Українсько-польські наукові зв’язки у гуманітарній сфері (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Бюро Відділення історії, філософії та права НАН України 27 листопада 2014 року)

Українсько-польські наукові зв’язки у гуманітарній сфері (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Бюро Відділення історії, філософії та права НАН України 27 листопада 2014 року)

Проаналізовано українсько-польські зв’язки у гуманітарній сфері за останні 20 років. Розглянуто основні напрями і тематику досліджень в установах Польської академії наук, Національної академії наук України та університетах обох країн. Відзначено необхідність відновлення діяльності Польсько-україн...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Вісник НАН України
Дата:2015
Автор: Литвин, М.Р.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2015
Теми:
Міжнародне співробітництво
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/82208
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Українсько-польські наукові зв’язки у гуманітарній сфері (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Бюро Відділення історії, філософії та права НАН України 27 листопада 2014 року) / М.Р. Литвин // Вісн. НАН України. — 2015. — № 3. — С. 73-83. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-82208
record_format dspace
spelling Литвин, М.Р.
2015-05-26T16:09:51Z
2015-05-26T16:09:51Z
2015
Українсько-польські наукові зв’язки у гуманітарній сфері (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Бюро Відділення історії, філософії та права НАН України 27 листопада 2014 року) / М.Р. Литвин // Вісн. НАН України. — 2015. — № 3. — С. 73-83. — укр.
0372-6436
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/82208
[327.7:009] (477+438)“20”
Проаналізовано українсько-польські зв’язки у гуманітарній сфері за останні 20 років. Розглянуто основні напрями і тематику досліджень в установах Польської академії наук, Національної академії наук України та університетах обох країн. Відзначено необхідність відновлення діяльності Польсько-української історичної комісії при ПАН і НАН України, а також перейняття українськими науковцями та представниками влади напрацювань Інституту національної пам’яті Польщі щодо декомунізації історичної пам’яті, вшанування жертв тоталітарних режимів, проведення документальних пошуків та правових експертиз.
Проанализированы украинско-польские научные связи в гуманитарной сфере за последнее двадцатилетие. Особое внимание обращено на исследование археологов обеих стран о заселении территории современной Украины в древнейший период, реконструкцию путей миграций и переселений в неолите и раннем бронзовом веке, анализ культурных связей древнего населения Прикарпатья и Волыни. Показаны основные направления и тематика исторических исследований в учреждениях Польской академии наук, Национальной академии наук Украины и университетах двух стран, касающиеся в том числе и вопросов, которые вызывают дискуссии в обществе. Обобщены исследования этнологов, филологов и культурологов относительно трансформаций традиционной культуры в условиях пограничья, показаны особенности этнокультурной интеграции населения Украины и Польши. Отмечена необходимость возобновления деятельности Польско-украинской исторической комиссии при ПАН и НАН Украины, а также заимствования украинскими учеными и представителями власти опыта Института национальной памяти Польши по декоммунизации исторической памяти, увековечению памяти жертв тоталитарных режимов, проведению документальных поисков и правовых экспертиз.
The article analyses cooperation between Polish and Ukrainian academic institutions in the field of humanities in the recent two decades. It focuses on archaeological research of the early settlements on the territories that are now Ukraine and mutual cultural influences of Prykarpattia and Volhynia population, as well as archaeological reconstruction of Neolithic and Bronze Age migration routes conducted by scholars of both countries. The article also examines main directions and issues of historical research of the Polish Academy of Sciences (PAS), the National Academy of Sciences (NAS) of Ukraine and universities of both countries with an emphasis on problematic issues that attract attention in both societies. It summarizes results of ethnologists, linguists, literature and culture students research on transformations of traditional culture on the borderland and specific features of ethnic and cultural integration of Ukrainian and Polish population. The argument is made about the necessity to resume activities of the Polish-Ukrainian Historical Committee affiliated with PAS and NAS of Ukraine. The article suggests that Ukrainian academia and authorities should adopt the best practices of Polish Institute of National Remembrance regarding dealing with decommunization of historical memory, commemorating victims of totalitarian regimes, conducting and legal expert evaluations.
uk
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
Вісник НАН України
Міжнародне співробітництво
Українсько-польські наукові зв’язки у гуманітарній сфері (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Бюро Відділення історії, філософії та права НАН України 27 листопада 2014 року)
Украинско-польские научные связи в гуманитарной сфере
Ukrainian – Polish academic cooperation in the sphere of humanities (information from scientific report at the meeting of the Bureau of Department of History, Philosophy and Law of NAS of Ukraine, November 27, 2014)
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Українсько-польські наукові зв’язки у гуманітарній сфері (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Бюро Відділення історії, філософії та права НАН України 27 листопада 2014 року)
spellingShingle Українсько-польські наукові зв’язки у гуманітарній сфері (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Бюро Відділення історії, філософії та права НАН України 27 листопада 2014 року)
Литвин, М.Р.
Міжнародне співробітництво
title_short Українсько-польські наукові зв’язки у гуманітарній сфері (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Бюро Відділення історії, філософії та права НАН України 27 листопада 2014 року)
title_full Українсько-польські наукові зв’язки у гуманітарній сфері (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Бюро Відділення історії, філософії та права НАН України 27 листопада 2014 року)
title_fullStr Українсько-польські наукові зв’язки у гуманітарній сфері (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Бюро Відділення історії, філософії та права НАН України 27 листопада 2014 року)
title_full_unstemmed Українсько-польські наукові зв’язки у гуманітарній сфері (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Бюро Відділення історії, філософії та права НАН України 27 листопада 2014 року)
title_sort українсько-польські наукові зв’язки у гуманітарній сфері (за матеріалами наукової доповіді на засіданні бюро відділення історії, філософії та права нан україни 27 листопада 2014 року)
author Литвин, М.Р.
author_facet Литвин, М.Р.
