Удосконалення класифікації витрат підприємства

У загальному розумінні класифікація є розподілом предметів, явищ та понять по класах, відділах, розрядах у залежності від їхніх загальних ознак. Класифікація витрат є їх систематизацією та групуванням для потреб управління витратами підприємства. В общем понимании классификация является распределени...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2008
Main Authors:	Козаченко, Г.В., Погорелов, Ю.С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки промисловості НАН України 2008
Subjects:	Наукові статті
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8251
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Удосконалення класифікації витрат підприємства / Г.В. Козаченко, Ю.С. Погорелов // Вісник економічної науки України — 2008. — № 2(14). — С. 81-85. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859671318949003264
author	Козаченко, Г.В. Погорелов, Ю.С.
author_facet	Козаченко, Г.В. Погорелов, Ю.С.
citation_txt	Удосконалення класифікації витрат підприємства / Г.В. Козаченко, Ю.С. Погорелов // Вісник економічної науки України — 2008. — № 2(14). — С. 81-85. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	У загальному розумінні класифікація є розподілом предметів, явищ та понять по класах, відділах, розрядах у залежності від їхніх загальних ознак. Класифікація витрат є їх систематизацією та групуванням для потреб управління витратами підприємства. В общем понимании классификация является распределением предметов, явлений и понятий по классам, отделам, разрядах в зависимости от их общих признаков. Классификация расходов является их систематизацией и группированием для потребностей управления расходами предприятия. In the general understanding classification is distributing of objects, phenomena and concepts on classes, departments, digits in dependence on their general signs. Classification of charges is their systematization and grouping for the necessities of management of enterprise charges.
first_indexed	2025-11-30T14:02:50Z
format	Article
fulltext	2008/№2 81 КОЗАЧЕНКО Г.В., ПОГОРЕЛОВ Ю.С. Таблица 9 Рейтинг научных центров НАН Украины (включая административные области, входящие в сферу влияния) по доле реализованной инновационной продукции, претерпевшей существенные изменения, в промышленности Украины, % Доля реализованной инновационной продукции, претерпевшей существенные изменения, в регионе в общем объеме реализованной инновационной продукции, претерпевшей существенные изменения, в промышленности Украины по годам, % Научные центры НАН Украины Ранги и место в среднем за 2000–2006 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 Украина 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 высокий Донецкий 1 28,4 15,4 24,9 27,7 24,6 31,5 35,4 39,2 выше среднего Северо-Восточный 2 21,8 43,4 24,9 23,7 15,1 15,0 20,3 10,3 средний Приднепровский 3 14,7 10,6 16,5 12,2 16,6 9,8 6,9 30,5 ниже среднего г. Киев 4 9,1 2,7 3,3 3,5 15,0 14,5 14,3 10,4 Центральные области 5 9,0 14,8 15,5 12,0 6,5 5,6 5,3 3,8 Западный 6 8,3 7,2 8,5 11,1 12,0 10,5 6,0 2,7 низкий Южный 7 5,2 5,4 5,3 8,1 4,3 6,9 3,6 2,5 Крымский 8 3,5 0,5 1,1 1,7 5,9 6,2 8,2 0,6 8. Основная проблема в развитии РИС состоит в ликвидации формализма в координации научных иссле- дований и усилении экономических рычагов по всей це- почке «образование-наука-производство-рынок». Литература 1. Інноваційний розвиток економіки: модель, систе- ма управління, державна політика / За ред. д-ра екон. наук, проф. Л. І. Федулової — К.: «Основа», 2005 — С. 45. 2. Патон Б. Є. Науково-технологічний та інновацій- ний потенціал економічного розвитку України: Матеріа- ли наук — практ. конф. «Утвердження інноваційної мо- делі розвитку економіки України» — Київ: НТУУ «КПІ», 2003 — С. 37. 3. Статистичний щорічник України за 2006 р. / Дер- жавний комітет статистики України — К.: «Консуль- тант» — 2007 — 547 с. 4. Зовнішня торгівля України товарами та послугами. Стат. зб. / Держкомстат — К — Т. 1 — 2006 — 156 с. 5. