПДС на основі природного вугілля характерні різні види текучості (рис. 2). Крім того, в них можуть спостерігатися явища тиксотропії та реопексії, пов’язані з процесами руйнування й відновлення контак- тів між частинками дисперсної фази. Явище тиксотропії можна визначити як зменшення в’язкості системи в часі при навантаженні та поступове зростання в’язкості після зняття навантаження. На рис. 3 відображено тиксо- тропну поведінку ПДС. Криву 1 отримано при поступовому підвищенні навантаження (пря- мий хід), криві 2 і 3 — при зниженні наванта- ження (зворотний хід). Відстань між двома кривими по осі напруг або площа петлі гісте- резису характеризує ступінь тиксотропнос- ті. Чим повільніше відновлюється структура після зняття навантаження, тим сильніше ви- ражене явище тиксотропії. Порівнюючи петлі гістерезису, утворені кривими 1, 2 і кривими 1, 3, можна стверджувати, що в першому ви- падку система слабо тиксотропна, у другому — сильно тиксотропна. Явище тиксотропії віді- грає важливу роль у технології ПДС на основі вугілля [17]. При зберіганні в цистернах або транспортуванні трубопроводами суспензії не повинні загущуватися, оскільки запуск насо- сів після зупинки потоку пульпи може спри- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 67 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ чинити утворення пробок. Таким вимогам відповідають слабо тиксотропні системи, які швидко відновлюють свою структуру. Сильно тиксотропні системи характеризуються досить повільним відновленням структури, що може призвести до втрати ними стабільності. Різке ж підвищення напруги зсуву порівняно з ви- хідною системою, тобто прояв реопексії, також не бажаний, оскільки супроводжується підви- щенням гідростатичного тиску в замкнутому об’ємі трубопроводу. Процес текучості структурованих дисперс- них систем з урахуванням явища тиксотропії описано П.О. Ребіндером [12]: min max min( ) ( )η σ = η + α η − η , (8) де ηmin — найменша в’язкість гранично зруй- нованої структури, ηmax — найбільша в’язкість практично незруйнованої структури, α — сту- пінь тиксотропного відновлення структури в потоці, який залежить від швидкості деформа- ції або напруги зсуву. Залежність напруги зсуву від концентрації дисперсної фази суспензій характеризується двома критичними концентраціями: початко- вою (φ0), яка відповідає початку структуроут- ворення, та критичною (φсr), за якої спостеріга- ється різке зростання граничної напруги зсуву (рис. 3). У технології ПДС інтерес становить область φ < φсr. Загалом в основі процесів структуроутво- рення дисперсних систем лежить взаємодія між частинками дисперсної фази через про- шарки дисперсійного середовища, яка реалізу- ється силами молекулярного притягання (сили Ван-дер-Ваальса) та силами електростатично- Рис. 2. Криві текучості (а) і в’язкості (б) ПДС на осно- ві вугілля: 1 — дилатантна, 2 — ньютонівська, 3 — псев- допластична, 4 — бінгамівська (в’язкопластична), 5 — псевдопластичне тверде тіло Рис. 3. Тиксотропія ПДС на основі вугілля Рис. 4. Залежність граничної напруги зсуву від концентрації дисперсної фази 68 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ го відштовхування. Визначальний вплив на ван-дер-ваальсові взаємодії має поверхневий натяг твердих тіл та поверхневий (міжфазний) натяг на межі поділу фаз тверде тіло — рідина. Виходячи з термодинамічних міркувань, у разі рівності поверхневого натягу твердого тіла і рідкого дисперсійного середовища сили при- тягання між частинками прямують до нуля. З метою зниження в’язкості та підвищення концентрації частинок вугілля у ПДС доцільно застосовувати метод регулювання реологічних властивостей дисперсних систем за допомогою хімічних реагентів. Використання хімічних реагентів, особливо з дифільною структурою, дозволяє модифікувати поверхню вугілля в потрібному напрямі і відповідно регулювати властивості межі поділу фаз. При виборі хіміч- них реагентів для отримання стабільних і те- кучих ПДС на основі вугілля потрібно врахо- вувати ефективність їх впливу на три основні процеси: змочування, диспергування, стабілі- зацію. Для того щоб запобігти агрегації части- нок вугілля на гідрофобних ділянках у