topic Міжнародне співробітництво
topic_facet Міжнародне співробітництво
publishDate 2015
language Ukrainian
container_title Вісник НАН України
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
format Article
title_alt Украинско-польские научные связи в гуманитарной сфере
Ukrainian – Polish academic cooperation in the sphere of humanities (information from scientific report at the meeting of the Bureau of Department of History, Philosophy and Law of NAS of Ukraine, November 27, 2014)
description Проаналізовано українсько-польські зв’язки у гуманітарній сфері за останні 20 років. Розглянуто основні напрями і тематику досліджень в установах Польської академії наук, Національної академії наук України та університетах обох країн. Відзначено необхідність відновлення діяльності Польсько-української історичної комісії при ПАН і НАН України, а також перейняття українськими науковцями та представниками влади напрацювань Інституту національної пам’яті Польщі щодо декомунізації історичної пам’яті, вшанування жертв тоталітарних режимів, проведення документальних пошуків та правових експертиз. Проанализированы украинско-польские научные связи в гуманитарной сфере за последнее двадцатилетие. Особое внимание обращено на исследование археологов обеих стран о заселении территории современной Украины в древнейший период, реконструкцию путей миграций и переселений в неолите и раннем бронзовом веке, анализ культурных связей древнего населения Прикарпатья и Волыни. Показаны основные направления и тематика исторических исследований в учреждениях Польской академии наук, Национальной академии наук Украины и университетах двух стран, касающиеся в том числе и вопросов, которые вызывают дискуссии в обществе. Обобщены исследования этнологов, филологов и культурологов относительно трансформаций традиционной культуры в условиях пограничья, показаны особенности этнокультурной интеграции населения Украины и Польши. Отмечена необходимость возобновления деятельности Польско-украинской исторической комиссии при ПАН и НАН Украины, а также заимствования украинскими учеными и представителями власти опыта Института национальной памяти Польши по декоммунизации исторической памяти, увековечению памяти жертв тоталитарных режимов, проведению документальных поисков и правовых экспертиз. The article analyses cooperation between Polish and Ukrainian academic institutions in the field of humanities in the recent two decades. It focuses on archaeological research of the early settlements on the territories that are now Ukraine and mutual cultural influences of Prykarpattia and Volhynia population, as well as archaeological reconstruction of Neolithic and Bronze Age migration routes conducted by scholars of both countries. The article also examines main directions and issues of historical research of the Polish Academy of Sciences (PAS), the National Academy of Sciences (NAS) of Ukraine and universities of both countries with an emphasis on problematic issues that attract attention in both societies. It summarizes results of ethnologists, linguists, literature and culture students research on transformations of traditional culture on the borderland and specific features of ethnic and cultural integration of Ukrainian and Polish population. The argument is made about the necessity to resume activities of the Polish-Ukrainian Historical Committee affiliated with PAS and NAS of Ukraine. The article suggests that Ukrainian academia and authorities should adopt the best practices of Polish Institute of National Remembrance regarding dealing with decommunization of historical memory, commemorating victims of totalitarian regimes, conducting and legal expert evaluations.
issn 0372-6436
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/82208
citation_txt Українсько-польські наукові зв’язки у гуманітарній сфері (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Бюро Відділення історії, філософії та права НАН України 27 листопада 2014 року) / М.Р. Литвин // Вісн. НАН України. — 2015. — № 3. — С. 73-83. — укр.
work_keys_str_mv AT litvinmr ukraínsʹkopolʹsʹkínaukovízvâzkiugumanítarníisferízamateríalaminaukovoídopovídínazasídanníbûrovíddílennâístoríífílosofíítapravananukraíni27listopada2014roku
AT litvinmr ukrainskopolʹskienaučnyesvâzivgumanitarnoisfere
AT litvinmr ukrainianpolishacademiccooperationinthesphereofhumanitiesinformationfromscientificreportatthemeetingofthebureauofdepartmentofhistoryphilosophyandlawofnasofukrainenovember272014
first_indexed 2025-11-27T01:19:52Z
last_indexed 2025-11-27T01:19:52Z
_version_ 1850790594991882240
fulltext ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 73 МІЖНАРОДНЕ МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ НАУКОВІ ЗВ’ЯЗКИ У ГУМАНІТАРНІЙ СФЕРІ За матеріалами наукової доповіді на засіданні Бюро Відділення історії, філософії та права НАН України 27 листопада 2014 року Проаналізовано українсько-польські зв’язки у гуманітарній сфері за останні 20 років. Розглянуто основні напрями і тематику досліджень в установах Польської академії наук, Національної академії наук України та університетах обох країн. Відзначено необхідність відновлення діяль- ності Польсько-української історичної комісії при ПАН і НАН України, а також перейняття українськими науковцями та представниками влади напрацювань Інституту національної пам’яті Польщі щодо декомунізації історичної пам’яті, вшанування жертв тоталітарних режимів, проведен- ня документальних пошуків та правових експертиз. Ключові слова: Україна, Польща, наукові зв’язки, гуманітарна сфера, культура. Євроінтеграційний вибір України передбачає комплексне уза- гальнення досвіду державного управління, функціонування економіки, системи освіти і науки європейських країн, насам- перед сусідніх, які за історичною спадщиною, демографічними і соціально-економічними можливостями є близькими до на- шої держави. Варто погодитися з думкою Президента Украї- ни Петра Порошенка, що найбільш прийнятним для сучасної України є реформаторський досвід Польщі, яка за два десяти- ліття перевела економіку на ринкові принципи, очистилася від комуністичних ідеологем в історії, культурі, мистецтві і про- ходить болісний, самокритичний шлях очищення історичної пам’яті. Значну роль у цьому процесі відіграє наукова еліта со- ціогуманітарного профілю, яка здебільшого об’єднана в уста- новах Польської академії наук (ПАН), Польської академії наук і мистецтв (Polska Akademia Umiejętności — PAU), багатопро- фільному Інституті національної пам’яті, вищих державних і приватних навчальних закладах, наукових фундаціях різних форм власності, з якими провідні наукові установи України ЛИТВИН Микола Романович — доктор історичних