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. / Держкомстат — К — 2007 — 350 с. Актуальність проблеми. У загальному розумінні кла- сифікація є розподілом предметів, явищ та понять за класами, відділами, розрядах залежно від їхніх загальних ознак. Класифікація витрат є їх систематизацією та гру- пуванням для потреб управління витратами підприємства. Інформація про витрати, згрупована різними способами, потрібна для ефективного управління підприємством [13]. З одного боку, виявлені і сформульовані потреби управ- ління витратами обумовлюють вибір критеріїв класифі- кації і поділ сукупності витрат підприємства відповідно до них. З іншого боку, дослідження класифікації витрат дозволяє виявити нові критерії розрізнення та групи вит- рат і ти самим удосконалювати інформаційне забезпечен- ня прийняття рішень, надавати неявно затребувану інформацію. Чим більше ознак класифікації виділено, тим більша ймовірність пізнання об’єкта. Класифікація витрат носить переважно цільовий харак- тер. Вона є наслідком не тільки практичної потреби управ- ління витратами, але й одним з інструментів теоретичних досліджень у цій галузі. Класифікація витрат не є статич- Г.В. Козаченко академік АЕН України, м. Луганськ Ю.С. Погорелов канд екон. наук, доцент, м. Луганськ УДОСКОНАЛЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ82 ною, постійною. Під впливом змін потреб управління ви- тратами, розвитку теорії витрат і окремих практичних ас- пектів управління ними класифікація витрат постійно ро- звивається, еволюціонує шляхом введення нових критеріїв. Аналіз останніх публікацій. В даний час у класифікації витрат підприємства використовується велика кількість критеріїв. Одні з них давно використовуються в плануванні й обліку витрат, інші з’явилися порівняно недавно у зв’яз- ку із розвитком потреб управління витратами; ряд критеріїв відомий в українській практиці управління витратами ще з часів адміністративно-централізованої економіки, а де- які запозичені із зарубіжної теорії і практики. Класифікація витрат в адміністративно-централізо- ваній економіці була спрямована на «обслуговування» по- казника «собівартість виробленої продукції», оскільки саме цей показник був основним у планах підприємств із собівар- тості [1,5]. Кількість критеріїв у цій класифікації була по- рівняно невеликою, що відбивало незначні можливості підприємства в сфері управління витратами. Відповідно до класифікації витрат, що існувала, у структурі собівартості виробленої (товарної) продукції виділялися прямі і непрямі витрати. Витрати також класифікували за елементами, стат- тями, однорідністю, можливістю віднесення на одиницю продукції і залежно від обсягу продукції, що випускається [9]. Однак значення такого поділу витрат для управління ними з часом знизилося, і така класифікація витрат сьогодні більшою мірою становить теоретичний інтерес. До числа традиційних критеріїв класифікації витрат належать такі як ступінь однорідності витрат, відношення до об’єкта обліку, відношення до технологічного процесу, відношення до основної функції підприємства; характери- стика ресурсу, з яким пов’язані витрати (за елементами); характеристика змісту витрат та їх зв’язок з функціями та видами діяльності (за статтями), за ступенем усереднення. Види витрат, які виділяються за традиційними критерія- ми, досить детально представлені у вітчизняній та за- рубіжній літературі: прямі та непрямі витрати, основні та накладні витрати, виробничі та невиробничі витрати, еле- менти (за економічним змістом) та за статтями витрат; повні та середні витрати [14, 2,3,10,11,12]. Але потреби управління витратами зумовлюють необхідність подальшо- го розвитку класифікації витрат, яка існує. Мета статті полягає у подальшому удосконаленні класифікації витрат підприємства. Виклад основного матеріалу. Критерії класифікації та відповідні їм види витрат наведені в табл. 1. Аналіз кри- теріїв класифікації витрат і відповідних їм видів дозво- ляє зробити такі висновки. Класифікація витрат є досить динамічною і відкри- тою системою, тому виникнення нових критеріїв не тільки не перешкоджає використанню раніше запропо- нованих, але й дає користувачам можливість виділити й управляти новими видами витрат залежно від потреб та можливостей системи управління. КОЗАЧЕНКО Г.