водно- му середовищі, необхідно використовувати ре- агенти, які, адсорбуючись на поверхні вугілля, збільшують спорідненість міжфазного шару до водного середовища. У разі застосування орга- нічних середовищ потрібно запобігти взаємо- дії частинок вугілля на гідрофільних ділянках поверхні, для чого бажано використовувати реагенти, які підвищують спорідненість між- фазного шару до органічного середовища. Огляд хімічних реагентів для приготування водовугільного палива наведено в роботах [18, 19]. Питання вибору хімічних реагентів для приготування ПДС із застосуванням рідких органічних середовищ є маловивченим. Отже, можна стверджувати, що отриман- ня ПДС на основі природного вугілля з мак- симальною концентрацією дисперсної фази і необхідними реологічними властивостями можливе завдяки вибору оптимального гра- нулометричного складу частинок вугілля, зменшенню вмісту частинок анізометричної форми, а також керуванню фізико-хімічними властивостями дисперсної фази та дисперсій- ного середовища. Технологія приготування паливних дисперсних систем на основі природного вугілля та рідких органічних середовищ Технологія приготування ПДС на основі ву- гілля складається з трьох основних стадій: а) подрібнення рядового вугілля до частинок розміром 10—20 мм, б) диспергування (пере- мелювання) вугілля до необхідного грануло- метричного складу, в) гомогенізація. Розгля- даючи кожну стадію, слід зазначити, що вибір принципової схеми отримання ПДС залежа- тиме від структурно-механічних властивостей марки вугілля, а також природи дисперсійного середовища. Для подрібнення вугілля на першій стадії використовують стандартні дробарки: молот- кові, валкові, щокові. Для диспергування, яке супроводжується процесами механохімічної активації за наявності хімічних реагентів, — кульові, стрижневі, вібраційні, колоїдні млини, дезінтегратори, кавітатори. При помелі можна використовувати як сухе вугілля, так і з добав- ками дисперсійного середовища та хімічних ре- агентів — «мокрий» помел, який є вигіднішим з погляду енергозатрат і реологічних характе- ристик отримуваних систем згідно з ефектом Ребіндера. Стадія гомогенізації слугує для змі- шування мікрочастинок вугілля з дисперсій- ним середовищем та хімічними реагентами або для перемішування вже готових систем. На цій стадії застосовують лопатеві перемішувачі, пе- ристальтичні насоси, насоси-гомогенізатори з регуляторами тиску й температури. Для отримання водовугільних суспензій найчастіше застосовують технологію дво- стадійного «мокрого» помелу, коли в одно- му млині здійснюють грубодисперсний, а в іншому — високодисперсний помел вугілля [20]. Цю технологію було масштабно дослі- джено на дослідно-промисловому комплек- сі Бєлово—Новосибірськ у 1989 р. Довжина трубопроводу становила 262 км, розрахун- кова потужність — до 4 млн т вугілля на рік. Водовугільне паливо (ВВП) мало бімодаль- ний гранулометричний склад (d < 63 мкм — 30—35 %, d = 160—250 мкм — 65—70 %). Хоча ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 69 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ технологія двостадійного помелу вирізняється високою надійністю і простотою регулюван- ня гранулометричного складу, вона є затрат- ною — на отримання тонкої фракції витрача- ється 150 кВт·год/т вугілля, грубої фракції — 20 кВт·год/т. Основна причина значних витрат електроенергії — низький ККД кульових мли- нів (<20 %). Іншим недоліком цієї технології є механічна та корозійна зношуваність мололь- них тіл (400—1000 г/т продукції). Економічніші, але зі складнішими механіз- мами і системами управління, одностадійні схеми приготування ВВП було апробовано в НВО «Гидротрубопровод». Відомі також тех- нології приготування ВВП у сепараційних по- мольних агрегатах із затратами електроенергії 24 кВт·год/т вугілля. Практика використання вібромлинів для приготування ВВП свідчить, що для досягнення проектних значень грану- лометричного складу на виході має бути вста- новлено класифікатор для розділення продук- тів, доцільно також додатково використовува- ти гомогенізатори. Енергозатрати на мокрий помел у вібромлинах становлять не менш як 55 кВт·год/т без врахування рециркуляції