наук, професор, директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, заступник голови Комісії НАН України з вивчення українсько-польських історичних та культурних зв’язків УДК [327.7:009] (477+438)“20” doi: 10.15407/visn2015.03.073 74 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО мають прямі чи опосередковані зв’язки, насам- перед на рівні творчих колективів або окремих фахівців. Як і в Україні, головний науковий потенціал цієї країни зосереджений у Польській академії наук, яка має відділи в Кракові, Познані, Лодзі, Гданську, Вроцлаві та Любліні. Крім профіль- них наукових інституцій у ПАН діють міжві- домчі комісії, зокрема історії, права, політоло- гії і міжнародних відносин, теології, польсько- українських культурних зв’язків та ін. Автор цієї публікації 14 листопада 2014 р. виступив на засіданні Комісії українсько-польських куль- турних зв’язків Люблінського відділу ПАН з доповіддю «Польсько-більшовицька війна 1920 р.: геополітичні передумови та наслідки для України». На цьому засіданні обговорено налагодження конструктивної співпраці з Ко- місією НАН України з вивчення українсько- польських історичних та культурних зв’язків (голова — академік НАН України Микола Жу- линський), можливість відновлення діяльнос- ті польсько-української історичної комісії при ПАН і НАН України (діяла у 1993—2008 рр. під керівництвом відомого медієвіста та куль- туролога, академіка НАН України Ярослава Ісаєвича). Презентовано нові видання поль- ських істориків і літературознавців, а також науковців Центру дослідження українсько- поль ських відносин Інституту українознав- ства ім. І. Крип’якевича НАН України та Укра- їнського католицького університету (Львів). Конструктивною є співпраця археологів двох країн. Культурно-історичні контакти ста- родавнього населення Східної Європи три- валий час досліджує Інститут археології та етнології ПАН, з яким співпрацюють науков- ці інститутів археології та українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, переймаючи досвід сучасних міждисциплінарних методик дослідження і обмінюючись науковою інфор- мацією. Зокрема, Інститут археології та етно- логії ПАН під керівництвом професора Ан- джея Буко тісно співпрацює з археологами та медієвістами Інституту українознавства (Лев Войтович, Віра Гупало, Юрій Лукомський), а також істориками архітектури Національного університету «Львівська політехніка» у дослі- дженні в 2013—2018 рр. княжого Холма, однієї зі столиць Галицько-Волинської держави. Фі- нансову та організаційно-юридичну підтрим- ку цієї міжнародної експедиції здійснює Фонд Петра Порошенка. Сподіваємося, що в цьому місті, на батьківщині видатного українського історика і державного діяча Михайла Грушев- ського, відбуватимуться не лише археологічні, а й історико-політологічні заходи, присвячені новітній історії України та Польщі. У рамках співпраці між НАН України та PAU в 2007—2010 рр. Інститут українознав- ства ім. І. Крип’якевича НАН України дослі- джував заселення території сучасної України у найдавніший період існування людства, шля- хи міграцій і переселень у неолітичну та ранню бронзову добу, культурні зв’язки стародавньо- го населення Прикарпаття і Волині; при цьому басейн Дністра розглядався як культурний міст і погранична зона поміж давніми цивілізація- ми Центральної і Східної Європи, культурами Сходу та Заходу. Результати дослідження, яке здійснювалося під керівництвом краківського професора Яна Махніка, викладено в поль- ськомовних, англомовних та україномовних публікаціях. Спільно з Інститутом геологічних наук ПАН у Варшаві відділ археології Інституту украї- нознавства ім. І. Крип’якевича НАН України розробляв в останні роки тему «Стратиграфіч- на кореляція палеолітичних стоянок і палеоге- ографія середнього і верхнього плейстоцену Західної України і Південної Польщі» (керів- ник з польської сторони Тереза Мадейська). Конструктивною була співпраця львівських археологів на чолі з Олександром Ситником з Інститутом археології та етнології Університе- ту ім. Миколая Коперніка у Торуні в розро- бленні теми «Палеоліт Західної України і Пів- денної Польщі» (керівник з польської сторо- ни — Кшиштоф Цирек), з Університетом Марії Кюрі-Склодовської у Любліні над темою «Стра тиграфія і палеоліт Верхнього По дніс т- ров’я» (керівник — Марія Ланчонт). Нещодавно закінчився польсько-ук раїн сь- кий дослідницький проект Міністерства науки ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 75 МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО і вищої освіти Польщі (N 306 426234) «Па- леогеографічні підстави феномену постійного палеолітичного заселення в Прикарпатсько- Подільському регіоні», який об’єднав археоло- гів двох країн у 2008—2011 рр. За підтримки Міністерства науки і вищої освіти Польщі укладено угоду про наукову співпрацю між Львівським національним університетом (ЛНУ) імені Івана Франка та Варшавським університетом у сфері істо- рії археології, внаслідок якої опубліковано двомовну монографію про видатного діяча східноєвропейської археології «Професор Леон Козловський» (2012). Представники львівської археологічної школи (зі Львів- ського національного університету та Інсти- туту українознавства) у 2010—2013 рр. вико- нували міжнародний проект «Палеолітична ойкумена Прикарпатського регіону — дослі- дження природних змін Західної України і Південно-Східної Польщі в плейстоцені та їхній вплив на первісне заселення, а також шляхи міграцій (на основі дослідження лесо- вих та печерних пам’яток)» (MNiSW nr 691/ N-Ukraina/2010/0). Понад два десятиліття археологи Інституту українознавства спільно з Інститутом археоло- гії Жешувського університету проводять по- льові дослідження території західного регіону України та Південно-Східної Польщі. Спільна українсько-польська експедиція відкрила со- тні нових пам’яток археології поселенського характеру, а також за окремою програмою — більше тисячі курганів доби енеоліту — ран- нього залізного віку. За результатами цих ро- біт опубліковано десятки наукових статей у вітчизняних та зарубіжних виданнях, а також науковий англомовний збірник «Environment and man at the Carpathian foreland in the Upper Dnister catchment from Neolithic to early mediaeval period» («Довкілля і людина в Кар- патському передгір’ї в басейні верхнього Дні- стра від неоліту до раннього Середньовіччя», Краків, 2006), який високо оцінили українські та європейські спеціалісти. Здобутки експеди- ції широко висвітлювалися в засобах масової інформації обох країн. У цій науковій царині є ще чимало резервів, зокрема щодо обміну спеціалістами та підви- щення їхньої кваліфікації в галузі антрополо- гії, палеонтології, трасології, палінології, ма- лакології тощо. Цінним є польський досвід з проведення різних аналізів, особливо радіову- глецевого 