В., ПОГОРЕЛОВ Ю.С. Таблиця 1 Класифікація витрат підприємства Ознаки класифікації Види витрат Однорідність витрат Одноелементні і комплексні Відношення до об'єкта обліку Прямі і непрямі Відношення до технологічного процесу Основні і накладні Відношення до основної функції підприємства Виробничі і невиробничі Характеристика ресурсу, з яким зв'язані ви- трати (по елементах) Матеріальні витрати, витрати на оплату праці, витрати на соціальні відрахування, амортизація, інші витрати Характеристика змісту витрат і їхнього зв'язку з функціями і видами діяльності (по статтях) Собівартість продукції, загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витра- ти на збут, інші витрати операційної діяльності, фінансові витрати, витрати від уча- сті в капіталі, інші витрати, витрати, зв'язані з податком на прибуток і надзвичайних витрат Ступінь усереднення Повні і середні Функція підприємства Витрати на виробництво, обслуговування виробництва і управління Вплив на фінансовий результат Вхідні і минулі Визнання витрат і їхній перехід у наступні облікові періоди Витрати на продукцію і витрати періоду Залежність від обсягу виробництва продукції (масштабу діяльності) Постійні, напівпостійні, напівперемінні, перемінні, прогресивні, пропорційні, де- гресивні, регресивні, стрибкоподібні, реманентні і гнучкі Значимість витрат для прийняття управлінських рішень Дійсні і можливі; релевантні і нерелевантні; поворотні і безповоротні; переборні і непереборні Можливість зниження витрат залежно від прийнятих рішень Обов'язкові і дискреційні Величина додаткових витрат у випадку ухвалення рішення Маржинальні й інкрементні Доцільність витрат Продуктивні і непродуктивні Ступінь значимості для діяльності підприємс- тва Значні і незначні Ступінь критичного впливу Припустимі і неприпустимі Можливість контролю витрат Контрольовані і неконтрольовані Можливість регулювання витрат Регульовані і нерегульовані Вибір альтернативного рішення Явні і неявні Ефективність використання ресурсів Ефективні і неефективні Витрати для економічного обміну Трансформаційні, трансакційні й організаційні Взаємозв'язок витрат на виробництво одного продукту з витратами на виробництво іншого продукту Замикаючі витрати і витрати зворотного зв'язку 2008/№2 83 Результати аналізу застосування виділених видів ви- трат в управлінні ними на підприємстві дозволяють ствер- джувати, що жоден з числа розглянутих критеріїв класи- фікації витрат не дозволяє виділити види витрат залежно від їхнього зв’язку з відповідними їм доходами. Крім цьо- го, видається можливим відзначити неповноту групи вит- рат, що виділяються за критерієм «можливість контролю витрат»: деякі види витрат є неконтрольованими, але заз- далегідь вірогідно відомими, що дозволяє цю інформацію використовувати в управлінні витратами. З іншого боку, існують контрольовані види витрат, за- здалегідь визначити достовірну величину яких неможливо. На підставі приведених доводів представляється можливим подальший розвиток існуючої класифікації витрат підпри- ємства шляхом виділення відшкодованих і невідшкодова- них, визначених, ймовірних і невизначених видів витрат. Виділення відшкодованих і невідшкодованих витрат базується на відповідних видах вхідних (визначаються також як неминулі) і минулих витрат [4, с. 60; 6, с. 31; 8, с. 52], а також на припущенні про цільовий характер витрат і праг- нення підприємства до одержання прибутку. Якщо остаточ- ний результат формування таких витрат ще не отриманий, то їх можна визначити як невідшкодовані, оскільки дохід, що є метою витрат, ще не отриманий. Як тільки підприємство одержує дохід, що є наслідком понесених витрат у формі витрачених коштів, то такі