продукту. Детальний огляд світових технологій приготування ВВП наведено в роботах [21, 22]. Поряд із традиційними технологіями отри- мання ВВП ведуться роботи зі зниження енер- гозатрат на помел. Так, у Новосибірському державному технічному університеті розро- блено спосіб виробництва штучного компо- зиційного ВВП за кавітаційною технологією оброблення вугілля, яка характеризується низькими питомими енергозатратами (до 30 кВт·год/т) та низьким показником вино- су металу з робочих органів кавітатора. У ро- сійському ТОВ «Амальтеа-Сервис» створено оригінальну технологію приготування ВВП на основі гідроударної установки «мокрого» помелу з відкритим циклом приготування за один прохід. Енергозатрати при цьому станов- лять 8—10 кВт·год/т, а рециркуляція продукту не потрібна. Технології приготування ПДС на основі ву- гілля та рідких органічних відходів перебува- ють на стадії розроблення. Якщо дисперсійним середовищем є рідини, ці технології принципо- во не відрізняються від технологій отримання ВВП, однак у разі застосування високов’язких органічних середовищ потрібні інші підходи. Співробітники Інституту колоїдної хімії та хі- мії води ім. А.В. Думанського НАН України за- пропонували технологічну схему приготуван- ня ПДС на основі вугілля та рідких органічних відходів (рис. 5). Зрозуміло, що схему можна доповнювати технічними операціями та відпо- відним обладнанням. Загалом можна виділити два підходи до приготування ПДС на основі вугілля та рідких органічних середовищ. Перший спосіб ґрун- тується на приготуванні ВВП з подальшим додаванням органічних відходів, хімічних ре- агентів та необхідної кількості тонкомеленого вугілля. Другий спосіб полягає в отриманні тонкомеленого вугілля та безпосередньому змішуванні з органічними відходами й хіміч- ними реагентами в потужних кавітаторах або колоїдних млинах. Оскільки ПДС можуть бути не лише суспензіями, а й емульсіями, тех- нологія їх приготування має передбачати за- стосування емульгаторів. У разі використання як дисперсійного середовища високов’язких нафтопродуктів процес може ускладнювати- ся проблемою агрегації частинок вугілля. Для Рис. 5. Принципова технологічна схема приготування ПДС на основі вугілля та рідких органічних відходів: 1 — бункер вихідного вугілля, 2 — дробарка, 3, 4 — бун- кери подрібненого вугілля, 5, 6 — дозатори, 7 — млин тонкого помелу, 8 — зумпф, 9, 14 — насоси, 10 — млин надтонкого помелу, 11 — колоїдний млин, 12 — цистер- на для органічних рідин, 13 — гомогенізатор 70 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ однорідного їх розподілу в емульсії потрібні високооборотні механізми, які забезпечили б максимальний контакт поверхні частинок із середовищем. Фізико-хімічні характеристики паливних дисперсних систем на основі природного вугілля та рідких органічних відходів Перші фундаментальні дослідження паливних суспензій та емульсій з добавками води пока- зали, що водяна пара в зоні горіння виконує каталітичну функцію [23, 24]. До основних технологічних властивос- тей ПДС належать реологічні, теплотворні та екологічні. ПДС на основі вугілля, рідких органічних середовищ і води можуть бути композиціями різного роду. Використовуючи сивушні масла (η = 5,8 мПа·с; ρ = 0,84 г/см3, теплотворна здатність Q = 32 МДж/кг) як дис- персійне середовище ПДС, ми отримали пали- во з такою теплотворною здатністю: ПДС на основі вугілля марки «Б» — Q = 24,2 МДж/кг, марки «ДГ» — Q = 28,5 МДж/кг, марки «Т» — Q = 30,0 МДж/кг, марки «А» — Q = 31,5 МДж/ кг (зольність вугілля ≈ 20 % мас., концентрація вугілля Свуг = 40 % мас.). У процесі виробництва біодизелю утворю- ється побічний продукт — неочищений глі- церин (гліцерол). На 1 т біодизелю припадає 100 кг гліцерину. Сьогодні у світі отримують близько 15 млн т біодизелю, а потребу в гліце- рині оцінюють від 1 до 1,5 млн т на рік. Тобто виробництво гліцерину тільки на біодизель- них заводах уже перекриває світову потребу в цій речовині. Ціна на гліцерин на світовому ринку швидко падає, тому дозволити собі його очищення можуть лише найбільші компанії [25]. ПДС, отримані із застосуванням води та гліцерину (η = 1,49 Па·с, ρ = 1,263 г/см3, Q = = 16,6 МДж/кг), мають такі