14С, термолюмінесцентного та інших датувань, що дасть змогу корегувати спірні пи- тання етногенезу двох сусідніх народів. Інститут історії ім. Тадеуша Мантойфля ПАН підтримує творчі контакти з Інститутом історії України та Інститутом українознавства ім. І. Крип’якевича, Українським католиць- ким університетом, здійснює обмін стажистів та наукової літератури. Його структурні під- розділи прямо чи опосередковано вивчають суспільно-політичні та етнокультурні проце- си в Центрально-Східній Європі, зокрема на українсько-польсько-білоруському погранич- чі. В останні роки в Інституті започатковано студії, присвячені історії міст, ментальності та повсякдення, історії держави і права, функці- онування тоталітарних режимів, до яких мо- гли б активно залучатися українські науковці. Актуальними для української науки є проек- ти Інституту: «Перша світова війна на поль- ських землях. Очікування. Досвід. Наслідки», «Політичні та економічні еліти Бессарабії в міжвоєнний період», «Велика земельна влас- ність у Подільській губернії першої полови- ни ХІХ ст.», «Критичне видання «Галицько- Волинського літопису» з коментарями та перекладом», «Расові ідеї, національна ха- рактерологія і етнопсихологія в Центрально- Східній Європі у контексті Першої світової війни», «Між історією та літературою. Образ жінки в російській радянській прозі 20—30-х років ХХ ст.», «Культурна історія здоров’я і хвороби в польському селі другої половини ХХ ст.». Цінними для нас є напрацювання цього Інституту щодо укладання бібліогра- фії історії Польщі, історико-географічного словника польських земель епохи Середньо- віччя, історичних атласів Польщі, перекладу власних видань на англійську мову з метою популяризації в паперовому та електронному вигляді. 76 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО Міжнародне визнання здобув проект Ін- ституту історії ПАН та PAU під назвою Polski Słownik Biograficzny (Польський біографічний словник) — багатотомне видання, започаткова- не у 1935 р., мета якого — реконструювати істо- рію та культуру Польщі крізь призму людських доль. У період німецької окупації та сталінізму Словник не видавався, а відновився лише у 1958 р. До 2014 р. видано 48 томів, у яких вмі- щено майже 27 тис. життєписів, починаючи від князів Попеля і П’яста, королів Мєшка І і Бо- леслава Хороброго до осіб, померлих у 2000 р. До 2030 р. планується завершення видання у 62 томах. Крім політичних і державних ді- ячів гасла Словника подають біографії вчених, письменників, художників, скульпторів, архі- текторів, священнослужителів, акторів театру і кіно, спортсменів. У Словнику представлено також біограми відомих українських діячів іс- торії та культури на тлі суспільно-політичних і воєнних подій, які тісно перепліталися з ми- нулим польського народу. Однак на відміну від 30-х років ХХ ст., коли активними дописувача- ми Словника були українські вчені (зокрема, член Наукового товариства імені Шевченка у Львові Мирон Кордуба написав низку статей, присвячених роду Хмельницьких), сучасні бі- ограми українських діячів пишуть переважно польські науковці. Тому вважаємо за доціль- не, щоб у цьому проекті брали участь не лише окремі українські вчені, а й вітчизняні наукові осередки, як-от Інститут енциклопедичних до- сліджень НАН України, академічні бібліотеки. Революція Гідності заново актуалізувала необхідність перегляду окремих подій та явищ новітньої історії України, аналізу специфіки міжетнічних та регіональних проблем, наших уявлень про них. У зв’язку з цим надзвичайно актуальним для нас є досвід польського Ін- ституту національної пам’яті (Instytut Pamięci Narodowej, створений 19 січня 1999 р.), який об’єднав зусилля понад 1200 істориків, політо- логів, юристів-практиків. До 2010 р. він підтри- мував тісні взаємини з Українським інститутом національної пам’яті, Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса, Східноєвропейським національним універси- тетом імені Лесі Українки (Луцьк), Галузевим державним архівом Служби безпеки України, готуючи спільні конференції та археографіч- ні публікації. Однак призупинення діалогу в останні роки призвело до радикалізації части- ни польського і українського суспільств щодо оцінки діяльності УПА та Армії Крайової, трагедії 1938—1947 рр. на Холмщині, Волині та в Галичині, блокування ексгумаційної та пам’яткоохоронної діяльності на погранич- чі. Вважаємо, що академічні установи Укра- їни спільно з цим Інститутом могли б відно- вити наукові семінари «Україна — Польща: важкі питання», які проводилися за участю Польсько-української історичної комісії при ПАН і НАН України до 2008 р. (з огляду на сучасні суспільно-політичні реалії, діяльність цієї комісії також необхідно відновити). Ро- боту семінару міг би координувати Центр до- слідження українсько-польських відносин Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (Микола Литвин, Андрій Боля- новський), у доробку якого 6 випусків збірни- ка «Україна — Польща: історична спадщина і суспільна свідомість» (2007—2013). Цінним для України є досвід науково- організаційної та експертно-правової діяль- ності Інституту національної пам’яті Польщі, при якому діють: Комісія переслідування зло- чинів проти польського народу, Люстраційне бюро, Освітнє бюро, Бюро доступу до доку- ментів та їх архівування. Інститут має 11 від- ділів у тих містах, де діють апеляційні суди: Білосток, Гданськ, Катовіце, Краків, Люблін, Лодзь, Познань, Жешув, Варшава, Вроцлав, Щецин. Вважаємо, що й українські дослідни- ки, аналізуючи репресійно-депортаційні акції українців, поляків, кримських татар, німців та інших народів у ХХ ст., повинні максимально використовувати польський досвід, залучати до цього процесу як науковців-правників, так і чинних прокурорів. В Інституті національної пам’яті Польщі прокурори беруть участь у ді- яльності Відділення нагляду над слідствами Головної комісії переслідування злочинів про- ти польського народу та її регіональних пред- ставництв. Станом на 31 січня 2014 р. в Голо- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 77 МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО вній комісії працювало 7 прокурорів і ще 85 у відділах і делегатурах Інституту. Є потреба також налагодити тіснішу співпра- цю з Інститутом політичних студій ПАН, який упродовж тривалого часу аналізує трансфор- маційні процеси на пострадянському просто- рі, регіональну співпрацю країн Центрально- Східної Європи, роль трансатлантичного чинника в міжнародних відносинах. Вказані проблеми, зокрема стосунки наших країн у сферах економіки, освіти, культури, транскор- донного та прикордонного співробітництва, нині спільно вивчають Львівський регіональ- ний інститут державного управління Націо- нальної академії державного управління при Президентові України, Інститут регіональних досліджень ім. М.