витрати стають відшкодованими. При так званій умовній аналогічності вхідних і мину- лих, відшкодованих і невідшкодованих витрат ці види витрат є різними. Між відшкодованістю і минулістю витрат, як кри- теріями їхньої класифікації, існує різниця. Так, відшкодо- ваність витрат безпосередньо базується на їхньому закінченні, але минулість характеризує цільове віднесення витрат на фор- мування фінансових результатів поточного чи майбутніх пе- ріодів, а відшкодованість дозволяє дати характеристику одер- жання результату унаслідок виникнення витрат, що раніше мали місце. Протягом періоду цілком природно, що частина неминулих витрат, що за визначенням [4] спрямовані на одер- жання економічної вигоди в майбутніх періодах, перейде в категорію минулих. За таких умов загальноекономічне розу- міння минулих витрат, представлене в [6,8], можна вважати більш достовірним. Таким чином, минулість є обов’язковою, але не достатньою умовою для відшкодованості витрат: у ви- падку неотримання доходу або повного списання ресурсів підприємства зазнані витрати є минулими, але важко гово- рити про їх відшкодованість. Поділ витрат на відшкодовані і невідшкодовані, що дозволяє акцентувати увагу саме на відповідності зазна- них витрат і величини валового доходу, не тільки розви- ває існуючу класифікацію витрат, але і має практичне зна- чення. По-перше, з’являється можливість розглядати структуру витрат у динаміці і тим самим оцінювати ефек- тивність використання ресурсів у діяльності підприємства. Чим більше показник середніх невідшкодованих витрат підприємства за певний період, тим нижче ефективність використання ресурсів, оскільки ресурси накопичуються і не використовуються, у результаті чого відбувається іммобілізація оборотних коштів підприємства. По-друге, швидкість відшкодування витрат та її динам- іка можуть бути використані в аналізі діяльності підприємства для характеристики його ділової активності. Чим вище швидкість відшкодування витрат (швидкість переходу витрат з категорії невідшкодованих у категорію відшкодованих) при наявності постійної величини перевищення валового доходу над відповідними витратами, тим вище загальний фінансо- вий результат за період. Фактично швидкість відшкодування витрат за економічним змістом позв’язана з оборотністю обо- ротних активів. Однак швидкість відшкодування витрат кра- ще відображає роль ресурсів підприємства у формуванні фінансового результату, тому що характеризує використання не тільки матеріальних ресурсів, а в цілому показує тривалість процесу використання ресурсів у формуванні результату діяль- ності підприємства. По-третє, виділення невідшкодованих витрат дозволяє краще зв’язати вартість витрачених ресурсів з очікуваним майбутнім валовим доходом і тим самим краще відобрази- ти структуру фінансового результату діяльності підприєм- ства, надаючи більше інформації для наступного аналізу. Фінансовий результат у цій ситуації можна представити як сукупність різниць відповідного доходу і відшкодованих витрат по усіх видах ресурсів. При цьому на відміну від традиційного бухгалтерського обліку, що, будучи джерелом інформації в прийнятті рішень у тому числі й в управлінні витратами, припускає визначення фінансового результату за період, існує можливість визначення фінансового резуль- тату від реалізації проекту або виготовлення партії продукції. Відмовлення від періодизації в розгляді результатів конкрет- ної партії продукції або тривалого проекту дозволяє більш виважено оцінювати фінансові потоки і, таким чином, точ- ніше визначати фінансовий результат. По-четверте, якщо розглядати управління діяльністю підприємства як управління сукупністю проектів, то ви- значення відшкодування витрат відповідно до доходів, що виникли, дозволяє точно визначати економічний ефект кожного проекту, орієнтуючись на відповідні йому вхідні грошові потоки й абстрагуючи від розподілу фінансового результату за різними періодами. Періодизація фінансо- вих результатів, як того вимагає облік, разом з існуючи- ми