характеристи- ки: на основі вугілля марки «Б» — Свуг = 50 % мас., Сгліц= 18 % мас., Q = 13,1 МДж/кг; мар- ки «ДГ» — Свуг = 55 % мас., Сгліц = 18 % мас., Q = 16,2 МДж/кг; марки «Т» — Свуг = 58 % мас., Сгліц = 20 % мас., Q = 19,1 МДж/кг; мар- ки «А» — Свуг = 60 % мас., Сгліц = 20 % мас., Q = 21,85 МДж/кг. Значний інтерес для використання як дис- персійного середовища ПДС становлять від- ходи нафти та нафтопродуктів, які характе- ризуються високою калорійністю. Нижче на- ведено характеристики палива, отриманого нами із застосуванням вугілля, води та нафто- вих шламів (η = 1,9 Па·с, ρ = 0,92 г/см3, Q = = 21,5 МДж/кг): ПДС на основі вугілля марки «Б» — Свуг = 50 % мас., Сшл = 15 % мас., Q = 13,2 МДж/кг; марки «ДГ» — Свуг = 55 % мас., Сшл = = 18 % мас., Q = 17,3 МДж/кг; марки «Т» — Свуг = = 58 % мас., Сшл = 18 % мас., Q = 19,7 МДж/кг; марки «А» — Свуг = 60 % мас., Сшл = 20 % мас., Q = 21,9 МДж/кг. Висновки Розглянуто фізико-хімічні особливості отри- мання ПДС на основі природного вугілля та рідких органічних середовищ. Проведено те- оретичну оцінку максимального наповнення дисперсійного середовища вугільними частин- ками, а також показано залежність реологіч- них властивостей ПДС на основі вугілля від гранулометричного складу, форми частинок та природи дисперсійного середовища. На- ведено основні типи реологічних кривих, які відображують особливості процесів структу- роутворення у ПДС. Запропоновано техноло- гічну схему одержання ПДС на основі вугіл- ля та рідких органічних відходів. Визначено технологічні характеристики ПДС на основі вугілля, отриманих із застосуванням відходів спиртових, біодизельних та нафтопереробних підприємств. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 71 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Макаров А.С., Кобітович О.М., Савіцький Д.П., Єгурнов О.І. Колоїдно-хімічні методи отримання палива на основі відходів вуглезбагачення // Вісн. НАН України. — 2009. — № 1. — С. 56—67. 2. Вольчин І.А., Дунаєвська Н.І., Гапонич Л.С. та ін. Перспективи впровадження чистих вугільних технологій в енергетику України. — К.: Гнозіс, 2013. — 308 с. 3. Пальгунов П.П., Сумароков М.В. Утилизация промышленных отходов. — М.: Стройиздат, 1990. — 352 с. 4. Гюльмалиев А.М., Головин Г.С., Гладун Т.Г. Теоретические основы химии угля. — М.: Изд-во МГГУ, 2003. — 556 с. 5. Урьев Н.Б. Физико-химические основы технологии дисперсных систем и материалов. — М.: Химия, 1988. — 255 с. 6. Бабак В.Г., Щукин Е.Д. Прочность дисперсной пористой структуры в разных напряженных состояниях // Коллоид. журн. — 1973. — Т. 35, № 5. — С. 942—945. 7. Матвеенко В.Н., Кирсанов Е.А. Вязкость и структура дисперсных систем // Вестн. Моск. ун-та. Химия. — 2011. — Т. 52, № 4. — С. 243—276. 8. Малкин А.Я., Исаев А.И. Реология: концепции, методы, приложения. — СПб.: Профессия, 2007. — 560 с. 9. Шрамм Г. Основы практической реологии и реометрии. — М.: Колосс, 2003. — 312 с. 10. Фройштетер Г.Б., Трилистий К.К., Ищук Ю.Л., Ступак П.М. Реологические и теплофизические свойства пластичных смазок. — М.: Химия, 1980. — 176 с. 11. Рейнер М. Десять лекций по теории реологии. — М.: Гостехиздат, 1947. — 135 с. 12. Ребиндер П.А. Избранные труды. — М.: Наука, 1978. — 371 с. 13. Круглицкий Н.Н. Основы физико-химической механики. — К.: Наук. думка, 1975. — 268 с. 14. Ходаков Г.С. Реология суспензий. Теория фазового течения и ее экспериментальное обоснование // Рос. хим. журн. — 2003. — Т. 48, № 2. — С. 33—44. 15. Laskowski J.S. Coal flotation and fine coal utilization. — Amsterdam: Elsevier, 2001. — 352 p. 16. Власов С.В., Кандырин Л.Б., Кулезнев В.Н. и др. Основы переработки пластмасс. — М.: Химия, 2004. — 600 с. 17. Barnes H.A. Thixotropy — a review // J. Non-Newtonian Fluid Mechanics. — 1997. — V. 70. — P. 1—33. 18. Schick M.J., Villa J.L. Surfactants in coal technology // J. Am. Oil Chem. Soc. — 1983. — V. 60, N 7. — Р. 1349—1359. 19. Кучер Р.В., Титов Є.В., Туровський А.А. та ін. Хімічні стабілізатори і пластифікатори висококонцентрованих водовугільних суспензій // Вісн. АН УРСР. — 1988. — № 1. — С. 41—50. 20. Ходаков Г.С., Горлов Е.Г., Головин Г.