І. Долішнього НАН України, Інститут європейської культури Університету ім. Адама Міцкевича (Познань), Вармінсько- Мазурський університет (Ольштин), Варшав- ська вища школа безпеки та охорони. Чималий науковий і суспільний резонанс викликала наукова конференція «Війна в Україні в контексті прав людини», проведена 9—10 грудня 2014 р. у Любліні за участю кафе- дри соціології права і моралі Інституту соціо- логії та Відділу суспільних наук Люблінсько- го католицького університету Івана Павла ІІ (Кшиштоф Мотика, Анна Пшиборовська- Клімчак, Володимир Осадчий, Аркадіуш Яблонський), а також науковців Київського національного університету імені Тараса Шев- ченка (Борис Бабін), Дипломатичної академії України (Сергій Троян), Українського інсти- туту національної пам’яті (Алла Киридон). Учасники конференції не лише узагальнили суспільно-політичну ситуацію в Україні, а й обговорили можливі шляхи припинення війни та надання населенню Донбасу гуманітарної допомоги. Активну співпрацю з вітчизняними книго- збірнями — Національною бібліотекою Ук раї- ни ім. В.І. Вернадського, Львівською національ- ною науковою бібліотекою України (ЛННБ) ім. В. Стефаника та Науковою бібліотекою ЛНУ імені Івана Франка, розвивають такі польські наукові бібліотеки: Національна біб- ліотека у Варшаві, вроцлавська бібліотека На- ціонального закладу ім. Оссолінських та кра- ківська Ягеллонська бібліотека. Українська сторона зацікавлена передусім українікою в польських книгосховищах, польська — поло- ністикою, зокрема історичними збірками бі- бліотек України. Співпрацюючи на засаді па- ритету, бібліотеки проводять роботу з реєстра- ції, опрацювання та створення інформаційних баз полоністики та україніки у фондах поль- ських і українських бібліотек. Бібліотеки та університетські осередки досліджують істо- ричні фонди, організовують міжнародні кон- ференції. З-поміж них відзначимо цикл міжна- родних наукових конференцій «Краків — Львів: книги, часописи, бібліотеки XIX i XX століть», організованих Інститутом бібліоте- кознавства Педагогічної академії в Кракові та ЛНУ імені Івана Франка. Заслуговує на увагу науково-видавнича діяльність польських і українських бібліотек, обмін сучасними техно- логіями обробки інформації. Зокрема, цінним є досвід Ягеллонської бібліотеки щодо консер- вації фондів (декислотизації книжок і доку- ментів). Заслуговує на схвалення практика коорди- нації зусиль вроцлавського «Оссолінеуму» та ЛННБ ім. В. Стефаника. Ще у 2006 р. у Львові відкрито представництво вроцлавського На- ціонального закладу ім. Оссолінських, праців- ники якого створюють спільні бібліографічні бази, електронні колекції унікальних доку- ментів, допомагають впроваджувати новітні методики оцифрування різновидових джерел. За підтримки Міністерства закордонних справ Польщі, «Оссолінеуму» та ЛННБ ім. В. Сте- фаника проводяться «Оссолінські зустрічі», на яких науковців та управлінців регіону знайом- лять з новітніми здобутками істориків, куль- турологів, політологів та правників (останні, наприклад, презентували досвід розроблення територіально-адміністративної реформи у Польщі, який не завадило б якомога швидше перейняти й українській владі). Чималий на- уковий і суспільний резонанс викликала зу- стріч 1 грудня 2014 р. у Львові з директором Інституту національної пам’яті Польщі Лука- 78 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО шем Камінським, на якій обговорено проблеми функціонування історичної пам’яті по обидва боки кордону, польський досвід декомунізації суспільства. Важливими осередками міждисциплінар- них студій у Польщі є кафедри україністики у Варшавському, Торунському, Познанському, Краківському, Люблінському, Гданському, Ка- товіцькому, Ольштинському, Жешувському та інших університетах, які об’єднують у науково- освітній діяльності не лише філологів і літера- торів, а й істориків, політологів-міжнародників. Зокрема, на кафедрі україністики (факультет прикладної лінгвістики) Варшавського уні- верситету, яка існує з 1953 р. (нині її очолює Ірена Митнік), викладають фольклор, історію, антропологію, етнологію, спецкурс «Транс- формаційні процеси в Україні» та інші політо- логічні курси. Результати досліджень кафедри апробовуються на міжнародних конференціях і у «Варшавських українознавчих зошитах», де неодноразово друкувалися представники ака- демічної та університетської науки України. У Ягеллонському університеті при Інституті східнослов’янської філології з 1994 р. діє кафе- дра україністики (очолює проф. Адам Фалов- ський), що об’єднує як літературознавців, так і мовознавців та викладачів української мови як іноземної. На факультеті міжнародних і по- літичних студій з 2005 р. діє кафедра україно- знавства на чолі з проф. Володимиром Мокрим, який має досвід парламентської діяльності та два десятиліття очолює Фундацію святого Володимира, що видає науковий збірник «По- між сусідами», проводить наукові конферен- ції та мистецькі виставки. З культурологами й богословами Ягеллонського університету, Фундації святого Володимира, Люблінського католицького університету Івана Павла ІІ три- валий час співпрацює Відділення релігієзнав- ства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, яке готує спільні міжнародні наукові конференції та видання збірників. Чималі надії на взаємозближення на науко- вому ґрунті подавав Європейський колегіум польських і українських університетів (Euro- pejskie Kolegium Polskich i Ukraińskich Uniwer- sytetów) — польсько-українська освітня уста- нова в Любліні, яку створено 2000 р. за підтрим- ки українського публіциста-міжнародника Богдана Осадчука, польського медієвіста Єжи Клочовського та редактора паризької «Куль- тури» Єжи Гедройця. Учасниками проекту були Університет Марії Кюрі-Склодовської, Люблінський католицький університет Івана Павла ІІ, Київський національний універси- тет імені Тараса Шевченка, ЛНУ імені Івана Франка та Національний університет «Києво- Могилянська академія». До 2010 р. зі стін Ко- легіуму вийшло понад 100 фахівців з ученим ступенем Ph.D. На жаль, український уряд так і не зумів знайти кошти на співфінансування закладу, тому 2011 р. Колегіум припинив свою діяльність. На його місці постав Центр Східної Європи, який очолив випускник Львівсько- го університету, професор історії Володимир Осадчий. З його ініціативи укладено договір про творчу співпрацю з Інститутом україно- знавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Науковці ЛНУ та Інституту українознав- ства спільно з Жешувським університетом ви- конували проекти «Багатокультурне історичне середовище Львова ХІХ — першої половини ХХ ст.» (2002—2006), «Історія—ментальність— ідентичність. Місце і роль історії та істориків у житті