методами розподілу непрямих витрат стосовно дже- рел їхнього відшкодування може істотно спотворити структуру фінансового результату за рахунок некоректно- го розподілу накладних витрат. Загальна величина фінан- сового результату проекту буде, безумовно, однаковою, однак її розподіл за періодами — різним. У цілому виділення відшкодованих і невідшкодованих витрат за критерієм одержання доходу від раніше зазнаних витрат дозволяє в управлінні витратами підприємства орієн- туватися не на окремі періоди діяльності (хоча і не відмовля- ючись від них), а на окремі випадки цільового використання витрат і результатів такого використання. Така орієнтація доз- воляє одержати комплексну оцінку управління діяльністю підприємства, що базується на структурі витрат за критерієм одержання доходу від раніше зазнаних витрат. Серед критеріїв класифікації витрат, пов’язаних із прийняттям рішень, витрати виділяються в тому числі за критеріями «можливість контролю витрат» (контрольовані і неконтрольовані) і «можливість регулювання витрат» (ре- гульовані і нерегульовані), «значимість витрат для прий- няття управлінських рішень» (релевантні і нерелевантні, обов’язкові і дискреційні) (див. табл. 1). Але явно недо- статньо приділяється увага визначеності величини цих витрат і надійності використовуваної оцінки. Безумовно, якщо витрати повною мірою залежать від прийнятих рішень керівниками підприємства, як, наприклад, витра- ти на заробітну плату за умови дотримання законодавства, КОЗАЧЕНКО Г.В., ПОГОРЕЛОВ Ю.С. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ84 то їхня величина заздалегідь чітко відома. Більш того, будь- яка їхня зміна є визначеною, оскільки виникає тільки внаслідок прийнятого рішення. У той же час величина витрат може бути відомою або вірогідно визначеною навіть за умови, що вони для підприємства є нерегульованими. До числа таких, наприклад, можна віднести обов’язкові по- даткові платежі, витрати на сировину, що здобувається, комплектуючі. З іншого боку, витрати можуть бути регу- льованими, але внаслідок особливостей технологічного процесу або інших факторів однозначно вірогідно їх ви- значити до моменту їхнього виникнення не представляєть- ся можливим. Наприклад, у металургійній промисловості практично неминучим є брак, незважаючи на те, що про- цес виробництва цілком залежить від прийнятих на підприємстві рішень. Такі виробничі витрати на підприєм- ствах галузі будуть контрольованими, але величина і час виникнення їх будуть детерміновано невідомими. На підставі цього можна припустити, що контро- льованість, регульованість, релевантність, обов’язковість і дискреційність витрат не тотожні їхньої визначеності для підприємства. На підставі висунутого припущення представляється можливим за критерієм зумовленості витрат виділити такі їхні види як визначені, ймовірні і невизначені витрати. Ви- значеними пропонується вважати незалежно від ступеня ке- рованості ті види витрат, інформація про величину і термін виникнення яких відома заздалегідь, до настання поточно- го періоду, і є достовірною. Ця умова не припускає сталості величини витрат, а закріплює визначеність і вірогідність інформації про їх. Ймовірними пропонується вважати ви- трати, інформація про які за змістом та надійністю достат- ня для прийняття рішень, але внаслідок різних причин ве- личина і термін виникнення витрат можуть змінитися з імо- вірністю, достатньою, щоб враховувати її в плануванні ви- трат. Для ймовірних витрат справедлива наступна за- лежність: чим більш контрольованими і релевантними є витрати, тим вище їхня визначеність. Хоча, як було розгля- нуто раніше, контрольованість та релевантність витрат не є обов’язковими умовами їхньої зумовленості. Під невизна- ченими пропонується розуміти ті витрати, інформація про які є відсутньою до моменту їхнього виникнення, або надійність такої інформації є недостатньою для прийняття обґрунтованих рішень в управлінні витратами. Віднесення тих чи інших витрат до одного з трьох роз- глянутих