С. Производство и трубопроводное транспортирование суспензионного водоугольного топлива // Химия твердого топлива. — 2005. — № 4. — С. 22—39. 21. Мурко В.И., Федяев В.И., Хамяляйнен В.А. Физико-технические основы водоугольного топлива. — Кемерово: Кузбассвузиздат, 2009. — 187 с. 22. Зайденварг В.Е., Трубецкой К.Н., Мурко В.И., Нехороший И.Х. Современное состояние мирового производства и использования водоугольного топлива. — М.: Недра, 2001. — 184 с. 23. Кустов В.Ф. Топливные суспензии. — М.: АН СССР, 1942. — 183 с. 24. Иванов В.М., Канторович Б.В. Топливные эмульсии и суспензии. — М.: Металлургиздат, 1963. — 181 с. 25. Акасов Р. Куда девать глицерин? // Химия и жизнь. — 2011. — № 3. — С. 28—31. Стаття надійшла 03.12.2014 72 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Д.П. Савицкий, А.С. Макаров, Д.Ю. Садовский Институт коллоидной химии и химии воды им. А.В. Думанского Национальной академии наук Украины бульв. Академика Вернадского, 42, Киев, 03680, Украина ФИЗИКО-ХИМИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ПОЛУЧЕНИЯ ТОПЛИВНЫХ ДИСПЕРСНЫХ СИСТЕМ НА ОСНОВЕ ПРИРОДНОГО УГЛЯ И ЖИДКИХ ОРГАНИЧЕСКИХ ОТХОДОВ Рассмотрены основные физико-химические и технологические аспекты получения топлива на основе природно- го угля и жидких органических сред. Отображены особенности процессов структурообразования в топливных дисперсных системах на основе углей в зависимости от гранулометрического состава, формы частиц и природы дисперсионной среды. Предложена технологическая схема получения топливных дисперсных систем на основе угля и жидких органических отходов. Определены технологические характеристики топливных дисперсных си- стем, полученных с применением отходов спиртовых, биодизельных и нефтеперерабатывающих предприятий. Ключевые слова: уголь, топливные дисперсные системы, жидкие органические отходы, реологические свойства. D.P. Savitskiy, A.S. Makarov, D.Yu. Sadovskyi Dumanskii Institute of Colloid and Water Chemistry of National Academy of Sciences of Ukraine 42 Vernadskogo Рr., Kyiv, 03680, Ukraine PHYSICAL AND CHEMICAL ASPECTS OF MANUFACTURING FUEL DISPERSE SYSTEMS BASED ON NATURAL COAL AND LIQUID ORGANIC WASTE In the present article we review the main physico-chemical and technological aspects of the production of fuels based on coal and liquid organic media. The features of structure formation in the fuel disperse systems based on coal depend on particle size distribution, particle shape, and nature of the dispersion medium. In this study we propose the process flow- sheet for producing fuel disperse systems based on coal and liquid organic waste. The technological characteristics of fuel disperse systems obtained using waste of alcohol, biodiesel, and oil refineries have been determined. Keywords: coal, fuel disperse systems, liquid organic waste, rheological properties.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-82207
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0372-6436
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-27T12:35:52Z
publishDate	2015
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	Савіцький, Д.П. Макаров, А.С. Садовський, Д.Ю. 2015-05-26T16:09:34Z 2015-05-26T16:09:34Z 2015 Фізико-хімічні аспекти отримання паливних дисперсних систем на основі природного вугілля та рідких органічних відходів / Д.П. Савіцький, А.С. Макаров, Д.Ю. Садовський // Вісн. НАН України. — 2015. — № 3. — С. 61-72. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/82207 544.7:662.758 Розглянуто основні фізико-хімічні й технологічні аспекти отримання палива на основі природного вугілля та рідких органічних середовищ. Висвітлено особливості процесів структуроутворення в паливних дисперсних системах на основі вугілля залежно від гранулометричного складу, форми частинок та природи дисперсійного середовища. Запропоновано технологічну схему отримання паливних дисперсних систем на основі вугілля та рідких органічних відходів. Визначено технологічні характеристики паливних дисперсних систем, отриманих із застосуванням відходів спиртових, біодизельних та нафтопереробних підприємств. Рассмотрены основные физико-химические и технологические аспекты получения топлива на основе