польського та українського народів у ХІХ і ХХ ст.» (2007—2011), у результаті яких під керівництвом професора Леоніда Зашкіль- няка підготовлено кілька колективних праць та аналітичних записок щодо гармонізації між- національних відносин, особливостей функці- онування історичної пам’яті обох народів. Тривалий час із Південно-Східним на- уковим інститутом у Перемишлі (Станіслав Стемпень, Олександр Колянчук) співпрацю- ють науковці Інституту історії України (Олек- сандр Рубльов) та Інституту українознавства ім. І. Кри п’якевича (Микола Литвин, Ігор Чорновол, Володимир Александрович), Київ- ського, Львів ського та Прикарпатського на- ціональних університетів. Результатом їхніх спільних студій стали наукові збірники «Укра- їна — Польща: тисячу років сусідства», «Бюле- тень українознавчий», документальний бага- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 79 МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО тотомник «Поляки в Україні» та ін. Спеціаліс- ти з історичної лексикографії Інституту укра- їнознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (Наталія Хобзей, Марія Чікало, Ганна Войтів) та Інституту польської мови ПАН (Януш Рі- гер) готують фундаментальний «Польсько- український словник», словник «Українські говірки в Польщі», а також «Атлас надсян- ського говору». Розвиваються зв’язки між філологами двох країн. Зокрема, кафедра української філології Університету Марії Кюрі-Склодовської спіль- но з ЛНУ імені Івана Франка та Дрогобиць- ким державним педагогічним університетом ім. І. Франка (ДДПУ) організовують фоль к- лор но-діалектологічні експедиції, як-от у лип- ні 2014 р. в с. Головецько Сколівського району на Львівщині. Водночас підготовлено три збір- ники наукових праць «Studia Ingardeniana» спільно з відділом теорії літератури Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, ка- федрою теорії літератури ЛНУ і кафедрою української літератури та теорії літератури ДДПУ. Науковці Люблінського католицького університету Івана Павла ІІ (Юзеф Коло- дзей, Єуге ніуш Красовський, Михайло Ле- сів) за участю вчених Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України (Микола Жу- линський) підготували двомовний «Кобзар 1840 року» (2014). З польськими літературоз- навцями Варшави, Кракова і Любліна трива- лий час співпрацює професор Ростислав Ради- шевський (КНУ імені Тараса Шевченка), який досліджує українсько-польські літературні взаємини ХVІІ—ХVІІІ ст., «українську шко- лу» польської літератури, історію української та польської літератур від давнини до сучас- ності. У його доробку антології польською мо- вою: «Польськомовна українська поезія кінця ХVI — початку ХVIІІ ст.» (1996), «Польсько- мовна поезія в Україні» (1996), «Роксолан- ський парнас» (1996), упорядкування та реда- гування двомовних антологічних видань творів Ю. Словацького, Я. Івашкевича, поетичної ан- тології «Передзвони польської лютні», науко- вої серії «Київські полоністичні студії», «Студії з україністики». За його участю організовано міжнародні конференції: «А. Міцкевич і Украї- на» (1998), «Ю. Словацький і Україна» (1999), «Я. Івашкевич і Україна» (2000). Не менш плід- но вказану тему розробляє директор Інституту Івана Франка НАН України, професор Євген Нахлік, автор монографій «Доля—Los—Судьба: Шевченко і польські та російські романтики» (2003), «Творчість Юліуша Словацького й Україна. Проблеми українсько-польської літе- ратурної компаративістики» (2010). Дослідження етнічних та етнокультурних процесів на порубіжних територіях України і сусідніх держав (етнічних українських зем- лях) проводиться на підставі укладених угод про довгострокове співробітництво між Інсти- тутом народознавства НАН України та Інсти- тутом етнології і культурної антропології Вар- шавського університету, Інститутом археології та етнології ПАН та ін. Львівські етнологи спільно з польськими колегами досліджують динаміку змін традиційної культури в умовах пограниччя, особливості етнокультурної інте- грації населення порубіжних територій, прово- дять міжнародні експедиції, щорічні семінари і круглі столи. Зокрема, Інститут народознав- ства НАН України координував українсько- польський науковий проект «Збереження на- ціональної ідентичності в контексті міжкуль- турного діалогу: польсько-український досвід» (2012—2014 рр., спільно з Інститутом славісти- ки ПАН). Львівські етнографи та науковці Вар- шавського університету підготували до друку збірник соціологічних досліджень українсько- польського пограниччя «Na pograniczu «nowej Europy»: Polsko-ukraińskie sąsiedztwo», моно- графію «Студії з українсько-польського етно- культурного пограниччя», збірник наукових праць «Церква і костел в контексті етнічної самоідентифікації на українсько-польському пограниччі». Аналіз трудової міграції, етнічних факто- рів формування соціальних ідентичностей в умовах глобалізованого суспільства Інсти- тут народознавства НАН України здійснює у співпраці з Центром міграційних досліджень Варшавського університету, Аграрним універ- 80 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ситетом ім. Г. Коллонтая в Кракові. У ході до- слідження проведено соціологічні опитування, моніторинг медіапростору та інформаційних потоків, організовано круглі столи і публічні лекції, щороку видаються матеріали про масш- таби, напрямки, закономірності і тенденції су- часної трудової міграції українців, результатом чого стала публікація книги «Церква у просто- рі міграцій: етнокультурні ресурси та соціо- інтегративний потенціал релігійних спільнот українців» (2012). Колектив Інституту народознавства НАН України уклав також угоди про співпрацю в галузі культурології, мистецтвознавства та музеології з Національним музеєм у Варшаві, Музеєм Замойських у Козлувці (Польща), На- ціональним музеєм у Кракові та ін. У рамках цієї співпраці відбувається не лише обмін уче- ними, музейними працівниками, надання та отримання консультацій фахівців, проведення спільних семінарів і конференцій, а й опрацю- вання музейних фондів, видання ілюстрованих наукових каталогів окремих фондових збірок Музею етнографії Інституту народознавства НАН України та підготовка розгорнутих тема- тичних фондових виставок. Полоністичні та польсько-українські студії стимулюються низкою державних і недержав- них фондів у Польщі. Зокрема, існують стипен- діальні програми, які фінансує уряд Польщі, а також ряд неурядових і міжнародних інститу- цій. Програми функціонують як для іменитих учених (Нагорода ім. Івана Виговського), так і для студентів, які лише починають наукову ді- яльність (Програма уряду Республіки Польща для молодих науковців, Стипендіальна про- грама ім. Стефана Банаха). Ці стипендії можна поділити на дві категорії: 1) спрямовані на по- легшення та популяризацію