видів залежить не тільки від сутності витрат і їхньої залежності від прийнятих рішень на підприємстві, але і від стану зовнішнього середовища і повторюваності. Ті самі ви- трати залежно від умов зовнішнього середовища і стану уп- равління витратами на підприємстві можуть бути віднесені до різних видів. На віднесення витрат до того чи іншого виду впливає, крім контрольованості та релевантності, їхня по- вторюваність і стабільність зовнішнього середовища. Зага- лом чим вище повторюваність витрат в умовах стабільного зовнішнього середовища, тим більше визначеними вони є. Зворотна залежність також справедлива. Визначених витрат у чистому вигляді досить мало, оскільки в діяльності підприємства величина більшості видів витрат визначається за результатами взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем, і тільки по- рівняно невелика частина витрат для підприємства є за- здалегідь відомою і постійною поза залежністю від ста- ну зовнішнього середовища. Невизначені витрати також не занадто поширені. Більшість витрат підприємства по своїй суті є ймовірними з різним ступенем визначеності. Виділення визначених, ймовірних і невизначених витрат дозволяє, насамперед, варіативно планувати і прогнозувати витрати, приймаючи як додатковий кри- терій їхню величину, як це показано на рис. 1. КОЗАЧЕНКО Г.В., ПОГОРЕЛОВ Ю.С. Рис 1. Використання критерія визначеності в плануванні витрат підприємства Сполучення ступеня визначеності витрат і їхньої ве- личини визначає їхнє значення для планування. Найбільш значимими є невизначені значні витрати, плануванню яких необхідно приділити максимальну увагу з огляду на усі фактори, що впливають на їхню величину. Це викликано тим, що невизначеність у формуванні великих витрат по- тенційно знижує фінансову стійкість підприємства. Трохи менший рівень значимості в плануванні вла- стивий значним ймовірним витратам і менш великим невизначеним. Це обумовлено тим, що можливий зби- ток, обумовлений математичним чеканням негативних для підприємства відхилень фактичних величин витрат від планових, у загальному вигляді для цих двох видів витрат буде однаковим. Три види витрат, що мають важливими з погляду планування характеристики — величину (знач- на) і ступінь визначеності (низька) – на рис. 1 відо- кремлені від інших груп — затемнені. Плануванню таких витрат потрібно приділити найбільшому увагу. Наступними за значимістю в плануванні є невиз- начені невеликі витрати і ймовірні середні, а потім — ймовірні невеликі витрати. З погляду сполучення вели- чини витрат і ступеня їхньої визначеності найменша складність у плануванні характерна для усіх визначених витрат. Відповідно, значимість їх у плануванні витрат знижується в міру зменшення їхнього розміру. Це вик- ликано тим, що інформація про визначені витрати відо- ма, отже, складності в їхньому плануванні не виникає. Виділення видів витрат залежно від ступеня їхньої визначеності, крім того, дозволяє вибрати найбільш доцільні методи планування для кожного виду витрат і в такий спосіб підвищити точність результатів плануван- ня і прогнозування витрат. Так, для визначених витрат можна застосовувати такі методи планування як норма- тивний, метод аналогій, прямого рахунка й екстрапо- ляції. Для комплексних визначених витрат можливим є бюджетування. При цьому кінцевий результат буде яв- ляти собою точну визначену достовірну величину. Для ймовірних витрат кінцевий результат з високим ступенем вірогідності буде представлений можливим інтер- валом значень. У той же час на практиці навіть для ймо- вірних витрат кінцева їхня величина буде представлена то- чечним значенням, хоча імовірність такого результату буде нижче. При використанні автоматизованого коректування плану або рухомого планування разом з рівнобіжним пере- ходом частини витрат до категорії безповоротних і мину- лих довжина інтервалу буде зменшуватися, а вірогідність ре- зультатів збільшуватися. До якоїсь межі визначеність витрат 2008/№2 85 буде достатньою для ухвалення