природного угля и жидких органических сред. Отображены особенности процессов структурообразования в топливных дисперсных системах на основе углей в зависимости от гранулометрического состава, формы частиц и природы дисперсионной среды. Предложена технологическая схема получения топливных дисперсных систем на основе угля и жидких органических отходов. Определены технологические характеристики топливных дисперсных систем, полученных с применением отходов спиртовых, биодизельных и нефтеперерабатывающих предприятий. In the present article we review the main physico-chemical and technological aspects of the production of fuels based on coal and liquid organic media. The features of structure formation in the fuel disperse systems based on coal depend on particle size distribution, particle shape, and nature of the dispersion medium. In this study we propose the process flowsheet for producing fuel disperse systems based on coal and liquid organic waste. The technological characteristics of fuel disperse systems obtained using waste of alcohol, biodiesel, and oil refineries have been determined. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Статті та огляди Фізико-хімічні аспекти отримання паливних дисперсних систем на основі природного вугілля та рідких органічних відходів Физико-химические аспекты получения топливных дисперсных систем на основе природного угля и жидких органических отходов Physical and chemical aspects of manufacturing fuel disperse systems based on natural coal and liquid organic waste Article published earlier
spellingShingle	Фізико-хімічні аспекти отримання паливних дисперсних систем на основі природного вугілля та рідких органічних відходів Савіцький, Д.П. Макаров, А.С. Садовський, Д.Ю. Статті та огляди
title	Фізико-хімічні аспекти отримання паливних дисперсних систем на основі природного вугілля та рідких органічних відходів
title_alt	Физико-химические аспекты получения топливных дисперсных систем на основе природного угля и жидких органических отходов Physical and chemical aspects of manufacturing fuel disperse systems based on natural coal and liquid organic waste
title_full	Фізико-хімічні аспекти отримання паливних дисперсних систем на основі природного вугілля та рідких органічних відходів
title_fullStr	Фізико-хімічні аспекти отримання паливних дисперсних систем на основі природного вугілля та рідких органічних відходів
title_full_unstemmed	Фізико-хімічні аспекти отримання паливних дисперсних систем на основі природного вугілля та рідких органічних відходів
title_short	Фізико-хімічні аспекти отримання паливних дисперсних систем на основі природного вугілля та рідких органічних відходів
title_sort	фізико-хімічні аспекти отримання паливних дисперсних систем на основі природного вугілля та рідких органічних відходів
topic	Статті та огляди
topic_facet	Статті та огляди
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/82207
work_keys_str_mv	AT savícʹkiidp fízikohímíčníaspektiotrimannâpalivnihdispersnihsistemnaosnovíprirodnogovugíllâtarídkihorganíčnihvídhodív AT makarovas fízikohímíčníaspektiotrimannâpalivnihdispersnihsistemnaosnovíprirodnogovugíllâtarídkihorganíčnihvídhodív AT sadovsʹkiidû fízikohímíčníaspektiotrimannâpalivnihdispersnihsistemnaosnovíprirodnogovugíllâtarídkihorganíčnihvídhodív AT savícʹkiidp fizikohimičeskieaspektypolučeniâtoplivnyhdispersnyhsistemnaosnoveprirodnogouglâižidkihorganičeskihothodov AT makarovas fizikohimičeskieaspektypolučeniâtoplivnyhdispersnyhsistemnaosnoveprirodnogouglâižidkihorganičeskihothodov AT sadovsʹkiidû fizikohimičeskieaspektypolučeniâtoplivnyhdispersnyhsistemnaosnoveprirodnogouglâižidkihorganičeskihothodov AT savícʹkiidp physicalandchemicalaspectsofmanufacturingfueldispersesystemsbasedonnaturalcoalandliquidorganicwaste AT makarovas physicalandchemicalaspectsofmanufacturingfueldispersesystemsbasedonnaturalcoalandliquidorganicwaste AT sadovsʹkiidû physicalandchemicalaspectsofmanufacturingfueldispersesystemsbasedonnaturalcoalandliquidorganicwaste

Фізико-хімічні аспекти отримання паливних дисперсних систем на основі природного вугілля та рідких органічних відходів

Репозитарії

Схожі ресурси