вивчення питань, пов’язаних з історією Польщі; такі програми охоплюють широке коло дослідників (Сти- пендія Музею історії, Програма Німецького історичного інституту в Варшаві); 2) спрямо- вані на колишні республіки СРСР, держави колишнього соціалістичного блоку, які стали на шлях євроінтеграції (Стипендія ім. Кши- штофа Скубішевського, Каса Мяновського (тепер — Fellowships Research & Experience II) для країн Східного партнерства, куди входить і Україна). Як бачимо, дослідницькі проекти і стажу- вання підтримуються як із державних коштів, так і неурядовими організаціями. Значну роль у фінансуванні дослідницьких проектів віді- грає Фонд польської науки — неурядова орга- нізація, яка діє з 1991 р. Нині українські вчені здебільшого користу- ються програмами, спрямованими на країни Східної Європи, Центральної Азії та Кавказу, тобто фактично використовують преферен- ції у ставленні до цих держав, які історично пов’язуються з давніми уявленнями польських інтелектуалів про певну «цивілізаційну» місію Польщі щодо її «східних сусідів». На жаль, у програмах, відкритих для вчених з усіх країн світу, українських лауреатів, як правило, немає (там кількісно переважають стипендіати з Ні- меччини). Проте в рамках проектів для Схід- ної Європи, Центральної Азії та Кавказу вчені з України становлять найчисленнішу групу стипендіатів. Так, у Програмі Лейна Кіркланда до 2013 р. було задіяно 565 українців, а в Про- грамі Каса Мяновського за час її існування (до 2011 р.) — 859 з 1605, тобто понад половину всіх стипендіатів із 36 країн. Кілька програм спрямовано виключно на фінансування пере- бування і дослідження українських учених у польських університетах чи при ПАН (Наго- рода ім. Івана Виговського — для гуманітаріїв та представників точних наук). Окремі навчальні заклади мають свої сти- пендії для науковців чи студентів із країн Центрально-Східної Європи, зокрема Сти- пендійна програма Європейського колегіуму в Натоліні для післядипломного навчання, стипендії королеви Ядвіги та Юзефа Дітля в Ягеллонському університеті, Східна стипен- дія Варшавського університету для магістрів, а віднедавна — і бакалаврів. Водночас слід за- уважити, що лише одна зі стипендій підтримує перебування польських учених в Україні. В умовах, коли наша держава фактично не надає стипендій для науковців, які вивчають Украї- ну, це дуже позитивно, проте недостатньо. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 81 МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО І насамкінець автор цих рядків як фаховий історик хотів би вказати на малодосліджені та проблемні питання нашої спільної історії. Аналіз історіографічного доробку двох країн засвідчує, що в нашій спільній минувшині є чимало дискусійних проблем, невисвітлених сюжетів, які потребують нових археографіч- них пошуків і незаангажованих висновків. Зокрема, дослідникам середньовічної історії України і Польщі потрібно по-новому роз- глянути деякі суперечливі теми. Насамперед варто об’єктивно дослідити територію так званих «червенських градів» і прикордонних земель X—ХІІІ ст.; проаналізувати комплекс сакральних пам’яток ХІІІ ст. у Холмі; досліди- ти боротьбу за краківський престол в останній чверті ХІІІ ст. та участь у ній короля Лева Да- ниловича; узагальнити боротьбу за Галицьку спадщину в 1340—1387 рр. та діяльність князів Любарта-Дмитра Гедиміновича і Владислава Опольського. Актуальними є студії з особли- востей функціонування магдебурзького права у містах Руського, Белзького і Волинського во- єводств у XV—XVI ст. Викликає зацікавлення також поширення німецької і польської коло- нізації на землях Галицько-Волинської держа- ви у ХІІІ—XVI ст., аналіз взаємин галицьких і волинських князів з польськими у ХІ—XV ст. (до смерті Свидригайла Ольгердовича). Як відомо, сучасні польські історики, часто навіть молодшого покоління, однобоко розгля- дають український національний рух ХІХ ст. як виключно етноцентричне явище, що вело до радикального націоналізму і руйнувало ба- гатокультурний характер східноєвропейського суспільства. При цьому нехтуються демокра- тичні, народницько-просвітницькі та визволь- ні аспекти українського руху ХІХ ст., його лібе- ральний, гуманістичний характер. Навіть такі чільні діячі українського демократичного руху, як М. Грушевський, представлені насамперед як антипольські «націоналісти». У свою чергу, українські історики здебільшого не врахову- ють значення і позитивний вплив польського чинника на історію України у ХІХ ст., зокрема роль польського національно-політичного до- свіду як моделі для українського руху, участь польських проукраїнських діячів в україн- ському відродженні (починаючи від польських письменників «української школи»). Йдучи за традиційною російською і радянською схемою, деякі дослідники зводять польську присутність на Правобережжі майже виключно до соціаль- ного пригноблення селянства та політичної експансії і не враховують стимулюючої ролі польсько-української культурної взаємодії. Отже, особливу увагу дослідникам слід звернути на польський чинник у формуванні модерної національної ідентичності українців, аналіз взаємопоборювання і взаємовпливів українських і польських національних рухів ХІХ — початку ХХ ст. (йдеться про витоки і наслідки москвофільства, полонофільства, ді- яльність Польського кола і Руського клубу в Галицькому сеймі, Державній раді Австро- Угорщини у Відні). В останнє десятиліття науковці досить добре реконструювали літопис відроджен- ня української і польської державностей у 1917—1920 рр., західноукраїнське партійно- політичне життя міжвоєнної доби ХХ ст., його ліві, праві та центристські сили. Водночас від- сутні україномовні студії про структуру (во- єводську, повітову) та склад польського і єв- рейського політикуму в Галичині та на Волині у першій третині ХХ ст. Є потреба й у дослі- дженні зовнішньополітичних орієнтирів укра- їнських партій у міжвоєнний період, зокрема так званих конформістських чи пропольських. Слід ґрунтовніше вивчити діяльність органів місцевої влади та самоуправління в Галичині й на Волині у 20—30-х роках ХХ ст. та силових структур, насамперед місцевих військових гар- нізонів і прикордонних служб. Незадовільним є стан дослідження ролі римо-католицької церкви в Україні. І якщо її ді- яльність на Наддніпрянщині, зокрема радянські репресії проти служителів культу, досліджують Наталія Рубльова (Київ) і Генрик Стронський (Тернопіль), то міждисциплінарних студій про західні землі України практично немає. Без сумніву, потрібно глибше простежити взаєми- ни римо-католицької і греко-католицької цер- ков у міжвоєнний період ХХ ст.; проаналізува- 82 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ти співпрацю римо-католицької церкви з поль- ським підпіллям у 1939—1944 