рішення, у той же час вит- рати залишаться керованими і не перейдуть до категорії без- поворотних, що і забезпечує актуальність оперативного ко- ректування планів у відношенні ймовірних витрат. Для планування ймовірних витрат можливе використан- ня гнучкого бюджетування у вигляді сукупності пов’язаних форм, рухливих середніх й адаптивного згладжування (сто- совно неконтрольованих витрат), кореляційно-регресійного аналізу з наступним використанням стохастичних залежно- стей. Для планування витрат з низьким ступенем визначе- ності можливе використання методів експертної оцінки. При цьому, однак, діапазон достовірних значень може бути занадто великий для його практичного використання. Говорити про планування невизначених витрат некорек- тно, тому що вони є або неконтрольованими, або не можуть бути заздалегідь вірогідно визначені. Тому для планування сукупності витрат підприємства в цілому стосовно до невиз- начених витрат можливе застосування таких методів прогно- зування як прогнозна екстраполяція, аналогія й експертні оцінки. Меншою мірою можливе використання моделюван- ня. Більшість видів моделювання є складними і тому далеко не завжди економічно виправдане їхнє використання в про- гнозуванні невизначених витрат. Якщо умови діяльності підприємства відносно стабільні, то будь-яка прогнозна ек- страполяція дає досить надійне значення невизначених ви- трат, яке можна використовувати для прийняття рішень. Поза залежністю від використовуваного методу кінцевий резуль- тат буде представлений інтервалом можливих значень з не- обхідним ступенем вірогідності. При цьому, чим вище затре- бувана вірогідність, тим ширше одержуваний інтервал. Висновки. Структура витрат підприємства за ряд пе- ріодів за критерієм їхньої визначеності дозволяє судити про стабільність управління витратами. Чим вище частка ймовірних і невизначених витрат, тим за інших рівних умов менш надійним є фінансовий стан підприємства, ос- кільки існує імовірність, що в будь-який момент невиз- начені і ймовірні витрати перевищать плановану, що за- безпечує беззбитковий рівень діяльності величину, навіть залишаючись регульованими і релевантними. Література 1. Абрамов А. И., Аксененко А. Ф., Эйдинов А. М. Себестоимость продукции в социалистическом произ- водства. — М.: Мысль, 1977. — 165 с. 2. Голов С. Управленческий учет: концепция и орга- низация // Бухгалтерский учет и аудит. — 1997. — №3. — С. 11–19; №4. — С. 5–12. 3. Голов С. Ф. Управленческий бухгалтерский учет. — К.: Скарби, 1998. — 384 с. 4. Голов С. Ф. Управлінський облік: Підручник. — К.: Лібра, 2003. — 703 с. 5. Горфинкель В. Я. Научно-технический прогресс и себестоимость продукции машиностроения. 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Машиностроение, 1988. — 184 с. 6. Друри К. Введение в управленческий и производ- ственный учет. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. — 412 с. 7. Карпова Т. П. Основы управленческого учета: Учеб- ное пособие. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 392 с. 8. Карпова Т. П. Управленческий учет: Учебник для вузов. — М.: ЮНИТИ, 2000. — 350 с. 9. Организация, планирование и управление деятель- ностью промышленного предприятия / Под ред. С. М- . Бухало. — К.: Вища школа, 1978. — 472 с. 10. Положение (стандарт) бухгалтерского учета 16 «Расходы» (утверждено приказом Министерства финан- сов Украины от 31.12.1999 №318)// Офіційний вісник України. — 2000. — №3. — Ст. 102, С. 181. 11. Савчук В., Троян И. Расчет себестоимости — про- блема выбора // Фінансовий директор. — 2004. — №4. — С. 56–61. 12. Савчук В. П. Финансовый менеджмент предпри- ятий: прикладные вопросы с анализом деловых ситуа- ций. — К.: Максимум, 2001. — 600 с. 13. Сметанко О. Класифікація витрат і їх облік в орган- ізаціях, що займаються туристською діяльністю // Схід. — 2002. — №3 (46). — С. 19–24. 14. Управленческий учет / Под ред. В. Палия и Р. Ван- дер Вила. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 480 с. КОРІНЄВ В.