рр. Бракує також комплексних україномовних студій про сучас- ну місію і соціальні проекти римо-католицької церкви, її багатовікову мистецьку спадщину в Галичині та на Поділлі. Недостатньо наукових досліджень про між- народну дипломатію в західноукраїнському регіоні у період Другої Речі Посполитої. До речі, у Львові до 1939 р. діяло 17 консульств іноземних держав (значно більше, ніж зараз), які активно пропагували проведення у міс- ті Східних торгів. Опубліковано лише кілька розвідок про Генеральне консульство СРСР у Львові, яке було відкрито у 1929 р. й фактич- но стало центром радянофільства та експансії комунізму в Галичині і на Волині. Неповним є мартиролог репресованих поляків у західному регіоні України в 1940—1941 рр. Йдеться на- самперед про жертв трьох хвиль депортацій (управлінці, військовики, педагоги, фінан- систи та ін.). Складність виявлення цих ма- теріалів полягає в тому, що вони зберігаються у відомчих архівах СБУ і МВС України. На жаль, обласні архіви МВС західних областей України з особовими справами депортованих практично недоступні для дослідників. Отже, документальні бази польської «КАРТИ» (ана- лог нашого товариства «Меморіал») мають фрагментарний характер. Немає ґрунтовних праць і про долю поль- ських військовополонених, які потрапили 1939 р. у сталінські табори на території Украї- ни (йдеться про Старобільський і Путильський табори, умови життя та побут полонених). Зре- штою, чимало польських вояків із цих теренів було переведено до Осташківського табору (нині Калінінська обл., Росія), про який також мало публікацій. Особливо болісним для обох народів був період Другої світової війни, коли українсько- польський міжетнічний конфлікт роздмуху- вали німецькі та радянські чинники. Україна і українці воєнної доби часто асоціювалися з негативом — «бандами» УПА, козаками і по- встанням Хмельницького. У сучасній Поль- щі та Україні вже видано низку публікацій про українсько-польсько-німецько-радянське збройно-політичне протистояння в західному регіоні України під час Другої світової війни. На жаль, на відміну від Волині, хроніка боїв польського збройного підпілля наприкінці ві- йни у Галичині недостатньо реконструйова- на. Українське суспільство майже не знає про спроби співпраці Армії Крайової і УПА. Немає спеціальних студій про участь тисяч українців у польських збройних формуваннях, насампе- ред армії Андерса, Берлінґа, Армії Людовій, у якій воював і кавалер ордена Віртуті Мілітарі, член Пласту й ОУН львівський підприємець Володимир Кашицький (похований на Лича- ківському цвинтарі у Львові). Зрозуміло, що є також велика потреба в документуванні трагіч- них військово-політичних подій на Холмщині та Волині 1938—1947 рр. Важливо з’ясувати причини локальних конфліктів, масштаби взаємних втрат на Холмщині, Волині та в Га- личині і пам’ятати про роль зовнішніх чинни- ків (радянського, німецького) у розпалюванні етнонаціональних конфліктів на пограниччі. У зв’язку з цим актуальним є збір нового до- кументального матеріалу не лише в архівах України і Польщі, а й інших країн. Як бачимо, польський досвід є важливим для української гуманітаристики як з погляду інституалізаційного розвитку, так і тематики досліджень, інформаційного та технологіч- ного забезпечення, форм і методів співпраці з державними і недержавними структурами. У зв’язку з цим важливо якнайшвидше відкри- ти представництво Національної академії наук України при Польській академії наук. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2015, № 3 83 МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО Н.Р. Литвин Институт украиноведения им. И. Крипякевича НАН Украины ул. Козельницкая, 4, Львов, 79026, Украина УКРАИНСКО-ПОЛЬСКИЕ НАУЧНЫЕ СВЯЗИ В ГУМАНИТАРНОЙ СФЕРЕ Проанализированы украинско-польские научные связи в гуманитарной сфере за последнее двадцатилетие. Осо- бое внимание обращено на исследование археологов обеих стран о заселении территории современной Украины в древнейший период, реконструкцию путей миграций и переселений в неолите и раннем бронзовом веке, анализ культурных связей древнего населения Прикарпатья и Волыни. Показаны основные направления и тематика исторических исследований в учреждениях Польской академии наук, Национальной академии наук Украины и университетах двух стран, касающиеся в том числе и вопросов, которые вызывают дискуссии в обществе. Обоб- щены исследования этнологов, филологов и культурологов относительно трансформаций традиционной культу- ры в условиях пограничья, показаны особенности этнокультурной интеграции населения Украины и Польши. Отмечена необходимость возобновления деятельности Польско-украинской исторической комиссии при ПАН и НАН Украины, а также заимствования украинскими учеными и представителями власти опыта Института на- циональной памяти Польши по декоммунизации исторической памяти, увековечению памяти жертв тоталитар- ных режимов, проведению документальных поисков и правовых экспертиз. Ключевые слова: Украина, Польша, научные связи, гуманитарная сфера, культура. M.R. Lytvyn Ivan Krypiakevych Ukrainian Studies Institute of National Academy of Sciences of Ukraine 4 Kozelnitska St., Lviv, 79026, Ukraine UKRAINIAN — POLISH ACADEMIC COOPERATION IN THE SPHERE OF HUMANITIES The article analyses cooperation between Polish and Ukrainian academic institutions in the field of humanities in the recent two decades. It focuses on archaeological research of the early settlements on the territories that are now Ukraine and mutual cultural influences of Prykarpattia and Volhynia population, as well as archaeological reconstruction of Neo- lithic and Bronze Age migration routes conducted by scholars of both countries. The article also examines main direc- tions and issues of historical research of the Polish Academy of Sciences (PAS), the National Academy of Sciences (NAS) of Ukraine and universities of both countries with an emphasis on problematic issues that attract attention in both soci- eties. It summarizes results of ethnologists, linguists, literature and culture students research on transformations of tra- ditional culture on the borderland and specific features of ethnic and cultural integration of Ukrainian and Polish popu- lation. The argument is made about the necessity to resume activities of the Polish-Ukrainian Historical Committee af- filiated with PAS and NAS of Ukraine. The article suggests that Ukrainian academia and authorities should adopt the best practices of Polish Institute of National Remembrance regarding dealing with decommunization of historical mem- ory, commemorating victims of totalitarian regimes, conducting and legal expert evaluations. Keywords: Ukraine, Poland, academic cooperation, humanities, culture.

Схожі ресурси