Л. З метою зміцнення економічного положення підпри- ємства на ринку його підприємницької діяльності в умовах зростальної конкурентної боротьби вимагає постійної ува- ги до підвищення рівня якості продукції з урахуванням потреб і вимог споживачів. В даному разі обов’язково по- винні враховуватися конкурентні переваги як самого підприємства, так і та його продукції. Реально це виражаєть- ся в його можливостях постійно підвищувати рівень конку- рентоспроможності продукції відповідно до вимог ринку та збільшувати її випуск з урахуванням попиту на неї. За своєю сутністю конкурентоспроможність продукції характеризує зовнішню конкурентну перевагу підпри- ємства. Вона базується на відмінних якостях товару, які створюють цінність продукції для споживача за рахунок зменшення його витрат чи підвищення ефективності його діяльності [7]. Відносно цінової політики підприємства така продукція збільшує його «ринкову силу», що відповідає максимальній ціні реалізації, яка приймається ринком. Це примушує ринок прийняти більш високу ціну продажу порівняно з цінами конкурентів [3]. В.Л. Корінєв академік АЕН України, м. Запоріжжя УРАХУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ В ПРОЦЕСІ ЦІНОУТВОРЕННЯ
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-8251
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1729-7206
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-30T14:02:50Z
publishDate	2008
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
record_format	dspace
spelling	Козаченко, Г.В. Погорелов, Ю.С. 2010-05-20T09:32:37Z 2010-05-20T09:32:37Z 2008 Удосконалення класифікації витрат підприємства / Г.В. Козаченко, Ю.С. Погорелов // Вісник економічної науки України — 2008. — № 2(14). — С. 81-85. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8251 У загальному розумінні класифікація є розподілом предметів, явищ та понять по класах, відділах, розрядах у залежності від їхніх загальних ознак. Класифікація витрат є їх систематизацією та групуванням для потреб управління витратами підприємства. В общем понимании классификация является распределением предметов, явлений и понятий по классам, отделам, разрядах в зависимости от их общих признаков. Классификация расходов является их систематизацией и группированием для потребностей управления расходами предприятия. In the general understanding classification is distributing of objects, phenomena and concepts on classes, departments, digits in dependence on their general signs. Classification of charges is their systematization and grouping for the necessities of management of enterprise charges. uk Інститут економіки промисловості НАН України Наукові статті Удосконалення класифікації витрат підприємства Совершенствование классификации расходов предприятия Improvement of classification of charges of enterprise Article published earlier
spellingShingle	Удосконалення класифікації витрат підприємства Козаченко, Г.В. Погорелов, Ю.С. Наукові статті
title	Удосконалення класифікації витрат підприємства
title_alt	Совершенствование классификации расходов предприятия Improvement of classification of charges of enterprise
title_full	Удосконалення класифікації витрат підприємства
title_fullStr	Удосконалення класифікації витрат підприємства
title_full_unstemmed	Удосконалення класифікації витрат підприємства
title_short	Удосконалення класифікації витрат підприємства
title_sort	удосконалення класифікації витрат підприємства
topic	Наукові статті
topic_facet	Наукові статті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/8251
work_keys_str_mv	AT kozačenkogv udoskonalennâklasifíkacíívitratpídpriêmstva AT pogorelovûs udoskonalennâklasifíkacíívitratpídpriêmstva AT kozačenkogv soveršenstvovanieklassifikaciirashodovpredpriâtiâ AT pogorelovûs soveršenstvovanieklassifikaciirashodovpredpriâtiâ AT kozačenkogv improvementofclassificationofchargesofenterprise AT pogorelovûs improvementofclassificationofchargesofenterprise

Удосконалення класифікації витрат підприємства

Institution

Similar Items